Методологія оцінки потенціалу підприємства

Міністерство  освіти та науки, молоді та спорту України

Сумський  державний університет 

Конотопського інституту  
 
 
 
 

Курсова  роботиа

з дисципліни

«Потенціал  підприємства: формування та оцінювання»

на тему:

 «МЕТОДОЛОГІЯ ОЦІНКИ ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА» 
 
 
 
 

                                 Виконала 

студентка групи Е-81

Шаповал Юлія

Перевірив викладач

Зубко К.Ю

2012

План

Вступ …………………………………………………………………………….3

1.Теоретичні  основи оцінки потенціалу підприємства

          1.1 Оцінка потенціалу підприємства: основні цілі та сфери застосування……………………………………………………………………4-7

          1.2 Поняття вартості потенціалу та її модифікації…………………….7-9

         1.3 Принципи та механізм оцінки потенціалу підприємства………...9-11

2. Методичні  підходи до оцінки потенціалу  підприємства 

          2.1. Методологія визначення вартості  потенціалу підприємства…12-19 

         2.2 Витратна концепція оцінки потенціалу підприємства……….…19-21

         2.3 Результатна оцінка потенціалу підприємства…………………...22-29

 3. Оцінка потенціалу підприємства графоаналітичним методом "Квадрат потенціалу"…………………………………………………………………..30-31

      3.1 Розрахунок довжини векторів  потенціалу підприємства……...31-32

      3.2 Графічне зображення "квадрату  потенціалу" підприємства…..32-33

      3.3 Тип форми "квадрату потенціалу" підприємства………………33-34

      3.4 Характеристика зв’язку типу  форми "квадрату потенціалу" підприємства та стадії життєвого  циклу підприємства…………………..34-35

      3.5 Заходи щодо розвитку оптимального  потенціалу підприємства………………………………………………………………...35-37

Висновки…………………………………………………………………………38

Список використаної літератури………………………………………..….39-40 
 
 
 
 
 
 

Вступ

               Сучасний економічний розвиток свідчить про необхідність використання нових теоретичних підходів, прикладного інструментарію, які уможливлюють ефективне подолання складними соціально-економічними системами господарювання різних рівнів невизначеності динамічного ринкового середовища та дасть змогу своєчасно адаптуватися до нього.

Термін  «потенціал» у своєму етимологічному значенні походить від латинського  слова «potentia» й означає «приховані можливості», які в господарській практиці завдяки праці можуть стати реальністю. Вперше про цей термін згадано в 1924 році Воблиєм К.Г.

                  У вітчизняній економічній літературі цей термін у широкому розумінні трактують як можливості, наявні сили, запаси, засоби, які можуть бути використані, або як рівень потужності у будь-якому відношенні, сукупність засобів, необхідних для чого-небудь. Тлумачний словник української мови також під цим терміном розуміє „приховані здатності, сили для якої-небудь діяльності, що можуть виявитися за певних умов”.

                 Таким чином термін „потенціал” означає наявність у кого-небудь прихованих можливостей, які ще не виявилися, або здатності діяти у відповідних сферах.

Мета  і завдання курсової роботи заключається в слідуючому:

1. Теоретичні  основи оцінки потенціалу підприємства

2. Ознайомитися  з методологічними підходами 

3. Методологія  визначення вартості потенціалу  підприємства

4. Оцінка потенціалу підприємства графоаналітичним методом "Квадрат потенціалу" 
 
 

1.Теоретичні  основи оцінки  потенціалу підприємства

1. 1Оцінка потенціалу підприємства: основні цілі та сфери застосування

              Беручи загалом, оцінка – це результат визначення та аналізу якісних і кількісних характеристик об'єкта, що ним управляють (керують), а також самого процесу управління ним. Оцінка дає можливість установити, як працює підприємство, чи досягаються поставлені цілі, як зміни й удосконалення в процесі управління впливають на повноту використання потенціалу підприємства, його ефективність.

        У наукових працях з проблем формування і реалізації потенціалу підприємств зазвичай недостатньо розроблено питання вимірювання його величини і рівня ефективності використання. Безліч найрізноманітніших думок висловлюється щодо підходів до оцінки потенціалу підприємства, особливо щодо засадничого принципу оцінки: за допомогою загального (глобального) показника чи системи показників?

                               Для оцінки потенціалу підприємства потрібна всеосяжна система показників, причому в основу конструювання такої системи має бути покладена структурна модель, що враховує не тільки фактичну динаміку, а й теоретичні передумови. На наш погляд, структурна модель системи показників концептуально має враховувати такі вимоги до її формування:

• загальнотеоретична інтерпретація, взаємозв'язок і цілеспрямування як окремих показників, їхніх груп, так і всієї системи в цілому;
• забезпечення порівнянності, єдиної спрямованості показників груп, усієї системи;
• наявність у системі показників, що виступають як основні регулювальні параметри, опорні категорії;
• можливість регулювання значень величин показників залежно від рівня використання ресурсів, що витрачаються, і ефективності результату;
• можливість одержання прогнозу про спрямованість динаміки показників.

             Слід зазначити, що сукупність оцінних принципів, показників, критеріїв і методів становить методологію оцінки. У загальному вигляді методологію оцінки можна подати як послідовність таких дій: формування категорій, розробка показників, установлення критерію порівняння; вибір способу оцінки, одержання результату оцінки.

             Базуючись на визначенні розглянутого нами поняття потенціалу підприємства, оцінку його величини можна визначити як суму фактичних значень складових. Але при цьому постає питання: в яких показниках вимірювати ці складові? Використання натуральних показників є надто складним, оскільки елементи потенціалу значно відрізняються один від одного за змістом і формою. У зв'язку з цим відрізняються й натуральні одиниці, що їх характеризують. Тому багато які дослідники вважають найліпшим вимірювання значень елементів потенціалу за допомогою одного показника-еквівалента..

                      Оцінка вартості потенціалу підприємства – це упорядкований, цілеспрямований процес визначення в грошовому виразі вартості об'єкта з урахуванням потенційного і реального доходу, який має місце в певний проміжок часу за умов конкретного ринку.

              В оцінці потенціалу підприємства заінтересовані: кредитори; інвестори; держава; акціонери; управлінці; постачальники; страхові фірми.         Вони бажають реалізувати свої економічні інтереси і визначають головні цілі оцінки, а саме:

• підвищення ефективності поточного управління підприємством або фірмою;
• визначення вартості цінних паперів у разі купівлі-продажу акцій підприємства на фондовому ринку;
• визначення вартості підприємства у разі його купівлі-продажу цілком або частинами;
• реструктуризація підприємства;
• розроблення плану розвитку;
• визначення кредитоспроможності підприємства і вартості застави за кредитування;
• укладення страхової угоди, в процесі якого виникає необхідність визначення вартості активів;
• установлення бази оподаткування;
• прийняття обґрунтованих управлінських рішень (зокрема усунення впливу інфляційних процесів);
• здійснення інвестиційного проекту розвитку бізнесу.

1. Оцінка вартості майна проводиться за:

• продажу певної частки нерухомості;
• отримання кредиту під заставу частини нерухомості;
• страхування нерухомого майна і визначення у зв'язку з цим його вартості;
• передавання нерухомості в оренду;
• оформлення частини нерухомості як внеску до статутного фонду новостворюваного підприємства;
• оцінки нерухомого майна як окремого етапу в загальній оцінці вартості підприємства.

2. Оцінка вартості машин і обладнання проводиться в таких випадках:

• продаж окремих одиниць обладнання;
• оформлення застави;
• страхування рухомого майна;
• передавання машин, обладнання в оренду;
• організація лізингу машин, обладнання;
• визначення амортизаційних відрахувань;
• оформлення машин і обладнання як внеску до статутного фонду іншого підприємства;
• за реалізації інвестиційного проекту.

3. Оцінка вартості гудвілу проводиться за:

• передання або продажу іншому підприємству;
• надання франшизи іншим компаньйонам;
• визначення збитку, який було завдано діловій репутації підприємства незаконними діями інших підприємств;
• використання гудвілу як внеску до статутного капіталу;
• за визначення вартості всіх нематеріальних активів для оцінки вартості підприємства.

                         1.2. Поняття вартості потенціалу та її модифікації

           Вартість – це гроші чи грошовий еквівалент, який покупець готовий обміняти на який-небудь предмет чи об'єкт. Незважаючи на явну близькість, в теорії оцінки заведено розрізняти поняття вартості, витрат і ціни.

             Вартість – це міра того, скільки гіпотетичний покупець готовий заплатити за оцінювану вартість.

             Витрати – це міра затрат, необхідних для того, щоб створити об'єкт, подібний до оцінюваного. Витрати впливають на ринкову вартість, але однозначно її не визначають. Дорогий об'єкт може мати низьку корисність і відповідно невисоку вартість.

              Вартість в обміні – це ціна, яка переважає на вільному, відкритому конкурентному ринку. Вона визначається на основі реальних економічних факторів, тому її називають об'єктивною вартістю. Найпоширенішою формою об'єктивної вартості є саме ринкова вартість, яка є наріжним каменем теорії оцінки. Під ринковою вартістю розуміють найвищу грошову суму (ціну), за яку передається майно (титул власності) в результаті комерційної угоди між добровільним покупцем і продавцем на дійсну дату оцінки за дотримання таких умов:

• відкритості та конкурентоспроможності ринку, на якому вільно взаємодіє достатня кількість контрагентів, пов'язаних з продажем і купівлею аналогічних об'єктів власності;
• покупець і продавець оцінюваної власності точно поінформовані про основні характеристики нерухомості та стан ринку, діють розважливо, зі знанням справи і без примусу;
• термін експозиції об'єкта власності на ринку має бути достатнім для залучення необхідної кількості потенційних покупців, які утворюють даний сегмент ринку.

         Заставна вартість – це оцінка за ринковою вартістю майна (майнових прав), що передаються як гарантія забезпечення боргових чи інших зобов'язань.

        Страхова вартість – базується на вартості заміщення (відтворення) об'єкта оцінки в цілому чи окремих його елементів, найпіддатливіших до руйнування (знищення). На основі страхової вартості визначаються страхові суми, страхові виплати та страхові відсотки.

          Орендна вартість – розрахункова величина вартості об'єкта оцінки, яка використовується для визначення нормативу орендної плати. За базу орендної вартості беруть переважно ринкову вартість об'єкта нерухомості за умови дальшого його використання в такий самий спосіб, що і на дату оцінення.

           Вартість у користуванні – це міра цінності власності окремого користувача або групи користувачів, що є складовою діючого підприємства без урахування найбільш ефективного її використання і величини грошового еквівалента від можливого продажу. Оскільки вартість власності в користуванні задовольняє потреби конкретного користувача, то її часто називають суб'єктивною вартістю. Найбільш поширеним проявом вартості у користуванні є інвестиційна вартість. Під нею розуміють вартість об'єкта нерухомості, визначену за конкретних умов, мети та результативності інвестування.

              Балансова вартість – відображена в бухгалтерській звітності первинна вартість активів, про індексована на дату останньої переоцінки і зменшена на суму амортизаційних відрахувань.

         Податкова вартість – вартість, розрахована згідно з порядком, визначеним законодавством про оподаткування власності.

        Вартість заміщення – сукупність витрат у поточних ринкових цінах на створення нового функціонального аналога, який має еквівалентну з оцінюваним об'єктом корисність.

                          Кожен із перелічених видів вартості чи то в обміні, чи то в користуванні має певну галузь застосування та обмеження. Вибір тієї чи іншої модифікації вартості залежить від особливостей об'єкта, поставленої мети та порядку оцінки. 

1.3. Принципи та механізм оцінки  
потенціалу підприємства

         Загальновживана класифікація принципів оцінки виокремлює такі їх групи:

• принципи, які базуються на уявленнях користувача;
• принципи, які пов'язані із землею, будинками і спорудами;
• принципи, які пов'язані з ринковим середовищем;
• принцип найліпшого і найефективнішого використання.

         До складу принципів, які базуються на уявленні користувача, включають: корисність, заміщення та очікування.

        Принцип корисності базується на постулаті, що будь-яке підприємство має вартість, якщо воно корисне потенційному власнику для реалізації певної економічної функції протягом певного періоду.

            До складу принципів другої групи відносять: залишкову продуктивність; внесок; віддачу; збалансованість; оптимальний розмір; поділ і поєднання пакета прав власності.

             Внесок. Сутність цього принципу полягає в тому, що додаткові вкладення капіталу в будь-яку складову потенціалу підприємства ефективні лише тоді, коли вони підвищують його ринкову вартість. Величина внеску визначається як різниця між зміненою вартістю й витратами, які зумовили цю зміну. Внесок, який не забезпечує приросту вартості потенціалу підприємства, є зайвим «поліпшенням».

          Віддача. Даний принцип означає, що в міру додавання ресурсів до основних складових потенціалу підприємства чистий прибуток має тенденцію до зростання, але тільки до певного моменту (певної межі). Після цього темпи зростання дохідності починають уповільнюватися аж доти, доки приріст результативності не стане меншим за приріст витрат на додаткові ресурси.

         Збалансованість (пропорційність). Згідно з цим принципом усі елементи ресурсно-виробничого й управлінського потенціалу підприємства повинні мати збалансовану внутрішню й загальну структуру. Постійне підтримування необхідної пропорційності між розвитком складових потенціалу забезпечує максимальну прибутковість функціонування підприємства та найвищу його вартість.

             Оптимальний розмір (величина). Вимоги цього принципу стосуються кожного фактора виробництва – землі, будівель і споруд, технічного оснащення, персоналу, які разом дають можливість створити економічно обґрунтований (оптимальний) розмір потенціалу підприємства та отримати від нього максимальний прибуток відповідно до ринкової кон'юнктури в даному районі.

               Поділ і поєднання прав власності. Система майнових прав України, передбачена Цивільним кодексом, дозволяє поділяти та продавати окремо майнові права на власність. Останні згідно з теорією пакета (пучка) прав розглядаються як складові, які разом уособлюють усі визнані законом майнові права.

             Відповідність. За інших однакових умов потенціал підприємства, яке найвищою мірою відповідає містобудівним, екологічним, ринковим та іншим стандартним нормам і загальнопоширеним тенденціям землекористування, має найвищу вартість.

         Попит і пропонування. На вартість потенціалу підприємства великий вплив справляє співвідношення між попитом і пропонуванням. Коли останні збалансовані, а потенціал підприємства використовується якнайліпше і найефективніше, ринкова ціна підприємства, як правило, відображує вартість (витрати) його створення. Якщо на ринку існує надлишок пропонування чи недостатній попит, то рівень цін на підприємства знижується. Вищий рівень ринкових цін проти вартості будівництва стимулює введення в дію нових виробничих об'єктів доти, доки не настає цінова рівновага.

         Змінювання. Цей принцип передбачає під час оцінювання вартості потенціалу підприємства та його складових урахування можливих змін їх функціонування внаслідок трансформації економічних, соціальних і юридичних умов, а також впливу регіональних і локальних факторів.

             Принцип найліпшого і найефективнішого використання є синтезуючим принципом оцінки вартості потенціалу підприємства. Як системоутворювальний елемент він інтегрує загальний вплив усіх раніше названих принципів і означає, що з можливих варіантів використання потенціалу підприємства буде вибрано той, за якого найповніше реалізуються функціональні можливості всіх складових потенціалу і забезпечується їх максимальна результативність. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Методичні підходи до оцінки потенціалу підприємства

2.1. Методологія визначення вартості потенціалу підприємства

          Будь-яку вартість можна розглядати  з позицій колишніх, сучасних  та майбутніх результатів з урахуванням того.   Стисло економічну суть трьох указаних підходів до оцінки майна підприємства, з огляду на необхідність врахування можливостей його ефективного використання, можна пояснити так:

-          витратний (майновий) – визначає вартість об’єкта за сумою витрат на його створення та використання

-          порівняльний (ринковий) – визначає вартість на базі зіставлення з аналогами, що вже були об’єктами ринкових угод

-          результатний (дохідний) – оцінює вартість об’єкта на засаді величини чистого потоку позитивних результатів від його використання.

              Загальну класифікацію можливих методів вартісної оцінки земельно-майнового комплексу підприємства та окремих його компонентів, що можуть бути використані для оцінки відповідних можливостей підприємства наведено на рис.1

          Слід зазначити, що кожен з указаних підходів реалізується з допомогою специфічних методик, які залежать від об’єкта оцінки.

        Рис. 1. Загальна класифікація методів оцінки підприємства та його потенціалу.

          Методи вартісної оцінки земельно-майнового комплексу підприємства та окремих його компонентів, що можуть бути використані для оцінки відповідних можливостей підприємства, поділяють на:

1) Витратні (майнові) методи – визначають  вартість об'єкта за сумою витрат  на його створення та використання. Існують такі види витратних  методів: 

- метод  порівняльної оцінки;

- метод  поділу за компонентами;

- метод  кількісної діагностики; 

- метод  обліку витрат на інфраструктуру;

- метод  заміщення; 

- метод  індексації даних проектно-кошторисної  документації.

2) Порівняльні  (ринкові) методи – визначають  вартість на базі зіставлення  з аналогами, що вже були  об'єктами ринкових угод. Існують  такі види порівняльних методів: 

- метод  парних продаж;

- метод  статистичних корегувань;

- експертні  методи порівняння;

- метод  мультиплікаторів порівняння.

3) Результатні  (дохідні) методи – оцінюють  вартість об'єкта на засаді  величини чистого потоку позитивних  результатів від його використання.             Існують такі види результатних методів:

- метод  капіталізації доходу;

- метод  дисконтування грошових потоків; 

- метод  залишкового доходу.

             Слід також приділити відповідну увагу чинникам, що формують вартість земельно-майнової та соціально-організаційної системи підприємства, а значить і його потенціал. Всі чинники поділяються на слідуючи групи:

1) Загальні  чинники (безпосередньо не пов’язані  з об’єктом оцінки):

- економічні: система оподаткування, джерела  фінансування, попит і пропонування  ринку, національна політика у  галузі, стратегія зовнішньоекономічних  відносин тощо;

- соціальні:  культурно-освітній рівень населення,  статево-вікова структура населення,  густота заселення території,  структура населення за національностями, Рівень соціальної інфраструктури;

- політичні:  податкове законодавство, земельні  кадастри, спеціальні нормативно-законодавчі  акти, рівень політичної стабільності, стратегія національного розвитку, механізми ліцензування і патентування;

- природні: екологічна ситуація регіону,  місцерозташування, геологічні, геодезичні, топологічні, сейсмічні та інші  характеристики території, наявність  та якісні характеристики родовищ  корисних копалин. 

2) Локальні  чинники (безпосередньо пов’язані  з окремим класом об’єктів  оцінки):

- фізичні:  типові габаритні розміри та  тенденції їх зміни, залежність  від інфраструктури, мінімальний  рівень фізичної придатності,  стандарти безпеки, естетичні  стандарти;