Національні особливості мовленнєвого етикету

Національний  університет “Острозька академія”

Факультет романо-германських мов

Кафедра індоєвропейських мов 
 

Курсова робота на тему: 

Національні особливості мовленнєвого етикету 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                                                           Виконала:

студентка групи А-32

Торчинюк  Лілія Іванівна 

                                                                                            Науковий керівник

                                                                                            доцент

                                                                                            Ковальчук І.В.                                                                         

Острог, 2010

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1 МОВЛЕННЄВИЙ ЕТИКЕТ ЯК ФЕНОМЕН  І ВИРАЗНИК КОЖНОГО НАРОДУ…………………………………………………………….5

1.1 Поняття та системи мовленнєвого етикету………………………........5

1.2Функції  та соціальна сторона мовного  етикету.......................................8

    1.3 Мовний етикет – важлива складова культури мовлення…….............10

РОЗДІЛ 2 ПРАКТИЧНА СТОРОНА ДОТРИМАННЯ ЕТИКЕТУ…………...13

    2.1 Застосування мовного етикету  в українській мові…………………...13

    2.1 Мовленнєвий етикет в англійській мові………………………………21

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...22

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………...23 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП

     Як  відомо, суспільство виробляє певні  стандартизовані норми соціальної поведінки (у тому числі і мовленнєвої), які визначаються уявленнями про  шаблони поведінки у конкретній ситуації. Щоб функціонувати як єдине  ціле, як складна соціальна система, суспільство має встановити такі рамки поведінки індивідів, у  яких ця поведінка стає одноманітною, стабільною, такою, що повторюється. Саме такими рамками й є етикет —  система правил зовнішньої культури людини, її поведінки, пристойності, гарного  тону тощо. У суспільстві він функціонує у двох основних формах поведінки: мовленнєвої  і немовленнєвої. Якщо етикет, як встановлений у суспільстві набір правил регулює  нашу зовнішню поведінку у відповідності  із соціальними вимогами, то мовленнєвий  етикет можна визначити, як правила, що регулюють нашу мовленнєву поведінку. Багато чого в цьому питанні мовного етикету не дуже широко досліджене.

     Актуальність  даного дослідження є дуже важливим для професійного вдосконалення  філолога, але ця проблема не настільки  широко розкрита і досліджена на даний  час. Шляхом критичного аналізу і  порівняння ми зможемо краще зрозуміти, що таке мовленнєвий етикет в англійській  і українській мові і як цими правилами  регулювати поведінку мовлення.

     Мета  цього дослідження краще зрозуміти  поняття мовного етикету і  порівняти особливості мовленнєвого етикету в двох мовах.

     Для реалізації мети курсової роботи були поставлені такі завдання:

• зрозуміти норми мовного етикету і їх особливості
• дізнатися, які функції виконує мовленнєвий етикет у суспільстві
• встановити і порівняти як ці правила практично в анлійській і українській мовах

     Об’єктом  даного дослідження є безпосередньо  мовлення на заняттях з англійської  і української мов.

     Предметом цієї курсової роботи є особливості  мовленнєвого етикету в цих двох мовах.

     Для реалізації поставлених завдань  у ході дослідження були використані  загальнонаукові методи, зокрема:

• метод порівняння ми використали для визначення особливостей мовного етикету в двох мовах
• метод структурного аналізу допоміг краще зрозуміти, що таке мовленнєвий етикет

     Практичне значення даного дослідження полегшить  вивчення і спілкування цими мовами і глибше розкрите питання мовного  етикету вдосконалить знання філолога.

     Структура курсової роботи зумовлена логікою  побудови наукового дослідження, що витікає з об’єкта, предмета, поставленої мети і основних завдань. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків і списку використаної літератури.

     У вступі обгрунтовується актуальність курсової роботи, виділяється об’єкт і предмет роботи, формулюється мета, що деталізується в завданнях, вказуються використані в роботі методи, розкривається практичне значення дослідження та подається структура курсової роботи.

     У першому розділі розкривається  поняття мовленнєвого етикету, його функції і значення.

     У другому розділі здійснюється аналіз і порівняння мовного етикету  в українській і англійській  мовах.

     У висновках підводяться підсумки дослідження.

     Список  використаних джерел нараховує 17 позицій.

     РОЗДІЛ 1 МОВЛЕННЄВИЙ ЕТИКЕТ ЯК ФЕНОМЕН  І ВИРАЗНИК КОЖНОГО НАРОДУ

1. Поняття та системи мовленнєвого етикету

    Під мовленнєвим етикетом розуміють  мікросистему національно специфічних  стійких формул спілкування, прийнятих  і приписаних суспільством для встановлення контакту співбесідників, підтримання  спілкування у певній тональності. Такі стійкі формули спілкування, або  стереотипи спілкування є типовими, повторюваними конструкціями, що вживаються у високочастотних побутових  ситуаціях. Тобто, набір типізованих  частотних ситуацій призводить до появи  набору мовленнєвих засобів, що обслуговують такі ситуації. Ступінь стандартизації одиниці знаходиться у прямій залежності від частотності її вживання.

    Для реалізації формул мовленнєвого етикету  потрібні певні “координати”. Мовленнєва ситуація відбувається за безпосередньої участі мовця — “я” і адресата-співрозмовника — “ти” (чи співрозмовників, їх може бути кілька: етикетна ситуація завжди діалогічна, бо передбачає спілкування, навіть, якщо її учасники (мовці) розділені  часом чи простором). Дія здебільшого  відбувається "тут" і "тепер" (якщо йдеться про усне спілкування).

    Систему мовленнєвого етикету нації складає  сукупність усіх можливих етикетних  формул. Структуру ж його визначають такі основні елементи комунікативних ситуацій: звертання, привітання, прощання, вибачення, подяка, побажання, прохання, знайомство, поздоровлення, запрошення, пропозиція, порада, згода, відмова, співчуття, комплімент, присяга, похвала тощо. З поміж них вирізняються ті, що вживаються при з'ясуванні контакту між мовцями — формули звертань і вітань; при підтриманні контакту  — формули вибачення, прохання, подяки та ін.; при припиненні контакту —  формули прощання, побажання.

    З точки зору національної специфіки  мовленнєвого етикету варто сказати, що структура його склалася у кожної нації на її власній народній основі під впливом різного роду психологічних, соціально-політичних, культурологічних факторів.

    Вважається, що мовленнєвий етикет є однією з  важливих характеристик поведінки  людини. Бо без знання прийнятих  у суспільстві форм етикету, без  вербальних форм вираження ввічливих  стосунків між людьми, індивід  не може ефективно, з користю для  себе і оточуючих здійснювати  процес спілкування. Стельмахович  М. Г. з цього приводу зауважує: "Не треба забувати, що будь-який, навіть найменший відступ від мовленнєвого етикету псує настрій, вносить непорозуміння в людські стосунки, а інколи, навіть, калічить душу і ранить серце людини".[10]

    Мовленнєвий етикет соціальний за своєю природою, бо виявляє соціально-рольову сторону  спілкування. Тобто на вибір тієї чи іншої одиниці мовленнєвого етикету  впливає соціальна роль індивіда — нормативно схвалений суспільством спосіб поведінки, який очікується від  кожного, хто займає дану соціальну  позицію.

    При зміні рольової структури ситуації спілкування індивід переключається з одних стереотипів поведінки  на інші, послуговується різними стилями  мови, різними одиницями мовленнєвого етикету і т. д. Тобто, соціальні  ролі мовної особистості є ключовими  в розумінні сутності мовленнєвого етикету.

    Мовленнєвий етикет досліджується різними лінгвістичними дисциплінами. На нього звертають  свою увагу культура мови (перша  за все, з погляду нормативності  — ненормативності використовуваних одиниць щодо норм літературної мови), стилістика, соціолінгвістика. Дослідження  явищ мовленнєвого етикету здійснюється у двох основних аспектах: соціолінгвістичному  і стилістичному. [11]

    Соціолінгвістика  цікавиться соціальною стороною мовленнєвого етикету. За допомогою мовленнєвого етикету відбувається соціальний вплив  комунікантів один на одного, що характерно для спілкування взагалі, а в  мовленнєвому етикеті виявляється  особливо яскраво. Соціальна диференціація  носіїв мови, їх постійний соціальний статус і змінні соціальні ролі диктують добір одиниць і, як наслідок, закріпленність за групами носіїв стилістично маркованих формул тощо.

    З точки зору ж стилістики мовленнєвий  етикет - явище надстильове, не прекріплене  до жодного стилю. Можна говорити лише про більшу чи меншу міру його вияву у тому чи іншому стилі. Наприклад, найтиповішою формою вияву мовленнєвого етикету є усне контактне спонтанне  діалогічне мовлення, і ці ознаки наближають мовленнєвий етикет до розмовного мовлення. Але мовленнєвий етикет не належить до розмовного мовлення, а тим більше до розмовного стилю (хоча найбільш повно  мовленнєвий етикет виражається  саме в усному розмовному мовленні).  
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Функції та соціальна сторона  мовного етикету

    Мовленнєвий етикет, як соціально-лінгвістичне явище  детермінований з функціонального  боку, тобто в основі його виділення  лежать спеціалізовані функції. Формановська Н. І. нараховує їх близько шести.

    Перша з них контактна (фатична) функція  — встановлення, збереження чи закріплення, підтримуваних зв'язків і стосунків, індивідуальних чи соціально-масових. Поняття "контактна функція" однаково стосується усіх тематичних груп одиниць  мовленнєвого етикету, бо навіть прощаючись, ми встановлюємо можливість подальшого контакту.

    Функція ввічливості (конотативна) — пов'язана  з проявами ввічливого поводження членів колективу один з одним.

    Регулююча функція (регулятивна) — теж стосується усіх проявів мовленнєвого етикету, бо вибір певної форми при встановленні контакту регулює характер стосунків  адресата і адресанта.

    Функція впливу (імперативна, волюнтативна) - передбачає реакцію співбесідника — вербальну, жестову, діяльнісну.

    Функція звертальна (апелятивна) — тісно  пов'язана з імперативною, бо привернути увагу, означає здійснити вплив  на співбесідника.

    Емоційно-експресивна (емотивна) функція — є факультативною функцією, оскільки вона властива не усім одиницям мовленнєвого етикету.

    Усі функції мовленнєвого етикету існують  на основі комунікативної функції мови.

    Існування вказаних функцій доводить, що мовленнєвий  етикет не є якимось випадковим чи несуттєвим явищем, а навпаки представляє  собою своєрідний механізм, лише з  допомогою якого може відбуватися  ефективна комунікація. [12]

    Взагалі ж, за походженням одиниці мовленнєвого етикету в деякій мірі наближаються до умовних сигналів. Але набагато більше у них властивостей, що характеризують їх, як одиниці мови. Вони не довільні, позаяк з'явились не у результаті штучної домовленості, а виникли  і розвивались (і розвиваються) природно і поступово, на базі існуючої мови, як вторинні утворення.

    Письмова  чи усна форма мовлення накладає певні  обмеження на використання мовленнєвого етикету. Наприклад, епістолярний жанр (як представник письмового мовлення) розробив специфічні для письма одиниці.

    Варто сказати, що мовленнєвий етикет зберігаючи традиційну структуру етикетних  виразів, не є закритою системою, бо йому властива динаміка і гнучкість. Частина формул мовленнєвого етикету  поступово архаїзується (наприклад, формули привітання “Добридосвідок!” , “Бог на поміч!” , “ З неділею  будьте здорові!”). Можуть виникати нові, здебільшого оказіональні утворення, що творяться за типовими, для української  мови моделями. Деякі вирази, втративши  первісну семантику, вживаються в інших  комунікативних ситуаціях. Наприклад, вираз “Ні пуху, ні пера! ” , що виник  у давнину серед мисливців, як побажання удачі на полюванні, використовуються зараз набагато ширше.  
 
 
 
 
 
 
 

    1.3 Мовний етикет – важлива складова культури мовлення

    Мовний  етикет. Він відзначається стійкістю  і консервативністю, і в цьому  стає подібним до офіційно-ділового стилю, який теж в ідеалі має лишатися сталим і непорушним. Мовний етикет запрограмований на найрізноманітніші  типові ситуації, в яких використовують сталі мовні структури, кліше, закріплені національними культурними традиціями. Щоразу, в певних ситуаціях, ми повторюємо стереотипи поведінки, у тому числі  мовної які поза нашою свідомістю автоматично використовують у разі потреби.

    Використання  правил мовного етикету великою  мірою залежить від конкретної ситуації спілкування місця й обставини  розмови, цільової настанови (повідомити, вплинути вразити здивувати, шокувати тощо). Але найбільшої ваги набувають між-особистісні стосунки. Залежно від цього може йтися про 5 тональностей спілкування високу, нейтральну, звичайну, фамільярну, вульгарну.

    Висока  тональність відповідає спілкуванню  у сфері суто формальних суспільних структур (урочисті заходи, дипломатичні прийоми тощо).

    Нейтральна - функціонує у сфері офіційних  установ. Вона найближча до здійснення службових повноважень працівника органів внутрішніх справ.

    Звичайна  тональність характерна для спілкування  на побутовому рівні. Фамільярна забезпечує спілкування в колі сім'ї, дружньому  товаристві, емоційна. Вульгарна спостерігається  у соціально неконтрольованих ситуаціях, занадто емоційна. При звертанні  до незнайомих людей використовують нейтральні структури етикету. До близьких навпаки - емоційні, фамільярні, дуже рідко  нейтральні.

    Залежно від типових ситуацій спілкування  мовний етикет можна поділити на групи, різновиди.

    Одиниці вітання, привітання доброго ранку, вітаю вас, добридень, здоров був.

    Одиниці звертання та привертання уваги  будьте добрі скажіть, будь ласка, будьте ласкаві, чоловіче добрий, вельможний пане, вельмишановний добродію тощо.

    Одиниці представлення під час знайомства а) в ділових стосунках використовують такі компоненти посада, професія звання ім'я та по батькові, адже це важливо  для здійснення функціональних обов'язків, б) ділові стосунки дещо "пом'якшують" вимоги етикету навіть у таких  випадках, коли відбувається знайомство між чоловіком і жінкою. Звичайно, жінка не може нав'язувати знайомство сама. Але ці вимоги відступають, якщо йдеться про суто ділову зустріч.

    Під час знайомства використовують кліше: дозвольте відрекомендуватися, представити, знайомтеся тощо.

    Запрошення: приходьте, ласкаво просимо, зайдіть  тощо.

    Побажання, поздоровлення: дай Боже, хай щастить, на добраніч хай Бог милує тощо.

    Згода і незгода: так, я не заперечую  ви маєте рацію, авжеж.

    Прохання: дозвольте, просимо, якщо вам не важко, будь ласка не відмовте, благаю та інші.

    Подяка: спасибі дякую, дуже вдячний, вік  не забуду.

    Вибачення: пробачте, перепрошую, даруйте, вибачте.

    Комплімент: може стосуватися зовнішності схвалення  вчинків, виконаної роботи.

    В ділових стосунках належить дуже обережно ставитися до мовних засобів, які використовують при спілкуванні.

    Заважають дотримуватися норм етикету, а значить, і ефективно досягати мети ділових  контактів вплив моди, недоцільні структури мовного етикету, надлишкові або недоречні в конкретній ситуації, небажання дотримуватися або  незнання правил етикету, неврахування соціального досвіду співрозмовника, невміле використання мовноетичних шаблонів, надлишковість яких може створювати враження нещирості у  стосунках тощо.

    Ділове  спілкування має використовувати  весь арсенал наявних засобів  взаємовпливу комунікантів під час  міжособистісних стосунків. Проте  основу цих стосунків складатимуть словесні засоби, роботу над удосконаленням яких людина має здійснювати все  життя, збагачуючи власні можливості у  цій справі. Це особливо важливо  для працівників органів внутрішніх справ України для яких спілкування  з людьми становить одну з основних форм роботи щодо здійснення службових  повноважень. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     РОЗДІЛ 2 ПРАКТИЧНА СТОРОНА ДОТРИМАННЯ ЕТИКЕТУ

    2.1 Застосування мовного етикету в українській мові

    Отже, мовний етикет – це набір, або спектр фраз, якими ми послуговуємося у  щоденних ситуаціях: знайомства, звертання, вітання, прощання, подяки, співчуття, відмови, компліменту тощо. Діловий  стиль реалізується також в усній  формі у ділових нарадах, публічних  виступах, телефонних розмовах.

    Щоб ваша бесіда була результативної незалежно  від того, з ким ви розмовляєте  необхідно: по-перше сподобатися  співрозмовнику, для цього встановлені  основні правила які сприяють досягненню даної мети:

• Щиро цікавтеся іншими людьми.
• Посміхніться.
• Пам’ятайте, що ім'я людини – це самий солодкий для нього звук на будь-якій мові.
• Будьте гарним слухачем. Заохочуйте інших говорити про самих себе.
• Говоріть про те, що цікавить вашого співрозмовника.
• Уселяйте співрозмовнику свідомість його значущості і робіть це щиро. По-друге – уміти керувати процесом спілкування, впливаючи на людей не ображаючи їх і не викликаючи в них почуття образи. Для цього існують свої правила, дотримання яких дозволяє впливати на людей, не ображаючи їхній і не викликаючи в них почуття образи:
• Починайте з похвали і щирого визнання достоїнств співрозмовника.
• Вказуйте на помилки інших не прямо, а побічно.
• Спочатку поговоріть про власні помилки, а потім уже критикуйте свого співрозмовника.
• Задавайте співрозмовнику питання замість того, щоб йому щось наказувати.
• Давайте людям можливість врятувати свій престиж.
• Виражайте людям схвалення з приводу найменшої їхньої удачі і відзначайте їхній успіх. Будьте щиросерді у своїй оцінці і щедрі на похвалу.
• Створюйте людям гарну репутацію, що вони будуть намагатися виправдати.
• Прибігайте до заохочення. Створюйте враження, що помилка, що ви хочете бачити виправлену, легко поправна; робіть так, щоб те, на що ви спонукаєте людей, здавалося їм неважким.
• Домагайтеся, щоб люди були раді зробити, те що ви пропонуєте.

  По-третє, вибравши мету вашої бесіди, намагайтеся  схилити людей до вашої точки  зору м'яко без тиску і не нав'язуючи виттю ідеологію. Якщо людина вважає вашу точку зору – своєї, він прагнути до досягнення вашої мети – як до своїй. Для цього треба знати, що:

• єдиний спосіб одержати верх у суперечці – це ухилитися від нього;
• виявляйте повагу до думки вашого співрозмовника. Ніколи не говоріть людині, що він не правий;
• якщо ви не праві, визнайте це швидко і рішуче;
• з самого початку дотримуйтесь дружелюбного тону;
• змусьте співрозмовника відразу ж відповісти вам «так»;
• нехай велику частину часу говорить ваш співрозмовник;
• нехай ваш співрозмовник вважає, що дана думка належить йому;
• щиро намагайтеся дивитися на речі з погляду вашого співрозмовника;
• відносьтеся співчутливо до думок і бажань інших;
• волайте до більш шляхетних мотивів;
• драматизуйте свої ідеї, подавайте їх ефектно;
• кидайте виклик, зачіпайте за живе;

  Можна до усього додати ще наступне:

  Хто хоче успішно дискутувати, повинний спробувати якнайбільше довідатися про свого співрозмовника. (А.Д.Карнегі)

    Діловий стиль реалізується також в усній  формі у ділових нарадах, публічних  виступах, телефонних розмовах.

    На  зборах, нараді, засіданні парламенту показником культури ділового мовлення є правильне називання головуючим прізвищ тих, хто виступає.

    Слово надається професору (-ові), (інженеру), (депутату)...   . А далі? Потрібна форма давального відмінка.

Якщо  виникає побоювання, чи правильно  утворена форма давального відмінка, то можна використати інший варіант  цього речення:

– Зараз  виступає професор Салій (називний відмінок).

–За ним  виступатиме декан Ковалів (називний відмінок).

–Готується  до виступу інженер Сірик (називний відмінок).

При використанні фрази:

–Підготуватися...(кому?) знову виникає потреба у давальному відмінку.

Усякі ділові контакти починаються знайомством, яке здійснюється через посередника  або безпосередньо. Прийнято вважати, що знайомство через посередника  має більш офіційний характер і зобов‘язує нових знайомих вітатися один з одним, навіть якщо вони не будуть підтримувати знайомства.

Той, хто  знайомить двох людей між собою, повинен не лише назвати їх імена, по батькові і прізвища, а й посаду, звання та інші необхідні в цій  ситуації дані. Після знайомства розмову  розпочинає старший за віком чи за посадою.[6]

Фрази, якими користується посередник:

–Я  хочу познайомити вас з ... .

–Дозвольте  познайомити вас з ... .

–Дозвольте  відрекомендувати вам ... .

Без посередника:

–Я  хотів би з вами познайомитися.

–Мені хотілося б з вами познайомитися.

–Дозвольте  з вами познайомитися.

–Дозвольте  відрекомендуватися.

–Дуже приємно. Я радий з вами познайомитися.

–Дуже радий, що знайомство нарешті відбулося.

Вітання

Добрий  ранок. Доброго ранку.

Добрий  день. Доброго дня.

Добрий  вечір. Доброго вечора.

Добридень. Привіт.

Доброго здоров‘я. Моє шанування.

Радий вас бачити. Як справи? Здоров‘я?

Дякую. Добре. Прекрасно.

Прощання  і побажання:

До побачення. Бувайте здорові.

На все  добре. Добраніч. До завтра.

До скорої зустрічі. Прощавайте.

Ідіть здорові. Щасливої дороги. Хай щастить.

В добру  годину. З Богом.

Прохання  – подяка:

Прошу вас... . Будьте люб‘язні... . Будь ласка... .

Дозвольте... . Мені хотілося би попросити Вас... .

Чи можу я попрохати Вас... .

Вам не важко буде... . чи не могли б Ви... .

Добре, що ми про все домовилися.

Дякую за цінні поради, за нову інформацію.

Дякую, що вислухали мене.

Дякую, що знайшли час зустрітися зі мною.