Кафедра Фінансів 
 

КУРСОВА РОБОТА 

з дисципліни: «Фінанси підприємства» 

на  тему:    Нормування оборотних коштів для створення виробничих запасів 
 
 

    Виконав:                                                   Студент____________________

                                                                                            (ПІП студента)

                                                                 Групи_____________________

        Номер залікової книжки:

    Керівник:                                                                        

                                                                                        (ПІП викладача)

    Дата  перевірки_____________

    Дата  захисту_______________

    __________________________

                                                                                 (Підпис викладача) 
 
 
 
 
 

                                                        Запоріжжя

2011 
 

РЕФЕРАТ 

     Курсова робота: 49 стор., 3 рис., 14 табл., 18 джерел літератури.

     Об’єкт  дослідження – процеси нормування оборотними засобами підприємств.

     Предмет дослідження – сукупність методичних і прикладних аспектів  нормування оборотних засобів виробництва.

     Мета дослідження є аналіз забезпеченості підприємства власними оборотними коштами, узагальнення теоретико-методичних підходів нормування оборотних засобів підприємств.

     В роботі використані методи: абстрактно-логічний, монографічний, системного аналізу, порівняльний.

     В першому розділі розкривається  сутність, організація, джерела формування та методи нормування оборотних засобів. В другому розділі розглянуто фінансовий план підприємства.  
 
 
 
 
 
 
 
 

     ОБОРОТНІ  ФОНДИ, ОБОРОТНІ КОШТИ, ОБОРОТУ, НОРМАТИВ ОБОРОТНИХ КОШТІВ, НОРМА ЗАПАСУ ОБОРОТНИХ  КОШТІВ, АНАЛІТИЧНИЙ МЕТОД, КОІФІЦІЄНТНИЙ МЕТОД, МЕТОД ПРЯМОГО РОЗРАХУНКУ, ВИРОБНИЧІ ЗАПАСИ. 
 

ЗМІСТ 

ВСТУП                                                                                                               4

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ НОРМУВАННЯ ОБОРОТНИХ ЗАСОБІВ ПІДПРИЄМСТВА                                                                               6

1.1 Сутність, склад і класифікація оборотних засобів                                   6

1.2 Необхідність і методи обчислення оборотних коштів. Поняття норм і нормативів оборотних коштів, їх розрахунок                                                  12

2. ФІНАНСОВИЙ  ПЛАН                                                                                26

ВИСНОВКИ                                                                                                     46

ЛІТЕРАТУРА                                                                                                  47

ВСТУП

     Сьогодні, коли економіка України перейшла на ринкові методи функціонування, кожне підприємство саме вирішує  яку продукцію випускати, за якими  цінами реалізувати.

     З цього приводу важливість і актуальність проблеми організації, зокрема, нормування оборотних засобів підприємства, є беззаперечним. Саме оборотні кошти  поряд з основними забезпечують діяльність підприємства. Немає оборотних  коштів, немає виробництва. Для забезпечення безперебійної роботи виробництва  на складах підприємства завжди мають  бути виробничі запаси, а саме сировина і матеріали в межах норм, передбачених потребою підприємства.

     Важливим  етапом обґрунтування стратегії  управління обіговими активами підприємства є аналіз сучасного стану та ефективності управління ними.

     Питанням  формування та ефективного використання оборотних засобів присвячено багато робіт вітчизняних і зарубіжних економістів: В.Г.Андрійчука, С.Б.Барнгольц, Г.Ф.Білоусенка, Ю.Брігхема, Дж.К.Ван  Хорна, М.Я.Дем’яненка, Л.П.Деркач, В.П.Дяченка, Я.Н.Кагнера, В.В.Ковальова, Л.І.Кочкарєва, З.А.Круш, Н.С.Лисиціан, А.М.Мороза, Ю.Г.Мусіяки, С.С.Осадця, М.З.Пізенгольця, Д.В.Полозенка, П.Ревентлоу та інших учених.

     Разом з тим теоретичні, методичні, методологічні  та практичні питання формування та використання оборотних засобів  підприємств ще не повною мірою вивчені, досліджені та узагальнені, особливо в  період переходу до ринкової економіки, коли умови формування оборотних  засобів значно змінилися

     Метою роботи є аналіз забезпеченості підприємства власними оборотними коштами (відповідності  їх суми розміру встановленого нормативу), що має на меті оцінити спроможність підприємства створювати необхідні  для виробництва і реалізації продукції запаси сировини, матеріалів, інші виробничі запаси, перехідні запаси незавершеного виробництва, готової продукції, вкладати певну суму коштів у сферу розрахунків. Наявність у підприємства власних оборотних коштів у межах нормативу — запорука його безперебійної роботи, платоспроможності і своєчасного виконання фінансових зобов'язань.

     Виходячи  з мети, були поставлені наступні задачі:

• дати загальну характеристику оборотних засобів підприємства – їх сутність, склад та класифікацію, джерела утворення;
• розглянути теоретичні основи нормування оборотних засобів – види нормованих оборотних засобів;
• розробити фінансовий план.

      Інформаційною базою курсової роботи виступають наукові  праці економістів у сфері  управління підприємством та в сфері  фінансового менеджменту, навчальні  посібники, періодичні видання.

     При написанні роботи були враховані  вимоги чинного законодавства, Законів  України, Постанов та інших документів Кабінету Міністрів. Це дало змогу поєднати теоретичний матеріал роботи з можливостями практичного дослідження.

1. ТЕОРЕТИЧНІ  ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ НОРМУВАННЯ ОБОРОТНИХ  ЗАСОБІВ ПІДПРИЄМСТВА

     1.1 Сутність, склад і класифікація оборотних засобів 

     Для здійснення власної фінансово-господарської  діяльності підприємство повинне мати у своєму розпорядженні відповідні виробничі фонди. За характером своєї  участі у процесі виробництва  вони поділяються на основні і  оборотні. В основі такого поділу лежить відмінність у русі вартості засобів  праці і предметів праці.

     Матеріальною  основою виробництва є виробничі  фонди у вигляді засобів і  предметів праці. У процесі функціонування вони по-різному переносять свою вартість на вартість готового продукту.

     На  відміну від основних виробничих фондів оборотні фонди споживаються в одному виробничому циклі і  їхня вартість повністю переноситься на вартість виготовленої продукції. При  цьому одна їхня частина в речовій  формі входить до створеного продукту і набирає товарної форми, в якій її буде використано споживачем. Інша частина також повністю споживається у процесі виробництва, але, втрачаючи  свою споживну вартість, у речовій  формі до продукту праці не входить (паливо).

     Оборотні  виробничі фонди становлять собою  мінімально необхідні для виконання  виробничої програми запаси сировини, основних матеріалів, покупних напівфабрикатів, допоміжних матеріалів, палива, запасних частин для ремонту, малоцінних і  швидкозношуваних предметів, а також  незавершеного виробництва.

     Фонди обігу, хоч і не беруть участі безпосередньо  у виробничому процесі, є необхідним елементом для забезпечення єдності  виробництва і обігу. Сфера їхнього  функціонування створює передумови для виділення їх у самостійне поняття "фонди обігу".

     Для наочності необхідно докладніше розглянути, з чого утворюються фонди  обігу та оборотні фонди.

     Оборотні  фонди містять такі елементи:

1. Виробничі запаси, що необхідні для забезпечення процесу виробництва основними запасами сировини та матеріалів.

     До  виробничих запасів належать:

1. Основні матеріали, сировина, конструкції та деталі, що безпосередньо беруть участь у виробництві і з яких виготовляється продукція;
2. Допоміжні матеріали, конструкції, деталі, що на відміну від основних безпосередньо не пов'язані з виготовленням продукції, але необхідні для виробничого процесу. До них належать мастильні матеріали, приводні паси, паливо, запасні частини до устаткування, обтиральні матеріали та ін.;
3. Малоцінні інвентар та інструменти й такі, що швидко зношуються. За характером практичного застосування вони поділяються на малоцінний інвентар та інструмент і на господарський та конторський інвентар. Усі ці засоби праці об'єднуються в одну групу, незважаючи на різноманітність призначення, оскільки їх вартість невелика (приблизно до п'ятнадцяти неоподаткованих мінімумів громадян) і вони мають відносно нетривалий термін використання (до одного року). До цієї групи належать також спецодяг, спецвзуття та інші захисні пристосування незалежно від строку їх служби та вартості.
2. Незавершене виробництво. Незавершене виробництво наявне лише на підприємствах з тривалістю виробничого циклу понад один день. У вартісному вираженні незавершене виробництво містить витрати на придбання матеріалів, запасних частин, конструкцій, сировини, заробітну плату та інші кошти, необхідні для виконання процесу виробництва.
3. Витрати майбутніх періодів. До витрат майбутніх періодів належать витрати на виконання науково-дослідних та раціоналізаторських робіт, освоєння нової техніки, орендну плату та інші, що проводяться в поточному році, але на собівартість продукції зараховуватимуться в наступному періоді.
4. Залишки готової продукції на складах. До цих оборотних фондів належить продукція, що є на складах підприємства на кінець розрахункового періоду, але не оплачена замовником, тобто ще не продана.

     Співвідношення  між окремими групами оборотних  виробничих фондів виражене у відсотках, становить структуру оборотних  фондів підприємства. Основна питома вага в цій структурі належить виробничим запасам основних матеріалів, конструкцій та деталей. Але слід зауважити, що структура оборотних  фондів залежить передусім від специфіки  виробництва.

     Наприклад, у будівництві приблизно 50-60% припадає на незавершене виробництво, а 25% —  на основні виробничі запаси; на транспорті та в інших сферах інфраструктури незавершене виробництво майже  зовсім відсутнє (крім перевезень на великі відстані), а основних виробничих запасів  та залишків готової продукції немає  взагалі. Але приблизно 70% припадає на допоміжні виробничі запаси[17].

     Оборотні  виробничі фонди і фонди обігу  знаходяться в постійному русі і  забезпечують безперервний кругообіг  засобів. При цьому відбувається постійна і закономірна зміна  форм авансованої вартості: з грошової вона перетворюється на товарну, потім  — на виробничу і знову на товарну  і грошову. Отже, кругообіг оборотного капіталу відбувається за схемою: 

                                       Г — Т … В … — Т₁ — Г ₂                                                  (1.1)

     де  Г – грошові кошти. Які авансуються  господарюючими суб’єктами;

         Т – засоби виробництва;

         В – виробництво;

         Т₁ – готова продукція;

         Г ₂ – грошові кошти, одержані від продажу продукції, що включають в себе реалізований прибуток. 

     Крапки (...) означають, що оборот капіталу перервано, але процес його кругообігу продовжуватиметься у сфері виробництва.

     Таким чином, виникає об'єктивна необхідність авансування коштів для забезпечення безперервного руху оборотних виробничих фондів і фондів обігу з метою  створення необхідних виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової  продукції і умов для її реалізації[18].

     Рух оборотних виробничих фондів і фондів обігу становлять єдиний процес, який забезпечується відповідним оборотним  капіталом. Це дає можливість об'єднати оборотні виробничі фонди і фонди  обігу в єдине поняття — оборотні кошти (рис. 1.1) [6]. 

     Рисунок 1.1. Складові елементи оборотних коштів підприємства 
 

     Оборотні  кошти — це грошові ресурси, які  вкладено в оборотні виробничі фонди  і фонди обігу для забезпечення безперервного виробництва та реалізації виготовленої продукції, які беруть участь у виробничому процесі  один раз і повністю переносять свою вартість на собівартість продукції.

     Організація оборотних коштів включає:

• визначення складу і структури оборотних коштів;
• визначення потреби підприємства в оборотних коштах;
• визначення джерел формування оборотних коштів;
• розпорядження та маневрування оборотними коштами;
• відповідальність за зберігання та ефективне використання оборотних коштів.

     Склад оборотних коштів — це сукупність окремих елементів оборотних  виробничих фондів і фондів обігу.

     Структура оборотних коштів — це частка вартості окремих статей оборотних виробничих фондів і фондів обігу в загальній  сумі оборотних коштів.

     Структура оборотних коштів має значні коливання  в окремих галузях господарства. Вона залежить від складу і структури  витрат на виробництво, умов поставок матеріальних цінностей, умов реалізації продукції, проведення розрахунків).

     Склад і структура виробничих запасів, незавершеного виробництва і  готової продукції є важливим індикатором комерційної діяльності підприємства.

     Розуміння специфіки структури оборотних  активів на підприємстві дає змогу  не лише краще управляти ними, а  й концентрувати увагу саме на тих ділянках, де має бути забезпечене  найефективніше їх використання. Це можна  віднести не лише до нормованих статей оборотних активів, а й до тієї їх частини, яка обслуговує сферу  обігу.

     Важливого значення також набуває класифікація оборотних коштів, оскільки дає можливість підприємству визначити оптимальний  склад і структуру, потребу та джерела формування оборотних коштів. Від цього значною мірою залежить фінансовий стан підприємства. Оборотні кошти класифікуються за декількома ознаками.

       Залежно від участі у кругообігу  коштів:  

• оборотні кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди;
• оборотні кошти, авансовані у фонди обігу  

     За  методами планування:  

• нормовані;
• ненормовані  

     За  джерелами формування:  

• залучені;
• власні та прирівняні до власних;
• інші.  

     Залежно від ліквідності:

• абсолютно ліквідні кошти;
• швидко реалізовані оборотні кошти;
• повільно реалізовані оборотні кошти

     Залежно від ступеня ризику вкладання  капіталу:

• оборотний капітал з мінімальним ризиком вкладень;
• оборотний капітал з середнім ризиком вкладень;
• оборотний капітал з високим ризиком вкладень

     Залежно від стандартів обліку і відбиття в балансі підприємства:

• оборотні кошти в запасах;
• кошти;
• розрахунки;
• інші активи.

     Залежно від матеріально-речовинного утримання:

• предмети праці;
• готова продукція і товари;
• гроші і кошти в розрахунках[10].

     1.2 Необхідність і методи обчислення оборотних коштів. Поняття норм і нормативів оборотних коштів, їх розрахунок 

     Господарсько-підприємницька діяльність неможлива без оборотних  коштів. Ця потреба є одним з  об'єктів фінансового планування і відображення в обліку та звітності. Розмір оборотного капіталу, який утворює  кожну складову поточних активів, має  відповідати потребам і можливостям  підприємства зі створення й реалізації продукції.

     Крім  того, виникає необхідність у плануванні фінансових ресурсів для допоміжних і підсобних, житлово-комунальних  господарств, соціально-побутових та інших закладів непромислового характеру.

     Організація оборотних активів на підприємстві включає визначення потреби в  оборотних активах, їх складу, структури, джерел їх формування та регулювання, управління використанням оборотних  активів.

     Принципи  організації оборотних активів  на підприємстві такі:

• формування оборотних активів у розмірах, необхідних для забезпечення безперервного виробничого процесу;
• раціональне розміщення наявних оборотних активів на підприємстві;
• самостійність підприємств щодо управління оборотними активами;
• контроль за ефективністю використання оборотних активів.

     На  практиці використовується два методи визначення потреби в оборотних  коштах: прямий і економічний.

     Метод прямого розрахунку:

     Забезпечує  розробку обґрунтованих норм і нормативів з урахуванням багатьох факторів, пов'язаних з особливостями постачання, виробництва та реалізації продукції.

     Визначення  потреби в оборотних коштах здійснюється через їх нормування.

     Нормування  оборотних коштів передбачає врахування багатьох факторів, які впливають  на господарську діяльність підприємств. Це:

• умови постачання підприємств товарно-матеріальними цінностями (кількість постачальників, строки поставки, розмір транзитних партій, кількість найменувань матеріальних цінностей, форми розрахунків за матеріальні цінності);
• організація процесу виробництва (тривалість виробничого циклу, характер розподілу витрат протягом виробничого циклу, номенклатура випущеної продукції);
• умови реалізації продукції (кількість споживачів готової продукції, їх віддаленість, призначення продукції, умови її транспортування, форми розрахунків за відвантажену продукцію).

     Заниження величини оборотних активів призводить до виникнення нестійкого фінансового  стану, затримки у виробничому процесі  і, як наслідок, зниження обсягів виробництва  і збуту. У свою чергу, завищення  норми оборотних активів знижує можливість підприємства здійснювати  капітальні вкладення з метою  розширення виробництва. Вилучення  оборотних активів із кругообігу (чи то запаси готової продукції  чи припинення виробництва, зайві сировина і матеріали) вимагає додаткових витрат на їх обслуговування, що є для  підприємства дуже дорогим. А вільні грошові кошти можна використати  більш раціонально для одержання  додаткового доходу.

     Нормування  оборотних активів на кожному  підприємстві відбувається відповідно до кошторисів затрат на виробництво  і невиробничих потреб, бізнес-плану, який відображає всі сторони комерційної  діяльності.

     Нормування  оборотних активів становить  собою досить трудомістку аналітичну діяльність, у процесі якої розробляються  норми і нормативи.

     Норма оборотних активів — це відносна величина, що відповідає мінімальному, економічно обґрунтованому обсягу запасів  товарно-матеріальних цінностей. Вона, як правило, встановлюється в днях, але можуть використовуватись також  інші відносні значення.

     Норматив  оборотних активів — це мінімально необхідна сума грошових коштів, що забезпечує підприємницьку діяльність підприємства.

     На  відміну від норми норматив оборотних  активів встановлюється на конкретний період: квартал, рік. Розрахунок нормативу  здійснюється на основі кошторису витрат, і оскільки останній періодично змінюється, виникає необхідність коригування  нормативів. При цьому слід враховувати  і витрати, не передбачені кошторисом: матеріали і запчастини для капітального ремонту, здійснюваного господарським  способом, паливо для житлово-комунальних  господарств тощо.

     Таким чином, нормування оборотних коштів здійснюється в такому порядку.

     1. Визначення норм запасів за  статтями нормованих оборотних  коштів.

     Норма оборотних коштів — це відносний  показник, який обчислюється в днях, відсотках чи гривнях.

     2. Встановлення одноденного витрачення  матеріальних цінностей, виходячи  з кошторису витрат на виробництво.

     3. Визначення нормативу оборотних  коштів за кожною статтею у  грошовому вираженні проводиться  множенням одноденних витрат  у грошовому вираженні на відповідну  норму запасу в днях.

     4. Розрахунок сукупного нормативу,  або загальної потреби в оборотних  коштах, на підприємстві проводиться  підсумовуванням нормативів за  окремими статтями.

     5. Визначення норм та нормативів  за окремими статтями оборотних  коштів для підрозділів підприємств,  де використовуються матеріальні  цінності та виготовляється продукція.

     За  способами планування та нормування оборотні засоби поділяються на нормовані  та ненормовані. Нормовані оборотні засоби забезпечують мінімум обігових засобів, необхідний для безперебійного функціонування підприємства. Ненормовані оборотні засоби являють собою додаткові засоби, що направляються, як правило, на розширення виробництва. Таким чином, до нормованих належать оборотні фонди підприємства, а до ненормованих - фонди обігу.

     Нормування  оборотних засобів полягає в  розробці норм по видах товарно-матеріальних цінностей і витрат, а також  заходів, що сприяють підвищенню ефективності використання оборотних засобів.

     Для забезпечення безперебійного процесу  виробництва і реалізації продукції  підприємства користуються типовими чи власними нормами оборотних засобів  по видах товарно-матеріальних цінностей  і витрат, виражених у відносних  величинах (днях, відсотках і т.д.), і нормативами оборотних засобів  у грошовому вираженні.

     При нормуванні оборотних засобів необхідно  враховувати залежність норм від  наступних факторів:

• тривалості виробничого циклу виготовлення продукції;
• погодженості і чіткості в роботі заготівельних, обробних і випускаючих цехів;
• умов постачання (тривалості інтервалів постачання, розмірів партій, що поставляюся,);
• віддаленості постачальників від споживачів;
• швидкості перевезень, виду і безперебійності роботи транспорту;
• часу підготовки матеріалів для запуску їх у виробництво;
• періодичності запуску матеріалів у виробництво;
• умов реалізації продукції;
• системи і форми розрахунків, швидкості документообігу, можливості використання факторингу.

     Розроблені  на підприємстві норми по кожнім елементі оборотних засобів діють протягом ряду років. Однак у випадку істотних змін технології й організації виробництва, номенклатури й обсягу продукції, адрес  кооперованих підприємств, цін попиту і кредитної політики норми оборотних  засобів уточнюються з урахуванням  відповідних реагентів.

     Нормуються  наступні елементи оборотних засобів:

• виробничі запаси;
• незавершене виробництво;
• витрати майбутніх періодів;
• готова продукція на складі підприємства;
• засоби в касі на збереженні.