Основи підприємницької діяльності в Україні

РЕФЕРАТ 

    Пояснювальна  записка до курсової роботи :

    36 Сторінок

    26 Джерел літератури

    1 Таблиця 

    Об’єктом  дослідження є розвиток та проблеми підприємницької діяльності в Україні.

    Мета  роботи –  дослідження розвитку та проблем підприємницької діяльності.

    Актуальність  роботи зв’язана з тим що на тлі всесвітньої кризи останнім часом в сфері підприємницькій діяльності спостерігається низка негативних явищ

    Результатом дослідження стали  напрямки удосконалення  підприємницької діяльності.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    ПІДПРИЄМНИЦЬКА  ДІЯЛЬНІСТЬ, ЗАРОБІТНА ПЛАТА, ПІДПРИЄМЕЦЬ, ФІРМА, ЛІЦЕНЗУВАННЯ, РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ, ІНВЕСТИЦІЇ, ДИВІДЕНДИ, ОРЕНДА

ЗМІСТ

ВСТУП 

    Статтею 1 Закону України "Про підприємництво" від 7 лютого 1991 р. підприємництво визначено  як безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву  продукції, виконанню робіт, наданню  послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності, встановленому законодавством порядку.

    Створення суб'єкта підприємницької діяльності юридичної особи, а також володіння  корпоративними правами не є підприємницькою  діяльністю, крім випадків, передбачених законодавством.

    Підприємницька  діяльність, як один із напрямків господарської  діяльності, характеризується такими ознаками:

    - ініціативністю, яка означає, що  підприємець починає свою діяльність  відповідно до потреб ринку  на свій розсуд та без будь-яких  застережень;

    - систематичністю підприємницької  діяльності, що підкреслює її  постійний характер;

    - власним ризиком підприємця - він  ладен відчути на собі як  позитивні, так і негативні  наслідки підприємницької діяльності, зокрема випадкову загибель свого  майна;

    - метою підприємницької діяльності, себто одержанням прибутку;

    здійсненням підприємництва від свого імені  та під свою майнову відповідальність.

    Підприємництво, без сумніву, відіграє визначальну  роль у реалізації завдань перехідного  періоду.

    При цьому успішна трансформація  адміністративно-командної економіки  в соціально-спрямовану ринкову  неможлива без діяльності підприємців, які обумовлюють відповідні зміни  як на мікро -, так і на макроекономічному  рівні.

    Актуальність  обраної теми полягає в тому, що підприємництво - це провідний сектор ринкової економіки, який забезпечує насиченість товарами та послугами, сприяє конкуренції, створює новий прошарок-підприємець-власник.

    Мета  роботи – дослідження проблеми та перспективи розвитку підприємництва в Україні, проаналізувати стан розробленості даної проблеми.

    Об’єктом   дослідження  є розвиток підприємницької діяльності.

    Предметом дослідження  виступаює підприємницька діяльність.

    Субєктом  дослідження виступають підприємства,фірми та компанії.

    В ході роботи використовувались методи структурно – логічного аналізу  при побудові логіки та структури  роботи,аналізу і синтезу з  методи визначення сутності діяльності з метою визначення проблем і  сучасного стану підприємницької  діяльності.

    Робота  складається з анотації,вступу,трьох  розділів і висновків.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    РОЗДІЛ 1

    ТЕОРЕТИЧНІ  АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ  ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ 

    1.1.Економічна сутність та основні функції підприємницької діяльності. 

    Розглянемо  основні напрямки нормативно-правового  забезпечення

      Законодавче забезпечення - формування  чинного законодавства України  стосовно підприємницької діяльності  та його вдосконалення. 

    Базою цього забезпечення є законодавчі  та інші нормативно-правові акти, відповідні норми цивільного, кредитно-фінансового, податкового, адміністративного, трудового та інших галузей чинного законодавства, основними з яких є Закони України "Про підприємництво". "Про власність". "Про підприємства України". "Про господарські товариства", що були затверджені ще 1991 року та безперечно потребують серйозного перегляду. Крім того, виникла об'єктивна необхідність ухвалити низку нових нормативних та інструктивних документів, зокрема щодо розвитку приватного та малого бізнесу, зокрема. Підприємці давно очікують на прийняття Законів України "Про державну підтримку підприємництва". "Про приватну власність". "Про ліцензування". "Про малі підприємства". "Про кредитні спілки" тощо.

    Нормативне  регулювання щодо підприємств державного сектору, коли держава як власник  основних засобів виробництва директивне впроваджує певні нормативи і  здійснює контроль за цим процесом. Для підприємств недержавного сектору  нормативне регулювання здебільшого  має індикативний характер. Нормативне регулювання полягає в установленні державою граничних розмірів окремих  показників, що характеризують якісний  стан підприємств.  

    Нині  використовуються такі показники:

    - норматив рентабельності застосовується  для визначення рівня прибутковості  суб'єкта господарювання.

    Як  фіксований показник може використовуватись  для державного регулювання окремих  галузей економіки, котрі мають  пріоритетне значення для суспільства;

    - норматив амортизаційних відрахувань  застосовується з метою визначення  терміну оновлення основних виробничих  фондів, що особливо важливо за  умов НТП. 

    Оскільки  амортизаційні відрахування є складовим елементом собівартості продукції, то в такий спосіб можна також впливати на процес оподаткування прибутку. Використання норм амортизації як засобів державного регулювання часто називають амортизаційною політикою.

    - норматив обігових коштів - показник, що застосовується для визначення  раціонального обсягу товарно-матеріальних  ресурсів і грошових коштів, необхідних  для нормального здійснення підприємницької  діяльності;

    - різноманітні екологічні нормативи,  що є складовими екологічної  політики держави. 

      Адміністративне регулювання як  складова нормативно-правового забезпечення  підприємництва має цілий арсенал  адміністративних засобів, що  базуються на силі державної  влади і включають різного  роду заборони, дозволи, примушування  тощо.

    Основними видами адміністративного регулювання, що використовуються нині, є державна реєстрація підприємства, ліцензування, сертифікація та стандартизація.

    Розуміння сутності підприємництва зв'язано також  з визначенням його ролі в економіці  різних рівнів системи господарювання. Підприємництво слугує важелем для зміни структури економіки.

    Для підприємців основний спонукальний мотив – можливість одержання  прибутку.

    Вони  майже завжди концентрують свої дії  на розвитку перспективних напрямків  господарської діяльності, віддача  від яких може перевершити середні  показники.

    Розвиток підприємництва створює «поживне середовище» для конкуренції. Забезпечуючи освоєння перспективних виробництв, підприємці сприяють швидшому оновленню техніко-технологічної бази і номенклатури продукції фірми.

    Вони  стимулюють активність, підтримуючи  конкуренцію й існуючий ринок.

    Підприємництво вважають каталізатором економічного розвитку.

    Цей прискорювач істотно впливає  на перебудову в економіці; збільшення обсягів виробництва,надання послуг; стимулювання інвестиційної діяльності; підвищення рівня попиту і пропозиції; прискорення темпів економічного розвитку національної економіки в цілому.

    Підприємництво сприяє економії і раціональному використанню всіх ресурсів. Діяльність підприємця нерозривно зв'язана з господарським ризиком. Саме це є потужним стимулом економії ресурсів, вимагає від підприємця детального аналізу рентабельності проектів, відповідального ставлення до інвестицій, раціонального витрачання ресурсу, найму робочої сили.

    Підприємництво забезпечує стимули до високоефективної праці.

    У більшості випадків особистості, котрі  мають власний бізнес і завдяки  цьому сильніші спонукальні мотиви, більше заінтересовані в якісній  і продуктивній праці, ніж наймані  працівники.

    Такий психологічний феномен вільної  праці для одержання власного зиску забезпечує ще більший виграш для економіки в цілому.

    Розглянуті  вище прояви значущості підприємницької  діяльності дозволяють зробити загальний  висновок.

    Підприємництво  виконує особливу функцію в економіці  і народному господарстві, змістова сутність якої зводиться до оновлення  економічної системи, створення  інноваційного середовища, що спричиняє  руйнацію традиційних структур і  відкриття шляху до перетворень, зрештою стає тією силою, котра прискорює  рух економіки по шляху ефективності, раціоналізації, бережливості і постійного оновлення.

    Нагромаджений досвід усіх без винятку індустріальне  розвинутих країн з ринковою економікою соціального спрямування незаперечне  підтверджує, що підприємництво – необхідна  умова досягнення економічного успіху. 

    1.2 Договірні взаємовідносини  в підприємницькій діяльності 

    Організація підприємницької діяльності базується  виключно на договірних взаємовідносинах. Це підтверджує незаперечну істину, що саме договори є визначальною і  по суті єдиною правовою формою партнерських взаємин.

    Договір - це форма документального закріплення  партнерських зв'язків,яка опосередковує взаємини в процесі виробництва і реалізації продукції чи надання різноманітних послуг.

    У ринковій системі господарювання застосовують два види договорів: установчий та підприємницький. Про установчий скажемо тільки те, що він засвідчує бажання фізичних чи юридичних осіб щодо заснування нового організаційно-правового утворення  для реалізації конкретної підприємницької  ідеї. Підприємницький договір відображає згоду сторін стосовно безпосереднього  здійснення певної підприємницької  діяльності в певній організаційно-правовій формі. Підприємницьких договорів  є багато, вони виокремлюються за сферами діяльності, документально оформлюють взаємовідносини щодо внутрішньогосподарської та зовнішньоекономічної діяльності.

    Сучасне розуміння сутності підприємництва значною мірою розкривається  у працях теоретиків постіндустріального  суспільства, яке, на їх думку, повинно  прийти на зміну сучасному капіталістичному. Так, американський соціолог Вільям Ростоу (1916) зазначав, що серед чинників економічного зростання важливу  роль відіграватиме схильність людей  до інновацій та матеріальних удосконалень. Французький теоретик постіндустріального  суспільства Раймон Арон (1905-1983) стверджував, що притаманне такому суспільству раціоналізаторство супроводжуватиме дух науковості, прогресу, раціонального управління, економічного розвитку та демократії.

    Враховуючи  це, а також характеристику підприємництва Й.Шумпетером та іншими економістами, можна виділити такі найважливіші його функції: новаторська, організаційна, господарська, соціальна та особистісна.

    Новаторська функція – сприяння процесу продукування нових ідей (технічних, організаційних, управлінських та ін.), здійснення дослідно-конструкторських розробок, створення нових товарів  і надання нових послуг тощо.

    Організаційна функція – впровадження нових  форм і методів організації виробництва, нових форм заробітної плати та їх оптимальне поєднання з традиційними, раціональне поєднання форм одиничного поділу праці, основних елементів системи  продуктивних сил та контроль за їх виконанням.

    Господарська  функція – найефективніше використання трудових, матеріальних, фінансових, інтелектуальних  та інформаційних ресурсів.

    Соціальна функція – виготовлення товарів  і послуг, необхідних суспільству, відповідно до головної мети, вимог дії основного  економічного закону.

    Особистісна функція – самореалізація власної  мети підприємця, отримання задоволення  від своєї роботи. Так, внаслідок  опитування дрібних компаній Великобританії з'ясувалося, що переважна більшість  їх (понад 80%) головним стимулом своєї  підприємницької діяльності вважає не особисте збагачення, а можливість відчути себе незалежним і мати задоволення  від власної праці.

    Звичайно, ці дані потребують уточнення, оскільки відчути себе незалежним у підприємницькій  діяльності можна за умов успішної роботи компанії, отримання відповідних  прибутків.

    Спираючись  на сучасну економічну літературу виокремлюють три головні функції сфери підприємницької діяльності:

• ресурсну ;
• організаційну;
• творчу .

    Із  зазначених вище міркувань випливає такий важливий висновок: підприємництво завжди супроводжується науково-технічною, організаційною і комерційно-економічною  творчістю,новими підходами до вирішення  господарських завдань;воно зумовлює особливий, антибюрократичний стиль  господарської поведінки, підвалинами  якого є, з одного боку, постійний  пошук нових можливостей і  ресурсів, а з іншого – персональна  відповідальність за наслідки своєї  діяльності.

    На  основі всебічної характеристики головних функцій підприємництва можна дати комплексне визначення його сучасної сутності.

    Підприємництво -самостійне організаційно-господарське новаторство на основі використання різних можливостей для випуску нових товарів або старих новими методами, відкриття нових джерел сировини, ринків збуту тощо з метою отримання прибутків та самореалізації власної мети.

    Поняття «підприємництво» не слід ототожнювати з поняттям «бізнес», яке є більш  ємним і передбачає будь-який вид  діяльності (навіть афери), що приносить  дохід або особисту користь.

    Виходячи  з цього, підприємцю мають бути притаманні певні риси, пов'язані з його відповідними функціями.

    Він повинен:

    1) вбачати в людині головне джерело  підвищення ефективності роботи  підприємства, нових ідей; сприяти  формуванню лідерів і новаторів,  стимулювати у них виправданий  ступінь ризику; формувати економічне  мислення, постійно здійснювати  пошук нових можливостей, бути  ініціативним та ін.;

    2) вміти об'єднати людей для досягнення  спільної мети; надихати співробітників, приділяти значну увагу прагненням  людей, їх духовним якостям;  домагатися того, щоб цінності  фірми були в центрі уваги  працівників, вміти переконувати  їх;

    3) бути професійно підготовленим  для пошуку оптимальних варіантів  розвитку підприємства, підвищення  його ефективності; постійно орієнтуватися  на ефективність і якість, здійснювати  систематичне планування; прагнути  до всебічної інформованості, йти  на розумний ризик; впроваджувати  форми і системи заробітної  плати, які сприяють економії  ресурсів; надавати підрозділам  певну автономію, прагнути до  простоти управління; вміло поєднувати  автономію з жорстким централізмом  та ін.;

    4) постійно орієнтуватися на потреби  споживачів, підвищення якості продукції  та послуг, які надають згідно  з чинним законодавством; сплачувати  податки; 

    не  забруднювати довкілля; оптимально поєднувати індивідуальні, колективні й суспільні  інтереси; відповідати за свої вчинки;

    5) діяти цілеспрямовано, енергійно,  вірити в успіх справи, бути  наполегливим і гнучким, розвивати  свої творчі, організаторські здібності  тощо. У Законі України «Про  підприємництво» зазначається, що  підприємництво – це самостійна, ініціативна, на власний ризик діяльність щодо виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг та зайняття торгівлею з метою одержання прибутку.

    Основними принципами, за якими здійснюється підприємництво, є:

    1.вільний вибір діяльності на добровільних засадах;

    2. залучення до підприємницької діяльності майна і коштів юридичних осіб і громадян;

    3. самостійне формування програми діяльності, вибір постачальників і споживачів виробленої продукції, встановлення цін відповідно до витрат виробництва з дотриманням чинного законодавства;

    4. вільне наймання працівників;

    5. залучення й використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших ресурсів, використання яких не заборонене або не обмежене законодавством;

    6. вільний розподіл прибутку, який залишається після внесення платежів, встановлених законодавством;

    7.самостійне здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності;

    8. використання будь-яким підприємцем належної йому частки валютної виручки на власний розсуд.

    Підприємницька  діяльність – праця індивіда, заснована  на розвитку особистісних чинників, розширенні знань про свої можливості, спрямована на досягнення найкращого результату в господарській діяльності, на отримання  економічної вигоди і насамперед привласнення додаткового продукту.

    Підприємництвом не вважають виконання будь-якого  завдання, якщо виконавець не мав хоча б одного особистісного чинника  і права на свободу такої діяльності.

    Особистісні чинники підприємництва – особиста власність, фізичні, розумові здібності, знання і досвід, становище в суспільстві, права тощо.

    Основними завданнями, які необхідно вирішити на початку підприємницької діяльності, є:

• вибір сфери та масштабів діяльності;
• вибір місця розташування підприємства, компанії;
• вибір форм підприємницької діяльності та назви фірми;
• фінансування та інвестування.

    Підприємництво  – один з важливих чинників соціально-економічного прогресу.

    Тому  суспільство зацікавлене в цивілізованому підприємництві, яке повинне мати правову підтримку у таких  основних формах:

    1) надання свободи підприємницької  діяльності;

    2) надання підприємцю статусу комерсанта;

     3) створення умов для відкриття  і реєстрації підприємства.

    За  вибору форми підприємництва беруть до уваги масштаб діяльності, форму  відповідальності підприємця, можливості отримання кредитів, рівні оподаткування, можливий обсяг реалізації продукції  та ін.

    Основними суб'єктами підприємництва є приватні особи, групи осіб і держава . 
 

РОЗДІЛ 2.

    АНАЛІТИЧНА  ОЦІНКА РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ. 

    2.1.Організаційно – правові форми підприємницької діяльності,їх переваги та недоліки. 

    Підприємництво  як форма ініціативної діяльності з  метою отримання прибутку може здійснюватися  у двох основних видах або їх комбінаціях:

• перший – здійснення будь-якого виду виробничої діяльності;
• другий – виконання посередницької функції .

    З огляду на загальнодержавні інтереси пріоритетного значення має набувати перший вид підприємницької діяльності, оскільки суспільне багатство залежить насамперед від стану сфери матеріального  виробництва. Водночас суспільство  має сприяти розвитку й другого  виду підприємницької діяльності.

    Це  зумовлено тим, що рівень і якість життя, комфорт членів суспільства  визначаються багато в чому рівнем розвитку посередницької сфери 

    Крім  того, посередницька підприємницька діяльність сприяє:

    підвищенню  продуктивності праці безпосередніх  продуцентів товарів для населення  на основі звуження спеціалізації виробничих підприємств;

• прискоренню кругообігу капіталу, зростанню ефективності його використання;
• насиченню ринку необхідними товарами.

    Відтак  між виробниками і посередниками  виникають партнерські довірчі  взаємини і господарська кооперація щодо розв'язання спільних завдань.

    Отже, тип підприємницької діяльності визначається тим місцем, яке воно займає у процесі задоволення споживчого інтересу.

    Виробнича підприємницька діяльність,за своєю спрямованістю, масштабами розвитку і впливом на ефективність системи господарювання та якість суспільного життя виробнича підприємницька діяльність є визначальною, провідною. Тому важливо виокремити і детальніше охарактеризувати насамперед виробниче підприємництво, його типологію і форми.