Облік розрахунків за податком на доходи фізичних осіб. Облік інших утримань із заробітної плати

34

Кафедра обліку і аудиту

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

«Облік розрахунків за податком на доходи фізичних осіб.

Облік інших утримань із заробітної плати»

ЗМІСТ

Вступ …………………………………………………………………………..…. 3

1. Загальні поняття, пов’язані з податком на доходи фізичних осіб ...………. 4

2. Податок на доходи фізичних осіб з заробітної плати .……………………... 9

2.1. Облік розрахунків із заробітної плати ……………………………….. 9

2.2. Облік розрахунків за податком на доходи фізичних осіб з

оплати праці ………………………………………………………………. 13

2.3. Податкова соціальна пільга …………………………………………. 17

2.4. Особливості оподаткування авансу податком на доходи

фізичних осіб .…………………………………………………………….. 21

3. Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне

страхування ……………………………………………………………………. 25

4. Інші утримання з заробітної плати ………………………………………... 29

Практична частина .…………………………………………………………… 32

Висновки .……………………………………………………………………… 63

Список використаних джерел ………………………………………………... 65

Вступ

Податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) – це загальнодержавний податок, який у чинній системі оподаткування України посідає центральне місце.

Прибутковий податок, аналог ПДФО, з`явився в світовій практиці давно і нині діє майже в усіх країнах світу.

У сучасній історії перший варіант прибуткового оподатковування фізичних осіб було запроваджено в Сполучених Штатах Америки в середині XVII ст. Наступним значним удосконаленням прибуткового оподатковування став  податок, введений у 1798 р. Вільямом Піттом. Податок був побудований на чисто зовнішніх ознаках (володіння каретою, наявність чоловічої прислуги і т. д.) і діяв до 1816 року. З 1842 року введений повторно і закріпився остаточно в англійській податковій практиці.

В інших країнах ПДФО функціонує з кінця 19 початку 20 століття.

В наш час в розвинених країнах 30-40% всіх доходів населення відраховується за допомогою цього податку. Податок став масовим і розповсюджується на більшість членів суспільства.

За своїм змістом і суттю ПДФО згідно податкового законодавства України – це прямий податок, що сплачується винятково фізичними особами  через податкових агентів або безпосередньо з доходів, одержуваних від усіх джерел протягом податкового періоду.

Мета курсової роботи -  розглянути облік розрахунків за податком на доходи фізичних осіб та інших утримань із заробітної плати в Україні.

1. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ, ПОВ’ЯЗАНІ З ПОДАТКОМ НА ДОХОДИ ФІЗИЧНИХ ОСІБ

Облік нарахувань і розрахунків за ПДФО ґрунтується на положеннях чинного законодавства України.

Податок на доходи фізичних осіб у Податковому кодексі України (ПКУ) (№2755-VI від 02.12.2010 р.) регулюється розділом IV.

Відповідно до ст.162 Податкового кодексу платниками податку є :

фізична особа – резидент, яка отримує доходи в Україні, так і іноземні доходи;

фізична особа – нерезидент, яка отримує доходи з джерела  їх походження в Україні;

податковий агент ;

Податковий агент – це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або самозайнята особа чи представництво нерезидента – юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування доходу (у грошовій або не грошовій формі) зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, які виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм у порядку, передбаченому ст.18 та розділом IV Податкового кодексу.

Відповідно ст.163 Податкового кодексу об’єктом оподаткування є

резидента:

- загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;

- доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання);

- іноземні доходи – доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

нерезидента:

- загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела їх походження в Україні;

- доходи з джерел їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

База оподаткування [ст.164, 7] – чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу, з урахуванням п. 164.4 ст. 164, ПКУ, на суми податкової знижки звітного року.

Загальний оподатковуваний дохід – будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом звітного податкового місяця.

Зокрема до загального місячного оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати і винагороди, нараховані (виплачені) платникові податку за виконання трудових обов’язків відповідно до умов трудового або цивільно-правового договорів, а також інші доходи, що утворюються в результаті надання за рахунок коштів підприємства своїм працівникам матеріальних і соціальних благ.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу [1, 5].

Не зайвим буде нагадати основні елементи оплати праці згідно з вимогами Інструкції зі статистики заробітної плати Наказ N 5 від 13.01.2004

                                                                                                         Таблиця 1.1

Основними важелями впливу держави на порядок і рівень оплати праці на підприємствах України є соціальні державні гарантії. До них належить мінімальна заробітна плата.

Мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може здійснюватись оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт) [1, 5].

До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати.

Питання утримань і відрахувань з заробітної плати хвилює багатьох, і в кожному випадку не менше трьох: платника, отримувача і бухгалтера-виконавця.  То як зробити правильно розрахунки.

Далі ми перейдемо безпосередньо до утримань  з заробітної плати працівників. Утримання з заробітної плати регулюються Податковим кодексом України № 2755 від 02.12.10 р., законом України "Про оплату праці" № 108/95-ВР від 24.03.95 р., Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р., законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010.

Так згідно з ст.127 Кодексу законів про працю з заробітної плати працівників можуть здійснюватись тільки дозволені законодавством утримання.

Утримання із заробітної плати не повинно бути більше 20% , а у випадках передбачених законодавством - ніж 50% заробітку. Ці обмеження не поширюються на утримання із заробітної плати у разі відбування працівником виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У цих випадках розмір утримань із заробітної плати працівника не повинен перевищувати 70%.

Утримання з заробітної плати поділяються на обов’язкові та утримання за ініціативою підприємства, але тільки у випадках передбачених законодавством (ст.127. КЗпП).

Обов’язкові утримання включають: податок на доходи фізичних осіб, єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, утримання за виконавчими документами.

2. ПОДАТОК НА ДОХОДИ ФІЗИЧНИХ ОСІБ ІЗ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ

2.1. ОБЛІК РОЗРАХУНКІВ ІЗ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ

Регістрами аналітичного обліку заробітної плати є:

- П-2 - особова картка працівника - містить відомості про працівника (його сімейний стан, кількість утриманців, дату прийому на роботу, дані про переміщення, використання від­пусток і т.д.);

- П-6 - розрахунково-платіжна відомість працівника використовується для відображення нарахованої заробітної плати за видами оплат по кожному працівнику підприємства і утримань – за видами утримань, у т.ч. аванс за першу половину місяця по кожному працівнику підприємства.

- П-7 - розрахунково-платіжна відомість (зведена) використовується для відображення нарахованої заробітної плати за видами оплат (всього по підприємству) і утримань – за видами утримань, у т.ч. аванс за першу половину місяця (всього по підприємству).

Головним розрахунковим документом, що містить зведену інформацію щодо розрахунків по заробітній платі, є розрахунково-платіжна відомість (ф.П-6, П-7) (реєстр аналітичного обліку розрахунків із заробітної плати).

До неї заносяться:
- прізвище, ім’я та по батькові працівника;
- табельний номер;
- категорія персоналу, до якого відноситься працівник;
- кількість відпрацьованих днів, годин;
- нарахована сума за видами оплат;
- утримання;
- заборгованість працівника, якщо вона є;
- сума до видачі.

В деяких установах для нарахування та виплати заробітної плати використовуються окремі форми первинного обліку, а саме: розрахункова відомість і платіжна відомість. Підставою для складання розрахунково-платіжних відомостей є: накази про зарахування, звільнення і переміщення працівників відповідно до затверджених штатів і ставок заробітної плати;
документи з обліку відпрацьованого часу і виробітку (табелі обліку використання робочого часу (ф. П-5), наряди, картки обліку виробітку); лікарняні листки; розрахунково-платіжні відомості за минулий місяць; виконавчі листи судових органів; доручення-зобов’язання за товари, продані в кредит; платіжні відомості на видачу авансу та ін.

При складанні цих відомостей в бухгалтерії використовуються таблиці тарифних ставок, ставок податків, довідники з трудового законодавства та інші дані, що полегшують підрахунок заробітної плати та утримань з неї.

При наданні працівникам відпусток розрахунки з ними здійснюються в записці-розрахунку, а належна їм заробітна плата виплачується за платіжною відомістю. Нараховані, утримані і виплачені суми за цими відомостями включаються в розрахунково-платіжну відомість за поточний місяць.

Виплата авансу здійснюється за платіжною відомостю.

Розрахунково-платіжні документи з нарахування та виплати заробітної плати складаються, підписуються та перевіряються бухгалтером розрахункового відділу. На документах платіжного характеру керівник та головний бухгалтер своїми підписами підтверджують дозвіл на виплату заробітної плати у відповідному обсязі та у встановлені строки.

Виплата заробітної плати здійснюється в триденний термін (враховуючи день отримання коштів з банку), після чого касир “закриває” платіжну відомість, тобто напроти прізвищ працівників, які не отримали заробітну плату, він проставляє штемпелем чи робить помітку від руки “Депоновано”. В кінці відомості касир фіксує суми фактично виданої та неотриманої заробітної плати, звіряє ці цифри із загальною сумою за відомістю та підтверджує попередні записи своїм підписом. Задепоновані суми заносять до реєстру депонованих сум і одночасно відображають їх у книзі обліку депонентів.

Після ретельної перевірки відміток, зроблених касиром у платіжних і розрахунково-платіжних відомостях, підрахунку виданих і депонованих сум на виплачені суми заробітної плати складається видатковий касовий ордер, який оформляється в установленому порядку і реєструється в журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових ордерів.

На платіжних і розрахунково-платіжних відомостях проставляється дата і номер видаткового касового ордера, за яким здійснено списання коштів у касі.

Сума не отриманої працівниками заробітної плати повертаються на поточний (реєстраційний) рахунок на наступний день після закінчення терміну виплати заробітної плати.

Аналітичний облік депонованих сум ведеться у книзі аналітичного обліку депонованої заробітної плати, в якій відкриваються окремі рахунки на кожного депонента.

Депонована заробітна плата видається за видатковими касовими ордерами чи депонентськими картками.

Виплати, що з будь-яких причин не збігаються зі строками виплати заробітної плати (це можуть бути кошти на відпустку, позапланові аванси і т.п.), оформлюються видатковими касовими ордерами, в яких робиться помітка “Разовий розрахунок по заробітній платі”.

Синтетичний облік розрахунків з оплати праці ведеться на рахунку 66 .

Рахунок 66 "Розрахунки за виплатами працівникам" має такі субрахунки:

- 661 "Розрахунки за заробітною платою"

- 662 "Розрахунки з депонентами"

- 663 "Розрахунки за іншими виплатами"

За кредитом рахунку 66 "Розрахунки за виплатами працівникам" відображаються нарахована працівникам підприємства основна та додаткова заробітна плата, премії, допомога по тимчасовій непрацездатності, інші належні до нарахування працівникам виплати, за дебетом - виплата основної та додаткової заробітної плати, премій, допомоги по тимчасовій непрацездатності тощо; вартість одержаних матеріалів, продукції та товарів у рахунок заробітної плати (погашення заборгованості перед працівниками за іншими виплатами); утримання податку з доходів фізичних осіб, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, платежів за виконавчими документами та інші утримання з виплат працівникам. Заборгованість підприємства з виплат працівникам у разі одержання підприємством готівки для виплати через касу підприємства та неотримання її працівниками в установлений строк відображається за дебетом субрахунків 661 "Розрахунки за заробітною платою" і 663 "Розрахунки за іншими виплатами" та кредитом субрахунку 662 "Розрахунки з депонентами".

На субрахунку 663 "Розрахунки за іншими виплатами" ведеться облік розрахунків за виплатами, що не належать до фонду оплати праці, зокрема допомога по частковому безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності.

                                                                                                        Таблиця 2.1

Основні бухгалтерські проведення з обліку розрахунків з оплати праці

2.2. ОБЛІК РОЗРАХУНКІВ ЗА ПОДАТКОМ НА ДОХОДИ ФІЗИЧНИХ ОСІБ З ОПЛАТИ ПРАЦІ

Облік розрахунків за податком на доходи фізичних осіб є важливою ланкою облікового процесу та оподаткування. В обліку підприємство зобов’язане своєчасно і в повному обсязі обчислювати і нараховувати доходи найманим працівникам, засновникам, іншим фізичним особам, утримувати у джерела їх виплати належні до сплати суми податку з нарахованих доходів, які підлягають оподаткуванню, та перераховувати їх до бюджету.

Податок на доходи фізичних осіб становить 15% від суми доходів з оплати праці, які отримує найманий працівник як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом.

Під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках передбачених законом, - обов’язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності [п.164.3 ст.164, 7].

При визначенні сукупного оподатковуваного доходу у вигляді заробітної плати враховуються доходи, одержані в грошовій і в натуральній формі.

Під час нарахування (надання) доходів у будь-якій натуральній формі  базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких установлено ПКУ, помножена на коефіцієнт, який розраховується [п.164.5 ст.164, 7] за формулою

К = 100: (100-Сп),

де К- коефіцієнт,

Сп – ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.

Вартість такого нарахування визначається виходячи із звичайної ціни, збільшеної на суму:

- податку на додану вартість, якщо особа, яка здійснює таке нарахування, є платником податку на додану вартість;

- акцизного збору, якщо надається підакцизний товар.

При утриманні податку з нарахованої суми загального місячного оподатковуваного доходу, який перевищує десятикратний  розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (у 2011 р. – 9410 грн.), податковому агенту слід провадити окреме оподаткування суми перевищення за ставкою 17%.

При оподаткуванні доходу за ставкою 17%, слід враховувати, що максимальна сума доходу , з якого утримуються суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування становить п'ятнадцять розмірів встановленої мінімальної заробітної плати (на 01 січня  2011 р. – 14115 грн.).

Для узагальнення облікової інформації про нарахований до утримання і сплати в місцевий бюджет податок на доходи працівників та розрахунки підприємства за цими платежами застосовується рахунок третього порядку 6413 субрахунку 641 «Розрахунки за податками» активно-пасивного рахунку 64 «Розрахунки за податками й платежами».

Аналітичний облік за цим податком ведеться окремо за кожним працівником, видами виплат та утримань і відображається на аналітичному рахунку «Розрахунки за податком на доходи фізичних осіб».

Відповідно до ст.168 ПКУ нарахований податок підлягає сплаті до бюджету при виплаті оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права брати платіжні документи на виплату доходу, якщо одночасно не надаються розрахункові документи на перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб.

Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платникові податку податковим агентом, то податок на доходи фізичних осіб підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у терміни, встановлені законом для місячного податкового періоду, тобто до 30 (включно) числа наступного місяця. Отже невиплата заробітної плати найманим працівникам не звільняє податкових агентів-роботодавців від сплати податку з нарахованих, але не виплачених доходів фізичних осіб.

Якщо заробітна плата видана в не грошовій формі або готівкою з каси, то відповідно до закону податок повинен бути сплачений протягом банківського дня, наступного за днем такої виплати.

Відображення на рахунках бухгалтерського обліку суми утримань з доходів та сплати до бюджету сум податків на доходи фізичних осіб здійснюється підприємствами податковими агентами бухгалтерськими записами, які наведені в таблиці 2.2.

                                                                                                        Таблиця 2.2

Підприємства щоквартально заповнюють і подають форму податкового звіту № 1ДФ «Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» згідно з наказом Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» від 24.12.2010 № 1020.

У фінансовій звітності нарахований податок на доходи фізичних осіб – працівників відображається, як заборгованість підприємства у рядку 550 пасиву Балансу за статтею «Поточні зобов’язання за розрахунками з бюджетом» до погашення.

Платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваної від одного роботодавця у вигляді заробітної плати ( інших прирівняних до неї відповідно законодавства виплат, компенсацій, винагород), на суму податкової соціальної пільги. З прийняттям Податкового кодексу умови застосування  податкової соціальної пільги не змінились.

2.3. ПОДАТКОВА СОЦІАЛЬНА ПІЛЬГА

Податкова соціальна пільга діє тільки стосовно осіб, у яких заробітна плата не перевищує встановлений граничний рівень, який визначається так: розмір місячного прожиткового мінімуму, встановленого на одну працездатну особу, помножений на коефіцієнт 1,4 та заокруглений до найближчих 10 гривень (у 2011 р. – 1320 грн.).

Одразу слід сказати, що для платників податку на доходи фізичних осіб, які утримують двох чи більше дітей віком до 18 років або є одинокою матір’ю (батьком), вдовою (вдівцем), опікуном, піклувальником або утримує дитину-інваліда, граничний розмір доходу визначається як добуток суми граничного розміру доходу та відповідної кількості дітей.

Податкова соціальна пільга застосовується до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання роботодавцем заяви платника податку про право на застосування пільги та документів, що підтверджують таке право. Перелік таких документів і порядок їх подання визначено Постановою Кабінету міністрів України № 1227 від 29.12.2010 р. «Про затвердження Порядку подання документів для застосування податкової соціальної пільги».

Єдиний виняток у загальному правилі застосування податкової соціальної пільги – це держслужбовці. Так, застосування податкової соціальної пільги до їх заробітної плати Податковим кодексом передбачено під час початку нарахування зарплати без подання відповідних заяв, але з поданням підтвердних документів для встановлення розміру пільги.