Вимоги видавничих стандартів щодо поліграфічного виконання газетних та журнальних видань

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ВИННИЧЕНКА

 

 

Кафедра видавничої справи та редагування

 

 

 

Вимоги видавничих стандартів щодо поліграфічного виконання  газетних та журнальних видань

Курсова робота з видавничих стандартів Підлубної Анни Миколаївни студентки 24-ї групи факультету філології та журналістики Спеціальність “Видавнича справа та редагування”

Науковий керівник Баранюк Олександр Филимонович, старший викладач

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Кіровоград - 2012 

ЗМІСТ

 

 

ВСТУП

 

Для створення справді якісного газетного та журнального видання необхідно не тільки провести оперативну журналістську роботу, а й забезпечити якість у поліграфічному плані. Адже зрозуміло, що видання не збільшить авторитет у читачів, якщо у ньому будуть наявні брудні чи з механічними пошкодженнями аркуші або ж інші дефекти. Бо такі поліграфічні помилки не тільки заважають нормальному сприйманню тексту, а й псують загальне враження про видання. Тому головною проблемою курсової роботи є правильне поліграфічне виконання газетних та журнальних видань на основі видавничих стандартів.

Звичайно ж, що людина, яка читає, зустрічала бодай один раз за свою читацьку практику дефект у поліграфічному відтворенні видавничої продукції. А особливо це спостерігається у газетах та журналах. Адже це періодичні видання і тому строки випуску дуже малі, що збільшує загрозу дефектів у відтворенні. Тому актуальність курсової роботи полягає в тому, щоб з’ясувати, яким чином можна запобігти неправильному поліграфічному виконанню газетних та журнальних видань, дотримуючись відповідних стандартів, усталених норм, актуальних порад спеціалістів у цьому напрямі.

Об’єктом дослідження є вимоги видавничих стандартів щодо поліграфічного виконання видань.

Предметом дослідження виступає поліграфічне виконання журналів та газет.

Метою дослідження є встановлення вимог видавничих стандартів стосовно правильного поліграфічного виконання газет та журналів, аналіз дотримання цих вимог в сучасних українських газетних та журнальних виданнях.

Для того, щоб досягти мети слід виконати такі завдання:

• Пошук стандартів, досліджень, усталених норм, що регламентують вимоги до поліграфічного виконання журналів та газет;
• З’ясування основних складових якісного поліграфічного оформлення газетних та журнальних видань;
• Пошук газетних та журнальних видань для аналізу на дотримання цих норм та вимог;
• Аналіз ступеню відповідності поліграфічного виконання сучасних газетних та журнальних видань встановленим вимогам;

 

На жаль, з даної теми окремих досліджень не проводилося. Ця тема розглядалася в загальному розрізі поліграфічного виконання. Окремо про поліграфічне виконання саме газетних та журнальних видань йдеться у відповідних стандартах: про поліграфічне виконання газет йдеться у СОУ 22.2-02477019-03:2005 Газети. Технічні умови; про поліграфічне виконання журналів йдеться у СОУ 22.2-02477019-06:2006 Журнали. Технічні умови. Також матеріал, що потрібний для досягнення мети наявний у книгах таких спеціалістів, як Пикок Дж., Полянский Н. Н., Сава В., Хайди Толивер-Нигро, Тимошик М. та інших.

На жаль, українських дослідників у питаннях поліграфії досить мало. Зокрема ці питання досліджують російські фахівці. Але, хоч Україна, як самостійна держава існує вже двадцять з гаком років, та все ж ми ще рівняємось на закордонні тенденції. Тому російські дослідження є актуальними. До того ж стандарти ще ніхто не відміняв, а основним джерелом роботи є стандарти.

Курсова робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списків використаної та аналізованої літератури, а також додатків.

 

Розділ 1. Особливості поліграфічного процесу

 

Історія поліграфії та видавничої справи, як і інших досягнень людства, — це історія взаємодії технічного прогресу і соціального розвитку. Кожний з цих напрямів сприяє розвитку іншого, почергово стає ведучим, але тільки при умові злиття в один спільний потік можливі докорінні зміни в житті людського суспільства [11, с. 3].

Виробничий етап редакційно-видавничого  процесу починається заздалегідь  – з вибору видавництвом поліграфічного підприємства та укладання угоди з ним на друкування видання. Після цього здійснюють передачу оригінал-макета з усіма необхідними документами. З цієї миті вся подальша робота з перетворенням оригінал-макета в конкретне видання здійснюється за межами видавництва [14, с. 231-232].

Поліграфія – це виготовлення у великій кількості ідентичних примірників оригіналу. Є два значення цього слова: 1) Сукупність технічних прийомів і засобів призначених для множинного репродукування текстових і графічних оригіналів; 2) Галузь промисловості, яка охоплює усі види виробництва друкованої продукції.

Поліграфічне виробництво – це процес, що включає в себе сукупність різноманітних технічних засобів, які використовуються для друкованого розмноження текстової та зображальної інформації у вигляді газет, книг, журналів, та іншої друкованої продукції [9, с. 4].

Існують такі етапи поліграфічного виробництва:

• переддрукарськй процес – технологічний процес виготовляння оригіналу та (чи) друкарської форми;
• друкарський процес – технологічний процес підготовляння друкарської машини до друкування та друкування тиражу;
• післядрукарський процес –  технологічний процес отримування із задрукованих аркушів друкованих виробів [6, с. 4].

Видання (поліграфічне) ― друкований виріб, що призначений для розповсюдження вміщеної в ньому інформації, пройшов редакційно-видавниче оброблення, поліграфічно самостійно оформлений та має вихідні відомості [5, с. 13].

Для друкування необхідно мати відповідну друкарську форму, контрастну речовину, об’єкт, що сприймає зображення, та необхідні умови – тиск, температуру тощо. Друкарський процес реалізується за допомогою спеціального обладнання, яке внаслідок своєї багатофункційності є досить складним і в більшості випадків спеціалізованим для більшості матеріалів, форми об’єктів для нанесення зображення.

У поліграфії друкарські процеси є  основними у технологічному ланцюзі  виготовлення будь-якої продукції. Багатовіковий  досвід їх застосування утвердив оптимальність  ідеї механізму друку завдяки простоті, швидкості, керованості [16, с. 6-7].

Поліграфічне виконання газет  та журналів досить складний процес, основні  вимоги до якого розміщенні в таких  стандартах, як СОУ 22.2-02477019-03:2005 «Газети. Технічні умови» та СОУ 22.2-02477019-06:2006 «Журнали. Технічні умови».

Отже, поліграфічний процес полягає  у тому, щоб якомога точно відтворити ідентичні оригіналу примірники. Для того, щоб продукція була якомога  якіснішою, цей процес повинен супроводжуватися якісними матеріалами, новітнім обладнанням, та кваліфікованими спеціалістами.

 

Розділ 2. Вимоги щодо поліграфічного виконання газет

 

Винайдення друкарського верстата надало можливість широкого розповсюдження книгодрукування в усьому світі. Та становлення періодичного видання  затрималось більше ніж на століття та пройшло декілька етапів. Спочатку, приблизно в середині XVI століття, в Італії з’явилися листи новин, в яких були повідомлення про ціну, оголошення послуг та іншу комерційну інформацію. Такі листи стали з’являтися і в інших європейських країнах. Ці перші інформаційні видання були рукописні та мали різні назви – Zeitung, Avizo, Post, Relation, News, Courrier, Mercure, що означало в перекладі з відповідних європейських мов: лист, новини тощо. У Венеції подібний лист отримав назву  «gazetta» – за назвою серебряної монети, яку за неї платили. Як наслідок термін «газета» закріпився в Росії. Подібні листові видання, що виникли внаслідок розвитку торгівлі, не були періодичними та не мали певної програми.

Згідно класичним уявленням  істориків друку, перші друковані газети почали виходити на початку XVII століття в Бельгії (1605 р.), у Франції (1609 р.), Англії (1621 р.), згодом в Австрії та Німеччині. Вони виходили вже з певною періодичністю, як правило, один раз на тиждень. Але ідею газети, як періодичного видання в сучасному розумінні пов’язують з іменем французького медика Теофраста Ренодо, який в 1631 році приступив до видання щотижневика «La gazette».

Внаслідок втрати багатьох видань, документів та архівних джерел думки на історію  перших газет розходяться.

Так чи інакше, та до середини XVII століття газета як тип видання закріпилась, отримавши розповсюдження спочатку в Європі, а згодом в усьому світі [1, с. 15-16].

За стандартом газета – це періодичне газетне видання з постійною назвою, що виходить через певні, короткі проміжки часу, містить офіційні документи, оперативну інформацію і матеріали з актуальних громадсько-політичних, наукових, виробничих та інших питань, а також літературні твори, фотографії та рекламу [4, с. 19].

Газета може випускатися також протягом короткого часу, обмеженого періодом проведення певного заходу, конференції, фестивалю тощо.

Газета може мати додаток чи додатки  у вигляді окремих газетних випусків, і у вигляді газетно-журнальних видань, які мають самостійну назву, а також носіїв аудіовізуальної інформації.

Види газет:

• Громадсько-політична;
• Спеціалізована;
• Спеціальний газетний випуск [4, 19-20].

Титулом газети служить її заголовок, розміщений вгорі першої шпальти. Шпальта  газети має, як правило текст та ілюстрації. Текст на шпальтах розміщається у вигляді колонок, число яких (від 4 до 8) залежить від формату газети. Реєстраційно-випускні дані розміщають на останній шпальті. Газета відрізняється великою різнобарвністю заголовків, рубрик, набраних різними шрифтами [10, с. 21].

2.1. Формат

Формат видання ― розмір готового видання, що визначається шириною і довжиною сторінки видання у міліметрах чи шириною і довжиною аркуша паперу видання в сантиметрах із зазначенням частини, яку займає на ньому сторінка видання [5, с. 19].

Формат газети, вкладок і додатків до неї встановлює видавець залежно від обсягу газети та формату паперу і узгоджує їх з поліграфічним підприємством. Формат газети має відповідати форматові, зазначеному в свідоцтві про державну реєстрацію газети.

Граничний відхил від формату не має перевищувати 2 мм. Для газети, яку друкують на аркушній машині, дозволено граничний відхил від формату в межах +2 мм –5 мм.

Формат вкладки або додатка  може бути такий, як і формат газети, або становити частку від нього [12, с. 6].

2.2. Технічні вимоги до вкладок   і додатків

На сторінках газети, вкладки  додатка мають бути відтворені всі  елементи тексту та ілюстрацій. У газеті, вкладці, додатку не має бути неправильно розташованих сторінок, неправильно змонтованих шпальт і сторінок, дзеркального зображення.

Зображення на сторінках має  бути чітке, однакової контрастності  як в одному примірнику газети, так і в усьому тиражі [12, с. 6].

2.3. Кольори тексту і зображень

Текст чорною фарбою на кольоровому  або сірому фоні має відповідати таким вимогам:

 

Оптична густина фону за фільтром видності, одиниці	Кегель шрифту, п.,   не менше	Насиченість вічка шрифту
Менше 0,15	8 6* (не більше 1000 зн.) 7* (не більше 3000 зн.)	Світле (напівжирне)
0,15-0,30	8*	Напівжирне
0,31- 0,40	9*	Те саме
* – збільшений інтерліньяж

 

Інтервал оптичних густин між зображенням, відтвореним чорною фарбою, та папером  має бути не менше ніж 0,7 одиниці.

Кольорові зображення мають бути насичені та відповідати підписному аркушеві.

Фарби на зображенні мають бути суміщені. Для багатофарбової газети граничний відхил від суміщення фарб в центрі сторінки не має перевищувати 0,4 мм для жовтої фарби та 0,3 мм для інших фарб, а на краях не має перевищувати 1,0 мм для всіх фарб. Для двоколірних зображень, розташованих на віддалі до 3,0 мм, граничний відхил від суміщення зображень не має перевищувати 0,4 мм, а на віддалі, більшій ніж 3,0 мм, не має перевищувати 1,5 мм.

Зображення сторінок в газеті з  лицьового і зворотного боків  мають бути суміщені. Граничний відхил від суміщення не має перевищувати 2,00 мм [12, с. 7].

2.4. Поля

Поля (поліграфія) ― незадруковані ділянки вздовж периметра сторінки видання [5, с. 15].

Мінімальний розмір полів на сторінках  газети, яку друкують на аркушних машинах, має бути не менше ніж 5 мм, а газети, яку друкують на рулонних машинах – не менше ніж 10 мм.

Довжина проколини від графейки не має перевищувати 3мм [12, с. 7].

2.5. Недопустимі дефекти

У газеті не має бути:

• дефектів відтвореності шрифтів та (або) ілюстрацій, через які не можна прочитати текст та (або) роздивитись ілюстрацію (незадрукованих ділянок, чорнишів, розмазаної фарби, забитих фарбою ділянок тексту чи ілюстрацій, здвоєного зображення, несуміщення фарб, плям від фарби та мастила, фарбових смуг);
• макулатурних або чистих аркушів, аркушів з брудними полями [12, с. 7-8].

Отже, для якісного поліграфічного виконання газет необхідно дотримуватись  правил зазначених в стандарті, не ігнорувати дефекти. Адже це негативно впливає  на видання, так, як отриманий результат  знизить авторитет у читачів.

 

Розділ 3. Вимоги щодо поліграфічного виконання журналів

У другій половині XVI століття загальна потреба призвела до життя нове друковане  видання – журнал. Ним заповнювався великий проміжок між книгою та газетою; журнал з’явився такою проміжною формою видання, яка поєднала в собі і фундаментальність книги, і оперативність газети [1, с. 19].

За стандартом журнал – це періодичне журнальне видання, яке виходить під постійною назвою, має постійні рубрики, містить статті, реферати, інші матеріали з різних громадсько-політичних, наукових, виробничих та інших питань, літературно-художні твори, ілюстрації, фотографії.

Журнал може мати додаток чи додатки  у вигляді періодичних чи продовжуваних  видань а також носіїв аудіовізуальної  інформації.

Види журналів:

• Громадсько-політичний;
• Науковий;
• Науково-популярний;
• Виробничо-практичний;
• Популярний;
• Літературно-художній;
• Реферативний [4, с. 20-21].

Від книги журнал відрізняється  своєю періодичністю, оперативністю  виготовлення, більш ширшою тематикою, та різноманітністю змісту матеріалу. Журнали різняться між собою цільовим призначенням, періодичністю, спеціалізацією, об’ємом, оформленням, конструкцією, та іншими ознаками.

Будова журналу  залежно від оформлення та об’єму може бути різною: їх можуть випускати  як в переплеті так і в м’якій обкладинці.

В журналах, як і  в брошурах, немає форзацу, каптала, стрічки-закладки та корінцевого матеріалу. В іншому елементи журнального блоку  майже повністю збігаються з елементами книжного і брошурного блоків.

Блоки так званих тонких журналів (малооб’ємних та великого формату) представляють собою один чи два віддруковані зошити, внутрішні елементи яких відрізняються від елементів книжкового блока. Титул в таких журналів займає частину першої сторінки. Колонтитулу та шмуцтитулу в таких журналів немає [10, с. 20-21].

3.1. Формат

Формат журналу повинен бути встановлений видавцем залежно від  змісту і цільового призначення  журналу з урахуванням вимог  ГОСТ 5773 і бути постійним упродовж року [13, с. 10].

Формати журнальних видань [2, с. 2]:

Розмір аркуша,мм	Доля аркуша	Умовне позначення	Розміри (мм)
			максимальний	мінімальний
700х1080	1/8	70х108/8	265х340	257х333
600х900	1/8	60х90/8	220х290	205х275
600х840	1/8	60х84/8	205х290	200х285
840х1080	1/16	84х108/16	205х260	192х255
700х1080	1/16	70х108/16	170х260	158х255
700х1000	1/16	70х108/16	170х240	158х230
600х900	1/16	60х90/16	145х215	132х205
840х1080	1/32	84х108/32	130х200	123х192
700х1080	1/32	70х108/32	130х165	125х165

 

Відхил від формату не повинен  перевищувати ±3 мм в межах тиражу. Формат додатку до журналу чи вкладки може відрізнятися від формату журналу [13, с. 10].

3.2. Розміри полів

Розміри полів, в тому числі корінцевого, мають становити не менше 10 мм. Допустимий відхил установлених розмірів корінцевого  і верхнього (головкового) полів в межах тиражу не повинен бути більший ніж ±3 мм. Перекіс корінцевого поля не повинен перевищувати 2,0 мм [13, с. 10].

3.3. Способи друку

Журнали можуть бути надруковані офсетним чи високим способом [13, с. 11].

Хоча технічні принципи офсетного друку залишаються незмінними, використовувані в книговиданні офсетні друковані машини можна поділити на три основні категорії. Це малі офсетні машини, листові офсетні машини та рулонні офсетні машини [8, с. 250].

Найбільш поширеною проблемою  пов’язаною з офсетним друком є баланс краски й води. Якщо на формі з’явиться надлишок води, отримані кольори будуть не насищенні [15, с. 41].

Високий друк не підійде якщо різнобарвна кольорова гама [15, с. 161].

Спосіб друкування обирають з урахуванням фарбовості журналу (одно-, дво- і багатофарбові), характеру ілюстрацій (штрихові або/та растрові), кількості ілюстрацій (текстові – до 5 % ілюстрацій і ілюстраційні – до 70 % ілюстрацій), призначення та інших особливостей.

Ілюстрації, що друкуються окремо від  тексту, обкладинки, додатки чи/та вкладки до журналів допускається друкувати способом, що відрізняється від способу друкування журналів, до яких вони відносяться. Для журналів малого обсягу і певного призначення (наприклад, популярних, науково-популярних тощо) обкладинку дозволено друкувати разом з основним текстом [13, с. 11].

3.4. Кольори шрифтів і зображень

Зображення на сторінках повинні  відповідати оригінал-макету. Кольори  багатофарбових ілюстрацій мають відповідати  за тонопередачею підписному відбитку.

Контури сторінок видання з лицьового і зворотного боків мають співпадати. Неспівпадання контурів не повинно перевищувати 2 мм.

Фарби на зображенні мають бути суміщені. Відхил від суміщення фарб не повинен  перевищувати 0,2 мм [13, с. 11].

3.5. Скріплення

Спосіб скріплення журналу залежить від його обсягу і призначення, він може бути скріплений зшиванням дротом ззовні або з відступом, зшиванням нитками, не зшивним клейовим способом [13, с. 11].

3.6. Типи обкладинок

Залежно від обсягу журнали можуть бути виготовлені в обкладинці типу 1, 2.1, 3 чи 4.2 згідно з ГСТУ 29.4 або без неї [13, с. 11].

Тип 1 – проста обкладинка для покриття блока вкладанням (тобто всі аркуші складені в один зошит), цілісно-картонна обрізна. Така обкладинка являє собою  складений навпіл аркуш, що накидається на зошит і скріплюється дротом. Виготовляється найчастіше з паперу.

Тип 2.1 – проста обкладинка для звичайного покриття блока, скомплектованого підбиранням. Скріплюється позошитно нитками на марлі і без неї. Така обкладинка не має клапанів.

Тип 3 – проста обкладинка для покриття блока підбиранням; приклеюється до прямого корінця блока, завтовшки  менше 14 мм, а також частково (на ширину кількох міліметрів) до корінцевого  поля передньої і задньої частини  сторінок блока. Обкладинка типу 3 застосовується частіше за тип 2.

Тип 4.2 – складена обкладинка з  окантованим корінцем. Для боковин  застосовують папір або тонкий картон (0,3-0,5 мм), для корінця – палітурний матеріал. Боковини обкладинки підбирають із блоком як звичайні аркуші і скріплюють клеєм, нанесеним на окантований нетканим матеріалом або тканиною корінець. Тип 4.2. із суперобкладинкою, наклеєною поверх звичайної обкладинки, із загнутими широкими клапанами, причому згини виступають за передній край блока [3].

За технологічних можливостей поліграфічного підприємства допускається виготовлення обкладинок інших типів: коротка клапанова обкладинка; подовжена клапанова обкладинка; обкладинка з "флаєром"; швейцарська брошура тощо.

Обкладинки журналів можуть бути задруковані  в 1–4 і більше фарб. Обкладинки журналів дозволено оздоблювати тисненням фольгою чи нанесенням прозорого полімеру (лакування чи припресовування плівки) [13, с. 11].

3.7. Вихідні відомості, розміщені на корінці

Корінець блока ― місце скріплення зошитів чи аркушів у блок [5, с. 16].

Вихідні відомості ― сукупність даних, що характеризують видання та призначені для його оформлення, бібліографічного оброблення, статистичного обліку та інформування споживачів [5, с. 19].

На корінці обкладинки журналу, товщина блока якого становить понад 7 мм, мають бути надруковані назва журналу, номер (число) та рік видання; на корінці товщиною блока до 7 мм –  за узгодженням з поліграфічним підприємством [13, с. 12].

3.8. Дефекти, за якими бракують примірник журналу

Примірник журналу повинен бути забракований за виявлення таких його дефектів:

• дефекти відтворення шрифту та ілюстрацій, за яких неможливе читання тексту та сприймання зображення: незадруковані ділянки, чорниші, розмазана фарба, багато забитих фарбою ділянок тексту чи зображення, здвоєний друк;
• неправильно розміщені зображення чи складові частини журналу;
• наявність у журналі макулатурних чи чистих аркушів;
• некомплектність і непослідовність блока;
• наявність брудних чи з механічними пошкодженнями аркушів, які порушують зручність читання чи сприймання зображення;
• випадання елементів блока;
• дефекти друкування чи тиснення на обкладинці (пропушені елементи зображення, тексту, осипання фольги, наявність бруду, розмазаного зображення);
• наявність на обкладинці зморшок, жолоблення, складок, механічних пошкоджень;
• відсутність скоб чи наявність незагнутих скоб, неправильне розташування скоб, що затруднює читання;
• зморщеність корінця через надлишок клею;
• дефекти лакування чи припресовування плівки: нерівний плямистий шар лаку, пузирі, зморшки, складки, відшарування чи механічне пошкодження полімеру;
• погане розкривання журналу, надриви на першій і останній сторінках блока [13, с. 12].

Отож, журнальне видання буде якісним  в поліграфічному плані, якщо буде дотримано правил зазначених у стандарті. Не слід особливо ігнорувати дефекти за якими бракують примірник, слід звернути увагу на спосіб скріплення, розміри полів, насиченість кольорів тощо.

 

Розділ 4. Поліграфічне виконання на прикладі українських газетних та журнальних видань

Ринок друкованої продукції останнім часом невпинно та динамічно змінюється. Збільшується попит на багатокольорові високоякісні видання, випущені малими тиражами. Зросла і кількість виробників видавничо-поліграфічної продукції.

У таких умовах зростають вимоги до якості друкованої продукції; вони частково компенсуються впровадженням в Україні нових технологічних процесів, сучасного обладнання, нових досконалих поліграфічних матеріалів, потрібного програмного забезпечення комп’ютерних систем [7, с. 8].

Та нажаль на практиці часто зустрічаються помилки в поліграфічному виконанні. Тому аналізуючи газетні та журнальні видання ці помилки будуть зазначатися.

4.1. Газети

На основі проведеного дослідження  можна укласти план за яким буде проведено аналіз газетних видань. Спочатку проаналізуємо видання на дотримання формату, потім перейдемо до зображень, далі проаналізуємо зображення сторінок. Наступний етап аналізу – відтворення тексту. Далі спробуємо знайти чи є у газетах дефекти, які псують загальний вигляд видання. Та на кінець проаналізуємо чи справді видання з дефектами за наявності яких бракують примірник не пускають в друк.

Поліграфічне виконання газет  на практиці не таке ідеальне, як в теорії. Є видання, які більш якісні, є  такі, в яких трапляються певні  поліграфічні помилки, а є й такі, в яких досить багато помилок та дефектів. Найбільш оптимальна ситуація з форматом. У аналізованих виданнях немає відхилень від формату. А от ситуація з розміщеними у виданнях зображеннями є більш критичною. Прикладом нечіткого зображення є Додаток 1. Як ми бачимо зображення досить розмите і текст, що розташований на ньому є нечитабельним. Також прикладом неякісного зображення є Додаток 2. І хоча фото не заважає сприйняттю матеріалу, але все ж понижує авторитет видання.

Прикладом хорошого кольорового насиченого зображення може послугувати Додаток 3. Адже спостерігається насиченість кольору та точність відтворення.

Зображення сторінок в газеті з  лицьового і зворотного боків  мають бути суміщені. Граничний відхил від суміщення не має перевищувати 2,00 мм як зазначено у відповідному стандарті. Та в деяких виданнях це порушується. Зокрема в газеті «Україна-Центр» майже на кожній сторінці є відхил на 4,00 мм.

Щодо неякісного відтворення тексту, то тут теж трапляються дефекти. Наприклад, у Додатку 4. Як ми бачимо заголовок з правого боку більш насиченого сірого кольору, а з лівого світліший, що є помилкою.

Трапляються у поліграфічному виконанні  газет і такі дефекти, які не заважають  читанню матеріалів, але псують загальне враження про видання та понижують авторитет у читача. Прикладом саме такого дефекту є Додаток 5. Як бачимо на сторінці є засохлі краплі фарби. Також ще одним таким прикладом є Додаток 6. На ілюстрації є пляма чорної фарби.

Як відомо одним з недопустимих дефектів у відтворенні газети є  дефект відтвореності ілюстрацій. Проте у деяких виданнях такий дефект зустрічається. Зокрема Додаток 7 та Додаток 8 є цьому приклад. Це нечіткі, розмиті зображення, які не сприймаються оком. Що найбільш вражає, так це розмір цих дефективних зображень. Адже в Додатку 8 ці два зображення розташовані на пів сторінки. В Додатку 9 на зображення взагалі перевівся текст зі зворотної сторінки. До того ж такі перенесення фарби з лицьового на зворотний бік є поширеним явищем у газетних виданнях. Що не тільки псує враження про саме видання, а й інколи навіть заважає читабельності тексту.

4.2. Журнали

Почнемо аналіз журналів з укладання  плану за яким буде проведено дослідження. В першу чергу слід проаналізувати видання на помилки, що залежать від  неякісних матеріалів. Далі перейдемо до формату, після чого подивимось на дотримання розмірів полів. Потім звернемо увагу на кольори, їх насиченість та зображення сторінок. І на останок проаналізуємо способи скріплення та вихідні відомості розміщені на корінці.

У поліграфічному виконанні журнали не далеко відійшли від газет. Тут також є безліч помилок. Цікаво, що якість поліграфічного виконання саме журналів залежить в першу чергу від його популярності. Адже саме в популярних журналів є кошти на якісний папір, на лакування тощо. А матеріали займають не останнє місце у поліграфічному виконанні. Так, у деяких аналізованих журналів за наявності дешевого газетного паперу спостерігаються часті переводи фарби на іншу сторінку видання (Додаток 10), (Додаток 11). Це явище дуже псує враження про видання. Також у журналах з таким папером є ще одна поширена проблема. Це просвіщення ілюстрацій з лицьового на зворотний аркуш. Прикладом цього може бути Додаток 12.

Ситуація з форматом видання  більш оптимальна. Хоча зустрічаються  такі помилки, коли обкладинка журналу менша за блок видання, в зв’язку з чим блок видання виступає за обкладинку і це є досить негарно.

Як відомо, розміри полів, в тому числі корінцевого, мають становити  не менше 10 мм. Допустимий відхил установлених розмірів корінцевого і верхнього (головкового) полів в межах тиражу не повинен бути більший ніж ±3 мм. Але є такі видання, в яких розміри корінцевого поля катастрофічно малі.

Ще однією розповсюдженою помилкою серед журнальних видань є не насиченість  кольорів. Прикладом служить Додаток 13.