Методологія йоготерапії, та її вплив на організм людини

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП……………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ І. Теоретичні основи заняття йогою…………………………………...5

1.1 Йога у минулому та  сьогоденні……………………………………….5

1.2 Фізіологічні основи  йоги………………………………………………7

РОЗДІЛ ІІ. Методологія  йоготерапії, та її вплив на організм людини………12

2.1Головні концепції успішних  занять йогою…………………………..12

2.2 Методика практичних  занять йоготерапією………………………...17

ВИСНОВОК……………………………………………………………………...28

ЛІТЕРАТУРА…………………………………………………………………….30

ДОДАТОК………………………………………………………………………..31

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУС

 

Актуальність проблеми. В даний час, коли зростає захворюваність, зменшується тривалість життя населення України, люди живуть у ритмі великого міста в постійній метушні і стресі, для них мають велике значення всі заходи, що ведуть до поліпшення здоров'я населення не тільки фізичного, але й здоров'я духовного.

В даний час фізична  культура стала все більше входити  в життя людей. Глибоке вивчення фізіології людини вносить в заняття  спортом теоретичні обґрунтування. Тренування продумуються таким чином, щоб вони найбільш органічно вписувалися  в загальну життєдіяльність організму  людини. Заняття стали не тільки керуватися принципом «не нашкодь», але й прагнути принести найбільшу  користь людині. Напевно, можна помітити, що одним з теоретично найбільш обґрунтованих  видів фізичної діяльності зараз  стає фітнес.

Виникнувши в давні  часи на Сході, йога поступово була адаптована і пристосована під стиль  життя сучасної людини і з тих  пір дуже швидко набула популярності у фітнес-клубах і спортивно-оздоровчих центрах.

Йога є одним з найбільш поширених напрямків фітнесу, яке  популярне не тільки в Україні, але і у всьому світі. Йогою може займатися кожен, починаючи від найменших і закінчуючи людьми похилого віку, так як йога є, найбільш щадним видом фізичної діяльності і займатися нею можуть всі незалежно від ступеня фізичної підготовленості.

Об'єкт дослідження – йоготерапія.

Предмет дослідження – вплив йоготерапії на фізичне та духовне здоров’я людини.

Мета дослідження: Метою дослідження є виявлення ефекту, який чиниться йогою на людину.

Завдання дослідження:

1. Вивчити і проаналізувати  науково-методичну літературу.

2. Встановити вплив занять  йоги на психічний і фізичний  стан людини.

3. Розглянути найбільш  популярні види сучасної оздоровчої йоги.

4. Зробити висновки та  узагальнення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І. Теоретичні основи заняття йогою

 

1.1 Йога у минулому та  сьогоденні

 

Тисячолітні традиції індійської філософії, що беруть початок з XV-X ст. до н. е.., збереглися до теперішнього часу, виникли на основі найдавнішої людської цивілізації. У Ведійський період (з XV-VI ст. До н.е.) з'явилися чотири священні книги індійських мудреців, які отримали назву "Рігведа", "Атхарваведа", "Самаведа" і "Яджурведа", об'єднані загальною назвою Веди. Коментарі  до Вед називаються Упанішадами. Вони сприяли розвитку філософської думки в Індії, створивши школи, до однієї з яких відноситься система  йогів.[12, 298]

Основоположником вчення йогів вважають давньоіндійського  мудреця Патанджалі, що жив у II-I ст. до н.е. Зрозуміло, Патанджалі виділив  йогу в самостійну систему на основі вже існуючого досвіду занять окремих йогів. Він викладає філософію  і практику класичної йоги в своїх 185 афоризмах, названих "Йогасутра". Як і всі індійські автори, Патанджалі не дає особистої філософської системи, а лише збирає усні дані, що дійшли до нього з глибини століть, і коментує їх в дусі своєї єдиної філософії. Філософська інтерпретація практики йогів в "Йогасутра" узгоджується з авторитетом Вед, так як термінологія цілком взята з них. Саме це і є причиною зарахування йоги до однієї з шести ортодоксальних систем, хоча по своїй суті вона відрізняється від них своєю практичною спрямованістю. Тому внутрішній зміст цієї філософії, що є плодом практичної розробки, може бути зрозумілий лише з її допомогою. З різних міркувань древні мудреці, які володіли практичними вправами системи йоги уникали її популяризації і це призвело до містифікації цього древнього вчення. В даний час необхідність вивчення системи йогів є очевидною, що вимагає паралельного наукового дослідження. Слід пам'ятати про те, що існує безліч неправильних тлумачень системи йогів несумлінними інтерпретаторами і авторами літератури про йогу. Критерієм істинної йоги повинна бути тільки практика.

Що ж таке, по суті, йога?

Слово "йога" в перекладі  з санскриту буквально означає "з'єднання", але в більш широкому тлумаченні - "те, що відповідає", "те, що послідовно і неухильно  застосовується". Йога в першу  чергу - релігійно-філософська система, і основна увага в ній приділяється тим засобам і технічним прийомам, які сприяють досягненню кінцевої мети навчання. Я думаю, що варто пам'ятати - йога включає в себе і мету, і  засіб досягнення цієї мети.

Суть світогляду йогів  полягає в з'єднанні індивідуальної душі людини зі світовим духом, з абсолютною душею чи Богом. На думку йогів, в цьому - мета життя. "Очищення" і "вдосконалення" - ці два поняття лежать в основі вчення йогів, яке крім того, передбачає виконання комплексу фізичних вправ, контроль над диханням, дотримання гігієни харчування, а також відповідних норм етики. Ю. А. Мерзляков (1994) вважає, що йога - це спосіб життя, що веде до фізичного здоров'я, психічної врівноваженості, спокійного і доброго погляду на навколишній світ. Йога - це не застигле вчення, воно динамічне і в своїй сучасній іпостасі дедалі більше відходить від релігійно-містичних тлумачень і наближається до суто практичних цілей. Вона не призначена для якогось вузького кола осіб, практичні знання йогів не означають, що людина повинна стати відлюдником і жити усамітнено в горах. Це звичайнісінька людина, що живе нормальним життям. Для занять йогою не має значення соціальний статус.

Будь-яка наука по суті нескінченна, вона має свої ази, засадничі  принципи. Це відноситься і до йоги. Бажаючий досягти вершин цього вчення повинен знати про стан свого  здоров'я, проконсультуватися у лікарів  і навчатися під керівництвом досвідчених вчителів йоги - гуру. Займатися  потрібно систематично.

У праці Патанджалі "Йогасутра" викладена йога, ділиться на 8 ступенів, що становить "вісімковій шлях" йоги:

Яма - міжособистісні взаємини.

Ніяма - внутрішня самодисципліна.

Асана - пози.

Пранаяма - система дихальних  вправ.

Пратьяхара - відхід від чуттєвого  сприйняття.

Дхарана - концентрація думки.

Дхяна - медитація (процес вникання в сутність об'єкта зосередження).

Самадхи - самореалізація (стан повного вникання в сутність даного об'єкта).[2, 76]

Причому слід врахувати, що "вісімковій шлях" йоги ділиться на нижчу ступінь - хатха-йога, і вищу - раджа-йога (необмежена влада над  своїми думками і вчинками), яка  ставить мету - оволодіти психічними процесами. У хатха-йогу входять  чотири щаблі: Яма, Ніяма, асани і  Пранаяма. Раджа-йога включає також  чотири щаблі - Пратьяхара, Дхарану, дхьяна і самадхі. У даній роботі я, в  основному, буду розглядати хатха-йогу (фізичну йогу).

 

1.2 Фізіологічні основи  йоги

 

Згідно з ученням йогів  наше тіло живе за рахунок "позитивних" і "негативних" струмів, і коли вони знаходяться в повній рівновазі, то можна говорити про відмінне здоров'я (йдеться, очевидно, про рівновагу процесів асиміляції і дисиміляції в обміні речовин). На мові давньої символіки "позитивний" струм позначався словом "ха" (Сонце), а "негативний" - словом "тха" (Місяць). Злиттям цих двох слів і отримано слово "хатха", зміст якого символізує єдність протилежностей. Як вважає В. Євтимія (1986), за допомогою тривалих і цілеспрямованих вправ йоги домагаються можливості регулювати вегетативні функції. Кожна вправа хатха-йоги характеризується певним позитивним впливом на різні органи і системи людини. Досягаються при цьому висока життєздатність і спритність тіла при регулярних заняттях за системою йогів може зберігатися до кінця життя.

Найбільший фахівець в  області фізіології спорту доктор біологічних  наук В. С. Фарфель констатує: "... моє  знайомство з гімнастичними вправами дозволяє стверджувати, що асани - статичні вправи йогів - хороший засіб для  розвитку суглобової гнучкості і  почуття рівноваги при невеликій  затраті фізичної енергії" . У  хатха-йоги, як і в будь-якій системі  фізичної культури, підкреслюється, що з турботи про тіло починається  розвиток і вдосконалення головного - духу ("треноване тіло сприяє тренуванню розуму").

Загальновідомо, що багато функцій  нашого організму регулюються свідомістю. Ми ходимо, бігаємо, зупиняємося, сідаємо, беремо ложку, жуємо тверду їжу, ковтаємо рідку, відкриваємо і закриваємо очі і т. п. - всі ці дії можемо почати і перервати за власним  бажанням. Але чи в змозі ми одним  ач вольовим зусиллям прискорити або  сповільнити биття серця? Чи здатні вплинути на роботу шлунка і перистальтику  кишечника? Чи можемо ми управляти функціонуванням  залоз внутрішньої секреції? Як вважає М. С. Тартаковський (1986), на ці питання  відповісти слід позитивно. Невелика спеціальна тренування - і можна прискорювати або уповільнювати ритм серця. Згадаймо кислий смак лимона, вологу від соку поверхню розтину - і в роті набігає  слина. Не дуже складно викликати  мимовільну реакцію в іншої людини, наприклад, змусити її почервоніти, тобто спровокувати різке розширення дрібних кровоносних судин. При безпричинних чи неадекватних страхах чи безсонні, коли порушено праве, "емоційне" півкуля мозку, іноді буває досить проаналізувати розважливо свої емоції, тобто "підключити" ліву "логічну" півкулю, щоб заспокоїтися. Дратівливій ​​людині можна порадити в момент емоційного сплеску затримати дихання, причому на видиху. Надлишок вуглекислоти зосереджує роботу мозку на дихальному центрі і спалах гніву гасне.

Незначні витрати енергії  різко відрізняють хатха-йогу від  європейської атлетики. Розслабленню приділяється більше уваги, ніж напрузі  м'язів. Не випадково в деяких дослідженнях напівжартома наголошується, що "йога - це гімнастика для ледарів". Однак  самі йоги ставлять це собі в заслугу. "...  М'язовий розвиток зовсім не тотожній здоров'ю ... Усі рухи виконуються повільно і плавно ... Основна мета - в посиленні циркуляції крові й припливі кисню. Це досягається при посередництві рухів хребта і різних зчленувань, при глибокому диханні, але без інтенсивної роботи м'язів "(Косамбі Д., 1968). Інша думка висловлена ​​Е. А. Крапивиной (1991), яка вважає, що європейська фізична культура, що йде корінням в класичну Елладу, куди природніше і ближче до природи, ніж йога. Вправи на гнучкість тіла і силу окремих м'язів (а такі основні асани) широко практикуються в європейській атлетики при відборі новачків в спортивні секції.

Давно помічено, що деякі  досить дискомфортні становища тіла стимулюють внутрішні сили організму, викликають у відповідь опірність. Справа в тому, що при таких позах  відбуваються "затискачі" в організмі, спирає подих, часто перекриваються найбільші кровоносні судини, а в ряді випадків і лимфоток. Цим "життєвим сокам" доводиться долати значні перешкоди на своєму шляху, і судини при цьому як би вправляються. Регулюючі їх мініатюрні м'язи, здійснюючи додаткову активну роботу, вимагають більше кисню, поживних речовин. Окремі ділянки тіла працюють при цьому в екстремальних умовах.[4, 80]

Обмежені умови сприяють і тренуванні дихальної системи. Для підтримки життєдіяльності  наш організм безперервно витрачає енергію, яку отримує при розпаді  складних високомолекулярних органічних сполук на з'єднання з більш простою  структурою і меншою молекулярною масою. Різні органічні сполуки, що вступають  у хімічну взаємодію з киснем повітря, згоряють до більш простих  продуктів, і вивільняють енергію, необхідну для підтримання життєвих функцій організму. Кінцеві продукти цього згоряння, найбільшу частку яких складає двоокис вуглецю, безперервно  виділяються в навколишнє середовище. Таким чином, протягом усього життя  організм, постійно контактуючи з  навколишнім середовищем, постійно поглинає кисень і виділяє двоокис  вуглецю. Дихальний процес складається  з трьох етапів: зовнішнього (легеневого) дихання, транспортування кисню  з легенів до тканин через кисень і внутрішнього (тканинного) дихання. При зовнішньому диханні здійснюється обмін газами між кров'ю в легеневих капілярах і атмосферним повітрям (в альвеолах). Транспорт газів - перенесення через кров кисню з легенів до тканин і двоокису вуглецю від тканин до легень і внутрішнє дихання, що включає в себе всі окислювальні процеси. При нормальному диханні діафрагма зміщується приблизно на 1 см. При диханні за системою йогів це зсув досягає 7-13 см. Порівняння звичайного дихання з дихальними вправами йогів показує, що:

1. Якщо звичайне дихання  здійснюється автоматично і регулюється  дихальним центром в довгастому  мозку, то подих йогів управляється  свідомістю.

2. При звичайному диханні  йогів спостерігається певна  тривалість вдиху і видиху  та їх сувора ритмічна послідовність.

3. Повне дихання йогів  являє собою комбінацію трьох  типів дихання: диафрагмального,  грудного і ключичного.

4. Під час виконання  дихальних вправ свідомість сконцентровано  виключно на самому диханні.

Для правильного дихання  за системою йогів істотне значення має хороша прохідність порожнини  носа і відсутність патологічних змін на її слизової. Метою йогів  є надання за допомогою ритмічного дихання непрямого впливу на тканинне дихання, щоб підвищити до максимуму  біоенергетичну ефективність обміну речовин. Прямим наслідком цього є уповільнення дихання в результаті більш економічного і виборчого споживання кисню.

У цілому ж у фізіологічному аспекті хатха-йога дає наступні результати:

розвиває м'язи і підвищує рухливість;

масажує внутрішні органи, що забезпечує їх хорошу роботу;

усуває фізичну напругу  і розумові стреси, що автоматично  призводить до розслаблення м'язів і  зняття стресів і таким чином  забезпечує перший крок до зняття розумової напруги, оскільки фізичного розслаблення неможливо досягти, якщо людина знаходиться в стані розумового напруження. [4, 98]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ. Методологія  йоготерапії, та її вплив на організм людини

 

2.1Головні концепції успішних  занять йогою

 

Майже всі захворювання виникають  внаслідок прямих або непрямих психологічних, псіхоемоцінальних причин. Негативні  емоції, стреси, шкідливі звички, нехороші і неправильні вчинки ведуть до захворювань  тіла і порушень психіки. Захворювання можуть проявлятися навіть через  багато місяців і років після  впливу зазначених вище факторів.

Для боротьби з цим і  рекомендується перша щабель йоги - Яма. Згідно індійської міфології Яма - бог смерті, звідси і запозичена назва, що символічно означає "смерть поганим звичкам". На першому ступені  йоги учень повинен завдати смертельного удару своїм порокам, неправильный поведінці й мисленню. Цей ступінь включає п'ять основних розділів:

1. Ахімса - не заподіювати  оточуючим шкоди в думках, словах  і справах, викоренивши ненависть  і зло, тобто ставитися до  інших людей так, як ми б  хотіли, щоб інші ставилися до  нас. Всі інші розділи логічно  випливають з першого і розширюють  його зміст.

2. Сатья - правдивість  і щирість у думках, словах  і справах, оскільки щоправда  висловлює істину, реальність. Якщо  правда може завдати шкоди людині, обманювати її все ж не варто, краще замість порад надати їй конкретну підтримку в її турботах і труднощах. Дії краще відбивають властивості людини, ніж слова.

3. Астей - не привласнення  чужого в думках, на словах  і в справах, позбавлення від  усіляких спокус, які роблять  людей низькими, підлими, ведуть  до підриву довіри, калічать їх  свідомість.

4. Брахмачарья - стриманість,  помірність у всьому, в думках, словах і справах.

Недотримання цих правил привносить хаос у відносини між  людьми і робить неможливим створення  рівноваги, гармонії свідомості людини і всього суспільства. Як вважає ряд авторів, всі шкідливі звички і вчинки витікають з порушень цих правил.[4, 130]

На початку занять йогою  потрібно займатися вивченням Ями  і самоаналізом вранці і ввечері  в спокійній обстановці, не менше 15 хвилин і не більше години. Бажано концентрувати свою увагу на тих  якостях, які ви б хотіли придбати, а не на тих, від яких хотіли б  позбутися. Займатися слід поступово, послідовно переходячи від менш важкого  до більш складного, регулярно. Коли всі правила Ями буде відпрацьовано, продовжуючи їх удосконалювати, можна  перейти до наступної ступені - ніями. Ніяма - відродження нового, позитивного  способу життя, мислення. Ніяма складається  з 5 розділів:

Шаоча - внутрішнє і зовнішнє очищення.

Сантош - перемога над протилежностями.

Тапас - самодисципліна, спрямована на створення позитивного

характеру. Буває трьох  видів: а) тапас мови - говорити тільки правду, не вживати лайливих слів, не ображати своєю промовою інших, не кричати  на людей, словом, стежити за культурою  мови, контролювати свою мову. У гігієнічних  цілях йоги рекомендують не рідше  одного дня на місяць дотримуватися  абсолютне мовчання. Оптимальний  варіант - мовчати один день в тиждень (вихідний). У цей день потрібно думати про високе, про природу, космос і  т. п., і більше бувати на свіжому  повітрі. Крім того, в промові потрібно намагатися бути коротким і конкретним і не говорити без необхідності. Тут буде доречно пригадати прислів'я: "Слово - срібло, мовчання - золото". б) тапас розуму - культивування спокою, врівноваженості, гарного настрою, позитивних думок, почуттів, емоцій. в) тапас тіла - дотримання необхідних гігієнічних процедур, що пропонуються йогою, загартовування, тренування.[3, 170]

4. Свадхьяя - регулярне читання,  вивчення літератури з філософії,  фізіології, тобто тієї, що сприяє самопізнанню, розширенню кругозору та знань. "Невігластво не має початку, але має кінець, у знання є початок, але немає кінця".

5. Ішвара-пранідхана - постійне перебування в гармонії з усім всесвітом, від мікро-до макросвіту.

Я вважаю, що Яму і ніями  не слід вивчати формально і застосовувати  прямолінійно. До цих аспектів слід підходити вдумливо, керуючись загальними положеннями, втілювати їх життя  згідно конкретних умов і обставин. Завжди слід підкоряти свої думки, слова, вчинки громадським інтересам, взявши на озброєння принципи гуманізму.[19, 49]

Читаючи численну літературу, присвячену йозі, я помітив, що в описі асан зустрічаються такі рекомендації, як "думайте про приємне", "згадайте щось хороше", "уявляйте себе добрим, сильним". І це не випадково, тому що з цього випливає, що людині необхідно вдосконалюватися не тільки фізично, але й духовно. Вона повинна відмовитися від шкідливих звичок (в широкому сенсі), не здійснювати вчинків, які завдають шкоди оточуючим, ні на ділі, ні в думках. Адже дія думки так само значна, як дія слова.

Чи часто ми звертаємося  одне до одного з добрими, хорошими словами? Чи є у нас запас цих  слів? Ось випадок, який описує Л. І. Латохіна (1993) з власної практики. На заняттях хатха-йогою вона запропонувала своїм учням сісти по двоє, спиною один до одного в позі лотоса, закрити очі, подумати і сказати своєму партнерові хороші слова. Виявилося, що в учнів їх не так вже багато.

Добрі слова повинні природно вливатися в нашу мову і стати  керівництвом до наших вчинках. Адже ще Л. М. Толстой говорив, що слово  є вчинок. Добре слово і думки  несуть позитивну енергію. Необхідно  поповнювати їх запас і щедро  ділитися ними з оточуючими, створюючи  атмосферу тепла, гарного настрою  і дружелюбності.

Дуже важливо, щоб кожен  ранок починався з позитивних емоцій. Потрібно прокидатися з думкою, що день принесе удачу і налаштовувати  себе тільки на хороше, навіюючи собі спокій і віру у власній силы. Ранковий психологічний настрій допоможе подолати виникаючі перешкоди, пережити засмучення, а посмішка здатна створити і закріпити гарний настрій, передати його іншим людям.

Застосування самонавіювання представляється хорошим варіантом  вирішення проблеми подолання перешкод і труднощів, зняття психологічних "затискачів". Потрібно концентрувати  зусилля на застосуванні таких формул, як "навіть якщо це зовсім непросто, я з цим справлюся", "все  буде добре", "все зміниться  на краще" і т. п.

Якщо людина не налаштована  оптимістично, позбавлена життєрадісності, активності, життя її буде важким, їй завжди буде чогось не вистачати. Навпаки, якщо людина налаштований оптимістично і діє впевнено, її завжди буде супроводжувати успіх. Той, хто постійно живе з думкою, що відмінний фізичний стан і міцне здоров'я для нього звичайне явище, хворіє дуже рідко, вважає В. Євтимія (1986). Ніколи не слід сумніватися в тому, що можна знайти необхідні сили і можливості для подолання життєвих перешкод. На перший погляд це здається не реальним, але необхідно виховувати в собі тверде переконання, що в житті можна досягти всього, що бажаєш. У цьому сенсі доречно згадати слова видатного письменника Джека Лондона: "Я прагну до мети з такою ж постійністю, з якою стрілка компаса прагне до полюса. Я непохитний. Кожен, хто мав можливість добре дізнатися мене, напевно бачив, що завжди буде так, як я хочу, нехай навіть для цього потрібні роки. Життя є боротьба, і я готовий до неї ".

Секрет уміння швидко пригнічувати негативні емоції і стани, замінювати їх позитивними криється в підвищеній здатності до концентрації. Концентрація (і її вищий ступінь - медитація) розвиває волю, інтелект, регулює емоції та емоційні стани, встановлює психічну рівновагу. Не слід забувати, що внутрішня дисципліна - необхідна умова для хатха-йоги.

За словами Вівекананди: "Тіло є те, що зробила з нього  думка".

Сучасні нейрофізіологи дію  самонавіювання пояснюють виникненням домінантного вогнища порушення на загальному тлі гальмування активності кори головного мозку. При цьому різко зростає значення слова, як основного подразника. І зараз буде доречно згадати про таке поняття, як аутогенне тренування (АТ), оскільки закріплення реакцій, що виникають у процесі АТ, призводить до того, що для відтворення певних відчуттів досить повторення словесної формули. АТ володіє великим організуючим впливом на емоційно-вольову сферу. Людина сама активно веде психотерапевтичний процес, активно контролюючи і оцінюючи результати його позитивного впливу. В АТ велике місце займає самопереконання, як один із прийомів самовпливу при повному збереженні ініціативи і самоконтролю. Словесний сигнал або словесний образ при АТ побічні, за рахунок условно-рефлекторних зв'язків дозволяє змінювати чи регулювати зазвичай некеровані вегетативні процеси. Метод аутогенного тренування спрямований на вироблення навичок і вмінь самостійного контролю і регулювання психофізіологічного стану з метою підвищення ефективності своїх дій, особливо в напружених ситуаціях. Діапазон використання АТ дуже широкий, широко використовують при підготовці спортсменів, акторів.[8, 130]

Слово має лікувальну дію. Як вважає Г. Н. Ситін (1994), винайдені  ним лікувальні "настрої" - певні  тексти, які можна, наприклад, прослуховувати в звукозапису, забезпечують цю дію. При цьому тон викладу повинен  бути діловим, твердим, переконливим, без  жодного пафосу. Для підвищення ефективності треба намагатися вести себе як можна  активніше: ходити, жестикулювати, і  т. д.

Завершуючи главу, я хочу відзначити, що під маскою "новизни", "нетрадиційності", "оригінальності" можуть бути піднесені вельми сумнівні доморослі прийоми й настанови. Необхідний розумний підхід до всього. Торкаючись до прадавньої культури йоги, не слід забувати, що це, в першу чергу - культура, а без культури нічого не існує .[3, 91]

 

2.2 Методика практичних  занять йоготерапією

 

Людина, що вирішила займатися йогою, повинна зрозуміти, що немає необхідності в сліпій вірі. Переконує лише власний досвід. Однак існують рекомендації, яких необхідно дотримуватися, поступово "піднімаючись сходами йоги". Ставши на шлях здоров'я, ми не можемо ігнорувати вчення йогів про здоров'я, повинні опанувати хоча б мінімум прийомів, доступних всім і кожному.

Хатха-йога не є панацеєю від усіх хвороб. До таких випадків відносяться: вроджені вади серця, родові і фізичні травми, онкологічні  захворювання, деякі дитячі інфекційні хвороби та ін.. Лише частково її можна рекомендувати особам, які мають хронічні захворювання, та й то із застереженнями: необхідний дозвіл лікаря на заняття йогою, при заняттях не повинно погіршуватися стан здоров'я; не можна займатися фізичними вправами при підвищеній температурі, больових відчуттях, в гострий період захворювання і при загостреннях хронічних хвороб. Дітям до 6 років, людям старше 60 років слід дотримуватися великої обережності й поступовості; жінкам не можна виконувати фізичні вправи в період менструації, з початку 4-го місяця вагітності і можна відновити заняття через 3-4 місяці після пологів. Крім того всім, що страждають хронічними захворюваннями, необхідно уважно ознайомитися з протипоказаннями щодо застосування окремих методів і виконанню вправ.[5, 90]

Тепер про вікові обмеження.

У 7-10 років можна освоювати  елементи дихальної гімнастики (виключивши з неї затримки дихання), пози рівноваги (наприклад, поза дерева - Врікшасана) і  позу лотоса (Падмасана).

У 10-17 років у заняття  включаються глибоке дихання  йогів, пози рівноваги, поза лотоса, легкі  вправи для розвитку суглобів (наприклад, поза стрільця з лука - Акарна Дханурасана).

У 17-50 років - всі вправи хатха-йоги.

У 50-60 років заняття будуються  в залежності від стану здоров'я, але статичні вправи можна виконувати всі без винятку.

У 60 років і старше заняття  проводяться тільки в присутності  досвідченого інструктора і тільки з дозволу лікаря.

Якщо крім вправ йогів  практикується ще який-небудь вид  фізичної культури або спорту, то поєднувати їх не можна, краще чергувати - вранці, наприклад, займатися йогою, а вдень  або ввечері - іншими видами фізичної культури. Ніколи не займатися: на повний шлунок, під яскравим сонцем, після  сонячних ванн, тривалого перебування  на сонці взагалі, через силу чи в  стані стресу, безпосередньо перед  їжею, в накуреному приміщенні, на кухні, безпосередньо перед сном. Ніколи не займатися йогою більше години поспіль. Заняття бажано починати і  закінчувати в один і той же час. Займатися систематично, починаючи з простих вправ, не пересилюючи себе. "Починаючи з малого, поступово прийдеш до більшого, починаючи з більшого поступово прийдеш до малого". Вправи хатха-йоги не рекомендується виконувати частинами, весь цикл треба робити відразу. Будь-яка вправа йогів складається, як мінімум, з трьох компонентів: а) фізичного - асани (пози тіла), б) дихального, відповідного фізичного; в) психічного - уявного супроводу потоку енергії (прани), яка рухається в тому чи іншому напрямку і скупчується в певному органі.[7,110]

Займатися необхідно на порожній шлунок: за 30-40 хвилин до їжі або через 2,5-3 години після їжі. Крім того, між  вправами завжди, навіть якщо здається, що немає втоми, необхідні короткий відпочинок і розслаблення, яке прискорить процес відновлення. Вправи слід виконувати на чистій підстилці або килимку (не синтетичному або синтетичному, вкритим бавовняної або лляної простирадлом). Одежа не повинна обмежувати рухів, вправи краще робити босоніж або в шкарпетках, але не в тапочках.

В освоєнні вправ, та й у  всіх інших випадках життя треба  дотримуватися трьох основних заповідей  йогів:

Послідовність з поступовим переходом від простого до складного

Регулярність і систематичність (перерва в заняттях під час  розучування комплексу допустимо  не більше, ніж на 10 днів, інакше весь цикл вправ доведеться починати спочатку). Якщо людина розучила весь комплекс і виконує його цілком, але у неї сталась перерва у заняттях понад 10 днів, то вона може виконати весь комплекс цілком, але спочатку кожну вправу робити мінімальну кількість разів.

Методологія йоготерапії, та її вплив на організм людини