Організація інструментального господарства

Міністерство освіти і науки України

Краснолуцький приладобудівний технікум

Спеціальність: 5.050107

Курсова робота

З предмету: Планування та організація діяльності підприємства

За темою: Організація інструментального

                                господарства    

Розробив:                                                        Студентка групи                                                                                   

Перевірив:                                                         Викладач

                                          м. Красний Луч

                                                              2008 р.  

Зміст

Вступ ………………………………………………………………………3             

І. Розділ : Особливості інструментального господарства

1.1 Теоретичні основи інструментального господарства

1.1.1  Інструментальне господарство, його підрозділи та процес управління………………………………………………………………………………4

1.1.2. Інструментальне господарство і його  використання…………………………6

1.1.3. Організація  центрально інструментального складу………………………… 7

1.1.4. Організація роботи  інструментально роздаточної  комори………………… 8

1.1.5. Сучасний рівень  виробництва………………………………………………… 8

1.1.6. Розрахунок і планування запасів інструмента……………………………… 10

1.1.7. Організація розрахунків інструментального господарства ………………   12

1.1.8. Планування потреб інструмента на виробництві…………………………… 14

1.2.Особливості інструментального господарства на підприємстві

1.2.1. Кратка характеристика підприємства………………………………………   15

1.2.2. Інструментальне господарство, його використання та процес управління на підприємстві……………………………………………………………………….      18

1.3. Заходи поліпшення інструментального господарства…………………  21

ІІ. Розділ: Комплексна задач з техніко – економічного планування.

2.1 План виробництва продукції та матеріально технічного забезпечення………23

2.2 План щодо заробітної плати ……………………………………………………..31

2.3 План із собівартості………………………………………………………………39

2.4. Зведений розрахунок основних економічних показників господарської діяльності цеху………………………………………………………………………..50

Висновок ………………………………………………………………….53

Перелік літератури ………………………………………………………..54

Додатки…………………………………………………………………….55

Вступ

Кожне підприємство, незалежно від масштабів і виду діяльності, кожна підприємницька структура в умовах ринкового господарювання займається плануванням. Відсутність планів супроводжується помилковими маневрами, несвоєчасною зміною орієнтації, що призводить до втрати позиції на ринку, нестійкого фінансового стану та інше. Планування сприяє пошуку найбільш підходящих напрямків дій, обґрунтуванню й систематизації планових рішень, зниження ризику прийняття неправильних  рішень із - за помилкової або не до статочній інформації про можливості організації. Планування організації інструментального господарства на підприємстві є важливою ланкою для розвитку виробництва на підприємстві. Тому вибрана мною тема -  організація інструментального господарства, є актуальною в  нашу годину. Кожне підприємства нуждаються в організації інструментального господарства, тому що від цього залежить їх виробництво. На більших підприємствах для безперебійного випуску продукції необхідно своєчасна поставка виробничого встаткування й виробничого інструмента, а так само своєчасний ремонт і налагодження. Цілю організації інструментального господарства вплив на якість даної продукції, об'єм випуску й реалізації продукції, своєчасне й безперебійне виробництво. Тому розгляд цієї теми є важливою ланкою для розвитку виробництва. Для цього мі розглянемо організацію, планування, розрахунок, зберігання й використання інструмента на виробництві.

Цілю практичного завдання визначення об’єму виробництва продукції, її рентабельності, затрати на виробництво цієї продукції, визначення її собівартості і ціни. А також визначення кількості необхідного устаткування і чисельності основних і допоміжних робітників. Розрахунок кошторисів і визначення планово – розрахункової ціни і прибуток підприємства. Планування випуску продукції є провідним розділом річного плану, тому що інші плани забезпечують реалізацію. План випуску й реалізації продукції розробляється в натуральному й вартісному вираженні.

Розділ I: Особливості інструментального господарства 

1.1 Теоретичні основи інструментального господарства

1.1.1.Інструментальне господарство, його підрозділи та процес управління.

Інструментальне господарство – це сукупність загальнозаводських і цехових підрозділів (відділів. груп, цехів, дільниць), що зайняті придбанням, проектуванням, виготовленням, ремонтом і відновлення технологічного оснащення, її обліком, зберіганням і видачею в цехи та на робочі місця. До складу інструментального господарства входять: бюро (відділ), що займається постачанням підприємства інструментом і виготовленням його на спеціалізованих інструментах заводах; відділи і підрозділи  з проектування технічного оснащення; цехи і дільниці з виготовлення,  ремонту і відновлення  технологічного оснащення; центральний інструментальний і центральний абразивний склади, що здійснюють приймання, зберігання, облік і видачу цехам технологічного оснащення; цехові інструментальної – роздаточної комори , що обслуговують  робочі місця технічним оснащенням; заточувальні майстерні для централізованого заточування і доводки ріжучих інструментів.

Поняття технологічного оснащення (інструменту) поширюються на всі види різального, вимірювального та інші пристрої.

Цехові інструментальної – роздаточної комори підпорядковані начальником відповідного цеху.

Основними напрямками вдосконалення системи інструментального господарства:

      у галузі проектування оснащення стандартизації та уніфікації оснащення, деталей і заготовок, впровадження типових технічних процесів;

      у галузі виготовлення оснащення його  універсальність, уніфікованість вузлів, деталей і заготовок  на спеціалізованих  інструментальних цехах і дільницях для виробництва однотипного

спеціалізованого оснащення, яке може обслуговувати групу     виробництв певних економічних районів;

      оптимізація обсягів робіт щодо відпрацьовано оснащення, проводження сучасної  технології виробництва ;

      забезпечення раціональних умов роботи штампа – інструментальних складів  і комор та прогресивних  методів постачання робочих місць технічним оснащенням;

      посилення техогляду  і контролю за станом технічного оснащення.

Найбільш раціональною і прогресивною формою організації  інструментального господарства є організація відновлення відпрацьованого оснащення. Досвід передових підприємств свідчить, що до 40% потреби в технічному оснащенні можна задовольняти за рахунок його відновлення. При цьому вартість відновлення становить 20% від вартості нового оснащення і за якістю також не поступається йому. Таким чином, процес відновлення технічного оснащення має велике значення в цілому для народного господарства країн, оскільки забезпечує велику економію високоякісної дорогої біології сталі, вивільняє потужності інструментальних цехів, прискорює термін підготовки виробництва, зменшує трудомісткість і собівартість оснащення.

Річний обсяг потреб в інструменті розраховується виходячи із передбачених обсягів виробництва продукції, номенклатури потрібного для цього оснащення і норм витрат інструменту, які встановлюються самим підприємством виходячи із досвіду роботи підприємства.

На підприємствах, де передбачається великий обсяг виробництва  і є великі  витрати інструменту, доцільно організовувати власні цехи  з виробництва і відновлення технологічного оснащення,

1.1.2 Інструментальне господарство і його використання

До складу інструментального господарства входить:

      відділ або бюро інструментального господарства (ВІГ обо БІГ)

      інструментальний цех (обо цех)

      центральній інструментальний склад (ЦІС)             

      центральної – роздаточної комірки в цехах (ІРК) із заточними ділянками

      загальнозаводська або цехов ділянки ремонту і відновлення інструменту

Структура і матеріальна база інструментального господарства визначаються моштабом, характером  і організаційним типом основного виробництва, а таке само ступень вживаності гостированнго інструменту. 

Загальне керівництво, організація і планування  інструментального

господарства здійснюється:

      На великих підприємствах – відділах інструментального господарства, підпорядкування головному інженеру.

      На не великих – бюро інструментального господарства у складі виробничого відділу.

Від організації інструментального господарства багато в чому  залежать ступінь використання виробничих потужностей, ретмичності  роботи підприємства, якість  і трудомісткість продукції.

Використання інструмента.

Одним з основних завдань  інструментального господарства є організація раціонального використання  інструменту. У  цих цілях на підприємствах  здійснюються :

      нормалізація  інструменту  і скорочення на цій основі  номенклатури  інструменту, що виготовляється ;

      підвищення його зносостійкості  шляхом застосування прогресивних матеріалів, вдосконалення  конструкції і технології його виготовлення;

      багатократне відновлення  зношеного інструменту

      організація планово – попереджувального  ремонту  оснащення і цінного  інструменту;

      догляд і нагляд за інструментом при експлуатації дотримання раціональних режимів роботи;

      організація раціонального зберігання, обліку і контролю за витрачанням інструменту.

Весь інструмент поділяється на клас, підклас, групу, підгрупу . Кожний клас інструмента поділяється на підклас, наприклад, різці, фрези. Підклас поділяється на підгрупу, наприклад, різці токарні, стругальні. Кожна група поділяється на підгрупу, наприклад, різці токарні: розточені, прохідні, підрізні, відрізні. В межах кожної підгрупи інструмент поділяється на секції, наприклад, токарні різці можуть бути прямі, зогнуті, дискові та інші. Кожному виду інструмента привласнюється   умовне об означення  (індекс)

Приміняться при системі індексації цифрову, буквену, змішану. При   цих системах кожна ступень класифікації інструмента  об означаються при цифровій  системі – цифрами. При буквеній – буквами, при змішаної класи і підкласи об означаються буквами, наступні підрозділи – цифрами. Крім того,

в індексах вказується розмір інструмента і марка матеріалу ріжучій частині  інструмента. Найбільш  розповсюджена змішана система.

1.1.3 Організація центральних інструментальних складських .

Основними функціями центральних інструментальних складських (далі ЦІС) є приймання, зберігання, облік і видача інструменту цехам. Весь інструмент, що поступає, приймається  по  супровідниках  документам перевіряються по кількості працівників  ЦІС, за якістю – майстром ОТК до ЦІСУ.

Інструмент зберігається  в сухому  опалювальному приміщення, розділеним на відділення, в кожному з яких знаходиться інструмент певного класу (ріжучий, вимірник, слюсарний-монтажний, абразивний і т.д.).

1.1.4 Організація роботи  інструментальної - роздаточної комори.

Основними функціями інструментальної - роздаточної комори (далі ІРК) є : отримання інструменту з ЦІС, його зберігання і облік, видача на робочі місця, приймання з робочих місць, відправка в переточування, ремонт, списання зношеного інструменту. Порядок зберігання  і обліку – такий же, як до ЦІСУ. Видача інструменту на робочі місця проводиться по різних системах. Безпосередньо до ІРК повинне примикати заточное відділення, що спрощує передачу інструменту в переточування і подальшою його приймання.

Інструментальне господарство – це вельми дорогий і відповідальний підрозділ на будь-якому підприємстві. Тому не обходжений щомісячно, проводити комплексний аналіз ефективності його праці за подальшою схемою:

      витрати на інструмент,  на 1000 при валового випуску продукції;

      для витрат на інструмент  в собівартості  одиниці продукції;

      величина запасів технологічного оснащення у відсотках до місячної витрати. [6, 100-103]

1.1.5 Сучасний  рівень виробництва потребує.

Застосування найрізноманітніших видів інструментів, пристосувань, штатів, моделей. В процесі виготовлення продукції використовується  і витрачається десятки тисяч інструментів. Це, у свою чергу, робить істотний вплив на економіку виробництва. Головним завданням інструментального господарства на підприємстві є своєчасне  і безперебійне забезпечення виробництва всіма видами технологічного оснащення. Організація її зберігання, експлуатації і ремонту. З цією метою визначають  потребу підприємства в оснащенні, планованого  придбання або виготовлення  її і своєчасне  забезпечення виробництва оснасткою організовується експлуатація оснащення  і технічний нагляд за її експлуатацією; упроваджуються системи безперервного забезпечення робочих місць оснащенням, а так само  організація обліку і зберігання її. Комплекс робіт по експлуатації технологічного оснащення включають: установлення норм витрат, оборотних фондів і норм запасів  всіх видів оснащення, що підлягає зберіганню в інструментальному  господарстві; розробка і видачу лімітних карт на отримання технічного оснащення,

проведення інструментажа  по експлуатації  і здійснення технологічного нагляду за дотриманням правил  експлуатації; розробка графіків планово -

попереджувального ремонту і відновлення всіх видів ріжучого інструменту, організацію централізованого обслуговування виробництва. [5,255-264 ]

Класифікація інструмента, стосовно цеху механічної обробки :

-         метало ріжучі – для зміни форм і розмірів обробляє мого матеріалу: різець, свердла, зенкера, розвертки.

-         вимірювальні - для перевірки правильності виготовленого або його частини: нітрометри, мікрометри, лінійки.

-         допоміжні - для закріплення обробляє мого інструмента  на станках  і при ручних роботах: фрезерні, патроні, долбежні. 

-                     пристосування – пристрої для установки виробів на станках і при ручних роботах: патрони, свердла та інші статочні пристрої.

Класифікація і індексація є необхідною умовою для організації інструментального господарства, їх широкому використанні при

розміщенні зберіганні інструменту і при позначення його у всій  технологічній документації.[ 5, 250-251]

Таблиця № 1

Індексація інструмента

1.1.6. Розрахунок і нормування запасів інструменту.

Для ритмічної роботи виробництва велике значення має встановлення запасів інструменту, запаси повинні бути мінімальними, комплексними і разом тим достатніми для безперебійного процесу. Запас інструменту складається з експлуатаційного цехового фонду і з фонду центрального складу.

Експлуатаційний фонд цеху включає інструмент, що знаходиться в ІРК, на робочих місцях, в заточуванні і ремонті. Запаси цехової інструментальної комори створюються для оснащення робочих місць, а так само для заміни затупившегося або вибив з ладу інструменту. Величина цього запасу залежить від денної потреби в інструменті, швидкості його звернення через заточування, ремонт, а так само від інтервалів надходження інструменту в комору. Цей запас весь час змінюється (витрачається), досягає своєї максимальної величини у момент надходження чергової партії інструменту  і доходить до мінімуму  до моменту надходження наступної партії. Запас інструменту на центральному складі не повинні бути  великими, оскільки  це зажадає додаткових оборотних коштів, але вони не повинні бути і мінімальними, щоб не поставити під загрозу зриву забезпечення робочих місць інструментом. Тому необхідно систематично стежити станом запасів інструменту, постійно підтримувати достатню їх кількість наперед розрахованого терміни. Регулювання складських запасів інструменту  здійснюється по системі максимум-мінімум.

При цьому встановлюється три рівні запасів: максимальний Z max, мінімальний Z min і «точка замовлень» Z t/z., т е граничне значення запасу інструменту, при якому необхідно зробити замовлення на поповнення запасу.

Мінімальний запас, носить  страховий  характер і призначений для безперебійного задоволення виробництва  інструментом, у разі запізнення в

термінах здачі з боку інструментального цеху або затримок  чергової партії купувального інструменту. Ці затримки утворюються в результаті порушення терміну постачання партій крупного інструменту, а для інструменту, що виготовляється на заводі, - в результаті порушень графіка  виготовлення інструменту. Подібного роду затримки плануються у виняткових випадках.

Мінімальний запас визначається по формулі: Z min = dT: де d- денна потреба в інструменті, шт.; T – число днів термінового виготовлення інструменту або отримання його з боку.

Максимальний запас розраховується : Z max = П+Z min, де П – партії постачання інструменту, шт.

Для підтримки запасів на рівні не нижче мінімального необхідно  видавати замовлення  на виготовлення або придбання інструменту  з боку.

Запас відповідний «точці запасу» визначається по формулі :  Z t.z.=Pm T+Z min, де Pm – середньоденної витрата інструменту, шт. ; T – період часу між надходженням чергової партії інструменту (періодичність поповнення запасу),дні, [ 4, 253-254]

1.1.7.Організація  розрахунків інструментального господарства.

Інструментальне господарство на дільницях, що проектується для зберігання, відновлення та заточування інструмента, а також для виготовлення пристосування. Необхідно зробити короткий опис головних задач організації інструментального господарства, рекомендовано систему забезпечення робочих місць інструментом.

Враховуючи, що витрати на інструмент складають 25% від загальної суми затрат на виготовлення виробів, необхідно розрахувати споживання ріжучого інструменту на задану річну програму випуску деталей. 

Річне споживання ріжучого інструмента з кожного виду та розміру в  штуках визначається за формулою:

                                                    ,    [1.1]

де сумарний машинний  час на обработку всій операцій даним інструментом, в годинах; Ппр - річна приведена програма випуску деталей, шт.; Тр - час роботи даного інструмента (сумарна стійкість), хв..;  Квз - коефіцієнт випадкового зменшення  інструмента через помилки (0,05-0,3)

1.      Для визначення розрахункової стійкості інструмента використовується формула:

                                                                          ,   [1.2]                                                                                                              

де Т – стійкість між двома переточками в хв., L- величина робочої частини інструмента, яка підлягає переточці в мм., для пластинки токарного різця (10-15 мм);  l – величина шару, який  знімається при кожній переточці в мм (0,1-0,25 мм);

2.      Річне споживання вимірювального інструмента (шт), кожного виду та розміру визначається за формулою:

                                                                                                            , [1.3]

де  сума вимірювань на одну заготовку даним вимірювальним інструментом на своїх технологічних операціях; Пв – річна програма випуску деталей, шт.; пв – кількість вимірювань, що викликають знос прохідної сторони калібру на 1мм (для гладких скоб та пробок  пв- 600, для різьбових

кілець пв- 500, для різьбових пробок пв- 300, для конусних пробок пв-1200);  Зк – допустимий знос калібру бо   поле допуску на знос калібру (вибирається

за стандартами та допуски калібрів, мкм); Квр=2...3- коефіцієнт, що враховує відновлення розмеру та ремонт регулюючих калібрів.

3. Річне споживання в абразивному інструменті (абразивних кругів),       кожного виду та розміру визначається за формулою:

                                                       ,   [1.4] 

де - сумарна основа (машина   година), з усіх шліфувальних операцій, які виконуються даним інструментом; Та – стійкість абразивного інструмента.

4. Стійкість          абразивного     інструмента до нового зносу (хв),    для шліфування кругів, що  працюють периферією  з достатньою                                                     точністю можна визначити за  формулою:

                                                                             [1.5]

де Rк2 – зовнішній радіус нового абразивного круга, мм; rк2 – зовнішній радіус зношеного круга, мм; В – ширина абразивного круга, мм; та Кв – коефіцієнт значення їх приведені в таблиці 2.11

При виконані економічної частини проекту студент згідно узгодження з консультантом може всі витрати на інструмент відобразити укрупнено, відобразити в пояснювальній записці тільки методику визначення витрачення  інструменту за його стійкістю,[ 7, 53 – 54 ].

1.1.8. Планування потреб інструмента на виробництві

На кожному машинобудівному заводі використовуються десятки тисяч різноманітних інструментів. Затрати на ремонт та заточку інструмента, приблизно дорівнює 1….12% від собівартості продукції, що випускається на даному заводі і досягає 24…..32% від вартості обладнання. Запис інструмента на заводах в грошовій формі складає до 40% від загальної суми оборотних засобів.

Головним завданням  інструментального господарства на виробництві є своєчасне і безперебійне забезпечення виробництва усіма видами технологічної оснастки, організація її збереження, експлуатації і ремонт. З цією метою визначаються потреби виробництва в оснастці, планується виготовлення спеціальної оснастки; організовується експлуатація оснастки і технологічний нагляд за її експлуатацією. Встановлення потреб в інструменті починається з виявленням його номенклатури. Згідно з технологічними процесом і специфікації інструменту складається зведена відомість   інструменту, що застосовується для виготовлення виробів. Згідно норм стійкості та зносу інструменту розраховуються  витрати кожного типу інструменту  і потреби їх на плановий період року.

Для ріжучого інструмента норма стійкості до нового зношення розраховується за формулою:

                                                                  , [1.6]

де Тс – стійкість інструмента між двома переточками, в хв.. L – величина робочої частини інструмента, яка підлягає переточці, в мм., для пластини

токарного різця (10-15мм); l – величина допустимого заточування робочої частини інструменту в мм (0,3….2,0)

Витрати ріжучого інструменту даного типу розміру на виконання планового зведення при обробці деталей визначаються за формулою:

                                    , [1.7]         

де - сумарний механічний час на обробку усіх операцій даними інструментом (різець, свердло, фреза та інші) в хв.., Пв – річна програма випуску одиниць; Кв – коефіцієнт випадкового зменшення інструмента через поломки (0,05-0,3), [3, с.155-156].

1.2 Особливості інструментального господарства на підприємстві

1.2.1 Кратка характеристика підприємства

Відокремлений підрозділ «ШАХТА «КРАСНОКУТСЬКА»» (надалі Підрозділ) Державного підприємства «ДОНБАСАНТРАЦИТ» (надалі Підприємство) створене згідно з наказом Підприємства «Донбасантрацит» від 12.05.2003 № 1, яке відповідно до наказу Міністерства вугільної промисловості України від 24 листопада 2005 року № 40 належить до сфери його управління. Підрозділ діє на указі цього положення.

Місце знаходження Підрозділу: 94552,Україна, Луганська область, смт. Софіївський.

Мета діяльності Підрозділу – забезпечення і виконання завдань  Підприємства з видобутку вугілля з найменшими витратами, задоволення соціально – економічних потреб працівників Підрозділу і Підприємства. Видами діяльності є видобування кам’яного вугілля,  експлуатація родовищ корисних копалин, здійснення заходів з комплексного використання природних ресурсів і ресурсозбереження; впровадження нової техніки, передової технології, прогресивних методів організації виробництва; охорона земної поверхні та розташованих на ній будинків, споруд, водоймищ та насаджень, усунення інших факторів, що наносять шкоду природі,; створення на робочих місцях безпечних умов праці відповідно до нормативно – правових актів та забезпечення виконання вимог законодавства про права робітників галузі охорони праці; виробництво і ремонт засобів виміру та контролю; ремонт та технічне обслуговування автомобілів та іншої техніки.; медичне і культурне обслуговування та оздоровлення працівників Підрозділу. Інші види діяльності можуть здійснюватися Підрозділом, якщо вони не суперечать чинному законодавству України і відповідають цілям і предмету діяльності передбаченим  в Статуті  Підприємства.