Обґрунтування зовнішньоекономічної угоди (імпорт апельсин)

МІНІСТЕРСТВО НАУКИ  І ОСВІТИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра «Менеджменту»

Курсова робота

з дисципліни: «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності»

на тему: «Обґрунтування зовнішньоекономічної угоди (імпорт апельсин)»

Виконала:

студентка групи ТМ ІІІ-2

Дейкун Юлія

Перевірив:

Сєдой В.Г

Київ 2010 
Зміст

Вступ …………………………………………………………………………….3

1. Загальна характеристика товару……………………………………………..5

2. Програма підготовки  угоди …………………………………………………7

3. Аналіз ринку товарів  в країні (імпортна операція)…………………………10

4. Характеристика умов імпорту  товару……………………………………….12

5. Визначення країни-імпортера товару……………………………………….17

6. Обґрунтування доцільної схеми  транспортування та базисних  умов поставки товару………………………………………………………………….20

7. Вимоги до упаковки та маркування товару…………………………………28

8. Фінансові умови розрахунків  по угоді………………………………………32

9. Економічна ефективність угоди……………………………………………...41

10. Ризики при виконанні угоди  та захист від них…………………………….45

11.Зовнішньоекономічний контракт……………………………………………46

Висновок………………………………………………………………………….53

Література………………………………………………………………………..55

Додаток …………………………………………………………………………..57

Вступ

На сучасному етапі розвитку міжнародних відносин відбувається лібералізація зовнішньоекономічних зв’язків у міжнародному співтоваристві,  розширюється міжнародний торгівельний обіг.

Оскільки  Україна є повноправним учасником міжнародного співтовариства, прагне до нормального функціонування на зовнішньому ринку, вивчення закономірностей процесу підготовки зовнішньоторговельних договорів та їх укладання постають необхідними та бажаними. Тільки так незалежна держава може забезпечити рівноправне та безпечне існування для національних суб'єктів підприємницької діяльності на міжнародних ринках та привернути іноземних суб'єктів до співпраці.

Актуальність теми курсової роботи пояснюється  передусім необхідністю грамотного використання конструкцій,  що розроблюються у ході підготовки зовнішньоторговельного договору, та порівняння їх із потребами та інтересами вітчизняного підприємця – суб’єкта зовнішньоекономічних відносин.

Особливе значення саме для українського законодавця мають проблеми встановлення національності юридичних осіб та форми укладення зовнішньоекономічних контрактів,  тому що саме на ці факторі,  як правило, вказують як на основні характерні ознаки зовнішньоекономічних контрактів. Враховуючи вищевикладене,  уявляється особливо бажаним та корисним вивчення закономірностей та ходу процесу підготовки зовнішньоторговельного договору.

Переліченими вище обставинами і зумовлені вибір теми курсової роботи,  її актуальність та науково-практичне значення.

Об'єктом курсової роботи виступає процес підготовки зовнішньоекономічних контрактів імпорту на ринку апельсинів з Туреччини.

Предметом дослідження є законодавство України, що регулює відносини з укладення зовнішньоекономічних договорів, існуючі уніфіковані міжнародні акти щодо цього питання.

Метою курсової роботи є маркетингова оцінка ринку апельсинів і процес підготовки зовнішньоторговельного договору імпорту апельсинів з  Туреччини, тенденцій та закономірностей процесу уніфікації регулювання міжнародних торгових відносин та сприяння втіленню оптимальних рішень у сфері міжнародних відносин України.

Методологічну основу дослідження складають методи наукового дослідження, а також окремі методи наукового пізнання: порівняльний, системний, історико-правовий та інші.

Структура курсової роботи визначена метою та завданням дослідження. Робота складається із вступу, десятьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел і додатку.

1. Загальна характеристика товару

Апельсин — плід апельсинного дерева (Citrus chinensis), родом з Китаю. Гібрид, отриманий ще в давні часи, скоріш за все гібрид мандарину (Citrus reticulata). Дерево було привезене португальцями у Європу і росте тепер добре по всьому узбережжю Середземного моря, а також у Центральній Америці.

Досить  високе дерево, відноситься до сімейства рутових (Rutaceae) і до його підродини помаранчевих (Aurantiaceae). Цільні багаторічні листи апельсина з'єднуються зі своїми крилатими черешками за допомогою проміжного широкого зчленування. Суцвіттям є білі квіти, кистями і складаються з 5-роздільного суцвіття з товстими частками, безлічі тичинок і одиночною вільною, або «верхньою», зав'яззю (відомі «fleurs d’orange»).

Плід — багатосім’янний, з товстою і м'якою шкіркою і насіннями, зануреними в м'якоть гнізд; такого пристрою плід називається науково «гесперидий», сюди ж відносяться і лимон, і помаранча. У шкірі плоду утримується ефірна олія у великих просвітчастих залозках. Форма, величина, властивості соку і смак різних порід апельсина досить різні; так, крім власне апельсина із солодким соком, помаранча з гіркуватим і лимонів з кислим, відомі ще бодрянки, або цедрати, з дуже товстошкірими і великими плодами, що нагадують за формою лимон, але не настільки кислими; ще крупніше і товстошкіре плід пампель-мусев. — С. decumana. Усього більш цінуються тонкошкірі, соковиті і повновагі апельсини мальтійські, генуезькі, малагські і сицілійські, або месінські.

Всі помологічні сорти можна об’єднати у 2 групи : корольки і напівкорольки (червоні та напівчервоні), всі інші (оранжеві). Корольки (червоні апельсини) являють собою плоди, у яких шкірка (майже до середини поверхні), м’якоть і сік сильно пігментовані каротином. У напівкарольків (напівчервоні апельсини) пігментація виражена слабіше і проявляється лише у м’якоті і соці. Відомі наступні помологічні сорти корольків та напівкорольків Sanguinelli (Сангінелли), Washington sanguines (Вашингтон сангінс), Мого(Моро).Серед апельсинів зі звичайним (оранжевим) забарвленням найбільш відомі сорти : Navel (Навел), Valencia (Валенсія), Salustiana (Салюстіана), Shamouti (Шамуті), Navelin (Кавелін), Navelat (Навелат). Найпитоміша вага у експорті припадає на сорти Навел и Валенсия. Відмінною ознакою помологічних сортів являється забарвлення шкірки (жовта, оранжева,красно-оранжева), забарвлення м’якоті (світло-жовта, оранжева, темно-червона), форма (кулеподібна,овальна), структура шкіри (гладка, шероховата) і її товщина, смак м’якоті (кисло-солодкий, кислий), вміст сока у  м’якоті. Різновидом апельсинів являються гіркі апельсини (Seville orange) — це плоди виду Citrus aurantium. Їх використовують загалом при консервації. 

Сік апельсина — гарний протицинговий засіб. Шкірка, крім загальновідомого господарського застосування на цедру, настої, і т.п., йде ще на готування різного роду лікерів у Болоні і Флоренції.

2. Програма підготовки угоди

      Підготовка до укладання контракту складається з 5 етапів:

1. Дослідження внутрішнього та закордонного ринків

     Вибір ринку проводиться за програмою маркетинга.

     Щороку з'являються сотні нових, раніше невідомих товарів, сотні тисяч модифікацій однієї й тієї ж продукції. Зміни в розмірах виробництва, запасах, митних тарифах, курсах валют, кредитоспроможності, торговій політиці прямо впливають на рентабельність тієї чи іншої зовнішньоторговельної операції. Ці фактори повинні систематично й комплексно вивчатися. Промислові й торгові фірми вивчають іноземні ринки шляхом обробки великої інформації, одержаної як від приватних агентів, так і від державних органів. Кожен відділ фірми займається вивченням визначеної функціональної ділянки ринку. Об'єкти вивчення залежать від роду діяльності фірми. Методи вивчення можуть бути різними. Існує ряд найбільш важливих факторів, що ретельно вивчаються під час підготовки зовнішньоторговельного контракту: політичні відносини з країною-контрагентом, ємність товарного ринку, кон'юнктура товарних ринків, торгово-політичні умови, транспортні умови, умови платежу й кредиту., правові питання.

Джерела вивчення ринку. Використовуєм кабінетний метод (deskstudy). Він полягає в обробці великої кількісті матеріалу, аналізуються бюлетні бірж, торговельних палат, матеріали власних агентів. Ретельно обробляються дані, при цьому складаються досьє по ринках і за темами; наведення спецдовідок шляхом замовлення у спеціальних інформаційних агентствах; безпосереднє вивчення ринку. Спеціальні експерти за допомогою торгпредств, бірж одержують необхідну інформацію на передбачуваних ринках; метод пробного продажу. На незнайомий ринок вивозиться невелика партія товару й у процесі його реалізації одержують необхідну інформацію про сформовану кон'юнктуру.

2. Визначення можливих потенційних партнерів

З метою пошуку можливих потенційних  закордонних партнерів будемо використовувати довідники про суб’єктів діяльності та аналітичні матеріали за результатами обстеження відповідних ринків.

Закордонні фірми в обов'язковому порядку реєструються в торговому  реєстрі. Особливо важливий юридичний статус фірми. При укладанні угоди необхідно ознайомитися із правовим положенням фірми, щоб знати хто буде платити борги, кому надається право укладання угоди, межа повноважень.

Коли фірма обрана, складається  довідка, у яку заносяться наступні дані: адреса фірми, телефон, телекс; рід діяльності; список керівних осіб: коротка історія; список дочірніх компаній, філій; баланс фірми – прибутки, збитки; останні угоди; висновок-оцінка комерційної репутації.

3. Налагодження ділового контакту з закордонними партнерами

Після вибору фірми починаються переговори.

Основними способами ведення переговорів  є: переписування; особисті зустрічі; використання технічних засобів (телефон, телетайп, факс). Технічні засоби використовуються рідко, та в наступних випадках: коли країни-місцеперебування контрагентів знаходяться далеко один від одного; коли фірми добре знають один одного й підтримують довгострокові контракти; коли необхідно повторити замовлення за заздалегідь укладеному контракту.

Переговори шляхом переписування. Письмова заява продавця про бажання укласти договір купівлі-продажу, яка містить його істотні умови прийнято називати офертою, особу — оферентом.

4. Аналіз конкурентних пропозицій .

Отримавши по запиту інформацію про  товар (комплектацію, ціни та умови  поставки), аналізуємо отримані дані та вибираємо найбільш вигідних партнерів. Проте крім власної вигоди слід враховувати попит споживачів на даний товар (модель, розміри тощо).

5. Узгодження основних умов угоди та її оформлення.

Відповідно до чинного законодавства  України суб’єктами ЗЕД можуть укладатися зовнішньоекономічні угоди тільки в письмовій формі з використанням контракту. Узгодження головних умов угоди та складання контракту –  складний і важливий процес. Тому безпосередню участь на даному етапі повинні приймати не тільки перші керівники фірми, але й фахівці з міжнародного торгового права та національного податкового законодавства (бухгалтер, аудитор). Оформлення та підписання контракту може здійснюватись як на зустрічі партнерів у процесі переговорів, так і без неї.

3. Аналіз ринку товару в країні

Центральне місце у  формуванні апельсинового ринку  України належить оптовій і роздрібній торгівлі.  Існують такі негативні фактори, як недостатній попит, диспаритет цін, проблеми із кредитуванням, реалізація продукції на стихійних та міських ринках, натуралізація обмінних процесів тощо. Зберігається тенденція до зменшення реалізації продукції переробним підприємствам та розширення обсягів її продажу на ринках і комерційним структурам .

Найбільшу питому вагу в  структурі свіжої імпортної продукції у 2007 році займали плоди цитрусових культур - 41,3 %. Серед цитрусових частка апельсинів становила 51,9%.Основним постачальником свіжих апельсинів на внутрішній ринок України були Єгипет (57,5% усього імпорту) і Туреччина (17,5%).На міських ринках, де реалізують основну масу  продукту, у другій половині 2007 зменшився обсяг продажу апельсинів  на 1,6%. Рівень і структура споживання апельсинів  залежать не тільки від обсягів виробництва, а насамперед від купівельної спроможності населення. Спостерігається стійка тенденція збільшення споживання апельсинів  з підвищенням доходів за одночасного зменшення в структурі споживання консервованих продуктів і збільшення питомої ваги апельсинів.

З початку осені в Україні імпорт апельсинів зменшився удвічі. Фахівці б'ють на сполох:  впродовж останніх років так низько ці показники ще не опускалися. Усю "фруктову" галузь охопило затишшя.

Падіння попиту стало головною причиною зменшення продажів апельсинів і відповідно їх імпорту в Україну. Адже люди почали економити на всьому: ціни неабияк "кусаються". Як наслідок, вітчизняний ринок виявився перенасиченим привезеними плодами, які вже не продаються так успішно, як досі.  Наприклад, за останні два місяці імпорт апельсинів скоротився на 40%, а в порівнянні з минулим роком - на 50%.  

 Вплив цієї кризи значно гостріше, ніж в інших країнах. До того ж українці тепер почали купувати значно менше фруктів. Це зрозуміло, бо в умовах економічної нестабільності й різкого коливання курсів валют люди відмовляються від багатьох речей, зокрема, і від деяких продуктів

Що ж  стосується ціни на фрукти, то на неї неабияк вплинуло зниження курсу гривні, через що подорожчали найбільш "ходові" взимку апельсини і мандарини. Коли компанії купують фрукти в доларах, а продають у гривнях, то хочеш чи ні, а доводиться прив'язуватися до наявного курсу, щоб не працювати в збиток.

Наразі найкраще апельсини продаються  у центральних областях України, зокрема, у Київській.  Адже там вищий рівень зарплат і більша густота населення. А от чим далі на захід чи на схід, тим купівельна здатність людей є меншою.

Низька купівельна спроможність - не єдина причина скорочення обсягів на ринку апельсинів. Нещодавно чи не всі провідні світові постачальники апельсинів, зібравши непоганий урожай, знизили закупівельні ціни від 5 до 20%. Від цього найбільше постраждали ті імпортери, які, не розрахувавши потреб українського ринку, завезли на 40%  плодів більше, аніж тепер можуть розпродати Тож деякі компанії тепер ламають голову над тим, що робити з цим товаром, адже  фрукти довго не чекатимуть. За прогнозами фахівців, найбільш від цього постраждають нові й невеликі фірми - вони на собі найгостріше відчують збитки.

І якщо у цій ситуації стрибок  курсу долара мав би призвести до підвищення цін на апельсини і компенсувати витрати, то все відбувається навпаки - деякі компанії тепер змушені її знижувати, аби встигнути продати товар, який швидко псується. Найпарадоксальнішим є те, що такий обвал цін відбувся якраз у розпал сезону, коли на імпортовані апельсини зазвичай  найбільший попит. В Україні взимку продажі інколи сягають до 40% (!) ринку всіх апельсинів. Наприклад,  влітку цей показник тримається на рівні 25%.

4. Характеристика умов імпорту товару

Згідно Українському класифікатору товарів ЗЕД апельсини (корольки та напівкорольки ) мають такий код 0805 10 10 00.

Будь-яка держава обов’язково визначає певні правила та вимоги до здійснення зовнішньоекономічних операцій певного виду. При цьому використовуються різноманітні методи регулювання.

До тарифного регулювання належить розмір ставок мита, їх  диференціація, порядок сплати, пільги. Мито, що стягується митницею, являє собою податок на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України. Ввізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні на митну територію України. Ввізне мито, пільгова ставка  на апельсини 0%.Пільгова ставка, оскільки апельсини походять з Туреччини, з якою укладено торговельно-економічну угоду про встановлення режиму найбільшого сприяння.

Податок на додану вартість. Об'єктом оподаткування ПДВ є операцiї з увезення товарiв у митному режимi iмпорту. Ставка ПДВ 20 %.Для товарiв, якi імпортуються на митну територiю України платниками податку, базою оподаткування є договiрна (контрактна) вартiсть таких товарiв, але не менша митної вартостi, зазначеної у ВМД з урахуванням супутніх витрат.

Нетарифне регулювання.

Єдиний збір в пункті пропуску. Єдиний збiр справляється з транспортних засобiв, якi перетинають державний кордон, за здiйснення у пунктах пропуску митного, санiтарного, ветеринарного, фiтосанiтарного, радiологiчного та екологiчного контролю вантажу i транспортного засобу, за проїзд транспортного засобу автомобiльними дорогами та за проїзд автотранспорту з перевищенням встановлених загальної маси, осьових навантажень та [або] габаритних параметрiв. Не справляється у разi: перетинання державного кордону водними транспортними засобами.

Сертифікація в місцях доставки. Ввезення апельсинів в Україну можливе без подання митниці на кордоні сертифіката відповідності [свідоцтва про визнання]. 
Умовами пропуску на митну територію України є ввезення товару у якості сировини для здійснення подальшої переробки, перебування його пiд митним контролем для здiйснення обов'язкової сертифiкацiї та представлення письмового зобов'язання про вивезення цього товару за межi України у разi вiдмови у видачi сертифiката-вiдповiдностi. 
Вказані вимоги стосуються сировини, яка ввозиться безпосередньо переробним пiдприємством або поставляється до нього прямими посередниками на пiдставi вiдповiдних договорiв (контрактiв).

Фітоконтроль. Ввезення в Україну апельсинів здійснюється після проведення обов'язкового фiтосанiтарного контролю службою Головної державної iнспекцiї з карантину рослин в пунктi пропуску через державний кордон України. 
Підставою для переміщення через митний кордон України об'єктів регулювання є: 
- фітосанітарний сертифікат , що видається органами з карантину і захисту рослин країни-експортера, 
- карантинний дозвіл на імпорт , що видається Головдержінспекцією з карантину рослин України.

Санітарний контроль на кордоні . Під час ввезення в Україну апельсинів товарумитними органами здійснються його санітарно-епідеміологічний контроль в пункті пропуску через митний кордон України у формі попереднього документального контролю [перевіряється наявністьсанітарно-епідеміологічного висновку на товар]. 
Санiтарно-епідеміологічний висновок. Ввезення в Україну апельсинів можливе лише за наявності даних щодо безпеки для здоров'я населення.Перелік та зміст цих даних встановлюється головним державним санітарним лікарем.У разі відсутності зазначених даних ввезення, реалізація та використання продукції закордонного виробництва дозволяється лише після отримання позитивного висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи.Санітарно-епідеміологічний висновок видається підрозділами МОЗ України та є однією з підстав для митного оформлення товару. 
Наявність такого висновку є підставою для проведення попереднього документального контролю митними органами в пунктах пропуску.

Наявність сертифіката походження. Митне оформлення апельсинів може бути здійснено за умови надання сертифiката походження.Додатковою підставою для митного оформлення, є наявність на тарi [коробах, упаковках, розфасовках] або безпосередньо на продуктi, вiдомостей про назву продукту, масу [об'єм]. Окремо наводяться вiдомостi про дату граничного строку використання, побiчнi ефекти споживання або про їх вiдсутнiсть, мiсце виготовлення, найменування й адресу виробника таких продуктiв та посилання на власника торгової марки за його наявностi.

Заборони.  Забороняється реалізація  і   використання  ввезенних в Україну апелсинів без маркування державною мовою України.

Обмеження. Вартiсть давальницької сировини.  Вартiсть давальницької сировини, при вивезенні з України для переробки у готову продукцiю, що класифiкується за цим кодом, повинна становити не менш як 80 % вартостi готової продукцiї, що ввозиться в Україну. Ввезення окремих видів давальницької сировини на митну територію України або здійснення операцій, пов'язаних з її переробкою на території України, може тимчасово обмежуватися або заборонятися Кабінетом Міністрів України, якщо такі дії можуть завдати шкоди економіці країни.

Зовнішньоекономічна діяльність і насамперед зовнішня торгівля пов'язані з переміщенням через митний кордон країни як юридичними, так і фізичними особами товарів і транспортних засобів. При цьому товари і транспортні засоби підлягають митному контролю і митному оформленню — держава зацікавлена, щоб ЗЕД здійснювалася відповідно до встановленого порядку, який мають знати і якого повинні додержуватися учасники ЗЕД. Передусім це стосується правильного митного оформлення товарів і транспортних засобів, що стають предметом митного контролю.

Митний контроль — це сукупність заходів, здійснюваний митними органами України.з метою забезпечення дотримання законодавства країни про митну справу і міжнародних договорів, укладених державою, контроль за виконанням яких покладено на митні органи.

Митне оформлення — процедура  розміщення товарів і транспортних засобів у визначений митний режим і завершення дії цього режиму.

Відповідно до  Типової технології в Україні передбачено чотири етапи митного оформлення: 
         Перший етап митного оформлення — попередні операції і перевірка ВМД та інших документів підрозділами митної статистики. Разом із ВМД направляється її електронна копія. Уміщена в ній інформація повинна відповідати тій, яка внесена в оригінал. На підставі подання ВМД підрозділи митної статистики перевіряють факти застосування до даного суб'єкта ЗЕД санкцій за порушення її правил. Перевірка на першому етапі завершується поставленням штампа «Перевірено».

До попередніх операцій належать всі  дії, які мають відношення до митної справи дії і передують основному  митному оформленню та приведенні товарів  і транспортних засобів під визначений митний режим. При попередніх операціях митні органи роблять попереднє митне оформлення, яке спрямоване на недопущення ввезення на митну територію держави і вивезення з цієї території товарів і транспортних засобів, що заборонені до такого ввезення і вивезення, а також ідентифікацію товарів і транспортних засобів для митної мети.

Другий етап митного оформлення — перевірка ВМД і документів, оголошеної митної вартості і нарахування  митних платежів відділом митних платежів митниці й відділом тарифів і митної вартості у визначеному Держмитслужбою порядку. Власне, цей етап є аналітичним. Він закінчується проставленням штампу на ВМД «Сплачено».

Третій етап митного оформлення — перевірка вантажним відділом митниці позначених декларантом  у ВМД відомостей на відповідність  митним правилам та поданим комерційним  документам. Після такої перевірки  на всіх аркушах ВМД проставляються штамп «Під митним контролем» і реєстраційний номер. Сама ВМД реєструється в журналі обліку вантажних митних декларацій. Після цього ВМД вважається прийнятою для оформлення. Це має і правовий наслідок — з цього моменту декларант відповідає за вказані в ній дані. Ця декларація не може бути відкликана декларантом. Кожній декларації присвоюється реєстраційний номер, який заноситься в журнал обліку ВМД із вказівкою: її порядкового та реєстраційного номерів, типу, відомостей про відправника й отримувача, про особу, яка відповідає за фінансове врегулювання, про декларанта. Якщо буде прийняте рішення про відмову в митному оформленні, то вказується відповідний письмовий документ.

Четвертий етап митного оформлення — проведення, в разі необхідності, огляду товару і повне оформлення ВМД. Огляд товару здійснюється за його зовнішніми ознаками вибірково чи повністю. На цьому етапі митниця також може відмовити в митному оформленні товару після прийняття ВМД лише в передбачених законом випадках. Такі випадки є поодинокими.

5.Визначення країни-імпортера товару

Апельсини в Україні не вирощують. Вони закуповуються за кордоном. Основними виробниками апельсинів є США, Іспанія, Мексика, Італія, Єгипет, Марокко, Ізраїль, Туреччина.

Розглянемо світовий ринок апельсинів, його запаси, обсяги, динаміку географічну та товарну структуру, провідні країни виробники, та основні фактори, що впливають на вирощування апельсинів. Дані офіційної статистики виражені в таблицях 4.1 – 4.2.

Таблиця 4.1.

Географічне розміщення центрів  вирощування апельсинів за світовими регіонами

Таким чином, як показано в таблиці 4.1 найбільший регіон по запасам апельсинів Азія. Це не випадково, адже саме Азійський регіон є найбільшим експортером апельсинів в інші регіони.

Розглянемо структуру поділу запасів  апельсинів за країнами, головним експортерам. Це країни Азіатського регіону (табл. 4.2).

Таблиця 4.2.

Структура розміщення запасів апельсинів по найбільшим країнам-експортерам

       Існує ряд факторів, що сприяють великому розміщенню запасів апельсинів саме на Азіатському регіоні. По-перше – це сприятливий клімат та земля для вирощування апельсинів (сонце, тепло, вологість); по-друге – в Азіатському регіоні розміщена найдешевша по всьому світі робоча сила, яка й має найбільшу кількість.

Туреччина — південний морський сусід України. Відстань між Одесою і Стамбулом становить 690 км, від Криму до турецьких берегів — 250 км.

Азіатська частина Туреччини становить 97 % площі і тільки 3 % припадає на європейську частину — Фракію. Гірський рельєф Анатолії та Вірменського нагір'я з напіваридними ландшафтами разюче контрастує з прибережними смугами, що оточують півострів Мала Азія. Найбільш населеною і найбільш економічно розвиненою частиною країни є узбережжя Егейського та Мармурового морів з їх широкими річковими долинами.

 Туреччина належить до середньорозвинутих  країн з багатогалузевим господарством. Це - індустріально-аграрна країна, в якій поступово першість починає вести промисловість. Успішно розвивається нематеріальна сфера - торгівля, фінансова діяльність, міжнародний туризм, освіта і наука. В структурі ВВП частка промисловості (разом з будівництвом і транспортом) перевищує 40 %, сільського господарства - 20 %, хоча в ньому зайнято все ще половина економічно активного населення. Промисловість Туреччини добуває вугілля, нафту, залізні і хромові руди. Розвинуті легка і харчова промисловість доповнюються металургією, нафтопереробкою і хімією, підприємствами, що виробляють автомобілі та військову техніку, устаткування і транспортні засоби.Основа сільського господарства країни - рослинництво, яке дає 2/3 продукції. Обробляється 28,5 млн гектарів, з них 3,8 млн - зрошувані землі. Також використовується 24 млн гектарів пасовищ. Головні культури - зернові, зокрема пшениця, збір якої досягає 20 млн тонн. Вирощують ячмінь і кукурудзу. Важливе місце займають технічні культури - цукрові буряки, тютюн, бавовник, соняшник, а також виноград, інжир (фіги), цитрусові, маслини. Тваринництво - переважно екстенсивне, використовує пасовища Центральної та Східної Анатолії. Розводять корів, овець, кіз, які дають цінну ангорську вовну (мохер).

Господарство Туреччини поступово  переходить до моделі експортне орієнтованої економіки, яка активно виходить на світовий ринок. Основу становить експорт продукції легкої (особливо текстильної та швейної), харчової промисловості та сільського господарства.  Туреччина є асоційованим членом ЄС, що в свою чергу відбивається на напрямку її торгівлі, так країни в основному торгує з країнами Західної Європи Туреччина вивозить тканини, одяг, вироби із шкіри, пшеницю, ізюм, інжир, сухофрукти, горіхи, тютюн, бавовну, мохер, хромову руду. Довозить рідке паливо, машини і обладнання. Негативний торговий баланс компенсується грошовими переказами емігрантів (кілька мільйонів турків працює за Кордоном), доходами від туризму, іноземними позиками.