Організація і методика аудиту виробничих запасів на прикладі Дочірнього підриємства ВАТ «Славутський руберойдовий завод ВКП УМТЗ Славут

 

 

 

 

Міністерство освіти і науки України

Національний університет водного господарства та природокористування

Інститут довузівської підготовки та післядипломної освіти

Кафедра обліку і аудиту

 

 

 

 

 

 

Курсова робота

на тему

„Організація і методика аудиту виробничих запасів на прикладі Дочірнього підриємства ВАТ «Славутський руберойдовий завод ВКП УМТЗ Славутського руберойдового заводу»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рівне – 2008

 

Зміст

 

 

ВСТУП

           Темою курсової роботи є організація і методика аудиту виробничих запасів на прикладі ДП  ВАТ «Славутський руберойдовий завод» ВКП УМТЗ СлРз».

            Запаси є однією з найбільших  складових активів підприємства. Для здійснення виробничо – господарської діяльності підприємств всіх форм власності і галузей економіки використовують товарно – виробничі запаси. Вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у складі витрат підприємства різних сфер діяльності. Товарно – виробничі запаси є складовою частиною групи матеріальних ресурсів, що формують економічні (виробничі) ресурси. Виробничі запаси як предмети праці забезпечують у сукупності із засобами праці та робочою силою виробничий процес підприємства, в якому вони використовуються одноразово. Особливість матеріальних ресурсів полягає утому, що вони повністю споживаються в кожному виробничому циклі і тому цілком переносять свою вартість на продукцію.

            Від правильності ведення обліку запасів залежить достовірність данних про отриманий підприємством прибуток та збереження самих запасів.

           Для забезпеченості підприємства виробничими запасами та ефективного їх використання необхідно вживати комплекс заходів, щодо виявлення, кількісного вимірювання та реалізації виявлених заходів. Для цього необхідно здійснювати систематичний облік і аудит, якісний аналіз рівня та динаміки забезпеченості, а також ефективності використання виробничих запасів. В цьому полягає актуальність теми проведеного дослідження. Основним джерелом інформації є дані бухгалтерського та фінансової звітності.

Матеріальні затрати становлять 57-68% собівартості продукції. Від достовірності та об'єктивності відображення в бухгалтерському обліку й звітності операцій із виробничими запасами залежить правильність визначення основних показників, які характеризують результати господарської діяльності та реальний фінансовий стан підприємства (залишки оборотних коштів, темпи їх обігу, собівартість, прибуток, рентабельність, показники прибутковості акцій тощо). Тобто від достовірності, об'єктивності, правдивості та повноти відображення господарських фактів, пов'язаних із рухом виробничих запасів, залежить правдивість і неупередженість усіх суттєвих для користувачів показників.

 Законами України „Про бухгалтерський  облік і фінансову звітність  в Україні” та „Про аудиторську  діяльність” визначено, що і бухгалтерський  облік, і аудит забезпечують надання  користувачам фінансової звітності  для прийняття відповідних рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, власний капітал, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Актуальність даної теми як раз і полягає у тому, що аудитором має бути висловлена думка про те, чи відповідає фінансова інформація щодо руху і залишків виробничих запасів на підприємстві в усіх суттєвих аспектах нормативним документам, які регламентують порядок її підготовки і надання користувачам. Тому що операції з запасами займають основну частину роботи бухгалтерії підприємства. В той же час перекручення, несвоєчасність, неточність та інші помилки в обліку товарно-матеріальних цінностей можуть призвести до прямих збитків, штрафних санкцій, викликаних помилками у звітності.               

 Метою написання курсової роботи є перевірка теоретичних знань з дисципліни та вміння застосовувати їх на практиці для вирішення питань організації, методики та техніки здійснення аудиту на прикладі ДП  ВАТ «Славутський руберойдовий завод» ВКП УМТЗ СлРз».

Під час виконання курсової роботи були поставленні наступні завдання:

1. Закріпити, розширити та поглибити  теоретичні знання з дисципліни  для майбутнього їх застосування.

2.  Розвинути навички самостійної роботи при формуванні та вирішенні проблем, які поставленні в курсовій роботі.

3. Ознайомитись з організацією, методикою і технікою здійснення внутрішнього контролю на  прикладі ДП  ВАТ «Славутський руберойдовий завод» ВКП УМТЗ СлРз».

4. Описати методику здійснення  аудиту виробничих запасів та  МШП на прикладі обраного підприємства.

5. Задокументувати процес здійснення  аудиту та його результати.

      

         Об’єктом дослідження даної курсової роботи виступає підприємство „ДП ВАТ «СЛАВУТСЬКИЙ РУБЕРОЙДОВИЙ ЗАВОД» ВКП УМТЗ СЛАВУТСЬКОГО РУБЕРОЙДОВОГО ЗАВОДУ»”.

       ДП  ВАТ «Славутський руберойдовий завод» ВКП УМТЗ СлРз» було засновано на колективній власності ВАТ „Славутського руберойдового заводу”, як його дочірнє підприємство. Загальними зборами акціонерів ВАТ „Славутський руберойдовий завод” був затверджений Статут ДП  ВАТ «Славутський руберойдовий завод» ВКП УМТЗ СлРз» 06/06/1998р.

        Бухгалтерський  облік на досліджуваному підприємстві  ДП ВАТ „Славутський руберойдовий  завод” ВКП УМТЗ СлРз” ведеться  безперервно з дня державної  реєстрації  підприємства 29/07/1998р. Основним видом діяльності є оптова торгівля будівельними матеріалами.

        Це основний вид діяльності підприємства, але воно може займатися й іншими видами, які прописані в Статуті та не заборонені чинним законодавством.

В даній курсовій роботі, в першому розділі, буде надана економічна характеристика та класифікація виробничих запасів, оцінка в обліку та звітності.

В другому розділі предметом вивчення є система внутрішнього контролю на підприємстві та буде здійснено її оцінку.

В третьому розділі буде складено програму проведення аудиту як виробничих запасів, так і малоцінних та швидкозношуваних предметів на  „ДП ВАТ «СЛАВУТСЬКИЙ РУБЕРОЙДОВИЙ ЗАВОД» ВКП УМТЗ СЛАВУТСЬКОГО РУБЕРОЙДОВОГО ЗАВОДУ»”.

За складеною програмою та за допомогою аудиторських процедур буде проведено аудит виробничих запасів та МШП.

До курсової роботи також додаються додатки, які документально підтверджують  відомості, які наведені в розділах роботи.

 

 

1. ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВИРОБНИЧИХ  ЗАПАСІВ ТА МАЛОЦІННИХ ШВИДКОЗНОШУВАНИХ ПРЕДМЕТІВ

1.1. Поняття виробничих запасів та  малоцінних швидкозношуваних предметів  та їх класифікація

   Для здійснення виробничо – господарської діяльності підприємств всіх форм власності і галузей економіки використовують товарно – виробничі запаси, які є найбільш важливою і значною частиною активів підприємства. Вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у складі витрат підприємства різних сфер діяльності. Товарно – виробничі запаси є складовою частиною групи матеріальних ресурсів, що формують економічні (виробничі) ресурси. Виробничі запаси як предмети праці забезпечують у сукупності із засобами праці та робочою силою виробничий процес підприємства, в якому вони використовуються одноразово. Особливість матеріальних ресурсів полягає утому, що вони повністю споживаються в кожному виробничому циклі і тому цілком переносять свою вартість на продукцію.

Зміст та сутність поняття “Запаси”, а також методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності регламентує Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 9 “Запаси” (Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 року № 246, зареєстроване в Міністерстві юстиції України  02.11.99р. за № 751/4044).

Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ)

Відповідно до П(с)БО №9, запаси – це активи, що відповідають одній з трьох ознак:

- утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

Виходячи з цієї ознаки, під цими запасами слід розуміти такі активи, як напівфабрикати, у разі, якщо ці активи призначені для продажу іншим особам, продукцію сільськогосподарського виробництва, у разі, якщо ці активи призначені для продажу та товари.

- перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу результатів виробництва;

Виходячи з цієї ознаки, під цими запасами слід розуміти такі активи, як тварини на вирощуванні та відгодівлі, виробництво, брак у виробництві.

- утримуються для споживання в процесі виробництва продукції, виконання робіт та  надання послуг, а також управління підприємством.

 Виходячи з цієї ознаки, під  цими запасами слід розуміти  такі активи, як виробничі запаси, малоцінні швидкозношувані предмети.

Запаси визнаються активом за П(с)БО 9 за умови:

- якщо існує вірогідність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з використанням запасів, тобто якщо сировина (або інші запаси) не буде використана в процесі виробництва, наприклад, унаслідок втрати необхідних якостей, її слід вилучити зі складу активів і віднести до інших операційних витрат звітного періоду. До введення в дію П(с)БО 9 така сировина обліковувалась як запаси до моменту її списання або продажу;

- якщо вартість запасів може  бути достовірно визначена. Це  означає, що така вартість не  повинна мати суттєвих помилок  і упередження (необ'єктивності), і  користувачі можуть покластися  на неї в тій мірі, в якій  вона відображає, або очікується, що буде відображати, дійсний стан справ.

Виходячи з правил визнання запасів активами, слід додати,  що відповідно до п. 5 П(с)БО 9 запаси, які, ймовірно, в майбутньому не принесуть підприємству економічної вигоди, не можуть визнаватися активами. Тому їх необхідно списати з балансу. Згідно з П(с)БО 16 зменшення активів підприємства належить до його витрат (стосується тільки бухгалтерського обліку) за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.    Умови визнання товарів регулюються  Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 „Запаси”. Рис. 1.1.   

 

П(С)БО 9 «Запаси»
Одиниця бухгалтерського обліку запасів	Найменування Однорідна група (вид)
Методи оцінки вибуття запасів	При відпуску запасів у виробництво, з виробництва, продаж та іншому вибутті оцінка їх може здійснюватися за одним з наступних методів: Ідентифікаційної собівартості відповідної одиниці запасів; Середньозваженої собівартості; Собівартості перших за часом надходжень запасів (ФІФО); Нормативних затрат; Ціни продажу.
Для одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується один і той же метод.

 

Рис. 1.1. Умови визнання запасів.

 

Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають:

• сировину, основні та допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначенні для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва та адміністративних потреб;
• незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених виробничих процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу;
• готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу  і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;
• товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;
• малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більший операційного циклу;
• молодняк тварин і тварини на відгодівлі, продукцію сільського та лісового господарства, якщо вони оцінюються у фінансовій звітності за нижчою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації запасів.

Норми П(с)БО 9 не поширюються на такі запаси:

• Незавершені роботи за будівельними контрактами, включаючи контракти з надання послуг, що безпосередньо пов’язані з ними.
• Фінансові активи (цінні папери, що утримуються з метою продажу тощо).
• Молодняк тварин і тварини на відгодівлі, продукцію сільського та лісового господарства, корисні копалини, якщо вони оцінюються за чистою вартістю реалізації відповідно до інших положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Згідно класифікації, яка наведена на рис.1.2., виробничі запаси – придбані або самостійно виготовлені вироби, які підлягають подальшій переробці на підприємстві. До них відносяться: сировина і матеріали, купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, паливо, тара і тарні матеріали, будівельні матеріали, матеріали, передані в переробку, запасні частини, матеріали сільськогосподарського призначення, інші матеріали.

 

 

До малоцінних та швидкозношувальних предметів (далі МШП) належать предмети, які використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року, такі як інструменти, господарський інвентар, спеціальне оснащення, спеціальний одяг тощо.

На МШП, які відносяться до запасів, не нараховується знос, а вартість переданих в експлуатацію малоцінних та швидкозношуваних предметів виключається зі складу активів (списується з балансу на витрати) з подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів за місцем експлуатації та відповідальними особами протягом терміну фактичного використання цих предметів.

 

Згідно з робочим планом рахунків на „ДП ВАТ «СЛАВУТСЬКИЙ РУБЕРОЙДОВИЙ ЗАВОД» ВКП УМТЗ СЛАВУТСЬКОГО РУБЕРОЙДОВОГО ЗАВОДУ»” використовуються виробничі запаси, зокрема сировина і матеріали, паливо, запасні частини, інші матеріали, малоцінні швидкозношувані предмети. (Додаток)

1.2. Оцінка запасів в обліку

Запаси відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок: первісною або чистою вартістю реалізації. Оцінка запасів є важливою передумовою організації обліку цієї ділянки, адже вона впливає на точність фінансових результатів підприємства.

 Отримані та вироблені запаси  зараховують на баланс підприємства  за первісною вартістю, яка складається  з суми фактичних витрат на  їх придбання та виготовлення. Первісна вартість запасів не  змінюється, крім випадків, передбачених П(с)БО 9.

 Запаси відображають за чистою  варттістю реалізації, якщо на  дату балансу їх ціна знизилась, або воні застаріли, зіпсовані, або  іншим чином втратили свою  первісно очікувану економічну  вигоду.

Чиста вартість реалізації визначається по кожній одиниці запасів вирахуванням очікуваної ціни продажу очікуваних витрат на завершення виробництва і збут.

Сума, на яку первісна вартість запасів перевищує чисту вартість реалізації, та вартість повністю втрачених запасів списується на витрати звітного періоду. Суми нестач та втрат від псування цінностей до прийняття рішення про конкретних винуватців відображається на за балансових рахунках. Після встановлення осіб, які мають відшкодувати витрати, належна до відшкодування сума зараховується до складу дебіторської заборгованості і доходу звітного періоду.

Вартысть повнысю втрачених запасыв згыдно до П(с)БО 9 одночасно выдображаэться на позабалансовому рахунку «Невідшкодованы нестачы і втрати выд псування цынностей».

Запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю (собівартістю), яка визначається залежно від шляхів надходження запасів.

Запаси на підприємство можуть надходити в результаті:

• придбання за плату;
• виготовлення власними силами;
• внесення до статутного капіталу підприємства;
• безоплатного одержання;
• придбання в результаті обміну на подібні активи;
• придбання в результаті обміну (часткового обміну) на неподібні активи.

 

Придбання запасів за плату

Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

- суми, що сплачується згідно з договором постачальнику (продавцю), за винятком непрямих податків;

- суми ввізного мита:

- суми непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;

- транспортно – заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів за вантажно – розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати на страхування ризиків транспортування запасів);

Транспортно – заготівельні витрати включаються до собівартості запасів або загальною сумою відображаються на окремому субрахунку рахунків обліку запасів.

Сума транспортно – заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишків запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць.

 Сума транспортно – заготівельних  витрат, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається, як добуток середнього відсотка транспортно – заготівельних витрат і вартості запасів, що вибули, з відображенням її на тих самих рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображено вибуття цих запасів.

 ТЗВ = Сер.% ТЗВ х Запаси, що вибули                               [1]

Середній відсоток транспортно – заготівельних витрат визначається діленням суми залишків транспортно – заготівельних витрат на початок звітного місяця і транспортно – заготівельних витрат за звітний місяць на суму залишку запасів на початок місяців і запасів, що надійшли за звітний місяць.

Сер.% ТЗВ = ТЗВ поч. міс. + ТЗВ зв.міс.              [2]

                     З поч.міс. + З над.

- інші витрати, що безпосередньо пов’язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, у якому вони придатні до використання у запланованих цілях.

До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання та підвищення якісно технічних характеристик запасів.

Згідно наказу „Про організацію бухгалтерського обліку і облікову політику”  “ДП ВАТ «СЛАВУТСЬКИЙ РУБЕРОЙДОВИЙ ЗАВОД» ВКП УМТЗ СЛАВУТСЬКОГО РУБЕРОЙДОВОГО ЗАВОДУ»“, товарно-матеріальні цінності зараховуються на баланс підприємства по первісній вартості, яка включає вартість придбання ТМЦ, транспортно-заготівельні та інші витрати, які безпосередньо пов’язані з придбанням данних ТМЦ.

Виготовлення запасів власними силами підприємства.

Первісною оцінкою запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається собівартість їх виробництва, яка визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 „Витрати”, зі змінами і доповненнями, затвердженими Міністерством Фінансів України від 31.12.99р. №318, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19.01.2000р. за № 27/4248.

Собівартість виробництва виробничих запасів включає витрати, що безпосередньо пов’язані з одиницями виробництва, а саме:

• прямі матеріальні витрати (вартість сировини, купованих напівфабрикатів та комплектуючих виробів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат);
• прямі витрати на оплату праці (заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим на виробництві продукції, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат);
• інші прямі витрати (усі інші виробничі витрати, які можуть безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земальних і майнових паїв, амортизація тощо);
• загальновиробничі витрати (витрати на управління виробництвом, амортизація основних засобів і нематеріальних активів загальновиробничого призначення, витрати на обслуговування виробничого процесу тощо), які виникають при переробці матеріалів у готову продукцію і поділяються на:

• постійні накладні витрати (непрямі витрати на виробництво, що залишаються незмінними або майже незмінними при зміні обсягу виробництва);
• змінні накладні витрати (непрямі витрати на виробництво, що змінюються прямо або майже прямо пропорційно до зміни обсягу діяльності).

Внесення запасів до статутного капіталу підприємства

Первісною вартістю запасів, що внесенні до статутного капіталу підприємства, визначається погодженна засновниками (учасниками) підприємства справедлива вартість.

Відповідно до П(с)БО 9 „Об’єднання підприємств”, справедлива вартість – сума, за якою може бути здійснений обмін активу або оплата зобов’язань в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

Безоплатне одержання запасів

Первісною вартістю запасів, одержаних підприємством безоплатно, визначається їх справедлива вартість.

Придбання запасів у результаті обміну на подібні об’єкти

Відповідно до П(с)БО 7 „Основні засоби”, подібні об’єкти – це об’єкти, які мають однакове функціональне призначення та однакову справедливу вартість. Первісна вартість запасів, придбаних у результаті обміну на подібні об’єкти, дорівнює балансовій вартості переданих активів. Якщо балансова вартість переданих активів перевищує їх справедливу вартість, то первісною вартістю отриманих запасів є їх справедлива вартість.

Різниця між справедливаю та балансовою вартістю переданих запасів включається до складу затрат звітного періоду.

Придбання запасів у результаті обміну (часткового обміну) на неподібні об’єкти

Неподібні об’єкти – це об’єктии, які не мають однакового функціонального призначення та однакової справедливої вартості.

Первісна вартість запасів, що придбані у результаті обміну (часткового обміну) на неподібні об’єкти, дорівнює справедливій вартості переданих об’єктів, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) у процесі обміну.

До первісної вартості запасів не включаються:

             - понаднормові витрати і нестачі запасів;

             - проценти за користування позиками;

             - витрати на збут;

             -загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов’язані з придбання та доставкою запасів та приведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання.

Первісна вартість запасів бухгалтерського обліку не змінна, крім випадків здійснення оцінки запасів на дату балансу, коли запаси відображаються за правилом „нижчої оцінки”.

Крім методів, які відповідають за оцінку запасів при їх зарахуванні на баланс підприємства, при відпуску запасів у виробництво, продаж та іншому вибутті оцінка їх здійснюється згідно з такими методами:

1. ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;
2. середньозваженої собівартості;
3. собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);
4. нормативних затрат;
5. ціни продажу.

Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, використовується лише один з вищенаведених методів. Зміна методу списання запасів оформлюється на підприємстві оформлюється наказом по підприємству.

Згідно з П(с)БО 9 „Запаси” можна виділити кілька основних причин, що обумовлюють списання запасів з балансу:

1. відпуск у виробництво;
2. списання у зв’язку з невідповідністю критерію активу;
3. списання у зв’язку з псуванням, розкраданням і т.д.;
4. реалізація на сторону.

Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, використовується лише один з вищенаведених методів.

Запаси, які відпускаються, та послуги, що виконуються для спеціальних замовлень і проектів, а також запаси, які не замінюють одне одного, оцінюються за ідентифікованою собівартістю. Застосовуючи цей метод, підприємство може регулювати  свій прибуток шляхом реалізації більш дорогих або найбільш дешевих одиниць запасів.

Оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться по кожній одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержання у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів.

Чистий прибуток, розрахований при виконанні цього методу, набуває середнього значення (найбільш рівну величину прибутку) у порівнянні з результатом застосування методу ФІФО.

Оцінка запасів за методом ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються у послідовності, у якій вони надходили на підприємство (відображенні у бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів.

У результаті застосування методу ФІФО вартість кінцевих запасів наближена до їх поточної ринкової вартості, а собівартість реалізованої продукції знижується, що призводить до максимального значення чистого прибутку.

Якщо ціни зростають у звітному періоді за методом ФІФО, виникає найнижча собівартість реалізованої продукції внаслідок низьких цін на раніше придбану продукцію і як результат – найвищий чистий прибуток.

Оцінка за нормативними затратами полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей та діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних затрат до фактичних, норми затрат повинні регулярно перевірятись у нормативній базі.

Оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торгової націнки товарів. Цей метод застосовують підприємства, що мають значну та змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торгової націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари. Сума торговельної націнки на товари визначається як добуток продажної (роздрібної)  вартості реалізованих товарів і середнього відсотка торгової націнки. Середній відсоток торговельної націнки визначається діленням суми залишку торговельних націнок на початок звітного періоду і торговельних націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів.