Організація і методика аудиту розрахунків з покупцями та замовниками СТОВ «Куяльник» Котовського району Одеської області

Міністерство аграрної політики і продовольства України

Одеський державний аграрний університет

Економічний факультет

Кафедра бухгалтерського обліку і аудиту

Курсова робота

з дисципліни “Аудит”

на тему:

«Організація і методика аудиту розрахунків з покупцями та замовниками СТОВ «Куяльник» Котовського району Одеської області»

Виконала:

студентка 4 курсу 2 групи

економічного факультету

денної форми навчання

напряму спеціальність 6.030509 “ Облік і аудит ”

Селіфанова Яна

Керівник: Максименко Н.Г.

м. Одеса   2014 р.

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………………….

1. Наукові основи організації і методики аудиту розрахунків з покупцями та замовниками……………………………………………………………………………..
2. Природно-економічна характеристика СТОВ «Куяльник»……………………….

3. Організація і методика аудиту  розрахунків з покупцями та замовниками………..                           3.1 Мета, завдання, джерела інформації, послідовність, нормативна і   законодавча  база аудиту розрахунків з покупцями та замовниками………………………………..

3.2 Програма та процедури  аудиту розрахунків з покупцями та замовниками………

3.3 Методика проведення  аудиту розрахунків з покупцями та замовниками ………..

3.4 Особливості аудиторської  перевірки розрахунків з покупцями та замовниками в умовах автоматизації обліку………………………………………………………………

Висновки………………………………………………………………………………..

Список використаних джерел…………………………………………………………

Додатки

ВСТУП

З проблемою управління розрахунками з покупцями і замовниками стикаються підприємства всіх форм власності незалежно від їх розміру та сфери діяльності.

В умовах світової фінансової кризи багато організацій відчувають гострий дефіцит обігових засобів, викликаний труднощами залучення зовнішнього фінансування в формі банківських кредитів. Зіткнувшись з такого роду проблемами, багато підприємств змушені переглянути свою політику управління оборотним капіталом. Найбільша увага при цьому приділяється обліку іконтролю розрахунків з покупцями і замовниками. Необхідною умовою цього є налагодження ефективної системи бухгалтерського та управлінського обліку і впровадження певних контрольних процедур.

Дебіторська заборгованість істотно погіршує фінансовий стан підприємства, вона є іммобілізацією грошових засобів, відверненням їх з господарського обороту, що приводить до зниженню темпів виробництва і результативних показників діяльності підприємства, оскільки прострочена дебіторська заборгованості, по якій закінчився термін позовної давності, підлягає віднесенню на збитки підприємства.

Питання проведення аудиту розрахунків з покупцями і замовниками на підприємствах є дуже важливим та актуальним в наш час. Це пов’язано з тим, що з розвитком ринкових відносин та відносної стабілізації в економіці країни, підприємства почали окрім основної діяльності інвестувати вільні активи в фінансову та інвестиційну діяльність.

Метою проведення аудиту розрахунків з покупцями та замовниками є підтвердження правильності та повноти відображення в обліку і звітності та своєчасність розрахунків підприємств з покупцями і замовниками.

Завданнями даної роботиє:

1. розгляд економіко-правових аспектів розрахунків з покупцями і замовниками комерційної організації;
2. класифікація розрахунків з покупцями і замовниками;
3. аналіз нормативної бази, що регулює порядок обліку і методику аудиту розрахунків з покупцями і замовниками;
4. огляд принципів бухгалтерського обліку розрахунків з покупцями і замовниками комерційної організації;
5. характеристика стану розрахунків з покупцями і замовниками;
6. аналіз бухгалтерської документації тасистем внутрішнього контролю в частині розрахунків з покупцями і замовниками в  СТОВ «Куяльник»;
7. виконання аудиторських процедур з урахуванням можливих типових;
8. порушень у порядку обліку розрахунків з покупцями і замовниками;
9. вироблення рекомендацій щодо усуненнявиявлених порушень.

Предметом дослідження роботи є процес підготовки, організації та проведення аудиту розрахунків з покупцями і замовниками на підприємстві.

Об'єктом дослідження СТОВ «Куяльник» є облік розрахунків з дебіторами.

Джерелами інформації для аудиту операцій за розрахунками з покупцями та замовниками є первинні документи з обліку розрахунків з покупцями та замовниками, облікові регістри, які використовуються для відображення в обліку операцій за розрахунками з покупцями та замовниками, а також Головна книга та звітність.

Дана курсова робота підрозділяється на три розділи, в кожній з яких розглядаєтьсяокремий блок питань.Так у першому розділі викладені точки зору і пропозиції окремих авторів з питань щодо аудиту розрахунків з покупцями і замовниками,  також висловлені  власні думки на ті чи інші точки зору щодо досліджуваної теми.У другому розділі надана організаційно - економічна характеристика підприємства, де вказані правові та організаційні основи функціонування підприємства, загальна оцінка економічного та фінансового стану розвитку підприємства в динаміці за останні 3 роки. У третьому розділі наведенамета, завдання, джерела інформації, нормативна база і послідовність аудиту розрахунків з покупцями та замовниками, методика аудиту розрахунків з покупцями та замовниками, особливості аудиторської перевірки розрахунків з покупцями та замовниками в умовах автоматизації обліку.

1 РОЗДІЛ. НАУКОВІ  ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ І МЕТОДИКИ АУДИТУ РОЗРАХУНКІВ З ПОКУПЦЯМИ ТА ЗАМОВНИКАМИ

Аудит розрахунків з покупцями і замовниками розглядаються в працях вітчизняних вчених, таких як: Бутинця Ф.Ф., Білухи М.Т., Голова С.Ф., Дем’яненка М.Я., Гайдуцького П.І., Гарасима П.М., Кірейцева Г.Г., Кужельного М.В., Лінника В.Г., Осадчого Ю.І., Пархоменка В.М., Пушкаря М.С., Саблука П.Т., Сопко В.В., Швеця В.Г., Шпичака О.М. та інших. Незважаючи на значні дослідження практичних та теоретичних аспектів проведення аудиту дебіторської заборгованості, недостатньо дослідженими залишаються питання, які пов’язані з розробкою практичних процедур в аудиті розрахунків з покупцями та замовниками.

Законами України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" та "Про аудиторську діяльність" визначено, що і бухгалтерський облік, і аудит забезпечують надання користувачам фінансової звітності для прийняття відповідних рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, власний капітал, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. 1. Закон України «Про аудиторську діяльність» № 3125-XII від 22.04.1993р. із змінами від 14.09.2006 № 140-V. Цей Закон визначає правові засади здійснення аудиторської діяльності в Україні і спрямований на створення системи незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів користувачів фінансової та іншої економічної інформації.

Положенням бухгалтерського обліку №10 „Дебіторська заборгованість”, затвердженим наказом Міністерства фінансів України №237 від 8.10.1999р., визначаються методологічні основи формування бухгалтерського обліку і розкриття у фінансовій звітності підприємствами, установами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних організацій) інформації про дебіторську заборгованість, яку аудитор повинен використати у своїй роботі. (     )

Утенкова К. О. трактує визначення дебіторської заборгованості таким чином: дебіторська заборгованість — це сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу. Але Садовська І. надає визначення дещо інше: дебіторська заборгованість - сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

Думка Іванової Н. А. щодо визначення мети аудиту розрахунків з покупцями та замовниками співпадає з думкою Поповича В. В.. Виходячи з цього мета аудиту розрахунків з покупцями та замовниками – підтвердити інформацію щодо повноти, достовірності, законності та правильності відображення в обліку та своєчасність розрахунків.

Однак думка Білухи Н. Т. відрізняється від думки вище зазначених вчених. Таким чином основною метою аудиту розрахунків з покупцями та замовниками є надання аудитором обґрунтованого висновку щодо законності, достовірності, доцільності операцій з вітчизняними та іноземними покупцями та замовниками, встановлення правильності та повноти відображення в облікових документах відповідної інформації, перевірка правильності списання заборгованості по розрахункам з покупцями та замовниками, строк позовної давності якої минув, а також підтвердити правильність та повноту відображення в обліку і звітності та своєчасність розрахунків підприємств з покупцями та замовниками,  шляхом надання аудитором відповідного аудиторського висновку.

Савченко В. Я. виділяє такі завдання дебіторської заборгованості:

1. установлення реальності дебіторської заборгованості та простроченої заборгованості за якою минув строк позовної давності);
2. перевірка правильності списання заборгованості, строк позовної давності якої минув;
3. перевірка відображення в обліку дебіторської заборгованості залежно від прийнятого методу визначення реалізації;
4. перевірка правильності та обґрунтованості списання заборгованості;
5. дослідження правильності оформлення і відображення в обліку заборгованості за виданими авансами, пред’явленими претензіями.

До цього переліку завдань Попович В. В., В. А. Кононенко, Н. Г. Максименко та В. Г. Кожем’якіна пропонують ще додати такі:

1. контроль своєчасності погашення заборгованості;
2. аналіз доцільності заходів, вжитих підприємством щодо ліквідації причин, які спричинили прострочену заборгованість;
3. оцінювання стану синтетичного та аналітичного обліку розрахунків з дебіторами, якості відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку, облікових реєстрах та звітності.

Для успішного виконання поставлених завдань аудитор складає програму аудиту, до якої в обов’язковому порядку відносяться аудиторські процедури за всіма виділеними під сукупностями з вказівкою виконавців та терміном виконання. До програми на погляд Чернелевського Л. М. входять такі питання :

1. контроль наявності, якості та реєстрації укладених договорів;
2. звірення залишків по рахунках за даними Головної книги, синтетичного та аналітичного обліку;
3. перевірка правильності створення і використання резерву сумнівних боргів;
4. контроль повноти і реальності відображення господарських операційно-безготівкових розрахунках у первинних документах;
5. контроль правильності розрахунків у первинних документах (за кількістю і за вартістю);
6. контроль відповідності і своєчасності облікової реєстрації;
7. перевірка розрахунків за товарообмінними операціями;
8. перевірка безнадійної дебіторської заборгованості;
9. перевірка розрахунків за претензіями та з відшкодування заподіяних збитків;
10. перевірка розрахунків із зовнішньоекономічної діяльності;
11. перевірка забезпечення зобов’язань;
12. перевірка претензійної роботи й роботи внутрішнього аудитора;
13. інші питання, що стосуються аудиту дебіторської заборгованості й зобов’язань.

Давидов Г. М. виділяє такі методи контролю, які застосовуються при аудиті заборгованості:

- нормативно-правове регулювання, тобто визначення законності заборгованості, правомірності господарських операцій, в результаті яких вона виникла;

- документальний, тобто перевірка  документального підтвердження  сум заборгованості, перевірка регістрів  синтетичного та аналітичного  обліку у співставленні з даними  первинних документів, розрахунково-обчислювальні  перевірки та ін.;

- фактичний, тобто інвентаризація  заборгованості.

Усач Б. Ф. виділяє такі завдання, що стоять перед аудитором при проведенні аудиту розрахунків з покупцями і замовниками:

• оцінити систему внутрішнього контролю за дебіторсько-кредиторською заборгованістю, для чого необхідно визначити сильні і слабкі сторони контролю, що впливають на проведення щорічних аудиторських процедур;
• виявити данні, які можна використовувати при щорічних аудиторських процедурах;
• знайти недоліки контролю і вказати їх у листі керівництву підприємства-клієнта;
• скласти програму і методику проведення аудиту дебіторсько-кредиторської заборгованості;
• здійснити аудит дебіторсько-кредиторської заборгованості;
• видати кваліфікований аудиторський висновок, якщо це можливо.

Процес проведення аудиторської перевірки дебіторської заборгованості має певну послідовність.

В. І. Подольський вважає, що при проведенні аудиту певних пасивів і активів підприємства існують деякі особливості щодо етапів їх проведення, а саме під час здійснення аудиту розрахунків з покупцями та замовниками виділяють такі етапи:

1) організаційний;

2) безпосередньо здійснення аудиту;

3) завершальний етап.

В ході організаційного етапу аудиту розрахунків з покупцями та замовниками відбувається процес укладання угоди між аудиторською фірмою та підприємством – клієнтом, планування аудиторської перевірки та визначення процедур, які повинні проводитись на даному етапі з врахуванням попереднього тестування системи внутрішнього контролю розрахунків з покупцями та замовниками.

В ході аудиту розрахунків з покупцями та замовниками застосовуються прийоми фактичного та документального прийому. При проведенні фактичного контролю здійснюється інвентаризація або звірка стану розрахунків з дебіторами.

Обов’язковість проведення інвентаризації розрахунків з покупцями та замовниками передбачено Інструкцією № 69 з метою підтвердження достовірності даних бухгалтерського обліку і звітності. Загальний порядок проведення інвентаризації розрахунків викладено в пп. 11.11 п. 11 цієї Інструкції:

•   усім дебіторам підприємства кредитори передають виписки про їхню заборгованість, які пред’являються інвентаризаційній комісії для підтвердження реальності такої заборгованості;

Дебітори зобов’язані протягом 10 днів від одержання виписки підтвердити заборгованість або заявити заперечення.

•   на рахунку обліку розрахунків з покупцями та замовниками повинні лишитись лише узгодженні суми.

В процесі здійснення документального контролю розрахунків з покупцями та замовниками аудитором перевіряється наявність всіх договорів. Накладних, рахунків-фактур тощо що засвідчують виникнення розрахункових відносин між підприємством та його дебіторами, їх дотримання вимогам чинного законодавства при оформленні, арифметична точність проведених в них розрахунків, також звіряються залишки по регістрах обліку, первинних документах та звітності, стан обліку резерву сумнівних боргів.

Для полегшення своєї роботи аудитор має ознайомитись з класифікацією типових порушень, що їх можна виявити в ході перевірки розрахунків з покупцями та замовниками. Виявлені помилки та порушення аудитор фіксує в робочому документі фіксованої форми. При виявленні порушень аудитор не повинен повідомляти про ці порушення контролюючі органи, так як ніяким чином не може розголошувати інформацію, яка стосується цього клієнта. Аудитор має надати рекомендації  підприємству для усунення виявлених посилок та недопущення їх в обліку в подальшому.

По закінченню аудиту розрахунків з покупцями та замовниками має складати аудиторський звіт та аудиторський висновок. При цьому аудиторський звіт є документом з більш розгорнутою інформацією про стан обліку розрахунків з покупцями та замовниками, а аудиторський висновок є білиш стислим та надається для інформування всіх користувачів, а не тільки для керівництва підприємства. (    )

На думку Бутинця Ф. Ф. під час перевірки необхідно встановити, чи правильно відображені за статтями балансу відповідні залишки заборгованості. Для цього порівнюють залишки за кожним видом розрахунків на одну і ту саму дату за даними аналітичного обліку із залишками за синтетичним рахунком 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками", Головною книгою і балансом. За наявності розходжень слід перевірити реальність і документальну обґрунтованість заборгованості за кожним покупцем чи замовником. Такі розходження - наслідок занедбаності обліку розрахункових операцій або результат зловживань.

Кожна сума дебіторської заборгованості на окремих рахунках розглядається з погляду виникнення боргу, причини і давності створення заборгованості, реальності її одержання. Під час аудиту дебіторської заборгованості розрізняють такі її категорії: поточну (або нормальну); неоплачену в строк; заборгованість за строком давності, що минув; спірну; безнадійну.

Під час перевірки розрахунків із покупцями встановлюють, чи укладені договори поставки продукції, чи правильно вираховуються суми, належні підприємству за прийняту покупцем продукцію. Перевіряють повноту і своєчасність розрахунків покупців за прийняту ними продукцію. З цією метою проводять інвентаризацію розрахунків, висилають копії картки аналітичного обліку розрахунків (контокорентні виписки) при розрахунках з іногородніми покупцями (організації-кредитори висилають організаціям-дебіторам). Підприємство-дебітор повертає картку протягом 10 днів із дня одержання. З покупцями з цього самого міста складається акт взаємозвірки.

До типових порушень, що зустрічаються під час перевірки дебіторської заборгованості А. Кузьминський відносить такі:

1. списання недостач та крадіжок за рахунок збільшення дебіторської заборгованості;
2. заміна виписок банку іншими або виправлення сум, що свідчать про погашення дебіторської заборгованості;
3. зарахування отриманих сум дебіторської заборгованості на погашення заборгованості невідповідних дебіторів;
4. неправомірне здійснення бартерних операцій для погашення дебіторської заборгованості;
5. неправильний розрахунок резерву сумнівних боргів, навмисне завищення суми резерву або сум прямого списання дебіторської заборгованості (по поточній дебіторській заборгованості, не пов'язаній з реалізацією продукції, послуг) з метою завищення величини ви трат звітного періоду і як наслідок — зменшення суми оподатковуваного прибутку,
6. неправильне оформлення або відсутність договорів, що стали підставою для відвантаження продукції і виникнення дебіторської заборгованості;
7. неправильна кореспонденція рахунків при відображенні в обліку дебіторської заборгованості;
8. запис дебіторської заборгованості по фіктивних рахунках неіснуючих покупців або по фіктивних нетоварних операціях [       ].
2. ПРИРОДНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА

СТОВ «Куяльник» знаходиться в селі Куяльник Котовського району Одеської області. Відстань до районного центру (м. Котовськ) становить 3 км, відстань до обласного центру — м. Одеси — 200 км, відстань до найближчої залізничної станції – 5 км.

Підприємство створене на основі АКС «Куяльник», частково СВК «Заря» в лютому 2000 року у відповідності з Наказом Президента України від 03.12.1999 року, відповідно до рішення загального збору членів АКС «Куяльник» членів СВК «Заря» від 23.02.2000 року.

Поверхня підприємства являє собою хвилясту степову рівнину, порізану ярами і балками. У відповідності з географічним положенням території характеризується помірним континентальним кліматом.Сума активних середньодобових температур - головний показник ресурсів тепла для сільського господарства -  досягає 260000-290000. Середньорічна температура коливається від +8,6°С.

 Клімат характеризується, як помірно континентальний з  нестійким зволоженням. Зима помірно  м’яка, середня температура січня -10°С. Літо дуже тепле, посушливе, середня температура липня +22°С. Вегетаційний період в залежності від метеорологічних умов складає 210 днів, в тому числі з температурою вище +10°С  - 160-170 днів.

Сніговий покрив стійкий. Тривалість безморозного періоду коливається від 160-170 днів з відхиленням у окремі роки. Помірно теплі зими бувають рідше, ніж суворі чи м’які. Весняні приморозки тривають в середньому до 24 квітня, а перші осінні починаються 16-19 листопада. Абсолютний мінімум температури досягає +36...+38°С.

Кількість днів з опадами за рік в середньому становить 204. Середньорічна сума опадів змінюється в межах від 450 до 600 мм. Найбільш тривалі опади взимку.

Підприємство розташоване у лісостеповій зоні з помірним континентальним кліматом та представляє собою підняту горбкувату рівнину з коливаннями висоти від 280 до 400 метрів над рівнем моря. У різних напрямках рівнина розсічена річковими долинами, балками та ярами.

Отже, СТОВ «Куяльник» має всі необхідні природно-кліматичні та економічні умови для розвитку сільського господарства.

Ефективність виробництва в аграрних підприємствах залежить не лише від розміру галузей, які є провідними, а й від того як розвинені інші галузі, що мають товарний характер. Чим більше в господарстві таких галузей, тим, як правило, менші їх розміри і нижча концентрація виробництва. Це інколи негативно відбивається на кінцевих результатах господарювання. Щоб розрахувати ступінь розвитку усіх товарних галузей на підприємстві, необхідно визначити і проаналізувати коефіцієнт спеціалізації підприємства або коефіцієнт зосередження товарного виробництва (Кз):

Кз = ;

де Пві – питома вага і-ї галузі в структурі товарної продукції, %;

Nі– порядковий номер і-ї галузі в ранжируваному ряду, побудованої за спадаючою ознакою: перше місце присвоюється галузі з найбільшою питомою вагою в структурі товарної продукції, а останнє – з найменшою.

Кз =  =0,4

Даний коефіцієнт дозволяє судити про рівень спеціалізації аграрного підприємства з урахуванням всіх його товарних галузей. Отже, робимо  висновок, що підприємство має середній рівень спеціалізації.

Для подальшого дослідження треба дізнатися про розміри сільськогосподарського підприємства. Оскільки саме розмір сільськогосподарського підприємства є одним з факторів, що впливають на ефективність виробництва. Тому необхідно мати раціональні розміри підприємств, що в найбільшій мірі на сучасному етапі розвитку продуктивних сил сприяють підвищенню ефективності виробництва

Розмір СТОВ «Куяльник» Котовського району Одеської області розглянемо на прикладі таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Розміри сільськогосподарського підприємства СТОВ «Куяльник» Котовського району Одеської області

СТОВ «Куяльник» має у своєму розпорядженні 2464 га сільськогосподарських угідь, площа яких у звітному році порівняно з базисним збільшилась на 0,3% або на 7,35 га, в т.ч. площа ріллі склала 2333 га. Всі сільськогосподарські угіддя на підприємстві орендовані.

Що стосується основних виробничих фондів, відмітимо, що їх вартість на підприємстві щороку збільшується і у звітному році порівняно з базисним зросла в 1,5 рази, відповідно на 48,7% зросла і вартість необоротних активів та в 36,5% авансований капітал.

Крім того,  на 5,8% або на 336,6 тис грн. зросла вартість валової продукції та в 1,6 рази або на 3169 тис. грн. чистий дохід (виручка) від реалізації продукції. Проте, однією з негативних тенденцій, яку спостерігаємо на підприємстві є щорічне скорочення чисельності середньорічних працівників, кількість яких у звітному році порівняно з базисним зменшилась на 8 осіб. Але зменшення простежується лише в тваринництві на 17 осіб, в той час коли чисельність працівників рослинництва збільшилось на 9 осіб. Порівнюючи звітній рік з базисним можна дійти до висновку, що об’єми виробництва на підприємстві СТОВ «Куяльник» значно збільшились. Так, в 1,8 рази  збільшилось виробництво зерна та в 1,9 рази – соняшника. Але прослідковується й значне зменшення молока на 26,4%, в той час коли поголів’я корів збільшилось на 10 голів, на 48,5% - приросту живої маси ВРХ і на 54,5% зменшились об’єми виробництва продукції свинарства та саме поголів’я свиней. Разом з тим, незважаючи на зменшення об’ємів виробництва в тваринництві, виробничі затрати на підприємстві зросли в 1,6 рази, що є негативним фактором для досліджуваного підприємства.Крім того, спостерігаємо стрімке скорочення умовного поголів’я тварин на 49 ум. голови. Такі зміни відбулися в основному за рахунок скорочення фізичного поголів’я свиней на 84 голови.

Таблиця 2.2

Вартість і структура чистого доходу в СТОВ «Куяльник»

Котовського району Одеської області