Виховання культури поведінки дітей засобами бальної хореографії

    МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Бердянський державний педагогічний університет 

Інститут  психолого-педагогогічної освіти та мистецтв

Курсова робота з хореографії

На тему

Виховання культури поведінки дітей засобами бальної хореографії

                                                                                  Студентки IV курсу, 407 групи          

                                                                       Денної (заочної ) форми навчання  

                                                                       Інституту психолого-педагогічної

                                                           Освіти та мистецтва

                                                               Васильєвої Ольги Валеріївни

                                                 Науковий керівник –

           Мартиненко Олена Володиміровна

Бердянськ-2012 р.

ЗМІСТ

ВСТУП ……………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1

БАЛЬНА  ХОРЕГРАФІЯ ЯК ЗАСОБИ ВИХОВАННЯ КУЛЬТУРИ ПОВЕДІНКИ

1. Аналіз теоретико-методологічних основ культури поведінки психології та педагогіки……………..………………………………………...8
2. Виховний вплив бальної  хореографії ……………………….....12

Висновки  до I  розділу…………………………………………………17

РОЗДІЛ 2

ВИХОВНИЙ  ВПЛИВ БАЛЬНОЇ ХОРЕОГРАФІЇ

2.1.   Основні критерії розвитку культури поведінки на уроках бальної хореографії……………………………………………………………..24

2.2.   Характеристика  експериментальної програми та  методична процедура формуючого  етапу дослідження……………………………………....30                  2.3.    Аналіз результатів  дослідження……………………………......42

Висновки  до II розділу ………………………………………………47

ЗАГАЛЬНІ  ВИСНОВКИ ……………………………………………48

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………….50

ДОДАТКИ …………………………………………………………….52

Вступ

Протягом століть  одним з універсальних засобів  виховання було і залишається мистецтво, одним з видів якого є хореографія. Форми її різні. Можна об'єднувати дітей колективи, де вивчають бальні танці, також у великі, що налічують десятки учасників, хореографічні студії, однак не в усіх дітей є можливість ці професійні колективи, свого роду дитячі "театри танцю".

Хореографія - засіб  естетичного виховання школярів. 
          Хореографія - засіб естетичного виховання широкого профілю, її специфіка визначається різнобічним впливом на людину. Вирішуючи ті ж завдання естетичного та духовного розвитку та виховання дітей, що і музика, танець дає можливість ще й фізичного розвитку, що стає особливо важливим при існуючому стані зі здоров'ям підростаючого покоління. Тренування найтонших рухових навичок, яка проводиться в процесі навчання хореографії, пов'язана з мобілізацією і активним розвитком багатьох фізіологічних функцій людського організму: кровообігу, дихання, нервово-м'язової діяльності. Розуміння фізичних можливостей свого тіла сприяє вихованню впевненості в собі, запобігає появі різних психологічних комплексів. 
           Мистецтво танцю багате і різноманітне. Кожен жанр хореографічного мистецтва надає свої можливості пізнання навколишнього світу, людини та людських взаємин. 
           Основою основ вивчення хореографічного мистецтва є класичний танець, з його століттями вивіреною методикою підготовки танцівника. Він надзвичайно дисциплінує дитини; мені не раз доводилося переконатися в тому, як заняття "класикою" виробляють в дітях особливу підтягнутість, зібраність і акуратність. Класичний танець виховує навички правильної постави, гармонійно розвиваючи все тіло, розкріпачуючи рух.

          Включення класичного тренажа в урок і заняття сприяє вихованню опорно-рухового апарату, врівноважуючи право - і лівосторонній розвиток всіх м'язів корпусу і кінцівок, розвитку складної координації рухів, розширенню рухового діапазону, тренуванні дихальної і серцево-судинної системи, підвищуючи тим самим життєву активність організму дитини. 
 
        

  Але не  треба забувати, що дитина, яка займається два рази в тиждень по годині, не може і не повинен стикатися із завданнями в обсязі програми хореографічного училища. Необхідно відібрати лише ті первинні елементи балетного уроку, які дитині по силам і допомагають виробити стійкість, координацію і музичність. До того ж занадто довгий вивчення класичного тренажу в результаті може викликати нудоту, і навіть відраза до занять. Потрібна правильна пропорція по відношенню до всього уроку, особливо для молодших вихованців.

    У  процесі роботи з усього різноманіття практичного матеріалу, пропонованого різними жанрами і напрямками хореографічного мистецтва, можна виділити руху класичного, народного, сучасного та історико-побутового танців, які найбільше впливають на різносторонній розвиток особистості і доступні для освоєння дітям, які не володіють хореографічними здібностями.

             Займаючись хореографією, значно поліпшується загально фізичне і руховий розвиток учнів, навик збереження правильної постави, підвищується рівень розвитку координації рухів. Також добре простежується зростання протягом року рівня темпові і силових навантажень. Помітні зміни відбуваються під впливом занять танцями і в здібності дітей орієнтуватися в просторі. 
            На підставі критеріїв загального фізичного і рухового розвитку за результатами підсумкових занять можна зробити висновок: 
учні мають навик збереження правильної постави під час виконання будь-якого руху;учні вміють координувати роботу голови, корпуса, рук і ніг; 
збільшилася гнучкість хребта, рухливість суглобів, еластичність зв'язок і м'язів; значно покращилися темпо-силові показники у всіх дітей; 
учні знають основи правильного дихання при русі; 
учні освоїли хореографічну нумерацію точок класу, знають основні напрямки руху, вміють використовувати простір класу щодо глядача; 
учні зберігають високий рівень рухової активності протягом всього заняття.

Тема  дослідження: «Виховання культури поведінки дітей засобами бальної                хореографії».

Об’єкт  дослідження: процес виховання культури поведінки дітей.

Предмет дослідження: особливості застосування культури поведінки в бальної хореографії.

Мета  дослідження: визначення ефективності культурної поведінки дітей засобами бальної хореографії.

Завдання  дослідження:

• з’ясувати стан виховування культури поведінки засобами бальної хореографії.
• Провести дослідження, використання культури поведінки в повсякденності.
• Розкрити психологічні особливості виховання дітей засобами бальної хореографії.
• Розробити й апробувати тестові завдання на тему «Культура поведінки дітей».

      Розділ I

БАЛЬНА  ХОРЕГРАФІЯ ЯК ЗАСОБИ ВИХОВАННЯ КУЛЬТУРИ ПОВЕДІНКИ

1. Аналіз теоретико-методологічних основ культури поведінки психології та педагогіки.

 
       У формуванні  естетичної і художньої культури  особистості хореографічне мистецтво є найважливішим аспектом естетичного виховання. Хореографія - це світ краси руху, звуків, світлових фарб, костюмів, тобто світ чарівного мистецтва. Діти прагнуть побачити це на балетних виставах, у художніх альбомах, відеофільмах. Наступні їх самостійні думку і судження часом заслуговують на повагу. Доктор Селія Спарджер, автор книги «Анатомія і балет», колишній консультант Королівського балету Англії, писала, що «балет є надто складним засобом виховання постави, дисциплінованого і красивого руху, швидкої мозкової реакції і зосередженості, щоб обмежити його вивчення лише для небагатьох обраних» . У російському освіті уроки з хореографії стають обов'язковими. Вони виховують і розвивають не тільки художні навички виконання танців різних жанрів, а й вироблення у дитини звички і норми поведінки у відповідність до осягати закони краси.  
       Заняття хореографічним мистецтвом сприяють фізичному розвитку дітей та збагачують їх духовно. Це гармонійне заняття приваблює і дітей, і батьків. Дитина, що володіє балетної поставою, захоплює оточуючих. Але її формування-процес тривалий, що вимагає багатьох якостей від дітей.  
Дисциплінованість, працьовитість і терпіння - ті риси характеру, які необхідні не тільки в хореографічному класі, але і в побуті. Ці якості роками виховуються педагогами-хореографами і визначають успіх у багатьох справах.  
Почуття відповідальності, так необхідне в житті, рухає дітей, що займаються хореографією, вперед. Не можна підвести поруч стоїть в танці, не можна спізнитися, тому що від тебе знаходяться в залежності інші, не можна не вивчити, не виконати, не допрацювати.  
       Виховання етикету є однією зі сторін на заняттях з хореографії . Приємно бачити, що діти з хореографічного класу ніколи не пройдуть попереду старшого, хлопчики подадуть руку при виході з автобуса, сумки та портфелі дівчаток - в руках у хлопчиків. Увага і турбота про інших - необхідна якість у характері дітей, і заняття хореографією вирішують ці завдання.  

Хореографічне мистецтво у дитини є доповненням і продовженням його реальному житті, збагачуючи її. Заняття цим мистецтвом приносять йому такі відчуття і переживання, яких він не міг би отримати з будь-яких інших

джерел. 
       Творча особистість - найважливіша мета як усього процесу навчання, так і естетичного виховання. Без нього, без формування здатності до естетичного творчості, неможливо вирішити найважливіше завдання всебічного і гармонійного розвитку особистості. Цілком очевидно, що кожен педагог за допомогою естетичного виховання готує дітей до перетворювальної діяльності.

      Педагог-хореограф повинен сформувати, розвинути і зміцнити у дітей  потреба у спілкуванні з мистецтвом, розуміння його мови, любов і гарний смак до нього.  
      Виховання дітей мистецтвом хореографії, їх вікові та індивідуальні особливості у навчанні . 
      Виховна робота в художньому колективі - процес складний, багатогранний. Він пов'язаний з реалізацією великої програми організаційно-педагогічних та художньо-виконавських заходів. Кожен напрямок у практиці педагога-керівника має свою внутрішню логіку, свої закономірності та принципи реалізації. Без їхнього пізнання, критичного аналізу неможлива досить ефективна організація не тільки художньо-творчої, навчальної, освітньо-репетиційної діяльності, але й забезпечення педагогічного процесу в цілому.  
Специфіка виховної роботи в хореографічному колективі обумовлена ​​органічним поєднанням художньо-виконавських, загальнопедагогічної та соціальних моментів в її проведенні та забезпеченні. Зусилля педагога спрямовані на формування у дітей світогляду, на виховання високої моральної культури, на художнє та естетичний розвиток. Ці завдання вирішуються з залученням дітей у художньо-виконавську діяльність, з організацією навчально-творчої роботи. Тому перший рівень виховання дитини в хореографічному колективі - це освіти і навчання його як виконавця. Другий рівень виховання - це формування дитини як особистості, розвитку в ньому цивільних, морально-естетичних якостей, загальної культури.  
         Батьки віддають дітей у хореографічні колективи для занять, зміцнюють здоров'я, розширюють загальний культурний і художній кругозір, які є формою задоволення духовних потреб, засобом розвитку естетичного смаку. Тому ставлення дітей до занять носить індивідуальний і суворо вибірковий характер. Дитина сприймає, запам'ятовує і виконує те, що його цікавить, приваблює . 
   

       Виховна робота повинна проводитися систематично, тільки тоді вона призведе до позитивних результатів. Складність виховної роботи визначається тим, що діти в колективі зустрічаються різного рівня культури й виховання. Зосередити їх інтереси деколи непросто. При цьому педагогу-керівнику доводиться виявляти такт, чуйність, застосовувати індивідуальний підхід до дітей. Він повинен зацікавити дітей, використовувати в роботі можливості кожної дитини, її перспективи. У зверненні з дітьми необхідно прояв симпатії, шанобливого інтересу до їх радощів і огорчениям, до їх складнощів у житті. Тому педагогу необхідно розуміти взаємини дітей, їх внутрішній світ. Дитина, вступаючи в світ знань з хореографії, повинен знати, що кожне заняття обов'язково. Пропуски без поважних причин не можливі в силу специфіки хореографічного мистецтва. Діти просто не зможуть виконувати ті завдання, з якими вони стикаються. Справа навіть не в досягненні результатів, а в понятті боргу, його виробленні та розвитку. Те, ніж почав займатися, повинно бути виконано сумлінно і доведене до кінця.           Схильність дітей кидати розпочату справу на півдорозі надалі обертається незібраністю вже дорослої людини, тому всю виховну роботу в колективі педагог повинен будувати за принципом інтересу, він є основним і визначальним. Він підтримується постійним вивченням нового хореографічного матеріалу (рух, танцювальне комбінація, танцювальний етюд, номер, підготовка або проведення якогось заходу і т.д.). Все це викликає позитивні емоції у дітей, впливає на моральний настрой і розвиток їх естетичної культури.  
             Форми і методи виховної роботи можуть бути різними і залежати від характеру та спрямованості творчої діяльності колективу. 
1. Педагог, приступаючи до постановочної роботи, розповідає дітям про історію, на основі якої робиться постановка, про побут, костюмах, традиціях, про образи та характери, про мотиви їхніх дій і т.д. Все це необхідно підготувати для дітей на доступному для них мовою, можливо з показом барвистих ілюстрацій, піднести матеріал емоційно, виразно.  
2. Перегляд спеціальних фільмів, прослуховування музики. Колективний перегляд зближує дітей і педагога. З'являється загальна тема для розмови, в якій педагог розумно і тактовно спрямовує дітей в русло правильних міркувань.  
3. Виховують і традиції, яких у колективі може бути безліч: це і посвячення в хореографи, і перехід з молодшої групи в старшу, і т.д.  
4. Виховання дисципліни прищеплює навички організованості в проуесі праці, виховує активне ставлення до нього. Педагог на заняттях пробуджує повагу до загальній праці, виховує здатність підпорядкувати особисте суспільному. Свідома дисципліна - це дисципліна внутрішньої організованості і цілеспрямованості. Зовнішня дисципліна створює передумови до внутрішньої самодисципліни.

           Діти стають зібраними, увагу на заняттях загострюється, вони швидше й чіткіше виконують поставлені завдання.  
5. Постановки номерів на сучасні теми підштовхують на зустрічі з цікавими людьми, до читання сучасної літератури, відвідування музеїв і т.д.  
6. Корисний спільний перегляд і спільне обговорення концертних програм, вистав як професійних, так і аматорських колективів.  
7. Проведення аналізу концертних виступів самого колективу. Педагог-керівник зобов'язаний зупинитися як на позитивних, так і на негативних моментах програми. Важливо приділити увагу кожній дитині, враховуючи його індивідуальні особливості характеру. Вчасно сказане добре слово, вияв підтримки, схвалення багато в чому допоможуть розкритися здібностям дітей.  
8. Велику виховну роботу грають творчі звіти, обмін досвідом між колективами та творча допомогу один одному.  
9. Зустрічі з талановитими творчими людьми. Їх розповідь про свою професію і творчості мають сильний емоційний вплив на дітей.  
10.Проведеніе вечорів відпочинку за участю дітей і батьків (Новий рік, 8 Березня, 23 лютого і т.д.).  
11.Воспітательним моментом у колективі є повна зайнятість дітей в репертуарі колективу. Це є стимулом для занять, так як діти знають, що ніхто з них не залишиться осторонь.  
12. Велику користь в художньому вихованні дітей принесе вивчення танців інших народів.  
13.Постановка хореографічних творів, що увійшли до «золотого» фонду хореографії, має великий естетичний вплив на дітей. У даному випадку необхідно пам'ятати про можливості виконавців. Неприпустимо спотворення задуму номери, спрощення танцювальної лексики. І якщо, все-таки, номер поставлений, педагогу треба пам'ятати, що він зобов'язаний вказати, хто є автором постановки і хто підготував номер у цьому колективі.  
Підготовка великої форми хореографічного твору або ж великий загальної програми є одним з хороших методів виховання дітей.  
           Хореографічний коллектив у певному сенсі і в певних умовах сприяє вирішенню виникаючих проблем у дітей: знімає негативні фактори (закомплексованість у русі, в ході, поведінці на дискотеках тощо); виховує відповідальність (необхідна риса в характері маленької людини, так як безвідповідальне ставлення одних часом дратує і розслабляє інших); прибирає тенденцію «винятковості» деяких дітей (це негативно впливає на весь колектив); береже дитину від нездорового суперництва, зловтіхи, «зоряної хвороби», що є важливим завданням у вихованні дітей. Викладач повинен навчити дітей здатності співпереживати чужої біди, вмінню захищати, можливо, всупереч всьому колективу. Висловити свою точку зору, відстояти її дитина навчається в колективі.

Педагог активно  виховує в них порядність, обов'язок і честь у людських стосунках, незалежно від зміни їх суджень і позицій.  
         Кожен сумлінну педагог спрямовує всі свої сили на виховання дітей у колективі. Зауважує всі особливості, спостерігає за їх творчим зростанням. Для них він докладає всіх зусиль, не шкодуючи ні часу, ні коштів для всебічного їх розвитку. Досвідчений педагог, який любить своїх вихованців, завжди знайде можливість посприяти талановитій дитині в його подальшому творчому зростанні. «Адже виявлення і виховання молодих талантів, передача їм своїх навичок і знань, а потім сприяння їм у подальшому творчому зростанні і є почесний обов'язок педагога-хореографа. І в цьому ми, хореографи, повинні надавати один одному посильну допомогу ».  
Підсумовуючи вищесказане, слід зазначити, що заняття дітей у хореографічному колективі є прекрасним засобом їх виховання, так як:  
1. Заняття організують і виховують дітей, розширюють їх художньо-естетичний кругозір, привчають до акуратності, підтягнутості, виключають розхлябаність, розбещеність.  
2. Займаючись в колективі, діти розвивають в собі особливо цінна якість - почуття «ліктя», почуття відповідальності за спільну справу.  
3. Привчають дітей чітко розподіляти свій вільний час, допомагають більш організовано продумувати свої плани.  
4. Заняття допомагають виявити найбільш обдарованих дітей, які пов'язують свою долю з професійним мистецтвом.  
5. Вони визначають педагогічні та організаторські здібності дітей.  
Виховання має проходити так, щоб дитина відчувала себе шукачем і відкривачем знань. Тільки за цієї умови одноманітна, втомлива, напружена робота забарвлюється радісними почуттями. 

1.2 Виховний вплив бальної хореографії

Бальна хореографія  завжди привертала до себе увагу дітей. Вона набула широкого поширення в  дошкільних установах, загальноосвітніх школах. Хореографічні відділення в школах мистецтв та хореографічні школи показали себе на практиці як перспективна форма естетичного виховання дітей і підлітків, в основі якої лежить залучення їх до хореографічному мистецтва. Вона забезпечує повне розвиток індивідуальних здібностей дітей, і тому навчання в бальних колективах повинно бути доступно значно більшому колу дітей і підлітків. Вони люблять мистецтво танцю і відвідують заняття протягом досить тривалого часу, проявляють наполегливість і старанність у придбанні танцювальних знань і вмінь.        Використовуючи специфічні засоби мистецтва танцю, зацікавленість дітей, викладачі хореографії мають можливість проводити велику виховну роботу.

           В основі педагогічних вимог  до визначення змісту, методики  та організаційних форм занять з дітьми по хореографії лежить принцип виховує навчання. Виховання і навчання представляють нерозривну єдність. Педагогічний процес будується таким чином, щоб діти, купуючи знання, опановуючи навички та вміння, одночасно формували б свій світогляд, купували кращі погляди і риси характеру. Заняття по танцю сприяють эстетическому вихованню дітей, мають позитивний вплив на їх фізичний розвиток, сприяють зростанню їх загальної культури, тому можна стверджувати, що хореографічне мистецтво має багату можливість широкого здійснення виховних завдань. Саме тому очевидна актуальність і важливість вибору даної теми.

Бальна хореографія  є найважливішим аспектом естетичного  виховання. Бальна хореографія –  це світ краси руху, звуків, світлових  фарб, костюмів, тобто світ чарівного мистецтва. Діти прагнуть побачити це на бальних конкурсах, в художніх альбомів та відео.

          Заняття бальною хореографією  сприяють фізичному розвитку  дітей і збагачують їх духовно.  Це гармонійне заняття приваблює  і дітей і батьків. Дитина, що володіє бальною хореографією, захоплює оточуючих. Але її формування-тривалий процес, що вимагає багато якостей від дітей. 
Дисциплінованість, працьовитість і терпіння - ті властивості характеру, які

необхідні не тільки в хореографічному класі, але і в побуті. Ці якості роками виховуються педагогами-хореографами і визначають успіх у багатьох справах. 
           Почуття відповідальності, так необхідне в житті, рухає дітей, що займаються хореографією, вперед. Не можна підвести поруч стоїть в танці, не можна запізнитися, тому що від тебе знаходяться в залежності інші, не можна не вивчити, не виконати, не допрацювати. 
Акуратність у хореографічному виконавстві, охайність форми в хореографічному класі переноситься і на зовнішній вигляд дітей в школі. Вони виділяються не тільки своєю поставою, але і зачіскою, чистотою і елегантністю носіння звичайнісінькій одягу. 
            Виховання етикету є однією з сторін на заняттях з бальної хореографії. Приємно бачити, що діти з хореографічного класу ніколи не пройдуть попереду старшого, хлопчики подадуть руку при виході з автобуса, сумки та портфелі дівчаток - в руках у хлопчиків. Увага і турбота про інших - необхідна якість у характері дітей, і заняття хореографією вирішують ці завдання. 
             Хореографічне мистецтво у дитини є доповненням і продовженням його реальному житті, збагачуючи її. Заняття цим мистецтвом приносять йому такі відчуття і переживання, яких він не міг би отримати з яких-або інших джерел. 
Творча особистість - найважливіша мета як всього процесу навчання, так і естетичного виховання. Без нього, без формування здатності до естетичної творчості, неможливо вирішити найважливіше завдання і всебічного гармонійного розвитку особистості. Абсолютно очевидно, що кожен педагог за допомогою естетичного виховання готує дітей до перетворювальної діяльності. Педагог-хореограф повинен сформувати, розвинути і зміцнити у дітей потреба в спілкуванні з мистецтвом, розуміння його мови, любов і гарний смак до нього.

            У творчій діяльності закладені величезні можливості виховного характеру. Виховує все, що пов'язане з участю дітей у колективі: художній педагогічний рівень репертуару, планомірні і систематичні навчальні заняття, взаємини з педагогом, навколишнім світом. Відвідування спектаклів, концертів, художніх виставок, спеціальні бесіди, лекції на етичні теми формують маленької людини, розвивають в ньому почуття прекрасного. Проводиться ця робота постійно і спирається на систему різних форм, методів і засобів.

 Викладач  використовує для цього або спеціально організовану позаурочний час, або безпосередньо навчальні заняття. 
Форми можна умовно розділити на основні і додаткові форми художньо-естетичного самоосвіти. До основних форм відносяться: перегляд балетних вистав, прослуховування музики, знайомство з творчістю майстрів хореографії. Такою роботою можна охопити весь колектив під час занять, репетицій. Додаткові форми включають: колективні або індивідуальні відвідування спектаклів, фільмів, дискотек, але їх проведення організовується у вільний і зручний для дітей час. До форм художньо-естетичного самоосвіти відносяться: самостійне вивчення питань теорії музики, балету, читання книг по хореографії та інших видів мистецтва з певної цільової установкою на розширення своїх знань в області хореографії. 
            Методи можна розділити на словесні, практичні, наочні. 
Словесні методи базуються на поясненні, бесіді, розповіді. Практичні - на навчання навичкам хореографії. Важливим методом впливу на дітей є наочний метод. Виконавська майстерність педагога-керівника, його професійний показ часом захоплює дітей, викликає прагнення йому наслідувати. Тому викладач повинен мати достатньо грамотним і виразним показом. Цей метод має вирішальне значення у вихованні дітей, особливо в молодших класах. Вони відтворюють методику виконання рухів свого педагога, вбирають не тільки грамотний і виразний показ, але і його можливі помилки. Діти наслідують своєму педагогу в манері і характер виконання рухів, деколи копіюють і постановку рук, корпуса, голови. За виконанням дітей можна визначити якість знань педагога, його стиль роботи. Тому, користуючись методом наочного показу, необхідно бути гранично уважним, щоб виключити ті недоліки, які проявляються в виконавстві. 
             Педагог застосовує у своїй роботі найбільш доцільні методи з урахуванням віку дітей, їх спеціальної підготовки, рівня емоційного чуйності, наявності інтересу до хореографічному мистецтва. Захоплення і натхнення - джерело інтелектуального зростання особистості. Інтелектуальне почуття, яке відчуває дитина в процесі оволодіння знаннями - це та ниточка, на якій тримається бажання вчитися. Якщо навчання супроводжується яскравими і хвилюючими враженнями, пізнання стає дуже міцним і необхідним. Заняття стають цікавими, і тоді дитина бачить результати своїх зусиль у творчості. Завдання педагога - не дати згаснути творчому інтересу дитини, всіляко його розвивати і зміцнювати.

   В цілях  підвищення ефективності виховної  роботи важливо використовувати  проблемну методику. На відміну  від традиційної, коли дітям повідомляється «готова» інформація навчання, проблемна методика пропонує більш активну розумову і емоційну діяльність. В процесі занять можливо запропонувати дітям доповнити танцювальну комбінацію або скласти її повністю виконати те чи інше рух, яке не стосується їх програми навчання. Діти спочатку повільно, а потім і сміливо, за підтримки викладача, активно включаються у творчу роботу. Важливо, щоб дитина змогла застосувати свої знання, бажання в здійсненні задуманого. Необхідно заохочувати творчу ініціативу дітей, так як багато хто з них згодом, стаючи старше, допомагають своїм педагогам у роботі з молодшими дітьми.       Розумний педагог довіряє своєму учневі, направляє його в навчальній і постановочної роботі. Таким чином, діти, настільки активно включившись у творчу хореографічну атмосферу, вибирають професію хореографа. Захоплюючись хореографією, вони починають купувати книги, збирати вирізки і фотографії з газет і журналів з артистами балету, ансамблями, прослуховувати аудіокасети з музикою різних напрямків, переглядати спеціальні відеокасети і т.д. Тут доречно залучити дітей до аналітичної роботи, організовуючи різні бесіди, диспути, щоб діти правильно розуміли змістовну бік хореографічного мистецтва. 
             Кожен педагог, в залежності від ступеня володіння тими або іншими методами, воліє використовувати певний шлях впливу на дітей. Найчастіше це метод переконання. Цей метод використовується не від випадку до випадку. Він повинен бути цілеспрямованим, систематичним, і тоді він стане дієвим. Метод переконання вимагає від педагога величезного терпіння, освіченості й тактовного поведінки. Діти часом не відразу розуміють педагога. Це буває від невміння дитини слухати і чути, що від нього вимагається. Це якість характеру виховується поступово в культурі спілкування дитини. Тому педагогу треба проявити максимум педагогічної майстерності і любові до дітей при використанні цього методу. 
Для підвищення морального потенціалу особистості дитини, розвитку його активності, важливо постійно оновлювати та збагачувати використовувані форми і методи. Виховну функцію беруть на себе і органи самоврядування - лідери в групі, старости. Наявність у дітей в колективі єдиної, морально-привабливою цілі об'єднує колектив, налаштовує на єдиний творчий ритм, ставить під голову загальний, реально здійсненний інтерес. 
        

   У початківців дітей не завжди вистачає терпіння займатися тривалий час, якщо вони не бачать результату своєї праці. Доцільно надходять педагоги, які на початковому етапі роботи застосовують елементарні знання дітей, роблячи для них невелику постановочну роботу на нескладних танцювальних елементах. Це надає стимул дітям у навчально-тренувального роботі, привчає їх до сценічного поведінки, до відповідальності за своє виконання. Конкретні успіхи приносять радість дітям. І, навпаки, відсутність радісною творчої роботи робить її безсистемною, безперспективною. Не треба ставити перед дітьми таких цілей, досягнення яких вимагає великих можливостей, ніж ті, якими вони володіють. 
            Це робиться, як правило, для того, щоб відзначитися на огляді, фестивалі, конкурсі, отримати заохочення, виділитися. У зв'язку з цим з'являється підвищена вибагливого дітей, необґрунтовані плани, що завдає шкоди їх морального розвитку. У таких випадках діти або залишають колектив, або мовчазно з усім погоджуються, або виступають проти керівника. Найчастіше це буває в таємничої формі: невиконання його вимог, формуванні протиборчих груп. Все це сприяє нездорової атмосфері в колективі. Тобто відсутність або неправильне визначення творчих завдань в колективі можуть стати дуже серйозним гальмом вдосконалення навчально-творчої та виховної діяльності педагога. 
            Кожне заняття, кожен крок в оволодінні дітей виконавською майстерністю розглядається як поступальний ланка в єдиній ланцюга виховання. Це полегшує працю педагога в класі, робить його змістовним, осмисленим і радісним. В.Л. Сухомлинський писав: «Впливати на колектив вихованців - значить надихати його прагненнями, бажаннями. Колективне прагнення - шляхетне ідейне, моральне єдність. Там, де є колективне прагнення до чого-то високому і благородному, виникає та велика, непереможна сила виховного впливу колективу на особу.

Висновки  до I розділу

     З  першого розділу я підкреслила,  що хореографія - це світ краси руху, звуків, світлових фарб, костюмів, тобто світ чарівного мистецтва.  Заняття хореографічним мистецтвом сприяють фізичному розвитку дітей та збагачують їх духовно. Це гармонійне заняття приваблює і дітей, і батьків.

   Дисциплінованість, працьовитість і терпіння - ті риси характеру, які необхідні не тільки в хореографічному класі, але і в побуті. Ці якості роками виховуються педагогами-хореографами і визначають успіх у багатьох справах. 

    Творча  особистість - найважливіша мета як усього процесу навчання, так і естетичного виховання. Без нього, без формування здатності до естетичного творчості, неможливо вирішити найважливіше завдання всебічного і гармонійного розвитку особистості.

 Бальна хореографія  завжди привертала до себе  увагу дітей. Вона є найважливішим аспектом естетичного виховання.

 Бальна хореографія  – це світ краси руху, звуків, світлових фарб, костюмів, тобто  світ чарівного мистецтва. Заняття  бальною хореографією  сприяють  фізичному розвитку дітей і  збагачують їх духовно.

  Відвідування спектаклів, концертів, художніх виставок, спеціальні бесіди, лекції на етичні теми формують маленької людини, розвивають в ньому почуття прекрасного.

  У творчій  діяльності закладені величезні  можливості виховного характеру.  Виховує все, що пов'язане з участю дітей у колективі: художній педагогічний рівень репертуару, планомірні і систематичні навчальні заняття, взаємини з педагогом, навколишнім світом. Відвідування спектаклів, концертів, художніх виставок, спеціальні бесіди, лекції на етичні теми формують маленької людини, розвивають в ньому почуття прекрасного. Кожне заняття, кожен крок в оволодінні дітей виконавською майстерністю розглядається як поступальний ланка в єдиній ланцюга виховання.

 P.S. . В.Л. Сухомлинський писав: «Впливати на колектив вихованців - значить надихати його прагненнями, бажаннями. Колективне прагнення - шляхетне ідейне, моральне єдність. Там, де є колективне прагнення до чого-то високому і благородному, виникає та велика, непереможна сила виховного впливу колективу на особу.