Особливості розвитку та формування професійних інтересів у старшокласників

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1 Психологічні особливості старшокласника

1. Характеристика учбово-професійної діяльності старшокласників
2. «Я-концепція» як фактор особистісного та професійного самовизначення старшокласників
3. Особливості розумової діяльності у ранній юності

РОЗДІЛ 2 Особливості розвитку та формування професійних інтересів у старшокласників

2.1. Орієнтація старшокласників на професійну діяльність

2.2. Місце мотивації у свідомому виборі професії

2.3. Особливості формування професійних інтересів, нахилів і здібностей РОЗДІЛ 3 Підготовка молоді до вибору професії в сучасних умовах ВИСНОВОК

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Актуальність теми. Соціально-економічні зміни у нашій державі зумовлюють необхідність удосконалення традиційних форм і методів підготовки учнівської молоді до самостійного вибору майбутньої професії.

При цьому слід зважати на те, що сучасний ринок праці потребує висококваліфікованих працівників в обраній ними сфері професійної діяльності, які здатні до гнучкого ділового реагування, вміють самостійно приймати рішення щодо вибору напряму подальшого професійного зростання та вчасно коректувати власні життєві плани й цілі.

Проблема профорієнтаційної роботи з молоддю в сучасних умовах є однією з гостро актуальних не тільки з точки зору розв'язання власне виробничих завдань, але передусім якнайповнішого розкриття творчого потенціалу кожної людини. Гуманізація цілей навчання і виховання підростаючого покоління, що становить собою магістральну лінію перебудови в сфері народної освіти, передбачає всебічний розвиток особистості вихованців, вияв ними творчості, ініціативи і самостійності, зокрема при виборі майбутньої професії. На цьому ґрунті загострюється потреба у вивченні обдарувань учнів, їх інтересів та схильностей, а також дослідження умов, за яких ці інтереси та схильності перетворюються на дієві мотиви професійного самовизначення.

Старший школяр знаходиться на порозі вступу в самостійне життя. Перед учнями старшого шкільного віку виникає необхідність самовизначення, вибору свого життєвого шляху, як завдання першорядної життєвої важливості. Вибір професії становиться психологічним центром ситуації розвитку старших школярів, створюючи в них своєрідну внутрішню позицію Для того щоб успішно проводити роботу з профорієнтації, важливо знати, які установки й особистісні особливості того або іншого учня.

Ця тема конкретизується у дослідженнях проблем формування активності, ініціативності, відповідальності, творчості, дисциплінованості, самостійності та інших необхідних ринку праці особистісних характеристик учнівської молоді в сучасних соціокультурних умовах (І. Бех, Д. Закатнов, О. Кононко, В. Кузь, М. Левківський, Н. Побірченко, В. Постовий, Г. Пустовіт, В. Сидоренко, В. Синявський, Є. Павлютенков, М. Тименко, Б. Федоришин, К. Чорна та ін). Сучасні дослідники пропонують вирішення означених проблем за рахунок удосконалення зовнішніх умов життєдіяльності школярів. Визначальними для уточнення нами структури готовності старшокласників до самостійного вибору майбутньої професії стали запропоновані І. Бехом у виховному процесі категорії “ставлення” та образ “Я” як мета формування і розвитку особистості учня.

З-поміж усіх інших, також праці, в яких самостійність є спеціальним предметом дослідження. Це дослідження: П. Виноградова, І. Лернера, Н. Моцик, П. Підкасистого, Г. Ткачука (виявлення ефективних умов, шляхів і засобів самостійної пізнавальної роботи учнів); М. Дідори, І. Дідуся, Н. Кухарєва, І. Паюл, Л. Піменової З. Пономарьова, П. Ростовецької, В. Сидоренка, М. Тименка, Ю. Янотовської (розвиток самостійності в різноманітних видах діяльності школярів); М. Гарунова, А. Усової, Н. Чиканцева (визначення змісту, способів і форм організації самостійної роботи учнів); Л. Божович, Н. Дмитрієвої, Е. Фарапонової, Г. Щукіної (психолого-педагогічних основ формування самостійності школярів).

Саме тому, актуальність окресленої проблеми, недостатня її розробка педагогічної наукою та нагальна потреба сучасного соціально-економічного середовища й зумовили необхідність вибору теми дослідження: “Формування професійних інтересів у старшокласників”.

Об'єкт дослідження - процес формування професійного визначення учнів.

Предмет дослідження - професійна орієнтація старшокласників.

Мета дослідження - уточнення термінів і понять, що входять в поле формування професійних інтересів та професійної орієнтації, а також теоретичне обґрунтування шляхів оптимізації профорієнтаційної роботи зі старшокласниками в сучасних умовах.

Реалізація мети, поставленої в дослідженні, передбачала вирішення таких завдань: - аналіз наукових джерел з питань профорієнтаційної роботи учнів;- теоретичне обґрунтування сутності і змісту процесу професійного самовизначення старшокласників; - визначення педагогічних умов профорієнтації учнів старшого шкільного віку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1 Психологічні особливості старшокласника

1.1. Характеристика учбово-професійної діяльності старшокласників

Учбово-професійна діяльність є основним видом діяльності старшого школяра. Нова соціальна позиція старшокласника змінює для нього і значущість учіння, його завдань та цілей. Старші школярі оцінюють навчальний процес з точки зору того, що він дає для їх майбутнього. У них, в порівнянні з підлітками, зростає інтерес до учіння. Це пов’язано з тим, що утворюється нова мотиваційна структура учіння, відбуваються зрушення у мотиваційній сфері їх діяльності.

Мотивація зумовлюється свідомо поставленою метою і носить довільний характер.

Мотиваційна сфера учіння включає в себе:

- мотиви пов’язані із  самовизначенням і підготовкою  до самостійного життя (орієнтація  на майбутнє, на віддалені перспективи  і цілі займає провідне місце, є досить дієвою);

- широкі соціальні мотиви (прагнення стати повноцінним  членом суспільства, переконання  щодо практичної значущості науки, переконання щодо зростання спроможності  конкурувати на ринку праці  за рахунок власної компетентності  та ерудованості);

- інтерес до змісту  і процесу навчання (з’являється  інтерес до методів наукового  дослідження, до самостійної пошукової  діяльності з метою роз’язання складних завдань – діяльність Малих академій).

Старшокласники добре розуміють значення навчання для майбутньої трудової діяльності, для продовження навчання у вищих навчальних закладах, здобуття спеціальності, для життя.

Така пізнавальна мотивація може поширюватись на усі предмети, на цикл певних предметів чи на окремий предмет. Вибірковість пізнавальних інтересів старших школярів часто пов’язана з життєвими планами, які сприяють формуванню учбових інтересів. Характерне взаємопроникнення широких соціальних і пізнавальних мотивів [4,с.85].

Особливості мотивації учбової діяльності старшокласників виявляються і в їхньому ставленні до шкільних оцінок. Старшокласники глибоко оцінюють ерудицію та глибокі знання, які виходять за межі шкільної програми, підручників.

Мотивами навчання старшокласники можуть виступати:

1. Інтерес до загальної  позитивної успішності, який пов’язаний  з бажанням успішно закінчити  школу чи розширити свою обізнаність  і виявляється в однаковому  інтересі до всіх дисциплін, які  викладаються в школі.

2. Поєднання загального  інтересу з вибірковим інтересом  до того чи іншого навчального  предмета, що стосується обраної  спеціальності або з яких доведеться  складати вступний іспит до  вузу.

У старшому шкільному віці встановлюється тісний взаємозв’язок між професійними і учбовими інтересами. Вибір професії сприяє формуванню учбових інтересів, старші школярі починають цікавитися тими предметами, які їм потрібні у зв’язку з вибраною професією.

Створюються сприятливі умови для ознайомлення учнів з психологічною характеристикою професій, тобто з тими вимогами, які висуваються до уваги, мислення, характеру та інших психологічних особливостей людини у тій чи іншій професії [6,с.23].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2. «Я-концепція» як фактор особистісного та професійного самовизначення старшокласників

Демократизація та гуманізація загальної середньої освіти обумовлюють необхідність модернізації існуючих та пошуку нових підходів до педагогічного забезпечення процесу усвідомленого вибору молодою людиною майбутньої професії. Аналізуючи психолого-педагогічні дослідження, можна констатувати необхідність розв’язання проблеми професійного самовизначення старшокласників якраз  у контексті проблеми їх особистісного самовизначення.

Соціальні зміни, що відбулися в українському суспільстві, а також новітні досягнення психолого-педагогічної науки потребують перегляду та переосмислення підходів до вирішення проблеми професійного самовизначення школярів, зокрема - пошуку форм та методів активізації цього процесу.

Основою професійного самовизначення є знання учня про світ професій, сформований образ “Я”, вміння зіставляти знання про себе та про професійну діяльність тощо. Тому форми та методи профорієнтаційної роботи із школярами повинні бути спрямованими в першу чергу на самопізнання та розвиток вміння здійснювати аналіз інформації про професії. Особливої актуальності ця проблема набуває із впровадженням у загальноосвітній школі профільного навчання, оскільки вибір учнем профілю навчальної спеціалізації можна розглядати як вибір напряму майбутньої професійної діяльності.

Старшокласники знаходяться на порозі вступу в самостійне трудове життя. Перед ними постають фундаментальні завдання соціального і особистісного самовизначення. Юнака та дівчину повинні хвилювати багато серйозних питань: як знайти своє місце в житті, вибрати справу у відповідності зі своїми можливостями і здібностями, у чому сенс життя, як стати справжньою людиною та багато інших [10,с.50-52].

Психологи, що вивчали питання формування особистості на даному етапі онтогенезу, пов’язують перехід від підліткового до юнацького віку з різкою зміною внутрішньої позиції, яка полягає в тому, що спрямованість у майбутнє стає основною спрямованістю особистості і проблема вибору професії, подальшого життєвого шляху знаходиться в центрі уваги інтересів, планів старшокласників.

Виходячи з  вище сказаного можна зробити такі висновки:

1) особистісне самовизначення  як психологічне явище виникає  на межі старшого підліткового  і раннього юнацького віку;

2) потреба в особистісному  самовизначенні являє собою потребу  у формуванні системи, у якій  сконцентровані уявлення молодої  людини як про себе (Я-концепція), так і про оточуючу дійсність;

3) особистісне самовизначення  лежить в основі процесу самовизначення  в старшому підлітковому та  юнацькому віці і визначає  розвиток всіх інших видів  самовизначення, у тому числі  і професійного;

4) Я-концепція є одним  з факторів професійного самовизначення  старшокласника.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3. Особливості розумової діяльності у ранній юності

Л.Божович відзначала, що “немає жодної інтелектуальної операції в пізнавальній діяльності старшого школяра, якої не було б у підлітка”. Справді, і підліток, і старшокласник міркують поняттями, використовують різноманітні мислительні операції, логічно запам’ятовують, проте в останніх є помітні зрушення.

Загальні розумові здібності у молодої людини віком 15-16 років уже сформувалися і тому не спостерігається такого швидкого їх росту, як у дитинстві. Та вони продовжують удосконалюватись. Важливим аспектом психічного розвитку в ранньому юнацькому віці є інтенсивне інтелектуальне дозрівання, у якому провідну роль відіграє мислення [3,с.89].

Це відображається у наступних позитивних якісних змінах:

1. Учні переходять до  вищих рівнів абстрагуючого і узагальнюючого мислення (більш усвідомлено і міцно оволодівають логічними операціями).

2. Знання перетворюються  в систему знань, які є основою  формування світогляду та переконань; мислення стає системним.

3. Наявна потреба в  науковому обґрунтуванні та доведенні  положень, думок, висновків з опорою  на логічні докази. Зростає роль  наукових гіпотез, пошукових міркувань. Особливістю розвитку логічного  мислення є його дедуктивно-гіпотетичний  спосіб (реальне розкривається в  можливому: можливе постає як  сукупність гіпотез, які вимагають  по черзі доведення чи перевірки. Непідтверджені гіпотези відкидаються, а підтверджені переходять з  розділу можливого у розділ  реальної дійсності).

4. Процес міркування стає  економнішим і продуктивнішим (краще  контролюється процес міркування, здійснюється перехід від розгорнених  до згорнених його форм).

5. Збагачується фонд міцно  закріплених умінь та навичок  мислительної діяльності, способів і прийомів розумової роботи, за допомогою яких набуваються знання.

6. Формується індивідуальний  стиль розумової діяльності (індивідуальна  система психологічних засобів  – сприймання, запам’ятовування  і мислення – які особистість  використовує для вирішення певних  задач).

На початку навчання в 10 класі спостерігається спад успішності, який пов’язаний з труднощами в оволодінні науковими теоріями через недостатній розвиток абстрактного мислення.

Оволодіння складними інтелектуальними операціями, збагачення понятійного апарату роблять розумову діяльність юнаків і дівчат більш стійкою і ефективною, наближеною у цьому відношенні до діяльності дорослого.

На думку Д.Фельдштейна, розвиток активного, самостійного, творчого мислення є основною особливістю цього віку.

Порівняльний аналіз кількісних зрушень:

1. У підлітковому віці  спостерігається розрив у визначеннях  конкретних і абстрактних понять  – у старшокласників це розрив  згладжується.

2. Удосконалюється розвиток  таких мислительних операцій як порівняння та узагальнення.

3. Удосконалюється вміння  використовувати раціональні прийоми  запам’ятовування.

Якісні зрушення:

1. Змінюється змістовний  бік пізнавальної діяльності (підлітка  цікавить те, що собою являє  те чи інше явище, а старшокласник  прагне познайомитись з різними  точками зору і на основі  них сформулювати власну думку, встановити її істинність).

Старших школярів приваблює вже сам процес аналізу, способи доведень не менше, ніж конкретні дані. Їм подобається вибирати між кількома точками зору, обґрунтовувати правильність свого вибору та захищати свою позицію.

5. Психологічні особливості  формування професійних інтересів, нахилів і здібностей.

Професійна орієнтація – науково-практична система підготовки підростаючої особистості до свідомого професійного самовизначення. Цю включають повідомлення про різні професії, їхні особливості, виховання інтересу до певної професії чи групи професій з урахуванням особистих нахилів.

Профорієнтаційна робота має три основні складові: професійна інформація, професійна консультація і попередній професійний відбір.

Проблема професійної орієнтації за своїм змістом і засобами є комплексною. В її розв’язанні беруть участь підприємства й установи різних галузей народного господарства, науки, культури, мистецтва, засобів масової інформації.

Центральним у профорієнтаційній роботі зі старшокласниками є її психологічний аспект, оскільки предмет професійної орієнтації – це формування ставлення, інтересів, намірів і здібностей особистості до майбутньої професійної діяльності.

Висновок до розділу

Оскільки об'єктом діяльності профорієнтації є процес професійного самовизначення людини, важливо в першу чергу сформулювати групу принципів, якими керуються (або повинні керуватися) дівчата і хлопці, вибираючи собі професію і місце в соціальній структурі суспільства.

Виходячи з цього в процесі формування в учнів готовності до вибору професії необхідно звертати увагу на такі індивідуальні особливості. Перш за все - це інтереси, нахили учнів. Професійні інтереси відрізняються конкретністю і цілеспрямованістю. Це інтерес до тієї професії, яку обирає для себе учень Розвиток та формування професійних інтересів безпосередньо зв'язані з пізнавальними інтересами. Це інтереси, які спрямовані на оволодіння знаннями з професії, розуміння її суті, оволодіння не тільки практичними, але і теоретичними основами даної професії. Чим сильніше виражений професіональний інтерес, тим глибша потреба в оволодінні знаннями з конкретної професії. Таким чином вибір вірної професії залежить не тільки від індивідуально-типологічних відмінностей учнів, а від їх пізнавальних інтересів, здібностей, нахилів. Визначити індивідуально-типологічні особливості учнів важче ніж їхні інтереси до того чи іншого предмету, виходячи з цього профільні класи є тією ланкою, яка допомагає педагогу визначити галузь майбутньої діяльності старшокласника.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2 Особливості розвитку та формування професійних інтересів у старшокласників

2.1. Орієнтація  старшокласників на професійну  діяльність

Надати допомогу старшокласникам в орієнтації на професійну діяльність мають суспільні інституції шляхом створення педагогічно доцільної і психологічно адекватної освітньо-наукової системи, яка максимально задовольнить їх професійні плани відповідно до існуючих і перспективних напрямів соціально-економічного розвитк. Завдання системи – задоволення попиту загальноосвітньої ланки та інших соціальних інституцій у фахівцях-профорієнтаторах з їх комплексною підготовкою в системі вищих навчальних закладів з метою відновлення державної та регіональної системи професійної орієнтації; задоволення запиту педагогів-практиків сучасними науково-методичними основами та навчально-виховними комплектами за напрямами навчання та спеціальностями; орієнтація молоді на заповнення вакантних робочих місць; координація та інтеграція дій сім’ї, загальноосвітньої ланки у напрямі вирішення проблеми підготовки старшокласників до свідомого вибору професії. Саме тому проблема орієнтації старшокласників на професійну діяльність є важливою та актуальною. Її суть полягає у створенні суспільством відповідних умов для підготовки старшокласників до свідомого прийняття рішення щодо вибору майбутнього виду професійної діяльності, усвідомленні себе суб’єктом конкретної професійної діяльності та порівняння своїх можливостей з психологічними вимогами професій до спеціаліста, усвідомлення своєї відповідальності за успішне виконання діяльності та реалізацію своїх здібностей, саморегуляцію поведінки, спрямованої на досягнення позитивного результату.

Орієнтація старшокласників на професійну діяльність у системі загальної середньої освіти потребує наукового переосмислення, результатом якого має бути впровадження в освітню практику нового змісту навчально-виховної роботи, оскільки разом з отриманням загальноосвітніх знань є нагальна необхідність послідовно готувати молоде покоління до професійної діяльності, яка відповідатиме їх особистісним якостям і одночасно підкріплюватиметься державними соціально-економічними програмами, що дасть можливість молоді через кваліфіковану працю одержувати винагороду. Але сьогодні спостерігається відсутність збалансованості в процесі планового відтворення людських ресурсів України з пріоритетною політикою на регіональному рівні. Приклад такої незбалансованості є наявність у державі великої кількості фахівців з економічною та юридичною освітою, для яких сьогодні не може бути надано достатньо робочих місць, підкріплених матеріальними ресурсами. Водночас, дослідниками зафіксований дефіцит кваліфікованих фахівців у галузях харчової та легкої промисловості, будівництва й архітектури, агропромислового комплексу, педагогіки тощо.

Зазначимо, що різні аспекти орієнтації школярів на професійну діяльність відображені в працях С. Батишева, І. Беха, В. Доротюк, Д. Закатнова, І. Зязюна, Є. Климова, Г. Костюка, Г. Левченка, В. Мадзігона, В. Мачуського, Є. Павлютенкова, Н. Побірченко, В. Рибалка, В. Сидоренка, В. Синявського, М. Тименка, Б. Федоришина, С. Чистякової та ін.

Орієнтація на певний напрям професійної діяльності з наступним формуванням професійних якостей особистості здійснюється поступово. Значну роль у цьому процесі покликані відігравати соціальні інституції. До таких належать і навчальні заклади системи загальної середньої освіти, основними завданнями яких мають бути: особистісно орієнтоване навчання та виховання; задоволення прав особистості у напрямі здобуття освіти та забезпечення необхідних умов навчання в освітніх закладах; визначення прав та обов’язків учасників навчально-виховного процесу; нормативно-правове забезпечення; визначення структури та змісту навчально-виховного процесу; коригування навчально-виховного процесу органами управління відповідно до їх повноважень та на основі наукових напрацювань [7,с.71].

Саме в загальноосвітній школі навчальний процес повинен передбачати цілеспрямоване оволодіння старшокласниками систематизованими знаннями про природу, суспільство, людину, культуру та виробництво через засоби пізнавальної і практичної діяльності, результатом якої має бути інтелектуальний, соціальний і фізичний розвиток особистості, що й повинно стати основою освіти впродовж життя та подальшої професійної діяльності молоді. Інтелектуалізація освіти вимагає введення навчально-виховного процесу загальноосвітньої школи спрямованого на всебічний розвиток особистості, який ґрунтується на засадах загальнолюдських цінностей і принципів, духовності, науковості, полікультурності, системності, єдності навчання і виховання, поваги до родини, суспільства, держави, людства; гуманізму і демократії; громадянської свідомості тощо.

Для вирішення зазначених проблем у системі загальної середньої освіти створені загальноосвітні навчальні заклади різних типів і форм власності (у тому числі для громадян, які потребують соціальної допомоги); міжшкільні навчально-виробничі комбінати; позашкільні заклади; науково-методичні установи; професійно-технічні та вищі навчальні заклади І-ІІ рівнів акредитації, що дають повну загальну середню освіту та кваліфікацію. Вони покликані забезпечити реалізацію надання молоді загальної середньої освіти, сформувавши і розвинувши при цьому соціальну зрілість, творчість, громадянську позицію, почуття національної свідомості, здатність оволодіти системою наукових знань про природу, людину і суспільство та орієнтацію на майбутню професійну діяльність.

Під час розбудови системи орієнтації старшокласників на майбутню професійну діяльність варто звернути увагу на поєднання технічної і технологічної культури з урахуванням сучасних досягнень педагогічної освіти й науки; створення методичних центрів професійної орієнтації школярів та їх батьків з метою їх підготовки до свідомого вибору професії; узагальнення знань, умінь і навичок з техніки, технології, організації і планування виробництва, ознайомлення з трудовими процесами і змістом праці на підприємствах в установах та організаціях; створення необхідних умов для виховання у старшокласників життєвої позиції, свідомого відношення до праці, наявність трудової дисципліни, прищеплення їм початкових навичок праці за обраною професією тощо. Зазначимо, щоб повноцінно брати участь у соціально-культурній і соціально-економічній діяльності особистість повинна мати ціннісну основу професіоналізму, яку складають духовні, інтелектуальні, морально-вольові якості та організаційні здібності.

Для вирішення багатоаспектної проблеми орієнтації старшокласників до професійної діяльності, відповідно до їх інтересів та суспільної необхідності, потрібна участь представників різних сфер знань (філософія, психологія, педагогіка, економіка, медицина тощо). Проблема визначення системи підготовки старшокласників до професійної діяльності є важливою складовою системи наукового управління соціальними процесами, і разом з тим, частиною проблеми трудового виховання підростаючого покоління. Вона може зводитися до завдань наукового управління процесом входження особистості в суспільний процес професіоналізації, який охоплює питання всебічної підготовки старшокласників до самостійного вибору професії та активного входження в процес свідомої трудової діяльності, питання закономірної зміни видів діяльності, професій, спеціальностей відповідно до закону зміни праці. Оскільки ключовою частиною процесу професіоналізації має стати свідомий, самостійний, добровільний вибір професії, то ця проблема розглядається на рівні наукового управління мотивами вибору професії, керування, здійснюваного на відповідному рівні соціально-педагогічного такту.

Для вирішення проблеми орієнтації старшокласників на свідомий вибір професії вибудовується система, яка передбачає вивчення загальнотеоретичних питань та наукову розвідку; питання системи управління інформацією; організаційні та практичні питання тощо. Завданням системи є структурування та реалізація якісного змісту орієнтації старшокласників на професійну діяльність.

Складовою змісту навчально-методичного комплекту для старшокласників має бути ознайомлення з основами виробництва та його структурою; технологічним процесом виготовлення продукції; конструкціями та дією машин, верстатів, апаратів, інструментів і пристроїв, засобів автоматизації та механізації; кресленнями; технологічними та інструкційними картками; технікою безпеки та культурою праці; виробничою гігієною і протипожежними заходами; економікою та умовами оплати праці наявним професіям в організаціях і підприємствах; організацією праці на робочих місцях тощо. Це зумовлює створення освітньо-наукової системи для підготовки старшокласників до майбутньої професійної діяльності, забезпеченої науково-методичний супроводом [12,с.36].

Налагодження такої системи потребує наступних заходів: проведення перспективних експериментальних досліджень; розробки теоретико-методологічних основ професійної орієнтації; розробки та удосконалення методів визначення наявної і перспективної потреби регіонального ринку праці, методів обліку, оперативного пошуку та використання відповідної інформації на практиці та розробки відповідних систем для інформаційного забезпечення навчальних закладів та суспільних інституцій, які проводять профорієнтаційні заходи; розробки та удосконалення соціологічних і диференційно-психологічних методів оперативного вивчення формування професійної спрямованості; розробки комплексних методик для діагностики професійних здібностей, професійної придатності, а також методів прогнозування факторів успішності в певному виді діяльності та розробка комплексів для психодіагностичного забезпечення заходів з професійної орієнтації; розробка методів збору, зберігання та оперативного пошуку професіографічної інформації й розробки психофізіологічної систематики професій чи напрямів діяльності; розробки системи інформаційно-професіографічного вивчення практичної роботи з професійної орієнтації; розробки методів формування відповідної професійної спрямованості; розробки методів формування професійних здібностей і професійної придатності; розробки методів і побудова моделей вирівнювання соціального престижу різноманітних професій; розробки методів економічного і морального регулювання процесу розподілу і закріплення трудових ресурсів на ринку праці; розробки системи заходів щодо підвищення привабливості для школярів сфер матеріального виробництва та обслуговування; розробки системи заходів по підвищенню ефективності впливу засобів масової інформації на формування мотивів вибору професії; визначення завдань і системи роботи загальноосвітньої ланки з профорієнтації в єдності з сім’єю та регіональними органами влади; створення системи підготовки і перепідготовки фахівців з педагогіки та психології, компетентних у вирішенні проблеми підготовки школярів до свідомого професійного самовизначення; розробки організаційних проектів окремих ланцюгів системи профорієнтації у країні, а також оновлення загальнодержавної системи професійної орієнтації (професійна інформація, професійна консультація, професійний відбір, професійна адаптація).