Моделювання та проектування КІС. Стандарти моделювання. 2

 МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КУРСОВА РОБОТА

з предмету „Корпоративні інформаційні системи ”

на тему „Моделювання та проектування КІС. Стандарти моделювання”

студентки 5-го курсу денної форми навчання

Керівник проекту

Київ 2012 р.

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………3

1. ПРИНЦИП СТВОРЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ..……..………..4

2. ФУНКЦІОНАЛЬНІ МОДЕЛІ ТА ПРОЦЕС МОДЕЛЮВАННЯ………....8

3. МОДЕЛЬ СТВОРЕННЯ КОРПОРАТИВНОЇ ІНФОРМАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ………………………………………………………...……………….12

4. СТАНДАРТИ МОДЕЛЮВАННЯ……………………………………………21

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………..29

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….30

ВСТУП

Людина здавна використовує моделювання  для дослідження об'єктів, процесів, явищ в різних областях. Результати цих досліджень служать для визначення і поліпшення характеристик реальних об'єктів і процесів; для розуміння суті явищ і вироблення вміння пристосовуватися або керувати ними; для конструювання нових об'єктів або модернізації старих. Моделювання допомагає людині приймати обгрунтовані і продумані рішення, передбачати наслідки своєї діяльності.

Завдяки комп'ютерам не тільки істотно  розширюються області застосування моделювання, але й забезпечується всебічний аналіз отриманих результатів. Основна задача проектування і впровадження корпоративних інформаційних систем, як результату системної інтеграції це комплексна діяльність з вирішення бізнес-завдань засобами сучасних інформаційних технологій. Розробка проекту інформаційної системи ведеться спільно з клієнтом, що дозволяє створити успішно працюючу корпоративну інформаційну систему, і яка задовольняє всі потреби замовника.

Мета моєї курсової роботи з предмету «Корпоративні інформаційні системи»:

- отримати основні теоретичні  положення про створення корпоративних інформаційних систем;

- ознайомитися із підходами до моделювання та проектування КІС;

- ознайомитися зі стандартами моделювання;

Свою курсову роботу я виконала за допомогою методичних матеріалів, підручників, інтернету та таблиць.

Основним завданням було дослідити процеси моделювання та проектування корпоративних інформаційних систем.

1. ПРИНЦИПИ СТВОРЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИТСЕМ

Розвиток систем і засобів обчислювальної техніки, розширене їх впровадження у всі сфери науки, техніки, сфери  обслуговування і побуту привели до необхідності об'єднання конкретних обчислювальних пристроїв і реалізованих на їх основі інформаційних систем в єдині інформаційно-обчислювальні системи (ІОС) і середовища. При цьому розробники ІОС зіткнулися з рядом проблем.

Наприклад, різнорідність технічних засобів обчислювальної техніки з погляду організації обчислювального процесу, архітектури, системи команд, розрядності процесора і шини даних і т.д. При збільшенні числа типів інтегрованих пристроїв складність організації фізичного інтерфейсу між ними істотно зростала. Різнорідність програмованих середовищ, що реалізовуються в конкретних обчислювальних пристроях і системах, з погляду різноманіття операційних систем, відмінності в розрядності і інших особливостей привела до створення програмних інтерфейсів між пристроями і системами. При цьому необхідно відзначити, що досягти повної сумісності програмних продуктів, розроблених для конкретного програмного середовища, в іншому середовищі вдавалося не завжди. Різнорідність інтерфейсів спілкування в системі "людина-комп'ютер" вимагала постійного узгодження програмно-апаратного забезпечення і перенавчання кадрів.

 Вирішення проблем сумісності  привело до розробки великого  числа міжнародних стандартів  і угод у сфері застосування  інформаційних технологій і розробки інформаційних систем. Основоположним поняттям стало поняття відкриті системи.

 Термін відкрита система  сьогодні можна визначити як "вичерпний  і узгоджений набір міжнародних  стандартів на інформаційні технології  і профілі функціональних стандартів, які специфікують інтерфейси, служби і підтримуючі їх формати, щоб забезпечити взаємодію і мобільність програмних додатків, даних і персоналу".

Це визначення, сформульоване фахівцями  інституту IEEE (Institute of Electrical and Electronic Engineers), уніфікує зміст середовища, яке надає відкрита система для широкого використання. В даний час загальновизнаним координаційним центром по розробці і узгодженню стандартів відкритих систем є OASIS (Organization for the Advancement of Structured Information Standards).

Загальні властивості відкритих  інформаційних систем можна сформулювати таким чином:

• розширюваність/масштабованість - забезпечення можливості додавання нових функцій ІС або зміни тих, що деяких вже є при незмінних решті функціональних частин ІС;
• мобільність/переносимість - забезпечення можливості перенесення програм і даних при модернізації або заміні апаратних платформ ІС і можливості роботи з ними фахівців, що користуються ІТ, без їх перепідготовки при змінах ІС;
• взаємодія - здібність до взаємодії з іншими ІС (технічні засоби, на яких реалізована інформаційна система, об'єднуються мережею або мережами різного рівня - від локальної до глобальної);
• стандартованість - ІС проектуються і розробляються на основі узгоджених міжнародних стандартів і пропозицій, реалізація відкритості здійснюється на базі функціональних стандартів (профілів) у області інформаційних технологій;
• дружність до користувача - розвинені уніфіковані інтерфейси в процесах взаємодії в системі "людина-машина" дозволяють працювати користувачу, що не має спеціальної "комп'ютерної" підготовки.

Новий погляд на відкриті системи  визначається тим, що ці риси розглядаються  в сукупності, як взаємопозв'язані, і реалізуються в комплексі, що цілком природно, оскільки всі вказані вище властивості доповнюють один одного. Тільки в сукупності можливості відкритих систем дозволяють вирішувати проблеми проектування, розробки і впровадження сучасних інформаційних систем.

Структура середовища інформаційної  системи

Узагальнена структура будь-якої ІС може бути представлена двома взаємодіючими частинами:

- функціональна частина, що включає прикладні програми, які реалізують функції прикладної області;

- середовище або системна частина, що забезпечує виконання прикладних програм.

З цим розділенням тісно зв'язані дві групи питань стандартизації:

- стандарти інтерфейсів взаємодії прикладних програм з середовищем ІС, прикладний програмний інтерфейс (Application Program Interface - API);

- стандарти інтерфейсів взаємодії самої ІС із зовнішнім для неї середовищем (External Environment Interface - EEI).

Ці дві групи інтерфейсів  визначають специфікації зовнішнього  опису середовища ІС - архітектуру, з погляду кінцевого користувача, проектувальника ІС, прикладного  програміста,  який розробляє функціональні  частини ІС.

Специфікації зовнішніх інтерфейсів середовища ІС і, як буде видно далі, специфікації інтерфейсів взаємодії між компонентами самого середовища, - це точні описи всіх необхідних функцій, служб і форматів певного інтерфейсу. Сукупність таких описів складає еталонну модель відкритих систем (Reference Open System Model).

 Ця модель використовується  більше 20 років і визначається  системною мережевою архітектурою (SNA), запропонованою IBM в 1974 р. Вона  заснована на розбитті обчислювального  середовища на сім рівнів, взаємодія між якими описується відповідними стандартами і забезпечує зв'язок рівнів незалежно від побудови рівня в кожній конкретній реалізації (рис. 1). Основною рисою цієї моделі є детальний опис зв'язків в середовищі з погляду технічних пристроїв і комунікаційних взаємодій. Разом з тим вона не враховує взаємозв'язок з урахуванням мобільності прикладного програмного забезпечення.

 Рис. 1. Семирівнева модель взаємодії  інформаційних систем

Еталонна модель середовища відкритих  систем (OSE/RM) визначає розділення будь-якої інформаційної системи на додатки (прикладні програми і програмні комплекси) і середовище, в якому ці додатки функціонують. Між додатками і середовищем визначаються стандартизовані інтерфейси (API), які є необхідною частиною профілів будь-якої відкритої системи. Крім того, в профілях ІС можуть бути визначені уніфіковані інтерфейси взаємодії функціональних частин один з одним і інтерфейси взаємодії між компонентами середовища ІС.

2. ФУНКЦІОНАЛЬНІ МОДЕЛІ ТА ПРОЦЕС МОДЕЛЮВАННЯ

Основна мета моделювання полягає в тому, щоб ідентифікувати і документувати всі аспекти роботи системи. Тому першим етапом будь-якого дослідження є постановка задачі, що визначається заданою метою. Від того, на скільки адекватно обрана мета моделювання, залежить і вид моделі, і вибір програмного середовища і одержувані результати.

У своїй практичній діяльності людина дуже часто створює певний образ  того об'єкта (процесу або явища), з яким йому доводиться або доведеться мати справу, - модель цього об'єкту. Створення цього образу завжди переслідує певну мету. Модель важлива не сама по собі, а як інструмент, що полегшує пізнання або наочне уявлення.

Кожен об'єкт має велику кількість  різних властивостей. У процесі побудови моделі виділяються головні, найбільш істотні, властивості. Модель - певний об'єкт, що заміщає досліджуваний об'єкт із збереженням найбільш істотних його властивостей.

В інформатиці та комп'ютерної технології широко використовуються так звані  інформаційні моделі об'єктів, процесів, явищ. Інформаційна модель об'єкта - це його опис у вигляді тексту на деякій мові кодування, що містить всю необхідну інформацію про об'єкт. Як і будь-яка модель, інформаційна модель містить не всю інформацію про об'єкт моделювання, а тільки ту її частину, яка істотна для інформаційного завдання, яке розглядається.

Будь-яке підприємство може розглядатися як складна система, для якої практично  неможливо отримати єдине опис процесу  її виробничої діяльності, що відповідає на всі питання з точки зору керівництва та управління, придатне для досягнення всіх ключових цілей і завдань. Будучи за своєю природою багатогранної за формами і змістом уявлення, підприємство як сукупність взаємопов'язаних компонентів може бути описане у вигляді цілого ряду самостійних, закінчених «проекцій», кількість яких визначається головним чином цілями менеджменту.

Кожне підприємство чи система створюються  для того, щоб створювати додану вартість (отримувати прибуток), тому загальновизнано, що для загального керівництва ключовою метою є представлення об'єкта у вигляді мережі процесів, що визначають його місію. Такі процеси прийнято називати бізнес-процесами. Саме уявлення (моделювання) об'єкта у вигляді набору бізнес-процесів визначає всі інші його «проекції». Перш за все організації повинні визначити свої системи і процеси які в них входять для того, щоб можна було чітко розуміти, управляти і покращувати ці системи і процеси. Керівництво повинно забезпечити ефективну роботу і керування процесами, вимірами та даними, використовуваними для встановлення задоволеності діяльністю.

Поняття «моделювання бізнес-процесів» прийшло в повсякденну практику більшості аналітиків одночасно з появою на ринку складних програмних продуктів, призначених для комплексної автоматизації управління підприємством. Подібні системи завжди розуміють проведення глибокого передпроектного обстеження діяльності компанії. Результатом цього обстеження є експертний висновок, в якому окремими пунктами виносяться рекомендації по усуненню «вузьких місць» в управлінні діяльністю. На підставі цього висновку, безпосередньо перед проектом впровадження системи автоматизації, проводиться так звана реорганізація бізнес-процесів, іноді досить серйозна і болюча для компанії. Подібні комплексні обстеження підприємств завжди є складними. Процес опису об'єкта для цілей загального керівництва починають з опису процесів, що визначають цільове призначення, і продовжують до досягнення необхідного ступеня «прозорості», достатньою для коректного аналізу і вироблення ефективних управлінських рішень.

Ефективну діяльність підприємства можна умовно представити як сукупність двох елементів:

• добре структурована система, як сукупність організаційної структури, методик, ресурсів;

• постійно реалізовуються процедури  планування, забезпечення, управління, поліпшення в рамках кожного процесу мережі процесів організації.

Модель мережі інформаційних процесів в рамках підприємства повинна відповідати  на наступні питання:

• які процеси в діяльності підприємства відносяться до модельованої ІС?

• яка структура (елементи) цих  процесів, включаючи виходи і споживачів процесів, входи і постачальників і т.д.?

• як процеси взаємодіють один з одним?

• як у рамках процесів виконуються вимоги, визначені відповідною нормативно-технічною документацією?

Функціональна модель представляє  опис з необхідної ступенем деталізації мережі процесів, наприклад, з метою їх планування, забезпечення, управління та поліпшення. Моделі даних (інформаційні моделі) являють собою докладний опис об'єктів та типів інформації та даних, наприклад, з метою оптимізації і подальшої автоматизації і т.д.

Успіх у бізнесі часто залежить від того, наскільки добре організовані бізнес-процеси, що відповідають стратегічним цілям підприємства. Вітчизняні підприємства починають розуміти необхідність не тільки автоматизації технологій за допомогою програмних засобів, але і важливість попередньої оцінки стратегічних перспектив і цінності бізнесу для всіх зацікавлених осіб (клієнтів, власників, співробітників, постачальників). Аналіз та оцінка існуючих бізнес-процесів підприємства повинна проводитися постійно в режимі реального часу. Це можливо за умови функціонування на підприємстві процесної системи управління. Для виконання подібних робіт потрібні особливі технології, методики, програмні засоби та підготовлені фахівці, здатні підтримувати і развивати процесну систему управління, а також керувати змінами в умовах підвищеної нестабільності зовнішнього середовища. Процесний підхід є основним елементом менеджменту на підприємстві. При цьому одним із ключових аспектів цього підходу є забезпечення наочності («прозорості») об'єкта управління (організації або системи) за допомогою його точного, достатнього, лаконічного, зручного для сприйняття та аналізу опису.

Модель об'єкта, розглянутого як інформаційна система, може створюватися за допомогою  різних інструментів. В даний час існує ряд методологій, що дозволяють взятися за створення функціонально-інформаційного опису процесів будь-якого типу, що існують на підприємствах з різними напрямками діяльності.

3. МОДЕЛЬ СТВОРЕННЯ КОРПОРАТИВНОЇ ІНФОРМАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ

Методологічно важливо разом з  розглянутими моделями середовища ІС запропонувати модель створення  корпоративної інформаційної системи, яка мала б ті ж аспекти функціональних груп компонентів (користувачі, функції, дані, комунікації). Такий підхід забезпечить наскрізний процес проектування і супроводу на всіх стадіях експлуатації ІС, а також можливість обґрунтованого вибору стандартів на розробку систем і документування проектів.

Рис. 2. Онтологічне поле сучасної компанії

Визначення "компанія" є складною онтологічною (понятійної) структурою, що складається з певної сукупності суті і взаємозв'язків (рис.  2). Взаємодії між її елементами визначені логікою бізнесу і закріплені в наборі правил бізнесу, і є діяльністю компанії. Інформаційна система "відображає" логіку і правила, організовуючи і перетворюючи інформаційні потоки, автоматизує процеси роботи з даними і інформацією і візуалізує результати у вигляді наборів звітних форм. Тому спершу слід створити бізнес-модель підприємства, що є відображенням підприємства і його системи, що інформаційно-управляє. При створенні моделі формується "мова спілкування" керівників підприємства, консультантів, розробників і майбутніх користувачів, що дозволяє виробити єдине уявлення про те, ЩО і ЯК повинна робити система управління підприємством (корпоративна система управління).

Така бізнес-модель - відчутний  результат, за допомогою якого можна  максимально конкретизувати цілі впровадження ІС і визначитися з наступними параметрами проекту:

• основні цілі бізнесу, які можна досягти за допомогою автоматизації процесів;
• перелік ділянок і послідовність впровадження модулів ІС;
• фактична потреба в об'ємах програмного і апаратного забезпечення, що купується;
• реальні оцінки термінів розгортання і запуску ІСУ;
• ключові користувачі ІС і уточнений список членів команди впровадження;
• ступінь відповідності вибраного вами прикладного програмного забезпечення специфіці бізнесу вашої компанії.

В основі моделі завжди лежать бізнес-цілі підприємства, що повністю визначають склад всіх базових компонентів моделі:

• функції бізнесу, що описують, ЩО робить бізнес;
• основні, допоміжні і управлінські процеси, що описують, ЯК підприємство виконує свої функції бізнесу;
• організаційно-функціональну структуру, що визначає, ДЕ виконуються функції бізнесу і процеси бізнесу;
• фази, що визначають, КОЛИ (і в якій послідовності) повинні бути упроваджені ті або інші функції бізнесу;
• ролі, що визначають, ХТО виконує функції бізнесу і ХТО є "господарем" процесів бізнесу;
• правила, що визначають зв'язок і взаємодію між всіма ЩО, ЯК, ДЕ, КОЛИ і ХТО.

 Після побудови моделі (або  паралельно з цим) бізнесу можна  приступати до формування моделі  проектування, реалізації і впровадження  самої КІС (рис. 3).

Рис. 3.

Досвід створення і використання "замовлених" інформаційних систем дозволяє умовно виділити наступні основні етапи їх життєвого циклу:

• визначення вимог до системи і їх аналіз - визначення того, що повинна робити система;
• проектування - визначення того, як система робитиме те, що вона повинна робити; проектування - це перш за все специфікація підсистем, функціональних компонентів і способів їх взаємодії в системі;
• розробка - створення функціональних компонентів і окремих підсистем, поєднання підсистем в єдине ціле;
• тестування - перевірка функціональної відповідності системи показникам, що визначені на етапі аналізу;
• впровадження - установка і введення системи в дію;
• функціонування - штатний процес експлуатації відповідно до основних цілей і завдань ІС;
• супровід - забезпечення штатного процесу експлуатації системи у замовника.

Визначення вимог до системи  і аналіз є першим етапом створення  ІС, на якому вимоги замовника уточнюються, узгоджуються, формалізуються і документуються. Фактично на цьому етапі дається  відповідь на питання: "Для чого призначена і що повинна робити інформаційна система?".

Метою системного аналізу є перетворення загальних, розпливчатих знань про  початкову предметну область (вимог  замовника) в точні визначення і  специфікації для розробників, а  також генерація функціонального  опису системи. На цьому етапі визначаються і специфікуються:

• зовнішні і внутрішні умови роботи системи;
• функціональна структура системи;
• розподіл функцій між людиною і системою, інтерфейси;
• вимоги до технічних, інформаційних і програмних компонентів системи;
• вимоги до якості і безпеки;
• склад технічної і призначеної для користувача документації;
• умови впровадження та експлуатації.

Розробка перерахованих вище специфікацій при створенні ІС, призначеної  для автоматизації управлінських  процесів, в загальному випадку проходить чотири стадії.

Перша стадія аналізу - структурний  аналіз підприємства - починається  з дослідження того, яка організована система управління підприємством, з обстеження функціональної і інформаційної  структур системи управління, визначення існуючих і можливих споживачів інформації.

За наслідками обстеження аналітик на першій стадії аналізу вибудовує  узагальнену логічну модель початкової предметної області, функціональну  структуру, що відображає її, особливості  основної діяльності і інформаційний  простір, в якому ця діяльність здійснюється (рис. 4). На цьому матеріалі аналітик будує функціональну модель "Як є" (As Is).

Друга стадія роботи, до якої обов'язково притягуються зацікавлені представники замовника, а при необхідності і  незалежні експерти, полягає в аналізі моделі "Як є", виявленні її недоліків і вузьких місць, визначенні шляхів вдосконалення системи управління на основі виділених критеріїв якості.

Третя стадія аналізу, що містить елементи проектування, - створення вдосконаленої  узагальненої логічної моделі, що відображає реорганізовану предметну область або її частину, яка підлягає автоматизації, - модель "Як повинно бути" (As To Be).

Рис. 4. Схема обстеження підприємства

Закінчується процес (четверта стадія) розробкою "Карти автоматизації", що є моделлю реорганізованої предметної області, на якій обов'язково позначені "межі автоматизації".

В більшості випадків модель "Як є" поліпшується системним  аналітиком за рахунок усунення очевидних  невідповідностей і вузьких місць, а одержаний таким чином варіант моделі розглядається надалі як попередня модель "Як повинно бути", яка згодом доповнюється відповідно до стратегії розвитку підприємства (рис.5).

Рис. 5. Стадії побудови моделі інформаційної  системи

На стадії аналізу вимог до проектованої системи вводяться:

• класи користувачів і відповідні діаграми транзакцій бізнесу;
• моделі (діаграми) процесів прикладної діяльності і відповідні переліки функціональних завдань ІС;
• класи об'єктів предметної області і відповідні діаграми "суть-зв'язок", що відображають інформаційну модель цієї предметної області;
• топологія розташування підрозділів і користувачів, що обслуговуються даною ІС;
• параметри захисту даних, інформації і самої системи.

Основним документом, що відображає результати робіт першого етапу  створення ІС, є технічне завдання на проект (розробку), що містить, окрім  вище перелічених визначень і  специфікацій, також відомості про  черговість створення системи, відомості  про ресурси, що виділяються, директивні терміни проведення окремих етапів роботи, організаційні процедури і заходи щодо приймання етапів, захисту проектної інформації і т.д.

Наступний етап - проектування. У реальних умовах проектування - це пошук, моделювання способу розробки, який задовольняє вимогам функціональності системи засобами наявних технологій з урахуванням заданих початкових умов і обмежень. Проектування інформаційних систем завжди починається з визначення мети проекту. Основне завдання будь-якого успішного проекту полягає в тому, щоб на момент запуску системи і протягом всього часу її експлуатації можна було забезпечити:

• необхідну функціональність системи і ступінь адаптації до умов її функціонування, що змінюються;
• необхідну пропускну спроможність системи і мінімальний час реакції системи на запит;
• безвідмовну роботу системи в необхідному режимі, готовність і доступність системи для обробки запитів користувачів;
• простоту експлуатації і супроводу системи;
• необхідну безпеку даних і права доступу користувачів.

Продуктивність і надійність є  головними чинниками, що визначають ефективність системи. Хороше проектне рішення служить основою високопродуктивної системи.

Проектування інформаційних систем охоплює три основні області:

• проектування структур даних, які будуть реалізовані в базі даних;
• проектування програм, екранних форм, звітів, які забезпечуватимуть виконання запитів до даних;
• проектування конкретного середовища або технології, а саме: топології мережі, конфігурації апаратних засобів, використовуваної архітектури, паралельної обробки, розподіленої обробки даних і т.п.

На основі результатів системного аналізу на стадії попереднього проекту  розробляються:

• проект програмно-апаратної реалізації, проект призначених для користувача інтерфейсів і технології роботи користувачів в системі;
• архітектура розподіленої системи і специфікації телекомунікаційної мережі;
• моделі (діаграми) потоків даних;
• функціональні блок-схеми прикладного і системного програмного забезпечення (останні - відповідно до прийнятих моделей середовища ІС і профілями стандартів).

Стадія попереднього проекту може передбачати прототипування фрагментів, важливих з погляду користувача, для перевірки їх відповідності  вимогам на ранній фазі розробки.

На стадії детального проектування розробляються:

• комплекси функціональних програм ІС і проект реалізації середовища ІС;
• структури даних, засоби ведення баз даних;
• мережеві адреси, протоколи телекомунікацій і інші компоненти середовища обміну інформацією, що включаються до складу проектованої ІС;
• правила розмежування доступу користувачів і засоби їх реалізації.

Стадія реалізації ІС передбачає розробку і тестування компонентів і комплексне тестування системи.

Стадія експлуатації і супроводу  передбачає контроль функціонування, внесення необхідних змін в інформаційну базу в процесі поточної роботи і модернізацію функцій ІС силами прикладних фахівців за допомогою інструментальних засобів, вбудованих в систему.

Етапи розробки, тестування, впровадження, експлуатації і супроводу ІС об'єднуються  терміном реалізація. Реалізація ІС є надзвичайно складним багатоаспектним процесом, здійснюваним на базі сукупностей (профілів) гармонізованих міжнародних стандартів, специфікацій і угод. Така практика є заставою того, що створювана інформаційна система буде реалізована як "відкрита система". Іншими словами, така ІС буде масштабована, мобільна, переносима, володіти дружніми інтерфейсами і т.д.

Життєвий цикл ІС формується відповідно до принципу низхідного проектування і, як правило, носить спірально-ітераційний характер. Реалізовані етапи, починаючи з найраніших, циклічно повторюються відповідно до змін вимог і зовнішніх умов, введення додаткових обмежень і т.п. На кожному етапі життєвого циклу породжується певний набір технічних рішень і документів, при цьому для кожного етапу початковими є документи і рішення, прийняті на попередньому етапі. Життєвий цикл ІС закінчується, коли припиняється її програмний і технічний супровід.

4. СТАНДАРТИ МОДЕЛЮВАННЯ

У більшості випадків, єдиним набором  викладених правил, відповідно до яких має функціонувати підприємство, є набір окремих положень і посадових інструкцій. Найчастіше ці документи складалися не один рік тому, слабо структуровані і взаємопов’язані між собою і, внаслідок цього, просто лежать на полицях. На початкових етапах створення ІС обов'язково виникає необхідність у вивченні того, як працює підприємство, які існують технологічні процеси обробки циркулюючої в ньому інформації. Зазвичай ніхто в організації не знає, як вона працює в тій мірі подробиць, яка необхідна для створення ІС: