Основна процедура бухгалтерського обліку

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………………..3

Розділ 1. Бухгалтерська (фінансова) звітність………………………………………

1. Поняття, суть та види бухгалтерської (фінансової) звітності…………………
2. Порядок складання, подання, оприлюднення фінансової звітності…………..
3. Баланс………………………………………………………………………………
4. Структура і зміст Звіту про фінансові результати……………………………….
5. Звіт про рух грошових коштів…………………………………………………………………………….
6. Зміст Звіту про власний капітал………………………………………………………………………..
7. Примітки до фінансових звітності……………………………………………………………………..

Розділ 2. Основна процедура бухгалтерського обліку……………………………….

Висновки……………………………………………………………………………….

Література……………………………………………………………………………..

Додатки………………………………………………………………………………….

Вступ

     Сучасний механізм обліку був відомий і працював ще до моменту появи першої публікації на облікову тему. З розвитком економічних відносин облік удосконалюється як надбудова суспільної формації, зростає його значення в доказах майнової відповідальності.

     Перехід підприємств  на Національні стандарти бухгалтерського обліку дозволяє суб'єктам підприємницької діяльності самостійно визначати облікову політику підприємства, обирати форму бухгалтерського обліку, затверджувати правила документообігу, встановлювати межі та форми ведення обліку.Бухгалтерська інформація надає суцільну картину бізнесу і має найбільшу повноту. Така повнота інформації забезпечує підприємцям достатню свободу в прийнятті управлінських рішень, а підсумкове узагальнення інформації та одержання підсумкових показників, що характеризують діяльність підприємства, здійснюється шляхом складання звітності за звітний період.

Метою курсової роботи є закріплення теоретичних знань та отримання практичних навичок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах. Під час виконання курсової роботи переді мною постають такі завдання:

• розгляд класифікації господарських засобів та ознайомлення з Планом  рахунків бухгалтерського обліку;
• складання балансу підприємства;
• ознайомлення з основними фінансовими звітностями та способами їх складання і подання.

Розділ 1 Бухгалтерська (фінансова) звітність

1. Поняття, суть та види бухгалтерської (фінансової) звітності.

У процесі прийняття управлінських рішень важливі функції виконує економічна інформація, яка відображає стан і розвиток керованого об'єкта. Одним із основних джерел такої інформації, її базою є звітність. Звітність складається й використовується в усіх ланках народного господарства — підприємство, об'єднання,концерн, регіон, галузь і в цілому народне господарство країни. Підприємства є первинними ланками народного господарства, їхня господарська діяльність відображається в поточному обліку. Звітність складається на підставі даних усіх видів господарського обліку — бухгалтерського, статистичного й оперативно-технічного. Звітність може містити як кількісні, так і якісні характеристики, вартісні, натуральні й трудові показники. При цьому звітні дані, згруповані в облікових регістрах, не можуть відображати такі господарські операції, яких не було в поточних облікових записах. Органічний зв'язок між бухгалтерським обліком і звітністю встановлюється лише в тому разі, коли підсумкові дані поточного обліку за звітний період відображаються у відповідних звітних формах у вигляді синтезованих показників. Звітність, у свою чергу, впливає на побудову поточного обліку, визначення певної типології його ведення з тим, щоб облікова інформація гармонічно поєднувалась з вимогами звітності і тим самим витрачалося б менше зусиль на їх перегруповування або вибірку в процесі складання відповідних звітних форм.

Звітність як економічна категорія трактується за двома напрямами. З одного боку, вона є економічною інформацією про виробничу й фінансово-господарську діяльність підприємства, з другого — звітність як елемент методу бухгалтерського обліку -_ це метод узагальнення і подання інформації про результати діяльності підприємства. Складанням звітності завершується o6ліковий цикл бухгалтерського опрацювання даних.

Бухгалтерська звітність — важливий інструмент управління. Базуючись на даних бухгалтерського обліку як системи суцільного, безперервного і суворо документального оформлення господарських процесів, вона відображає і дає змогу оцінити результати діяльності, прогнозувати напрями підвищення ефективності господарювання і пропонувати необхідні для управління рішення.

Основне призначення бухгалтерської (фінансової) звітності — надати внутрішнім і зовнішнім користувачам правдиву, достовірну інформацію про майновий та фінансовий стан підприємства, про фінансові результати та ефективність господарювання за звітний період.

Звітні показники використовуються для аналізу господарської діяльності на окремих ділянках виробництва, визначення його позитивних і негативних сторін, причин відхилень від плану, виявлення внутрішніх резервів для підвищення ефективності роботи підприємства. Ретельне вивчення бухгалтерських звітів розкриває причини успіхів і недоліків у роботі підприємства, допомагає визначити способи вдосконалення його діяльності.

Система звітності дає можливість визначити підсумкові дані щодо діяльності не тільки окремих підприємств, а й об'єднань та міністерств. Галузеві органи управління на підставі поданих звітів вивчають рівень виконання виробничо-фінансових планів, аналізують стан економічного й соціального розвитку галузі, дають реальну оцінку господарської діяльності і визначають способи її поліпшення.

За даними звітності статистичні органи розробляють важливі зведені народногосподарські показники як щодо окремих регіонів, так і в цілому по країні та за окремими галузями народного господарства.

Залежно від джерел інформації і показників, які містяться у звітності, розрізняють бухгалтерську, статистичну та оперативно-технічну звітність.

Бухгалтерська звітність містить показники (переважно у вартісних вимірниках) виробничої і фінансово-господарської діяльності, а також фінансового стану підприємства за певний звітний період. Вона складається на підставі належно оформлених документів бухгалтерського обліку і відображає системно всю діяльність підприємства. Проте окремі показники бухгалтерської звітності формуються за даними оперативно-технічного й статистичного обліку.

Статистична звітність характеризує окремі сторони діяльності підприємств і країни в цілому, тобто окремі економічні та соціальні явища. Джерелами інформації для її складання також є дані оперативно-технічного, статистичного й бухгалтерського обліку.

Оперативно-технічна звітність складається на підставі даних оперативно-технічного обліку. У ній наводяться показники роботи окремих підрозділів, цехів, дільниць, служб підприємства за невеликі проміжки часу — добу, п'ятиденку, тиждень, декаду. Ця звітність використовується для контролю за ходом виконання завдань і для оперативного регулювання процесу виробництва, фінансових розрахунків, придбання виробничих запасів, реалізації тощо.

За значенням в управлінні народним господарством звітність поділяється на державну і внутрішньогосподарську.

Державна звітність встановлюється органами державного управління і включає бухгалтерську й статистичну звітність. Вона містить показники економічного й соціального розвитку підприємств, регіонів, галузей та країни в цілому.

Внутрішньогосподарська звітність — це звітність внутрішньо-

господарських підрозділів підприємств. Вона містить короткі ві домості про діяльність підрозділів підприємства за встановленими для них показниками.

За призначенням звітність поділяють на загальнодержавну й відомчу.

До загальнодержавної відносять бухгалтерську і статистичну звітність, установлену Міністерством фінансів України і Держкомстатом України. Міністерства і відомства за погодженням з Мінфіном і Мінстатом України можуть запроваджувати ще й додаткові форми звітності за умови, що вони не призведуть до дублювання або зміни чинної загальнодержавної звітності. Ця звітність затверджується наказом міністра і називається відомчою.

За змістом звітних даних і їх застосуванням у галузях народного господарства виділяють типову та спеціалізовану звітність.

У типовій звітності відображаються показники однакового змісту, тобто ті, що характерні для всіх підприємств незалежно від виду діяльності та форми власності. Бланки такої звітності називаються типовими формами.

До спеціалізованої відносять звітність, що характеризує діяльність підприємств і організацій окремої галузі народного господарства або її підгалузей.

За обсягом показників звітність поділяється на коротку й повну.

Коротка звітність подається за скороченою кількістю показників за звітний місяць або квартал.

Повна звітність подається за всіма показниками, затвердженими в установленному порядку, включаючи й ті, щодо яких було вже відправлено короткі звіти.

За місцем використання розрізняють звітність внутрішню й зовнішню.

Внутрішня звітність використовується тільки всередині підприємства. Зовнішня звітність використовується також і за межами підприємства і обов'язково має бути підписаною керівником і головним бухгалтером.

Зовнішня звітність — це, як правило, звітність бухгалтерська і статистична. Оперативно-технічна звітність в основному є внутрішньою.

Залежно від періоду, за який складається і подається звітність, її поділяють на періодичну й річну.

Періодична (внутрішньорічна) звітність — це місячна і квартальна звітність. Вона відображає результати виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємства за відповідний місяць (квартал), а також наростаючим підсумком з початку року.

Річна звітність містить показники діяльності підприємства за рік.

За мірою узагальнення інформації розрізняють звітність первинну і зведену.

Під первинною звітністю розуміють звітність окремих підприємств. Зведену звітність одержують через зведення первинної звітності. За відомчою належністю така звітність

складається всіма міністерствами і відомствами у вищих органах управління, а за територіальним принципом і галузями народного господарства — органами статистики. Зведена бухгалтерська звітність складається щоквартально і за рік.

За терміном подання розрізняють звітність термінову і звичайну.

Термінова звітність подається протягом чотирьох днів після закінчення звітного періоду.

Звичайна звітність подається в установлений термін.

2. Порядок складання, подання, оприлюднення фінансової звітності.

Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік, а інформація про підприємство, яка підлягає розкриттю у фінансовій звітності, включає:

• назву, організаційно_правову форму та місцезнаходження підприємства (країну, зареєстроване підприємство, адресу його офісу);
• назву органу управління, у віданні якого перебуває підприємство, або назву його материнської (холдингової) компанії;
• середню чисельність персоналу підприємства протягом звітного періоду.

Кожний фінансовий звіт містить дату, за станом на яку наведені його показники, або період, який він охоплює. У фінансовій звітності вказується валюта, в якій відображені елементи звітності, та одиниця її виміру. Якщо валюта звітності

відрізняється від валюти, в якій ведеться бухгалтерський облік, то підприємство має розкривати причини цього та методи, що були використані для переведення фінансових звітів з однієї валюти в іншу. Підприємство має висвітлювати обрану облікову політику шляхом опису: принципів оцінки статей звітності, методів обліку щодо окремих статей звітності та ін. Фінансову звітність підписують керівник і бухгалтер підприємства.

Підприємства аграрного сектора поряд зі складанням і поданням фінансової звітності за погодженням з Держкомстатом України складають спеціалізовану форму № 50_сг „Основні економічні показники роботи сільгосппідприємств» (затверджена наказом Держкомстату України 25.06.2004р. № 412), в якій передбачені такі розділи та довідки:

розділ 1 – Виробництво і реалізація с._г. продукції;

розділ 2 – Витрати на основне виробництво;

розділ 3 – Вартість активів і середньооблікова чисельність працівників;

розділ 4 – Землекористування протягом звітного року;

довідка 1 – Дотації та доплати;

довідка 2 – Витрати необхідні для розрахунку повної собівартості.

Цю форму подають усі сільськогосподарські підприємства, незалежно від організаційно-правової форми власності, підпорядкування, крім підприємств – суб’єктів малого підприємництва (ведуть спрощений облік і мають менше 50 осіб працюючих), підсобних сільських господарств, підприємств, установ і організацій – районному відділу статистики.

Звітність за способом подання користувачам поділяють на подану поштовим зв'язком, телеграфом, електронною поштою або подану власноруч.

 Підприємство складає  квартальну та річну фінансову звітність, яку подає користувачам відповідно до чинного законодавства. Найбільшим за обсягом й інформативністю є річний звіт у складі: балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал та приміток до звіту. Підготовка та складання річного фінансового звіту має свої етапи, що зумовлено тривалістю облікового періоду і складністю виконуваних робіт. Насамперед необхідно перевірити повноту відображення в поточному обліку господарських операцій, оформлених відповідними документами, і завершити облікові записи; уточнити розподіл витрат і доходів між суміжними звітними періодами; перевірити стан розрахунків з дебіторами і кредиторами, зокрема розрахунків з податковими та фінансовими органами, у необхідних випадках відрегулювати її; визначити обсяги валових доходів і валових витрат і списати відповідні суми на фінансові результати та закрити рахунки; відобразити чисті прибутки (збитки) і їх розподіл чи погашення. Під час проведення цієї роботи перевіряють правильність облікових запасів, звіряють дані синтетичного й аналітичного обліку і роблять виправні записи для усунення виявлених помилок.

 Якісна відмінність  між квартальним і річним фінансовим  звітом полягає в тому, що перший  складають в основному за даними  поточного обліку, а показники річної звітності підтверджуються результатами інвентаризації активів та зобов'язань, що забезпечує їх достовірність. Правові основи порядку складання, подання та оприлюднення фінансової звітності закладені в статті 14 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 p. № 996-XIV та у Порядку подання фінансової звітності, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 р. № 419.

 Підприємства подають  фінансову звітність таким адресатам:

• органам, до сфери управління яких належать підприємства;

— трудовим колективам на їх вимогу;

— власникам (засновникам) відповідно до установчих документів;

— іншим органам та користувачам, зокрема органам державної статистики щодо використання бюджетних асигнувань, одержаних з державного бюджету, органам Державного казначейства, а щодо використання асигнувань, одержаних з місцевих бюджетів,

— відповідно фінансовим відділам держадміністрацій.

 Термін подання фінансової  звітності визначає уряд. Так, квартальна фінансова звітність (крім зведеної та консолідованої) подається підприємствами адресатам не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, а річна — не пізніше 20 лютого наступного за звітним року. Місячний звіт про використання бюджетних асигнувань підприємства подають не пізніше 5 числа, наступного за звітним, квартальний — не пізніше 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом, а річний — не пізніше 22 січня наступного за звітним року. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади подають зведену фінансову звітність про виконання кошторисів доходів і видатків розпорядниками бюджетних коштів Державному казначейству та Рахунковій палаті щокварталу не пізніше ЗО числа місяця, що настає за звітним кварталом, та щороку не пізніше 1 березня наступного за звітним року. Підприємства, що мають дочірні підприємства, крім фінансових звітів про власні господарські операції, подають консолідовану фінансову звітність власникам (засновникам) у визначені ними терміни, але не пізніше 45 днів після закінчення звітного кварталу та не пізніше 15 квітня наступного за звітним року.

 Датою подання фінансової  звітності для підприємства вважається  день фактичної її передачі  за належністю, а в разі надсилання  її поштою — дата одержання  адресатом звітності, зазначена на штемпелі підприємства зв'язку, що обслуговує адресата. У разі, коли дата подання звітності випадає на неробочий день, термін подання переноситься на перший після вихідного робочий день.

 Форми фінансової звітності  підписуються керівником підприємства і головним бухгалтером, а у випадку відсутності на підприємстві бухгалтерської служби — керівником спеціалізованої організації або фахівцем-бухгалтером, які за угодою виконували роботу з ведення бухгалтерського обліку і складання звітності. Особи, які підписали звітність, несуть повну відповідальність за достовірність звітних даних.

Фінансова звітність підприємства є відкритою, крім випадків передбачених законодавством. Оприлюднення звітності — це офіційне подання фінансової звітності до органів Державного комітету статистики України, Державної податкової адміністрації України, Фонду державного майна, Антимонопольного комітету України, Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку та інших установ і організацій, які відповідно до законодавчих актів України вповноважено для отримання бухгалтерської звітності від суб'єктів господарювання, а також офіційна публікація звітів про фінансовий стан підприємства в засобах масової інформації, якщо це передбачено законодавством.

 Відкриті акціонерні  товариства, підприємства — емітенти  облігацій, банки, довірчі товариства, валютні та фондові біржі, інвестиційні  фонди, інвестиційні компанії, кредитні  спілки, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії та інші фінансові установи зобов'язані не пізніше 1 червня наступного за звітним року оприлюднювати річну фінансову звітність та консолідовану звітність шляхом публікації у періодичних виданнях або розповсюджувати її у вигляді окремих друкованих видань.

 Контроль за додержанням  законодавства про бухгалтерський  облік та фінансову звітність  в Україні здійснюють відповідні  органи в межах їх повноважень, передбачених законами.

 Відповідні органи  при перевірці поданої на їхню  адресу звітності встановлюють правильність оформлення звіту і звітних даних, наявність всіх звітних форм, взаємозв'язок і погодженість між окремими показниками та формами звітності.

 Затвердження звітності  підприємства відповідним органом  оформлюється актом (протоколом), у  якому дається також оцінка діяльності підприємства та пропозиції щодо поліпшення його діяльності.

1.3.…………………………

Баланс  - звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов’язання і власний капітал. Баланс — це не просто складова методу бухгалтерського обліку, його елемент; це найважливіший документ бухгалтерської звітності, суттєве джерело інформації для управління, планування, організації виробництва, нормування, аналізу, контролю. Баланс є обліковою категорією, синтезом облікових записів, а тому його треба вміти читати і критично оцінювати з погляду змісту, будови, раціонального використання даних. Як обліковий термін слово «баланс» має два значення:

• рівність, рівновага двох підсумків протилежного значення, що має місце в рахунках, відомостях і таблицях: рівність сум чи кількості прибутку і витрат, дебету і кредиту, активу і пасиву. У цьому розумінні слово баланс зберігає близький зв'язок зі своїм первісним значенням: однакові підсумки ніби відповідають збалансованим шалькам терезів:
• таблиця, яка відображає результат облікової реєстрації, майновий стан підприємства в грошовій оцінці на відповідний момент, тобто стан його активів і пасивів.

У балансі відображаються активи, зобов’язання та власний капітал підприємства.

Активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Зобов’язання - заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Власний капітал підприємства - частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань.

За даними бухгалтерського балансу визначають фінансовий стан господарства та ряд інших показників, які необхідні для керівництва діяльністю підприємств, організацій та установ. Це забезпечується спеціальною будовою (структурою) балансу – певною системою групування статей активу і пасиву – за розділами і групами та розміщенням їх у балансі. В основу будови бухгалтерського балансу покладено класифікацію господарських активів і джерел їх утворення за економічними ознаками і призначенням.

Статті бухгалтерського балансу – це показники, що відображають стан на відповідну дату окремих видів господарських  активів і джерел їх утворення. Кожна стаття балансу має грошовий вираз, що називається оцінкою статті. Загальним принципом оцінки активів для балансу є оцінка їх за фактичною собівартістю.

Таким чином, однорідні за економічним змістом статті об’єднуються у групи, а групи – у розділи активу і пасиву балансу.

Форму бухгалтерського балансу, згідно з національнимим положенням (стандарт) бухгалтерського обліку 1 наведено в додатку А.

За вищезазначеним стандартом актив балансу складається з

трьох розділів:

І. Необоротні активи.

ІІ. Оборотні активи.

ІІІ. Необоротні активи, утримувані для продажу, та групи вибуття.

Розглянемо окремо кожен розділ.

Перший розділ «Необоротні активи» включає в себе статті: «Нематеріальні активи», » Незавершені капітальні інвестиції», «Основні засоби», «Інвестиційна нерухомість», «Довгострокові фінансові інвестиції», «Довгострокова дебіторська заборгованість», «Відстрочені податкові активи» та «Інші необоротні активи».

Другий розділ «Оборотні активи» включає: «Запаси», «Поточні біологічні активи», «Дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги», «Дебіторська заборгованість за розрахунками» (з бюджетом, виданими авансами, з нарахованих доходів, із внутрішніх розрахунків), «Інша поточна дебіторська заборгованість», «Поточні фінансові інвестиції», «Грошові кошти та їх еквіваленти», «Інші оборотні активи».

Третій розділ активу балансу «Необоротні активи, утримувані для продажу, та групи вибуття» показують сукупність активів, які плануються до продажу  або відчуження в інший спосіб однією операцією,  та  зобов'язання,  які   прямо  пов'язані  з  такими  активами,  що  будуть  передані (погашені) в результаті такої операції.

Пасив балансу складається з наступних розділів:

І. Власний капітал.

ІІ. Довгострокові зобов’язання і забезпечення.

ІІІ. Поточні зобов’язання і забезпечення.

IV. Зобов’язання, пов’язані  з необоротними активами, утримуваними  для продажу, та групами вибуття.

Розділ «власний капітал» включає такі статі: «Зареєстрований капітал», «Капітал у дооцінках», « Додатковий капітал», « Резервний капітал», «Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)», «Неоплачений капітал», «Вилучений капітал».

Другий розділ «Довгострокові зобов’язання і забезпечення» складається з наступних статей: «Відстрочені податкові зобов’язанння», «Довгострокові кредити банків», «Інші довгострокові зобов’язання», «Довгострокове забезпечення» та «Цільове фінансування».

До третього розділу входять статті «Короткострокові кредити банків», «Поточна кредиторська заборгованість» ( за довгостроковими зобов’язаннями, товари, роботи, послуги, розрахунками з бюджетом, у тому числі з податку на прибуток, розрахунками зі страхування, розрахунками з оплати праці), «Поточні забезпечення», «Доходи майбутніх періодів», «Інші поточні зобов’язання».

В третьому розділі розкривається інформація про зобов’язання, пов’язані з необоротними активами, утримуваними для продажу, та групами вибуття.

Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду.

1.4 Структура і  зміст Звіту про фінансові  результати

Звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) - звіт про доходи, витрати, фінансові результати та сукупний дохід.

Доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Сукупний дохід - зміни у власному капіталі протягом звітного періоду внаслідок господарських операцій та інших подій (за винятком змін капіталу за рахунок операцій з власниками).

Метою складання Звіту про фінансові результати є надання користувачам повної, правдивої і неупередженої інформації про доходи, витрати, прибутки та збитки від діяльності підприємства за звітний період.

Для малих підприємств передбачається можливість складання Звіту про фінансові результати за скороченою формою.

За умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена, дохід у Звіті про фінансові результати відображають у момент надходження активу або погашення зобов'язання, яке приводить до збільшення власного капіталу підприємства (крім зростання капіталу за рахунок внесків учасників).

За умови, що оцінка витрат може бути достовірно визначена, витрати відображаються у Звіті про фінансові результати в момент вибуття активу або збільшення зобов'язання, яке призводить до зменшення власного капіталу підприємства (крім зменшення капіталу за рахунок його вилучення чи розподілу власниками).

Якщо актив забезпечує економічні вигоди протягом кількох звітних періодів, то витрати відображають у Звіті про фінансові результати на основі їх систематичного та раціонального розподілу (наприклад, у вигляді амортизації) протягом тих звітних періодів, у яких одержують відповідні економічні вигоди.

Витрати одразу відображають у Звіті про фінансові результати, якщо економічні вигоди не відповідають критеріям визнання їх активами підприємства.

Згортання доходів і витрат не дозволяється, крім випадків, передбачених відповідними П(С)БО.

Звіт про фінансові результати складається з чотирьох розділів (Додаток Б):

І. Фінансові результати.

II. Сукупний дохід.

III. Елементи операційних витрат.

ІV. Розрахунок показників прибутковості акцій.

Фінансові результати формуються на підставі визначення фінансових результатів від усіх видів діяльності. Виділяють такі види діяльності: операційна, інша і надзвичайна.