Виробнича потужність підприємства і його підрозділів

Міністерство освіти і науки України

 

 

 

 

 

 

 

Курсова робота

 

з дисципліни «Економіка підприємства»

на тему «Виробнича потужність підприємства і його підрозділів»

 

 

 

 

 

 

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………..….3

1 Теоретичні підходи до визначення категорії «виробнича потужність підприємств»…………………………………………………………………......5

  1.1 Поняття та види виробничої потужності………………………….…5

  1.2 Інформаційна база визначення виробничої потужності………….…9

  1.3 Факторні показники виробничої потужності підприємства……….12

2. Методичні основи визначення виробничої потужності підприємств……18

2.1 Проблемні моменти в розрахунку виробничої потужності……….18

2.2 Система показників визначення виробничої потужності підприємств………………………………………………………………………20

2.3 Перспективи вдосконалення методики розрахунку……………..…28

3 Розрахунок виробничої потужності технологічно спеціалізованих

виробничих одиниць на прикладі ТОВ «Фрунзе-Електрод»…………………31

3.1 Загальна характеристика підприємства…………………………….31

3.2 Розрахунок потужності виробничих одиниць підприємства ТОВ«Фрунзе-Електрод» …………………………………………………….…33

3.3  Рекомендації щодо оптимізації  виробничої потужності ТОВ «Фрунзе-Електрод»…………………………………………………………..…36

4 Техніко-економічне  обґрунтування раціонального вибору  технологічного процесу……………………………………………………………………….…..39

Висновки…………………………………………………………………………48

Список використаної літератури…………………………………………….…49

 

Вступ

На сучасному етапі очевидно, що успіху набувають господарські структури, що невпинно вдосконалюють себе, аналізують свій стан та положення, ставлять перед собою цілі, відшукують та примножують резерви і потенціал, оптимально організовують свою господарську діяльність.

Функціонування сучасних промислових  підприємств, що є основою української  економіки та створюють переважну  частку ВВП, прямо пов’язане з мистецтвом управління виробничими потужностями, що є їх основою та забезпечує підприємствам досягнення своїх цілей та виконання місії. Розуміння внутрішніх механізмів управління цим важелем є запорукою вірного та твердого поступу на шляху розвитку не тільки окремого підприємства, але й економіки держави в цілому. 

Управління завантаженням виробничих потужностей підприємства в умовах багатовекторності та варіативності, багатофакторності здійснення господарської  діяльності є дуже складним процесом, що вимагає досконалого розуміння предмету управління, визначальних факторів, причин, наслідків та умов його прояву у контексті економічних законів. Дослідження даної проблеми ведеться досить тривалий час. Особливий внесок належить таким авторам, як Ґ.М. Тарасюк, Л.Г. Шваб, С.Ф.Покропивний.

Актуальність роботи полягає у необхідності науково-методичного дослідження поставленої проблеми, розробки практичних рекомендацій по оптимізації управління виробничими потужностями (на прикладі ТОВ «Фрунзе-Електрод»).

У зв'язку з переходом України  на ринкові форми господарювання продовження досліджень та розширення горизонту науково-методичних підходів до управління виробничими потужностями, особливо у частині їх завантаження, є необхідною та нагальною потребою, оскільки стан більшості основних, виробничих фондів підприємств країни є вкрай незадовільним.

Метою даної роботи є визначення та розробка перспектив вдосконалення  механізму      розрахунків  завантаженням  виробничих

потужностей.

Об’єкт дослідження – виробничі потужності ТОВ «Фрунзе-Електрод»..

 Завданнями роботи є:

• розглянути сучасні наукові підходи щодо визначення виробничої потужності підприємств та систему її показників;
• визначити фактори, що впливають на виробничу потужність;
• розрахувати виробничу потужність виробничих одиниць ТОВ «Фрунзе-Електрод»;
• виявити перспективи вдосконалення методики розрахунку та запропонувати рекомендації щодо оптимізації виробничої потужності ТОВ «Фрунзе-Електрод»;

 

 

1 Теоретичні підходи до визначення категорії «виробнича потужність підприємств».

  1.1 Поняття та види виробничої потужності

 

Виробнича потужність підприємства - це максимально можливий випуск продукції необхідної якості в передбаченій номенклатурі за певний час (зміну, добу, місяць, рік) при повному завантаженні обладнання та виробничих площ у прийнятому режимі роботи з урахуванням застосування передової технології, організації виробництва і праці.[5]

 Виявлення виробничих потужностей, які будуть функціонувати в плановому періоді, - є найважливішим моментом техніко-економічного обґрунтування плану випуску продукції.

 Обґрунтування виробничої  програми виробничою потужністю  проходить два етапи:

1. Визначення максимального обсягу випуску виробів, який повинен бути забезпечений наявною виробничою потужністю підприємства.

2. Обчислення необхідної кількості введення в дію нових (додаткових) потужностей за рахунок технічного переозброєння або розширення підприємства.

Існує декілька підходів різних науковців до класифікації виробничої потужності. Розрізняють перспективну, проектну та діючу потужність підприємства (у деяких джерелах можна зустріти назви: проектна, поточна, резервна).

Перспективна виробнича  потужність відбиває очікувані зміни  номенклатури продукції, технології й  організації виробництва, закладені  в плановому періоді.

Проектна виробнича  потужність являє собою величину можливого випуску продукції  умовної номенклатури в одиницю  часу, задану при проектуванні чи реконструкції виробничої одиниці. Вона є фіксованою величиною тому, що розрахована на постійну умовну номенклатуру і постійний режим роботи. За період проектування (1-2 роки), будівництва (2-5 років) і освоєння потужності (1-2 роки) значно змінюється номенклатура продукції, що випускається, а також ряд технологічних характеристик устаткування. Тому проектна потужність перестає відбивати дійсні можливості підприємства. Вона буде оптимальною за умови, що обсяг, склад і структура запроектованої продукції відповідають обсягу, складу та структурі попиту на цю продукцію.

Розрізняють також ефективну  виробничу потужність, яка характеризується тим, що в конкурентних реальних умовах забезпечує отримання максимального прибутку. Вона менша або дорівнює проектній.

Діюча потужність підприємства (цеху, лінії, агрегату) визначається періодично у зв'язку зі зміною умов виробництва (номенклатури і структури трудомісткості продукції) або перевищенням проектних показників і відбиває його потенційну здатність виробити протягом календарного періоду максимально можливу кількість продукції, передбаченої планом. Вона має динамічний характер і змінюється відповідно до організаційно-технічного розвитку виробництва. Тому її характеризують кілька показників (рис.1.1)

Рис.1.1 – Показники, що характеризують діючу виробничу  потужність підприємств

При визначенні вхідної виробничої потужності враховуються:

• проведення заходів щодо ліквідації «вузьких місць» протягом планового року;
• збільшення кількості устаткування чи заміна його на більш продуктивне;
• перерозподіл робіт між окремими групами устаткування та між виробничими підрозділами;
• можливість збільшення змінності роботи устаткування чи ділянок, що лімітують випуск продукції.

Під  "вузьким місцем" розуміють невідповідність потужностей  окремих цехів, дільниць, груп устаткування потужностям відповідних підрозділів до встановленої потужності усього підприємства, цеху. Тобто такими є підрозділи, пропускна спроможність яких найменша у порівнянні з іншими.[4]

Вихідна потужність підприємства визначається з обліком:

• намічених при визначенні вхідної потужності заходів щодо ліквідації «вузьких місць»;
• запровадження в дію нових потужностей, у тому числі за рахунок розширення, реконструкції, модернізації, автоматизації, а також за рахунок здійснення заходів щодо підвищення ефективності виробництва.

Частина цих заходів  випливає із стратегічного плану розвитку підприємства на рівні поточних завдань, а частина з них передбачається при розробці поточних планів, виходячи з умов функціонування, які змінилися, та організації виробництва.

Вихідна виробнича потужність у  вартісному виразі, тобто потужність на кінець розрахункового періоду (року) ( , грн), обчислюється за формулою[11]:

 = + -       (1.1)

 

де  - виробнича потужність на початок періоду, грн.;

- введена в плановому періоді  виробнича потужність, грн.;

- виведена за плановий період  виробнича потужність, грн.

Середньорічна виробнича  потужність ( ) підприємства, цеху, обчислюється за формулою:

     (1.2)

де к - кількість місяців експлуатації обладнання з певною потужністю протягом року.

У загальному вигляді виробнича  потужність провідного цеху, дільниці, або групи технологічного устаткування з виготовлення однорідної продукції може бути визначена за такою формулою:

   (1.3)

де  - потужність виробничого підрозділу підприємства, од.прод.;

продуктивність устаткування у  відповідних од. за годину;

-  ефективний річний фонд  часу роботи од. устаткування, год;

- середньорічна кількість устаткування[11]

Виробнича потужність визначається різними вимірниками:

• натуральними;
• умовно-натуральними;
• вартісним (у багатономенклатурних виробництвах) вимірником.

При обчисленні потужності для визначення обсягу однорідної продукції  використовуються натуральні показники - штуки, метри квадратні, метри кубічні, тонни, погонні метри й інші. Однак натуральні показники не дозволяють при визначенні потужності підприємства порівнювати й аналізувати виробництво продукції за складністю і трудомісткістю виробів. Тому, з метою спрощення розрахунку виробничої потужності при широкій номенклатурі виробів, що випускаються підприємством, продукція різних найменувань поєднується в групи за ознакою конструктивної, технологічної та іншої подібності. Кожна така група приводиться за трудомісткістю до базового виробу-представника. тобто до умовно-натуральних показників. Виріб-представник може мати найбільшу питому вагу по кількості і трудомісткості/Застосування умовно-натуральних показників дозволяє привести усі види однорідної продукції з різними характеристиками до одного виду, прийнятого за базу. Для цього використовуються перевідні коефіцієнти, що відбивають трудомісткість та складність продукції, що випускається: умовна банка (на консервних підприємствах), тонна умовного палива (у видобувній промисловості) та ін. На підприємствах з багатономенклатурним виробництвом для розрахунку потужності використовуються вартісні показники. Так, виробнича потужність верстатобудівного заводу може бути розрахована як сума добутків потужності по кожному виду верстатної продукції в натуральному вимірі (штуках) на його оптову ціну. З цією метою використовуються, як правило, порівнянні оптові ціни.[8]

 

1.2 Інформаційна база визначення виробничої потужності.

 

Розрахунки, за яким визначається виробнича потужність підприємства виконуються технологічними та економічними службами підприємства.

Вихідні дані та послідовність розрахунків  представлена на рис. 1.2.

Для розрахунку виробничої потужності необхідно мати наступні дані:

1. корисний фонд робочого часу одиниці обладнання;
2. кількість одиниць обладнання;
3. продуктивність обладнання;
4. трудомісткість виробничої програми;
5. досягнутий коефіцієнт виконання норми виробітку .[16]

Виробнича потужність підприємства визначається за потужністю провідних цехів, дільниць, поточних ліній, станків (агрегатів) з урахуванням заходів щодо ліквідації "вузьких місць" та можливої кооперації виробництва.

 

 

 

 

Рис. 1.2 – Вихідні дані та послідовність розрахунків виробничої потужності підприємства[17]

До провідних належать ті виробничі підрозділи підприємства, які виконують головні технологічні процеси і мають вирішальне значення для забезпечення випуску профільних видів продукції.

Виробничу потужність підприємства визначають за всією номенклатурою  профільної продукції. При цьому проводять можливе звуження номенклатури, об'єднуючи окремі вироби в групи за конструктивно-технологічною єдністю з визначенням для кожної із них базового представника. Решту виробів даної групи приводять до характеристик трудомісткості.[14]

Якщо підприємство випускає кілька видів продукції, то виробнича потужність визначається окремо для кожного виду виробів.

У розрахунки виробничої потужності підприємства включають:

а) усе діюче  і недіюче внаслідок несправності, ремонту та модернізації устаткування основних виробничих цехів;

6)устаткування, що перебуває на складі і має бути введене в експлуатацію в основних цехах протягом  розрахункового періоду;

в) понаднормативне резервне устаткування;

г) понаднормативне устаткування допоміжних цехів, якщо воно аналогічне технологічному устаткуванню основних цехів.

Виробничу потужність підприємства треба обчислювати  за технічними або проектними нормами продуктивності устаткування, використання виробничих площ і трудомісткості виробів, нормами виходу продукції з урахуванням застосування прогресивної технології та досконалої організації виробництва. [19]

Для розрахунків  виробничої потужності підприємства береться максимально можливий річний фонд часу (кількість годин) роботи устаткування. На підприємствах із безперервним процесом виробництва таким максимально можливим фондом часу роботи устаткування є календарний фонд (8760 годин на рік) за мінусом часу, необхідного для проведення ремонтів і технологічних зупинок устаткування.

Для підприємства з дискретним процесом виробництва  фонд часу роботи устаткування визначають, виходячи з фактичного режиму роботи основних цехів та встановленої тривалості змін у годинах із відрахуванням часу на проведення ремонтів устаткування, вихідних і святкових днів.

У сезонних виробництвах фонд часу роботи устаткування регламентується встановленим режимом роботи підприємства (за технічним проектом) з урахуванням забезпечення оптимальної кількості днів роботи окремих технологічних цехів (ліній).

Розрахунок  виробничої потужності підприємства повинен  проводитись у такій послідовності: агрегати з групи технологічного обладнання - виробничі дільниці - цехи корпуси, виробництва) - підприємство у цілому.[10]

1.3 Факторні показники виробничої потужності підприємства

 

Виробнича потужність промислового підприємства залежить від ряду факторів, що здійснюють прямий і непрямий вплив на її величину (рис. 1.3).

До основних факторів, що безпосередньо визначають виробничу потужність діючого підприємства відносяться:

• номенклатура й асортимент продукції, що випускається;
• кількість виробничого устаткування;
• одинична потужність (продуктивність) устаткування;
• трудомісткість одиниці продукції;
• розмір виробничих площ;
• режимний фонд часу роботи підрозділів основного виробництва;
• ефективний фонд часу роботи устаткування в підрозділах

основного виробництва.

Номенклатура й асортимент продукції визначають величину виробничої потужності по трьох напрямках:

а) по-перше, номенклатура й асортимент продукції визначають об'єкти розрахунку виробничої потужності підприємства;

б) по-друге, широта номенклатури й асортименту продукції, що випускається, визначають рівень спеціалізації підприємства;

в) розходження в питомій трудомісткості (машиномісткості) окремих видів продукції обумовлюють (за інших рівних умов) різну величину виробничої потужності для різних варіантів номенклатурного й асортиментного плану підприємства.

При розрахунку виробничої потужності включається все устаткування, закріплене за основними цехами підприємства (у т.ч. непрацююче внаслідок несправності, ремонту і модернізації), а також устаткування на складі, призначене до введення в основних цехах у розрахунковому році.

Рисунок 1.3 – Визначні фактори виробничої потужності[23]

Не приймається в  розрахунок:

• резервне устаткування;
• устаткування дослідно-експериментальних дільниць;
• устаткування, яке використовується для навчання учнів.

Одинична потужність устаткування (верстатів, агрегатів) визначається паспортними даними про їхню часову (змінну) продуктивність. Потужність вузькоспеціалізованих агрегатів виражається, як правило, у натуральних показниках продукції, що випускається, чи переробки сировини.

Наприклад, у машинобудуванні в експлуатації знаходиться величезний парк металообробних верстатів і машин, на яких виготовляється широка номенклатура деталей, вузлів, виробів. Тому одинична потужність зазначеного устаткування частіше визначається не в показниках готової продукції, а в умовно-натуральних показниках - деталекомплектах, деталепредставниках.

При розрахунку виробничої потужності застосовуються прогресивні норми трудомісткості продукції, окремих вузлів і деталей (деталекомплектів). При цьому враховується досягнутий і планований відсоток виконання норм виробітку.

До виробничих площ, що враховується при розрахунку виробничої потужності, відносять площі, зайняті виробничим устаткуванням, верстатами, складальними стендами, транспортними засобами, запасами деталей і вузлів на робочих місцях, проходами між устаткуванням і робочими місцями (крім магістральних проїздів).

Розмір виробничих площ визначає кількісний склад парку технологічного устаткування в цехах основного виробництва, а також кількість робочих місць (кількість одночасно виготовлюваних виробів) у складальних цехах (дільницях) за умов стендового складання продукції.

Величина виробничої потужності знаходиться у прямій залежності від часу роботи підрозділів основного виробництва підприємства і виробничого устаткування. При розрахунку виробничої потужності для окремих виробничих підрозділів підприємства, груп устаткування й окремих верстатів (агрегатів) визначають фонди часу: календарний, режимний (номінальний) і ефективний (дійсний, корисний). Зазначені фонди часу обчислюються в днях і годинах.

Календарний фонд часу виробничого обладнання є базою для розрахунку інших видів фонду робочого часу і визначається за формулою:

*t      (1.4)

де - число днів у певному календарному періоді,

t – число годин роботи на добу

Режимний, або номінальний фонд робочого часу машини обчислюється за формулою:

     (1.5)

де  - число днів у певному календарному періоді,

- число неробочих днів у  певному календарному періоді;

t – середнє число годин роботи агрегату на добу в робочі дні по прийнятому режиму змінності та з врахуванням скороченої тривалості зміни в передвихідні та в передсвяткові дні.

Плановий  (Фп) фонд робочого часу обладнання дорівнює різниці між режимним (номінальним) фондом (Фр) і сумою витрат часу на ремонт, налагодження, переналагодження цього обладнання протягом планового періоду:

   (1.6)

де Тtp, t_p - витрати часу на ремонт даного обладнання, відповідно в годинах та у відсотках до режимного фонду;

Ttn, t_n - витрати часу на налагодження, переналагодження обладнання відповідно в годинах та у відсотках до режимного фонду.

Він використовується в розрахунках виробничої потужності, але не при плануванні випуску продукції.[23]

Розглянуті вище фактори  є факторними показниками або факторами виробничої потужності першого рівня, тому що вони безпосередньо (прямо) враховуються при визначенні її величини. В економічній літературі їх частіше ідентифікують з інформаційною базою розрахунку величини виробничої потужності підприємства.

До найважливіших факторів виробничої потужності другого рівня, що справляють непрямий вплив на величину виробничої потужності підприємства і опосередковано враховуються при визначенні її величини, відносяться:

• спеціалізація і кооперування підприємства (виробництва);
• якість предметів праці;
• рівень організації праці;

♦ кваліфікація виробничого  персоналу та ін.[9]

Виробнича потужність багато в чому визначається рівнем спеціалізації і кооперування підприємства. Розвиток даних форм громадської організації виробництва є необхідною і найважливішою передумовою механізації й автоматизації виробничих процесів, впровадження прогресивного високопродуктивного устаткування, поліпшення виробничої структури підприємства, підвищення уніфікації і стандартизації конструкцій виробів і т.ін. У кінцевому підсумку розвиток спеціалізації і кооперування виробництва обумовлює зниження питомої  трудомісткості продукції і підвищення одиничної продуктивності технологічного устаткування, що за інших рівних умов забезпечує збільшення виробничої потужності підприємства (виробництва).

Якість предметів праці (сировини, матеріалів, напівфабрикатів) впливає на часову продуктивність технологічного устаткування і трудомісткість одиниці продукції, а отже, і на величину виробничої потужності. Характер цього впливу полягає в наступному:

• процентний вміст корисної речовини (заліза в руді, сухих речовин у томатах, цукру в цукровому буряку, олії в зернах соняшника) визначає вихід продукту з одиниці перероблюваної сировини, тобто часову продуктивність устаткування в одиницях готової продукції;
• якість заготовок, що характеризується ступенем наближення їх геометричних параметрів до параметрів деталей, що виготовляються (що багато в чому залежить від рівня прогресивності застосовуваної технології), визначає машиномісткість металорізальних операцій і, відповідно, трудомісткість одиниці продукції.

Рівень організації  праці впливає як на величину норм виробітку, так і на ступінь їх виконання виробничими робітниками, що багато в чому визначає прогресивну трудомісткість одиниці продукції, а отже, і величину виробничої потужності.

Кваліфікаційний і культурно-освітній рівень виробничого персоналу багато в чому визначає можливості впровадження сучасних наукомістких технологій і, як наслідок, ступінь прогресивності застосовуваних технологічних процесів, а відповідно і одиничну продуктивність устаткування. Значний вплив рівень кваліфікації робітників справляє і на ступінь виконання норм виробітку, визначаючи прогресивну трудомісткість одиниці продукції.

Крім зазначених факторів, у ринковій економіці при обґрунтуванні виробничої потужності проектованих підприємств (виробництв) у процесі бізнес-планування необхідно також враховувати:

• ємність і потенціал ринку збуту;
• прогнозний обсяг продажів продукції підприємства;
• обсяг беззбитковості виробництва (точку беззбитковості);
• необхідність збільшення виробництва в перспективі.[2]

Ємність і потенціал  ринку визначає максимально можливий обсяг продажів на цільовому ринку, і на цій основі - максимальну величину обсягу реалізації продукції проектованим підприємством (а також і його виробничу потужність) в умовах 100%-го охоплення ним цільового ринку. Даний фактор варто враховувати при розрахунку виробничої потужності підприємств-монополістів, а також при організації виробництва нової ексклюзивної продукції.

Прогнозний обсяг продажів продукції підприємства визначає граничну величину виробничої потужності підприємства, що працює на конкурентному ринку. Цей обсяг є похідним від трьох факторних показників:

а) величини попиту на цільовому ринку;

б) рівня конкурентоспроможності продукції проектованого підприємства;

 в) потужності маркетингової  програми підприємства.

 

2 Методичні основи визначення виробничої потужності підприємств 2.1 Проблемні моменти в розрахунку виробничої потужності

 

Під час визначення виробничої потужності на підприємствах часто стикаються з рядом проблемних моментів. При визначенні середньорічної потужності методика, наведена в розділі 1.1, застосовується у випадках, коли в плані розвитку підприємства передбачений конкретний місяць введення нових виробничих потужностей. Якщо поточним планом капітального будівництва або організаційно техничних заходів передбачаються терміни введення потужностей не по місяцям, а по кварталам, то при розрахунку середньорічної потужності вважається, що вони будуть вводитися у середині планованих кварталів.

При розробці середньо- та довгострокових планів неможливо передбачити не тільки місяць, але і квартал, в якому будуть введені додаткові потужності. У цьому випадку при розрахунку їхніх середньорічних величин період дії  потужностей, які вводяться приймається в розмірі 0,35 року.[7]

При розрахунку виробничої потужності вихідною інформаційною базою є технічні паспорти робочих місць, устаткування, в яких зазначена їх одинична потужність. Інформація у паспорті може бути недостовірною, або не точною у зв’язку з чим, значення виробничої потужності підприємства може бути необ’єктивним.

Найважливішою умовою коректного розрахунку виробничої потужності є  правильний вибір основної виробничої одиниці.

Під провідним цехом  розуміється цех основного виробництва, у якому виконується найбільший обсяг робіт чи найважливіші стадії виробничого процесу виготовлення продукції.

У машинобудуванні провідними зазвичай є механічні цехи, однак  у залежності від конкретних виробничих умов у якості провідних можуть прийматися й інші цехи (наприклад, ливарний чи складальний). На підприємствах текстильної промисловості провідними є прядильні або ткацькі цехи (виробництва) Провідною дільницею вважається така виробнича дільниця, на якій виконуються найважливіші для цеху часткові виробничі процеси і яка відіграє вирішальну роль у виконанні виробничої програми цеху.

Наприклад, провідною  дільницею механічного цеху частіше  приймається дільниця металорізального устаткування (окремих груп металорізальних верстатів) або дільниця верстатів із ЧПУ.

Провідною групою устаткування (машини чи агрегату) вважається таке устаткування, на якому здійснюються найголовніші на дільниці технологічні операції з виготовлення продукції.