Організація і планування ділянки механічної обробки деталей в умовах серійного виробництва

РЕФЕРАТ

Курсова робота виконується на тему: "Організація  і планування ділянки механічної обробки деталей в умовах серійного виробництва".

У процесі  виконання роботи, виходячи з технологічного процесу і застосовуваного устаткування, обґрунтовується вибір предметно-замкнутої ділянки.

Ціль курсової роботи - визначити  основні техніко-економічні показники ділянки механічної обробки деталей в умовах серійного виробництва.

З завданням  на курсову роботу кожному студенту видаються необхідна технологічна документація і вихідні дані.

     Курсовий проект містить

  • 17 таблиць
  • 50 сторінок
  • 4 джерел використаної літератури.
  • 1 графік

 

Зміст

ВСТУП 3

1.  РОЗРАХУНОК  ВИРОБНИЧОЇ  ПРОГРАМИ Й 6

ОБГРУНТУВАННЯ  ТИПУ  ВИРОБНИЦТВА 6

1.1. Розрахунок річної програми запуску деталей 6

1.2. Визначення типу виробництва проектованої ділянки 6

1.3. Розрахунок штучно-калькуляційного часу 8

2. ВИЗНАЧЕННЯ  ПОТРІБНОЇ  КІЛЬКОСТІ 11

УСТАТКУВАННЯ  І  ТРАНСПОРТНИХ  ЗАСОБІВ 11

2.1. Розрахунок трудомісткості виготовлення заданої програми 11

деталей по операціях технологічного процесу 11

2.2. Розрахунок трудомісткості річного обсягу робіт на ділянці 11

2.3. Розрахунок потрібної кількості технологічного устаткування і коефіцієнтів його завантаження 13

2.4. Розрахунок потреби в допоміжному устаткуванні 17

2.5. Вибір потрібної кількості транспортних засобів 17

2.6. Специфікація устаткування 18

2.7. Визначення вартості дорогого і довгослужачого інструмента 18

3. РОЗРАХУНОК ВИРОБНИЧИХ ПЛОЩ І ЇХНЬОЇ ВАРТОСТІ 20

Планування ділянки виконано правильно, якщо 22

4.  РОЗРАХУНОК  ЧИСЕЛЬНОСТІ  ВИРОБНИЧОГО  ПЕРСОНАЛУ ДІЛЯНКИ 23

4.1. Розрахунок чисельності основних виробничих робітників 23

4.2. Розрахунок чисельності допоміжних робітників 24

4.3. Розрахунок чисельності керівників і спеціалістів 29

5. РОЗРАХУНОК ФОНДУ ОПЛАТИ ПРАЦІ  ПРАЦЮЮЧИХ 30

НА  ДІЛЯНЦІ 30

5.1. Розрахунок річного фонду оплати праці основних виробничих робітників 31

5.2. Розрахунок фонду оплати праці допоміжних робітників 35

РОЗРОБКА ПЛАНУ ПО СОБІВАРТОСТІ 38

6.1. Розрахунок прямих матеріальних витрат 38

6.2 Розрахунок собівартості продукції ділянки 41

6.3. Розрахунок умовної ціни деталі й обсягу товарної продукції 44

7. РОЗРАХУНОК ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ РОБОТИ  ДІЛЯНКИ  МЕХАНІЧНОГО  ЦЕХУ 46

Розрахунок техніко-економічних показників ведемо в табл.7.1. 46

ВИСНОВОК 49

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 50

 

ВСТУП

 

Сучасне машинобудівне підприємство являє собою складний виробничо-господарський комплекс, у розпорядженні якого знаходяться будівлі і споруди, машини та устаткування, сировину і матеріали, напівфабрикати і комплектуючі вироби, паливо та інші засоби виробництва, а також людські ресурси, необхідні для виконання виробничих процесів, т . тобто процесів перетворення предметів праці у продукти праці.

Перехід на ринкові відносини кардинально  змінює погляд на організацію виробництва, яка створює умови для найкращого використання техніки і людей в процесі виробництва і тим самим підвищує його ефективність.

Ринкові відносини на перший план висувають нові цілі виробництва, які  розглядають його як гнучкий механізм, здатний в будь-який момент перебудуватися на виготовлення інших видів продукції  при зміні попиту, як оптимальне виробництво високої культури, яке функціонує з найменшими витратами і випускає точно в строк високоякісну і конкурентоспроможну продукцію.

Організація виробництва - це предмет, спрямований на вивчення теоретичних  і методичних питань організації  виробництва на підприємствах машинобудування, умов і чинників раціонального узгодження дій працівників підприємства при використанні предметів і знарядь праці у виробничому процесі.

Первинною ланкою в організації  виробничого процесу є робоче місце.

Воно може бути простим, багатоверстатного або колективним.

Сукупність територіально відокремлених  робочих місць, на яких виконується  технологічно однорідна робота або  вчиняються різні операції з виготовлення однорідної продукції, утворюють самостійний виробничий ділянку.

Виробнича дільниця - основне структурний  підрозділ цеху. Оскільки всередині цеху техніко-економічні розрахунки в найбільш повному і закінченому вигляді можуть бути здійснені за предметно-замкнутому ділянці, стосовно до нього виконується дана курсова робота.

Виконання курсової роботи дозволяє закріпити і поглибити знання по досліджуваному курсу, набути досвіду використання нормативної вихідної інформації, навчитися самостійно, оцінювати варіанти і приймати рішення на основі кількісного аналізу.

Мета курсової роботи - визначити  основні техніко-економічні показники ділянки механічної обробки деталей в умовах обраного типу виробництва.

Тип виробництва - це комплексна характеристика організаційно-технологічного рівня машинобудівного виробництва, тобто сукупність номенклатури продукції, обсягу виробництва, повторюваності продукції, характеристики завантаження робочих місць, типу використовуваного обладнання, кваліфікації робітників, собівартості продукції.

Залежно від ступеня завантаження устаткування розрізняють типи виробництва:

- масовий;

- серійний (крупносерійним, среднесерійного, дрібносерійний);

- одиничний (індивідуальний).

Среднесерійного тип виробництва  передбачає одночасне виготовлення серіями обмеженої номенклатури одного виду продукції, випуск якої повторюється партіями протягом тривалого часу і порівняно великим обсягом випуску.

Среднесерійное виробництво має  такі основні характеристики:

Спеціалізація робочих місць - за кожним робітником закріплені від 3 до 20 періодично повторюваних операцій.

Номенклатура продукції: малостойкие, обмежена серіями. Періодично повторюється.

Тип оборудования: Спеціалізоване обладнання, верстати з ЧПУ.

Види руху предметів праці між операціями: Паралельно-послідовний.

Продуктивність праці: Середня

Трудомісткість і собівартість продукції: Середня

Методи організації виробництва: Потокові, партіонності, групові.

Рівень автоматизації виробництва: 40-70%

 

 

1.  РОЗРАХУНОК  ВИРОБНИЧОЇ  ПРОГРАМИ Й

ОБГРУНТУВАННЯ  ТИПУ  ВИРОБНИЦТВА

 

1.1. Розрахунок річної програми запуску деталей

 

 

  Виробнича програма підприємства - це обсяг випуску продукції по номенклатурі, асортименту, кількості, якості, термінам і вартості в планованому періоді.

Річну виробничу  програму запуску деталей (Nзап) розраховують по формулі, шт.:

 

де Nвип - річна програма випуску даного виду деталей, шт. / рік;

β  - відсоток технологічних утрат від браку, β = 0,5 -1,0% [3].

 

1.2. Визначення типу виробництва проектованої ділянки

 

При виконанні  курсової роботи можна рахувати, що тип виробництва залежить від  двох факторів:  програми запуску  даного виду деталей та трудомісткості  виготовлення виробу.

 Тип виробництва визначають за коефіцієнтом (серійності) закріплення операцій (Кз.о), що вказує на кількість операцій, виконуваних на одному верстаті протягом року, по формулі:

 

                                                  

де  t шт.сер.  - середньо-штучний час по операціях обробки, хв;

 

                                  

 

де  m  - кількість операцій, що проходить деталь у процесі обробки;


  τ  - такт запуску деталі, хв/шт.;

 

 

де  Фд.у. - дійсний річний фонд часу роботи одиниці устаткування, ч.;

 


де Фном - річний номінальний фонд часу роботи одиниці устаткування, ч. Приймається виходячи з установленого Міністерством праці і соціальної політики України фонду робочого часу на рік;

  q  - число робочих змін. Приймається за рекомендацією викладача;

  α  - плановані втрати часу роботи устаткування в зв'язку з ремонтом і переналагодженням, приймаємо α =3 ÷ 8% [8,с.68].

По розрахованому  коефіцієнту закріплення операцій визначаємо тип виробництва [3,с.20]:

  • при 2  < Кз.о. < 10 тип виробництва крупносерійний;

Кз.о. = 2.82

 

 

1.3. Розрахунок штучно-калькуляційного часу

 

  Розрахунок величини оптимальної партії деталей (n) ведеться по ведучій операції і визначається по формулі:

 

 

де  Тп.з  - підготовчо-заключний час на партію виробів, хв;

  t шт  - штучний час виготовлення одиниці виробу, хв;

  KH  - коефіцієнт налагодження, що визначає максимально-припустиме відношення підготовчо-заключного часу обробки всієї партії виробів (він вибирається в залежності від типу виробництва: для крупносерійного – 0,03; для серійного – 0,07; для дрібносерійного – 0,1)

або по формулі [3,с.22]:

де Nвип - річна програма випуску даного виду деталей, шт. / рік;

t- кількість днів на які потрібно зробити запас заготівок в залежності від маси заготівок та програми запуску: крупні – 5-7; середні 10-12;  дрібні 12-15 днів;

ДРОБ – число робочих днів у році.

Технічні норми часу в умовах серійного виробництва встановлюються розрахунково-аналітичним методом [3,с.111-116]:

Норма штучного часу:

 

ТШТ = ТО + ТДОДАТ + ТОБС + ТВІДП

 

де ТО –основний (технологічний) час;

     ТДОДАТ – додатковий час витрачається робітником на установку та зняття деталі, час на вимір параметрів деталі,  час на прийоми керування верстатом.

Основний  та додатковий час разом називають  оперативний час.

 

ТОПЕР  = ТО(ТЕХ)  +  ТДОДАТ

 

 В умовах серійного виробництва основою для організаційно-економічних розрахунків є норма штучно-калькуляційного часу. Норму штучно-калькуляційного часу (tшт.к) по кожній операції технологічного процесу обробки деталі визначають по формулі:

Отримані  результати розрахунку звести в табл. 1.1.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 1.1

 

Норми штучно-калькуляційного  часу по операціях технологічного       процесу

 

 

Номер і найменування операції

Основний час

Допоміжний

час

Оперативний час

Час обслуговування

Час на відпочинок

Штучний час

Підготовчо-завершальний час

Величина  партії шт.

Штучно-калькуляційне

Установка  і зняття деталі

  управління верстатом

вимірювання деталей

005 Токарна

2,11

1,02

0,04

-

3,17

0,19

0,19

3,55

9

601

3,565

010 Токарна

1,76

0,12

0,05

0,1

2,03

0,72

0,7

3,45

8

601

3,463

015 Токарна

1,56

0,26

0,05

0,23

  2,1

0,72

0,71

3,53

11

601

3,548

020 Свердлильна

0,76

0,26

0,05

0,23

1,3

0,67

0,65

2,62

11

601

2,638

025 Свердлильна

2,11

1,02

0,04

-

2,12

0,19

0,19

2,94

9

601

2,955

030 Фрезерна

0,296

0,26

0,05

0,23

0,836

0,05

0,04

0,926

11

601

0,944

035 Фрезерна

0,356

0,29

0,05

0,28

0,895

0,07

0,04

0,978

12

601

0,998

040 Шліфувальна

2,45

0,058

0,02

0,35

2,878

0,028

0,015

2,921

3

601

2,926

045 Шліфувальна

0,61

0,068

0,02

0,5

1,198

0,083

0,075

1,356

7

601

1,367

                     

22,404


 

2. ВИЗНАЧЕННЯ  ПОТРІБНОЇ КІЛЬКОСТІ

УСТАТКУВАННЯ  І  ТРАНСПОРТНИХ  ЗАСОБІВ

 

2.1. Розрахунок трудомісткості виготовлення заданої програми

деталей по операціях технологічного процесу

 

   Трудомісткість виготовлення заданої  деталі (Тдет) по операціях технологічного процесу визначається по формулі:

 

де  Тдетi  - трудомісткість i-ої операції технологічного процесу обробки заданої деталі, ч;

Nзап  - річна програма запуску деталі, шт.;

t шт.кi - штучно-калькуляційний час i-ої операції технологічного процесу, хв.

2.2. Розрахунок трудомісткості річного обсягу робіт на ділянці

 

   Трудомісткість річного обсягу  робіт на ділянці механічного  цеху визначається за допомогою  коефіцієнта співвідношення трудомісткості (Ктруд), розрахункове значення якого визначається з точністю до 4-х знаків після коми:

 

 

де  Тзаг дет - річна трудомісткість виготовлення програми заданої деталі, ч.;

Тзаг діл  - річна трудомісткість робіт на ділянці, ч.

 

 

де  Фд.у.  - дійсний річний фонд роботи устаткування, ч.;

  Снорм  - нормативна кількість верстатів на ділянці приймається в залежності від типу виробництва та найменування верстатів:

  • для крупносерійного виробництва    — 30-35 верстатів;
  • для серійного виробництва              — 25-30 верстатів;
  • для дрібносерійного виробництва    — 15-20 верстатів.

 

Трудомісткість  по кожній операції технологічного процесу  на ділянці Тділ.і розраховується по формулі, ч.:

 

Тділ i  =  Тдет i * Ктруд=

*
=4538

 

 Розрахункове  значення Тділ.і виражається   цілим числом.

 

 

       

 

2.3. Розрахунок потрібної кількості технологічного устаткування і коефіцієнтів його завантаження

 

  Число  верстатів (Ср) , необхідних для обробки деталей, включених у річну програму, визначається по трудомісткості річної програми на кожній операції (Тділ.і) і фонду часу (Фд.у) роботи верстата. У серійному виробництві кількість основного потрібного устаткування визначається по формулі [3, c.117]:

 

                    

Коефіцієнт  завантаження устаткування (Кз.у.) по кожній операції технологічного процесу визначається по формулі:

 

 

 

де Срi  - розрахункова кількість верстатів на кожній операції технологічного процесу, шт;

     Спр i - прийнята кількість верстатів на кожній операції, що виходить шляхом округлення Срi до цілого числа у велику сторону, шт.

Середній  коефіцієнт завантаження устаткування (Кз.у.сер) на ділянці механічного цеху визначається по формулі:

 

m  m

де  Σ Срi, ΣСпр - відповідно загальна кількість розрахункових і прийнятих

i=1  i=1   верстатів на ділянці.

 

Результати  розрахунку Ср, Спр і Кз.у. зводимо в табл. 2.1.

 

Таблиця 2.1

 

Розрахунок річної трудомісткості, кількості основного устаткування і коефіцієнта його завантаження

 

№ операції

Найменування операції

технологічного процесу

Модель верстата

Норма часу на операцію,хв

t шт.к

Програма запуску дет., шт,

Nзап

Трудомісткість обробки 

дет., ч. , Тдет

Коефіцієнт трудомісткості

Ктруд

Трудомісткість на ділянці, ч.,

Тділ

Дійсний фонд часу роботи устаткування, ч. Фд.у,

Кількість

Устатку-

вання, шт

Коефіцієнт завантаження устаткування,  Кз.у

розрахун-

кове, Ср

прийняте

 Спр

005

токарна

 

 

1П365

3,565

 

15075

895,706

 

5,0657

4538

1901

2,38

3

0,79

010

Токарна

1П365

3,463

870

4407

2,31

3

0,77

015

Токарна

1П365

3,548

891,4

4516

2,37

3

0,79

020

Свердлильна

2р135ф2

2,638

662,8

3358

1,76

2

0,88

025

Свердлильна

2р135ф2

2,955

742,4

3760

1,98

2

0,99

030

Фрезерна

6р82г

0,944

237,2

1202

0,63

1

0,63

035

Фрезерна

6р82г

0,998

250,7

1270

0,67

1

0,67

040

Шліфувальна

3М152А

2,926

  

735,2

  

3724

  

1,96

2

0,97

045

Шліфувальна

3М152А

1,367

  

343,5

  

1740

  

0,91

1

0,91

Разом

    

22,404

  

5628,9

  

28515

  

14,97

18

0,83


 

За даними табл.3.1 і розрахованого Кз.у.сер. будуємо графік завантаження устаткування ділянки механічного цеху (рис. 3.1).

 

Приклад  побудови графіка завантаження устаткування і прийнятої кількості  верстатів

 

Кз.у.. ср=0,83



Рис. 2.1

 

 

Значення  середнього коефіцієнта завантаження устаткування звичайно коливається  в наступних межах [3, с.119]:

 

Кзср  > 0,7  – 0,8     -  крупносерійне виробництво.

 

2.4. Розрахунок потреби в допоміжному устаткуванні

 

Кількість допоміжного устаткування (Сдоп), що встановлюється в заточувальному відділенні, визначається по формулі:

 

 

де Σ Спр  - загальна прийнята кількість верстатів на ділянці, шт.;

ΣС’пр - загальна кількість верстатів, інструменти яких не вимагають заточення (шліфувальні) чи заточуються централізовано, шт.;

b  - відсоток, що враховує потребу в допоміжному устаткуванні,     b = (2- 4)%.

 

2.5. Вибір потрібної кількості транспортних засобів

 

        У процесі виробництва в цехах  підприємства регулярно переміщається  велика кількість заготівель, напівфабрикатів, інструментів і готової продукції. Ці функції виконують різні транспортуючі пристрої, класифікація і напрямок використання яких приведені в табл. 3.2.

Вибір міжцехового  та внутріцехового транспорту залежить від типу виробництва,  виробничої програми запуску, а також від  ваги та габаритів заготівки.

В пояснювальній  записці до курсової роботи необхідно   дати обоснування   вибору транспортних засобів для міжцехового, внутріцехового та  міжоперпаційного переміщення деталей на дільниці узгоджуючи розміщення транспортних засобів з розташуванням  устаткувакння .

 

 

2.6. Специфікація устаткування

 

На підставі розрахунку потреби в устаткуванні і транспортних засобах складається  відомість устаткування в табл.3.3 (дод.У).

Витрати на транспортування приймаються  в розмірі 5% від вартості устаткування.

Витрати на монтаж приймаються для  основного і допоміжного устаткування 10%, підйомно-транспортного устаткування 15% від вартості придбання.

 

2.7. Визначення вартості дорогого і довгослужачого інструмента

 

Вартість  дорогого і довгослужачого інструмента  і пристосувань на заводах серійного  виробництва складає від 1 до 3% вартості технологічного устаткування. [4, с.295].

Таблиця 2.3

 

Відомість технологічного устаткування і транспортних засобів

 

№

п/п

Най-мену-вання устаткуван-ня

Модель верстата

Кількість верстатів

Потуж-

ність,

кВт

Категорія ремонтної складності, р.е.

Вартість, грн.

Витрати на транспор-тування і монтаж,

грн.

Первіс-

на вартість, грн.

одиниці

за-галь-на

оди-ниці мех/ел.

за-гальна мех/ел

одиниці

за-гальна

 

Основне технологічне устаткування

    

1

Т.Р

1П365

3

13

39

6/3

18/9

12500

37500

5625

43125

2

Т.Р

1П365

3

13

39

6/3

18/9

12500

37500

5625

43125

3

Т.Р

1П365

3

13

39

6/3

18/9

12500

37500

5625

43125

4

Р.С

2Р135Ф2

2

3,7

7,4

8/2

16/4

27140

54280

8142

62422

5

Р.С

2Р135Ф2

2

3,7

7,4

8/2

16/4

27140

54280

8142

62422

6

Г.Ф

6Р82Г

1

7,5

7,5

12/11

12/11

7570

7570

1135,5

8705,5

7

Г.Ф

6Р82Г

1

7,5

7,5

12/11

12/11

7570

7570

1135,5

8705,5

8

Шл.

3М153А

2

5,5

11

8/20

16/40

25000

50000

7500

57500

9

Шл.

3М153А

1

5,5

5,5

8/20

8/20

25000

25000

3750

28750

 

Разом

  

72,4

163,3

    

156920

311200

46680

357880

 

Допоміжне устаткування

    

1.

Кран-балка

2Б5

1

        

5260

5260

1052

6312

2.

Автокар

  

1

        

8000

8000

400

8400

 

Итого

                

14712

14712

 

Всього

  

72,4

  

134/108

156920

324460

38016

362467

  

372592


 

 

3. РОЗРАХУНОК ВИРОБНИЧИХ ПЛОЩ І ЇХНЬОЇ ВАРТОСТІ

 

Планування  – це план  розташування технологічного устаткування та робочих місць. На плані  повинно бути показано кордони дільниць, проходи,  проїзди, довжина та ширина дільниці, а також розташування основного, додаткового устаткування та  підйомно-транспотрних засобів.

Розмір  виробничої площі, зайнятої устаткуванням, визначаємо по формулі:

де S верст - площа одного верстата в плані по габаритних розмірах, м2 (додаток У);

g - коефіцієнт, що враховує додаткові площі на проходи і проїзди (див. додаток А);

  Спр - прийнята кількість верстатів даного виду, шт. (див. табл. 2.1.).

 

Розрахунок  робимо в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

 

Визначення  розрахункової площі ділянки

 

Найме-нування устатку-вання

Модель устат-кування

Прийнята кількість верстатів, Спр

Габарит-ний розмір

мм*мм

Площа верстатів у плані, м2, S верст

Коефіці-єнт до-даткової площі, g

Розрахун-кова площа верстатів, м2, Sр верст

005

1П365

3

3320х1565

5,2

3

46,8

010

1П365

3

3320х1565

5,2

3

46,8

015

1П365

3

3320х1565

5,2

3

46,8

020

2Р135Ф2

2

1860х2400

4,46

3

26,76

025

2Р135Ф2

2

1860х2400

4,46

3

26,76

030

6Р82Г

1

2280х1965

4,48

3

13,44

035

6Р82Г

1

2280х1965

4,48

3

13,44

040

3М153А

2

2150х1500

3,23

3,5

22,61

045

3М153А

1

2150х1500

3,23

3,5

11,3

Разом

          

Sділ.роз =254,71

Організація і планування ділянки механічної обробки деталей в умовах серійного виробництва 📙 Курсовая → 🆔 158495

Організація і планування ділянки механічної обробки деталей в умовах серійного виробництва 📙 Курсовая → 🆔 158495

Організація і планування ділянки механічної обробки деталей в умовах серійного виробництва