Охорона праці та зовнішнього середовища

Зміст

Вступ........................................................................................................................6

1. Технічне завдання...............................................................................................8

1.1. Назва та призначення виробу, що проектується..........................................9

1.2. Вимоги до виробу, що проектується...........................................................10

1.3. Вимоги до матеріалів....................................................................................11

2. Технічна пропозиція.........................................................................................12

2.1. Напрямок моди..............................................................................................12

2.2. Аналіз моделей – аналогів............................................................................14

2.3. Розробка та аналіз моделей  – пропозицій. Вибір основної  моделі...........15

3. Ескізний проект.................................................................................................17

3.1. Вибір та обґрунтування матеріалів  до виробу............................................18

   Таблиця 1. Характеристика  матеріалів.............................................................18

3.2. Вибір системи конструювання  одягу та її обґрунтування.........................19

3.3. Вихідні дані для побудови  креслення базової конструкції.......................20

3.3.1. Розмірні ознаки фігури..............................................................................21

   Таблиця 2. Розмірні ознаки  фігури...................................................................21

3.3.2. Прибавки.....................................................................................................22

   Таблиця 3. Прибавки.........................................................................................24

3.4. Побудова креслення базової  конструкції...................................................25

3.4.1. Попередній розрахунок конструкції........................................................26

3.4.2. Розрахунок та побудова  базової конструкції виробу.............................26

   Таблиця 4. Розрахунок креслення  конструкції...............................................27

3.4.3. Побудова модельної конструкції  (технічне моделювання)...................30

4. Робоча документація.........................................................................................32

4.1. Побудова кінцевих  лекал всіх видів............................................................32

4.2. Технічне розмноження  лекал (градація деталей виробу)..........................34

   Таблиця 5. Переміщення  конструктивних точок............................................36

4.3. Специфікація деталей крою..........................................................................36

   Таблиця 6 . Специфікація  деталей крою..........................................................37

4.4. Складання таблиці вимірювання  готового виробу та лекал (табель  вимірювань)............................................................................................................38

   Таблиця 7. Табель вимірювання.......................................................................38

4.5. Розробка розкладки деталей  крою на матеріалі. Визначення відсотку

між лекальних втрат.................... .........................................................................39

5. Охорона праці та зовнішнього  середовища....................................................40

5.1. Правові основи охорони праці.....................................................................40

5.2. Техніка безпеки при виконанні  робіт по тематиці курсового  проекту....41

5.3. Пожежна безпека...........................................................................................41

5.4. Вимоги гігієни та виробничої  санітарії.......................................................43

6. Висновки............................................................................................................44

7. Література..........................................................................................................45

Додаток 1

Додаток 2

Вступ

   Легка промисловість  – це галузь, яка включає в  себе сукупність галузей виробництва  і підприємств, які виготовляють головним чином предмети народного вжитку.

   Впродовж останніх  років легка промисловість України  перебуває в складному фінансово  – економічному становищі. Незважаючи  на низку ухвалених державою  заходів, після падіння обсягів  виробництва продукції галузі в першій половині 90-х років у середньому в десять раз, відродження легкої промисловості досі не набуло сталості й незворотності.

   Протягом 1999-2004 р.  галузь працювала з позитивними  темпами виробництва. Приріст  індексів обсягів виробництва продукції галузі в 2004 р. до попереднього року становив 13,6 %. Однак, починаючи з 2005 р., легка промисловість працює нестабільно.

   Зменшується питома  вага обсягів виробництва продукції  галузі у загальному обсязі  промисловості України і за 2007 р. становила лише 0,9%, тоді як у 1990 р. – 10,8%, а в 2000 р. – 1,6%.

   Негативні процеси  в легкій промисловості поглиблюються.  Діюча фіксальна система оподаткування  та експансія товарів імпортного  походження, що набула загрозливих  розмірів, не створює умов для плідної роботи та залучення інвестицій.

   Імпорт продукції  легкої промисловості зростає.  Так, за 2007 р. він збільшився  на 5,3% порівняно з 2006 р. і в  три рази щодо 2000 р.

   Водночас, слід  зазначити, що частина вітчизняних  товарів на внутрішньому ринку не перевищує 20%.

   Для ефективного  розвитку легкої промисловості,  випуску конкурентно- спроможної  продукції вирішальне значення  має залучення коштів на технічне  переоснащення підприємств. Проте,  інвестування розвиток галузі  практично зупинилось.

   Якщо в 1990 р.  інвестиції в основний капітал  підприємств легкої промисловості  становили 909 млн. грн., то в  2007 р. у 15 р. менше. Питома  вага прямих іноземних інвестицій, що надійшли до легкої промисловості  України за роки незалежності, становить 1,8% від обсягу в галузі і лише 0,5% від загального рівня загалом в економіку.

   Вирішення проблем  питань в легкій промисловості  можливе лише завдяки сприянню  розвитку галузі на державному  рівні внесенням змін у чинні  та розробленням відповідних  нормативно – правових та законодавчих актів.

   Однією з вагомих  причин, яка стримує розвиток  галузі та не дає змоги забезпечити  внутрішній ринок конкурентноспроможною  продукцією, є відсутність в Україні  виробництва устаткування для  текстильної, швейної та інших  підгалузей легкої промисловості.

   Застаріла матеріально  – технічна база вітчизняних  підприємств легкої промисловості,  зношене на 70 – 80% основне технологічне  устаткування, особливо в текстильній  промисловості, негативно впливає  на продуктивність праці, оновлення асортименту та виробництво конкурентноспроможної продукції.

   В 2007 р., для  легкої промисловості імпортовано  устаткування на суму 48,6 млн. дол.  США. Проте, це становить лише 0,5% від обсягів імпорту всього  устаткування в Україну.

   Чинна система  оподаткування податком на додану вартість устаткування, що імпортується, та високі відсоткові ставки банківських кредитів не стимулюють його оновлення.

   Оновлення же  технічної бази підприємств легкої  промисловості є тепер вкрай  актуальним через необхідність впровадження енергозберігаючих технологій. Особливої гостроти це питання набуває за умов вступу України до СОТ, коли передбачається лібералізація зовнішньоекономічної діяльності.

   Розвиток легкої  промисловості у січні – вересні  2008р.

   Незважаючи на те, впродовж 2008 р. легка промисловість зберігає позитивну динаміку розвитку, темпи нарощування обсягів виробництва уповільнилися. Так, за даними Держкомстату України, індекс обсягів виробництва продукції легкої промисловості за січень – вересень 2008 р. до відповідного періоду минулого року становив 100,7%, в тому числі: у текстильній промисловості – 105,5%, виробництва готового одягу та хутра – 93%, у виробництві шкіри та взуття – 112,5%.

   Обсяг реалізованої  продукції галузі за 9 місяців  2008 р., за експертною оцінкою, збільшився на 22% проти відповідного періоду 2007 р., хоча і спостерігалось сповільнення темпів зростання виробництва.

   Підприємствам,  що ведуть діяльність, пов’язану  з виробництвом товарів легкої  промисловості, до державного  бюджету перераховано 165,8 млн. грн., що на 12,9% більше, ніж за аналогічний період 2007р.

   У розрізі підгалузей  легкої промисловості протягом  січня – вересня 2008 р. з позитивними  темпами до відповідного періоду  2007 р. працювала текстильна промисловість.  Індекс обсягів текстильного виробництва становив 105,5%, причому зростало виробництво майже за всіма видами економічної діяльності даної групи, а саме: ткацьке виробництво – на 4,4%, виробництво готових виробів з текстилю, крім одягу – 1,4%, виробництво нетканих матеріалів та килимів – 12,2%, виробництво трикотажних виробів – 35,3%.

   Водночас, через  насичення внутрішнього ринку  імпортними трикотажними полотнами,  за вказаний період вдвічі  скоротилося їх виробництво вітчизняними  підприємствами.

   Ключовим чинником, що стримує стабільний розвиток вітчизняної легкої промисловості, залишається незадовільний стан внутрішнього ринку. За даними Держкомстату України за 2007 р. обсяг реалізованої продукції легкої промисловості становив 5,5 млрд. грн., обсяг ввезеного в Україну імпорту аналогічних товарів (в тому числі товарів „секонд – хенд”) – 7,4 млрд. грн..

   Слід зазначити,  що в 2008 р. тенденція до зростання  імпорту товарів легкої промисловості  легко посилилась. Так за перше  півріччя 2008 р. в Україну імпортовано  товарів легкої промисловості на суму 1,2 млрд. дол.. США, що в 1,7 р. більше порівняно з аналогічними періодами 2007р.

   З метою аналізу  стану справ та перспектив  розвитку легкої промисловості  17 липня 2008 р. у м. Тернопіль  відбулася нарада під колуванням  Прем’єр – міністра України Ю. В. Тимошенко за участю представників центральних органів виконавчої влади, облдержадміністрацій, галузевих профспілок, керівників підприємств.

   За результатами  наради розроблено та направлено  до Кабінету міністрів проект  Невідкладних заходів, спрямованих на покращення ситуації в легкій промисловості (лист Мінпромполітики України від 29.08.08 р. №9/7 – 3 – 899).

   11 вересня 2008 р.  Мінпромполітики України спільно  з асоціацією „Укрлегпром” провели  нараду з керівниками провідних підприємств галузі з метою доопрацювання Невідкладних заходів, спрямованих на відродження галузі та детинізацію внутрішнього ринку товарів легкої промисловості.

1.Технічне завдання

конструкторської документації.

     Технічне  завдання – це конструкторські документи, які встановлюють:

• основне призначення;
• технічні вимоги;
• показники якості та техніко – економічні вимоги, що надають до виробу, що проектується;
• основні розрахунки

   Першою стадією  проектних робіт є технічне  завдання.

   Технічне завдання – це конструкторський документ, який визначає основне призначення, вихідні дані майбутнього виробу, технічні характеристики і техніко економічні вимоги, які пред’являються до виробу, що розробляється, виконання необхідних стадій розробки конструкторської документації, її склад, а також спеціальні вимоги до виробу.

   Вихідними даними для  розробки технічного завдання:

• найменування і призначення виробу;
• характеристика умов використання;
• статево – вікова група.

   Технічне завдання  визначає основні вимоги замовника до розробника на розробку нових моделей у відповідності з умовами використання і призначення, визначає завдання на розробку науково – технічної документації.

   В технічному завданні  відображуються:

  -   вид виробу;

  -   строк його запровадження;

  -   ретельний перелік (склад) замовляємої науково – технічної документації;

  -   техніко – економічні  вимоги до нового виробу (трудові  і матеріальні витрати, рекомендуєме  устаткування для його виготовлення, методи виготовлення).

   Форма технічного завдання дозволяє точно і конкретно визначити найважливіші вимоги замовника до виконавця при оформленні замовлення на розробку.

   На цій стадії проектування  виконаній художником – модельєром, насамперед вивчається напрямок  моди на наступний сезон, вплив  моди на структуру і зовнішнє оформлення матеріалу. На готові швейні вироби складається характеристика майбутньої моделі.

   Зміст технічного завдання:

1. Найменування та область використання  виробу, що проектується.

2. Підстава для розробки (заявка).

3. Ціль і призначення розробки, експлуатаційне і функціональне призначення і перспективність пропозиції.

4. Джерела розробки. Перелік наукова  – дослідницьких робіт, експертних  зразків і його складаючих  частин.

5. Технічні (техніко –  технічні) вимоги до нового виробу.

6. Економічні показники.

7. Стадії й етапи  розробки.

8. Порядок контролю  та приймання.

9. Додатки. Перелік  НІР, креслення, схеми, розрахунки, фотокартки.

1.1. Назва та призначення  виробу, що проектується

   Плащ призначений  для жінки середньої вікової групи. Плащ спортивного стилю прямого силуету, з рукавом – реглан, накладними кишенями, коміром – стояк.. Плащ чорного кольору.

   Основною функцією  даного виробу є утилітарна  функція. При проектуванні плаща  це було враховано. Плащ добре  захищає організм людини від несприятливих кліматичних умов, атмосферної дії і механічних ушкоджень, він також дуже практичний у носінні.

   Так, як плащ проектується для зони помірного клімату, то потрібно враховувати її особливості. Ця зона характеризується дуже різноманітними  кліматичними умовами і яскраво вираженими сезонними відмінностями. Зима і літо за своєю подовженістю майже однакові і приблизно складають 140 – 160 днів в рік, перехідний період – 60 – 90 днів. До цієї зони необхідний  одяг помірної теплоізоляції, а для літа – легкий одяг з повітряпроникливих і гігроскопічних матеріалів. Для верхнього одягу, легкого одягу можна використовувати тканини з штучних і синтетичних волокон.

   У кожного віку  є свої особливості. Жінки середньої  вікової групи мають своє відношення до оточуючого світу. Одяг собі вони підбирають  не по останньому „крику” моди, а відповідно до свого типу, комплекції, і відповідно своєму положенню в сім ї і суспільстві. Ці особливості були також враховані під час проектування виробу.

   Основними вимогами до експлуатації є:

• ручне прання виробу при 30⁰С;
• не можна застосовувати хлор;
• не можна прати в пральній машині;
• не прасувати.

1.2. Вимоги до виробу, що проектується

   При проектуванні  моделі необхідно врахувати певну  кількість вимог. На стадії проектування ці вимоги повинні бути збалансованими так, щоб виробництво і збут були економічно доцільними.

   Основна вимога  – відповідність моделі її  призначенню і умовам експлуатації  – повинна сполучатися з вимогами  споживача, які формують спеціальне  замовлення, забезпеченість розмірно – зростового асортименту, споживчого попиту, конкурентоспроможності.

   Для цього в  моделі, що проектується, передбачені  і забезпечені ергономічність, гігієнічні  властивості, міцність, довговічність  з урахуванням промислових груп вимог, до яких відносять стандартизацію, уніфікацію деталей, що впливає на скорочення витрат на виготовлення виробу.

   Сучасні вимоги  до якості й естетичної цінності  одягу надають особливі вимоги  технологічності конструкції виробу. Конструктивно – промислові показники повинні забезпечувати не тільки естетичний зовнішній вигляд виробу, а й вимоги технологічності конструкції, що впливає на економічність.

   Вимоги до одягу  поділяються на дві групи:

• споживчі:
• відповідність основному функціональному призначенню;
• естетичні і конструктивні показники;
• зручність користування;
• міцність;
• термін використання;
• надійність в експлуатації;
• формостійкість;
• можливість ремонту;
• гігієнічні показники;
• економічні показники;
• виробничі – раціональність і економічність виготовлення виробів промисловим способом.

   Естетичні і  конструктивні показники мають  відповідати сучасному направленню  моди по силуету, пропорціям, форм  деталей, кольору, матеріалу.

   Зручність користування  відіграє велику роль при експлуатації  виробу. Значимість цього показника не однакова для всіх швейних виробів. Так, в одязі для урочистостей вона значно менша, ніж у виробничому та спеціальному одязі, де зручність користування є вирішальною.

   Велике значення  для одягу мають такі показники,  як міцність та формостійкість, тобто можливість зберігати форму на протязі тривалого часу. Швейні вироби повинні бути стійкими до атмосферних дій, воді, миючим засобам, хімічній чистці.

   Основні гігієнічні  функції одягу: захист людини  від механічних і хімічних пошкоджень, від дії несприятливих факторів зовнішнього середовища (холоду, спеки, дощу), підтримання шкіри у чистоті, забезпечення нормальної життєдіяльності (видалення поту, газообмін, дихання). Гігієнічні властивості одягу залежать не тільки від властивостей тканини, але й від конструкції одягу й кількості шарів одягу, тобто пакета одягу.

   Економічний фактор  – вартість і доступність виробу.

   Виробничі вимоги  до виробів – це вимоги стандартизації  й уніфікації, технологічності конструкції,  економічності.

   Конструкція одягу,  забезпечуючи естетичну цінність  одягу, повинна також встановлювати  таку точність деталей і одягу  в цілому, яка забезпечила б  відповідність  одягу фігурі  споживача, максимальну зручність  використання, гігієнічність, надійність, довговічність виробу.

1.3. Вимоги до матеріалів

   Одяг не може  існувати без тканини, тому  при виборі матеріалу необхідно  враховувати всі особливості  моделі.

   В залежності  від числа слоїв матеріалу,  які складають той чи інший  вид одягу чи її вузол, конструкції пакетів можуть бути однослойні та багатослойні.

   Основними матеріалами  пакету є:

  -   покривні  матеріали;

  -   підкладні  матеріали;

  -   прокладні  матеріали.

   Кожен слой  пакету виконує певні функції,  тому структура і фізико –  механічні властивості  матеріалів кожного слою різні.

   Покривні (основні)  матеріали приймають основне  механічне навантаження і виконують  декоративно – естетичну роль  у костюмі. Тому вони повинні  бути:

  -   достатньо  міцними;

  -   зносостійкими;

  -   стійкими  до розтягу;

  -   незминаємими;

  -   гігієнічними;

  -   гарними;

  -   модними.

   Підкладні матеріали  виконують поряд з естетичними  функціями функції захисту виробу  від зношування з внутрішньої  сторони, тому вони:

  -   повинні мати  гладку поверхню з малим коефіцієнтом тертя;

  -   гігієнічними;

  -   легкими;

  -   недорогими.

   Основне призначення   прокладних матеріалів – це  надання виробу більшої жорсткості, пружності, мати гарні пошивочні  властивості, низьку вартість.від  матеріалів не вимагається великої міцності на розрив і витирання, зовнішньому вигляду не надають великого значення.

   Для кожного  слою пакету використовуються  різноманітні матеріали в залежності  від виду одягу, його функціонального  призначення, вимог моди.

2. Технічна пропозиція

   Технічна пропозиція є другою стадією проектування нової моделі.

   Технічна пропозиція  – це сукупність креслярських  документів, які повинні призначатися  для розробки виробу. Вони включають  технічні і техніко – економічні  обґрунтування доцільності розробки  виробу.

  Ця доцільність  може бути досягнена внаслідок  аналізу технічного завдання, різноманітних  варіантів можливих рішень і  їх порівняльної оцінки з урахуванням  креслярських та експлуатаційних  особливостей виробу, що розробляється.

   На цій  найбільш  відповідальній стадії проектування вирішується основна задача процесу конструювання – розробка нового зразка виробу, який по своїм якісним показникам переважає над раніше створеними,  у зв’язку з цим проводиться аналіз рівня кращих зразків аналогічних виробів, так як не можна створювати нове, не проаналізувавши вже створене.

   Мета цього  чергового етапу проектування  – розробка ескізів моделей,  знаходження загального конструктивного  рішення, а також обґрунтування  створення еталонного ряду на  ґрунті аналізу моделей аналогів.

   На основі технічного  завдання на цій стадії виконуються  наступні роботи:

• виконується підбір моделей – аналогів;
• аналіз – моделей аналогів;
• складання еталонного ряду моделей - аналогів;
• розробка варіантів можливих рішень нової моделі;
• вибір оптимального варіанту рішення нової моделі;
• оцінка основної технічної пропозиції ( в порівнянні з моделями еталонного ряду).

   Якісному виконанню  цих робіт сприяє створення  картотек моделей – аналогів.

   Принципи підбору  й аналізу моделей аналогів  з урахуванням складності проектного завдання, груп складності моделей:

• група НА (вироби нового асортименту та з нових матеріалів) – експериментальні;
• група ПВ – перспективно – виставочні моделі (створювані по плану оновлення моделей існуючого асортименту);
• група ВС – моделі великих серій (створювані на основі базових моделей);
• група МС моделі спеціального призначення малих серій.

2. 1. Напрямок моди

   Скульптурна пластика  об’ємних форм і деталей –  оригінальних і витончено жіночних  – на вершині моди зимового сезону. При цьому ж ця тенденція збережеться наступної весни. Зверніть увагу, що в прямих силуетах акцент робиться на лінію плечей, а в силуетах з підкресленою талією – на лінію стегон, але при цьому одяг не виглядає громіздким. Перевага надається нейтральним, світлим і темним кольорами, всіма відтінками червоного, чорному і білому.

   Мода цього  сезону багата на контрасти:  актуальні об’ємні і витончені  прилеглі силуети, жіночність  і елегантний чоловічій стиль,  мінімалізм і фантазійний декор.  В оригінальних пропозиціях цієї зими де головну роль відіграє контрастна чорно - біла графіка, органічно поєднуються конструктивні лінії і декор, що кидається в очі, авангардні аплікації з геометричними мотивами і овальні силуети. І навіть моделі з тканини з класичними чорно – білими малюнками виглядають свіжо і дуже ефектно.

   Модно: 

• чітко виражена більшість чорного або білого;
• виразний декор;
• жіночна класика, етника, авангардизм.

   Модні акценти:

• витончений крій;
• розкішні тканини;
• контрастна текстура;
• тональні рішення.

   Тренди:

• новий мінімалізм;
• скульптурна об’ємність;
• декоративність;
• жіночість;
• елегантна класика;
• східні мотиви.

   Оздоблення:

• вишивка;
• об’ємні аплікації;
• випуклі декоративні елементи;
• контрастні канти;
• ефективні ґудзики.

   Пропозиції цього  сезону переконливо демонструє свою повну відповідність прогнозам, повідомлючих про наступні зміни за багато місяців до появи зимових колекцій. Нова жіноча мода розпрощалася з „дівчачим” образом, відповідно якому потрібно було носити одяг, як мінімум на розмір менше потрібного, і віддала перевагу більш, „дорослим” та строгим стильовим рішенням.

   Пішли в минуле  пальто, вузькі рукави яких дозволяли  надягати під них лише дуже  тонкий джемпер. Але це не  означає, що весь одяг перетворився  в супероб ємне подобіє модних пропозицій 80 –х, хоч в колекціях дизайнерів можна знайти безліч прикладів на цю тему. І все таки головною відзнакою сезону стають контрасти, коли поряд з об’ємними формами, нагадуючи ми овал, знаходяться витончені прилеглі силуети. Чіткі лінії крою і одноколірні матеріали, які декларують новий мінімалізм, мирно співіснують з розкішним декором, для якого використовуються найвиразніші засоби.

   Пальто становиться  однією з головних тем в  модному асортименті. Їх різноманітність  поражає уяву навіть спокусливого відвідувача бутиків. Вражає не тільки велика кількість видів тканин, багатогранність практичного використання цього виду одягу, але й присутність всіх можливих силуетів, які присутні в колекціях дизайнерів – від прилеглого до трапецевидного, від об’ємних прямих до легких летячих. Короткі пальто – жакети і сукні-пальто, пальто довжиною максі та міні, пальто з пластичних вовняних тканин і щільного шовку, одноколірного, вишитого чи з набивним малюнком.