Основні поняття про товарну біржу

РЕФЕРАТ

Курсова робота: 44 с., 13 джерел.

Об’єкт дослідження –  товарна біржа в Україні.

Предмет дослідження - організація  оптової торгівлі та здійснення біржових торгів на товарної біржі.

Мета даної курсової роби – дослідити основні поняття  і засади організації оптової  закупки товарів на товарній біржі  в Україні, вивчити  організаційно  – економічні  відносини  у  сфері функціонування товарних бірж.

Методи дослідження –  аналітичний, синтетичній,  історичного аналізу, формально-логічний, структурно-функціонального аналізу.

Завдання дослідження - вивчити функції сучасної товарної біржі, її учасників, поняття і склад біржового товару, організацію біржі, організацію біржового торгу.

Товарна біржа  як  продукт  ринкових відносин пройшла тривалий шлях еволюції від оптового  ринку  до  ф'ючерсного ринку. Стійко високі темпи росту біржового обороту,  поява нових функцій, залучення  всі нових сфер економіки в  біржову торгівлю  вказують на великі можливості її подальшого розвитку. 

ТОВАРНА БІРЖА, ЦІННИЙ ПАПІР, ФОРВАРД, Ф'ЮЧЕРС, ОПЦІОН, БІРЖОВИЙ БРОКЕР, БРОКЕРСЬКА КОНТОРА, ВАРАНТ, СПОТ.

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………

РОЗДІЛ 1ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ТОВАРНИХ БІРЖ  В УКРАЇНІ …………………………………………………………

1. Основні поняття про товарну біржу…………………………
2. Історія виникнення і розвитку товарних бірж в Україні…………………………………………………………………
3. Біржові товари …………………………………………………
4. Правила біржової торгівлі…………………………………….

РОЗДІЛ 2 ОРГАНІЗАЦІЯ ЗДІЙСНЕННЯ ОПТОВИХ ЗАКУПІВЕЛЬ НА ТОВАРНІЙ БІРЖІ………………………………………………………………..

2.1.     Організація оптових  закупівель товарів на товарній біржі  …

2.2     Механізм укладення біржових угод …………..…………………

РОЗДІЛ 3  РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ОПТОВОЇ ЗАКУПІВЛІ ТОВАРІВ НА ТОВАРНИХ БІРЖАХ НА УКРАЇНІ…………………………………………………………………………

3.1.      Проблеми та  перспективи розвитку товарних бірж в Україні ...

ВИСНОВОК ..…………………………….……………………………………..

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………….……………………

ВСТУП

Дослідження товарної біржі  є вкрай актуальним питанням в  умовах ринкових відносин, які тільки формуються в Україні. Товарна біржа  по визначенню - корпоративна,  некомерційна асоціація членів корпорацій, що  забезпечує матеріальні умови для  купівлі-продажу товарів на ринку  шляхом публічних торгів відповідно до  правил і процедурам, що  забезпечують рівність для клієнтів і членів біржі.

Задачі біржі  -  не  постачання  економіки сировиною,  капіталом,  валютою,  а організація, упорядкування, уніфікація ринків сировини, капіталу і валюти.

Товарні біржі здійснюють купівлю і продаж не товарів,  а контрактів на їхнє постачання. На них продаються контракти на  стандартизовані види товарів, що можуть бути продані великими партіями по чи зразках технічному опису. На товарних біржах виявляються базисні ціни, що формуються під впливом співвідношення попиту та пропозиції. Усі біржі  є самостійними підприємствами і  діють  незалежно друг  від  друга. Одні товари продаються і купуються  лише на якійсь одній біржі, інші - на декількох;  однак, розміри контрактів на той самий  товар  і інші характеристики відрізняються друг від друга на різних біржах.

Стосовно до  наших  умов до складу основних функцій товарної біржі повинні входити такі, як розробка стандартів на реалізовану  через біржу продукцію,  а також  пакета типових контрактів по угодах купівлі-продажу,  квотування цін, врегулювання виникаючих суперечок і інформаційна діяльність.

В даний час діяльність товарних бірж регулюється Законом  України від 10 грудня 1991 р. «Про товарну  біржу» зі змінами від 26 січня 1993 р. Закон спрямований на врегулювання відносин по створенню і діяльності товарних бірж,  біржової торгівлі і  забезпечення правових гарантій  діяльності  на  товарних біржах. 

Біржа виконує функції  збалансування попиту та пропозиції  шляхом відкритої купівлі-продажу, упорядкування й уніфікації ринку  товарних і сировинних ресурсів, стимулювання розвитку ринку, економічного індикатора.

На початку  дев'яностих  років  у країнах,  де функціонує ринок, нараховувалося близько 50 товарних бірж із загальним оборотом понад 10 трильйонів доларів,  що складає 25% їхнього  валового національного продукту.  На них реалізується продукція понад 60 найменувань. У країнах з розвинутою  ринковою  економікою  товарні  біржі в основному функціонують як безприбуткові асоціації, звільнені  від сплати корпоративного  прибуткового податку.  Головними статтями їхнього  доходу є: засновницькі і пайові внески і відрахування організацій, що  утворять біржу; доходи від надання  послуг  членам  біржі  й інших  організацій виторг від інших  надходжень.

Гадаю, що дана робота сприятиме  кращому розумінню природи товарних бірж, як в Україні, так і в світі  загалом. 

РОЗДІЛ 1ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ТОВАРНИХ  БІРЖ В УКРАЇНІ

1. Основні поняття про товарну біржу

Товарна біржа - корпоративна,  некомерційна асоціація членів корпорацій, що  забезпечує матеріальні умови  для купівлі-продажу товарів на ринку шляхом публічних торгів відповідно до  правил і процедурам, що  забезпечують рівність для клієнтів і членів біржі.

Вона діє на основі самоврядування, господарської самостійності, є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, власний розрахунковий, валютний та інші рахунки в банках, печатку із зображенням свого найменування.

Товарна біржа здійснює свою діяльність за принципами:

•   рівноправності учасників біржових торгів;
• застосування вільних (ринкових) цін;
• публічного проведення біржових торгів.

Товар, який продається і купується  на біржі, має бути стандартним, тобто відповідати установленим вимогам якості та іншим параметрам, передбаченим чинним законодавством. Стандартизація біржових товарів робить їх взаємозамінними в межах певних груп і видів товарів.

Біржовий товар характеризується масовістю — випускається у великому обсязі великою кількістю виробників і призначається для широкого кола споживачів. До біржових можуть бути віднесені лише товари, ціни на які вільно встановлюються відповідно до попиту та пропозиції й конкуренції.

У світовій практиці виділяють такі основні класи біржових товарів:

• речовинні товари;
• цінні папери;
• іноземна валюта.

У кожному з цих класів не вся  маса вироблених товарів стає об'єктом  біржової торгівлі, а лише ті товари, які відповідають таким вимогам: вони є масовими, стандартними, взаємозамінними, ціни на них формуються вільно.

З розвитком біржової торгівлі перелік  біржових товарів ускладнюється  і множиться, у першу чергу  це стосується класу цінних паперів, появи ф'ючерсних контрактів на індекси  фондового ринку і процентних ф'ючерсів. До біржових товарів слід віднести також зведені індекси біржових цін та процентні ставки за державними облігаціями.

Речовинні товари, або власне товари, є об'єктами торгівлі на товарних біржах. їм властивий масовий характер виробництва  та споживання, стандартизованість, збереженість, транспортабельність, незалежність якісних характеристик від конкретного споживача, змінюваність цін на них під впливом різних факторів. У світовій практиці на товарних біржах обертається близько 70 видів товарів. В основному це сировина та напівфабрикати, які поділяються на дві великі групи.

Сільськогосподарські і лісові товари та продукти їх переробки (близько 50 видів). До цієї групи входять: зернові (пшениця, кукурудза, овес, ячмінь, жито); олійне насіння (лляне, бавовняне, соя, боби, соєва олія, шрот); живі тварини та м'ясо (велика рогата худоба, свині, вівці, м'ясо цих тварин); текстильні товари, цукор, кава, какао-боби, рослинні олії, картопля, перець, яйця, арахіс; лісові товари (пиломатеріали, фанера); натуральний каучук.

Мінеральна сировина та напівфабрикати (20 видів). До цієї групи входять: кольорові метали (мідь, олово, цинк, свинець, нікель, алюміній та ін.), дорогоцінні метали (срібло, золото, платина та ін.), товари нафтового комплексу (нафта, газ, бензин, мазут та ін.).

Цінний папір — це особливий  товар, який обертається на своєму власному ринку — ринку цінних паперів. Він не має ні речовинної, ні грошової споживчої вартості, тобто не є ні фізичним товаром, ні послугою.

Поняття цінного папера багатогранне, тому що економічні відносини, які ним  відображаються, дуже складні і постійно розвиваються.

У широкому розумінні цінний папір  — це будь-який документ («папір»), що продається та купується за відповідною  ціною.

Цінні папери можна визначити і  як акції, облігації підприємства та державних позик, заставні листи іпотечних банків, що свідчить про надання грошей у позику або на створення підприємств. Це дає їх власнику право на одержання встановленого доходу. Власник акцій отримує по них дохід у формі дивіденду, а власник облігацій — у вигляді відсотка.

Сьогодні можна стверджувати, що біржова торгівля домінує на світових ринках щодо своїх масштабів, обсягів  і кількості учасників. Вона репрезентує  самостійну форму комерційної діяльності з метою отримання прибутку і характеризується такими рисами:

• концентрується у місцях економічної активності, у потужних виробничих та фінансових світових центрах, столицях, портах тощо;
• ведеться великими партіями товарів або значними за обсягами фінансовими інструментами;
• реалізуються реальні активи з негайною поставкою та поставкою в майбутньому, зобов’язання постачання-приймання, права тощо;
• проводиться регулярно, концентруючи попит і пропозицію у часі й просторі;
• характеризується гласністю, прозорістю діяльності, доступністю інформації для широкого загалу учасників ринків;
• має організаційну, економічну та правову основи;
• виробляє стандарти щодо якісних і кількісних параметрів товарів та фінансових інструментів;
• ведеться біржовими посередниками, брокерами та дилерами, сама біржа угод не укладає;
• виробляє власні правила торгівлі та слідкує за їх дотриманням;
• активно використовує методи електронного трейдингу.

Біржа виконує такі функції:

• організаційну (організація біржових торгів, вироблення правил, матеріально-технічне забезпечення торгів, забезпечення висококваліфікованим персоналом);
• вироблення біржових контрактів (стандартизація якісних параметрів, визначення розмірів партій, процедур розрахунків та забезпечення ліквідності);
• розв’язання суперечок між членами біржі й учасниками біржових операцій;
• реєстрації та публікації біржових цін (котирування);
• страхування цінових та курсових ризиків (хеджування);
• гарантування виконання біржових угод (через організацію розрахунково-клірингової діяльності);
• інформаційну (збір і реєстрація біржових цін з подальшою їх публікацією, наданням клієнтам, зацікавленим організаціям, пресі, радіо, телебаченню, комп’ютерним мережам та інтернетінформації про рівень і динаміку світових цін та курсів на основні активи.

Роль біржової торгівлі у світовій економіці і в народних господарствах  окремих країн не можна недооцінювати. Деякі західні економісти вважають виникнення сучасної товарної біржі, не як ринку, що здійснює збут товарів, а  як фінансового інституту, що полегшує ведення торгівлі і здешевлює  її, рівно за значенням промислової  революції кінця XVIII століття, і бачать у ній організуючу і планувальну  силу, спроможну додати динамізм всій економіці.

1.2. Історія виникнення і розвитку товарних бірж в Україні 

Першу біржу на території  Російської імперії, до складу якої входила  територія України, було створено Петром І у 1703 р. Майже протягом століття Петербурзька біржа була єдиною в  Росії. Спочатку вона була товарною, але  згодом на ній почали обертатися також  векселі в іноземній валюті, інші цінні папери.

Другу біржу створено в  Одесі у 1796 р. і вона спеціалізувалася на угодах із зерном. І тільки через 60 років, у другій половині 19 ст., почали створюватися інші біржі, серед них  і Київська біржа.

Київська біржа виникла  з ініціативи голови київської контори  Державного комерційного банку Росії  пана Бунге Н.Х. — освідченого й енергійного діяча того часу, який згодом став міністром фінансів. Протягом багатьох років він обґрунтовував необхідність створення біржі в м. Києві. І ось у 1862 р. Київське губернське правління направило в Київську міську Думу офіційну записку зі списком пропозицій пана Бунге Н.Х. і міського голови. Цей список містив:

• короткі зауваження про торгове значення Києва;
• причини, що сповільнюють розвиток промисловості в Україні;
• обґрунтування необхідності створення біржі в Києві;
• проект статуту біржі;
• пропозиції щодо вибору місця і залучення коштів для створення біржі.

У цій записці було сказано, що Київ легко став би торговим центром  не тільки України, а й Мінської, Могилевської, Чернігівської, Полтавської  і навіть Катеринославської губерній, оскільки розташований на Дніпрі, по якому  відправлялися на північ зерно, сіль, хлібне вино й олія, а на південь  — смола, ліс, каміння, вапно. Через  Київ провозилася значна кількість  товарів як для внутрішнього споживання, так і за кордон. Крім того, Київ був  головним центром торгівлі цукром не тільки для постачання місцевих рафінадних заводів, а й для відправлення в Москву і Петербург. Будівництво  залізниць теж сприятиме залученню  в Київ іногородніх купців або  їх агентів, які здійснюють великі операції із закупівлі цукру, зерна та іншої  продукції, встановленню більш стабільних і об'єктивних цін на основні товари місцевого виробництва в інтересах  виробників і купців.

Через два місяці записка  обговорювалася на зборах київських  купців. Київська міська Дума призначила на 19 жовтня 1863 р. збори, на яких було вирішено заснувати в Києві купецьку біржу, утворити спеціальний комітет під головуванням міського голови для вишукування коштів на придбання будинку для біржі та її утримання. Оскільки будинок для біржі будувався кілька років, лише в 1873 р. відбулося освячення біржового будинку і відкриття біржі на вул. Інститутській.

У 1882 р. було поставлене питання  про перенесення біржі в центральну частину міста, ближче до торгових і  промислових установ. Вирішили побудувати новий будинок біржі на розі вулиць Інститутська і Хрещатик. Його будівництво  тривало три роки.

Перед початком першої світової війни в Росії функціонувало  вже 115 бірж, у тому числі 11 в Україні: Києві, Харкові, Одесі, Дніпропетровську, Кременчуку, Запоріжжі, Миколаєві, Херсоні  тощо. Українські біржі, як і більшість  російських бірж, були товарними, але  спеціалізованими. Так, у Києві основна  маса біржових операцій проводилася  з цукром і акціями цукрових заводів, в Одесі — із зерном та іноземною  валютою.

У 1912—1913 pp. частка України у виробництві цукру Російської імперії складала 56 %. В Україні була зосереджена половина цукрових заводів. За кордон вивозився тільки український цукор. Основними споживачами були Персія, на яку припадало 60 % цукру, що вивозився, і Фінляндія (30 %). Інші країни в експорті цукру відігравали значно меншу роль, хоча обсяги постачань обчислювалися десятками і тисячами пудів за рік. Це Китай, Туреччина, Афганістан, Німеччина, Австро-Угорщина та Англія. За кордон вивозилася 1/5 частина виробленого в Україні цукру. Інша частина йшла на внутрішній ринок Російської імперії.

Київська біржа забезпечувала  понад 30 % обороту цукру імперії  і понад половини обороту України. Тому Київську біржу багато років  називали «цукровою». Така вузька спеціалізація  визначила особливі функції біржового  комітету Київської біржі. Наприклад, комітет постійно аналізував відомості  про посіви і збирання цукрового  буряка, його переробку, врожайність  як по Україні, так і в цілому по імперії. Аналіз здійснювався на підставі статистичних даних, які Всеросійське товариство цукрозаводчиків періодично направляло біржовому комітету.

Вивчення діяльності Київської  біржі та її біржового комітету за весь дореволюційний період свідчить про те, що біржовий комітет брав велику участь у вирішенні питань у сфері фінансів, торгівлі і промисловості, подавав свої висновки на вимогу уряду  і розробляв пропозиції щодо різних глобальних проблем.

Протягом багатьох років  на розі вулиць Інститутська і Хрещатик стояв будинок Київської біржі, де згодом за радянських часів розміщався «Сахаротрест». Потім будинок комусь став заважати, і липневою ніччю 1953 р. він був знищений вибухом.

За радянських часів бірж не було. їх відродження почалося на початку 90-х років після розпаду  Союзу і переходу на ринкові відносини  з вільним ціноутворенням.

На початок 1992 р. в Україні  діяло 66 товарних бірж, більшість з  яких були універсальними. Навіть ті біржі, які визначили свою спеціалізацію, як правило, укладали угоди практично  по всіх видах товарів і продукції.

Новостворені біржі не відігравали помітної ролі у забезпеченні українських підприємств товарами і продукцією виробничо-технічного призначення в умовах розриву  господарських зв’язків після розпаду  Союзу. В 1991 р. частка угод, укладених  на біржах, становила менше 5 %. А якщо враховувати, що частина укладених  угод не здійснювалася, то і того менше.

Основна маса угод здійснювалась  по товарах народного споживання (32 % загальної суми укладених угод). Це було спричинено підвищенням попиту на товари в умовах розвитку нових  комерційних структур. Метал і  металопродукція займали друге  місце, а третє — сільськогосподарська продукція. На біржах того часу здійснювалась  реалізація не біржових товарів — комп'ютерної та оргтехніки, товарів легкої промисловості тощо, оскільки становлення торгових домів і розвиток виставково-ярмаркової діяльності тільки починався. Не витримавши конкуренції з боку крупних бірж, деякі біржі самі перетворювалися у виробничо-торговельні фірми, посередницькі організації. Не бажаючи віддавати частину своєї виручки біржовим брокерам, агропромисловий сектор почав створювати власні біржі, які спеціалізувалися на реалізації сільскогосподарської продукції.

У 1996 р. в Україні вже  діяло 88 бірж. Понад половину їх обороту  припадало на нерухомість, 20 % — на сільськогосподарську продукцію і 10 % — на транспортні засоби.

У 2002 р. кількість бірж досягло  астрономічної цифри — 429. Біржовий оборот у цьому році порівняно  з 1995 р. збільшився майже у 18 разів. Провідну роль стала відігравати сільськогосподарська продукція. її частка дорівнювала близько 70 %. Друге місце посідало паливо (20 %), а третє — транспортні  засоби (3 %).

Таким чином, протягом останнього десятиріччя українські біржі поступово  втрачали свою універсальність, допомагаючи  встановленню довготермінових господарських  зв’язків між виробниками і покупцями  товарів. Вони стали більш орієнтованими  на масові, стандартні товари, які називають  «біржовими».

Сучасна, ефективно функціонуюча біржа являє собою складний, інформаційно насичений, технічно озброєний механізм з високопрофесійними фахівцями. У багатьох країнах функціонує тільки одна або кілька бірж. На них працюють тисячі брокерів. Для оптимального функціонування біржової торгівлі число бірж у країні має бути мінімальним. Вони створюються в крупних ділових центрах: у США — в Нью-Йорку і Чикаго, у Великобританії - в Лондоні і Ліверпулі, в Японії — у Токіо.

У світі на початковому  етапі функціонування товарних бірж домінували біржі реального товару (реально існуючого), які передбачали  обов'язковий продаж товару відразу  після проведення торгів. Нині товарних бірж, на яких здійснюються угоди з  реальним товаром, залишилось дуже мало. Замість них з'явилися ф'ючерсні  біржі, на яких укладається більшість  біржових угод. Ф'ючерсні угоди укладаються  на товар, якого ще немає. Він або  не вироблений, або не вирощений, наприклад під врожай наступного року. Ф'ючерсна біржа (угода) припускає проведення торгів без миттєвої поставки товарів.

При організації роботи бірж важливе значення належить вибору їх виду, оскільки це суттєво впливає  на виконання ними економічних функцій. Автором пропонується доповнити  класифікаційні критерії бірж, виявлені в ході узагальнення вітчизняних  та зарубіжних досліджень, критерієм  рівня ділової активності. Здійснення класифікації за даною ознакою дозволяє з великої кількості біржових структур перехідного періоду виділити саме ті, які володіють найбільшим потенціалом подальшого вдосконалення  своєї діяльності.

В результаті проведеного  дослідження виділено три основні  групи завдань, які повинні складати основу розробки стратегії діяльності біржі на ринку:

– завдання, пов’язані з  формуванням біржового сегменту товарного ринку, створенням мережі учасників біржової торгівлі;

– завдання, які полягають  в організації механізму реалізації товарів через біржу, використанні методів котирування цін та забезпечення гарантій виконання укладених угод;

– завдання, пов’язані з  формуванням біржової інфраструктури.

Беручи до уваги необхідність реформування вітчизняного біржового  ринку та спрямування біржових процесів у бажаному напрямі, доцільно розглянути важелі, які можуть бути при цьому  використані. Зважаючи на актуальність вивчення даного питання та його недостатнє висвітлення у раніше здійснених дослідженнях, дисертантом класифіковано  важелі регулювання біржового ринку  за такими ознаками: аспекти регулювання, масштаб та термін дії, результативність та сфера прояву ефекту, форми регулювання, періодичність дії.

Створення механізму регулювання  біржового ринку в Україні  вимагає вивчення та врахування досвіду  тих країн, які вже пройшли  етап формування ринкових відносин. Встановлено, що функції державного регулювання в різних країнах здійснюються створеними державою органами на базі законодавства, яке враховує конкретні історичні умови розвитку, національні особливості, нагромаджений економічний потенціал.

1.3. Біржові товари

Їхня кількість і асортимент постійно змінюється.  Якщо наприкінці ХІХ століття в це число входило  до 200 товарів,  то на  сьогодні їхнє число зменшилося до 60-65, з них  близько 45 постійно звертаються на біржі.

Чим викликаний вибір того чи іншого товару?  Останній повинний мати визначений набір якостей.  По-перше,  він  повинний відповідати  визначеним  стандартам  по  кількості  і якості. По-друге, ціна на товар  повинна бути мінливої, коливатися в залежності від погодних чи інших  умов.  По-третє, товар повинний дробитися  і бути транспортабельним.

Усі товари, що звертаються  на біржі, можна умовно розділити  на двох груп:  першу складають  сільськогосподарські продукти, де  велика  частина приходиться на насіння оліїстих культур. У цю же групу входять зернові,  продукція  тваринництва, цукор,  кава,  какао-боби, пиломатеріали. Друга група - промислова сировина і продукція  її  переробки.  Сюди  входять енергоносії, дорогоцінні  і  кольорові  метали. Слід зазначити, що на товарній біржі разом з  контрактами  на  звичайні товари звертаються контракти на цінні  папери,  у тому числі державні облігації,  акції акціонерних  банків, акції виробничих акціонерних  товариств,  депозитні банківські сертифікати.

 Класифікація біржових  товарів

Не всі товари можуть бути біржовими — це однозначно доведено всією історією біржової діяльності. Біржовими, як правило, є сільськогосподарська сировина, енергоносії, цінні папери, валюта й інші фінансові інструменти. Як справедливо зазначено у вислові  одного з відомих сучасних західних дослідників біржової справи Ф.Шварца, винесеного в епіграф до даного розділу, метою здійснення біржових операцій є не купівля гуртових партій товарів або фінансових інструментів, а отримання цінової інформації щодо майбутніх цін на них. Саме це дає змогу страхувати цінові та курсові ризики.

Об’єктами ф’ючерсної торгівлі є обмежена кількість стандартизованих за кількісними та якісними показниками  товарів. До них належать близько 50 видів, однак вони становлять понад третину міжнародного товарообігу.

Поглиблене вивчення сучасного  стану справ у біржовій торгівлі Заходу, застосування на міжнародних  біржових ринках численних інноваційних товарів та технологій дозволило  дещо уточнити класифікацію біржових товарів, які наводяться в останніх російських підручниках з біржової справи та монографії автора.

Пропонується поділити біржові  товари лише на три великих групи, а саме:

І. Сільськогосподарська сировина, лісові товари та продукти їх переробки:

1) зернові:

• пшениця, кукурудза, овес, жито, ячмінь, рис;

2) сім’я олійних культур  та продукти його переробки:

• льон (зерно), бавовна (зерно), соя (боби);
• соєва олія, соєвий шрот;

3)жива худоба:

• ВРХ (велика рогата худоба), живі свині, бройлери;
• свине м’ясо, бекон, свині стегна;

4) текстильні товари:

• джут;
• натуральний, та штучний шовк, промита вовна та пряжа, бавовна;

5) харчові товари:

• цукор, кава, какао (боби);
• рослинні олії;
• яйця;
• картопля;
• арахіс;
• концентрат апельсинового соку;

6) пиломатеріали та фанера;

7) натуральний каучук.

II. Промислова сировина:

1) нафта-сирець та продукти  її переробки:

• дизельне паливо, мазут, пропан, газолін, бензин;

2) кольорові та коштовні  метали:

• алюміній, мідь, свинець, цинк, олово, нікель;
• золото, срібло, платина, паладій;

III. Фінансові інструменти;

1) Цінні папери та відсоткові  ставки:

а) облігації, зобов’язання та векселі Казначейства США та інших  держав Європи та Азії, депозитні сертифікати  банків;

б) акції;

в) відсоткові ставки: 30-ти денні, LIBOR;

г) фондові індекси провідних  бірж.

2) Валюта:                  

а) британський фунт, євро, японська ієна, австралійський та канадський долари, мексиканське песо;

б) вклади в євродоларах.

3) Похідні фінансові інструменти:

а) форварди:

б) ф’ючерси;