Мода як соціальний феномен

2

Міністерство освіти і науки України

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Факультет соціології

Кафедра теорії та історії соціології

Курсова робота

на тему

«Мода як соціальний феномен»

Підготувала:

студентка II курсу, I групи

Гушлевська Юлія

Науковий керівник:

Доцент, кандидат соціологічних наук

Соболевська М.О.

Київ

2011

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….3

Глава 1. Загальна характеристика моди

1.1 Короткі історичні відомості………………………………………...5

1.2 Структура моди……………………………………………………...7

1.2.1 Цінності як основоположний компонент моди…………….10

Глава 2. Мода як соціальний феномен

2.1 Особливості моди як соціальної норми…………………………..12

2.2 Соціальні функції моди……………………………………………15

2.3 Мода і стратифікація……………………………………………….22

Висновки………………………………………………………………………….23

Список використаних джерел…………………………………………………26

Вступ

«Мода» - поняття загальнопоширене і відоме, оскільки зустрічається скрізь у повсякденному житті кожної людини – в книжках, журналах, на телебаченні тощо. Про моду говорили і писали не лише люди, які працюють в цій сфері чи тісно з нею пов’язані (як-от дизайнери чи моделі), але і філософи, письменники, соціологи.

Але під модою розуміються різні речі, досить часто діаметрально протилежні один одному. Так, для когось мода – це зло, яке пригнічує індивідуальність, а для когось – благо, спосіб розвитку тієї ж індивідуальності. Саме тому я вважаю, що дана тема є актуальною. У даній роботі я спробую визначити, чим все-таки є мода для кожної окремо взятої людини та для людства в цілому. Окрім цього, мода і сьогодні, як і раніше, залишається явищем значною мірою невловимим і далеко не пізнаним, не дивлячись на безліч висловлених у різний час глибоких, оригінальних і вірних ідей і думок про неї. Виникає навіть підозра, що вона належить до категорії вічних проблем, що завжди вирішуються і ніколи не вирішаться, таких, як щастя, любов або благо. Дослідження моди допоможе з’ясувати, чому величезні маси людей час від часу змінюють щось у своєму зовнішньому, та й не тільки зовнішньому, вигляді навіть тоді, коли начебто ніщо їх до цього не спонукає, кожен раз при цьому вважаючи, що зміни ці на краще; чому люди, котрі стверджували колись одне, під впливом моди змінюють свою точку зору і з плином часу говорять зовсім інше, іноді навіть не помічаючи, що з ними сталися метаморфози; чому одяг, ще порівняно недавно здавався людині таким гарним, перестає йому подобатися, з тим щоб через якийсь час знову викликати його захоплення; чому такими дивними, незвичайними здаються нам іноді зовнішній вигляд, костюм, зачіска наших далеких і не дуже далеких предків, зображених у живописних творах, на фотографіях чи в кіно тощо. Усе це спостерігалось не тільки раніше, але має місце і в сучасному суспільстві. Та й взагалі важко назвати таку галузь соціально-економічного і культурного життя, де б не позначався вплив моди. І хоча вплив цей усвідомлюється і визнається далеко не завжди, він не стає від цього менш значним.

Щодо об’єкту даної роботи – то це власне мода як соціальний феномен.

Предмет – специфіка соціального аналізу моди як соціального феномена.

Мета – розкрити специфіку моди як соціального феномена.

Завдання:

1. Визначити загальне поняття моди.

2. Виявити структуру моди.

3. Виявити функції моди.

4. Визначити особливості моди як соціальної норми.

5. Дослідити вплив моди на стратифікацію суспільства.

Глава 1. Загальна характеристика моди

1.1 Короткі історичні відомості

Слово "мода" (французьке "mode" та німецьке "Mode") походить від латинського "modus"- міра, правило, розпорядження, спосіб, образ. Саме в значеннях "спосіб" та "образ" воно і використовувалося століттями у французькій мові і продовжує використовуватися до цього дня.

Не випадково досить часто "наукові" судження і трактати про моду мало чим відрізняються від життєвих міркувань і в кращому випадку засновані на здоровому глузді, а в гіршому - суперечать йому.

У російську мову слово "мода" прийшло в XVII ст. і поширилося в XVIII ст. В епоху Петра воно означало "зразок". У другій половині XV ст. вона утвердилася настільки, що виникло прислів'я: "Те не грішно, що в моду ввійшло ". З 1779 р. в Росії став виходити журнал мод "Модне щомісячне видання ". Надалі слово "мода" і похідні від нього "​​модник", "модничає", "модена" (чепуруха), "модиться", "модистий" і т.п. увійшли і в селянську мову, і в різні обласні діалекти .

У XVII-XIX ст. у різних мовах це слово було тісно пов'язане зі словом "звичай"; нерідко ці слова використовувалися як взаємозамінні, в однакових або близьких значеннях. Так, старовинне французьке прислів'я говорить: "У кожному краю - своя мода", тобто в кожному краю існують свої особливі звичаї. Коли А.С. Пушкін у романі "Євгеній Онєгін" пише: "До чого безплідно сперечатися з століттям? Звичай - над усім", - то, як видно з контексту, "звичай" тут він розуміє як синонім "моди" (це слово, до речі, також часто зустрічається у романі). Ще Адам Сміт у своєму творі "Теорія моральних почуттів " (1759) розглядав моду як різновид звичаю. Згодом таке тлумачення вкоренилося в різних країнах. Так, у багатотомному французькому "Великому універсальному словнику XIX століття" П'єра Ларусса читаємо: "Мода відрізняється від звичаю, як вид від роду. Мода - це минулий звичай". У словнику В. І. Даля мода визначається як "ходячий звичай; тимчасова, мінлива примха в життєвому побуті, у суспільстві, в крої одягу і в нарядах".

У цій початковій мовній "прив'язці" моди до звичаю відбився той факт, що звичай "старше" моди і довгий час був домінуючим механізмом. Надалі, коли мода виокремилася в самостійне соціальне явище, значення слів "мода" і "звичай" відірвалися одне від одного і їх все частіше стали тлумачити як антоніми, тобто слова, що протилежні один одному за значенням. У сучасних тлумачних словниках моду, як правило, вже не пов'язують зі звичаєм, що відображає зміна у вживанні цього слова у повсякденній мові. Тим не менш і в сучасній мові почасти збереглося вживання слова "мода" у значенні, близькому колишнім, а саме в значенні "звичай", "звичка". Вираз "взяти в моду", що іноді використовується у буденній мові, означає "засвоїти звичку".

Нерідко слово "мода" означає швидкоминучу популярність чого-небудь або кого-небудь. Коли це слово вживається у множині, воно позначає, як правило, зразки одягу, найбільш популярні у певний проміжок часу, наприклад, у словосполученні "моди сезону" або "журнал мод".

Приклади сучасних базових значень слова "мода" можна знайти в таких двох авторитетних довідково-енциклопедичних виданнях, як чотиритомний "Словник російської мови" та "Велика Радянська Енциклопедія ". У першому з них мода визначається перш за все як "панування в певному суспільному середовищі в певний час тих чи інших смаків, що виявляються в зовнішніх формах побуту, в особливості в одязі ". У ВРЕ мода тлумачиться як "нетривале панування певного смаку в якій-небудь сфері життя чи культури",

а в більш вузькому сенсі - як зміна "форм і зразків одягу, яка відбувається протягом порівняно короткого проміжку часу ".

Подібні визначення зустрічаються в багатьох інших виданнях.

1.2 Структура моди

Мода – це універсальне і цілісне явище, яке зустрічається у різноманітних областях життєдіяльності людини – економічній, естетичній, психологічній тощо. Саме тому моду досліджують різні наукові дисципліни, наприклад, історія і теорія культури, естетика, соціологія, семіотика і т.д. Але роль кожної окремої науки в дослідженні моди неоднакова. Висування на перший план тої чи іншої залежить від концепції дослідника, його спеціальності чи від першого та другого разом.

Всупереч повсякденному слововживанню мода належать перш за все не світові речей, а світу людей. Речі самі по собі не змінюються під впливом моди; їх змінюють люди, що приписують їм значення, які взаємодіють між собою і з культурою.

Саме тому, що мода стосується різних сторін соціального життя, свідомості та поведінки людини, соціальних груп і масових співтовариств, соціологія та соціальна психологія і отримуються головними, привілейованими дисциплінами в дослідженні моди. При цьому слід ще раз підкреслити міждисциплінарний характер цього дослідження, необхідність залучення різних наук - від етнографії та історії культури до економічної науки та семіотики.

Мода є одною з форм, одною з механізмів соціальної регуляції і саморегуляції людської поведінки, індивідуальної, групової і масової. Поведінка людини регулюється, зрозуміло, не тільки соціальними, але й біологічними і психологічними механізмами; всі вони взаємодіють між собою і проникають один в одного. Поняття соціальної регуляції близьке за змістом до двох інших соціологічних понять: "соціальне управління" та "соціальний контроль ". Основний зміст процесів соціальної регуляції полягає в забезпеченні нормального функціонування та розвитку соціальних систем різного рівня (від глобальних товариств до малих груп), а також у створенні і підтримці соціальних умов для нормального функціонування біологічних, психічних, екологічних та інших систем, що складають, у свою чергу, "внутрішні" і "зовнішні" умови існування самого суспільства.

Механізмів соціальної регуляції безліч. До них відносяться, зокрема, соціальні норми, цінності, інститути, організації, звичаї і т.д. Мода - один з таких механізмів.

Один з найважчих питань у вивченні моди: як виділити власне моду, як досить достовірно і надійно окреслити її кордони і відокремити її від того, що модою не є? Для цього необхідно перш за все побудувати теоретичну модель моди.

Створити таку модель у даному випадку - значить представити моду у вигляді ідеалізованого, або ідеального, об'єкта, що не тотожний моді як об'єкту емпіричного спостереження, що володіє складною структурою і складається із сукупності взаємозалежних елементів - окремих ідеальних об'єктів. Ці об'єкти відображаються в поняттях, що конструюються в процесі ідеалізації.

Створюючи теоретичну модель моди, тобто представляючи останню у вигляді структури, що складається з взаємозалежних елементів, я тим самим постараюсь відповісти на питання: "З чого складається мода завжди і скрізь"?

Перший, найбільш очевидний і найменш стійкий елемент моди - це те, що "входить" в моду і "виходить"з неї: певні способи або зразки поведінки, які час від часу змінюють один одного. Їх можна назвати модними стандартами, в побуті їх називають просто модами.

Модні стандарти - це різновид культурних зразків, тобто якісь способи чи правила поведінки або дії, зафіксовані в культурі особливими засобами, відмінними від самої цієї поведінки і її біопсихічних елементів. До цих засобів відносяться всі існуючі в культурі методи і форми фіксації, зберігання та передачі інформації: від одягу і танцю до друкованого тексту і магнітного запису.

Модні стандарти найчастіше реалізуються за допомогою якихось певних об'єктів, як матеріальних, так і нематеріальних (духовних, знакових, символічних і т.п.). Ці об'єкти назвемо модними об'єктами. До них відносяться речі, ідеї, слова, художні твори тощо, а також властивості об'єктів, наприклад форми або розміри.

Модні об'єкти - це будь-які об'єкти, які виявляються "в моді". Кожен з них існує виключно як елемент і засіб реалізації модного стандарту, тобто певного способу поведінки.

Взагалі одні й ті ж об'єкти можуть включатися в різні модні стандарти; відповідно різні і функції, що виконують ці об’єкти.

Існують також «безоб’єктні» модні стандарти, які взагалі ніяк не відділені від тіла людини, наприклад, жести, міміка чи танці.

Слід також зазначити, що ті чи інші стандарти та об'єкти стають модними, виявляються "в моді" тоді і тільки тоді, коли вони володіють модними значеннями, тобто виступають в якості знаків моди. У свою чергу, вислів "виступають в якості знаків моди" означає, що ці стандарти і об'єкти заміщають і вказують на якісь цінності, які в суспільстві або соціальних групах сприймаються як модні.

У якості останнього компонента моди виділяють поведінку учасників моди, тобто таку поведінку, яка орієнтована на інші компоненти: стандарти, об'єкти і цінності моди.

1.2.1 Цінності як основоположний компонент моди

Культурні зразки, або соціальні правила поведінки, мають дві сторони. Перша сторона полягає в тому, що їм треба слідувати, друга - в тому, що їх хочуть наслідувати. У першому випадку ці правила, або зразки, виступають як соціальні норми, у другому - як соціальні цінності. В одних правилах домінує нормативна сторона, в інших - ціннісна. Іноді ці дві сторони в одних і тих ж правила настільки тісно переплітаються, що неможливо зафіксувати, де закінчується одна і починається інша; це дві сторони однієї медалі. Повсюдно і одностайно колективна цінність нерідко набуває нормативний,

обов'язковий характер, а інтеріорізована норма стає цінністю, бажаним благом.

У моді, як і в багатьох інших соціальних регуляторах, присутні обидва початки: нормативний і ціннісний. Але переважає в ній початок ціннісний.

Соціальна цінність (слідом за Яном Щепанським) - будь-який предмет, матеріальний або ідеальний, ідея або інститут, предмет дійсності або уявний, щодо якого індивіди або групи займають позицію оцінки, приписують йому важливу роль у своєму житті і прагнення до володіння ним відчувають як необхідність.

Можна виділити атрибутивні (внутрішні) модні цінності. Вони являють собою реальні регулятори поведінки учасників моди. Лише в тому випадку, коли які-небудь стандарти і об’єкти позначають весь набір цих внутрішніх для моди цінностей, можна говорити про те, що вони володіють модними значеннями, тобто просто є модними. До сих цінностей відносяться сучасність, універсальність, демонстративність, гра.

Але за цим шаром цінностей існує ще один шар, який називається денотативними (або зовнішніми) цінностями моди. Якщо модні стандарти позначають атрибутивні ("внутрішні") цінності, то останні, у свою чергу, виступають як знаки по відношенню до денотативних цінностей моди. Денотативними вони називаються тому, що складають кінцевий ціннісний об'єкт позначення в моді. Зрозуміло, і атрибутивні цінності виступають як денотати по відношенню до модних стандартів, але вони не є кінцевим пунктом позначення в моді, займаючи проміжне місце і виконуючи функцію

незамінного посередника між стандартами, з одного ладу, а денотативними цінностями - з іншого. Ми називаємо їх "зовнішніми" цінностями тому, що в певних ситуаціях, включаючись вельми енергійно в систему модної поведінки, самі по собі вони виходять частиною за його межі і не становлять приналежність власне моди. Одночасно або послідовно вони можуть складати елементи як моди, так і інших форм соціальної регуляції. Слідуючи певним модним стандартам, учасники моди слідують атрибутивним цінностям, а через їх посередництво - денотативним.

На відміну від незмінних атрибутивних цінностей денотативні цінності нескінченно різноманітні. Вони носять ситуативний характер, хоча цю ситуативність треба розуміти як таку, що відноситься і до великих соціальних систем, і до тривалих періодів. Атрибутивні цінності в тій чи іншій формі розділяються всією масою учасників моди, хоча значущість і питома вага кожної з них, очевидно, різні для різних груп та індивідів. Що ж стосується денотативних цінностей, то вони свідомо різні і навіть бувають протилежними у різних системах поведінки. Цей факт значною мірою пояснює протиріччя в трактуваннях моди в історії культури.

Дотримуючись одним і тим же стандартам, за посередництвом одних і тих же атрибутивних цінностей різні категорії учасників моди в залежності від тих чи інших факторів у кінцевому рахунку на денотативному рівні можуть бути орієнтовані на різні і навіть протилежні етичні, естетичні, політичні та інші цінності. Це можуть бути такі цінності, як соціальна рівність і елітарність, краса і користь і т.д.

Глава 2. Мода як соціальний феномен

2.1 Особливості моди як соціальної норми

Мода як соціальна норма характеризується цілим рядом особливостей:

1. Вона носить конкретно-історичний характер. Це значить, що вона властива лише конкретним типам суспільств і в часовому вимірі не носить універсального характеру. Паростки моди існували з незапам'ятних часів. Проте зазвичай вони були обмежені однією соціальною групою, станом однієї країни. Мода дворян ніяк не впливала на стиль споживання селян і слабо - на городян. Тому назвати ці зміни стилю споживання модою в сучасному сенсі слова не можна. У цьому сенсі мода істотно відрізняється від таких норм, як право, релігія, мораль чи звичай, які пронизують всі або майже всі історичні епохи.

      Тільки в XIX ст. мода перетворилася на потужний регулятор суспільного життя. З цього часу можна говорити про появу моди не як норми окремого стану окремої країни, а як універсальної норми, обмеженої в часі, а не в соціальному просторі.

2. Одна з головних цінностей моди - її сучасність. Вона завжди сучасна, навіть якщо відроджує щось дуже старе. Мода не може не бути сучасною, вона є такою за визначенням. Сучасність, миттєвість - це її головне достоїнство. Стара мода - це вже антимода. Чим мода свіжіша, тим вище її якість. У цьому фундаментальна її відмінність від звичаю, в якому старовина виступає у якості мірила обґрунтованості.

Може виникнути питання-заперечення: як же тоді мода на "старовину", популярність речей в стилі "ретро" і т.п.?

Перш за все слід уточнити: в даному випадку "старовина" - це приналежність виключно стандартів та об'єктів моди, а аж ніяк не атрибутивних цінностей. Культурна традиція взагалі є одним з основних джерел, з якого черпаються модні стандарти, але ці витягнуті з традиції стандарти позначають зазначені вище модні цінності, зокрема цінність сучасності. "Щоб не відстати від сучасності, ганяюся я за стариною", - це слова Ханугіної, героїні мюзиклу Гладкова і Ентіна "Хоттабич", і вони досить точно характеризують подібну ситуацію.

Завдяки цінності сучасності відбувається актуалізація "старого" стандарту. Висловлюючись парадоксально, "минуле" позначає "теперішнє". Сама ж можливість такого позначення пояснюється специфікою соціального і культурного часу в моді: якщо при регуляції посередництвом звичаю зразки поведінки (стандарти) відтворюються безперервно, то в моді - переривчасто. У цих випадках ми маємо справу з двома типами часу: безперервним - у звичаї і переривчастим - в моді. Переривчастість модного часу нерозривно пов'язана з особливостями "соціальної пам'яті "в моді, якій властиво "забування" попередніх модних стандартів при збереженні "спогадів" про цінності моди. Це дозволяє учасникам моди, та й не тільки їм, сприймати старі, але забуті культурні зразки в якості "нових".

Якщо ж "старовина" з області стандартів та об'єктів проникає в сферу атрибутивних цінностей і витісняє в ній сучасність, то це значить, що модний стандарт перетворюється на традиційний, мода трансформується в звичай.

3. Мода можлива тільки в суспільстві, де відсутні внутрішні жорсткі перегородки і яке відкрите зовнішньому світу. Їй за визначенням притаманна і така якість, як "дифузність, універсальність", яка проявляється у двох основних вимірах: (1) мода не визнає регіональних і державних кордонів, етнічних перегородок, (2) мода ігнорує відмінності між класами та верствами суспільства. Проте універсальність моди обмежена лише рамками "нашого часу".

4. Демонстративність моди - її невід'ємна якість. У моді поняття "бути " і "здаватися" по суті збігаються. Модний об'єкт купується для показу, демонстрації оточуючим. Об'єкт споживання стає модним лише у відблиску захоплених очей публіки. Він не може як скарб зберігатися в скрині чи у схованці. Правда, масштаб демонстрації може бути різний: він коливається від демонстрації модної поведінки за допомогою телебачення та періодики до показу у вузькому колі друзів і родичів, які зібралися на вечірку.

Мода - одна з форм комунікації, передачі інформації від одних людей іншим. У процесі комунікації її учасникам необхідно пізнавати один одного і бути впізнаними, бачити і бути побаченими, представлятися іншому і знайомитися з ним. З цією точкою зору демонстративність має важливе значення. "Зустрічають по одягу, проводжають по розуму", - говорить прислів'я. Зрозуміло, що акцент у ній зроблений на другій частині, але й перша сама по собі не позбавлена ​​смислового навантаження: зустрічають-то все-таки по одежині. У перекладі з фольклорної мови це означає, що демонстративність суттєво сприяє комунікації в умовах, коли остання носить нетривалий і неглибокий характер. А такий тип комунікації займає значне місце в сучасну епоху з її динамізмом і безліччю поверхневих контактів. Звідси потреба у швидкій і адекватній оцінці суб'єктів спілкування, з одного боку, і швидкій експресивній демонстрації свого Я - з іншого.

5. Моді притаманна масовість. У ній беруть участь різні класи, соціальні верстви, професійні групи, демографічні категорії і т.д. Мода притаманна великим соціальним системам і носить глобальний характер. Її функціонування не може обмежуватися, як це іноді помилково вважають, рамками окремих елітарних груп або замкнутих субкультур, існування яких підтримується швидше дією різного роду звичаїв і ритуалів. Присутність дифузності в ціннісній структурі моди не дозволяє говорити про скільки-небудь чітку групу самосвідомість, про поняття "ми " і "ми-група", що об'єднує всіх учасників моди. Учасники моди відчувають приналежність до якогось великого і невизначеного, дифузного цілого. Вони не утворюють соціальну організацію з формально встановленими функціями. Модним стандартам властива загальноприйнятість, але ця загальноприйнятість не повна, як у звичаї, а завжди часткова, більш-менш повна.

2.2 Соціальні функції моди

Розпочну з того, що ж таке соціальна функція. Це вплив того чи іншого явища на соціальну систему, його наслідки для соціальної системи в цілому. Суть цієї функції в моді в тому, що мода регулює поведінку індивідів і груп, які складають соціальну систему, а також сприяє адаптації останньої до змінюваних внутрішніх і зовнішніх умов її існування. Але це загальна функція моди, яка має ряд окремих підфункцій.

Кожна концепція, яка досліджує поняття моди, виділяє певну основну функцію. Так, трактування моди як естетичного явища породжує уявлення про те, що її основна функція – задоволення естетичних потреб.

Але розуміння функцій моди часто визначає розуміння дослідником її сутності; іншими словами, загальна концепція моди є переважно функціоналістичною: через функції описується мода як така.

Американський соціолог і соціальний психолог Г. Блумер виділяє такі найбільш типові трактування соціальних функцій, які полягають у тому, що мода забезпечує можливість:

1) нешкідливої гри фантазії і примхи;

2) безболісної і обґрунтованої відмови від тиранії звичаю;

3) соціально санкціонованого вторгнення в сферу новизни;

4) демонстрації і виставлення напоказ свого я;

5) замаскованого вираження сексуальних інтересів;

6) такої, що викликає заздрість демаркації елітарних класів;

7) зовнішньої та підробленої ідентифікації людей, що володіють низьким

статусом, з високостатусними групами.

З його точки зору, в загальному вигляді соціальна роль моди полягає в тому, що вона сприяє колективному пристосуванню до рухомого світу і в рухомому світі різноманітних можливостей. У свою чергу, саме в такому світі, як справедливо вважає Блумер, і може існувати мода. Виходячи з цього, він виділяє три її соціальні функції, яким приписує особливе значення.

По-перше, мода впроваджує певну міру одностайності і однаковості за допомогою відбору з різних культурних моделей однієї, яка інтерпретується як норма, і таким чином примушуючи до її прийняття. В іншому випадку, якщо б різні конкуруючі між собою моделі приймалися в рівній мірі, виникала б ситуація безладу і вавилонського стовпотворіння. У цьому відношенні мода в рухомому суспільстві виконує ту ж регулюючу функцію, що звичай в суспільстві нерухомому.

По-друге, мода забезпечує можливість розриву з найближчим минулим і підготовку до найближчого майбутнього, причому вона упорядковує цей процес переходу від минулого до майбутнього. Представляючи нові різноманітні культурні моделі і піддаючи їх колективному відбору, мода стає засобом пристосування до змінюваного, непостійного світу.

По-третє, модний процес виховує і формує спільність сприйняття та смаку, так як поточна "мода"на противагу дивацтва і недоречності минулих "мод" зрозуміла і природна.

Також виділяють й інші функції, а вищезгадані трактуються іншими дослідниками по-іншому.

Функція створення і підтримки одноманітності і різноманітності в культурних зразках. Однаковість і різноманітність плідно розглядати як дві сторони однієї і тієї ж функції моди. Залежно від критерію розрізнення цих двох сторін, від фази модного циклу та особливостей взаємодії моди та соціальної системи на перший план висувається уніфікуюча або диференціююча функція моди.

Одноманітність виявляється в тому, що завдяки моді один і той же культурний зразок (художній стиль, фасон одягу, матеріал, розмір і т.д.) засвоюється і приймається в якості свого безліччю індивідів, різними соціальними групами і глобальними товариствами. Найвища ступінь однаковості досягається на вищій фазі модного циклу, коли цей культурний зразок, який опинився "в моді" (модний стандарт), охоплює максимум прихильників. Підтримувана модою однаковість, як справедливо зазначив Блумер, грає важливу позитивну роль, забезпечуючи згоду в сучасних умовах, коли різні культурні зразки конкурують між собою. До цього можна додати, що модна однаковість сприяє взаєморозумінню і розвитку контактів між глобальними товариствами, а це сьогодні нагальна проблема.

Слід сказати, що внаслідок соціальної, економічної та культурної диференціації модний стандарт неоднаковий у різних групах, він дробиться на ряд модифікацій. Одна і та ж "мода" найчастіше проявляється у безлічі варіантів, наприклад, певний вид промислових виробів різних класів, з різних матеріалів, з різним набором функцій і т.д. Найголовніше ж те, що одним і тим же "модам" в різних соціальних і культурних середовищах приписуються найрізноманітніші значення, вони зв'язуються з найрізноманітнішими цінностями, і в цьому сенсі "уніфікуюча" мода також грає диференціюючу роль.

Стосовно соціальних груп, то функція однаковості-різноманіття є значною мірою функцією групової демаркації - нівелювання за допомогою модних стандартів ("мод").

Інноваційна функція. Це одна з основних і найбільш очевидних функцій. Оскільки дія моди поширюється на різні сфери соціально-економічного та культурного життя, вона збільшує інноваційний потенціал суспільства, готовність до впровадження та прийняття нововведень у відповідних сферах. Вона впливає на оновлення промислової продукції, технології, художніх стилів і т.д. У кожному суспільстві, соціальній групі, в кожному секторі їх життєдіяльності існує певна ступінь готовності до нововведень - інноваційності. Мода - джерело, результат і показник високого ступеня інноваційності. Оскільки ритм соціально-економічного та культурного життя неоднаковий у різні періоди, ступінь інноваційності одного і того ж суспільства або групи змінюється.

Стимулюючи інноваційність, мода сприяє адаптації суспільства, груп, індивідів до мінливих умов їх існування, як внутрішнім, так і зовнішніх.

Сьогодні відбувається традиціоналізація багатьох "мод", примх та забав. Зрозуміло, модні стандарти традиціоналізуються порівняно рідко, але тривалість модних циклів буває все ж вельми значна. Окремі "моди", як би не були вони минущі, все ж не можна уподібнити мильній бульбашці. Вони мають соціальну і культурну тривалість, можуть досить довго зберігатися, а згодом відроджуватися. Деякі з них здатні перетворюватися на стійкі, традиційні культурні зразки. Значить, можна стверджувати, що виконувана модою функція інновації нерідко сприяє збереженню і відродженню культурних зразків.