Міжнародно фінансові інститути

Зміст

 

 

Вступ

I. МІЖНАРОДНІ ФІНАНСОВІ ІНСТИТУТИ ТА ЇХ ДІЯЛЬНІСТЬ     

1.1. МВФ: проблеми створення і діяльності   

1.2. Світовий банк та його складові   

1.3. Регіональні фінансово-кредитні установи

II. СТАН СПІВРОБІТНИЦТВА З МІЖНАРОДНИМИ ФІНАНСОВИМИ ІНСТИТУТАМИ    

2.1. Україна — МВФ    

2.2. Україна і Світовий банк     

III. Перспективи співробітництва України з  міжнародними фінансовими

інституціями    

Висновки   

Список використаної літератури   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                   Вступ

 

   Нинішній стан  валютно-фінансової кредитної   галузі  та  її  перспективу

неможливо   уявити   без   урахування   важливої   ролі   валютно-фінансових

організацій системи ООН. Їх членами є більше ніж   190  країн світу,  а  їх

фінансова база перевищує  сумарні ресурси всіх інших спеціалізованих 

установ ООН та регіональних банків розвитку.

    Перші  валютно-фінансові   організації  Об’єднаних  Націй  з’явилися  на

заключному етапі другої світової війни. Це були  Міжнародний  валютний

  фонд (МВФ) і Міжнародний  банк реконструкції і розвитку (МБРР). Угоди 

між  ними  і ООН були ратифіковані 1947 року.

    За 65 років МВФ та МБРР  зазнали певної  еволюції.  1956р.  від Банку

відокремилася Міжнародна Фінансова  корпорація (МФК), у 1960

 (  Міжнародна асоціація розвитку  (МАР).  Вони  є філіями

  Банку,  але  отримали   певну автономію і стали спеціалізованими

установами ООН. 1988 року  була  створена ще одна філія, яка  набула

статусу СУ  ООН.  Це  багатостороннє  агентство  з  питань  гарантій

 інвестицій  (БАГІ).  МБРР  разом  з  названими   установами складає групу 

Всесвітнього  банку (ВБ). Світовий банк відіграє дуже  важливу роль в

 економіці розвитку  держав. Літом 1997 року СБ  опублікував наступний

 доклад присвячений  ролі держави в світовому розвитку. Навіть МБРР,  який

 на доклад присвячений  ролі держави в світовому розвитку. Навіть МБРР,

 який  на протязі  не одного десятиліття докладав  великих зусиль, щоб

 переконати  всіх в  необхідності  і  навіть  шкідливості  втручання  держави

  в   економічний  розвиток, відступив перед напором   неопровергнутих 

 факторів,  але  не  здав своїх позицій повністю.

    В наш час  МВФ є одночасно кредитором, “натхненником”  політичного

  курсу і “жандармом  екологічного відновлення”. Як зазначає  французький

  щотижневик “Євснмон  дю жоді”, МВФ  (  це  правляче  регентство,  влада

  якого  особливо  велика, якщо зважати, що він  втручається передусім у

  випадках  найгострішої  кризи.

    Сила фонду  в тому, що він може діяти  у всесвітньому масштабі, а також  у

його  велетенських  аналітичних   можливостях.   Сьогодні   це,   по   суті,

гігантський банк даних і  потужний центр  глобального  економічного

  аналізу, необхідного  для контролю взаємної відповідності   національних

  господарсько-політичних  цілей,  а  також  здійснення  макроекономічних

  прогнозів   щодо  розвитку  всіх  країн-членів,  виявлення  наслідків  та 

  сумарних   ефектів  економічних заходів, що ними  вживаються.

    Про вихід Фонду за межі валютного регулювання і розширення його

 функцій як аналітичної  й регулюючої інстанції свідчить  його  ключова  роль 

 разом  з МБРР  у  розв’язанні   кризи   зовнішньої   заборгованості.   По-

перше,   ці організації  стали  виконувати  роль  всесвітнього  форуму  для

 обговорення проблеми  на міжурядовому рівні і для прийняття рішень,  що

 спиралися  б   на солідну фінансову базу. По-друге,  вони  підтримують

 іноземне   фінансування  країн-боржників. По-третє, вони сприяють урядам

 цих країн  у пошуку  шляхів стабілізації й структурної перебудови  для

  виходу  з  кризи   і  прискорення розвитку.

     Актуальність  теми  даної  роботи  полягає   в   тому,   що   об`єктивна

необхідність вимагає  поступового,  але неухильного включення економіки

України до світових  інтеграційних  процесів.  Сучасні  тенденції  світового

розвитку ставлять  перед  Україною  нові  проблеми  та  потребують  від неї

активної участі в їх рішенні.

     Метою роботи  є аналіз міжнародних фінансових  інститутів  та  співпраця

України з  міжнародними валютно-фінансовими організаціями.

 

 

I. МІЖНАРОДНІ ФІНАНСОВІ ІНСТИТУТИ ТА ЇХ ДІЯЛЬНІСТЬ

                 1.1. МВФ: проблеми створення і  діяльності

   Наднаціональна координація  міжнародних фінансів здійснюється

міжнародними та регіональними валютно-фінансовими організаціями, які

створюються на  базі багатосторонніх  угод  між  державами.  Їхня  мета   —

  сприяння   розвитку  зовнішньої торгівлі  й  міжнародного  та  регіонального

  валютно-фінансового  співробітництва, підтримання рівноваги  платіжних

 балансів країн, що  входять до них, регулювання  курсів їхніх валют,

  надання  кредитів  цим  країнам  та гарантування  приватних позик за 

кордоном.

   Найважливішу роль серед них  у  сучасний  період  відіграють

Міжнародний валютний фонд (МВФ) та Міжнародний банк реконструкції  та

  розвитку  (МБРР), який сьогодні є головною установою Світового банку.

Окрім МБРР до  структури  Світового банку входять: Міжнародна фінансова 

корпорація  (МФК),  Міжнародна асоціація розвитку (МАР), Багатостороннє 

агентство  з  гарантій  інвестицій (БАТІ)  та  Міжнародний  центр  із

 врегулювання   інвестиційних   суперечок (МЦВІС).

   У липні 1944 р. представники 44 країн на  валютно-фінансовій  конференції

ООН у Бреттон-Вудсі (США), підписали "Заключний акт", складовими якого 

були Статути Міжнародного валютного фонду та Міжнародного банку

 реконструкції  та розвитку (МВФ та МБРР).[5]

   Міжнародний валютний  фонд  (МВФ)  —  міжнародна  наднаціональна

  валютно-кредитна  організація,  що  має   статус   спеціалізованої 

  представницької установи  Організації  Об'єднаних  Націй.  МВФ  розпочав

  свою  діяльність  з березня 1947 р. Місцеперебування — Вашингтон.

   Згідно зі  Статутом,  метою  створення  МВФ   було  сприяння 

 міжнародному валютному  співробітництву та стабілізації  валют, створення

  багатосторонньої системи  платежів і розрахунків, підтримування  рівноваги

  платіжних  балансів  країн — членів Фонду, вжиття  системи  заходів,

  спрямованих  на  регулювання валютних  курсів,  підвищення   ступеня

   конвертованості   валют,   надання короткострокових  кредитів країнам — 

членам Фонду  для  покриття  тимчасового дефіциту  їхніх  платіжних 

 балансів,  на  ліквідацію   валютних   обмежень, організацію консультативної

допомоги з фінансових та валютних питань.    Оскільки  МВФ є

 організацією  акціонерного  типу,   то   його   ресурси складаються  з  внесків

 країн-членів,  для  кожної  з  яких  вступна  квота встановлюється залежно

від частки  країни  у  світовій  торгівлі.  Ця  квота переглядається кожні 5

років. Квота країн —  членів МВФ під час дії Бреттон-Вудської  валютної 

системи  складалася  з  25  %  у  золоті  й  75  %  —  у національній валюті

даної країни, а з моменту  введення в  дію Кінгстонської валютної системи

ця квота складається  з 22,7  %  —  у  вільно конвертованій валюті й 77,3 % у

 національній валюті.

   Тільки в 1991—1992 pp. членами Фонду виявили бажання  стати понад 20

країн світу, в тому числі країни — колишні республіки  СРСР.  Всього  на

  сьогодні членами МВФ є 193 країна. Україна, разом з іншими державами,

 що  входили  до складу колишнього СРСР, була прийнята до МВФ у 1992 p.

Її  квота  становить 0,69 % у загальному капіталі фонду (табл.1.1).

 

   У 1947 р. членами  МВФ були  49  країн  світу,  а  його  основний  капітал

становив 7,7 млрд дол.  США.  Найбільші розміри квот  належали

 Сполученим Штатам Америки, Великій Британії, Франції, Китаю та  Індії.

 Нині  оплачений капітал сягає 297 млрд дол. США (212 млрд СДР). Із цієї

 суми  2/3  належить промислове розвинутим країнам і лише 1/3 — країнам,

  що  розвиваються,  які становлять 4/5 членів Фонду.

   Керівні органи  Фонду — Рада управляючих.  Директорат,  Секретаріат. 

Вищим органом є Рада управляючих, яка приймає  у  Фонд  нових  членів,

 затверджує зміни паритетів  валют країн-учасниць, переглядає  квоти, 

 розподіляє  чистий  прибуток Фонду. Директорат займається поточним

 регламентуванням  діяльності цієї організації.

Голоси країн МВФ складаються з базової кількості голосів плюс одного голосу за кожні 100 тис. Згідно з реформою 2008 року базова кількість голосів країни-учасниці становить 5,502% від загальної кількості голосів, що дозволило збільшити число базових голосів з 250 до 677 на кожного учасника.  Тому  СІЛА  фактично  володіють правом "вето" при вирішенні найважливіших питань діяльності  МВФ,  чим ставлять  у залежність всі інші країни —  члени  Фонду.  Так,  США — 17,08 %(16,407% - 2011); Германія — 5,99 %; Японія — 6,13 %(6,46% - 2011); Великобританія — 4,95 %; Франція — 4,95 %; Саудовская Аравія — 3,22 %; Китай — 2,94 % (6,394% - 2011); Россія — 2,74 %.

Протягом  майже  півстолітнього  функціонування  Міжнародний  валютний 

фонд виявив неабияку гнучкість і високу пристосовність до мінливих умов

 розвитку міжнародних валютних відносин. Так, МВФ успішно забезпечував

 функціонування Бреттон-Вудської  системи, яка проіснувала до  початку 70-х 

років,  відігравши значну роль у зміцненні зовнішньоекономічних і  валютно-

фінансових  зв'язків у  світовому господарстві.  Фонд  вчасно  відреагував  на

  зміни  у  світовій  господарській системі, обґрунтувавши  основні  принципи 

 нової  Кінгстонської  валютної системи, став засновником   нової 

 міжнародної  грошової  одиниці  —СДР.

Отже, МВФ  створив  сприятливі  можливості  для  післявоєнного  зростання

  і збалансованості   міжнародної   торгівлі,   поліпшення   економічних 

   умов господарювання в окремих країнах та стабілізації  світового 

господарства  в цілому.

 

 

 

 

 

Таблиця 1.1. Квоти 15 колишніх республік СРСР у МВФ, млн СДР

 

|Країна               |Вступний  |Квота на час |   %     |Квота на   | %         |

|                          |внесок      |13го перегляду|           |2011р.      |             |

|                  |       |квот         |      |                 |           |

|Азербайджан  |78               |117,0               |0,08   |     —       |   —     |

|Вірменія           |45               |67,5                 |0,05    |     —        |   —       |

|Білорусь          |187             |280,4                |0,20   |     —        |   —       |

|Естонія            |31               |46,5                 |0,03    |      —       |    —       |

|Грузія               |74              |111,0                |0,08   |      —      |     —       |

|Казахстан        |165             |247,5                |0,17   |      —      |     —       |

|Киргизстан      |43              |64,5                  |0,04    |      —      |     —       |

|Латвія               |61                |91,5                  |0,06   |      —      |     —       |

|Литва                |69                |103,5               |0,07   |      —      |     —       |

|Молдова           |70                |90,0                  |0,06    |     —       |     —       |

|Росія               |2876            |4313,1              |3,00    | 5945,4   |      2,74   |

|Таджикистан   |40                |60,0                  |0,04    |     —       |      —       |

|Туркменистан  |32               |48,0                  |0,03 |      —      |      —       |

|Узбекистан      |133              |199,5                |0,14 |      —      |      —       |

|Україна            |665               |997,3               |0,69   | 1252,0    |     0,567   |

|Всього             |4569             |6837,3              |4,76 | 7197,4   |   3,307     |

 

 

 

 

 

 

 

   Таблиця 1.2. Країни  — члени МВФ з найбільшими квотами

 

|Країна                   |1996                                      |1999                 |

|                               |Величина     |У % до           |Величина          |У % до   |

|                               |квот, млн     |загальної        |квот, млн           |загальної |

|                               |СДР              |суми               |СДР                    |суми         |

|Всі країни              |145 318,8     |100                |212 000,7          |100           |

|Промислова 

розвинуті              |88 425,2        |60,9            |                            |                 |

|США                   |26 526,8        |18,3            |37 149,3            |17,5         |

|Японія                     |8241,5            |5,7                 |13 312,8             |6,3             |

|Німеччина             |8241,5           |5,7                |13 008,2              |6,1            |

|Франція                 |7414,6           |5,1                |      —                  |      —         |

|Велика Британія   |7414,6           |5,1               |       —                 |        —      |

|Саудівська 

Аравія                   |5130,6           |3,5                |       —                  |     —         |

|Італія                    |4590,7          |3,2                |      —                   |     —         |

|Канада                   |4320,3          |3,0               |      —                   |     —         |

|Російська 

Федерація              |4313,1          |3,0                |5 945,4                |     2,74      |

|Китай                   |3385,2           |2,3                  |     —                   |     —         |

 

 

 

 

                    1.2. Світовий банк та його складові

 

   У 1944 р. на Міжнародній  валютно-фінансовій конференції   в  Бреттон-

Вудсі крім МВФ було утворено Міжнародний банк  реконструкції  і

  розвитку  (МБРР).

Місцеперебування його —  Вашингтон. Це одна з найбільших у  світі 

міжнародних фінансово-кредитних установ, яка надає довгострокові  кредити

  під  державні програми тільки урядам та  центральним  банкам  країн-членів.

  Членами  МБРР програми  тільки урядам та  центральним   банкам  країн-

членів.  Членами  МБРР можуть бути тільки члени МВФ.

   Прийнято вважати,  що МБРР є головною складовою  Світового банку  (СБ),

  до складу якого  також входять: Міжнародна асоціація  розвитку (МАР),

  Міжнародна фінансова  корпорація (МФК); Багатостороннє агентство  з  

гарантій  інвестицій (БАП) та Міжнародний центр із врегулювання

інвестиційних суперечок (МЦВІС).

   В економічній літературі, особливо періодичній та  популярній,  часто  не

дається  чіткого  розмежування  між  Світовим  банком  з   одного   боку   і

Міжнародним валютним фондом з іншого, оскільки  існує  цілий  ряд  зовнішніх

подібностей цих  організацій.  Насправді  ж,  Світовий  банк  і  Міжнародний

валютний  фонд  —  це  юридичне  самостійні  міжнародні   фінансово-

кредитні установи з відмінними функціями, хоча вони і виникли практично

 одночасно.[6]

   Так, Міжнародний   валютний  фонд  головним  чином   здійснює  контроль 

 за функціонуванням   міжнародної  валютної   системи,   валютною

   політикою   і  валютними курсами країн —  членів МВФ, за дотриманням 

 ними  певного  кодексу  поведінки в міжнародних валютних  відносинах,

 включаючи надання  допомоги  тим чи іншим країнам  у вигляді

 короткотермінових кредитів  у  випадку  виникнення труднощів,  пов'язаних

 зі станом платіжного  балансу.

   Головним  завданням  Світового  банку  є  сприяння  сталому

  економічному зростанню, яке веде до  скорочення  бідності  в  країнах,  що

  розвиваються, шляхом  надання  допомоги  у  зростанні  виробництва   через

   довгострокове фінансування проектів і програм розвитку.

   Якщо Міжнародний  валютний фонд може надавати  позики будь-якій із

 країн  — членів  МВФ,  яка   відчуває   нестачу   іноземної   валюти   для 

  покриття короткочасних   фінансових  зобов'язань  кредиторам  в  інших 

  країнах,   то Світовий  банк надає такі позики переважно  бідним країнам.

   Слід  зауважити,  що  останні  два  десятиліття  МВФ  орієнтується  також

переважно на країни, що розвиваються, що  підтверджують  дані  про

 розподіл кредитів МВФ. У 1947—1976 pp. кредит промислово  розвинутих

  країн  становив 60,6 %, а тих, що розвиваються, — 39,4 %; у 1977—1991 pp.

 —  відповідно  8,9 і 92,1 %.

   МБРР на початку  своєї діяльності був призначений, згідно з його Статутом,

надавати потерпілим від  війни країнам довгострокові кредити для

 відбудови їхньої економіки, а також гарантувати приватні інвестиції за кордоном.

   Нині Банк надає  технічну та фінансову допомогу  більше  ніж  100  країнам

світу, які є членами Міжнародного валютного  фонду.  Основна  маса

 кредитів направляється  на   розвиток   виробничої   інфраструктури   та

  сільського господарства  —  галузей  відносно  малорентабельних,  з 

 високим   строком окупності й витрат, куди не досить охоче вкладає  кошти

 приватний  капітал.

МБРР  фінансує  як  пріоритетні  державні  програми  в  галузях  енергетики,

імпорту  обладнання  для  розвитку  гірничої   промисловості,   інвестування

проектів для будівництва  нафто-  і газопроводів,  модернізацію  підприємств

тощо. Сьогодні налічується 187 держав — членів МБРР. Відповідно до Статуту Міжнародного банку реконструкції та розвитку кожна країна має певну квоту в статутному капіталі, пропорційно квоті розподіляються голоси при прийнятті рішень. Станом на 2010 р. голоси розподілялися наступним чином:

 Країна       Доля, %

США                   16,39

Японія           7,86

Німеччина           4,49

Франція            4,30

Великобританія  4,30

Китай           2,78

Індія              2,78

Італія                2,78 

Канада           2,78

Росія                     2,78

Саудівська

 Аравія            2,78

Нідерланди            2,21

Бразилія            2,07

Бельгія            1,81

Іспанія            1,75

Швейцарія            1,66

Австралія              1,53

Іран                     1,48

Венесуела            1,27

Мексика            1,18

Аргентина            1,12

Решта країн  29,90

Всього           100,00

   Статутний капітал  МБРР утворюється шляхом підписання країн-членів на

його акції  та  випуску  облігацій.  Акції  розподіляються  між  країнами-

членами відповідно до  їхніх  квот  у  Міжнародному  валютному  фонді.

  Першочергові внески  до  статутного  капіталу  здійснюються  в  розмірі  20

  %  від  суми підписання, для створення власних ресурсів Банку, необхідних

для  здійснення його операцій. Інші 80 %  мають  бути  сплачені  за  першою

 вимогою  Банку.

Значну частину позик  МБРР надає з коштів, одержаних  від розміщення на

  ринку капіталів своїх облігаційних позик.

   Позики МБРР  надаються,  як  правило,  на  термін  15—20  років  і  мають

п'ятирічний   пільговий   період.   Ці   позики   надаються   країнам,   які

продемонстрували певне  економічне зростання  та  соціальний  прогрес.

 Кожна позика  надається   урядові  чи  під  його  гарантії   зацікавленій

   країні.

Відсоткова ставка позик  змінюється кожні шість  місяців  і  орієнтується  на

рівень відсоткових ставок міжнародних ринків  позикового  капіталу. 

Поточна відсоткова ставка  становить  7,6  %.  Ці  відсоткові  ставки

 залежать  від наявних  у  Банку  коштів,  які   надходять  від  продажу

  облігацій  МБРР  на світових ринках капіталу, від  нерозподіленого 

 прибутку,  погашення   раніше наданих позик та додаткових  пожертвувань 

економічно розвинених країн.

   Рішення про надання  кредиту  приймаються  Банком  на  основі

 експертних оцінок МВФ та попередніх оцінок ефективності проекту,

визначених  експертною комісією МБРР,  причому  технічна  допомога

(експертиза)  входить   в  умови надання кредитів. Обумовлюються також

 необхідність  надання   допомоги,  типи тих  чи  інших  проектів,  потреба у

 фінансуванні  тощо.  У  розробці   та здійсненні проектів Банку беруть

участь близько 7 тис. фахівців із більш  як 100 країн світу з  досвідом роботи

 у різних галузях   економіки.  Щороку  МБРР дає згоду на фінансування

понад 100 проектів та програм,  загальна  вартість яких перевищує 15 млрд

 дол. США. яких перевищує  15 млрд дол. США.    Вступ України до

 Міжнародного валютного фонду забезпечив  їй  членство  в МБРР (квоту —

10 678 акцій на загальну  суму близько 5  млрд  дол.  США),  що дає

можливість нашій державі  залучати  іноземні  інвестиції  для  вирішення 

таких  актуальних  проблем,  як  стабілізація   економіки,   її   структурна

перебудова, інтеграція України  у світове господарство.[16]

   Міжнародна асоціація розвитку (MAP) була створена як філія МБРР  у

  1960р.  з  метою   зберегти  вплив  розвинутих  західних  держав  на  країни,

 що розвиваються. МАР надавала безпроцентний кредит на  строк до  50

 років  (з 1986 р. строк надання кредитів скорочено до 40 років для найменш

 розвинутих країн та до  35  років  —  для  інших  країн  "третього  світу").

  Погашення кредитів починається з 11-го року після  початку  їх 

використання.  Кредити надаються урядам та  приватним  організаціям

 країн,  що  розвиваються,  без процентів.

   Кредити МАР призначені  найбіднішим і найменш 

країнам  і виділяються  з урахуванням розмірів їхньої території, річного 

доходу на  душу населення,  ступеня  ефективності  економічної  політики.

  Тільки  країни  з річним доходом на душу населення, що становить  менше

  ніж  1305  дол.  США, можуть користуватися позиками МАР. Більшість

 кредитів МАР  надає   країнам  з розмірами річного доходу на душу

населення 800 дол. США або  меншими.

   Кожний  фінансований  МАР   проект   підлягає   обов'язковій   політико-

економічній експертизі  з  метою  найефективнішого  використання

 фінансової допомоги. Кредити надаються в національній валюті держави чи

її території.

   У рамках програми  спеціальної  допомоги  здійснюється  підтримка  країн,

розташованих південніше Сахари, з низькими доходами і високими боргами.

   Членами МАР сьогодні  є 187 країн світу.

   Міжнародна  фінансова   корпорація  (МФК)  була  створена  в  1959  р.  з