Особливості розвитку емоційної сфери дітей з ЗПР

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ЕМОЦІЙНОЇ СФЕРИ ДІТЕЙ З ЗПР

ЗАСОБАМИ АРТПЕДАГОГІКИ

 ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. Теоретичне обґрунтування проблеми використання засобів арт -педагогіки у розвитку емоційної сфери дітей з ЗПР.

1. 1. Особливості розвитку емоційної сфери у дітей молодшого шкільного віку.
1. 2. Особливості розвитку емоційної сфери у дітей молодшого шкільного віку з ЗПР.
1. 3. Вплив музики на емоційну сферу дітей з ЗПР.

Висновки до розділу І.

РОЗДІЛ ІІ. Експериментальне вивчення розвитку емоційної сфери у дітей з ЗПР молодшого шкільного віку.

2. 1. Визначення рівня розвитку емоційної сфери у дітей з ЗПР молодшого шкільного віку.

2. 2. Використання музики для розвитку емоційної сфери молодших школярів з ЗПР.

2. 3. Контрольний експеримент та аналіз результатів дослідження.

Висновки до розділу ІІ.

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

Актуальність дослідження

В наш час  велику кількість становлять діти з психофізичними порушеннями, зокрема діти з ЗПР, які потребують особливої уваги у системі освіти. Психологічні особливості дітей даної категорії вивчали такі дослідники, як Г.В. Фадіна, О. В. Защиринська, Л.В. Кузнєцова, В.Б. Нікішина, В.І. Лубовський, К.С. Лебединска та ін..

Дітям з ЗПР притаманна емоційна нестійкість, лабільність, підвищена стомлюваність, порушення самоконтролю. Це свідчить про  незрілість емоційної сфери, що призводить до труднощів взаємозв’язку з оточуючими, соціалізації та становленні дитини як особистості. Тому, в наш час, йде пошук найбільш оптимальних та ефективних засобів для вирішення даної проблеми.

Ще Л. С. Виготський підкреслював, що емоційна сторона особистості дитини має не менше значення, ніж інші сторони, і складають предмет і турботу виховання в тій мірі, що й розум та воля.[3]

На сучасному етапі  розвитку дуже популярним є використання засобів арт-педагогіки, яка як окрема галузь  з’явилася у 30-х роках ХХ століття. Сучасні дослідження теоретичних і практичних питань арт-педагогіки в спеціальній психології та педагогіці  відображені в працях Л. Кузнєцової, О. Медведєвої, О. Нікольської, О. Карабанової, З. Ленів, Т. Миронова, О. Захарова, А. Копитіна, Т. Добровольської, О. Боровика, С. Рибакової та ін..

На важливе значення мистецтва у вихованні та навчанні дітей з особливостями психофізичного розвитку вказували представники зарубіжної спеціальної педагогіки того часу Є. Сеген, Ж. Демор, О. Декорелі, а також  російські та вітчизняні педагоги, психологи, лікарі Ш. Амонашвілі, Г. Ващенко, І. Соколянський, М. Тарасевич та ін..

Але на сьогодні питання  використання та впливу засобів арт – педагогіки у корекційній роботі з дітьми з обмеженими можливостями є недостатньо розробленими, що й обумовлює актуальність нашого дослідження.

Об’єкт дослідження  – емоційна сфера дітей із затримкою  психічного розвитку молодшого шкільного  віку.

Предмет дослідження – музика як засіб розвитку емоційної сфери дітей з ЗПР.

Мета дослідження –  виявлення ефективності впливу музики на розвиток емоційної сфери молодших школярів з ЗПР.

Відповідно до зазначеної мети дослідження поставлені наступні задачі:

1. Теоретичний і практичний аналіз літератури з питань розвитку емоційної сфери  дітей без відхилень та дітей із ЗПР;

2. Огляд теоретичної та практичної літератури з використання засобів арт–педагогіки у роботі з дітьми з ЗПР, зокрема музики.

3. Діагностика розвитку емоційної сфери у дітей з ЗПР молодшого шкільного віку.

4. Підбір музичних творів, які сприяють розвитку емоційної сфери молодших школярів з ЗПР.

Відповідно до визначених завдань були використані наступні методи та методики дослідження:

1. Теоретичні: аналіз психолого – педагогічних літератури з даної проблеми; вивчення психолого – педагогічної документації.

2. Емпіричні: методика Є. І. Ізотової «Емоційна ідентифікація», безпосереднє спостереження; педагогічний експеримент.

3. Статистичні: кількісний та якісний аналіз даних.

2. 1 . Особливості розвитку емоційної сфери у дітей молодшого шкільного віку.

Проблемою вивчення розвитку емоційної сфери займалися Л.И.Божович, Л.С. Виготський, А.В. Запорожець, А.В. Леонтьєв, В.М.Мясищев, С.Л. Рубінштейн, П.В. Симонов та інші. У дослідженнях цих фахівців емоційна сфера сприймається як найважливіша система психіки, що тісно пов’язана з когнітивною, вольовою, мотиваційною сферами, впливає на будь-який прояв людської активності і забезпечує адаптацію до постійно змінюваних умов навколишньої дійсності.

Емоції - особливий клас суб'єктивних психологічних станів, що відбиваються у формі безпосередніх переживань по відношенню до навколишнього світу і людям.  До класу емоцій відносять: настрої, почуття, афекти, стреси. Вони включені у всі психічні процеси і стани людини.

За класифікацією, запропонованою К. Ізардом, виділяються емоції фундаментальні і похідні.

 До фундаментальних відносять:

 • інтерес-хвилювання,

 • радість,

 • здивування,

 • горе-страждання,

 • гнів,

 • відраза,

 • презирство,

 • страх,

 • сором,

 • провину.

Решта - похідні. З віком дитини відбувається послідовне ускладнення емоційних механізмів, що представляють собою замкнену структуру. Можна виділити декілька ступенів ускладнення емоційного розвитку - емоційні реагування, диференціація та регуляція.

Молодший шкільний вік, як відомо, охоплює період життя дитини від 6-7 до 10-11 років. Основою для його визначення є час навчання дітей  у початкових класах.

Психічний і особистісний розвиток дитини у молодшому шкільному  віці зумовлюється особливістю соціальної ситуації розвитку - навчанням у початковій школі. На цьому віковому етапі провідною діяльністю стає навчання, основою якого є пізнавальний інтерес і нова соціальна позиція. 

Надходження до школи змінює емоційну сферу дитини у зв'язку з розширенням змісту діяльності та збільшенням кількості емоціогенних об'єктів. Ті подразники, які викликали емоційні реакції у дошкільнят, у школярів молодших класів уже не діють. Хоча молодший школяр бурхливо реагує на  події, які його чіпляють, у нього з'являється здатність пригнічувати вольовим зусиллям небажані емоційні реакції. . 

Школярі молодших класів, як показано Т. Б. Піскарьовою , легше розуміють емоції, що виникають у знайомих їм життєвих ситуаціях, але їм важко передати емоційні переживання в словах. Краще розрізняють позитивні емоції, ніж негативні, важко відрізняють страх від подиву, не впізнають  емоцію провини.

На відміну від дошкільнят, які воліють сприймати тільки веселі й радісні картини, у молодших школярів виникає здатність до співпереживання при сприйнятті обтяжливих сцен і драматичних конфліктів.

В емоційній сфері молодшого  школяра зростає стриманість, переважає  бадьорий, життєрадісний настрій  учня, дитина проявляє інтерес та доброзичливість  до оточуючих. Водночас емоції молодшого  школяра ще дуже бурхливі, дитина легко  втрачає рівновагу, виходить з себе, схильна до афектів. Особливу роль відіграють інтелектуальні емоції, найтісніше пов´язані  із навчальною діяльністю: здивування, сумнів, переживання нового, радість  пізнання.

Моральні почуття виявляються  у формі симпатії, дружби, товариськості, обов´язку, гуманності. Порівняння переживань своїх з переживаннями оточуючих сприяє розвитку усвідомленості своїх емоцій. Учень чекає від оточуючих поваги, визнання і розуміння, різко негативно реагує на приниження його гідності.

При порушеннях емоційної сфери  дитина може виявляти грубість, впертість, запальність, забіякуватість та інші форми  емоційної неврівноваженості. Найчастіше причинами цього є розходження  між завищеним рівнем домагань та реальними можливостями його реалізації.

Таким чином, емоційна сфера молодших школярів характеризується:

1) легкої чуйністю на  події, що відбуваються і забарвленістю  сприйняття, уяви, розумової та фізичної діяльності емоціями;

2) безпосередністю і відвертістю  вираження своїх переживань - радості,  суму, страху, задоволення чи невдоволення;

3) готовністю до афекту  страху; в процесі навчальної  діяльності страх дитина переживає  як передчуття неприємностей,  невдач, невпевненість у своїх  силах, неможливість впоратися  із завданням; школяр відчуває  загрозу своєму статусу в класі, сім'ї;

4) великою емоційною нестійкістю,  частою зміною настроїв (на загальному  тлі життєрадісності, бадьорості, веселості, безтурботності), схильністю  до короткочасним і бурхливим афектів;

5) емоціогенними факторами  для молодших школярів є не  тільки ігри і спілкування  з однолітками, але і успіхи  в навчанні і оцінка цих  успіхів учителем та однокласниками;

6) свої і чужі емоції  і почуття слабо усвідомлюються  і розуміються; міміка інших  сприймається часто невірно, так  само як і тлумачення виразу  почуттів оточуючими, що призводить  до неадекватних відповідь реакцій  молодших школярів; виняток становлять  базові емоції страху і радості,  щодо яких у дітей цього  віку вже є чіткі уявлення, які вони можуть висловити  вербально, називаючи п'ять синонімічних  слів, що позначають ці емоції.

2. 2. Особливості розвитку емоційної сфери у дітей молодшого шкільного віку з ЗПР

На думку Л.С. Виготського, А.В. Запорожця та інших фахівців проблема дослідження емоційної сфери у аномальних дітей є особливо важливою, оскільки кожен дефект супроводжується змінами емоційного стану дитини. Уміння розрізняти, диференціювати, адекватно виявляти емоції у різних ситуаціях, підвищує ступінь адаптивності дітей у соціумі. На думку К.С. Лебединської, порушення емоційної сфери в дітей із затримкою психічного розвитку зустрічаються частіше, ніж у психічно здорових. Автор зазначає причини цих розладів: часті стреси, розчарування й конфлікти, як наслідок інтелектуальної недостатності, дефіцит критичності.

Л.С. Виготський, вивчаючи особливості  емоційно-чуттєвої сфери дітей із затримкою психічного розвитку, виділив такі її характеристики: недостатня диференціація емоційних реакцій, неадекватність і непропорційність реакцій на впливи навколишнього середовища.

В.Б. Нікішина відзначає наступні порушення в емоційно-вольовій сфері у дітей з ЗПР, як незрілість емоційно-вольової діяльності, інфантилізм, нескоординованість емоційних процесів [3].

О.В. Защиринска, розглядаючи емоційні особливості дітей цієї категорії відповідно класифікації затримки психічного розвитку К.С. Лебединської, виділяє такі характерні риси емоційної сфери, властиві різних групах дітей із ЗПР:

1.ЗПР конституційного походження – емоційно-вольова сфера перебуває на більш ранньому щаблі розвитку, багато в чому нагадуючи емоційну сферу дітей молодшого віку. Характерними рисами є гіпертемія, безпосередність і яскравість емоцій за їх поверховості та нестійкості, легка сугестивність.

2.ЗПР соматичного походження  – емоційна незрілість обумовлена  стійкою астенією, що розвивається внаслідок різних соматичних захворювань. У зв'язку з цим переважає знижене емоційне тло, найчастіше неадекватність емоцій, слабка спроможність до вольової напруги при реалізації будь-якої (навіть ігрової) діяльності.

3.Психогенна форма ЗПР – емоційно-вольова сфера може розвиватися на фоні різних варіантів патологічного формування особистості:

– на кшталт психічної нестійкості – за умов гіпоопіки з наступними характерними рисами патологічної незрілості емоційно-вольової сфери: у вигляді афективної лабільності, імпульсивності, підвищеної сугестивності і натомість недостатній рівень знань і уявлень;

– на кшталт «кумира сім'ї» – за умов гіперопіки, розвиваються риси самостійності, ініціативності, відповідальності, але характерні риси егоцентризму, розпорядження про постійну допомогу дітям і опіку;

– за невротичним типом – за умов грубих, жорстоких, агресивних стосунків у сім'ї, коли закономірно формується особистість боязка, нерішуча, малоактивна, несамостійна.

4.ЗПР церебрально-органічного походження – емоції характеризуються відсутністю жвавості, яскравості та бідністю відтінків переживань. Характерні недостатня диференціація емоцій, слабка зацікавленість в оцінках оточуючих людей, одноманітність і обмеженість емоційних контактів.

У цілому в дітей із ЗПР в психічному образі й поведінці О.В.Защиринская зазначає риси незрілості [7].

Е. З. Стерніна показала, що молодші школярі із затримкою психічного розвитку гірше нормально розвиваючих однолітків визначають емоційні стани персонажів сюжетних картин.

У працях Л. С. Маркової вказується, що в дітей із затримкою психічного розвитку недостатньо сформований механізм розуміння емоційних станів інших людей – вони відчувають труднощі щодо емоцій, які неспроможні називати (радість, сум, гнів, страх, подив); недостатньо сформоване вміння передавати власний емоційний стан.

Вона виділила ІІ групи - з проявами психічної нестійкості і психічного гальмування.

І група: на перервах і прогулянках забираються на дерева, катаються на перилах, голосно кричать, намагаються брати участь в іграх інших дітей, але, не вміючи слідувати правилам, сваряться, заважають іншим. З дорослими бувають ласкавими і, навіть, настирливими, але легко вступають у конфлікти, проявляючи при цьому грубість і крикливість. Почуття розкаяння і образи у них неглибокі і короткочасні.

ІІ група: особливо проявляється несамостійність, нерішучість, боязкість, повільність. Симбіотична прихильність до батьків призводить до труднощів звикання до школи. Такі діти часто плачуть, сумують за домівкою, уникають рухливих ігор, губляться біля дошки і часто не відповідають, навіть знаючи правильну відповідь. Низькі оцінки та зауваження можуть викликати у них сльози.

Для всіх молодших школярів із затримкою психічного розвитку характерні часті прояви неспокою і тривоги. У школі спостерігається стан напруженості, скутості, пасивності, невпевненості у собі [4].

Отже, аналіз психолого-педагогічної літератури показав, що затримка психічного розвитку характеризується такими основними  особливостями емоційної сфери: недостатність емоційної сфери, її незрілість, що проявляється в ситуативності поведінки; хиткість, нестабільність, нескоординованість емоційних проявів; недостатня диференціація емоційних реакцій, неадекватність і непропорційність реакцій на вплив навколишнього середовища. Фахівці вважають, що психологічний розвиток дітей з ЗПР значною мірою визначається зовнішніми умовами, найважливішими серед яких є спеціальне навчання й правильна організація усього життя.

3. 3. Вплив музики на емоційну сферу дітей з ЗПР.

Арт-педагогіка – це синтез кількох галузей наукового знання (мистецтва та педагогіки), які забезпечують розробку теорії та практики педагогічного  корекційної - спрямованого художнього розвитку дітей з особливими потребами.

Про ефективність та позитивний вплив на дитину засобів арт-педагогіки  доведено багатьма дослідженнями.

Зокрема, про позитивний вплив мистецтва на розвиток дитини писав Л. Виготський, який підкреслював особливу роль художньої діяльності як у розвитку психічних функцій, так і в активізації творчих  проявів дітей із особливими освітніми  потребами в різноманітних видах  мистецтва (музики, живопису, театру, художнього слова). Психолог розкрив механізм «катарсису» (очищаючої дії мистецтва): «Перетворення  негативних почуттів у мистецтві  полягає у переході їх в свою протилежність, тобто в позитивну емоцію, яку  несе в собі мистецтво»

Американські дослідники М Наумбург, Е. Крамер вказують на процес сублімації – непрямого задоволення  антисоціальних імпульсів. Художня  творчість є одним з видів  сублімації ,коли фантазії «творця» перевтілюються у творчі зорові образи. Оскільки творчість  є невід’ємною часткою в житті  дитини, то саме у мистецтві вона легко відображає те, що для неї  важливо, що її хвилює.

Одним із засобів арт-педагогіки є музика, яка здатна регулювати та розвивати емоційну сферу людини, впливати на психічний розвиток.

Встановлено, що музика впливає  на організм людини через 3 фактори: фізіологічний, вібраційний та психічний. Завдяки  асоціативним зв’язкам, які виникають  під час сприймання та виконання  музики, змінюється психічний стан дитини.

Різноманітні за емоційно-образним складом музичні твори по-різному  впливають на організм людини, викликаючи різноманітні емоції. Так мажорна  музика викликає світлий та радісний настрій, а мінорна – смуток. Крім тональності великий вплив має темп, ритм та динаміка музичного твору.

Музика у своїй сутності емоційна, тому її сприймання є емоційним  пізнанням, дає можливість розвиватися  емоційній сфері.

В роботах Е.А. Медвєдєвої, Л.Н. Комісарової, И.Ю. Левченко відмічається, що в наш час велику увагу приділяють використанню музики як одного з видів мистецтва, що має два аспекти впливу:

• Психосоматичний (в процесі якого відбувається лікувальний вплив на функції організму);
• Психотерапевтичний (в процесі якого відбувається корекція відхилень в особистісному розвитку, психоемоційних станах).

Заняття з дітьми з ЗПР  зі сприймання музики спрямовані на моделювання  у них позитивного емоційного стану. Даний процес допомагає «зробити крок» з реального життя в  уявний світ, світ чудесних образів  та веселого настрою, який допомагає  дитині зняти психоемоційну напругу  та розслабитися; сприяє корекції емоційних  станів ( у дітей, які мають низьку самооцінку, низьку степінь само прийняття, емоційну лабільність, знижений емоційний  тонус, проблеми в розвитку комунікативної сфери) . Класична та народна музика «впорядковує» психіку дітей. Швидкі та веселі твори викликають підняття настрою, неадекватні реакції та безладну активність.

 В працях Є Яхніною,  С. Міловської та І. Євтушенко  зазначається, що в процесі занять  музикою та співом у школярів  з психічними розладами активізується  мислення, формується цілеспрямована  діяльність, стійкість і концентрація  уваги. 

Музика є язиком невербальної комунікації, тому найбільший ефект  досягається у впливі на почуття  та настрій дитини, послаблюючи негативні  переживання в процесі їх катарсистичної розрядки під дією музики.

Під впливом музики дитина може повніше розкрити свої здібності, проявити можливості, активізувати свої пізнавальні здібності.

А.П. Зарін, Е.А. Ложко вказують на особливе значення у розвитку емоційної сфери дітей з ЗПР ритмічних музичних ігор, вправ, танців, в яких діти вчаться передавати музичні образи у русі відповідно до музики,що сприяє не лише розвитку рухових навичок, ритмічності, музичності в цілому, але й впливає на створення бадьорого, радісного, життєвого тонусу дитини [15].

Сила музики  заключаєтся в тому, що  вона здатна передавати зміну настроїв, переживань, динаміку емоційно-психічних станів людини.  Дітям не потрібно довго пояснювати, що відчуває людина, коли їй сумно. Достатньо лише зіграти сумну мелодію і вони починають розуміти стан смутку з перших тактів. Музика допомогає їм засвоїти світ людськиї почуттів, емоцій, переживань.

Отже, використання музики є дуже ефективним засобом в корекційної-розвивальній роботі з дітьми молодшого шкільного віку із затримкою психічного розвитку, оскільки сприяє гармонізації особистості, відновленню та корекції психоемоційного стану та психофізіологічних процесів.

Висновки до розділу І.

Таким чином, аналіз теоретичних  джерел показав, що в житті дитини із затримкою психічного розвитку роль емоцій у житті відіграє дуже важливу  роль. У дітей даної категорії  емоції більш виражено впливають  на поведінку та пізнавальні процеси, ніж у нормально розвиваючих  однолітків.

Дослідження вітчизняних  вчених дають можливість зробити  висновок, що молодші школярі з  ЗПР мають недорозвинення емоційної  сфери. Це порушення виявляється  в емоційній нестійкості, коливанні  настрою, підвищеній втомі, відсутності  самоконтролю, у невмінні диференціювати чужі емоції та виразно проявляти  свої. У всіх видах діяльності спостерігається  дефіцит досвіду спілкування, порушення  поведінки, проблеми у формуванні морально-етичної  сфери. Проблеми спостерігаються і  в соціальній сфері: діти виявляються  не готовими до емоційно «теплих» відносин з однолітками, можуть також порушуватися взаємовідносини і з близькими, оскільки діти не володіють морально-етичними нормами поведінки.

 Діти постійно відчувають  труднощі з адаптацією в оточуючому  середовищі, що сприяє виникненню  постійного емоційного дискомфорту  та порушенню психічної рівноваги. 

Незрілість емоційної  сфери молодших школярів із затримкою  психічного розвитку потребує спеціально-організованої  роботи для її розвитку, яка включає  в себе накопичення емоційних  образів, вміння їх розпізнавати, проявляти  та контролювати самостійно у будь-якій ситуації.

Дослідження показують, що значний  вплив на розвиток емоційної сфери  дітей з ЗПР має музика. Вона не тільки сприяє зміні настрою, знижує напругу та тривожність, роздратованість  та агресивність, що притаманне дітям  даної категорії, але й позитивно  впливає весь організм вцілому. Музика також сприяє формуванню певних вмінь, необхідних для повноцінного функціонування емоційної сфери дітей.

Корекційно - розвиваюча робота є передумовою  компенсації відхилень в емоційній  сфері, які мають діти з ЗПР  та необхідною умовою їх успішної соціальної адаптації. Музика – суттєва частина, супровід або доповнення даного процесу, яка збільшує зацікавленість та загострює  враження дітей.

Ми дійшли висновку, що завдяки використанню музики, корекційно – розвиваючий процес проходитиме швидше та матиме більш ефективні результати, ніж при традиційній методиці роботи.

Таким чином, ефективність використання музики заключається в її можливості  допомагати досягненню дитиною з  ЗПР необхідного рівня емоційного розвитку, який відповідає або близький віковій нормі, що сприятиме їх успішній соціалізації.

2. 1. Визначення рівня розвитку емоційної сфери у дітей з ЗПР молодшого шкільного віку.

Експериментальне дослідження  здійснювалося в державній загальноосвітній школі-інтернат І-ІІІ ступенів № 4 м. Запоріжжя.

Для проведення дослідження використовувалася методика «Емоційна ідентифікація» Е.І. Ізотової.

В експерименті приймали участь 6 дітей 7-9 років з діагнозом ЗПР.

Методика: «Емоційна ідентифікація».

Мета: визначення рівня розуміння  емоційних станів різної модальності; можливості дітей у показі основних емоційних станів та їх вербалізації.

 Матеріал: картки настрою (додаток 1).

Метод проведення: дітям  показували зображення людських облич  і пояснювали, що на малюнках різні  емоційні стани людей. Пропонувалось  визначити базові емоції - радість, сум, гнів, страх. Досліджуваних просили уважно роздивиться піктограми, визначити настрій та назвати емоцію, яка зображена на обличчі. Після того, як діти виконали завдання, їм запропонували зобразити різні емоційні стани на своєму обличчі.

Оцінювалося розуміння емоційного змісту, ідентифікація, вербалізація та відображення емоцій, актуалізація емоційного досвіду та емоційних уявлень; види педагогічної допомоги: орієнтувальна, змістова, предметно-дійова.

Результати умовно були розділені  на 3 рівні:

• Високий рівень розвитку емоційної сфери. Правильне розуміння та визначення емоцій на піктограмах, їх виразне  зображення. Орієнтувальна допомога педагога.
• Середній рівень розвитку емоційної сфери. Дитина частково виконала завдання зі змістовою допомогою педагога. Недостатнє розуміння емоційного стану.
• Низький рівень розвитку емоційної сфери. Дитина виконує завдання лише при змістовній та предметно-дійовій допомозі педагога. Результати методики зазначені в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Рівень розвитку емоційної сфери