Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Вексельні кредити

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Тернопільський національний економічний університет

Кафедра банківської справи

КУРСОВА РОБОТА

з навчальної дисципліни “ГРОШІ ТА КРЕДИТ”

Тема: «ВЕКСЕЛЬНІ КРЕДИТИ»

Виконала:

Студентка групи БС – 34

Ющук Юлія Олесандрівна

Науковий керівник:

Стубайло Т.С., к.е.н., доцент

ТЕРНОПІЛЬ – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП..................................................................................................................................3

Економічна природа і зміст векселя, механізм його обігу......................................5
Кредити пов’язані з вексельним обігом:.................................................................13
обліковий кредит...................................................................................................14
акцептний кредит....................................................................................................16
кредит під заставу векселя......................................................................................19
Необхідність та шляхи вдосконалення вексельного обігу в Україні....................26

ВИСНОВКИ.......................................................................................................................31

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..........................................................................32

ДОДАТКИ..........................................................................................................................35

ВСТУП

Актуальність теми. Ефективність процесу накопичення та перерозподілу капіталу в економіці України забезпечується механізмами функціонування фінансового ринку, що уможливлює подолання кризових явищ та запобігання їх негативного впливу на діяльність суб’єктів господарювання.

Важливі функції на фінансовому ринку виконує ринок векселів як його особливий сегмент. Активізація вексельних розрахунків призводить до суттєвого скорочення готівки у господарському обороті та прискорення руху вільних коштів між підприємствами різних видів економічної діяльності.

В умовах кризи вексель зарекомендував себе, як надійна система розрахунків, що значно підвищує його роль і спростовує думки щодо ненадійності векселів, про що буде йтися нижче в роботі.

Огляд джерел що використані в роботі. Теоретичною і методологічною основою дослідження є законодавчі акти України, постанови уряду і Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку з питань удосконалення господарського механізму в умовах сучасної облікової політики, міжнародних стандартів обліку. У процесі дослідження вивчені і використані праці вітчизняних і закордонних вчених економістів: Демківський А.В., Зінченко Л.П., Зубилевич С., Куща О.П., Міщенка В.І., Нидлз Х., Романченко О.В., Рудненко Т.П., Прокопенко І.Ф., інструктивні вказівки і рекомендації Міністерства фінансів України, облікові дані банку.

Теоретичне і практичне значення теми. Тема «Вексельні кредити» має важливе як теоретичне, так і практичне значення. Це пояснюється тим, що вексельні кредити в наш час є мало поширеними. Разом з тим, практика потребує досконалого вивчення цього питання з метою подальшого розвитку вексельних кредитів.

Мета і завдання курсової роботи. Мета курсової роботи полягає в дослідженні, та вдосконаленні обліку та аналізу операцій комерційних банків з векселями.

Для досягнення наміченої цілі в роботі поставлені і вирішені наступні завдання:

1) розкрито економічну сутність векселів та їх класифікація;

2) розглянуто організацію роботи з вексельними кредитами;

3) проведено аналіз структури і динаміки операцій з векселями;

4) запропоновано ряд заходів, щодо покращення організації роботи з векселями.

Об’єктом дослідження є вексельні кредити, їх значення та роль в покращенні платоспроможності.

1. Економічна природа і зміст векселя, механізм його обігу

Законом України від 18 червня 1991 року "Про цінні папери і фондову біржу" (ст. 3) встановлено вичерпний перелік цінних паперів, які можуть випускатися і обертатися в Україні: акції, облігації внутрішнього державної і місцевої позик; облігації підприємств; казначейські зобов'язання; депозитні сертифікати; векселі; приватизаційні папери. Згідно з цим Законом (ст. 21), векселем є цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

За формою та способом використання векселі поділяють на прості й переказні.

При цьому Закон розрізняє два види векселів:

переказний (тратта);
простий.

Випускаються такі види векселів: простий, переказний.

Простий вексель містить такі реквізити:

а) найменування - "вексель";

б) просту і нічим не обумовлену обіцянку сплатити визначену суму;

в) зазначення строку платежу;

г) зазначення місця, в якому повинен здійснитись платіж;

д) найменування того, кому або за наказом кого платіж повинен бути здійснений;

е) дату і місце складання векселя;

є) підпис того, хто видає документ (векселедавця).

Переказний вексель повинен містити також просту і нічим не обумовлену пропозицію сплатити певну суму та найменування того, хто повинен платити (платника).

Переказний вексель являє собою письмовий документ, що містить безумовний наказ або пропозицію однієї особи (векселедавця), звернені до іншої особи (платника), сплатити відповідну суму певній особі або за його наказом у встановлений термін або на вимогу. На відміну від переказного векселя, простий вексель містить безумовне зобов'язання або обіцянку однієї особи (векселедавця) сплатити визначену суму певній особі (векселедержателю).

Переказний вексель, таким чином, відрізняється від простого тим, що за переказним векселем платником може бути не векселедавець, а інша особа, яка після акцепту переказного векселя приймає на себе зобов'язання сплатити за ним.

Всі векселі за їх економічною природою можна поділити на:

комерційні або торгові (товарні) векселі, тобто такі векселі, які видані на основі товарного боргу, наданих послуг, виконаних робіт і т.п.;
фінансові векселі, тобто такі векселі, джерелом яких є фінансові операції та в основі видачі яких лежить отримання грошової позики проти видачі боргового зобов’язання.

Товарний (комерційний) вексель — це гарантійне зобов'язання боржника здійснити платіж указаної суми в зазначений строк постачальникові за поставлену у кредит продукцію, товари, виконані роботи або надані послуги, що забезпечує повноту і своєчасність погашення дебіторської та кредиторської заборгованості.

Товарні векселі ще називають купівельними, тобто йдеться про те, що вони виникли на базі товарного боргу. Як правило, вони виступають гарантією оплати товарів і свідоцтвом про надання комерційного кредиту, в основі якого лежать договірні зобов'язання й виробничі зв'язки між постачальником (продавцем), котрий виступає векселетримачем (ремітентом), і покупцем (векселедавцем).

Комерційними вважаються не лише угода щодо передання товарів, а й векселі, які оформляють операції підприємств та банків, у тому числі й тоді, коли банк надає свій акцепт для загального чи спеціально визначеного фінансування підприємств. Випускаються товарні векселі, як правило, підприємствами та установами, тому їх ще називають корпоративними. Товарні векселі можуть бути знаряддям кредиту і розрахунковим засобом, багаторазово обслуговувати угоди купівлі-продажу, замінюючи грошові ресурси.

Комерційні векселі на відміну від паперових грошей видаються переважно під товарні потоки, в обігу перебувають визначений час, мають суворий механізм вилучення з обігу і погашення.

Класична система розрахунків за допомогою комерційних векселів зображена на схемі 1.1.

Мал. 1.1.Розрахунки за допомогою комерційних векселів

1 – поставка товару;

2 – акцептування векселя у банку покупця;

3 – передання акцептованого банком векселя продавцеві;

4 – дисконт векселя у банку продавця;

5 – надання продавцеві позички під урахований вексель;

6 – пред’явлення векселя до оплати у банку покупця;

7 – отримання платежу;

8 – повернення погашеного векселя з позначкою про отримання платежу.

Отже, комерційні векселі, стимулюючи виробництво та рух товарів, зменшують час перебування капіталу у товарній формі, прискорюють процес суспільного відтворення і підвищують надійність розрахунків, оскільки у випадку акцепту банком той вимагає від клієнта негайних платежів [5].

Фінансові векселі — це грошові зобов'язання, що не пов'язані з купівлею-продажем. Первинним джерелом виникнення фінансових векселів є оформлення фактичних угод щодо отримання грошової позички проти виписки вексельного боргового зобов'язання.

Основними операціями, що обслуговуються фінансовими векселями, є такі:

позички, які видаються одним підприємством за рахунок тимчасово вільних коштів іншому підприємству;
перерахування до бюджету податкових платежів;
отримання бюджетного фінансування;
оформлення простроченої кредиторської заборгованості;
зобов'язання отримувача кредиту з метою його погашення.

Фінансові векселі використовуються також для отримання банківського кредиту у не грошовій формі. Це набагато вигідніше, тому що передбачає нарахування процентів за вексель на відміну від сплати їх за користування банківським кредитом. Векселі, що виставлені банком банкові, як правило, є фінансовими траттами. Якщо фінансовий вексель видав банк, його ще називають банківським. Водночас банківський вексель може мати і фінансову природу (коли банк видає вексель як депозитний інструмент з метою залучення грошових коштів), і товарну (у випадку оформлення банком вексельного кредиту).

Банківський вексель — це короткострокове боргове зобов’язання, що надає його власникові право отримати зазначену у векселі суму після збігу терміну платежу. Він засвідчує, що підприємство чи інший клієнт внесли до банку суму, вказану у векселі, а банк зобов'язується погасити його у певний строк.

Перевагою банківського векселя є те, що він може бути використаний у будь-який час як засіб платежу. Взагалі він є вигідним поміщенням капіталу: адже процент за банківським векселем дещо вищий, ніж за депозитними внесками або депозитними сертифікатами.

До вексельних кредитів банків належать операції з урахування та переврахування векселів, а також надання позик під забезпечення векселями.

Урахування векселів є кредитною операцією. Враховуючи вексель, банк надає векселедержателю пред’явнику строковий кредит. Зазвичай можуть бути враховані векселі на визначений строк платежу, а саме:

- визначено-строкові (на певну дату);

- дато-векселі (у визначений строк від дати складання);

- візо-векселі (у визначений строк від дати складання).

Векселедержатель, який має бажання пред’явити векселі до врахування, подає до банку заяву за встановленим банком взірцем. До такої заяви, на вимогу банку, можуть додаватися інші документи, що, зокрема, характеризують фінансове становище векселедержателя, його кредитоспроможність, а також угоди, на підставі яких були придбані векселі тощо.

Серед фінансових векселів виділяють векселі, в основі видачі яких не яка-небудь реальна угода, а лише мета отримання товарного або, переважно, грошового кредиту, який в інший спосіб отримати б не вдалося. До таких векселів відносяться дружні (приятельські) та бронзові (дуті) векселі.

Загальною ознакою і тих, і інших є безгрошовість (тобто відсутність у вексельному зобов’язанні законної підстави боргу, реальної економічної бази його видачі) та безвалютність (тобто відсутність у вексельному зобов’язанні майнового забезпечення боргу). Оскільки безгрошове зобов’язання юридично нікчемне, воно може бути визнане незаконним, але якщо вексель тим часом опиниться у руках добросовісного держателя, який не знав про цю ваду, то такий держатель все ж таки залишиться законним держателем і має право вимагати задоволення за векселем. В Україні законодавством дозволено видавати векселі лише для сплати за поставлену продукцію, виконані роботи, надані послуги, за виключенням векселів Мінфіну, Національного банку та комерційних банків. Ні ділових звичаїв, ні судової практики у відношенні даних векселів поки що не існує.

До дружніх векселів відносяться векселі, що не мають в основі своєї видачі розрахунків векселедержателя за товарними та грошовими угодами, що видаються головним чином з метою отримання грошей від врахування векселів у банку. Такими векселями визнаються: видані один одному родичами, членами та пайовщиками одного товариства, однією юридичною особою на користь іншої та інші безгрошові векселі.

До бронзових (дутих) векселів відносяться безгрошові векселі, які видані з метою або поповнення коштів шляхом їх врахування в банках , або штучного підвищення боргів шляхом видачі векселів на користь фальшивих кредиторів. На відміну від дружніх векселів за векселями фіктивними особи, причетні до їх виникнення, не приймають на себе відповідальності за векселем, оскільки вексель створюється лише з однією метою – ошукати кредиторів і шляхом шахрайства виманити у них кошти [9].

Переказні векселі, які зустрічаються в міжнародному обігу, можуть бути розділені на:

1) виставлені експортерами на своїх імпортерів - торгові тратти. Коли тратти супроводжуються товарними документами, вони називаються документарні тратти.

2) виставлені підприємствами на банки - банківські акцепти.

3) виставлені банками на банки - фінансові тратти. Переказні векселі, виписані в іноземній валюті і трасовані за кордон (з-за кордону), підрозділяються до того ж на власні тратти та готові векселі.

Стосовно форм платежу векселі поділяються на платіжні, коли вони підлягають оплаті в термін, і забезпечувальні, які лише забезпечують наданий кредит.

Забезпечувальні векселі зберігаються в банку на спеціальному рахунку і не оплачуються, а викуповуються позичальниками до терміну замість погашення позичкової заборгованості; якщо ж забезпечувальний вексель є стосовно позичальника чужим векселем, то на погашення заборгованості може спрямовуватись й інкасована банком сума по такому векселя. Відповідно забезпечувальні векселі можуть бути:

чужими векселями, по яким позичальник є індосантом. Такі векселі, в залежності від угоди, передаються банку або за передаточним або за забезпечувальним на його ім'я написом. Сюди ж відносяться векселі, в яких поручитель позичальника виступає в якості схованого поручителя. І ті й інші є підставою для ломбардної операції, а тому їх ще називають ломбардними векселями;
власними векселями, по яких позичальник значиться платником; це, як правило, соло-векселі. Такі векселі передаються банку або за іменним (за допомогою обмовки “не наказу”), або за бланковим, або, нарешті, за забезпечувальним написом і зберігаються в банку на заставному праві, але на відміну від чужих векселів не виступають додатковим забезпеченням отриманої позички, а мають на меті лише якнайшвидше стягнути прострочену або непогашену заборгованість. Соло-векселі позичальника наказу банку, які окрім інших заставних цінностей є додатковим забезпеченням позички, відносяться до власних ломбардних векселів.

Виходячи із визначення простого і переказного векселів первинними сторонами простого векселя виступають дві особи:

векселедавець — особа, що виписує вексель, яка одночасно є і платником за векселем;
ремітент — перший отримувач за векселем або перший векселедержатель, перед яким платник приймає зобов'язання про платіж.

У переказному векселі первісними учасниками є:

трасант (векселедавець) — особа, що виписує вексель;
трасат (платник), до якого трасант звертає свій наказ про платіж за векселем;
ремітент — перший отримувач або перший векселедержатель, на користь якого виставляється вексель.

Тобто, за переказним векселем, на відміну від простого, платником є не векселедавець, а інша особа, яка повинна письмово підтвердити свою згоду здійснити платіж за векселем у визначений строк — ця спеціальна дія називається акцептом тратти.

Тому переказний вексель має форму наказа трасанта платнику (який після акцепту стає акцептантом) здійснити платіж за векселем.

Всіх учасників векселя пов'язують визначені право¬відносини, предметом яких є, в кінцевому результаті, сплата вексельної суми.

Економічна сутність векселя полягає в такому:

Вексель — це свідоцтво боргу.
Вексель — це грошове зобов'язання. Предметом вексельного зобов'язання можуть бути лише гроші.
Вексель — це безспірне боргове зобов'язання.
Вексель є письмовим документом, виписаним строго за встановленою формою і не може існувати поза письмовою формою. Все у тексті векселя, що не відповідає встановленим вимогам, вважається ненаписаним.
Однобічність векселя – відсутність зустрічних вимог до власника векселя.
Регресивність – наявність у векселетримача права зворотної вимоги за векселем (права регресу).
Солідарна відповідальність – наявність, окрім основного боржника, ще й кола солідарних боржників, які несуть відповідальність за платіж за векселем.

Закон України «Про обіг векселів в Україні» вніс певні корективи щодо векселів, основними з яких є:

банки можуть видавати векселі лише на загальних умовах для оформлення грошового боргу за поставлені товар, роботи та послуги. Нині банки не мають змоги залучати грошові кошти за допомогою фінансових векселів;
векселі можуть випускати як фізичні, так і юридичні особи. Зазвичай банки не здійснюють операції з векселями фізичних осіб, позаяк механізм стягнення боргу невизначений;
заборонене використання векселів як внесок до статутного фонду господарського товариства;
банки виконують функції розрахункових палат з пред’явлення векселів до платежу за платниками, які мають рахунки у банку.

2. Кредити пов’язані з вексельним обігом

Банківський кредит — будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Законом України «Про підприємства в Україні» передбачено, що підприємство може виконувати роботи, відвантажувати продукцію, надавати послуги в кредит зі сплатою покупцем (споживачем) процентів за користування цим кредитом. З 1992 року в Україні впроваджено вексельний обіг з використанням простого та переказного векселів. Згідно з цим комерційні банки можуть проводити операції з обліку векселів, видавати кредити під заставу векселів, надавати послуги клієнтам при отриманні платежів і виплаті заборгованості по векселях.

Передача векселя банку здійснюється шляхом індосаменту на його користь. Отримувачем коштів за індосованим векселем стає банк. Внаслідок цієї операції комерційний кредит трансформується на банківський.

Кредит під заставу векселів є найвигіднішим для тих підприємств, які активно використовують векселі як засіб платежу. Цей кредит характеризується тим, що, по-перше, власником векселя залишається векселедержатель, який лише передає вексель у заставу на визначений строк з наступним викупом після погашення кредиту.

По-друге, векселі приймаються як забезпечення кредиту не на їх повну номінальну вартість, а на 60 - 90 % від неї (залежно від розміру, визначеного банком кожному конкретному клієнтові, виходячи з його кредитоспроможності і надійності пред'явлених векселів).

Видача кредитів під заставу може мати як разовий, так і постійний характер. В останньому випадку банки відкривають клієнту спеціальні позичкові рахунки і відображають на них суми наданих і погашених кредитів. Спеціальний позичковий рахунок є формою обліку кредитів до запитання, що надає банку право в будь-який момент вимагати від клієнта повного або часткового погашення позички, або внесення додаткового забезпечення векселями.

Умови надання та погашення кредитів обумовлюються у кредитному договорі:

ліміт кредитування (кредитна лінія);
граничне співвідношення між забезпеченням і можливою заборгованістю;
розмір процента за кредит і комісії на користь банку;
право банку самостійно підвищувати розмір процентів та комісії;
право банку обертати на погашення боргу суми, що надходять для оплати прийнятих в заставу векселів, або необхідну частину із сум, що належать клієнту і знаходяться у банку на інших рахунках клієнта;
право банку закрити рахунок і вимагати погашення заборгованості чи додаткового забезпечення;
ініціатива клієнта і згода банку на заміну одних векселів іншими до строку їх оплати.

При проведенні операцій з векселями комерційні банки накопичують значну їх кількість. При правильному веденні цих операцій вексельний портфель є для банку надійною статтею активів, більш стабільною, ніж такі цінні папери, як акції.

а) Обліковий кредит

Обліковий ринок — частина грошового ринку, де короткострокові грошові ресурси перерозподіляються між кредитними інститутами шляхом купівлі-продажу векселів і цінних паперів з термінами погашення, як правило, до одного року.

Онкольний кредит (оn-саll credit) — короткостроковий кредит, який погашається на першу вимогу. Він видається під забезпечення комерційними, казначейськими й іншими векселями, цінними паперами, товарами; погашається позичальником звичайно з попередженням за 2–7 днів. Онкольний кредит вважається найліквіднішою статею активу банку після касової готівки. Відсоткові ставки за онкольними позиками нижчі від інших видів позик.

Банківське кредитування дуже різноманітне і здійснюється в різних формах. При цьому банківське кредитування може виникнути на основі вже реалізованого кредиту. Прикладом може бути комерційний кредит, що являє собою кредитні відносини, які складаються між господарюючими суб’єктами. Банк включається в цю форму кредиту вже на основі руху векселя як форми комерційного кредиту. У цьому зв’язку виникають такі форми банківського кредитування, як обліковий кредит і кредит під заставу векселів.

Кредит під облік векселів (обліковий кредит) – це короткостроковий кредит, який банк надає пред’явнику векселів, скуповуючи їх до настання строку виконання зобов’язань за ними і виплачуючи пред’явнику номінальну суму векселя мінус дисконт. Переваги такого виду кредитування:

1. можливість рефінансування товарного кредиту для забезпечення платоспроможності і ліквідності;

2. банки не вимагають додаткових гарантій від підприємства у зв’язку із солідарною відповідальністю за переказним векселем. Вексель, пред’явлений до обліку в банк, негайно ним оплачується, тобто векселетримач одержує кредит від банку.

Обліковий кредит надається банками при обслуговуванні платіжного обороту клієнта. Кредитна угода виникає в результаті купівлі банком векселя, по якому одержувачем коштів є його клієнт. Ціна купівлі векселя являє собою його номінальну вартість, за вирахуванням облікової ставки. Клієнт отримує гроші готівкою чи переказом на поточний рахунок. Передача векселя банку здійснюється шляхом індосаменту на його користь. Отримувачем коштів за індосованим векселем стає банк. Внаслідок цієї операції комерційний кредит трансформується на банківський.

Умовою прийняття векселів до обліку в комерційних банках є їх висока ліквідність, яка визначається надійністю платника за векселем, строком погашення боргового зобов’язання. Оскільки векселі, як правило, виставляються на строк не більше 90 днів, обліковий кредит є короткостроковим.

Обліковуючи вексель, банк отримує його у своє розпорядження і стає кредитором-векселедержателем. Векселі, які обліковуються банком, повинні мати не менше двох підписів – векселедавця та першого векселедержателя. Кількість передавальних написів свідчить про надійність векселя (чим більше, тим краще).

б) Акцептний кредит

Акцептний кредит є класичним різновидом вексельного кредиту. Він вигідний як підприємствам, так і банкам.

Акцептний кредит — кредит, за якого акцептується тратта, виставлена на одержувача кредиту. Акцепт тратти сам по собі не є наданням кредиту, а служить засобом одержання кредиту, забезпечуючи перетворення тратти на гроші.

Застосування авалю у гарантійній функції породило таку важливу форму вексельного кредиту, як овальний кредит. Його може надавати будь-яка векселездатна особа. Але переважно він надається авторитетним банком, який ставить на векселях своїх клієнтів позначку про запоруку. Оскільки гарантійних зобов'язань може бути багато і під них відволікаються значні кредитні ресурси, то за наданий аваль комерційні банки стягують належний відсоток, що й становить ціну авального кредиту.

Особливою формою вексельного кредиту є акцептно-рамбурсний кредит. Він використовується переважно у зовнішньоекономічних угодах. Водночас його механізм можна застосувати і у внутрішньому обороті, особливо у поставках між підприємствами різних регіонів. Наприклад, у регіоні постачальника підприємство-покупець не дуже відоме своєю платоспроможністю, тому його вексель не стане тут високоліквідним. Аби не обмежувати можливості його продажу чи використання у розрахунках, покупець укладає кредитний договір зі своїм обслуговуючим банком, а той у свою чергу виставляє акредитив на постачальника у його банку. Постачальник, відвантаживши домовлену продукцію, здає підтверджувальні документи до свого банку і отримує від нього ним же видані векселі, які мають належну ліквідність.