Моделювання финансовой стийкости пидприэмства

МОДЕЛЮВАННЯ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………………..

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОЦІНКИ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ПІДПРИЄМСТВ...

1. Сутність та типи фінансової стійкості підприємства……………………………
2. Характеристики основних показників фінансової стійкості підприємства…..
3. Методи аналізу фінансової стійкості підприємства……………………………

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ ІСНУЮЧИХ МОДЕЛЕЙ  ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ПІДПРИЄМСТВА……………………………………………………………………….

1. Сутність, значення моделювання та оцінки фінансової стійкості на підприємстві………………………………………………………………………….…..
2. Моделювання фінансової стійкості підприємств…………………….………...
3. Аналіз і оцінка ефективності моделей фінансової стійкості…………………..

РОЗДІЛ 3.

МОДЕЛЮВАННЯ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ  ВАТ «ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКИЙ ХЛІБОЗАВОД»………………………………..………………………

3.1. Аналіз абсолютних  і відносних показників фінансової  стійкості ВАТ «Володимир-Волинський  хлібозавод»…………………………………………………

3.2. Моделювання  фінансової стійкості ВАТ «Володимир-Волинський  хлібозавод»……………………………………………………………………………….

3.3. Прогнозування  фінансової стійкості ВАТ «Володимир-Волинський хлібозавод»……………………………………………………………………………….

ВИСНОВКИ…………………………………………………...………………………

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………………..

ДОДАТКИ………………………………………………………………………………..

ВСТУП

У складних економічних умовах, коли ринкові перетворення в Україні не набули позитивного соціального змісту та супроводжуються спадом обсягів виробництва, зростаючим безробіттям, зубожінням значної частини населення, актуальність проблем, пов’язаних із пошуком способів недержавного регулювання соціально-економічних процесів, суттєво зростає.

Фінансовий  стан являє собою найважливішу характеристику фінансової діяльності підприємства. Він визначає конкурентоздатність  підприємства і його потенціал у  діловому співробітництві, є гарантом ефективної реалізації економічних інтересів усіх учасників фінансових відносин: як самого підприємства, так і його партнерів.

Умовою життєдіяльності  й основою стабільності стану  підприємства в ринковій економіці  є його стійкість. Якщо підприємство фінансово стійке, воно має перевагу перед іншими підприємствами того ж профілю в залученні інвестицій, в одержанні кредитів, у виборі постачальників і виборі кваліфікованих кадрів. Чим вища стійкість підприємства, тим більш незалежне воно від несподіваної зміни ринкової кон’юнктури.

Ефективне управління фінансовою стійкістю дає змогу  підприємству адаптуватися до умов зовнішнього  середовища та контролювати ступінь  його незалежності від зовнішніх  джерел фінансування. Для цього необхідна  побудова механізму моделювання фінансової стійкості підприємства з метою організації ефективної системи виявлення недоліків в процесі діяльності підприємства. Моделювання фінансової стійкості дає змогу побачити тенденцію стійкості підприємства, виявити вузькі місця, як наслідок, скорегувати діяльність підприємства та передбачити майбутній стан фінансової стійкості. Саме тому достатньо актуальним і своєчасним є завдання дослідження механізму моделювання фінансової стійкості підприємств та її вдосконалення.

Метою дослідження є аналіз методів моделювання фінансової стійкості підприємства та визначення найкращої з них для ефективного управління діяльністю підприємства.

Для досягнення поставленої мети потрібно виконати ряд завдань, а саме:

• визначити сутність фінансової стійкості, як однієї з основних характеристик фінансового стану підприємства;
• визначити типи фінансової стійкості;
• охарактеризувати основні абсолютні та відносні показники фінансової стійкості;
• проаналізувати методи аналізу фінансової стійкості;
• обґрунтувати сутність моделювання фінансової стійкості;
• охарактеризувати наявні моделі фінансової стійкості підприємства;
• оцінити та визначити найефективнішу з моделей фінансової стійкості підприємства;
• побудувати економіко-математичну модель, яка описує фінансову стійкість обраного підприємства;
• здійснити короткостроковий прогноз на основі побудованої моделі.

Об’єктом дослідження  є ВАТ «Володимир-Волинський хлібозавод», а предметом – моделювання фінансової стійкісті ВАТ «Володимир-Волинський хлібозавод».

В ході написання роботи було використано наступні методи дослідження:

• описовий;
• аналітичний;
• математичний;
• формалізації;
• статистичний;
• порівняльний;
• синтез;
• графічний.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ  АСПЕКТИ МОДЕЛЮВАННЯ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

1. Сутність та типи фінансової стійкості підприємства.

Для розв'язання сучасних проблем стабілізації національної економіки та підвищення регулюючої функції державного бюджету в  процесі забезпечення соціального  розвитку нашого суспільства треба  здійснити низку організаційних заходів у плані зміцнення фінансового стану суб'єктів господарювання. Тільки на основі позитивних зрушень індивідуального відтворення можливе безперебійне своєчасне наповнення бюджету і посилення регулюючого впливу держави на визначальні процеси суспільного життя, збільшення платоспроможного попиту населення та піднесення його життєвого рівня. Тому основним завданням поточного періоду є забезпечення стійкого розвитку підприємств.

Стійкість –  одна з найважливіших характеристик  поведінки відособленої, автономно функціонуючої системи щодо зовнішніх умов, у яких вона існує. У загальному розумінні "стійкість" трактується як властивість системи так реагувати на зміни зовнішнього середовища, щоб не лише генерувати чинники, які зумовлюють її врівноважений стан, а й забезпечувати подальший розвиток [8, с. 127].

Щодо окремого підприємства, котре функціонує як відокремлена, автономна частка загальноекономічної  системи, то його еволюційна характеристика у конкретному часі визначається як фінансовий стан.

Фінансовий  стан підприємства – це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів [19, с. 472]. Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності. Тому на нього впливають усі ці види діяльності підприємства.

Важливе значення для фінансового стану  підприємств має їх фінансова  стійкість, яка формується в процесі всієї його фінансово-господарської діяльності.

В економічній  літературі відсутня єдина думка  щодо визначення поняття «фінансова стійкість». Одні вчені характеризують фінансову стійкість як довготривалу платоспроможність. Інші – як раціональну структуру та склад оборотних активів, та їх використання. Треті вважають, що вона відображає стабільність діяльності підприємства в довгостроковій перспективі та визначається співвідношенням власних і позикових ресурсів і їх ефективним використанням. До спроб дати загальне визначення фінансової стійкості можна віднести, зокрема думки деяких авторів (Додаток А) [2, с. 83-88].

Серед різноманіття визначень фінансово стійкості, запропонованих ученими, можна виділити як розбіжності у тлумаченні сутності даного поняття, так і спільні риси. Деякі автори, зокрема В. В. Бочаров, Л. А. Лахтіонова, Г. М. Лиференко, Г. Г. Старостенко та Н. В. Мірко, розуміють фінансову стійкість як певний стан фінансових ресурсів підприємства, їх розподілу та використання, що забезпечує його ефективний розвиток. При цьому Г. Г. Старостенко та Н. В. Мірко розрізняють внутрішню, загальну та фінансову стійкість. На їх думку, фінансова стійкість досягається при стабільному перевищенні доходів над витратами, вільному маневруванні грошовими коштами та стійкому економічному зростанні. М. С. Абрютіна та А. В. Грачов поняття «фінансова стійкість» ототожнюють з поняттям «платоспроможність підприємства». М. Я. Коробов вказує на те, що фінансова стійкість підприємства формується, з одного боку, під впливом рентабельності його діяльності, а з іншого боку – під впливом забезпечення підприємства необхідними фінансовими ресурсами.

Провівши порівняння складу факторів впливу на стійкий  та стабільний розвиток підприємства, запропонований Стояновою Е.С., з визначенням Єфімової О.В., можна побачити, що вони доповнюють одне одного, у той час як Шеремет А.Д. і Сайфулін Р.С. розглядають фінансову стійкість підприємства виключно з фінансової точки зору.

На нашу думку, від фінансової стійкості організації  залежить не тільки її суто фінансовий стан, але й загальна ефективність господарювання усіх сторін діяльності. Але визначення Шеремета А.Д. і Сайфуліна  Р.С. має більшу спрямованість на фінансовий бік поняття фінансової стійкості, а тому є більш звуженим.

Отже, фінансова  стійкість підприємства – це властивість  підприємства,яка відображає в процесі  взаємодії зовнішніх і внутрішніх факторів впливу досягнення стану фінансової рівноваги і здатність не лише утримувати на відповідному рівні протягом деякого часу основні характеристики діяльності підприємства, але й функціонувати та розвиватися.

Суть фінансової стійкості, а саме досягнення і дотримання фінансової рівноваги та подальший  розвиток, виявляється у:

-    ритмічності  виробництва якісної і дешевої  продукції , яка має сталий  попит;

-    міцному  становищі підприємства на ринку;

- високому рівні  матеріально-технічної оснащеності  виробництва та відтворення;

-    застосуванні  передових технологій;

-    налагодженості економічних зв'язків із партнерами;

-    ритмічності  кругообігу основного й оборотного  капіталу;

-    ефективності  господарських і фінансових операцій;

-  незначному  ступені ризику в процесі здійснення  фінансово-господарської діяльності.

Таке розмаїття факторів, що впливають на діяльність ринкового підприємства, зумовлює поділ на такі типи фінансової стійкості:

• внутрішній,
• фінансовий,
• загальний.

Внутрішній  аспект фінансової стійкості підприємства відображає такий стан його ресурсного потенціалу, його матеріально-речової і вартісної (грошової) структури капіталу і таку динаміку, при якій забезпечуються стабільно високі натурально-речові і фінансові результати функціонування підприємства.

Фінансова стійкість  відображає постійне стабільне перевищення доходів над витратами, вільне маневрування грошовими коштами підприємства, здатність шляхом ефективного їх використання забезпечити безперервний процес виробництва і реалізації продукції, а також затрати на його розширення і оновлення.

Загальна стійкість відображає рух грошових потоків, який забезпечує постійне перевищення надходжень коштів над витратами. Умовою загальної стійкості підприємства є його здатність вільно розвиватися в умовах внутрішнього і зовнішнього середовищ.

Залежно від  впливу внутрішніх факторів можна виділити такі види фінансової стійкості підприємства:

• поточна (на момент проведення аналізу);
• потенційна (перспектива нарощувати обсяги діяльності протягом певного часу і вихід на новий рівень фінансової рівноваги).

Фінансова стійкість підприємства у короткостроковому періоді означає досягнення стану рівноваги, у довгостроковому періоді – трансформування чинників стабілізації у фактори розвитку підприємства.

Фінансову стійкість  можна поділити і на  такі типи відповідно до забезпечення запасами і витратами власних та позикових коштів:

1. абсолютна фінансова стійкість, коли власні джерела формування оборотних активів покривають запаси і затрати. При цьому наявність власних джерел формування оборотних активів визначається по балансу підприємства як різниця між сумою джерел власних та прирівняних до них коштів і вартістю основних фондів і позаоборотних активів. Цей вид стійкості зустрічається на практиці дуже рідко.

З < ВОК                                                         (1.1)

2. нормально стійкий фінансовий стан, коли запаси й витрати забезпечуються сумою власних оборотних коштів та довгостроковими зобов’язаннями (ДЗ).

З < ВОК + ДЗ                                                   (1.2)

3)      нестійкий фінансовий стан, коли запаси і витрати покриваються сумою власних джерел формування оборотних активів, довгострокових позикових джерел, короткострокових кредитів і позик (КК).

З < ВОК + ДЗ + КК                                          (1.3)

4. кризовий фінансовий стан,коли запаси й витрати не забезпечуються джерелами їх формування і підприємство знаходиться на межі банкрутства [8, 232-233].

З > ВОК + ДЗ + КК 4                                       (1.4)

Для визначення типу фінансової стійкості підприємства за даними форми фінансової звітності № 1 “Баланс” складають агрегований баланс, позиції активу і пасиву якого за ступенем агрегації відповідають меті аналізу. Алгоритм складання агрегованого балансу наведено в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Агрегований баланс

На основі даних  агрегованого балансу проводиться  аналіз фінансової стійкості підприємства [26, с. 90].

Узагальнюючи  результати проведеного нами дослідження  наукових джерел, слід зазначити, що фінансова стійкість підприємства є комплексною, багатофакторною, статично-динамічною економічною категорією. Тому в процесі її аналізу необхідно поєднати усі елементи системи фінансових відносин підприємства.

2. Характеристики основних показників фінансової стійкості підприємства

Фінансова стійкість  характеризує ступінь фінансової незалежності підприємства щодо володіння своїм  майном і його використання. Цей  ступінь незалежності можна оцінювати  за різними критеріями:

• рівнем покриття матеріальних обігових коштів (запасів) стабільними джерелами фінансування;
• платоспроможністю підприємства (його потенційною спроможністю покрити термінові зобов’язання мобільними активами);
• часткою власних або стабільних джерел у сукупних джерелах фінансування.

Наведеним критеріям  відповідає сукупність абсолютних та відносних показників фінансової стійкості, де враховано нормативні вимоги щодо характеристики фінансового стану підприємства в Україні.

До абсолютних показників фінансової стійкості відносять  наступні дві групи показників:

• для характеристики джерел формування запасів і витрат, що відображають різний ступінь охоплення різних видів джерел :

1. Наявність власних оборотних коштів (НВОК). Цей показник розраховується за формою балансу згідно з П(С)БО 2 як різниця між оборотними активами та поточною кредиторською заборгованістю [13, с. 222-226]:

НВОК = ПА – ПЗ,                                                (1.5)

де НВОК –  наявність власних оборотних  коштів,

     ПА  – поточні активи (сума другого  і третього розділів активу  балансу),

     ПЗ  – поточна кредиторська заборгованість (четвертий розділ пасиву балансу).

Цей показник показує, яка сума поточних активів сформована за рахунок власного капіталу або  що залишається в обороті підприємства після повного погашення кредиторської  заборгованості. В основному джерелами формування довгострокових активів є перманентний капітал (власний і прирівняний до нього капітал і довгострокові позикові кошти – довгострокові пасиви). Але бувають випадки формування довгострокових активів за рахунок короткострокових кредитів. Поточні ж активи формуються за рахунок власного капіталу та короткострокових позикових коштів. Тому поточні активи – оборотний капітал (підсумки розділів 2 і 3 активу балансу) можна поділити на дві частини:

• змінна частина, сформована за рахунок короткострокових зобов’язань підприємства;
• постійна частина, сформована за рахунок постійного капіталу.

Нестача власного оборотного капіталу веде до збільшення змінної і зменшення постійної  частини поточних активів, а це свідчить про посилення фінансової залежності підприємства і нестійкий його стан.

Тому для  визначення величини власного капіталу, що використовується в обороті підприємства, існує інший спосіб розрахунку наявності  власного оборотних коштів. Даний  показник розраховується як різниця  між перманентним (постійним) капіталом і величиною поза оборотних активів:

НВОК = ПА – НА,                                                (1.6)

де НВОК –  наявність власних оборотних  коштів,

     ПА  – поточні активи (сума другого  і третього розділів активу  балансу),

     НА  – поза оборотні(необоротні) активи (перший  розділ активу балансу).

2. Наявність власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат (ВДПД). Отримується шляхом додавання до власних оборотних коштів величини довгострокових пасивів (3 розділ пасиву балансу).

ВДПД = НВОК + ДЗ,                                              (1.7)

де ВДПД - наявність  власних і довгострокових позикових  джерел формування запасів і витрат,

     НВОК  – наявність власних оборотних  коштів,

     ДЗ  – довгострокові зобов’язання (третій розділ пасиву балансу).

3. Загальна величина основних джерел формування запасів і витрат (ЗВОД). Розраховується додаванням до власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і затрат суми короткострокових кредитів і позикових коштів (за виключенням позик, не погашених у термін):

ЗВОД = ВДПД + КК,                                                   (1.8)

де ЗВОД - загальна величина основних джерел формування запасів і витрати,

     ВДПД - наявність власних і довгострокових  позикових джерел формування запасів і витрат,

     КК - короткострокові кредити і позикові  кошти (за виключенням позик,  не погашених у термін);

• показники забезпеченості запасів і витрат джерелами їх формування:

1. Надлишок (+) або нестача (-) власних оборотних коштів:

∆НВОК = НВОК – ЗЗ,                                                 (1.9)

де ∆НВОК  – надлишок або нестача власних  оборотних коштів,

     НВОК  – наявність власних оборотних  коштів,

     ЗЗ  – запаси і затрати (2 розділ  активу балансу).

2. Надлишок (+) або нестача (-) власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і затрат:

∆ВДПД = ВДПД –  ЗЗ,                                               (1.10)

де ∆ВДПД  – надлишок або нестача власних  і довгострокових позикових джерел формування запасів і затрат,

     ЗЗ  – запаси і затрати.

3. Надлишок (+) або нестача (-) загальної величини основних джерел формування запасів:

∆ЗВОД = ЗВОД –  ЗЗ,                                                (1.11)

де ∆ЗВОД  – надлишок або нестача загальної  величини основних джерел формування запасів,

      ЗВОД – загальна величина основних  джерел формування запасів і  витрати,

      ЗЗ – запаси і затрати.

Для нормальної життєдіяльності підприємство повинно  обов’язково мати власні оборотні кошти.

Якщо підприємство має короткострокові борги, то воно зобов’язане сплатити їх поточними активами. Якщо після сплати у підприємства не залишається власних оборотних коштів, то воно не зможе погасити довгострокові борги поточними активами.

Крім розрахунку та аналізу в динаміці наявності  власних оборотних коштів при оцінці фінансової стійкості доцільно розраховувати сукупність відносних аналітичних показників. Система даних показників дозволяє оцінити здатність підприємства відшкодувати поточні борги у визначені терміни, фінансову незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування, мобільність власного капіталу, здатність капіталу утворювати активи, заборгованість підприємства. У додатку Б наведено коефіцієнти фінансової стійкості з алгоритмами їх розрахунку на основі інформації, що міститься у балансі підприємства відповідно до П(С)БО 2 «Баланс».

Коефіцієнти фінансової стійкості залежать від обсягу і  характеру розміщення в активах  власного капіталу. Оскільки розміщення власного капіталу починається з  формування необоротних активів, то його надходження до обороту буде залежати від складності технології виробництва та від вартості устаткування, яке забезпечує дану технологію. Що стосується власного оборотного капіталу, то його обсяг залежить від швидкості обертання оборотних активів: потреба в оборотному капіталі буде тим меншою, чим швидше обертаються оборотні активи.

З вище наведеного критичне значення коефіцієнта автономії, який характеризується питомою вагою  власного капіталу в загальному обсязі капіталу підприємства, буде тим вищим, чим більшою є доля необоротних активів у сукупних активах і чим повільніше обертаються оборотні активи підприємства. Аналогічні підходи застосовуються при обґрунтуванні критеріїв оцінки коефіцієнтів фінансової стійкості та структури позикових коштів підприємства.

Коефіцієнт мультиплікації капіталу є оберненим до коефіцієнта автономії, отже, нормальне значення його має бути тим вищим, чим більшою є питома вага оборотних активів і чим швидше обертаються оборотні активи підприємства. Ці ж підходи можна застосувати до визначення критеріїв оцінки коефіцієнтів загальної заборгованості та співвідношення позикового і власного капіталу.

Критерії оцінки коефіцієнтів фінансового лівереджу, довгострокового залучення позикового капіталу та структури довгострокових вкладень залежать від потреби підприємства у зовнішніх джерелах фінансування, вартості фінансових ресурсів та можливостей їх залучення на момент оцінки.

Коефіцієнт  маневрування обчислюється як питома вага оборотного капіталу у загальному обсязі власного капіталу підприємства. Частка власного капіталу в обороті залежить від загального обсягу власного капіталу та суми його іммобілізації в необоротних активах.

Коефіцієнт  частки власного капіталу в оборотних  активах формується під впливом  чинників, що діють на ринку фінансових ресурсів: здешевлення позикових коштів спонукає підприємства залучати їх до обороту, що призводить до зниження коефіцієнта частки власного капіталу. Більш стійким чинником є оборотність оборотних активів, яка також сприяє або перешкоджає залученню позикового капіталу. Оскільки оборотність активів пов'язана з технологією виробництва, то за інших рівних умов кредитори віддадуть перевагу підприємствам з прискореною оборотністю, тобто коефіцієнт частки власного капіталу в оборотних активах буде тим нижчим, чим вищою буде швидкість обороту активів.

Коефіцієнт  реальної вартості основних засобів  визначається питомою вагою основних засобів у загальних активах  підприємства. Критерій його оцінки залежить від виду діяльності та технології виробництва продукції: у підприємствах зі складними наукомісткими технологіями значення коефіцієнта реальної вартості основних засобів має бути вищим, ніж у підприємствах, виробничі технології яких не потребують використання у виробничому процесі дорогих високоефективних пристроїв та механізмів. При оцінці даного коефіцієнта треба зважати на те, що чим повніше реалізується потужність підприємства, тим нижчим, за інших рівних умов, має бути значення коефіцієнта реальної вартості основних засобів.