Обєднання підприємств

ВСТУП

 

Для українських компаній проблема оцінки та відображення обліку операцій з об’єднання бізнесу досить нова. В умовах зростання конкуренції, виходу компаній на світові ринки, необхідності мінімізації ризиків діяльності та максимізації прибутку, компанії все частіше стають об’єктами або ініціаторами злиттів і поглинань.

Потрібно відмітити, що протягом останніх десяти років в  українському обліку не було достатньої кількості наукових досліджень, присвячених теоретичним засадам операцій з придбання чи об’єднання компаній. В основному вчені зосереджували увагу на дослідженні методології оцінки інвестицій з метою участі в капіталі, а концептуальним положенням теорії об’єднання в бухгалтерському обліку приділялось досить мало уваги. Окремі питання, що до об’єднання підприємств в бухгалтерському обліку знайшли своє відображення в роботах українських вчених та ближнього зарубіжжя.

Зарубіжні вчені визнають велике значення формалізації в обліку операцій з об’єднання підприємств  і приділяють їй суттєве місце  в своїх працях. Їх розуміння важливості процедури об’єднання в бухгалтерському обліку обумовлено великим досвідом ведення бухгалтерського обліку та стандартизації фінансової звітності в умовах ринкових відносин. Використання досвіду зарубіжної науки потребує певної адаптації до реалій України, особливо при моделюванні системи обліку операцій з придбання чи об’єднання бізнесу, що обумовлено специфікою української економіки та станом бухгалтерського обліку.

Метою курсової роботи є дослідження обліку об’єднання підприємств та визначення шляхів його вдосконалення.

Завданнями написання  курсової роботи є:

• систематизація, закріплення і розширення теоретичних і практичних знань з фінансового обліку;
• розвиток навичок самостійної роботи зі спеціальною літературою та нормативними актами;
• навчання студентів самостійно вирішувати проблемні питання з обраної теми курсової роботи;
• розвиток вміння використовувати первинні документи, облікові регістри, форми звітності тощо;
• набуття навиків практичної оцінки системи фінансового обліку на конкретному підприємстві;
• виявлення рівня теоретичної і практичної підготовки студентів з фінансового обліку;
• формування вмінь самостійно викладати матеріал у вигляді злагодженої та логічно узгодженої системи теоретичних положень і методичних рекомендацій;
• набуття навиків критичної оцінки існуючої практики бухгалтерського обліку.

Під час написання  курсової роботи використовувалися  такі методи дослідження : аналіз та синтез, дедукція та індукція.

Об’єктом дослідження  є облік об’єднання підприємств ПАТ «Сонечко» та ПАТ «Аверс».

Предметом дослідження  є методичні засади обліку об’єднання підприємств та порядок визначення вартості бізнесу.

Інформаційну базу курсової роботи сформували: законодавство України, наукові та фахові публікації з проблеми дослідження , навчальні посібники

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ ОБЄДНАННЯ ПІДПРИЄМСТВ

 

1.1 Сутність та характеристика видів об’єднання підприємств

 

В умовах виходу компаній на світові ринки, зростання конкуренції, необхідності мінімізації ризиків  діяльності та максимізації прибутку, компанії все частіше стають об’єктами або ініціаторами злиттів і поглинань.

Проаналізувавши визначення поняття «об’єднання підприємств» з ряду джерел (Додаток А)  можна сказати, що на сьогоднішній день не існує єдиного визначення даного поняття.

Більшість вчених а саме А.С. Борисов, Б.А. Райзберг, Л.Ш. Лозовский, Е.Б. Стародубцева, Ю.І. Фединский, В.Н. Шимов, А.Н. Тур, Н.В. Страх, Дж. Доунс, Дж. Гудман, виділяють тільки частину поняття «об’єднання підприємств», тому, що в працях дається визначення або «об’єднання» або «поглинання»(в більшості випадків).

А.Н. Азрилиян, С.В. Мочерний, П. Кристофер, Б. Лоуз, Л. Дэвис висвітлюють дане поняття виходячи з двох понять «злиття» («об’єднання») та «поглинання», що не є досить коректним, адже «об’єднання підприємств» не можна трактувати з однієї сторони,тому що це багатогранне поняття.

На нашу думку, найкраще визначення «об’єднання підприємств» висвітлено Ф.Ф. Бутинцем, адже в визначенні, яке подано чітко описано способи в результаті здійснення яких отримується контроль над підприємством.

Схеми об’єднання бізнесу можуть мати певні відмінності, що визначаються юридичними, податковими чи іншими причинами. Це може бути придбання суб’єктом господарювання капіталу іншого суб’єкту господарювання, придбання всіх чистих активів іншого суб’єкту господарювання, прийняття зобов’язань іншого суб’єкту господарювання або придбання деяких чистих активів іншого суб’єкту господарювання, які разом формують один чи кілька бізнесів. Операція може здійснюватися між акціонерами об’єднуваних суб’єктів господарювання або між одним суб’єктом господарювання та акціонерами іншого суб’єкту господарювання. Результатом об’єднання бізнесу може стати створення нового суб’єкту господарювання, яке контролюватиме об’єднувані суб’єкти господарювання, передача чистих активів або реструктуризація одного чи кількох об’єднуваних суб’єктів господарювання.

Результатом об’єднання бізнесу може бути економічне об’єднання або юридичне злиття.

У випадку юридичного злиття:

• активи та зобов’язання одного підприємства передаються іншому, і перше підприємство ліквідується,
• активи та зобов’язання обох підприємств передаються новому, а обидва попередні підприємства ліквідуються.

Економічне об’єднання відбувається тоді, коли після об’єднання підприємства залишаються самостійними юридичними особами. Це може відбуватись, коли одне підприємство купує контрольний пакет акцій іншого підприємства, в результаті чого придбане підприємство стає дочірнім підприємством покупця.

Як свідчить світовий та вітчизняний досвід господарювання при становленні ринкової економіки можуть створюватись різні за принципами і формами об’єднання, які вказані в Таблиці 1.1

 

Таблиця 1.1 – Форми  об’єднань ринкової економіки 

Форми	Зміст
Асоціація	найпростіша форма договірного об'єднання підприємств (фірм, компаній, організацій) з метою постійної координації господарської діяльності. Асоціація не має права втручатися у виробничу та комерційну діяльність будь-якого з її учасників (членів).
Корпорація	договірні об'єднання суб'єктів господарювання на засаді інтеграції їхніх науково-технічних, виробничих та комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень для централізованого регулювання діяльності кожного з учасників.
Консорціум	тимчасові статутні об'єднання промислового й банківського капіталу для досягнення загальної мети (наприклад здійснення спільного великого господарського проекту). Учасниками консорціуму можуть бути державні та приватні фірми, а також окремі держави (наприклад Міжнародний консорціум супутникового зв'язку).
Концерн	форма статутних об'єднань підприємств (фірм), що характеризується єдністю власності й контролю; об'єднання відбувається найчастіше за принципом диверсифікації, коли один концерн інтегрує підприємства (фірми) різних галузей економіки (промисловість, транспорт, торгівля, наукові організації, банки, страхова справа). Після створення концерну суб'єкти господарювання втрачають свою самостійність, підпорядковуючись потужним фінансовим структурам. За сучасних умов значно розширюється мережа міжнародних концернів.
Картель	договірне об'єднання підприємств (фірм) переважно однієї галузі для здійснення спільної комерційної діяльності - регулювання збуту виготовленої продукції
Синдикат	організаційна форма існування різновиду картельної угоди, що передбачає реалізацію продукції учасників через створюваний спільний збутовий орган або збутову мережу одного з учасників об'єднання. Так само може здійснюватись закупівля сировини для всіх учасників синдикату. Така форма об'єднання підприємств є характерною для галузей з масовим виробництвом однорідної продукції
Трест	монополістичне об'єднання підприємств, що раніше належали різним підприємцям, в єдиний виробничо-господарський комплекс. При цьому підприємства повністю втрачають свою юридичну й господарську самостійність, оскільки інтегруються всі напрямки їхньої діяльності.
Холдинги (холдингові компанії)	специфічна організаційна форма об'єднання капіталів: інтегроване товариство, що безпосередньо не займається виробничою діяльністю, а використовує свої кошти для придбання контрольних пакетів акцій інших підприємств, які є учасниками концерну або іншого добровільного об'єднання. Завдяки цьому холдингова компанія здійснює контроль за діяльністю таких підприємств. Об'єднувані у холдингу суб'єкти мають юридичну й господарську самостійність. Проте право вирішення основних питань їхньої діяльності належить холдинговій компанії.
Фінансові групи	об'єднання юридичне та економічно самостійних підприємств (фірм) різних галузей народного господарства. На відміну від концерну на чолі фінансових груп стають один або кілька банків, які розпоряджаються капіталом підприємств (фірм, компаній), що входять до складу фінансової групи, координують усі сфери їхньої діяльності.

 

Отже на основі проведеного  нами дослідження, щодо визначення поняття «об’єднання підприємств», то сьогодні не існує єдиного визначення. Проте найкраще визначає дане поняття, серед досліджених нами робіт, Бутинець Ф.Ф. адже в його визначенні чітко описано способи в результаті здійснення яких отримується контроль над підприємством.

 

1.2 Методи визначення вартості підприємства

 

Розглянемо конкретні  методи оцінки вартості бізнесу.

Традиційно виділяють  три основні групи підходів, щодо визначення вартості бізнесу:

- доходного підходу;

- витратного підходу;

- порівняльного підходу.

Дохідний підхід найбільш відповідає меті оцінки бізнесу –  оцінки інвестиційної та ринкової вартості бізнесу.

Дохідний підхід також  відповідає основній вимозі оцінки тому, що інвестора, в першу чергу, цікавить майбутній дохід з капіталу, який він вкладе. Проте, застосування методів дохідного підходу дуже часто ускладнюється браком необхідної інформації для коректної та об’єктивної оцінки, що відображає особливості внутрішнього та зовнішнього середовища бізнесу.

Використання певного  підходу для оцінки визначається покладеними в їх основу припущеннями. Дохідний підхід базується на припущенні, що інвестор не заплатить за даний бізнес суму, яка перевищуватиме поточну вартість майбутніх доходів бізнесу. Вважається, що власник також не продасть свій бізнес за ціною, нижчою за прогнозовану вартість доходів у майбутньому, тому сторони дійдуть згоди про ринкову вартість, яка дорівнює поточній вартості майбутніх результатів діяльності.

Дохідний підхід може бути застосований для оцінки будь-якого  бізнесу, який діє, але найкращий результат він показує, коли аналізується вартість компаній, які мають довгу історію господарської діяльності, тобто стабільно розвиваються. В той же час, за допомогою цього підходу можна визначити також вартість нового бізнесу, який функціонує досить короткий строк.

Витратний підхід, на відміну  від дохідного, розглядає вартість об’єкту оцінки на сьогоднішній день з позиції витрат на його створення  у минулому.

При витратному (майновому) підході вартість бізнесу розглядається  з позиції понесених витрат на його функціонування. Він базується на вивченні можливості інвестора придбати об’єкт оцінки виходячи з того, що інвестор не заплатить за нього суму більшу, аніж та, за яку відбудеться створення подібного за призначенням та якістю об’єкту у мінімальні строки.

В основу витратного підходу  покладений принцип заміщення, у  відповідності до якого максимальна  вартість об’єкта власності не може перевищувати найменшу ціну, за якою може бути придбаний інший об’єкт з  еквівалентною корисністю.

Складність та, в той же час, привабливість витратного підходу полягає в можливості застосування практично всіх методів оцінки для одержання ринкової вартості того чи іншого активу. Таким чином, в рамках витратного підходу кожен актив може оцінюватися окремим методом. При цьому частина активів, наприклад, грошові кошти, можуть бути включені в оціночний економічний баланс за балансовою вартістю.

В основу порівняльного  підходу покладена ідея, що не існує  абсолютно індивідуальних об’єктів оцінки, і для кожного з них завжди можна знайти аналоги. В рамках даного підходу застосовується процедура співставлення фактичних продаж аналогічних об’єктів, на основі чого за допомогою специфічних індексів розраховується вартість досліджуваного об’єкта оцінки. Іншими словами, покупець ніколи не придбає об’єкт, якщо його вартість перевищує витрати на придбання на ринку подібного об’єкта, що має таку ж корисність. Спочатку збирається інформація про аналогічні пропозиції та продаж, потім здійснюється їх порівняння, що дозволяє визначити необхідні ринкові поправки за найбільш істотними факторами.

Порівняльний підхід в основному застосовується у  тих випадках, коли є достатня база даних про угоди купівлі-продажу, тому можна розглядати наступні три  базові варіанти:

• оцінник орієнтується на фактичні ціни купівлі-продажу аналогічних фірм (ціна визначається ринком, а оцінник обмежується лише корегуваннями, які забезпечують співставлення аналогу з об’єктом оцінки);
• оцінка базується на ретро інформації і, відповідно, відображає фактичні результати виробничо-фінансової діяльності об’єкта;
• ціна фактично щодо укладеної угоди максимально враховує ситуацію на ринку, а відповідно, є реальним відображенням попиту та пропозиції.

Таким чином, можливість застосування порівняльного підходу  залежить від наявності досконалого фінансового ринку, доступності фінансової інформації та наявності організацій, які накопичують цінову та фінансову інформацію. В той же час, даний підхід має ряд обмежень щодо застосування в силу унікальності та специфіки об’єктів оцінки, різноманітності умов комерційних угод та конфіденційності відомостей про них. Крім того, цей підхід має ряд істотних недоліків: він ігнорує перспективи розвитку підприємства у майбутньому; одержання інформації від підприємств-аналогів є достатньо складним процесом; оцінник має зробити складні корегування та внести поправки, які потребують істотного обґрунтування, в кінцеву величину та поточні розрахунки. Вирішення даних проблем в практиці оціночної діяльності здійснюється шляхом застосування різноманітних методів оцінки.

 

1.3 Порівняльна характеристика ПСБО та МСБО, що регулюють методичні основи обліку об’єднання підприємств

 

Спільним в визначеннях «об’єднання  бізнесу в МСБО 3 та «об’єднання  підприємств» в ПСБО 19 є те, що відбувається поєднання підприємств (суб’єктів господарювання) в один суб’єкт. Але далі виникають відмінності, якщо МСБО 3 зазначає, що метою об’єднання бізнесу є звітування, то в ПСБО 19 метою об’єднання підприємств є одержання доходів, зниження витрат або отримання економічних вигод.

В МСБО 3 підкреслюється, що результатом практично всіх об’єднань бізнесу є отримання контролю одним суб’єктом господарювання – покупцем.

В ПСБО 19 надається перелік  та характеристика шляхів, якими може відбуватись об’єднання, проте по суті опис шляхів також веде до отримання одним суб’єктом господарювання контролю над іншим.

В ПСБО 19 та МСБО 3  однаково визначається дата придбання,тобто  це дата на яку контроль за об’єктом придбання фактично переходить до покупця.

Проте в МСБО 3 на відміну  від ПСБО 19 ще зазначається, що об’єднання може відбуватись за рахунок не однієї а кількох обмінних операцій і вказується як в даному випадку визначається дата придбання.

В ПСБО 19 зазначається, що ідентифіковані активи, зобов'язання і  непередбачені зобов'язання визнаються окремо на дату придбання та відображаються за їх справедливою вартістю і лише необоротні активи, утримувані для продажу оцінюються за чистою вартістю реалізації.

В той же час як в  МСБО 3 пропонується надані активи та зобов’язання, понесені або прийняті покупцем в обмін на контроль за об’єктом придбання, повинні оцінюватись за справедливою вартістю на дату обміну і якщо врегулювання всієї суми або частини суми вартості об’єднання відстрочується, справедлива вартість такого відстроченого компоненту встановлюється шляхом дисконтування сум до сплати на їх поточну вартість на дату обміну, з урахуванням будь-яких ймовірних при врегулюванні премій чи знижок.

Проведене дослідження  свідчить, що на сьогодні ПСБО 19 не повністю відповідає вимогам, які до нього  висуває сьогодення. Також потрібно підкреслити, що даний стандарт не в повній мірі пройшов процес конвергенції з МСБО 3 це можна побачити на таких яскравих прикладах:

• в ПСБО 19 на відміну від МСБО 3 чітко не прослідковується метод придбання та всі його етапи;
• в ПСБО 19 відсутнє коригування вартості об’єднання бізнесу в залежності від однієї або кількох майбутніх подій;
• ПСБО не розглядає такого питання, як первісний облік на тимчасовій основі;
• існують розбіжності в оцінці ідентифікованих активів та зобов’язань;
• залишається відкритим питання про амортизацію гудвілу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ОБЛІКУ ОБЄДНАННЯ ПІДПРИЄМСТВ

 

2.1. Документальне оформлення об’єднання (придбання) підприємств

 

На підприємстві ПАТ  «Сонечко» первинними документами обліку гудвілу є розрахунки бухгалтерії, дані з яких потім переносяться до Журналу 4, а в кінці звітного періоду – в Головну книгу. На сьогодні нормативно-правовими актами не передбачені затверджені типові форми обліку гудвілу, що безперечно призводить до виникнення деяких труднощів при відображенні його в обліку.

У примітках вказуються загальні відомості про придбане підприємство, дата об‘єднання, сума визнаного гудвілу, гудвіл включений до групи вибуття тощо.

Перед підписанням договору купівлі-продажу сторонами уважно вивчаються наступні документи:

• акт інвентаризації активів і зобов‘язань. Інвентаризація підприємства проводиться на дату прийняття рішення про його продаж і оформлюється інвентаризаційними актами офіційно затвердженого зразка;
• баланс;
• висновок аудитора;
• висновок фахівця з оцінки майна
• докладний перелік боргових прав і зобов‘язань із зазначенням їх розмірів та імовірних термінів погашення.

Далі складається передавальний  акт. Він складається в обсязі, визначеному для річної фінансової звітності і включає:

- баланс;

- звіт про фінансові  результати;

- звіт про рух грошей (грошових коштів);

- звіт про власний  капітал та примітки до звітів.

Сьогодні вже чітко спостерігається тенденція зростання розриву між балансовою та ринковою вартістю підприємств,причиною чого є зростаюче значення нематеріальних чинників, що в свою чергу призводить до виникнення гудвілу.

Потенційні інвестори, кредитори та партнери підприємств  все частіше воліють знати  вартість не устаткування чи будівель, а вартість нематеріальних активів, включаючи ті, вартість яких не можна ідентифікувати. Швидкими темпами зростає інтерес не тільки до послуг з оцінки, визначення але і до документального відображення гудвілу на підприємстві.

Задля дотримання принципу повного висвітлення, за яким у фінансовій звітності повинна міститися повна інформація щодо господарських операцій, пов‘язаних з наявністю та рухом активів і зобов‘язань , здатних впливати на рішення, що приймаються на їх основі, гудвіл повинен відображатися як в регістрах бухгалтерського обліку, так і у фінансовій звітності підприємства.

В бухгалтерському обліку придбана позитивна чи негативна  різниця між балансовою та ринковою вартістю підприємства відображається на основі бухгалтерського розрахунку, який складається на підставі передавального акту і договору купівлі-продажу.

Інформація, відображена  в облікових регістрах вписується у Головну книгу в кінці  звітного періоду та узагальнюючим  підсумком переносить до балансу, в  якому для цього використовують описуваний рядок 065. Також інформація про гудвіл міститься у І розділі «Нематеріальні активи» приміток до річної фінансової звітності у рядку 070.

У примітках до фінансової звітності за період, у якому відбулося  об‘єднання підприємств, покупцем вказуються:

- назва та загальна характеристика підприємств, що об‘єдналися;

- дата об‘єднання;

- інформація про закриття  або продаж складової частини  діяльності об‘єднаних підприємств. 

У примітках до фінансової звітності також зазначається інформація про зміни балансової вартості гудвілу з наведенням даних про балансову вартість гудвілу на початок і кінець року та розкриттям інформації про:

- накопичену суму втрат  від зменшення корисності на  початок і кінець періоду; 

- визнаний за звітний  рік гудвіл, за винятком гудвілу, що увійшов до групи вибуття, яка на дату придбання відповідала критеріям утримуваних для продажу активів згідно з П(С)БО 27 «Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність»;

- гудвіл, уключений до  групи вибуття, яку класифікують  як утримувану для продажу відповідно до П(С)БО 27 «Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність».

Таким чином, документальний облік об’єднання підприємств має  свої специфічні риси. Слід також відмітити, що порядок обліку гудвілу при  об’єднанні підприємств часто змінюється у зв‘язку із відповідними змінами у законодавстві. Доцільним буде також зауважити, що відсутність затверджених типових форм обліку гудвілу призводять до значних складностей у первинному обліку.

 

2.2 Визначення вартості  ідентифікованих активів і зобов‘язань.

 

Придбані покупцем ідентифіковані активи та зобов'язання визнаються окремо на дату придбання та відображаються за їх справедливою вартістю. Справедлива  вартість придбаних ідентифікованих  активів і зобов'язань визначається у порядку, наведеному в Таблиці 2.1

 

Таблиця 2.1 – Визначення справедливої вартості придбаних ідентифікованих активів і зобов'язань

Об'єкти визначення справедливої вартості	Визначення справедливої вартості
1. Цінні папери	Поточна ринкова вартість на фондовому ринку. За відсутності такої оцінки - експертна оцінка
2. Дебіторська заборгованість	Теперішня (дисконтована) сума, яка  підлягає отриманню, що визначена за відповідною поточною відсотковою  ставкою за вирахуванням резерву  сумнівних боргів та витрат на отримання дебіторської заборгованості в разі потреби. Дисконтування не здійснюється для короткострокової заборгованості, якщо різниця між номінальною сумою дебіторської заборгованості та дисконтованою сумою не суттєва (менше 5% номінальної суми)
3. Запаси
3.1. Готова продукція і товари	Ціна реалізації за вирахуванням витрат на реалізацію та суми надбавки (прибутку) виходячи з надбавки (прибутку) для  аналогічної готової продукції  та товарів
3.2. Незавершене виробництво	Ціна реалізації готової продукції за вирахуванням витрат на завершення, реалізацію та надбавки (прибутку), розрахованої за розміром прибутку аналогічної готової продукції
3.3. Матеріали	Відновлювальна вартість (сучасна  собівартість придбання)
4. Основні засоби
4.1. Земля та будівлі	Ринкова вартість
4.2. Машини та устаткування	Ринкова вартість. У разі відсутності  даних про ринкову вартість - відновлювальна вартість (сучасна собівартість придбання) за вирахуванням суми зносу на дату оцінки
4.3. Інші основні засоби	Відновлювальна вартість (сучасна собівартість придбання) за вирахуванням суми зносу на дату оцінки
5. Нематеріальні активи	Поточна ринкова вартість. За відсутності  такої вартості - оціночна вартість, яку підприємство сплатило б за актив  у разі операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами виходячи з наявної інформації
6. Чисті активи або зобов'язання  за пенсійними програмами з  передбаченими виплатами	Теперішня (дисконтована) сума належних виплат пенсій за вирахуванням справедливої вартості будь-яких активів пенсійної програми
7. Податкові активи та зобов'язання	Сума податкових пільг чи податків, що підлягають сплаті, які виникають  унаслідок об'єднання підприємств
8. Поточні та довгострокові зобов'язання	Теперішня (дисконтована) сума, яка  має виплачуватися при погашенні заборгованості, визначеної за відповідними поточними відсотковими ставками. Дисконтування не здійснюється для короткострокових зобов'язань, якщо різниця між номінальною сумою зобов'язання та дисконтованою сумою є несуттєвою (менше 5% номінальної вартості)
9. Несприятливі контракти та  інші ідентифіковані зобов'язання	Теперішня (дисконтована) сума, яка  підлягає сплаті при погашенні зобов'язання, визначена за відповідною поточною відсотковою ставкою

 

2.3 Бухгалтерський облік  об’єднання (придбання) підприємств

 

Враховуючи особливості  організації обліку об’єднання підприємств, необхідно більш детально розглянути порядок відображення в бухгалтерському  обліку публічного акціонерного товариства "Сонечко".

Підприємство ПАТ "Сонечко" одне з торгівельних підприємств України. Підприємство спеціалізується на торгівлі засобами захисту рослин та насінням.

Отже на початку 2010 року ПАТ «Сонечко» придбало підприємство – «Аверс» з метою розширення ринку збуту на території Україні. Перед підписанням належним чином зіставленого договору купівлі-продажу, ПАТ "Сонечко" вивчило акт інвентаризації активів і зобов‘язань, баланс, висновок аудитора та фахівця з оцінки, докладний перелік боргових прав і зобов‘язань, в якому було зазначено суми та орієнтовні строки їх погашення.

В таблиці 2.2 наведена справедлива  вартість активів і зобов’язань  підприємства «Аверс» до його придбання  «Сонечком» і показники балансу  підприємства «Сонечко».

Підприємство «Сонечко»  придбало підприємство «Аверс» за 1000 тис. грн.

 

Таблиця 2.2 – Баланси підприємств «Аверс» та «Сонечко»

«Аверс»		«Сонечко»
Стаття балансу*	Сума, тис. грн.	Стаття балансу*	Сума, тис. грн.
Необоротні активи	800	Необоротні активи	600
Оборотні активи	250	Оборотні активи	2 100
Баланс	1 050	Баланс	2 700
Статутний капітал	1 400	Статутний капітал	1 300
Прибуток (збиток)	(500)	Прибуток (збиток)	1 000
Зобов’язання	150	Зобов’язання	400
Баланс	1 050	Баланс	2 700

*Згідно п. 5 ПСБО 19 підприємство-покупець відображає в обліку на дату купівлі активи і зобов’язання придбаного підприємства (припустимо, що активи не потребують переоцінки за ринковою вартістю) і позитивний або негативний гудвіл, який виникає в результаті придбання.

 

Таблиця 2.3 - Баланс підприємства «Сонечко» після придбанняпідприємства «Аверс» буде виглядати так