Особливості роботи психолога з молоддю

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ ПРОФЕСІЙНОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ У ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ ТА РОЛЬ ПСИХОЛОГА

1.1 Система сучасної професійної  орієнтації.

1.2 Спрямованість особистості,  її роль у виборі професії.

1.3. Психологічна характеристика  юнацького віку, соціальна ситуація  розвитку та проблема провідної  діяльност

1.4. Рефлексивний компонент  професійного самовизначення

Висновки до І розділу

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСУ ПРОФЕСІЙНОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ ТА ПРОФОРІЄНТАЦІЇ СТАРШОКЛАСНИКІВ

2.1. Методологічні засади  практичної профорієнтаційної роботи  із старшокласниками

2.2. Форми та методи  профорієнтаційної роботи у школі

2.3. Методи професійної  консультації й профвибору на  основі професіографії й психограми.

РОЗДІЛ 3. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСУ ПРОФЕСІЙНОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ В ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ  

3.1. Методика і результати  дослідження комунікативно-організаторських  здібностей старшокласників

3.2. Методи та результати  діагностики професійної самосвідомості

3.3. Результати вивчення  рефлексивних компонентів професійного  самовизначення старшокласників

3.4. Розробка тренінгу  з професійного самовизначення  для учнів та осіб, що працевлаштовуються

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТОК А

ДОДАТОК Б

ДОДАТОК В

ДОДАТОК Г

ВСТУП

Молодь - це суспільно диференційована соціально-демографічна спільнота, якій притаманні специфічні фізіологічні, психологічні, пізнавальні, культурно-освітні тощо властивості, що характеризують її біосоціальне дозрівання як здійснення самовиразу її внутрішніх сутнісних сил і соціальних якостей. Молодь тому і є специфічною спільнотою, що її суттєві характеристики і риси, на відміну від представників старших поколінь і вікових груп, знаходяться в стані формування і становлення.

Молодь - це соціально-демографічна група, що переживає період становлення соціальної зрілості, адаптації до світу дорослих і майбутні зміни. Молодь має рухливі межі свого віку, вони залежать від соціально-економічного розвитку суспільства, рівня культури, умов життя.

Нижня вікова межа визначається, що з 14 років наступає фізична зрілість і людина може займатися трудовою діяльністю (період вибору навчатися  або працювати). Верхня межа визначається досягненням економічної самостійності, професійної й особистої стабільності (створення сім'ї, народження дітей). У цей період людина переживає  важливий етап сімейної і позасімейної соціалізації. Соціалізація - це процес становлення особистості, навчання, засвоєння цінностей, норм, установок  зразків поведінки, прийнятих у  даному суспільстві. У молоді є особливі риси, що характеризують її як самостійну соціально-демографічну групу.

Практичний психолог і  соціальний педагог є головними  ланками системи соціального  і психологічного забезпечення на рівні  навчального закладу і долучені до вирішення основних завдань цієї системи.

Основною метою діяльності психологічної служби системи освіти є підвищення якості і забезпечення доступності послуг у сфері практичної психології, спрямованих на збереження і укріплення здоров'я, підвищення адаптивних можливостей, створення умов для повно цінного і гармонійного розвитку молоді.

Сучасні тенденції розвитку освіти формують загальне спрямування  діяльності психологічної служби, яка  повинна сприяти вирішенню освітніх і виховних задач, професійної гнучкості  молоді, формуванню готовності до особистісного, професійного, політичного вибору, формуванню соціальної компетентності як передумови ефективної соціалізації молоді.

Важливими завданням діяльності психологічної служби є забезпечення супроводу дітей з особливими освітніми потребами, захист психічного і соціального здоров'я дитини на всіх рівнях навчання.

Одним із стратегічних напрямів діяльності практичних психологів у  системі освіти є консультативна робота як вид надання психологічної  допомоги учасникам навчально-виховного  процесу. Під час спеціально організованого консультування мають бути виявлені і актуалізовані додаткові психологічні можливості виходу людини з важкої життєвої ситуації. Отже, мета консультативної  роботи психолога – виявити причини  виникнення проблеми, допомогти людині її вирішити.

Особливе місце у консультативній  роботі психолога займають проблеми становлення особистості старшокласників. В останній час збільшилася кількість  учнів старших класів, які звертаються  за психологічною допомогою до практичних психологів. До їх числа відносяться, зокрема, ті, хто з певних причин не зміг повністю отримати середню  освіту; учні-суїциденти, правопорушники, молоді люди, які страждають алкогольною  чи наркотичною залежністю тощо. Отже, конче актуальним є дослідження  особливостей формування готовності майбутніх  психологів-практиків до консультативної  роботи з учнівською молоддю.

Передусім під соціальним становленням молоді розуміють кількісні  та якісні зміни цієї демографічної  групи у процесі її становлення  як суб'єкта соціального розвитку.

Проблеми, що виникають у  процесі соціалізації молоді, науковці поділяють на 2 групи.

1. Соціальні молодіжні  проблеми: визначення ролі та  місця молоді у сучасному суспільстві;  формування ціннісних орієнтацій  молодих людей та їх моральних  пріоритетів; становище на ринку  праці; забезпечення молоді певного освітнього рівня; політичні орієнтації та електоральна поведінка молоді.

2. Особистісні проблеми  молоді: пошуки сенсу життя; професійне  самовизначення; кохання; створення  власної сім'ї; взаємостосунки  з однолітками та дорослими; здоров'я молодих людей.

Актуальність  і доцільність дослідження. Проблема професійного самовизначення учнівської молоді посідає важливе місце у педагогічній та віковій психології, оскільки стосується вирішального моменту у життєвому становленні особистості. Особливої актуальності вона набуває у ранньому юнацькому віці. У зв’язку з цим, центральним і досить складним завданням сучасної школи є формування в учнівської молоді здатності до свідомого та самостійного вибору професії і подальшого оволодіння нею. Вирішення цього завдання багато в чому залежить від активної позиції самих учнів, від усвідомленості себе суб’єктом власного життя, прагнення до особистісної самореалізації, вміння виважено і самостійно приймати відповідальні рішення. Тому вивчення професійного самовизначення старшокласників може відкрити нові шляхи його оптимізації.

Теоретичні передумови розробки цієї проблеми вивчались у психолого-педагогічних дослідженнях психічного розвитку особистості  таких вчених, як Г.О.Балл, І.Д.Бех, М.Й.Боришевський, І.А.Зязюн, Г.С.Костюк, Н.Г.Ничкало, П.С.Перепелиця, В.В.Рибалка, В.А.Семиченко, О.В.Скрипченко та ін. Проблема психічної регуляції  професійного самовизначення поступово  вичленовувалась у розробках  таких вітчизняних психологів, як Б.Г.Ананьєв, О.Ю.Голомшток, Ф.М.Гоноболін, Є.О.Клімов, В.О.Моляко, В.Ф.Моргун, О.Г.Мороз, Д.Ф.Ніколенко, Н.А.Побірченко, В.В.Синявський, В.О.Сластьонін, М.Л.Смульcон, Б.О.Федоришин  та ін.

Аналіз психологічної  літератури з проблеми професійного самовизначення свідчить про те, що у дослідженнях акцент ставиться  на необхідності вивчення ролі суб’єкта у цьому процесі. А це вимагає  більш глибокого розуміння психологічних  механізмів як таких, що забезпечують самоаналіз та самооцінку властивостей особистості, їх зіставлення з вимогами майбутньої професії, що є необхідним на всіх етапах професійного самовизначення. Викликає великий інтерес у практичних та шкільних психологів також проблема профорієнтаційної роботи із старшокласниками, її методи та форми, різноманітні методики професійного самовизначення. Виходячи з цього та зважаючи на значну соціальну  значущість проблеми вибору майбутньої професії саме в старшому шкільному  віці дуже важлива допомога психолога у професійному самовизначенні в юнацькому віці.

Об’єкт дослідження:  учні старших класів загальноосвітніх навчальних закладів.

Предмет дослідження: система сучасної професійної орієнтації, вікові психологічні особливості прояву, функціонування і розвитку компонентів професійного самовизначення особистості у юнацькому віці.

Мета: визначення вікових психологічних закономірностей, регуляції учнями процесу професійного самовизначення і розробка на цій основі психолого-педагогічних засобів оптимізації процесу вибору професії та створення сприятливих умов для її подальшого опанування старшокласниками.

Концептуальна ідея дослідження: дослідження особливостей психологічнихних компонентів професійного самовизначення в контексті особистісно-діяльнісного підходу дозволить виявити додаткові можливості підвищення ефективності професійного самовизначення учнів на основі розробки нових психолого-педагогічних засобів, що базуються на здатності юної особистості до кращого розуміння власних потреб, цілей, здібностей, можливостей і обмежень та їх зіставлення з вимогами майбутньої професійної діяльності.

Гіпотеза дослідження  складається з припущень: а) ефективність професійного самовизначення старшокласників суттєво залежить від особливостей дії його психічних компонентів, якщо розглядати їх з позиції особистісно-діяльнісного підходу;

б) оптимізація професійного самовизначення в старшому шкільному  віці можлива через цілеспрямований  розвиток здатності учнів до регуляції  здатності до професійного самовизначення шляхом використання спеціальних навчальних, діалогових, консультативних та тренінгових форм роботи зі старшокласниками.

Для реалізації мети дослідження було поставлено такі завдання:

1. В ході теоретичного  аналізу наукових даних з проблеми  професійного самовизначення учнівської  молоді, визначити роль вікових  та психолого-біологічних особливостей  психічних компонентів у здійсненні  цього процесу та методологічний  підхід до їх вивчення і  розвитку. Розглянути психологічну  характеристику юнацького віку, соціальну ситуацію розвитку  та проблем провідної діяльності, а також систему сучасної профорієнтації  та її методологічні засади.

2. Визначити психологічні  аспекти та бар'єри професійного  самовизначення у ранньому юнацькому  віці.

3. Розробити концептуальну  модель функціонування рефлексивних  компонентів професійного самовизначення  особистості старшокласника та  вивчити ситуації її самоактуалізації.

4. З’ясувати методологічні  засади практичної профорієнтаційної  роботи із старшокласниками на  основі професіографії та складання  психограм.

5. Довести дієвість різнманітних  форм та методів профорієнтаційної  роботи у школі, визначити роль  та завдання шкільного психолога  у цьому процесі.

6. Визначити комплекс  показників, критеріїв і методів  психодіагностики компонентів професійного  самовизначення в ранньому юнацькому  віці та вивчити особливості  їх функціонування і вікову  динаміку в умовах профільного  та професійного самовизначення  старшокласників загальноосвітніх  навчальних закладів.

7. Розробити ефективні  методичні рекомендації (та проект  тренінгу) щодо покращення професійного  самовизначення старшокласників.

Головне завдання даної роботи: надання допомоги старшокласникам у визначенні їх життєвого шляху за допомогою діагностичної оцінки особистості, її здатності виконувати ту чи іншу роботу.

Методологічну основу дослідження склали принципи детермінізму, єдності свідомості і діяльності; розвитку психіки; системно-структурний принцип; принцип особистісного підходу у педагогічній та віковій психології, принципи психології праці та професійної підготовки; філософські положення про єдність природного і набутого, індивідуального і соціального у становлення особистості.

Теоретичною основою  дослідження є концепції розвитку особистості Л.С.Виготського,К.О.Абульханової-Славської,О.О.Бодальова,Л.І.Божович, П.Я.Гальперіна,Ю.Б.Гіппенрейтера,О.М.Леонтьєва,К.К.Платонова, О.В.Петровського, С.Л.Рубінштейна, Р.С.Нємова та ін., основні теоретичні положення, здобуті у дослідженнях проблеми професійного самовизначення, профорієнтації і профвідбору такими вченими, як О.О.Вайсбург, О.Ю.Голомшток,Є.А.Єндальцев,Є.О.Клімов,Є.М.Павлютенков, О.В.Мудрик, М.С.Пряжніков,О.С.Татенко,В.В.Синявський,С.Н.Чистяков, Б.О.Федоришин та ін., теоретичні положення стосовно структури та механізмів самосвідомості і рефлексії, представлені у працях таких вчених, як, Р.Бернс, І.С.Кон,Ю.О.Миславський,Р.В.Овчаров,Ю.М.Орлов,І.В.Дубровіна,О.О.Реан, Л.Д.Столяренко,Д.І.ФельдштейнЗ.Л.Становська; методологічні підходи у наданні психолого-педагогічної допомоги особистості у проблемних ситуаціях, сформульовані О.Ф.Бондаренком, Л.М.Деркач, В.Г.Панком, Н.В.Чепелєвою, Т.С.Яценко та ін.

Методи дослідження: теоретичні – аналіз, узагальнення, синтез, систематизація наукових даних, за допомогою яких проведено теоретико-методологічне вивчення змісту професійного самовизначення старшокласників, визначено показники і критерії професійного самовизначення; емпіричні – спостереження, бесіда, опитування, тестування, самозвіти, констатуючий експеримент; розвивальні – консультація; якісної і кількісної обробки та інтерпретації даних – методи математичної статистики, узагальнення даних.

Організація дослідження.

Дослідження проводилось  впродовж 2006-2007 року в три етапи. На першому етапі проаналізовано психолого-педагогічну літературу з проблеми, здійснено аналіз наукових підходів до вивчення рефлексії та особистісного і професійного самовизначення в юнацькому віці, підбирався психодіагностичний інструментарій дослідження. На другому  етапі проводилась апробація  психодіагностичних методик та тренінгу у пілотажному експерименті, уточнювались показники та критерії компонентів  професійного самовизначення, проводився констатуючий експеримент. На третьому етапі узагальнювались результати експериментальної роботи, перевірялась їх відповідність гіпотезі та меті дослідження, проводилось оформлення дипломної роботи.

Експериментальна база: експериментальною  роботою було охоплено учнів 9-х, 10-х  та 11-х класів загальноосвітнього навчального  закладу №2 Жовтневого району м. Запоріжжя.

Наукова новизна  дослідження: уточнені змістовно-функціональні характеристики психологічних механізмів процесу професійного самовизначення старшокласників; вперше в науковий апарат дослідження введено і обгрунтовано поняття “рефлексивна ситуація”, розроблено концептуальну модель функціонування рефлексивних компонентів в структурі професійного самовизначення учнівської молоді; набули подальшого розвитку уявлення про психологічні умови та засоби розвитку здатності старшокласників до регуляції професійного самовизначення, а також запропонований комплексний підхід до проблеми професійного самовизначення.

Теоретичне значення роботи полягає у поглибленні наукових уявлень про психологічні механізми самосвідомості юнацтва у ході професійного самовизначення; науковому та експериментальному обґрунтуванні особистісно-діяльнісного підходу у дослідженні проблеми, що вивчається; розробці концептуальної моделі функціонування рефлексивних компонентів в структурі професійного самовизначення старшокласників; науковому обґрунтуванні комплексу психологічних параметрів і критеріїв вивчення та розвитку компонентів професійного самовизначення.

Практичне значення роботи полягає у розробці комплексної методики психодіагностики психологічних компонентів професійного самовизначення старшокласників, розробці рекомендацій щодо психолого-педагогічної допомоги школярам та особам, що мають намір працевлаштуватись, у професійному самовизначенні. Ці розробки можуть бути використані вчителями, практичними психологами для оптимізації професійного самовизначення учнів старшого шкільного віку. Легкі в застосуванні та проведенні, наші розробки зможуть допомогти батькам визначити нахили і особистісні якості їхньої дитини.

Вірогідність та надійність результатів дослідження забезпечується методологічною та теоретичною обґрунтованістю  вихідних положень, використанням валідних та надійних взаємодоповнюючих методів, що відповідають меті та завданням  дослідження, репрезентативністю вибірки  досліджуваних, порівняльним аналізом даних інших досліджень, кількісним та якісним аналізом отриманих результатів,використанням  методів математичної статистики.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНИЙ  АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ ПРОФЕСІЙНОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ У ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ

1.1 Система сучасної  професійної орієнтації

Питання професійної орієнтації й професійного вибору хвилювали  людство з незапам'ятних часів. Ще в 1575р. в Іспанії вийшла книга  лікаря Хуана Уарте "Дослідження  здатностей до наук", що принесла авторові всеєвропейську славу. Це була перша  в історії психології робота, що ставить як спеціальне завдання вивчення індивідуальних відмінностей у здатностях з метою професійного вибору. Уарте  мріяв про організації професійного вибору в державному масштабі: "Для  того, щоб ніхто не помилявся у  виборі тієї професії, що найбільше  підходить до його природному даруванню, державі варто було б виділити вповноважених людей великого розуму й знання, які відкрили б у кожного  його дарування ще в ніжному віці; вони тоді змусили б його обов'язково вивчати ту область знання, що йому підходить..." [24;112].

На рубежі XX сторіччя індустріальний прогрес, звернувши інтереси психології до виробничої діяльності, обумовив зародження професійної орієнтації. Тут піонером виступив Парсон, автор книги "Вибір  професії", що організував у Бостоні (США) спеціальне бюро, у завдання якого  входило:

а) допомогти особистості  за допомогою психологічних тестів одержати інформацію про свої психічні властивості й здатності;

б) ознайомитися з вимогами, які пред'являються до психофізичної  організації людини різними професіями, а потім

в) зіставивши ці дві групи  відомостей, дати раціональну рекомендацію.

У цілому, конкретний стан суспільного  поділу праці визначає взаємозв'язок людини й діяльності. У кожен даний  момент тип цього взаємозв'язку залежить від існуючого набору видів праці.

Якщо розглядати даний  процес історично, то видно, що з розвитком  суспільного поділу праці кількість  професій безупинно збільшувалася. Перетерплювали зміни і якісна сторона  професій - залежно від складності технології, форм організації праці  й умов підготовки працівника.

Наприклад, в епоху патріархального  рабства в Греції було біля десятка  професій: муляри, теслі, гончарі, лимарі, майстри по обробці металів й  ін. Пізніше, в V-І вв. до н.е., у Греції налічувалося близько 50 професій. В XІVст. у Франкфурті-на-Майні існувало близько 200. Словник професій, опублікований  у США в 1965р., уже містив опис майже 22 тисяч видів робіт, або понад 35 тисяч найменувань професій і  спеціальностей. На цей час, за підрахунками фахівців, у світі налічується 50 тисяч професій.

Кількісне збільшення видів  праці і їхня якісна зміна є  наслідком безперервного, що розвивається швидкими темпами ускладнення виробництва, його інтеграції.

По деяких підрахунках, більше 50% існуючих у наші дні професій і  спеціальностей були невідомі ще 30 років  тому. Варто помітити, що поява нових  професій зв'язано не тільки з механізацією й автоматизацією й іншими напрямками науково-технічного прогресу, але й  з появою нових галузей виробництва.

Оскільки процес утворення  нових галузей і розвитку науково-технічного прогресу нескінченний, остільки безмежний  й процес утворення нових професій. Виникнення зовсім нових професій є  однією із провідних форм розвитку професіоналізації, значно впливаючи  й на розвиток уже існуючих професій, спеціальностей і трудових функцій [63;12].

Таким чином, з'єднання людини й професії є динамічним процесом, що залежить від різних виробничих і соціальних умов.

Професійна орієнтація в  наші дні стає важливим фактором, що сприяє ефективному використанню трудових ресурсів. Крім того, вона покликана  виконувати роль важливого засобу відтворення  кваліфікованих працівників для  народного господарства. Професійна орієнтація також необхідна з  соціально-економічної точки зору, тому що виступає засобом раціонального, дбайливого використання трудових ресурсів, тобто такого їхнього використання, що винаходить максимальний ефект і  вимагає мінімальних витрат на підготовку й подальше професійне вдосконалювання.

Основою ефективного і  якісного забезпечення організацій  і підприємств кадрами необхідних професій і кваліфікації є профорієнтаційна робота серед учнів середніх загальноосвітніх шкіл, що вчаться, які в сучасних умовах відтворення робочої сили є основним джерелом поповнення трудових ресурсів у всіх сферах виробництва.

В умовах багатогалузевого народного господарства випускникові школи не просто уявити собі потреба  виробництва в кадрах тих або  інших професій, реальні можливості працевлаштування або продовження  навчання, специфіку різних професій, правильно оцінити свої здатності. У цей час існує більше 40 тис. професій: вузи готовлять фахівців з 340 професій, технікуми - по 450. Щорічно  народжується більше 500 нових професій, причому природне відмирання старих професій відбувається повільніше, ніж  виникають нові. У той же час  результати численних досліджень свідчать про те, що продуктивність праці  працівників, які по своїх якостях  відповідають вимогам професії, у  середньому на 20-40% вище, ніж у тих, хто таким вимогам не відповідає, а близько 40% працівників, що міняють  місце роботи - це ті, хто обрав  роботу не по здібностях. Тому організація  професійної орієнтації молоді виступає важливою умовою підвищення ефективності діяльності організацій і підприємств.

Під професійною орієнтацією  розуміється науково обґрунтована система форм, методів і засобів  впливу на що навчаються й працевлаштовуються осіби, що сприяє своєчасному залученню  їх у суспільне виробництво, раціональному  розміщенню, ефективному використанню й закріпленню за місцем роботи на основі об'єктивної оцінки й обліку схильностей, здатностей й інших  індивідуальних якостей людини .

Організація професійної  орієнтації, складається з декількох  взаємозалежних етапів: професійної  інформації, професійної консультації, професійного відбору й професійної  адаптації. Професійна інформація (більше ширше - профпросвіта) покликана забезпечити  постійне й планомірне професійне інформування учнів загальноосвітніх шкіл, що вчаться, їхніх викладачів і батьків, організацію  професійної пропаганди провідних  і масових професій, установлення й зміцнення постійних контактів  між колективами організацій, підприємств, професійно-технічних училищ і загальноосвітніх шкіл.

Інформація, важлива для  оптимального вибору професії, містить  у собі відомості:

- про світ професій  і вимоги, які вони пред'являють  до людини;

- про потребі суспільства  в кадрах;

- про особисті якості  людини, істотні для самовизначення;

- про систему навчальних  закладів (шляхах одержання професії).

Ці чотири групи відомостей тісно зв'язані між собою - з  ними знайомляться школярі в процесі  професійної освіти. Розібратися  у своїх особистих особливостях і співвіднести їх зі світом праці  покликана допомогти професійна консультація. Завданнями професійної  консультації є надання допомоги молоді в оцінці своїх здібностей до різних видів трудової діяльності в сфері суспільного виробництва, видача конкретних рекомендацій про  вибір професії й можливих шляхів оволодіння нею (навчання у вузах; технікумах, профтехучилищах, підготовка в міжшкільных  учбово-виробничих комбінатах або безпосередньо  на виробництві й т.п.). Професійну консультацію проводять кваліфіковані  консультанти-психологи, що складаються  з штату різних підрозділів по профорієнтації молоді. Консультація проводиться на основі медичних висновків, характеристик, результатів спеціальних  психофізіологічних і психологічних  досліджень.

Виділення в рамках профорієнтації таких її частин, як професійна інформація, професійна пропаганда й профконсультация, має не тільки теоретичний зміст. Розуміння структури й змісту профорієнтаційної роботи дозволяє знайти більш конкретні форми, бачити етапи цієї роботи, зробити її більше ефективної й цілеспрямованої. Зрозуміло, на ділі всі ці форми певним чином  зливаються, представляються в єдності. Більше того, від уміння сполучати, з'єднувати всі форми профорієнтації істотно залежить її успішність.

Головним завданням професійного вибору є науково обґрунтоване визначення професійної придатності кожного  підлітка до конкретного виду трудової діяльності з урахуванням його здібностей і потреб виробництва. Завершується робота з організації професійної  орієнтації розробкою й здійсненням  комплексу заходів щодо виробничої й соціальної адаптації працівників  у трудових колективах. Для підвищення ролі профорієнтації в рішенні актуальних завдань соціальної й кадрової політики передбачений розвиток мережі територіальних і галузевих служб профорієнтації, у тому числі в складі центрів  зайнятості населення; створення таких  підрозділів на основі кооперації підприємств  й установ; організація профконсультаційних  кооперативів, проведення дій по підвищенню ролі кадрових служб і підрозділів  соціального розвитку в зазначеній області. Це завдання широкого використання сучасних методів професійної орієнтації при перерозподілі й перенавчанні працівників, що звільняють, підготовці й підвищенні кваліфікації кадрів, працевлаштуванні молоді, інвалідів  і пенсіонерів, що бажають працювати, інших груп населення [21;132].

Для рішення цих завдань  необхідно відробити взаємодію  різних органів і підрозділів, налагодити механізм керування профорієнтаціною роботою. Складовими діючого сьогодні механізму керування професійною орієнтацією є:

- кабінети й лабораторії  профорієнтації загальноосвітніх  шкіл і профтехучилищ;

- галузеві кабінети профорієнтації  й лабораторії профвибору підприємств  й організацій, діяльність яких  направляється галузевими радами  професійної орієнтації молоді;

- територіальні міжвідомчі  центри профорієнтації й центри  зайнятості населення.

На територіях, що обслуговуються центрами професійної орієнтації(ЦПО), їх районними й міськими профконсультаціними  пунктами, центри зайнятості надають  послуги профорієнтаційного характеру  в основному дорослому населенню  під методичним керівництвом відповідного ЦПО.

Керування профорієнтаційною  роботою здійснюється координаційними  радами по професійній орієнтації, міжвідомчими комісіями, а також  радами по народному утворенню при  місцевих органах влади;

загальнодержавними органами в особі відділів і комітетів  з праці й соціальним питанням, які щорічно розробляють разом  з іншими організаціями координаційні  плани роботи із професійної орієнтації в регіоні, здійснюють контроль за діяльністю профорієнтаційних підрозділів  незалежно від їхньої відомчої підпорядкованості, поширюють передовий досвід роботи в цій області. Крім того, ці органи розробляють балансові розрахунки додаткової потреби регіону в  кадрах і забезпечують доступність  такої інформації для учнів, педагогічних колективів, батьків, інших категорій  громадян, готовлять рекомендації із профілів трудового навчання шкіл. Керування системою профорієнтаційної  роботи прийнято розглядати в трьох  аспектах.

Соціально - економічний  аспект припускає процес засвоєння  певної системи знань, норм, навичок  й умінь, що дозволяють здійснювати  соціально - професійну діяльність, що відбивається на поліпшенні якісного складу робочої сили й підвищенні задоволеності молоді працею.

Психолого - педагогічний аспект передбачає виявлення й формування інтересів, схильностей і здатностей учнів, а також допомогти їм у  виборі професії, найбільш відповідним  індивідуально-психологічним особливостям особистості.

Медико - біологічний аспект припускає реалізацію вимог до здоров'я  й окремих фізіологічних якостей  людини, необхідний для виконання  певної професійної діяльності. При цьому успішність у проведенні профорієнтаційної роботи на будь-якому рівні залежить від того, наскільки комплексно й системно здійснений підхід до керування даними процесами.

До основних методів керування  профорієнтацією відносяться:

1.Програмно-цільовий метод  (визначення головної мети профорієнтації, розробка програми її досягнення, створення механізму керування  з реалізації програми);

2.Метод прогнозування  (облік сучасних і перспективних  вимог до різних працівників,  тенденції науково-технічного прогресу, а також прогноз кадрової політики  на перспективу, а також у  цілому;

3.Метод моделювання (побудова  моделей керування профорієнтацією  на підприємстві, воб'єднанні, галузі, регіоні);

4.Організаційно-розпорядницький  (підготовка відповідних документів-наказів,  розпоряджень, положень, стандартів, що  регламентують порядок функціонування  системи профорієнтаційної роботи, контроль за їхнім виконанням).

Професійна орієнтація на виробництві може досягти ефективних результатів, якщо вона буде утворена в єдину, стійку й динамічну систему. У значній мірі цьому сприяє визначення етапів, аспектів, функцій, методів, а  також основних цілей і напрямків  керування нею [24;72].