Вилучення (викуп) земель та передача їх у властність і надання у користування

ЗМІСТ

Вступ

Глава І. Надання і вилучення (викуп) земель.

Глава ІІ. Порядок погодження питань, пов’язаних з вилученням (викупом) земель.

Глава ІІІ. Відшкодування збитків, нанесених власникам землі і землекористувачам вилученням (викупом) земельних ділянок.

Глава ІV. Відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва.

Глава V.Складання і затвердження  проекту відведення  земельних ділянок.

Глава VІ. Перенесення меж, наданих земельних ділянок в натуру і видача документів, які посвідчують право власності і право користування землею.

Заключення.

Перелік використаної літератури.

Перелік нормативних актів.

Додатки.

План відводу земель ( в конверті)

В С Т У П

За останні роки в Україні  відбулися суттєві зміни у  формах власності на землю. Безплатно сільським і міським жителям передано у власність мільйони гектарів продуктивних земель: земельні ділянки під сади, городи, для будівництва житла, розширення особистих підсобних і організації селянських (фермерських) господарств.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є  основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Тому розробка і запровадження раціональних засобів державного управління земельними ресурсами, гарантії прав власності на землю є одним із найактуальніших завдань.

Нинішня земельна реформа в державі вже четверта за останні 130 років. Дві перші відбулися, коли Україна входила до складу Російської  імперії, третя за часу входження до складу СРСР. Остання, четверта, є важливою складовою частиною аграрної реформи, де охоплються складні питання життя і розвитку суспільства в цілому. Тому остання реформа має діаметрально протележні цілі, оскільки спрямована вона  на ліквідацію державної монополії на землю, відновлення приватної власності і головне на реанімацію в селенина почуття власника і господаря на цій землі.

Початок формування концептуальних основ  земельної реформиі приватизації землі  був закладений Земельний кодекс Української РСР. Далі була прийнята ціла низка законадавчих актів про  земельну реформу, однак цівільного ринку  землі так і не сформовано, а без нього будь-яка реформа преречена  на невдачу. Сталось так.що в Україні законадавчо ухвалені дві концепції земельної реформи. Перша полягяє в тому, що всі мають рівне право на приватизацію рівних за розміром земельних ділянок. Друга  полягає в надані  пріорітетного права  на приватизацію  сільськогосподарських угідь тим, кто їх  безпосередньо обробляє, займається сільськогосподарським виробництвом. Ці концепції  співіснували  деякий час, що безумовно стримувало процеси реформування земельної власності.

Все це заклало добрі умови до суттєвих структурних змін у земельному фонді та змін його по формах власності. Слід відмітити, що на початку 1992 року вся земля повністю знаходилась  у державній власності. За 1992 рік  в колективну і приватну власність було передано 155,6 тис.га, 1993 відповідно –2376,6 тис. га, в 1994 році – 2674,1 тис. га, в 1995 році- 18838,0 тис. га і в 1996 –3168,9 тис.га. В таблиці 1 приведена зміна структури земельного фонду України за формами власності з 01.11.90 по 01.01.98.

Аналізуючи стан роздержавлення і  приватизації землі слід відмітити, що перехід від державної монополії  на землю до приватної власності  йде по різним регіонах країни не однаково. Найбільш питома вага сільськогосподарських  угідь у державній власності на початок 1997 року у Львівській області – 86,9% від всього по Україні, Івано-Франківській – 75,3%  і в Автономній республіці Крим 70,8%. Менше всього лишилось у державній власності – 27,7% у Чернігівській області, 29,8% - Хмельницькій області, 29,9% - Кіровоградській області.

Глава І. Надання і вилучення (викуп) земель.

До основних нормативних актів, регулюючих вилучення (викуп) і надання  земель, відносять Конституцію України, Земельний кодекс України, закон  України “Про колективне сільськогосподарське підприємство”, закон України “Про внесення і доповнень до закон України “Про селянське (фермерське) господарство”, закон України “Про місцеве самоврядування в Україні”, закон України “Про оренду землі” та інші нормативні акти.

Згідно ст.15 Земельного кодексу  України (надалі ЗКУ) до органів, що здійснюють державне управління у галузі викоритсання і охорони земель, відносяться: Кабінет  міністрів України, Уряд Республіки Крим, місцеві ради і адміністрації, Державний комітет України по земельних ресурсах та інші уповноважені на те органи відповідно до їх компетенції. Земельний Кодекс України в статтях 9-14 дає перелік цих компетенцій, які в переважній більшості направлені на вирішення проблем близьких за змістом, але різні за  масштабами відповідно до рівня рад.

Відповідно до статті 6 Земельного Кодексу України право на одержання  у власність земельних  ділянок  мають громадяни України для:

• ведення селянського (фермерського) господарства;
• ведення особистого підсобного господарства;
• будівництво та обслуговування жилого будинку у господарських будівель (присадибна ділянка);
• садівництва;
• дачного та гаражного будівництва.

Громадяни  набувають  право власності на земельні ділянки  у разі:

- одержання  їх у  спадщину;

- одержання частки  землі у спільному марні подружжя;

- купівлі-продажу, дарування  та обміну.

Передача земельних  ділянок у власність громадян провадиться місцевими радами відповідно до їх компетенції за плату або безплатно.

 Безплатно  земельні ділянки передаються  у власність громадян для:

1. ведення селянського (фермерського) господарства у межах середньої земельної частки, що окислюється у порядку, передбаченому цією статтею;
2. ведення особистого підсобного господарства;
3. будівництва та обслуговування будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), в тому числі земельної ділянки, що були раніше надані у встановленому порядку у межах граничного розміру, визначеного статтею 67 Земельного Кодексу України;
4. садівництва;
5. дачного і гаражного будівництва.

Розміри цих  земельних ділянок відповідно визначні у статтях 52, 56, 67, 57, 67 ЗКУ.

За плату  передаються у власність громадян для ведення селянського (фермерського) господарства земельні ділянки, розмір яких перевищує  середню земельну частку.

Громадяни, заінтересовані у передачі їм у власність земельних ділянок із земель запасу, подають заяву про це до сільської, селищної, міської, а у разі відмови — до районної, міської, в адміністративному-підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки. У заяві, зазначаються бажані розмір і місце розташування ділянки, мета її використання і склад сім'ї.

Відповідна Рада народних депутатів розглядає заяву і  у разі зго-ди передати земельну ділянку  у власність громадянину замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки погоджується з сільською (селищною) Радою народних депутатів, з районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами, органом архітектури і подається до районної (міської) Ради народних депутатів для прийняття рішення про передачу громадянину земельної ділянки у власність.

Передача у власність  земельної ділянки, що була раніше надана громадянину, провадиться сільськими, селищними, міськими Ралами народних депутатів за місцем розташування цієї ділянки для:

ведення селянського (фермерського) господарства у розмірі згідно з статтею 52 цього Кодексу;

ведення особистого підсобного господарства у розмірі  згідно з статтею 56 цього Кодексу;

будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва у розмірах згідно із статтями 57 і 67 цього Кодексу.

Зазначені земельні ділянки  передаються у власність на підставі заяви громадянина і матеріалів, що підтверджують її розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів тощо).

Ради народних депутатів  розглядають у місячний строк  зазначені заяви і матеріали та приймають відповідні рішення.

Передача у власність громадян земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні інших громадян чи юридичних осіб, провадиться місцевими Радами народних депутатів після вилучення (викупу) їх у порядку, встановленому статтями 31 і 32 цього Кодексу.

Придбання громадянами  у місцевих Рад народних депутатів  земельних ділянок у власність для ведення селянського (фермерського) господарства понад площу, що передається безплатно, провадиться за плату в порядку, передбаченому статтею 17 цього Кодексу.

Придбання земельних ділянок, що перебувають у колективній або приватній власності, провадиться за договором купівлі-продажу, який посвідчується у нотаріальному порядку.

Договір купівлі-продажу  земельної ділянки і документ про оплату вартості землі є підставою для відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і видачі державного акта на право власності.

Рішення відповідної  Ради народних депутатів з цього  питання є підставою для укладання  договору купівлі-продажу земельної  ділянки з посвідченням у нотаріальному порядку

Місцева Рада народних депутатів розглядає у місячний строк зазначені клопотання та матеріали і приймає рішення з цього питання

При переході права  власності на будівлю і споруду  разом з цими об’єктами переходить у розмірах передбачених статтею 67 Земельного Кодексу України, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі та споруди. У разі зміни цільового  призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

При переході права  власності громадян на жилий будинок  і господарські будівлі та споруди  до кількох власників, а також  при переході права власності  на частину будинку в разі неможливості поділу земельної ділянки між власниками без шкоди для її раціонального використання земельна ділянка переходить у спільне користування власників цих об’єктів.

Розпорядження земельними ділянками, що перебувають  у колективній  власності громадян,  здійснюється  за рішенням загальних зборів колективу співвласників.

При передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам  і організаціям разом з цими об’єктами  до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди.Для будівництва промислових підприємств, об'єктів житлово-комунального господарства, залізниць і автомобільних шляхів, ліній електропередачі і зв'язку, магістральних трубопроводів, а також для інших несільськогосподарськнх потреб надаються землі несільськогосподар ського призначення, не придатні для ведення сільського   господарств або сільськогосподарські угіддя гіршої якості,

Надання для вказаних шлем земельних ділянок із земель лісового фонду провадиться переважно за рахунок не лісових площ або площ зайнятих чагарниками і малоцінними насадженнями.

Надання земельних  ділянок для видобування корисних копалин відкритим способом і торфу та проведення інших робіт, пов'язаних із по рушенням ґрунтового покриву, провадяться після приведення раніше наданих земельних ділянок у стан, придатний для використання їх за призначенням, і повернення них ділянок попереднім власникам землі або землекористувачам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів.

Користування землею може бути постійним або тимчасовим.

Постійним визнається землекористування  без заздалегідь установленого строку.

Тимчасове користування землею може бути короткостроковим - до трьох  років і довгостроковим - від трьох  до двадцяти п'яти років. У разі виробничої необхідності ті строки може бути продовжено на період, що не перевищує одного строку відповідно кортокострокового або довгострокового тимчасового користування.

У постійне користування земля надається радами  iз  земель, що перебувають у державній власності:

• громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства;
• сільськогосподарським підприємствам і організаціям;
• громадським об'єднанням;
• релігійним організаціям;
• промисловим, транспортним та іншим несільськогосподарським підприємствам, установам організаціям;
• організаціям, зазначеним для потреб оборони;

• для ведення лісового господарства спеціалізованим підприємствам;

• житловим, житлово-будівельним, гаражно-будівельним і дачно-будівельним кооперативам;
• спільним підприємствам, міжнародним об'єднанням і організаціям а  участю українських та іноземних юридичних і фізичних осіб, підприємствам, що повністю належать іноземним інвесторам (ст. 7 Земельного Кодексу України).

Крім цього у постійне користування можуть надаватись землі:

• для ведення особистого підсобного господарства;
• для ведення лісового господарства спеціалізованим підприємствам;
• підприємствам, що повністю належать іноземним інвесторам.

У тимчасове  користування земля надається радами із земель, що перебувають у державній власності:

• громадянам України для городництва, сінокосіння і випасання худоби, ведення селянського (фермерського) господарства;

• сільськогосподарським підприємства і організаціям;

• громадським об'єднанням;
• релігійним організаціям;
• промисловим, транспортним та іншим несільськогосподарським підприємствам, установам і організаціям;
• організаціям для потреб оборони;
• житловим, житлово-будівельним, гаражно-будівельним і дачно-будіведьним кооперативам;
• спільним підприємствам, міжнародним об'єднанням і організаціям з участю українських, іноземних юридичних та фізичних осіб.

У тимчасове  користування із земель, що перебувають  у колективній і приватній  власності, земля може надаватись відповідним власникам цієї землі за договором, який реєструється у сільській, селищній, міській раді:

• громадянам України для городництва, сінокосіння і випасання худоби;

• промисловим, транспортним та іншим підприємствам, установа  
  і організаціям для несільськогосподарських потреб.

У випадках, передбачених законодавством України і Республіки Крим, земля може надаватись в користування іншим організаціям та особам.

Надання земельних  ділянок здійснюється відповідно до статті 17 Земельного Кодексу України. При цьому надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або  користуванні, іншому громадянину, підприємству, установі, організації провадиться лише після вилучення (викупу) цієї ділянки.

Компетенції рад з надання  та вилучення земель відповідають одні одним, тому детальніше розглянемо компетенції вилучення (викупу) земель, як більш складні. Вони розкриті в статтях 31, 32, та 33 Земельного Кодексу України.

Вилучення (викуп) земельних  ділянок з метою передачі їх у  власність або надання у користування громадянам, підприємствам, установам і організаціям провадиться за згодою власників земель і землекористувачів на підставі рішення Верховної Ради України, місцевих рад:

вилучення земель провадиться  за рішенням сільської, селищної ради;

із земель сіл і селищ  для усіх потреб, за винятком особливо-цінних земель;

за межами сіл і селищ  у разі передачі їх у власність  або  надання у користування для  будівництва шкіл, лікарень, підприємств  торгівлі та інших об’єктів, пов’язаних з обслуговуванням населення (сфера  послуг), сільськогосподарського використання, ведення особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, традиційних народних промислів, крім випадків, що входять в компетенцію районної, обласної та Верховної Рад України та особливо цінних земель.

Вилучення земель (крім ріллі  і земельних ділянок, зайнятих багаторічними  насадженнями) у межах міста для  усіх потреб, провадиться за рішенням міської ради за винятком особливо цінних земель.

Вилучення земель на території району за межами населених пунктів для надання їх у тимчасове користування для сільськогосподарського використання в порядку, передбаченому статтями 77 і 79 Земельному Кодексу, а також для передачі у власність або надання у користування для (фермерського) господарства провадиться за рішенням районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, ради.

Вилучення земель на території  області за межами населених пунктів  провадиться за рішенням обласної ради їх надання:

• для будівництва шляхів, ліній електропередачі та зв’язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів та інших лінійних споруд, крім особливо цінних земель;
• для будівництва промислових підприємств, інших несільськогосподарських потреб, а також в усіх інших випадках, що входять в компетенцію сільських, селищних міських рад Верховної Ради України та особливо цінних земель.

У разі відмови власника землі або землекористувача дати згоду на вилучення (викуп) земельної  ділянки або у разі відмови  місцевої ради у її вилученні ці питання можуть бути вирішені у  судовому порядку. При задоволенні позову рішення суду, арбітражного суду є підставою для відведення ділянки в натурі (на місцевості) і видачі документа, що посвідчує право власності або право користування землею.

Викуп земельних ділянок, що перебувають у власності, для  державних і громадських потреб провадиться радами за рахунок їх бюджетів.

В.Р. за межами населених .пунктів

• рілля
• багаторічні насадження
• природоохоронні
• рекреаційного призначення

За межами населених пунктів, крім випадків надання земель для будівництва лінійних об’єктів, вилучення ріллі, земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями, для несільськогосподарських потреб, земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, заказників (крім мисливських), курортів, а також лісів першої групи та лісів з особливим режимом лісокористування (лісопарки, лісопаркові частини зелених зон, протиерозійні ліси) для цілей, не пов’язаних із веденням лісового господарства, допускається, як виняток за рішенням Верховної Ради України.

Вилучення ріллі і земельних  ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями, у межах міст для усіх потреб допускається за рішенням Верховної Ради України.

Вилучення особливо цінних земель не допускається. До них відносяться цінні продуктивні землі.

Чорноземи нееродовані  несолонцюваті суглинкові на лесових  породах: лучно-чорноземні незасолені несолонцюваті суглинкові грунти; темно-сірі опідзолені та чорноземи опідзолені на лесах і глеюваті; бурі гірсько-лісові та дерново-буроземні глибокі і середньоглибокі; підзолисто-дернові суглинкові грунти; торфовища середньоглибокі і глибокі осушені; коричневі грунти Південного узбережжя Криму; дернові глибокі грунти Закарпаття, землі сільськогосподарських науково-дослідних установ і навчальних закладів для несільськогосподарських потреб, крім випадків надання їх для будівництва шляхів, ліній електропередачі та зв’язку, трубопроводів, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов’язаних з їх експлуатацією, а також землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів, заповідників, національних, дендрологічних та меморвальних парків, ботанічних садів, поховань і археологічних пам’яток.

Законодавством України  може бути заборонено вилучення й  інших особливо цінних продуктивних земель.

В нашому випадку  громадянин, Москалюк Микола Олександрович, заінтересований у відведенні йому в земельної ділянки для будівництва  жилого будинку ведення особистого підсобного господарства загальною  площею 1,00 га, подає заяву до Вижнянської сільскої ради (додаток 1).

Сільська рада розглядає заяву і дає згоду  на передачу земельної ділянки гр. Москалюку М.О. і замовляє землевпорядній організації проект її відведення.

Проект відведення земельної ділянки погоджується з сільською радою, власником землі (спілка пайовиків “Колос”) і районними організаціями.

Глава ІІ. Порядок погодження питань, пов’язаних із вилученням (викупом) земель.

Підприємства, установи, організації  або громадяни, заінтересовані у  вилученні (викупі) земельних ділянок, звертаються з відповідними клопотаннями (громадяни з заявою) про попереднє погодження місць розташування об’єктів до відповідної місцевої ради за місцем розташування земельної ділянки, яка має право надання земель у користування.

До клопотання (заяви) додаються такі документи:

• викопіювання з проекту районного планування, або проекту планіровки та забудови міста;
• обгрунтування місця розташування об’єкта з визначенням орієнтовного розміру земельної ділянки, наміченої до відведення;
• викопіювання з плану земель відповідної ради, з земель якої пропонується відведення земельної ділянки.

Якщо земельна ділянка, що намічається до відведення знаходиться  у власності або користуванні, до клопотання додаються матеріали  про погодження з відповідними власниками землі і землекористувачами та з органами, які здійснюють державний контроль за використанням і охороною земель.

У випадках відведення земель для розробки корисних копалин  або забудови території на площах залягання корисних копалин додаються  такі документи:

• висновок територіальних органів геологічної служби або інших міністерств і відомств, які проводять геологорозвідувальні роботи, про наявність запасів корисних копалин на земельній ділянці, що намічається до відведення;
• погодження з органами Держгіртехнагляду України про можливість розробки запасів корисних копалин або забудови земельної ділянки, що знаходиться на території родовища незагальнопоширених корисних копалин.

Після розгляду матеріалів у місячний строк відповідною  радою приймається рішення про  дозвіл на підготовку матеріалів попереднього погодження місця розташування об’єкта та вибір земельної ділянки. Відповідно до цього, комісія, яка є постійно діючою і визначається районною радою за місцем розміщення земельної ділянки, здійснює вибір земельної ділянки в натурі. Головою комісії призначається, як правило, один із заступників голови райдержадміністрації, а членами начальник районного відділу земельних ресурсів, районний архітектор, представників органів державного санітарного нагляду, державної служби екологічної безпеки, державного пожежного нагляду. До складу комісії також включаються інші зацікавлені особи, зокрема, власники землі і землекористувачі, із земель яких намічається відведення земель, представник сільської, селищної, міської ради, представник підприємства, організації, установи, заінтересованих у відведенні (наданні) земельної ділянки, представник проектної організації, відповідальної за розробку генерального плану забудови земельної ділянки.

Користуючись матеріалами  державного земельного кадастру та землевпорядкування відповідної території, комісія:

• вивчає і перевіряє можливість відведення земельної ділянки для несільськогосподарських потреб за рахунок земель державного запасу, земель несільськогосподарського призначення або непридатних для сільського господарства, або малопродуктивних сільськогосподарських угідь;
• враховує необхідність максимального збереження цінних продуктивних угідь та існуючої організації території, припинення ерозійних процесів, заболочення земель, уникнення недоліків у землекористуванні господарств, від яких вилучаються землі, а також найдоцільнішого використання капіталовкладень, витрачених на поліпшення земель, в будівництво меліоративних мереж тощо.

Для розміщення об’єкта  вибираються земельні ділянки в  декількох варіантах, межі яких наносяться на копію плану землекористування відповідного господарства, визначається загальна площа ділянки та склад її за угіддями по кожному варіанту окремо. На копії плану показується межі всіх ділянок, раніше відведених для несільськогосподарських потреб, а також для внутрігосподарського будівництва. Копія плану засвідчується підписами голови комісії, начальника районного відділу земельних ресурсів, районного архітектора, представниками природоохоронних та санітарних органів, керівника господарства за рахунок якого вилучається земельна ділянка, голови ради, на території, якої знаходиться земельна ділянка, представники підприємств, організацій, установ заінтерисованих у відведенні земель.