МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ  УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ  ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

“ХАРКІВСЬКИЙ  ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ” 
 

Кафедра " Менеджменту "

КУРСОВИЙ  ПРОЕКТ

з дисципліни "Операційний менеджмент"

на тему :“Нові  технології в операційному менеджменті”

Виконав:

студент 3-ого курсу

 гр. БФ-17а

Сиромятнов Олександр Валерійович

Керівник:

Ольховська  Оксана Ігоревна

Харків 2010 
 
 
 

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………………3

1. Суть і мета операційного менеджменту………………...........................................5

2. Операційна  стратегія і конкурентоспроможність..................................................11

3. Роль нових  технологій в операційному менеджменті...........................................14

4. Використання новітніх технологій при розвитку Єдиної національної системи зв’язку  України ( ЄНСЗУ)……………………………………………………….…..21

Висновки………………………………………………………………………………32

Список літератури…………………………………………………………………….33 
 
 

Вступ

     Актуальність теми. Виробництво — одна з трьох базових функцій будь-якої організації. Виробнича / організаційна функція створює товари і послуги. Великий прогрес в виробничому / операційному менеджменті зроблений в двадцятому сторіччі, але спроби вдосконалення матеріального виробництва робилися з початку розвитку людства. Виробничий / операційний менеджмент є головною віхою в цьому напрямі.

     Метою виробництва стало не тільки задоволення  потреб, але і отримання прибутку. Збільшилося значення ряду організаційно-виробничих характеристик. Велика увага в даний час приділяється управлінню запасами і заділами на всьому виробничому циклі від постачання до збуту, кількості і якості використовуваної у виробничому процесі праці, гнучкості виробництва як за рахунок засобів організації виробництва, так і за рахунок використання нової техніки і технології.

     Статус  організаційного менеджменту зараз  істотно змінився. Він стає невід'ємною  частиною сучасної компанії, вставши  в один ряд з такими традиційними функціями як маркетинг, управління виробництвом, фінансово-економічне управління і тому подібне   Це пов'язано з тим, що в світі різкого зросла динаміка змін. А щоб успішно конкурувати, компанії винні постійно і в адекватному темпі мінятися внутрішньо. Зміни для компаній стає «образом життя», ті що не навчилися змінюватися швидко йдуть з ринку. Інтеграція в світову економіку (глобалізація) ще більш розширює поле конкурентної боротьби, примушуючи українські компанії конкурувати з лідерами світового ринку. Причому конкурувати не тільки за якістю і вартості продукції, але і в швидкості створення і виводу на ринок нової продукції, інноваціях в способах її наданні клієнтам, побудові власної бізнес-моделі.

     Впровадження  нових технологій дозволяє не тільки скоротити непродуктивні витрати  часу, але і ухвалювати розумніші  рішення, що забезпечує збільшення внеску працівників в рішення організацією її головного завдання і підвищення якості трудового життя. Організація при цьому може отримати значну вигоду, але тут навіть важливіше зміцнення здатності працівника брати участь у вирішенні організаційних завдань.

     Метою роботи є виявлення ролі нових технологій в операційному менеджменті.

     Відповідно до поставленої мети визначено такі головні завдання:

• Розглянути суть і мету операційного менеджменту.
• Дослідити роль  операційний стратегії і конкурентоспроможності
• Виявити  роль нових технологій в операційному менеджменті
• Дослідити використання новітніх технологій при розвитку Єдиної національної системи зв’язку  України ( ЄНСЗУ)

1. Суть і мета операційного менеджменту.

     Поняття «операції»: «термін «операції» включає  не тільки виробництво товарів (предметів), але і надання послуг». Звичайно, це раціональніший підхід до справи. Під операціями розуміється – виробництво товарів (особистого або виробничого споживання), виконання підрядних робіт і надання послуг побутових, інформаційних, туристичних, відео і аудіо, торгівля і торгові підприємства і так далі.

       Операційний менеджмент це управління  виробництвом товарів і послуг.

     Виділяють чотири сфери застосування операційного менеджменту [2, с. 18]:

     • виробництво – фізичні матеріали перетворюють у товар, який пропонують покупцям;

     • доставка – діяльність, пов'язана  переважно із зміною права власності  на фізичний товар. Найяскравішим прикладом  є дистриб’юторські мережі;

     • транспортування – діяльність, пов’язана  з переміщенням товару і людей з одного місця на інше;

     • обслуговування – діяльність, пов'язана  із зміною потреб покупця.

     Основою операційного менеджменту є управління виробничими системами. Виробнича  система – це система, що використовує операційні ресурси компанії для  перетворення чинника виробництва („входу”), що вводиться, у вибрану нею продукцію або послугу („вихід”). „Вихід” може бути представлений сировиною, замовником або готовою продукцією, отриманою з іншої виробничої системи [8, с. 20]

     Операційна  система – це виробничо-господарська система, але з чіткою виробничою орієнтацією. [4]

     По  схемі -  «механізм відтворення = операційна підсистема», а «механізм  управління» = підсистема управління.

     Організація це структура операційної системи

     Термін  «організація відтворення» має сенс на рівні підприємства в цілому. На рівні виробничих ділянок (цехів, відділень, служб, ділянок) використовується термін «організація виробництва». Різниця у використовуваних ресурсах:

     - на рівні підприємства це ресурси  відтворення – трудові, матеріально-технічні (інфраструктура виробництва), природні і фінансові;

     - на рівні ділянок виробництва  це ресурси виробництва – трудові  і матеріально-технічні ресурси.

     Різниця у фінансових, природних ресурсах і інфраструктурі виробництва (будівлі, споруди і передавальні пристрої), використання і відтворення яких відбувається на рівні підприємства в цілому.

     Операційний менеджмент – це дії управління на підприємстві, направлені на виготовлення товару або послуги з сировини в кінцевий продукт. Причому «сировина» це не обов'язково сирі продукти, які в ресторані перетворюються на блюдо, і не обов'язково метал і запчастини, з якого в результаті діяльності підприємства виходить автомобіль. Кінцевий продукт завжди направлений на те, щоб задовольнити певну потребу покупця. «Сировина» існує і у сфері виробництва, і у сфері послуг і сервісу. Наприклад, функції операційного менеджменту у сфері послуг страхових компаній – задовольнити потребу покупця - при настанні страхового випадку залишитися не жертвою, а отримати матеріальну компенсацію.

     Звичайно  організація не ставить перед  собою завдання домогтися максимального  результату по всім трьох напрямках. Це завдання практично нездійсненне, хоча її виконання й можна вважати  ідеалом, до якого варто постійно прагнути. Зусилля зосереджують на якому-небудь одному напрямку більшою мірою, ніж на два інших. І це відрізняє дану бізнес-організацію від інших, працюючих у тім же сегменті ринку. З іншої сторони це визначає й специфіку виробничого/операційного менеджменту в цій організації.

     Операційний менеджмент являє собою сферу діяльності, у якій наука управління людьми поєднується з різними способами використання новітніх технологій. Основна його ціль полягає в розробці й застосуванні максимально ефективних методів й інструментів створення благ для забезпечення споживачів якісною продукцією й послугами.

     У наш час операційний менеджмент глибоко проникнув в усі аспекти  бізнесу, а також інтегрований з  високими технологіями й наданням високоякісних  послуг.

     На  рівні виробничої ділянки задіяне три чинники – працю, матеріали, техніку.

     У курсах операційного менеджменту процес підготовки виробництва іменується підсистемою забезпечення, а процес технології виробництва – переробляючою  підсистемою.

       Ланцюжок процедур господарської  діяльності: постачання >виробництво      > збут - сьогодні іменується логістикою бізнесу.

       А складові її елементи –  функціями логістики (постачання, виробництво, збут). Від безперервності  цієї зв'язки залежить швидкість  функціонування бізнесу, його  ефективність. У складних складених процесах основна проблема – стики в ланцюжку процедур. Саме тут виникають проблеми – затримки, перенапруження, збої.[3]

     Операційна  система з технологічної точки  зору є ланцюжок чинників (елементів) і операцій:

     ресурси  > витрати >  результати

     Тут ресурси (входи) і результати (виходи) – об'єкти дії, а витрати – операція вельми різна по своїй технологічній суті для різних галузей діяльності.

     Практично будь-яка діяльність (митна справа, виробництво продуктів харчування, діяльність комерційного вузу або виробництво окремих будівельних робіт по договору підряду) може бути описаний за допомогою цієї нескладної тріади.

     Сфера операційної діяльності – вотчина  галузевих технологів, які в окремому випадку можуть приймати форму викладача. Це область фахівців. І якщо директор фірми немає по базовій освіті фахівцем в даному вигляді бізнес (з погляду операційного управління), то йому буває непросто спілкуватися з фахівцями з цього сектора. Але деякі головні речі він все-таки повинен знати і вимагати.

     Операційну  систему ділять на:

     - власне операційну підсистему:

     - переробляюча підсистема (основна  технологічна функція);

     - забезпечуюча підсистема (функція  підготовки)

     - підсистему управління (планування  і контролю).[5]

     Класифікація  операційних систем:

     Підсистему  переробки не вибирають. Тобто тут  немає поганих і гарних варіантів. Вона диктується характером підготовки і технології. Її особливості просто враховують при проектуванні організації і інформаційних процесів. Тобто намічавши якийсь новий вигляд бізнесу до розвитку в рамках фірми, слід відразу визначитися з його типом і як він буде поєднатися з вже існуючими видами бізнесу з точки зору – розподілу ресурсів (особливо трудових, матеріальних і енергетичних).

       Переробляючи підсистеми розрізняються:

     - об'ємом і характером споживання  ресурсів;

     - типом технології переробки;

     - характером продукції.

     Директор  може і не знати всіх тонкощів технології і ін., але розібратися в типах  операційних систем він цілком здатний. А це ще важливо і з погляду  ефективності  операційної системи  і якості продукції.

     Оскільки  вникати в технологічні тонкощі директорові непросто, то його природно цікавить головне – ефективність операційної системи. По суті справи це питання ефективності окремих видів бізнесу у складі фірми. І питання це фундаментальне для горизонтально диверсифіцированих фірм. Це питання оновлюваності фірми з погляду продуктової стратегії.[8]

       Питання ефективності операційної  системи, що найчастіше визначає  ефективність бізнесу в цілому, є питання стратегічний, вирішуваний  в певному періоді часу –  мінімум рік, а часто і більш.

     У основі питання – витрати і  результати. Кінцевим результатом є  прибуток і рентабельність (прибутковість). Але прибутку безпосередньо пов'язана  з витратами  ніж менше витрати, тим більше прибуток. Тому проблема ефективності, тут практично це означає  результативність бізнесу, завжди обертається при управлінні операціями проблемою витрат або  «управління витратами».  

     Це  і є суть і мета операційного управління. Тут стає ясно, що з господарської точки зору операційне управління це те, що в наший господарській культурі іменували «економікою підприємства (виробництва)».

     - Якщо фірма малих або середніх  розмірів і не має можливості  вести достатньо складне і  об'ємне маркетингове дослідження,  то тут вироблені певні підходи.  Планування зв'язується з такими  чинниками, як тип переробляючої підсистеми і тип забезпечення попиту.

     - Якщо виробництво проектного  типу (індивідуальне замовлення), то  тут абсолютна залежність від  замовлень, що поступають, і завантаження  виробничої потужності цілком  залежить від активності комерційної служби і якості результатів. Тут виробнича програма на певний період просто не планується і робота йде від поточного портфеля замовлень. Тут важко навіть оцінити ступінь використання наявної потужності (можливості) операційної системи.

     - Якщо виробництво дрібносерійного типу, то воно тяжіє до проектного – набирають замовлення на партію і запускають технологічну лінію. Тут також не завжди планують виробничу програму, хоча потужність вже відома.

     - Якщо виробництво велике серійного  типу (масове виробництво), то можливі варіанти:

     -  комбінація зовнішнього індивідуального  замовлення і внутрішнього серійного  виробничого замовлення 

     – по індивідуальному замовленню, а  виробництво деталей – серійне;

     - комбінація зовнішнього серійного  замовлення, не підприємства, що перекриває потужність, а надмірне виробництво на склад;

     - робота на склад за виробничою програмою відповідною встановленому відсотку завантаження потужностей в періоді, виходячи з динаміки продажів і рівня товарних запасів.

     - Якщо виробництво безперервного типу (металургія, гірничодобувні підприємства, хімічні комбінати), то неминуче повне завантаження виробничої потужності. 

     Операційний менеджмент в даний час є одним  з найважливіших джерел оптимізації  роботи бізнесу в найширшому розумінні. Саме ця область діяльності зараз широко автоматизується, постійно з'являються нові продукти інформаційних технологій, істотно змінюючи звичайні методи менеджменту у виробництві і системах надання різноманітних послуг. Розвиток будь-якої фірми і рівень її конкурентоспроможності в значній мірі залежать від того, наскільки вдало організовано її управління виробничими ресурсами. Саме у цьому і полягає основне завдання операційного менеджменту. Операційний менеджмент займається розробкою організаційних систем, що забезпечують максимально ефективне використання матеріалів, людських ресурсів, устаткування і виробничих приміщень в процесі виготовлення продукції або надання послуг і управління ними.[3]

     Залежно від напряму діяльності підприємства, визначаються і методи операційного менеджменту. Операційний менеджмент існує не тільки в комерційних організаціях, які пропонують товари і послуги, але і в державних, добродійних, соціальних організаціях. В даному випадку, складно виявити «покупця», швидше за нього можна назвати кінцевим споживачем. Тобто, як ми можемо бачити, напрями діяльності операційного менеджменту дуже різноманітні. І фактично кожне підприємство, організація, будь вона комерційна або державна, повинні володіти методами операційного менеджменту.

2. Операційна стратегія і конкурентоспроможність

     Операційна  стратегія (Operations Strategy) полягає в  розробці загальної політики і планів використання ресурсів фірми, націлених  на максимально ефективну підтримку  її довготривалої конкурентної стратегії. Операційна стратегія, в сукупності з корпоративною стратегією (Corporate Strategy), охоплює весь спектр діяльності компанії і припускає довготривалий процес, що покликане забезпечити фірмі можливість швидко реагувати на будь-які неминучі зміни в майбутньому.[5]

     Ще  до недавнього часу до операцій, особливо у виробничій сфері, відносилися без належної уваги.

     Протягом  довгих років тільки дуже небагато компаній розглядали операційні процеси (Operating Processes) як одне з можливих джерел конкурентної переваги. Як правило, щодо операцій підприємства обмежувалися скороченням витрат виробництва і прагненням максимально ефективно використовувати робочу силу. Така стратегія розроблялася на рівні тактичних рішень, і зазвичай цим займалися інженери, орієнтовані на технічну сторону справи. Украй мало уваги приділялася тому, наскільки процеси, в результаті яких фірмою створюється продукція і послуги, відповідають її стратегії.

     У 70-і і 80-і роки в цій області  виникли, принципово нові тенденції. У  цей період в основних виробничих галузях, таких як автомобілебудування, випуск мотоциклів, побутової техніки і практично всієї побутової електроніки, почали домінувати переважно японські виробники, і менеджери серйозно задумалися про причини їх успіху. Як з'ясувалося, в більшості випадків вони полягали у високій ефективності операцій, внаслідок чого швидкими темпами проводилися товари відмінної якості. Японські фірми не тільки випускали високоякісну продукцію, але ще і навчилися швидко виводити її на ринки збуту, уникаючи при цьому проблем стартового періоду, типових для будь-якого виробника. Такі компанії - виробники світового класу створили нові критерії за якістю і продуктивності, а операції вийшли на перший план як основну зброю конкурентної боротьби, необхідну для досягнення успіху в глобальному масштабі.

     Усвідомивши це, менеджери із західних країн  зрозуміли, що для відновлення свого  очолюючого положення необхідні  принципові зміни. Необхідно було зробити  операції невід'ємною частиною корпоративної  стратегії фірми, яка, у свою чергу, повинна була навчитися максимально швидко і точно реагувати на зміну потреб своїх покупців. Таким чином, західні компанії серйозно сприйняли той факт, що різні споживачі мають різні пріоритети. Колишню ідею щодо очолюючої ролі максимального зниження витрат виробництва відкинули, і на передній план вийшла нова стратегія, що отримала Назву операційною.

     Операційна  стратегія пропонує принципово новий  підхід до проблем, пов'язаних з операціями, а також ряд нових концепцій  і методів. Цей підхід стосується загального контексту, в якому приймаються рішення, згідно якому, разом із загальною стратегією фірми, враховуються потреби покупців. Для підтримки такого нового підходу були розроблені нові інструменти і концепції, такі як загальне управління якістю, так зване ненасичене виробництво (Lean Manufacturing) і оновлення процесу.

     У 90-х роках компанії, що сьогодні стали  лідерами ринків збуту, досягли успіху у впровадженні описаних вище перетворень. Поза сумнівом, важливу роль в цьому  успіху зіграв їх величезний досвід в  маркетингу і загальна фінансова ситуація, проте вирішальною зброєю в конкурентній боротьбі стало різке підвищення уваги до операційних процесів.[5]

     Кожна фірма, що вважається сьогодні виробником світового класу, визнає, що її здатність  успішно конкурувати на ринку у величезному ступені залежить від того, наскільки правильно розроблена її операційна стратегія і наскільки вона відповідає місії обслуговування споживачів. Таким чином, конкурентоспроможність компаній знаходиться в прямій залежності від того, яку позицію вони займають щодо інших фірм як на внутрішньому, так і на міжнародному ринку.

     Операційну стратегію формує кожен первинний підрозділ підприємства: цех, бригада, ферма, дільниця тощо.

     Операційна  стратегія - це стратегія первинного підрозділу підприємства (цеху, бригади, ферми, дільниці), сформована з частин корпоративної, конкурентних і функціональних стратегій підприємства, що стосуються даного підрозділу.

     Наприклад, цех №2 заводу згідно корпоративної  стратегії має освоїти зовсім новий ринок. Для цього, відповідно до конкурентної стратегії, модернізувати існуючий товар, досягти певного рівня конкурентних переваг на ринку. Стосовно ж виробничої функціональної стратегії має забезпечити певний приріст продуктивності праці і досягти певних показників виробництва продукції. Щодо стратегії НДДКР доведеться освоювати нову технологію виробництва. А в цілому на стратегічну діяльність підрозділу виділено згідно фінансового плану відповідну суму коштів. Ось на основі цих та цілого ряду інших параметрів і розробляється операційна стратегія підрозділу.

     Отже, щоденна діяльність підрозділу набирає  двох видів:

     а)стратегічний вид діяльності (забезпечення загальних  стратегічних цілей та завдань підприємства і підрозділу, тобто забезпечення майбутньої прибутковості);

     б) операційна діяльність (забезпечення раціонального використання закріплених ресурсів , тобто забезпечення поточної прибутковості).

     Оформлення  стратегічного плану підприємства

     Таким чином, здійснивши значні розрахунки і  сформувавши корпоративну, конкурентні, функціональні і операційні стратегії, потрібно цю грандіозну роботу задокументувати, тобто перетворити на стратегічний план підприємства.

3. Роль новітніх технологій в операційному менеджменті

     Глобальний  економічний спад 90-х років привів до того, що для підтримки своєї здатності виживати в жорстокій конкурентній боротьбі компаніям довелося упроваджувати різні нововведення, направлені на вдосконалення процесів управління виробництвом. Основна думка оновлення бизнес-процесса відображена в заголовку відомої статті Майкла Хам міра (Michael Hammer) "Модернізація: не автоматизувати, застаріло". Даний підхід заснований на революційних, а не еволюційних змінах (захисниками останніх виступають прихильники підходу TQM). Його характерна особливість полягає в тому, що всі етапи бізнес-процесу підприємства розглядаються і аналізуються в принципово новому світі: за цим аналізом слідує відмова від операцій, які не створюють додаткової вартості, а потім повна комп'ютеризація етапів, що залишилися, для досягнення намічених результатів

     У сучасних умовах розвитку техніки і  технології, коли велика пропозиція товарів  і послуг на ринках, коли інформація про новітні досягнення вмить  стає доступною всім, коли великі швидкості  і можливості проектування нових  товарів, послуг і технологій, величезного значення набуває конкуренція на основі застосування  методів використання ресурсів організації, правильного управління операціями. Це стає причиною того, що операційний менеджмент важливий для менеджерів всіх рівнів управління. Він складає єдиний комплекс бізнес - операцій, направлених на успішне і раціональне ведення бізнесу.

     Технологія - це неймовірно важливий ресурс не тільки для окремих операцій виробничого  процесу, але і для зростання  і підвищення ефективності роботи фірми  в цілому. Недаремно говорять, що саме технологічний прогрес привів до більшості змін в світі. Технологія робить значний вплив на рівень конкурентоспроможності як окремих компаній, так і загальнонаціональної економіки. Такі гіганти, як Hewlett-Packard, McDonald's, Ford і General Motors (врізання "Програма автоматизації ARCH компанії McDonald's'"), досягли величезних успіхів саме завдяки умілому використанню нових технологій. Цікаво, що, на думку експертів, майбутній успіх двох компаній, що зробили справжню революцію в області інформаційних технологій, Intel і Microsoft, в основному залежить від їх зростання в міжнародному масштабі.