МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

     КРИМСЬКИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ

     ДНВЗ  «КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА» 

     ФІНАНСОВО-ОБЛІКОВИЙ  ФАКУЛЬТЕТ 

     Кафедра «Облік та аудит» 
 
 
 
 
 
 
 

Курсова робота

     На  тему:

«Організація  і методика обліку МШП та будівельних матеріалів»

(на  матеріалах ПП  «Промбудмонтаж») 
 
 
 
 
 
 

Студентки

Смуригіної  Маргарити Вікторівни

3курсу 

групи ОА – 31 – 07

Керівник  курсової роботи:

Єжакова Н. В. 
 
 
 
 

     М. Сімферополь, 2010 р.

ЗМІСТ:

РОЗДІЛ І. ТЕОРИТЧНІ  ОСНОВИ ОБЛІКУ МШП ТА БУДІВЕЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ 

1.1. Економічний  зміст, значення та завдання  обліку МШП та будівельних матеріалів на підприємстві 

1.2. Класифікація  та оцінка МШП і будівельних матеріалів 

1.3. Нормативне  забезпечення обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів та будівельних матеріалів 

РОЗДІЛ II. ОРГАНІЗАЦІЯ  І МЕТОДИКА ОБЛІКУ МШП ТА БУДІВЕЛЬНИХ  МАТЕРІАЛІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ «ПРОМБУДМОНТАЖ» 

2.1. Організаційно-економічна  характеристика підприємства «Промбудмонтаж» 

2.2. Документальне оформлення обліку МШП та будівельних матеріалів на підприємстві 

2.3. Методика  обліку МШП та будівельних матеріалів на підприємстві 

РОЗДІЛ ІІІ. ВДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ МШП НА ПІДПРИЄМСТВІ 

3. Автоматизація обліку МШП на підприємстві 

ВИСНОВОК 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 

ДОДАТКИ: 

      ВСТУП

     Становлення ринкової економіки в Україні, поява  нових господарських структур різних форм власності, розвиток міжнародних  економічних зв'язків зумовили необхідність удосконалення обліку відповідно до вимог міжнародних стандартів. Створенню інформаційної бази для забезпечення переходу до системи, орієнтованої на ринкові умови господарювання, підвищенню ефективності облікової інформації, необхідної для потреб управління і контролю на всіх рівнях, сприяло прийняття Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", який є головним нормативно-правовим документом у системі регулювання обліку і закріпив перехід підприємств і організацій України на систему фінансового обліку і звітності, засновану на національних Положеннях (Стандартах) бухгалтерського обліку, що відповідають вимогам міжнародних стандартів.

     Перехід від планово-розподільчої до ринкової економіки вимагає перегляду  методологічної основи обліку, уточнення  його об'єктів, технологію збору і  обробки даних.

     Здійснення  ефективних заходів щодо стабілізації економіки України і перехід  до ринкових відносин потребують принципово нових підходів до управління запасами підприємства. Це зумовлює необхідність удосконалення організації та методики обліку запасів підприємства та відповідність до вимог ринкової інфраструктури.

     Розвитку  теорії і практики обліку та аналзу максимально наближеної до ринкових умов сприяють праці Сопка В.В., Бутинця  Ф.Ф., Чебанової Н.В., Хомина П., Баканова М.І, Іващенко В.І., Шеремета А.Д., Бандурка А.М., Червякова І.М. та інших. Проблеми обліку запасів та їх аналізу є предметом особливої уваги економічної науки. Великий внесок в розробку теоретичних основ і методологічних підходів до проблеми обліку виробничих запасів і їх використання внесли провідні вчені-економісти: Білуха М.Т., Сук Л.К., Хомяк Р.Л., Деньга С., Лінник В.Г. та інші вчені.

     Проблеми  обліку виробничих запасів в умовах реформування економіки набувають  особливої актуальності в зв'язку з потребою отримати точної і достовірної інформації. Система їх обліку, яка склалася роками, не задовольняє вимоги ринку, оскільки умови функціонування значно розширюють коло операцій, що проводяться із запасами. Зміна податкового механізму додала до своєї маси невирішених проблем, нові, які до цього часу наукою не ставилися і не обґрунтовувалися.

     Теоретичне  і практичне значення вирішення  зазначених питань по удосконаленню  обліку та аналізу виробничих запасів  на підприємстві і зумовили вибір  теми, визначили основні завдання і цільову спрямованість курсової роботи.

     Актуальність  теми полягає у тому, що добре побудований, належним чином організований облік малоцінних та швидкозношуваних предметів та будівельних матеріалів, тобто якісна поінформованість про їх наявність та рух мають суттєве значення в управлінні виробничою діяльністю кожного підприємства. Тому сьогодні об'єктивно виникли умови для перегляду існуючої практики організації обліку та аналізу МШП та будівельних матеріалів.

     Метою курсової роботи є виявлення передумов, теоретичне й практичне обґрунтування вдосконалення організації та методики обліку і аналізу малоцінних та швидкозношуваних предметів та будівельних матеріалів в умовах переходу до ринкових відносин на основі опрацьованого законодавства, літературних джерел, діючої практики організації обліку та положень (стандартів) бухгалтерського обліку

     Досягнення  поставленої мети передбачило формування і виконання наступних наукових і практичних завдань:

• уточнити зміст малоцінних та швидкозношуваних предметів та будівельних матеріалів, їх склад, класифікацію на підприємстві;
• розглянути законодавче регулювання обліку МШП та будівельних матеріалів;
• проаналізувати діючу організацію та методику бухгалтерського обліку МШП та будівельних матеріалів, вплив на них зміни податкової політики;
• вивчити організаційну характеристику приватного монтажно-будівельного підприємства «Промбудмонтаж», мету функціонування, напрями діяльності, підпорядкування;
• проаналізувати основні економічні показники діяльності підприємства за 2008 – 2009 роки;
• розглянути синтетичний і аналітичний облік МШП та будівельних матеріалів, навести бухгалтерські проведення.
• розробити питання вдосконалення обліку МШП та будівельних матеріалів на підприємстві.

     Предметом дослідження визначено організацію та методику обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів та будівельних матеріалів в умовах ринкових відносин.

     Об'єктом  дослідження є процеси організації бухгалтерського обліку та методика здійснення основних господарських операцій з обліку МШП та будівельних матеріалів на приватному монтажно-будівельному підприємстві «Промбудмонтаж».

РОЗДІЛ І. ТЕОРИТЧНІ  ОСНОВИ ОБЛІКУ МШП  НА ПІДПРИЄМСТВІ

1. Економічний зміст, значення та завдання обліку МШП та будівельних матеріалів на підприємстві.

     Однією  із основних складових частин економічних ресурсів, які в свою чергу являються основним елементом економічного потенціалу як окремого підприємства, так і суспільства в цілому є предмети праці – засоби виробництва, речова форма функціонування живої праці, на яку впливає людина за допомогою засобів праці з метою виготовлення матеріальних благ. Усі засоби, які можуть служити людині для задоволення її потреб, називаються благами. Всі корисності, які не даються природою даремно і в готовому вигляді, а є результатом праці, носить назву цінностей. Відповідно, в економічній сфері застосовується таке поняття як “матеріальні цінності”. А сукупність всіх цінностей, які знаходяться в розпорядженні підприємства, складають його майно і формують поняття “запаси”.

     Запаси - це активи, які:

     - утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

     - перебувають у процесі виробництва  з метою подальшого продажу  продукту виробництва;

     - активи, що утримуються для споживання  під час виробництва продукції,  виконання робіт та надання  послуг, а також управління підприємством, [6, c. 85].

     Запаси  призначені для виробництва продукції, надання послуг або для перепродажу  потягом короткого періоду часу, визнаються активом, якщо:

     - існує ймовірність того, що підприємство  отримає в майбутньому економічні  вигоди, пов’язані з їх використанням;

     - їх вартість може бути достовірно  визначена.

     Всі запаси поділяються на дві групи. 

     Рис 1.1 Класифікація запасів підприємства 

     Власні  запаси підприємства обліковуються  на балансових рахунках. До них відносяться:

     Виробничі запаси – це придбані або самостійно виготовлені запаси, які підлягають подальшій переробці на підприємстві або утримуються для іншого поживання в ході операційного циклу. Вони поділяються на (сировину, матеріали, комплектуючі вироби, малоцінні та швидкозношувані предмети)

     Незавершене виробництво виступає у вигляді незакінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів.

     Готова  продукція – це продукція, яка пройшла обробку, випробування, приймання, укомплектована згідно з умовами договорів із замовниками, відповідає технічним умовам і стандартам.

     Під товаром розуміють матеріальну або нематеріальну власність, яка реалізується на ринку. Товаром можуть бути продукти як фізичної так і розумової праці, результат послуги, сама здатність до праці, земля та її надра – все, що має споживчу та продажну вартість і може обмінюватися на інший товар (гроші) власником цієї споживчої вартості.

     Запаси, які не є власністю підприємства, обліковуються поза балансом і до запасів підприємства, у якого вони знаходяться, не включаються, [11, c. 350]. До них відносяться матеріали і матеріальні цінності.

     Матеріали, прийняті для переробки – давальницька сировина, яка не оплачується одержувачем і залишається власністю замовника.

     Матеріальні цінності на відповідальному  зберіганні – матеріальні цінності, як реалізовані підприємством і право власності на які перейшло покупцю, але за умовами договору вони знаходяться на відповідальному зберіганні у підприємства-продавця. Крім того, сюди включаються матеріальні цінності:

• отримані підприємством від постачальника, але не сплачені і заборонені до витрачання;
• одержані надміру, ніж у видаткових документах постачальників;
• на які є відмова від акцепту розрахункових документів постачальників.

     Товари  на комісії – це товари, одержані в межах договорів комісії, поруки та інших цивільно-правових договорів, що уповноважують підприємство здійснювати продаж товарів від імені та за дорученням іншої особи без передачі права власності на такі товари.

     Облік запасів, які не є власністю підприємства і не можуть бути включені у його баланс, але знаходяться на підприємстві для перерробки, на комісії або  відповідальному зберіганні, ведеться на рахунку класу 0 „Позабалансові рахунки”.

     Відповідно  до П(С)БО 9 «Запаси» МШП — це запаси, які використовують протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він не більший за рік, [6, c. 82]. На такі МШП не нараховується знос, а вартість переданих в експлуатацію МШП виключається зі складу активів (списується з балансу у витрати), з подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів у місцях експлуатації і матеріально відповідальними особами протягом терміну їх фактичного використання.

     Відповідно  до Інструкції № 291, МШП, використовувані протягом не більш одного року чи нормального операційного циклу, в бухгалтерському обліку відбиваються на рахунку 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети».[7,с.34]

     Визначення  МШП, що містяться в П(С)БО 9 звучать  так: «До складу запасів відносяться малоцінні та швидкозношувані предмети, використовувані протягом не більш одного року чи нормального операційного циклу, якщо він перевищує один рік. Під операційним циклом розуміється проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності й одержанням засобів від реалізації зробленої з таких запасів продукції чи товарів і послуг». [6,с.86]

     До 1 січня 2000 року бухгалтерський облік  малоцінних та швидкозношуваних предметів  ґрунтувався на методологічних принципах, викладених у Положенні про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, затвердженому постановою КМУ від 03.04.93 р. № 250 (далі — Положення № 250), і Вказівках по організації бухгалтерського обліку в Україні., затверджених наказом Міністерства фінансів України від 07.05.93 р. № 25.

     Були  встановлені три основних критерії для розмежування МШП і основних засобів:

     1)вартість  — не вище 500 грн. за одиницю  незалежно від терміну служби;

     2)термін  служби — використовуються при  виробництві продукції (робіт,  послуг) протягом періоду, що не перевищує одного року незалежно від вартості;

     3)наявність  у переліку предметів, що відносяться  до МШП.

     Вартість  МШП, що знаходяться в експлуатації (за винятком спеціальних інструментів і пристосувань, тимчасових (нетитульних) споруджень, а також предметів, призначених для видачі напрокат), погашалася шляхом нарахування зносу одним із трьох способів:

• щомісяця — виходячи з відповідного терміну служби;
• у розмірі 50 % вартості при передачі зі складу в експлуатацію, а інші 50 % (за винятком вартості їхнього можливого використання) — при вибутті через непридатність;
• у розмірі 100 % вартості — при передачі зі складу в експлуатацію.

     Метод нарахування зносу, обраний підприємством, установлювався наказом (розпорядженням) по підприємству про облікову політику на поточний календарний (фінансовий) рік.

     Згідно  П(С)БО 9 при передачі МШП зі складу в експлуатацію знос не нараховується, а вартість МШП виключається зі складу активів підприємства (тобто списується з рахунка 22 і відноситься на витрати звітного періоду.

      Що  стосується тих предметів, що відповідно до Положення № 250 класифікувалися  як МШП, але термін служби яких перевищує один рік, то відповідно до вимог П(С)БО 7 такі предмети враховуються в складі інших необоротних матеріальних активів, а саме як малоцінні необоротні матеріальні активи (порівняння в табл.. 1.2.1).

      Таблиця 1.1

      Критерії  розмежування МШП  у запасах з  основними засобами відповідно до вимог  старого і нового бухгалтерського  обліку 

     Бухгалтерія підприємства при обліку МШП повинна забезпечити:

1. їх своєчасне і повне оприбуткування на склад та розрахунки з постачальником;
2. контроль за зберіганням МШП по матеріально відповідальних особах та в місцях їх експлуатації;
3. виявлення фактичної собівартості по отриманим МШП;
4. контроль за дотриманням нормативних строків їх служби;
5. своєчасне та правильне оформлення зіпсованих або загублених інструментів, виробничого одягу та взуття, спеціального одягу та господарського інвентарю;
6. правильне та своєчасне оформлення документів операцій по руху МШП і т. д. [12,с.235]

Однією  із складових виробничих запасів  є будівельні матеріали.

     Будівельні  матеріали – матеріальні активи, призначені для використання у капітальному будівництві об’єктів, що зводяться господарським або підрядним способом.

     Будівництво — спорудження нового об’єкта; реконструкція, розширення, добудова, реставрація і ремонт об’єктів; виконання монтажних робіт. Об’єкт будівництва — сукупність будівель і споруд або окремі будівлі й споруди, будівництво яких здійснюють за єдиним проектом.

     Виробничий  процес у будівництві відбувається на нерухомих об’єктах за рухливого  характеру роботи працівників, будівельних  машин і механізмів. Процес будівництва є довготривалим, що в обліку відображено поступовим нагромадженням витрат за об’єктами через незавершене будівництво до здачі об’єкта замовникові.

     Замовник (забудовник) веде будівництво господарським  способом (власними силами) або підрядним  способом (роботи виконує спеціалізована будівельна організація). За змішаного способу будівництво здійснюють господарським способом із залученням до певної частини робіт підрядних організацій.

     Підрядник — юридична особа, яка укладає будівельний контракт, виконує передбачені будівельним контрактом роботи і передає їх замовникові. Генеральний підрядник несе відповідальність за своєчасне введення потужностей та об’єктів за контрактом, а субпідрядник виконує окремі види робіт на об’єкті та передає їх генпідрядникові.

     Облік будівництва ґрунтується на тих  самих принципах, що й облік виробництва  промислової продукції. За характером будівництво можна віднести до типу виробництва, в якому застосовують позамовний метод обліку витрат. При  цьому зважають на особливості технології, організації та управління будівельним виробництвом, контролю за виробничими процесами та якістю будівництва.

     Організаційно-технічною  особливістю будівництва є наявність  безцехової структури, тому загальновиробничі  витрати обліковують як накладні на одному рахунку. [8,с.132]

     Для правильної організації обліку МШП та будівельних матеріалів необхідно:

• забезпечити умови для нормального їх зберігання на складі та функціонування в експлуатації;
• розміщати ШП в місцях їх зберігання та експлуатації таким чином, щоб мати можливість швидкого їх прийому, відпуску та перевірки наявності;
• встановити коло осіб, на яких покладена відповідальність за прийняття, зберігання та відпуск предметів, за правильне і своєчасне оформлення цих операцій;
• заключити в установленому порядку з цими особами письмові договори за матеріальну відповідальність;
• визначити відповідальну особу, якій представлено право підписувати документи на отримання, відпуск та списання ШП;
• встановити чітку систему документообороту та суворий порядок оформлення операцій по руху цих предметів;
• проводити в належні строки в установленому порядку інвентаризації, а також контрольні виборні перевірки наявності предметів на складах і в експлуатації та своєчасно відображати в бухгалтерському обліку результати інвентаризацій і перевірок. [15,с.156]

     Отже, запаси є найбільш важливою і значною  частиною активів підприємства, вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у  структурі витрат підприємств різних сфер діяльності, при визначенні результатів  господарської діяльності підприємства та при висвітленні інформації про його фінансовий стан. Тому  їх облік є досить трудомістким процесом та має досить значні проблеми. 

2.   Класифікація та  оцінка МШП і  будівельних матеріалів.

     Згідно  з П(С)БО 9 «Запаси» визнання та первісна оцінка МШП та будівельних матеріалів здійснюється:

     - Запаси визнаються як актив  тоді, коли існує імовірність  того, що підприємство одержить  у майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням,  і їх вартість може буди  достовірно визначена

     Одиницею  бухгалтерського обліку є їх найменування або однорідна група (вид)

     - Придбані (отримані) або вироблені  матеріали зараховуються на баланс підприємства за первинною вартістю.

     Важливе значення для правильного обліку має порядок оцінки запасів. Згідно з Положенням (стандартом) 9 придбані або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первинною вартістю.

     Первинною вартістю запасів, які прибрані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

• суми, які сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю),
• суми, які сплачуються за інформаційні, посередницькі та інші послуги у зв ’язку з пошуком та придбанням запасів;
• суми ввізного мита;
• транспортно-заготівельні витрати (витрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту), за навантажувально-розвантажувальні роботи і транспортування запасів всіма видами транспорту до місця їх використання), включаючи затрати по страхуванню ризиків транспортування запасів;
• суми непрямих податків у зв ’язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; затрати по заготівлі, на навантажувально-розвантажувальні роботи, транспортування запасів до місця їх використання, включаючи витрати по страхуванню і ризику транспортування запасів;
• інші витрати, які безпосередньо пов ’язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, у якому вони придатні для використання за призначенням. До таких витрат, зокрема, належать прямі витрати підприємства на доробку і підвищення якісних характеристик запасів.

     Первинною вартістю запасів, виготовлених власними силами підприємства, є собівартість їх виробництва, яка визначається згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати». Первинною вартістю запасів, які внесені до статутного капіталу, визнається узгоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.

     Первинною вартістю запасів, отриманих підприємством безоплатно, визнається їх справедлива вартість.

     Якщо  балансова вартість переданих запасів  перевищує їх справедливу вартість, то первинною вартістю одержаних запасів є їх справедлива вартість. Різниця між балансовою і справедливою вартістю переданих запасів включається до складу витрат звітного періоду. Первинна вартість запасів, які придбані в обмін (або частковий обмін) на неподібні запаси, дорівнює справедливій вартості переданих запасів, збільшених (зменшених) на суму грошових коштів або їх еквівалентів, яка була передана (одержана) в процесі обміну.

     Не  включаються до первинної вартості запасів, а належать до витрат того періоду, у якому вони були здійснені (установлені):

• понаднормативні втрати і недостачі запасів;
• відсотки за користування позиками;
• витрати на збут;
• загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов ’язані з придбанням і доставкою запасів і приведенням їх до стану, придатного до використання за призначенням.

     Первинна  вартість запасів у бухгалтерському  обліку не змінюється, крім випадків, передбачених Положенням (стандартом) 9. [6,с.84]

     Оцінка  вибуття запасів. У разі відпуску матеріалів у виробництво, продажу або іншому вибутті згідно з Положенням (стандартом) 9 оцінка їх здійснюється по одному з таких методів:

• ідентифікованій собівартості одиниці запасів;
• середньозваженій собівартості;
• собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО);
• нормативних затрат;
• ціни продажу.

     Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, які мають однакове призначення  і однакові умови використання, застосовується тільки один із зазначених методів.