Обґрунтування обраної альтернативи та її реалізація

Зміст                                                   

                                                                            стор.

      Вступ 

      Однією  із багатьох умов успішної та ефективної діяльності підприємства в ринкових умовах є розроблення та впровадження в практику економічної стратегії  щодо подальшої діяльності підприємства.

      Економічна  стратегія – це комплексна програма дій спрямована на ефективну виробничу, науково-дослідну, комерційну, фінансову та іншу діяльність, реалізація якої забезпечує здійснення місії та досягнення цілей підприємства.

      Підприємство  у процесі господарювання розробляє  декілька стратегій, які спрямовані на вирішення різних небажаних ситуацій, що можуть виникнути у майбутньому, головною серед яких є генеральна стратегія. Серед усіх розроблених стратегій одне з важливих місць посідають функціональні, а між ними – виробничі, так як для виробничого підприємства процес виробництва є основним джерелом прибутків.

        Оскільки, прибутковість, а точніше  її зростання, лежить в основі  діяльності будь-якого підприємства, то однією із сходинок до  досягнення такої мети є розробка  і впровадження виробничої стратегії.  На сьогоднішній день, на переважній більшості українських підприємств вище загадана стратегія використовується на низькому рівні, або взагалі не використовується. Тому, саме розробка і реалізація економічно-ефективної стратегії виробництва на підприємствах на сьогодні є актуальним питанням.

      Метою даної роботи є доведення, що використання виробничої стратегії є  економічно-ефективним для подальшої діяльності підприємства, а завданням – здійснити це на прикладі ТОВ „Мрія”, яке займається виробництвом хліба і хлібобулочних виробів. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи стратегії виробництва. 

1. Загальна  характеристика функціональних стратегій

      Кожне підприємство у якого основний напрямок діяльності є виробництво повинно  особливу увагу звертати на те, як буде проходити виробничий процес у подальшому його функціонуванні на ринку, який постійно створює різні перешкоди на шляху до ефективного господарювання. Тому, аби ці перешкоди не були несподіванкою і подолання їх відбувалось мінімальними втратами на підприємстві розробляються функціональні стратегії, які відображають шляхи досягнення цілей, поставлених окремим службам чи підрозділам.

      В цьому змісті функціональні стратегії  є виробничими економічними стратегіями.

      Економічна  стратегія виробляє правила і прийоми, забезпечуючи економічно-ефективне досягнення стратегічних цілей, які базуються на зацікавленні всіх учасників процесу розробки і реалізації стратегічних програм в ефективному досягненні цих цілей.

      Ціллю функціональної стратегії є розподіл ресурсів, пошук ефективної поведінки функціонального підрозділу в рамках зазначеної стратегії.

      Функціональна стратегія – це тип здійснення стратегії, що визначає стратегічну  орієнтацію тієї чи іншої підсистеми управління підприємством, яка забезпечує її досягнення цілей.

      Вище  згадана стратегія повинна в  себе включати:

• цілі, умови та основні напрямки діяльності певного підрозділу;
• порядок розв’язання завдання;
• заходи, необхідні для досягнення поставлених цілей.

      Основним  її завданням є план управління поточною і основною діяльністю підрозділу, що, в свою чергу, супроводжується певними труднощами. Це пояснюється тим, що кожен з підрозділів має свої погляди і переконання щодо подальших перспектив. А оскільки кількість розробки таких стратегій повинна відповідати кількості напрямків діяльності підприємства, то виникає така проблема як несумісність цих стратегій, а іноді, навіть, суперечать одна одній. Тоді, в такому випадку, вище керівництво повинно збалансувати їх із участю в цьому керівників функціональних підрозділів, тобто визначити усі невідповідності й усунути їх.

      Західний  спеціаліст в області менеджменту  Б. Карлоф дає такі рекомендації по розробці функціональних стратегій:

• якщо це можливо, провести одночасну ревізію всіх функцій з точки зору стратегічних цілей підприємства, щоб уникнути обмежень вузько функціонального підходу;
• чітко провести розмежування між функціями;
• уточнити, як виконання даної функції сприяє розвитку підприємства;
• впевнитись в тому, що менеджеру ясна стратегічна задача підприємства, визначена і конкретний зміст даної функції;
• встановити необхідне співвідношення компетенцій, прав і обов’язків по кожній функції таким чином, щоб не допустити виникнення конфліктів в управлінні.

     Економічна  стратегія повинна виробляти  певні правила і прийоми для  того, щоб відповісти на запитання: „Що виробляти?”, „Які товари?”, „Які послуги?”, „Якими засобами?”, „Для чого?”.

     На  основі економічної стратегії підприємства розробляється виробнича стратегія, яка конкретизує подальшу діяльність кожного структурного підрозділу.

     Виробнича стратегія – це функціональна  стратегія (у формі програми, проекту, плану), розробка та управління процесом створення на підприємстві необхідних для споживачів продуктів і послуг.    

2. Розробка  стратегії виробництва

     Конкурентна перевага виробничої стратегії досягається при оптимальному поєднанні людей і технологій, тобто при відповідно розробленій виробничій стратегії. Розроблення даної стратегії на підприємстві повинно базуватись не на тому як краще досягти і реалізувати сучасні програми розвитку виробничих технологій, а на тому, як використати потенціал підприємства у тих напрямках, які б створювали переваги діяльності у порівнянні з конкурентами. Вона має бути спрямована на налагодження виробничого процесу підприємства, його функціонування стадіях стабільності або зростання. Лише за такої умови можна говорити про достатню ефективність розробленої і здійснюваної фірмою загальної стратегії, включаючи функціональні стратегії виробництва.

     Умовами розробки виробничо стратегії є:

1. технологічний рівень виробничих процесів і можливість оновлення парку обладнання;
2. кваліфікаційний рівень трудового потенціалу і забезпечення виробництва персоналом відповідних фахових категорій;
3. ступінь гнучкості виробничих процесів;
4. конкретні дії пов’язані з можливими вимогами споживачів щодо якості пропонованої продукції.

     Для розробки ефективної стратегії потрібно знати слабкі і сильні сторони  підприємства.

     Рішення про масштаб і орієнтацію виробництва  пов’язані з рішеннями про  виробничі потужності і включають  запитання:

• розмір підприємства;
• місце розміщення;
• що буде вироблятися.

Орієнтація  виробництва пов’язана з його спеціалізацією (однорідна чи неоднорідна  продукція) і від цього залежать виробничі процеси, ступінь їх складності.

      При визначенні умов реалізації плану важко переоцінити важливість інформації про положення на ринку. Визначаючі умови реалізації розробленого плану виробництва необхідно володіти слідуючою інформацією:

1. динаміка численності населення з поділом на райони і за віковими категоріями (важливе при організації реалізації товарів і послуг);
2. споживання товарів і послуг на душу населення, що дозволяє виявити тенденції в поведінці споживачів;
3. динаміка доходів населення (важлива для розробки стратегії виробництва і планування витрат);
4. динаміка купівельної спроможності;
5. динаміка загального попиту на аналогічні товари і послуги на ринку;
6. динаміка змін виробничих потужностей конкурентів, або чисельності зайнятих в конкурентній боротьбі.

      На  основі цієї інформації формується три  групи товарів і послуг: товари і послуги зі зростаючим попитом, нейтральні товари і послуги, товари і послуги зі спадаючим попитом.

      При розробці виробничої стратегії можна  використати такі альтернативні  стратегії:

1. повне задоволення попиту – підприємство виробляє стільки продукції, скільки потребує ринок; запаси на складах готової продукції мінімальні, а витрати на виробництво продукції можуть бути досить великими через часті зміни обсягів випуску;
2. виробництво продукції з орієнтацією на пересічний попит – запаси певних товарів можуть нагромаджуватись при раптовому зменшенні попиту, реалі потреби ринку задовольняються за рахунок цих нагромаджень;
3. виробництво з урахуванням реально існуючого мінімального попиту;
4. використання існуючого виробничого потенціалу – виробництво товарів на діючому виробництві; модернізація виробництва; технічне переобладнання виробництва; реконструкція тощо;
5. створення нового виробництва;
6. зміни в технологічному процесі – нові методи виготовлення продукції, нова сировина, матеріали;
7. зміни в організації виробництва – спеціалізація, диверсифікація, конверсія, оптимізація розміщення виробничих процесів тощо.

      Стратегічна ціль виробничої стратегії – задоволення  запитів ринку по асортименту, об’єму і якості випущеною продукцією. Тоді основними цілями даної стратегії  є:

1. оптимальне завантаження потужностей;
2. зниження витрат на виробництво;
3. якість виробництва;
4. якість виробничих поставок;
5. відповідність виробництва попиту.

      Саме  врахування цих цілей при розробці виробничої стратегії дає змогу  досягти високих результатів  після її реалізації. 

3. Позиції стратегії виробництва

     Виробнича стратегія повинна комплексно вирішувати виробничі задачі у відповідності  з загальною корпоративною стратегією і дозволити перейти від орієнтації на випуск номенклатури продукції до виробництва, орієнтованого на ринок, з необхідною гнучкістю до попиту і системою „продукт-сервіс”.

     Існують такі основні позиції виробничої стратегії:

1. Обґрунтування місцезнаходження. Після оцінки попиту і визначення основних стратегій проекту вибирається місцезнаходження, розміщення і ділянка промислового будівництва. Вибір місця розглядають виходячи з декількох альтернативних варіантів розміщення ділянки. Якщо при традиційному підході до близькості місце розміщення об’єкта увага концентрується до близькості ринків, сировини, перш за все, з точки зору мінімізації транспортних витрат, та згідно методики по оцінці інвестиційних проектів необхідно врахувати соціальні та екологічні наслідки проекту.
2. Виробнича програма і виробничі потужності. Асортимент і об’єм продукції залежить від вимог ринку і пропонуючи маркетингових стратегій. Після визначення програми продаж в проекті розробляється детальна виробнича програма. Вона визначає рівні випуску продукції, досяжні на протязі визначених періодів і зв’язується з конкретними прогнозами продаж. Потім кількісно визначаються  потреби в матеріалах і робочої сили для кожного етапу.
3. Управління виробництвом. Стратегічна задача напрямку – створити ефективну систему координації виробництва з високою якістю менеджменту:
1. створити і застосувати ефективні елементи управління, здатні пов’язати жорсткий формалізований контроль над замкненою виробничою системою зі змінами ринку і інтересами споживачів;
2. покращити роботу інженерної служби виробництва і збільшити систему її залучення в функціонування вертикальної інтеграції керівництва товариства.

      Необхідно  підвищити ефективність управління виробництвом і його взаємодією з  іншими підрозділами, застосувати систему  оперативного планування і контролю матеріальних витрат, процедуру оперативного тижневого планування випускаємої продукції і плану продаж.

4. Технологічні процеси. Вибір технології та обладнання – важливий елемент ТЕО. Такий вибір повинен основуватись на розгляданні та оцінці технологічних альтернатив і виборі найкращого варіанту для даного проекту.

      Ця  оцінка повинна бути пов’язана з виробничою потужністю і починатись з кількісної оцінки об’єму випуску продукції, періоду освоєння потужностей, а також якісної оцінки випуску продукції і її відповідності вимогам ринку. Потім оцінюються капіталовкладення і витрати виробництва для кожного із варіантів. Альтернативні технології оцінюються також у відношенні їх дії на оточуюче середовище.

5. Гнучкість виробництва. Даний пункт розробляється при гнучкості організації виробництва і включає його масштаб. Стратегічна задача напрямку – безперебійне виконання виробничої програми і оперативна зміна асортименту і характеристик випущеної продукції у відповідності із змінами ринкової кон’юнктури, прогнозами і аналізом маркетологів. Основні критерії: об’єм і асортимент виробництва, задовольняючи заявки відділу продаж; зміни в складі випуску портфеля продукції в установлені строки.
6. Використання виробничого персоналу. Розрахунок потребуючої чисельності трудових ресурсів використовується для оцінки витрат на оплату праці. Стратегічна задача напрямку – ефективне використання виробничого персоналу для виконання виробничої програми.
7. Визначання виробничих і збутових витрат. Прямі витрати безпосередньо відносяться до одиниці продукції або послуг і виражаються у вигляді витрат на виробничі матеріали і виробничий персонал. Непрямі витрати не можна віднести безпосередньо до конкретної одиниці продукції.
8. Виробнича інфраструктура. Стратегічна задача – забезпечення загальної ефективності виробництва і зниженні затрат на нього.
9. Взаємовідносини з партнерами і постачальниками. Стратегічна задача напрямку – встановлення довготермінових, стійких і взаємозалежних відносин з постачальниками на основі вигод і довіри.
10. Управління якістю. Стратегічна задача напрямку – випуск продукції з якістю, задовольняючою споживачів і дозволяючи утримувати конкурентну перевагу.

      Отже, функціонування виробничої системи представляє собою цілеспрямований процес, завдяки якому елементи перетворюються в корисний результат. Чітко сформульована стратегія надзвичайно важлива для ефективної роботи підприємства , забезпечує досягнення поставлених цілей, укріплення конкурентоздатності.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      РОЗДІЛ 2. Стратегічний аналіз середовища ТОВ „Мрія” 

      2.1. Загальний аналіз середовища підприємства 

      Товариство  є юридичною особою. Воно від свого імені може укладати договори, контракти, придбавати майнові і особисті не майнові права і виконувати обов’язки, бути позивачем і відповідачем в арбітражі, суді і третейському суді. Товариство має печатку і бланки зі своєю назвою. Майно товариства складається з основних засобів та обігових коштів, а також цінностей, вартість яких відображається в балансі. Товариство має самостійний баланс, розрахунковий рахунок в банку.

      Вищим органом управління товариства є  збори засновників, які складаються  з самих засновників або призначених ними представників. Засновники володіють кількістю голів, пропорційно їх частці в статутному фонді, який становить 9380 грн. Збори засновників вважаються правомочними, якщо на них присутні всі засновники, які скликаються не рідше двох разів на рік. Позачергові збори засновників товариства скликаються головою у будь-якому випадку, якщо вимагають інтереси товариства в цілому. Керівництво поточною діяльністю підприємства здійснюється директором, вибраним з числа засновників.

      Прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у розпорядженні підприємства. Резервний фонд створюється шляхом щорічних відрахувань в розмірі не менше 5% чистого прибутку товариства до отримання необхідної суми.

      ТОВ “Мрія” відноситься до підприємств  обробної промисловості, а саме до підприємств  харчової галузі. Основним видом його діяльності є виробництво хліба і хлібобулочних виробів.

      В процесі своєї діяльності будь-яке  підприємство чи фірма зазнає впливу різних зовнішніх і внутрішніх факторів, які мають безпосередній вплив  на подальшу його діяльність. Тому, аналіз впливу середовища ТОВ „Мрія” на ефективність використання виробничої стратегії проведемо у табличній формі (таблиця 2.1.).

      Таблиці 2.1.

      Загальний аналіз впливу середовища ТОВ „Мрія” на ефективність використання виробничої стратегії

2. Загальне  зовнішнє середовище підприємства

       Фактори непрямої дії зовнішнього середовища утворюють загальне зовнішнє середовище. До складу якого входять такі фактори:

• економічні – пов’язані з обігом грошей, товарів, інформації та енергії (рівень заробітної плати, рівень інфляції, рівень банківського процента, ВВП);
• технологічні – пов’язаний з розвитком техніки, обладнання, темпами розвитку нової продукції, патентно-ліцензійним захистом технологій;
• політичні – впливають на політичні погляди і поділяють людей на окремі політичні групи, знаходять своє відображення у діяльності та прийнятті рішень місцевими органами влади та уряду (політичні дії проти уряду , раптова зміна режиму);
• правові – визначає яким чином організація має вести справи, які податки сплачувати і за що відповідати;
• соціальні – впливають на рівень і тривалість життя людей, а також формують їх ціннісну орієнтацію (рівень освіченості, професійної підготовки населення, життєві цінності, традиції);
• екологічні – пов’язані з станом природного середовища і впливають на організацію виробництва.

       Різні фактори впливають на можливості ефективного використання людського  потенціалу на підприємстві. Так, наприклад, з розвитком техніки, обладнання з’являються нові можливості для  більш ефективної роботи підприємства (технологічний фактор). Тут важливою є мобільність працівників, тобто здатність швидко реагувати на зміни в техніці і технології. Це і створення необхідних умов, які дозволять максимально використати здатності працівників і забезпечити можливості для подальшого розвитку кожної людини.

       Очевидним є вплив соціального фактору – рівень освіченості та професійної підготовки має першочергове значення. 
 

      Діагностику впливу загального середовища на сукупні  витрати ТОВ „Мрія” здійснюємо шляхом оцінки та аналізу економічних, технологічних, політичних, правових, соціальних та екологічних факторів.

      Загальні  сукупні витрати ТОВ “Мрія” залежать від економічних факторів, які  мають на них вплив, як позитивний так і негативний, залежно від  ситуації і мають досить важливе  значення. Керівництву підприємства потрібно постійно слідкувати за змінами  в економіці і приймати рішення щодо подальшої діяльності товариства.  До цих факторів, вплив яких можна віднести на дане підприємство належать: транспортні тарифи, рівень заробітної платні, рівень інфляції, податкову систему, ВВП.