Об’єкт злочину та його види

ЗМІСТ

Вступ................................................................................................................3

1. Проблеми визначення об’єкта злочину………………………………..5
2. Поняття об’єкта злочину..........................................................................8
3. Класифікація об’єктів злочину………………………………………..14

3.1. Загальний об’єкт злочину ………………………………………..18

3.2. Родовий об’єкт злочину  ……………..…………………………...20

3.3. Безпосередній об’єкт  злочину........................................................22

4.  Предмет злочину………………………………………………………..23

Висновок ………………………………………………………………..…25

Список літератури……………………………............................................26

ВСТУП

Тема даної курсової роботи: « Об’єкт злочину та його види».

Перш ніж говорити про  поняття злочину, їх класифікацію, про  те що є предметом того чи іншого злочину і хто при цьому  страждає, потрібно зрозуміти всю  важливість правильного визначення об’єкта. Адже актуальність  проблеми об’єкта злочину і досі залишається  однією із основних в кримінальному  праві як України так і закордонних  держав. 

Стаття 1 Кримінального кодексу  України має своїм завданням  правове забезпечення охорони  прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської  безпеки, довкілля, конституційного  устрою України від злочинних  посягань, забезпечення миру і безпеки  людства, а також запобігання  злочинам. Як бачимо не всі об’єкти  охорони є сталі. Вони розвиваються по мірі того як розвивається суспільство. Деякі об’єкти злочину з часом  зникають або ж міняють свою форму, набирають або втрачають важливість, а щоб закон був гуманним,  відповідно з часом  потрібно вносити  зміни і доповнення до відповідного законодавства.

Отже, метою курсової роботи є дати визначення поняттю «об’єкт  злочину», його видів, розкрити його значення та практичне застосування.

Об’єктом дослідження  даної теми є безпосередньо сам  об’єкт злочину.

Дана курсова робота складається  з вступу, чотирьох питань, підпитань, висновку, списку літератури. В першому питанні розглянута сама проблема визначення об’єкта злочину, чому він є важливим і для чого він потрібен. В другому питанні висвітлено поняття «об’єкт злочину», а саме, що є об’єктом, з чого складаються суспільні відносини. В третьому питанні наведена загальна характеристика та класифікація видів об’єкта злочину, зокрема: загального, родового, безпосереднього. В четвертому питанні розглянута характеристика предмета злочину та його відмінність від об’єкта та знаряддя злочину.

 При написанні даної  роботи були використані різноманітні  літературні джерела.

1.   Проблеми визначення об’єкта злочину

Проблема об'єкта злочину – одна з основних у науці кримінального права. При цьому важливо відзначити, що теорія кримінального права із самого початку свого існування притримується положення, відповідно до якого об'єктом злочину є суспільні відносини.

Проте одностайне визнання суспільних відносин об'єктом злочинного посягання ще не дає підстав вважати дану проблему до кінця вирішеною. Як справедливо відзначав А. Н. Брайнін, приведеним визначенням проблема об'єкта злочину в системі кримінального права аж ніяк не вичерпується. «По суті, вона лише тут починається, так як для вирішення найважливіших для судової практики питань - питань кваліфікації - необхідно вивчення об'єкта як елемента складу конкретної злочинної дії».

Питання ж про зміст  і структуру об'єктів конкретних злочинів, «механізмів» заподіяння їм шкоди, злочинним посяганням, вивчені ще недостатньо. Варто мати на увазі, що комплексні дослідження проблеми об'єкта злочину з'явилися не дуже давно. У даних дослідженнях запропонований ряд нових рішень зазначеної проблеми: структури суспільних відносин, визначення шляхів практичного використання даних рішень. Ці роботи послужили надійним фундаментом для подальшого вивчення зазначених питань. [7]

Заподіяння ж збитку одній зі складових частин неминуче викликає зміни в інших частинах і в кінцевому рахунку  усьому цілому. На мій погляд, правильним є  твердження, що злочин завжди спрямований на знищення, ушкодження або зміну суспільних відносин. Там, де немає посягання на суспільні відносини, де шляхом зміни суспільних відносин не заподіюється шкода, немає злочину.

Вчиняючи злочин, посягаючи  на суспільні відносини, особа завжди заподіює збиток, знищує або ушкоджує (змінює) об'єкт, що піддався цьому впливу. Як відомо, без наслідкових явищ не буває.

Без визнання суспільних відносин об'єктом злочину, неможливо пояснити суспільну небезпеку діяння. Залишається без відповіді питання: чому злочин є суспільно небезпечними і в чому його суспільна небезпека, чим викликається необхідність застосування мір кримінального покарання?

Визнання суспільних відносин об'єктом злочину в кримінальному  праві показує його класовий характер, класову сутність злочину, обґрунтовує  важливість і необхідність охорони  основних суспільних відносин кримінально-правовими  засобами.

При цьому об'єктом злочину  виступають тільки суспільні відносини, поставлені під охорону кримінального  закону. Відношення, що знаходяться  поза сферою правового регулювання (моральні), а також правом заборонені (угоди між правопорушниками), об'єктом  злочину бути не можуть.

Викладене дає підставу для єдиного висновку: об'єктом  злочину в кримінальному праві  є суспільні відносини, що охороняються кримінальним законом від злочинних  посягань.

Загальне визначення об'єкта злочину як суспільних відносин є  вихідною позицією для виявлення  ознак і сутності самих суспільних відносин і визначення об'єкта злочину  на рівні конкретного посягання.

Конкретизація об'єкта злочину, у свою чергу, дозволяє виявити ступінь  і соціальні властивості, що заподіюються злочином суспільно небезпечної шкоди, підстави і критерії вибору об'єктів кримінально-правової охорони і засобів їхнього захисту, а також виробити правила побудови кримінального закону і кваліфікації злочину.

Рішення багатьох проблем  кримінально-правової охорони залежить, насамперед, від з'ясовування сутності об'єкта умовно-правової охорони, визначення його поняття.

2. Поняття об'єкта  злочину

Правильне вирішення питання про  об'єкт злочину має важливе  теоретичне і практичне значення. Саме об'єкт дозволяє розкрити соціальну  сутність злочину, з'ясувати його суспільно-небезпечні наслідки, сприяє правильній кваліфікації діяння, а також відмежуванню його від суміжних суспільно-небезпечних посягань. Об'єкт відіграє істотну роль і для визначення самого поняття злочину, значною мірою впливає на зміст об'єктивних і суб'єктивних його ознак, є вихідним при кваліфікації злочинів, і при побудові системи Особливої частини КК. Усе це дає змогу зробити висновок, що правильне визначення об'єкта злочину є однією з основ у науці кримінального права. [6]

В науці кримінального  права найбільш визнаною є точка  зору, згідно з якою об'єктом будь-якого  злочину є охоронювані законом  про кримінальну відповідальність суспільні відносини. Однак у  статтях КК найчастіше містяться  вказівки не на сам об'єкт злочину, а на окремі елементи охоронюваних законом суспільних відносин  або  на різні правові норми, що регулюють  відповідні суспільні відносини.

Об'єктом злочинів є не будь-які суспільні відносини, а  лише ті, які поставлені під охорону  закону про кримінальну відповідальність. Тому не тільки безпосереднім і родовим, але й загальним об'єктом усіх злочинів є не вся сукупність суспільних відносин, а тільки ті із соціально-схвалених відносин, які законодавець поставив під охорону кримінального законодавства. Природно, що при цьому йдеться тільки про найважливіші, най значущі для інтересів суспільства і держави суспільні відносини, яким злочинні посягання можуть завдати значної шкоди. [2]

У свою чергу, загальним об'єктом  злочину є не постійна система  суспільних відносин (раз і назавжди дана), а рухлива (змінювана), що залежить від закону про кримінальну відповідальність (наприклад, у зв'язку з криміналізацією чи декриміналізацією суспільне небезпечних діянь змінюється і вся система суспільних відносин, яка створює загальний об'єкт кримінально-правової охорони). Отже, об'єктом будь-якого злочину, зрештою, завжди є об'єктивні відносини між людьми, які існують у суспільстві і охороняються законом про кримінальну відповідальність. Ці відносини досить різноманітні (економічні, соціальні, політичні й ін.) і регулюються в суспільстві різними соціальними нормами (нормами права, моралі, звичаями).

Суспільні відносини, як об'єкт  злочину, мають об'єктивний характер, тобто існують поза і незалежно  від нашої свідомості, а значить, і незалежно від кримінального  закону, і є первинними стосовно нього.

Отже, суспільні відносини, котрі виступають об'єктом злочину, є первинними не тільки щодо закону про кримінальну відповідальність, але й щодо самого злочину. Злочин завжди посягає на об'єктивно-існуючий об'єкт, на певну реальність. Не можна посягати на те і завдавати шкоди тому, чого ще немає в об'єктивній реальності. Навіть більше, внаслідок злочинного посягання не тільки завдається реальної шкоди охоронюваним суспільним відносинам, але й, у свою чергу, створюються нові - кримінально-правові відносини. Ці відносини складаються вже між злочинцем і державою з приводу вчиненого ним злочину.

Для правильного з'ясування сутності об'єкта злочину і "механізму" злочинного посягання на нього важливо  визначити структуру суспільних відносин і взаємодію між різними  елементами їх складових частин.

У філософській і правовій науці загально визнано, що структурними елементами суспільних відносин є:

1) суб'єкти (носії) відносин;

2) предмет, з приводу  якого існують відносини;

3) соціальний зв'язок (суспільно  значуща діяльність) як зміст  відносин.

Структура будь-яких суспільних відносин завжди незмінна. Включення  до структури якихось інших, органічно  не властивих їй елементів (наприклад, зовнішніх умов виникнення відносин), як і виключення з її складу будь-яких обов'язкових елементів, призводить до того, що відносини втрачаються, зникають або ж замінюються якимись  іншими, більш загальними поняттями. З другого боку, розглядаючи структуру  суспільних відносин, слід зазначити, що вона є не просто сумою частин, з яких складається, а цілісною системою елементів, які її утворюють і  які відповідним чином пов'язані  і взаємодіють один з одним.

До складу будь-яких суспільних відносин входять їх суб'єкти (учасники відносин). Безсуб'єктних відносин у  реальній дійсності не існує. Якщо немає  учасників відносин, то не існує  і самих відносин, які завжди являють  собою певний соціальний зв'язок між  самими учасниками. Суб'єктами суспільних відносин може бути сама держава, різні  об'єднання громадян, юридичні і  фізичні особи. Встановлення учасників  суспільних відносин, або їх суб'єктного  складу, а також їх соціальних функцій  у самих відносинах, у багатьох випадках дає можливість визначити  і ті суспільні відносини, що є  об'єктом того чи іншого злочину. Цю властивість суб'єктів у суспільних відносинах нерідко використовує і  сам законодавець як для окреслення меж чинності кримінального закону, так і для вказівки на ті суспільні  відносини, які є об'єктом конкретного  злочину. Так, у ст. 328 зазначено, що відповідальність за розголошення державної таємниці несуть лише особи, яким відомості, що становлять державну таємницю, були довірені або ж стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків. У статті 154 також безпосередньо закріплено, що відповідальність за примушування жінки чи чоловіка до вступу в статевий зв'язок може нести лише особа, від якої жінка чи чоловік були матеріально або службово-залежні. Отже, правильне визначення суб'єктного складу і з'ясування соціальної ролі особи в ньому не тільки сприяє визначенню кола тих відносин, які охороняються конкретною кримінально-правовою нормою, але й дає можливість з'ясувати їх зміст, оскільки в соціальних функціях особи відбивається як зміст, так і характер соціальних зв'язків у відносинах. [4]

Предметом суспільних відносин справедливо називають усе те, з приводу чого або у зв'язку з чим існують і самі ці відносини. Тому предметом суспільних відносин можуть бути насамперед різного роду фізичні тіла, речі (природні об'єкти, різні товари чи предмети, що не мають  ознак товару), а також сама людина. Наприклад, в об'єкті такого злочину, як ненадання допомоги хворому медичним працівником (ст. 139), хвора людина - лише предмет охоронюваних законом відносин, а їх суб'єктами є медичні працівники.

Усі суспільні відносини  залежно від особливостей їх предмета необхідно поділяти на дві групи - матеріальні і нематеріальні. Відносини, до складу яких входить матеріальний предмет (майно, ліс, водойми, дикі тварини  тощо), називають матеріальними. У  нематеріальних відносинах функції  предмета виконують вже інші соціальні  цінності (наприклад, державна влада  або духовні блага).

Обов'язковим структурним  елементом будь-яких суспільних відносин є соціальний зв'язок, що його справедливо  розглядають і як зміст самих  відносин. Такий висновок обумовлений  тим, що соціальний зв'язок є ніби дзеркалом  внутрішньої структури суспільних відносин, у ньому виявляються  його сутність і соціальні властивості. Під соціальним зв'язком, як правило, розуміють певну взаємодію, певний взаємозв'язок суб'єктів. Тому соціальний зв'язок притаманний лише людині і являє собою одну з форм загального зв'язку і взаємодії. Зовні соціальний зв'язок найчастіше знаходить свій вияв у різних формах людської діяльності. Форми цієї діяльності можуть бути різноманітними: у злагодженій роботі підприємств торгівлі, громадського харчування, підприємств служби побуту; раціональне використання природних ресурсів; забезпечення безпечних умов праці на виробництві, нормальна службова діяльність та ін. У деяких випадках соціальний зв'язок, як і самі суспільні відносини, може виявлятися не тільки у вигляді діяльності. Він також може існувати в "застиглій", пасивній формі, наприклад, у вигляді ставлення особи щодо інших осіб у формі правового або соціального статусу громадян, у вигляді соціальних інститутів і т. ін.

Викладене дозволяє зробити  важливий у практичному відношенні висновок про те, що для з'ясування сутності соціального зв'язку необхідно  встановити зміст діяльності (поведінки) суб'єктів відносин. [3]

Соціальний зв'язок як елемент суспільних відносин завжди знаходиться в нерозривному зв'язку з іншими їх структурними елементами. З одного боку, на його зміст впливають  суб'єкти суспільних відносин, бо він  є певною формою їхньої взаємодії  і взаємозв'язку; з другого - його не можна розглядати у відриві  від предмета суспільних відносин, яким завжди виступає те, з приводу  чого або у зв'язку з чим виникають  і функціонують суспільні відносини. Отже, і сам соціальний зв'язок завжди виникає й існує у зв'язку з  тими чи іншими предметами суспільних відносин. Тому слід визнати, що соціальний зв'язок завжди має предметний характер. Безпредметного соціального зв'язку в суспільстві бути не може. Важливо  зауважити й те, що соціальному  зв'язку, як і суспільним відносинам, завжди властивий об'єктивний характер. Він існує як щось дане, реальне, наявне і лише в такому вигляді виступає як елемент об'єкта злочину.

3. Класифікація об’єктів злочину.

Науково обґрунтована класифікація об'єктів кримінально-правової охорони показує місце конкретного об'єкта в загальній системі суспільних відносин, а, отже, дозволяє усвідомити його важливість, цінність і суспільну небезпеку посягання на нього. Значною мірою класифікація об'єктів злочину полегшує застосування кримінального закону при кваліфікації злочинів.

Питання про види об'єкта злочину у вітчизняній теорії кримінального права тривалий час  не викликало ніяких суперечок. Схема класифікації об'єктів по вертикалі та горизонталі була практично загальноприйнятою.

По вертикалі об'єкти злочину поділяються на:

♦ загальний об'єкт;

♦ родовий об'єкт;

♦ безпосередній об'єкт.

Ця схема була запропонована  ще в 1938 р. В. Д. Меньшагіним і визнана  більшістю вчених. Вона відповідає класичний філософській схемі співвідношення категорій «загального», «особливого» та «окремого». [8]

Вся сукупність існуючих у суспільстві відносин може бути подана у вигляді конкретної системи. Різноманітні сфери громадського життя  виступають у цій системі її елементами, складовими частинами, створюючи її структуру. Кожна така самостійна сфера  являє собою визначене соціальне  встановлення, окремі сторони якого  складають уособлені суспільні  відносини.

Якщо сукупність суспільних відносин розглядати як систему визначених взаємозв'язків, то неважко побачити, що шкода цій системі може бути заподіяна на різноманітних її рівнях. Соціальна шкода може бути заподіяна  або на рівні всієї системи (суспільний порядок, суспільна безпека), або на рівні її окремих становлень (обороноздатність, державне і суспільне управління), або на рівні окремих суспільних відносин (життя, здоров'я, статева свобода, недоторканність житла, таємниця листування і т.п.).

У такій системі завжди можна виділити конкретне суспільне  відношення, що змінюється злочином, тому що різноманітні суспільні відносини, що є об'єктом кримінально-правової охорони, у дійсності виступають у взаємозв'язку загального й одиничного, окремого й особливого. Важко погодитися з тим, що сукупність явищ не має  розподілу на окремі явища, що серед  суспільних відносин неможливо виділити окремі (індивідуальні) суспільні відносини. Виділені з усієї сукупності окремі  суспільні відносини і повинні  бути визнані об'єктом конкретного  виду посягання.

З іншого боку, очевидно, що суспільні відносини групуються по різноманітних сферах громадського життя (наприклад, майнові відносини, порядок управління, здоров'я населення). Таке групування суспільних відносин утворить родовий об'єкт посягання, що відповідає філософській категорії  особливого. І, нарешті, уся сукупність суспільних відносин, поставлених під  охорону кримінального закону, утворює загальний об'єкт. Поняття загального об'єкта виражає ту важливу обставину, що злочин спрямований тільки на зміну суспільних відносин і нічому іншому не шкодить.

Отже, класифікація об'єктів  злочину по вертикалі має три  ступені:

• загальний об'єкт (уся сукупність суспільних відносин)
• родовий об'єкт (окрема група однорідних суспільних відносин, що складають одну область суспільного життя)
• безпосередній об’єкт (конкретні суспільні відносини)

Оскільки, злочин змінює не одне, а декілька суспільних відносин, то при кваліфікації діяння необхідно  виділити ті суспільні відносини, що у даному випадку є головними, основними об’єктами посягання. Інші безпосередні об’єкти, яким даний злочин заподіює шкоду, будуть додатковими або факультативними.

Вперше в літературі визначення основного, додаткового  і факультативного об’єктів запропоноване Е.А.Фроловим. [3]

Отже, по горизонталі безпосередній  об’єкт злочину поділяється на:

♦ основний безпосередній  об’єкт;

♦ додатковий безпосередній  об’єкт;

♦ факультативний безпосередній  об’єкт.

Необхідність такої  класифікації зумовлює те, що в ряді випадків один і той самий злочин посягає одразу на декілька об’єктів. Наприклад, при вчиненні посягання  на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням  правосуддя (379 КК), шкода завдається як інтересам правосуддя, так і  життю чи здоров’ю названих учасників  діяльності по його здійсненню.

Такі злочини містять  у собі декілька безпосередніх об’єктів, з яких законодавець обирає один, що висуває на «першу лінію» кримінально-правової охорони як найбільш важливий у випадку  вчинення конкретного діяння, той, який саме і визначає суспільну небезпеку  даного злочину, структуру складу злочину, а інші охороняє паралельно в зв’язку  з їх обов’язковим існуванням при  вчиненні конкретного злочинного посягання.

Об’єкт злочину, який визначає суспільну небезпеку конкретного  діяння, входить в характеристику складу конкретного злочину та визначає його місце в системі родового та загального об’єктів злочину, називається  основним безпосереднім об’єктом злочину.

Об’єкт злочину, якому  в кожному випадку посягання  на основний безпосередній об’єкт злочину обов’язково спричиняється  шкода і який через це перебуває під кримінально-правовою охороною паралельно з основним безпосереднім об’єктом, носить назву додаткового безпосереднього об’єкта злочину (напр., здоров'я при вчиненні розбою).

Додатковий факультативний об'єкт злочину - об'єкт, якому при  вчиненні конкретного злочину може бути спричинена шкода, однак він  спеціально не перебуває під охороною при вчиненні даного злочину, а, як правило, охороняється іншою нормою Кримінального  кодексу (напр., відносини власності  при вчиненні хуліганства). [3]

 Отже, докладніше розглянемо види злочинів по вертикалі.

3.1. Загальний об’єкт  злочину

Загальний об'єкт злочину  утворюють всі найбільш важливі  суспільні відносини, блага та інтереси, які прийняті під охорону кримінальним законом.

Фактично в це поняття  входять і відносини власності, і відносини господарювання, і  такі природні блага людини, як життя, здоров'я, інтереси миру та ін.

Загальний об'єкт злочину  безпосередньо пов'язаний із проблемами оптимального здійснення кримінальної політики в нашій державі - визначення достатнього кола суспільних відносин, благ та інтересів, які приймаються  під кримінально-правову охорону. При створенні Кримінального  кодексу було вирішено багато питань з визначенням саме загального об'єкта злочину. Так у КК України з'явились  нові склади злочинів, що означало прийняття  під кримінально-правову охорону  нових суспільних відносин (напр., статті 236, 253, 362 КК України та ін.). Одночасно  з кола кримінально-охоронюваних було виведено ряд суспільних відносин, кримінально-правова охорона яких на сучасному етапі розвитку держави  була визнана як зайва (напр., статті 108-1, 155-5, 155-6, 206 ч. 1 КК України 1960 р. та ін.). [1]

Звичайно, життя не стоїть на місці і загальний об'єкт  злочину буде постійно змінюватись  відповідно до розвитку суспільства  та завдань, які стоять перед кримінальним законом. Практично 15-20 років тому ніхто  не думав вводити в КК норми, які  б охороняли інформаційне поле. Стрімкий розвиток комп'ютерних технологій, можливості вчинення за їх допомогою  або відносно інформації, яка зберігається в них, злочинів, зумовив нагальну потребу прийняття під кримінально-правову  охорону суспільних відносин у галузі використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж (див. Розд. XVI КК).

Значення загального об'єкта злочину полягає  у тому, що завдяки  йому визначається коло найбільш важливих суспільних відносин, благ та інтересів  суспільства, які приймаються під  кримінально-правову охорону. 
3.2. Родовий об’єкт злочину

 Родовий об'єкт злочину  - це група однорідних, тотожних  за своїми характеристиками об'єктів,  які охороняються єдиною групою  кримінально-правових норм і перебувають  між собою у відповідному спів підпорядкуванні.

Родовий об'єкт - серединний рівень «драбинки» системи об'єктів  злочину. Він міститься у фундаменті добудови Особливої частини Кримінального  кодексу України. Його значення полягає  в тому, що він дає можливість диференціації, класифікації та структуризації злочинів у кримінальному законодавстві.

У процесі створення  нового КК України було піддано докорінній ревізії  і виділено нові об'єкти злочину (напр., «Злочини проти довкілля», «Злочини у сфері використання електронно-обчислюваних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж і мереж електрозв’язку», «Злочини проти безпеки виробництва» та ін.); деякі раніше визначені родові об'єкти поділені (напр., «Злочини проти життя, здоров'я, волі і гідності особи» розділені на «Злочини проти життя та здоров'я особи», «Злочини проти волі, честі та гідності особи» та «Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи»); деякі родові об'єкти визначені по-новому, виходячи із сучасного розуміння їх змісту (напр., «Посадові злочини» - «Злочини у сфері службової діяльності»). [1]

Однак диференціація родових  об'єктів здійснена в чинному  кримінальному кодексі не до кінця. Приміром, злочини у сфері фінансової діяльності не були виділені за їх родовим  об'єктом і залишились як складова у розд. VII КК - «Злочини у сфері  господарської діяльності».

Під родовим об‘єктом злочину  слід розуміти соціальні цінності, на які посягає певна група  злочинів. Родовий об‘єкт відображає характер суспільної небезпечності певної групи злочинів, внаслідок чого використовується як критерій об‘єднання окремих складів злочинів у групи і подальшого розміщення таких груп у Особливій частині КК. За таким принципом побудована, по суті, вся система Особливої частини. Значення родового об‘єкта полягає і в тому, що його встановлення сприяє в ряді випадків більш точному з‘ясуванню змісту ознак складу конкретного злочину і, в кінцевому підсумку, правильній кваліфікації злочинного діяння.  

3.3. Безпосередній  об’єкт злочину.

Безпосередній об'єкт злочину  є те конкретне суспільне відношення, благо або інтерес, на які посягає  конкретний злочин. Безпосередній об'єкт  злочину перебуває в колі елементів, що характеризують конкретний склад  злочину, передбачений нормою Особливої  частини КК України.

Безпосередній об'єкт злочину  дуже рідко вказується у диспозиції конкретної норми особливої частини  КК (напр., ст. 113 КК «Диверсія», яка прямо  вказує, що ці діяння посягають на державу, яка і є в даному випадку  безпосереднім об'єктом злочину).

Під безпосереднім об‘єктом слід розуміти соціальні цінності, на які посягає конкретна злочинна дія або бездіяльність. Від об‘єкта  як елементу складу злочину безпосередній  об‘єкт відрізняється тим, що його компонентами є лише суб‘єкти і  блага, які їм належать. Предмет злочину  не входить у безпосередній об‘єкт і утворює окремий клас ознак. Безпосередній об‘єкт злочину є  конструктивною (обов‘язковою) ознакою  будь-якого складу злочину. Його точне  встановлення при кваліфікації діяння обов‘язкове. Недотримання цих вимог  може призвести до судових помилок. Із урахуванням безпосереднього  об‘єкту можна розмежовувати  і суміжні склади злочинів. Напр., дуже схожі такі злочини, як масові безпорядки і хуліганство, але об‘єкти  цих діянь різні. Об‘єктом масових  безпорядків є основи громадської  безпеки, а хуліганство посягає  на громадський порядок.[5]

4. Предмет злочину.

Предмет злочину потрібно відрізняти від об'єкта злочину. Ще раз відзначу, що об'єкт - це суспільні відносини, що охороняються законом. Предметом же злочину є будь-які речі матеріального світу, через котрий або в зв'язку з чим відбувається злочин.

 Своєрідність механізму заподіяння шкоди цінностям, що охороняються законом, полягає в тому, що злочинний вплив на певні предмети матеріального світу призводить до розриву впорядкованих і врегульованих правом зв‘язків між людьми з приводу цих предметів. Предмет злочину має важливе значення в структурі складу злочину. Включення предмета в комплекс ознак складу злочину забезпечує повноту його моделювання і, в кінцевому підсумку, успішне вирішення завдань кваліфікації. Предмет злочину є ознакою складу злочину, що містить специфічну інформацію, необхідну для правової оцінки злочину. У ряді випадків він є обов‘язковою (конструктивною) ознакою об‘єкта злочину певного виду. Предмет злочину слід відрізняти від знарядь злочинних дій. Якщо предмет злочину – це те, на що впливає злочинець, то знаряддя – це предмети, за допомогою яких вчиняється злочинне діяння. Як і безпосередній об‘єкт, предмет може бути критерієм розмежування схожих злочинних діянь. Предмет посягання може бути також одним із критеріїв розмежування кримінально караного хуліганства (ст..296 КК) і хуліганства як адміністративного проступку (ст..173 КпАП). Ознаки предмета посягання можуть бути пом‘якшуючими або обтяжуючими обставинами злочину або перетворювати його в особливо кваліфікований вид. Предметом злочину не можна називати людину. Особа, якій злочином завдається  моральний, фізичний або майновий збиток, визнається потерпілим.