Вирощування ремонтного молодняку курей кросу "Кобб-500"

ЗМІСТ

ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  . . . . . . . . . . . . . .3

1.Вирощування ремонтного  молодняку для комплектування                    батьківського стада м’ясних курей (пояснювальна записка). . . . . . . . . . . .. 5

1.1. Перспективні кроси  м’ясних курей, які використовують       в Україні. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5

1.2. Біологічні особливості ремонтного молодняку. . . . . . . . . . . .. . . . . . . .6

1.3. Оцінка та сортування  добового молодняку. . . . . . . . . . . . . . . .. . . . . . . 11

1.4. Годівля ремонтного молодняку . . . . . . . . . . . . . . . . . .  . . . . . . . . . . . .13

1.5. Утримання ремонтного молодняку . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . . . . 15

 

2. Розрахунок цеху вирощування ремонтного молодняку м’ясних                рркурей (розрахункова частина) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  . . . . .20

2.1. Індивідуальне завдання  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . . .. . . . . .22

2.2. Розрахунки цеху вирощування ремонтного молодняку . . . . . . . . . . . . 21

Висновки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .28

Список літератури . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . . . . . . . . . . .29

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Розвиток та ефективність бройлерного виробництва в Україні обумовлено використанням високоцінного генофонду м’ясних курей селекції провідних фірм світу та розробкою прийомів оптимального їх залучення у перспективні популяції вітчизняної селекції. Сьогодні найпоширенішими є п’ять кросів різних селекційних фірм Європи і Росії, племінний матеріал яких зосереджено у дев’яти племрепродукторах другого порядку. Це кроси “Кобб-500”, “Росс-308”, “Смєна-4”, “Гібро-ПН”, “Арбор-Ейкрез”. На сучасному етапі розвитку тваринництва України, в забезпеченні потреб населення в м’ясі та м’ясопродуктах, важливу роль відіграє галузь птахівництва.     Виробництво бройлерів в Україні зосереджене у спеціалізованих птахофабриках, фермерських господарствах.        Інтенсивному розвитку даної галузі в світі і в Україні сприяло декілька факторів:

• підвищений попит населення на дієтичне м’ясо;

• велика швидкість росту ремонтного молодняку;

• висока оплата корму;

              - швидке відшкодування капіталовкладень;           - технічність галузі, що дозволяє використовувати промисловий спосіб виробництва продукції.         Промислове виробництво м’яса курчат-бройлерів базується перш за все на спеціалізованому вирощуванні гібридної птиці, використанні інтенсивного росту (особливо м’язової тканини), ефективному використанні поживних речовин та енергії корму, що обумовлює мінімальні витрати його на одиницю приросту живої маси.                                                                          Незамінний продукт харчування — м’ясо птиці, яке перевершує м’ясо інших видів тварин за вмістом протеїну та його біологічною повноцінністю. Вміст у ньому білка досягає 25 %, а грудні м’язи містять до 92 % повноцінних білків. Забійна маса сільськогосподарської птиці досягає 80 % і більше, а їстівні частки становлять 67 % живої маси. Використання вказаних біологічних особливостей разом із цілорічним вирощуванням, годівлею птиці повнораціонними комбікормами, механізацією та автоматизацією технологічних процесів з додержанням оптимальних умов утримання птиці дозволяє одержати високий вихід продукції з виробничої площі.

Вирощування курчат-бройлерів на глибокій підстилці із застосуванням підвищених нормативів щільності посадки, яке одержало широкого розповсюдження, вимагає розробки нових норм поживних речовин та енергії в комбікормах та забезпечення оптимальних умов мікроклімату приміщень.

Важливе значення надається вирощуванню ремонтного молодняку птиці. Важливою ланкою в процесі виробництва м’яса курчат-бройлерів є вирощування ремонтного молодняку. Метою виробництва якого є комплектування батьківського стада, якісною птицею для подальшого виробництва інкубаційних яєць. І як наслідок отримання  та вирощування життєздатного добового молодняку для отримання м’яса птиці з економічно вигідними показниками виробництва.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Вирощування  ремонтного молодняку для комплектування  батьківського стада м’ясних курей (пояснювальна записка)

1.1. Перспективні  кроси м’ясних курей, які використовують в Україні

Сучасне бройлерне виробництво ґрунтується на вирощуванні м’ясних курчат, отриманих після схрещування спеціалізованих сполучних ліній м’ясних і м’ясо-яєчних порід, серед яких спостерігаються найвищі прирости маси за найменших витрат кормів. Для отримання бройлерів використовують лінії спеціалізованих порід корніш та білий плімутрок. Кури м’ясного типу порівняно з яєчними більші за розмірами, менш рухливі, з рихлим оперенням. Характеризуються невеликою несучістю - 90 - 130 яєць за рік; статевої зрілості досягають у 5 - 5,5-місячному віці.                                                              Порода корніш виведена у Великій Британії схрещуванням місцевих бійцівських, малайських та курей породи азіль. За кольором оперення корнішів поділяють на червоних, білих, темних, серед яких найпоширеніші білі. Жива маса курок 3,3 - 3,6, півнів 4,2 - 4,8 кг; несучість 110 - 130 шт., маса яйця  58 - 60 г. Молодки починають відкладати яйця в 6-місячному віці. Показник виводу курчат невисокий 65 - 70 %. Молодняк добре росте й розвивається. Курей цієї породи розводять майже на всіх птахофабриках і птахофермах, де займаються виробництвом бройлерів.         Порода плімутрок створена в США як м’ясо-яєчна у другій половині XIX ст. схрещуванням чорних іспанських, білих кохінхінів, смугастих домініканських, доркінг та явських чорних. За кольором оперення існує кілька різновидностей: сірі, смугасті, білі, чорні, полові тощо. Найбільшого поширення набули білі плімутроки. Жива маса дорослих курок  2,7 -  3,4, півнів   3,6 - 4,3 кг. Кури витривалі, добре акліматизуються. За рік від них отримують 160 - 170, в окремих стадах  200 яєць і більше середньою масою 60 г. Статевої зрілості птиця зазначеної породи досягає у 7-місячному віці. Інстинкт насиджування розвинений слабко. Інкубаційні якості яєць задовільні, вивід курчат коливається в межах 75 - 80 %. Білі плімутроки є основною породою для отримання материнської форми бройлерів. Спеціалізовані м’ясні лінії цієї породи характеризуються швидким ростом, доброю якістю м’яса та м’ясними формами будови тіла. У нас поширені в основному лінії плімутроків канадського і голландського походження. Племінна робота з ними спрямована на підвищення інтенсивності росту в ранньому віці, продуктивності та життєздатності птиці. Основним завданням селекціонерів, які працюють з м’ясними лініями породи, є зниження живої маси за збереження високої інтенсивності росту впродовж перших восьми тижнів життя курчат.   В племінних господарствах і бройлерних фабриках використовують в основному кроси: “Смєна”, “Арбор Ейкерз”, “Кобб-500”, “Росс-308”, “Хаббард м’ясний”, “Гібро”. Крос Смена створений на основі трьох ліній кросу Гібро і однієї лінії кросу Бройлер-65. У 7-тижневому віці гібридні курчата досягають живої маси 1,6 — 1,9 кг; витрати корму на 1 кг приросту становлять 2 — 2,2 кг.   Бройлери кросів закордонної селекції Арбор Ейкерз, Кобб-500 (американської), Домінант (чеської) у 44 — 49-добовому віці досягають живої маси 2,3 — 2,5 кг за середньодобових приростів 47 — 57 г і витрати корму 1,85 — 1,93 кг на 1 кг приросту [18 ].

1.2. Біологічні особливості ремонтного молодняку

Птиця має багато біологічних і господарських особливостей, не властивих сільськогосподарським тваринам, що належать до класу ссавців. Вона відрізняється від останніх екстер’єром, будовою органів травлення, рівнем перетравлювання корму, високою інтенсивністю обміну речовин, особливостями функції розмноження, здатністю до більш високої оплати корму продукцією.          Газообмін. Його рівень, тобто кількість спожитого кисню й виділеного вуглекислого газу залежить від виду, віку, продуктивності та фізіологічного стану птиці, а також від рівня живлення, технології утримання, температури, вологості, бактеріального й механічного забруднення повітря. Найвищий рівень газо - і теплообміну спостерігається у перші 10-20 діб життя курчат, а від 20- до 150-денного віку споживання кисню і виділення вуглекислого газу знижується (у перерахунку на 1 кг живої маси птиці) і встановлюється на рівні показників, які спостерігаються у дорослої птиці.      Курчата від добового до 20-денного віку споживають від 2 до 2,4 л кисню і виділяють за годину на 1 кг живої маси птиці 1,4-1,6 вуглекислого газу; у 21-150-денном-відповідно 1,0-1,8 та 0,7-1,2 л на 1 кг/год.. Доросле поголів'я яєчних курей споживає кисню в межах 0,8-1,6 л, виділяє вуглекислого газу-0,6-1,0 л на 1 кг/год.. У період сну птиці інтенсивність загального обміну знижується на 50 %, під час активного руху (політ, біг, ходіння)-підвищується, внаслідок чого рівень газообміну зростає на 60-100%.   Травлення. До органів травлення відносяться ротова порожнина, глотка, верхній стравохід, воло, нижній стравохід, залозиста і м'язова частини шлунка, тонкий відділ кишечнику, сліпі відростки, пряма кишка й клоака. Сюди відносять підшлункову залозу, печінку, які не являються власне органами травлення, але, виділяючи секрети, необхідні для перетравлення корму, беруть активну участь у травних процесах. У птиці відсутні зуби. Міжщелепна й нижньощелепна кістки в процесі еволюції видозмінилися на дзьоб із роговим чохлом.             У ротовій порожнині корм змішується з водою та слиною, багатою на муцин, і після проковтування потрапляє в зоб. Там він також змішується з водою, слиною, муцинумісним секретом стравоходу та зобу й піддається частковому впливу ферментів (амілаз і протеаз); рН вмісту зобу - 4,5-5,8. За цих умов створюється середовище для життєдіяльності бактерій, що беруть участь у розщепленні складних органічних речовин корму. Місткість зобу обмежена (у курей 100-120 г корму), а тривалість перебування корму в ньому не перевищує 1,0-1,5 год.. Зернові корми подрібнюють з метою збільшення площі стикання їх поживних речовин з травним соком. Речовини швидше гідролізуються й краще використовуються порівняно з речовинами цілого зерна.    Вміст зобу із стравоходу надходить до залозистого шлунка, в якому міститься пепсин, соляна кислота, сичужний фермент та муцин. Величина рН залозистого шлунка у курей і качок становить відповідно, 4,7-3,6 та 3,4.  У залозистому шлунку корм переміщується з травним соком, а потім надходить до м'язового шлунка. У ньому кормова маса перетирається кутикулою й дрібними камінцями, перемішується з секретом залозистого і м'язового шлунків та їх мікрофлорою.       Кисле середовище м'язового шлунка (рН 3,9 - 2,6 у курей, 2,3 -у качок) сприяє розщепленню легкоперетравних білків до поліпептидів. Тут також триває гідроліз вуглеводів під дією ферментів мікрофлори.    М'язовий шлунок випорожнюється рефлекторно при відкриванні пілоричного сфінктера. Кормова маса надходить у дванадцятипалу кишку, потім у відділ кишечнику, де хімус змішується з його соками та соком підшлункової залози й жовчю. Це сприяє подальшому розщепленню основних поживних речовин корму: пептонів, поліпептидів і білків під дією протеаз - до амінокислот; складних вуглеводів під дією інвертаз та амілаз - до моноз; жирів під впливом ліпаз - до гліцерину і жирних кислот.      У тонкому відділі кишечнику білки потрапляють під дію пепсину та хімозину шлункового соку і в клубовій кишці - протеазсоку підшлункової залози. Протеїн кормів тваринного походження перетравлюється на 85-95%, рослинного - на 80-85%.        Вуглеводи розщеплюються до моносахаридів під впливом амілази соку підшлункової залози й амілази жовчі; на жир у дванадцятипалій кишці діють жовч і панкреатичний сік. У результаті утворюються моно гліцериди, гліцерин та жирні кислоти.           У сліпій кишці триває розщеплення вуглеводів, білків і жирів під дією залишкових ферментів тонкого відділу кишечнику і ферментів мікроорганізмів. Останні розщеплюють целюлозу. Але їх роль у перетравлюванні невелика, оскільки в сліпу кишку потрапляє лише незначна частина хімусу. Швидкість просування хімусу травним каналом залежить, в основному, від способу годівлі птиці та розміру часток корму. При сухому способі годівлі (повнораціонний розсипний комбікорм) кормові маси проходять через травний канал курчат і курок-несучок за 3-4 год.        Продукти розщеплення білків і вуглеводів, вода, мінеральні речовини й вітаміни всмоктуються у тонкому відділі кишечнику. Зокрема вода і азотовмісні речовини всмоктуються у сліпій кишці (в сліпих відростках). Всмоктування насичених жирних кислот (пальмітинової і стеаринової) поліпшується за присутності ненасичених кислот. Зважаючи на таку закономірність, ефективність використання жирів можна підвищити, ввівши до складу раціону птиці складники з певним (3:2) співвідношенням насичених і ненасичених кислот.            Інтенсивність всмоктування кальцію залежить від форми його сполук, а також наявності жовчі та вітаміну В3. На всмоктування та використання фосфору впливає рівень надходження кальцію.    Неперетравлена частина корму нагромаджується у прямій кишці і виділяється через клоаку у вигляді посліду (кал і сеча). З сечею виводяться солі сечової кислоти. На поживні речовини в організмі птиці бактерії діють тільки в сліпих відростках (до них потрапляє 10-15% кормової маси). Це означає, що вони суттєво не впливають на засвоєння целюлози та амідів.  Швидкість просування кормової маси по травному каналу залежить від виду корму, вмісту в ньому поживних речовин, віку та фізіологічного стану й продуктивності птиці.           У курей, які мало рухаються, швидкість просування кормових мас дещо сповільнюється. Незважаючи на те, що загальний час, витрачений на проходження кормової маси через весь травний канал, різний, середня швидкість є відносно постійною і становить 30-39 см за годину у курчат раннього, 32-40- у курчат старшого віку, і 40-42 см у курей. На деяких ділянках вона іноді у багато разів перевищує середню. Так, із ротової порожнини у воло корм просувається протягом кількох секунд із швидкістю 150-200 см/год., тоді як на наступних ділянках кормові маси просуваються повільніше [12].             У товстому відділі кишечнику всмоктуються вода і легкоперетравні речовини. Під дією ферментів вуглеводи розщеплюються до моносахаридів і всмоктуються у вигляді глюкози. Вода всмоктується у тонкому й товстому відділах кишечнику. Із загальної її кількості, що надходить в організм, у кров потрапляє близько 30-50.          В організмі курей щодоби обмінюється до 20, у півнів — 10 % води. Домашня птиця без корму може жити 12 діб і більше; без води кури гинуть на 3-4-ту, добу. Двотижневі курчата живуть без води — 5-7, а чотиритижневі-10-13 діб. Втрата 18% води від загальної її кількості в організмі призводить до загибелі птиці.         У молодняку всіх видів птиці у перші 10 діб після виведення фізична терморегуляція розвинена погано. Молодняк більше віддає тепла і температура тіла у нього в цей період на 0,5-1,0 °С нижча, ніж у дорослої птиці. Слід пам’ятати, що для курчат раннього віку особливо небезпечна нестача тепла, а для курчат старшого - його надлишок [ 5 ].       В перші тижні постембріонального періоді у птиці відбувається перехід від ліпоїдного типу живлення на вуглеводневий, що супроводжується перебудовою травної системи. В цей час залозистий і м’язів шлунок і кишечник ростуть швидше інших органів і їх відносна маса досягає максимуму на 5 – 8 день життя курча. За перші два місяці життя жива маса курчати збільшується від 32 до 550 грамів, або в 17,5 рази, а за наступні три місяці лише в 2-2,5 рази (1400-1450 грамів).В перші тижні життя терморегуляція у курчат недосконала, тому особливу увагу слід приділяти температурному режиму [ 16 ].

 

 

1.3. Оцінка та сортування добового молодняку

Молодняк вибирають із інкубатора через 6—14 год. після вилуплення і передають на вирощування у 12—24-годинному віці. Тривале перетримування молодняку в інкубаторі, або в інкубаторії без води й корму негативно впливає на результати вирощування.        Оцінюючи молодняк за екстер'єром, слід враховувати, що зовнішні ознаки не завжди пов'язані з його якістю і здоров'ям. Некондиційний вид може бути у молодняку здорового, але «не просидженого», або такого, що знаходився у сирому, холодному й душному приміщенні, на протязі, «не просиджені» курчата не активні, не стійкі на ногах, мають великий відвислий живіт.  У приміщенні, де оцінюють молодняк, не повинно бути протягів, температуру повітря підтримують на рівні 24-26°, освітлення над столом (транспортером) 40-50 лк.        Молодняк, вийнятий із ящика на стіл (транспортер), оглядають, одночасно перевіряючи його стійкість на ногах, реакцію на звук, активність. Для цього достатньо легко постукати пальцем по столу.   Молодняк, придатний до вирощування, рухливий, швидко реагує на звук (постукування), міцно стоїть на ногах, у нього м'який підібраний живіт, щільно закрите пупкове кільце, рожева клоака, голова велика, широка, очі ясні, блискучі, дзьоб короткий, товстий і гладкий, пух м'який, блискучий і рівномірно пігментований, крила щільно притиснуті до тулуба, корпус при прощупуванні щільний, кіль грудної кістки пружний [ 6 ].    Слабкі курчата мають великий відвислий живіт, злиплий або короткий, рідкий, погано або нерівномірно пігментований пух: крила у них обвислі, очі тьмяні, прикриті повіками; вони погано стоять на ногах і не реагують на звуки (постукування). До слабких відносять також курчат дрібних, масою нижче 30 г і перетриманих у інкубаторії .         Середню пробу при контролі за якістю молодняку в партії, підготовленої для реалізації, беруть методом випадкової вибірки із різних ящиків. Вік курчат можна визначити за станом махових пір'їн крила: у 12-год.инних курчат пеньки на кінцях біліють; у 24- опахала розвернуті на 1/4 частину пенька; у 36 — опахала розвернуті на 1/2 частину пенька; у 48-год.инних — опахала розвернуті повністю.            Сортування добового молодняку за статтю. В основу визначення статі добового молодняку покладено японський метод, який ґрунтується на наявності в клоаці невеликих горбиків і складок, або рудиментарних статевих органів, якими відрізняються самці від самок. Курчат за статтю розділяють зразу після вибірки їх з інкубатора, але не пізніше, ніж через 15-18 год. після вилуплювання, оскільки потім у них змінюється форма клоаки, що утруднює сортування й знижує його точність.       Для визначення статі курча беруть у ліву руку, спиною до долоні і головою до мізинця. Натискуючи на живіт великим і вказівним пальцями правої руки обережно розкривають клоаку, легенько вивертаючи її стінку із боку живота, де розміщений статевий орган. У півника він має форму горбика величиною із головку голки. У курочок, як правило, статевого горбика немає, або він не чітко виражений. У курчат яєчних порід статеві відмінності виражені чіткіше, ніж у м'ясних. Тарою для розміщення і перевезення молодняку є легкі фанерні чи пластмасові ящики, або картонні коробки, розділені на секції. Розмір однієї секції -30*30 см при висоті 18 см. У зовнішніх стінках секції є 3-5 отворів для вентиляції. Норма розміщення курчат в одну секцію 25-30 голів. Дно ящика застилають папером або сухою чистою стружкою.  Перевозити добовий молодняк рекомендують у спеціальних автомобілях, де у фургоні підтримується температура 24-26 °С, у ящиках з курчатами -27-30 °С, відносна вологість 60-65 % і достатньо добрий обмін повітря. При перевезенні курчат не можна допускати поштовхів, трясіння [ 4 ]. 
1.4. Годівля ремонтного молодняку

Годівля птиці здійснюється високопоживними повнораціонними кормами, які в свій склад включають поживні та біологічно активні речовини, за якими ведеться нормування, до яких відносяться: сирий протеїн, незамінні амінокислоти, сирий жир і незамінні жирні кислоти, сира клітковина, макроелементи (кальцій, фосфор, натрій), мікроелементи (залізом, марганцем, міддю, цинком, кобальтом і йодом), жиророзчинні (А, Д3, Е, К3) і водорозчинні вітаміни (В1, В2, В3, В4, В6, Вс і С) [8].                                                            Вміст обмінної енергії, сирого протеїну, клітковини, мінеральних речовин і вітамінів у комбікормі для молодняку повинен відповідати нормам.    Ремонтний молодняк м'ясних ліній відрізняється від молодняку яєчних ліній високою скоростиглістю і здатністю до ожиріння при вільному споживанні корму, тому годівлю ремонтного молодняку проводять декількома комбікормами, які послідовно змінюються [ 2 ].       У передстартовий період (1-4 доба) у зв'язку зі слабким розвитком травної і ферментативної систем молодняк необхідно годувати за принципом дієти.  У стартовий період (5-30 днів) молодняк годують повнораціонними комбікормами з високим вмістом протеїну (20-21%) та енергії і з низьким вмістом клітковини і кальцію.         Висока калорійність комбікорму (292 ккал або 1236 КДж у 100 г корму) досягається за рахунок включення до свого складу кукурудзи і пшениці. Сирий протеїн і амінокислотний склад комбікорму балансують макухою, а також протеїновими кормами тваринного походження (рибне, м'ясо-кісткове борошно). Як джерела вітамінів у комбікорми включають гідролізні дріжджі і трав'яне борошно. Потреба курчат у мінеральних речовинах задовольняється в цей період за рахунок основних інгредієнтів комбікорму.     У передстартовий період (1-4 доба) у зв'язку зі слабким розвитком травної і ферментативної систем молодняк необхідно годувати за принципом дієти. Структура комбікормів для курчат у віці від 5 до 30 днів приблизно така: 65-70% зернових кормів, 14-15% макухи та шроту, 7-10%  кормів тваринного походження, до 7%  гідролізних дріжджів і 2-3% трав’яного борошна. У період розвитку (31-90 днів) використовують повнораціонні комбікорми з дещо зниженим рівнем протеїну (18-17%) і енергії при вмісті кальцію, фосфору, натрію і клітковини на рівні стартового періоду. У наступний період розвитку (91-180 днів) молодняку дають комбікорми з низьким вмістом енергії (257 ккал) і протеїну (13,9%). Мета стартової  годівлі  та періоду розвитку - забезпечити максимальний ріст молодняку [ 7 ].            Ремонтний молодняк м'ясних курей схильний до надлишкового (на 30-40% від норми) споживання корму і жировідкладення, особливо в другу половину вирощування. Тому з метою регулювання росту молодняку і запобігання передчасного статевого дозрівання застосовують програму обмеженої годівлі. Режим обмеженої годівлі характеризується високим рівнем сирого протеїну й обмінної енергії в кормі і наступним поступовим переходом на  низькопоживні кормосуміші. Він передбачає щоденну годівлю курчат досхочу з добового до 5-тижневого віку. З 6-го тижня (з 36 дня) і до 18(20) тижнів - обмежена годівля через день з даванкою одноразової в ранковий час дводобової норми корму. З 19-(21)-тижневого віку годівля молодняку щоденна.              За результатами дослідів Н. П. Ненич, Б. М. Куртяк [14]  встановили при додаванні до стандартного комбікорму хрому в кількості 400, 800, 1600 і 3200 мкг/кг його вміст у печінці і скелетних м’язах курчат бройлерів значно збільшується. При підвищенні рівня хрому у комбікормі в печінці курчат бройлерів вірогідно зменшується вміст заліза, а в скелетних м’язах —збільшується вміст міді. З одержаних результатів можна сказати, що хром впливає на абсорбцію і вміст в органах і тканинах інших мікроелементів, зокрема, міді і заліза. З’ясування причинно-наслідкового значення цього впливу вимагає дальших досліджень.

 

 

1.4. Утримання ремонтного молодняку

Існують такі способи вирощування ремонтного молодняку батьківського і прабатьківського стада: на глибокій підстилці без пересадки, на комбінованій підлозі і у кліткових батареях.         Вирощування на глибокій підстилці – це традиційно найбільш розповсюджена у птахівничих господарствах технологія, яка забезпечує високі показники життєздатності і продуктивності молодняку [ 3 ].   Вирощування на підстилці здійснюється у пташнику завширшки 12 (вузькогабаритні) або 18 м (широкогабаритні) і завдовжки 72; 84 і 96 м. Під час профілактичної перерви (не менше 14 днів) з пташника видаляють підстилку і послід, очищають устаткування від бруду і посліду. Перед тим, як розмістити ремонтний молодняк приміщення підготовлюють: після вивозу попередньої птиці демонтують обладнання і підготовлюють його до очищення, потім тирсу разом з послідом змочують 2% розчином формальдегіду, і видаляють з пташника. Послід відвозять на 5 км від пташника і вивантажують в гноєсховище. Після вивезення посліду проводять сухе прибирання, починаючи з видалення пилу. Пил в приміщенні осаджують шляхом розпилення 1% розчину їдкого натрію. Далі проводять промивання пташника водою високої температури (70-80°С) і високого тиску (60-65 атм.).   Потім проводять дезинфекцію внутрішньої поверхні пташника 3% розчином формальдегіду з розрахунком 1л на 1м. Обробку металевого обладнання проводять 5% розчином "ДСМА" (t 60°C).           Після цього підлогу пташника посипають негашеним вапном з розрахунку 0,5 кг/м. Далі розвозять перевірену на біологічну нешкідливість свіжу і без плісняви підстилку, в якості якої використовують тирсу. Останнім етапом у підготовці пташника є дегазація. В закритому пташнику, нагрітому до температури 20-25 °С, необхідно розбризкати 40% розчин формаліну в кількості 1,5л/100м3 повітря на внутрішню поверхню пташника і на підстилку.

 

 

Особливістю підготовки приміщення пташника для вирощування молодняку кросу “Кобб-500”, є те що за 24години до посадки добового молодняку пташник нагрівають до температури 34-35°С, дезинфікують лінії напування та розсипають передстартовий комбікорм в додаткові годівниці. Вирощують ремонтний молодняк на глибокій підстилці без пересадження від 1-го до 150-данного віку, з щільністю посадки 6 голів/м² [17].     В середині пташник для вирощування молодняку обладнують: 3-ма лініями годівниць, 4-ма лініями напування, 3-ма тепло генераторами, з яких 2 знаходяться по середині і один біля дверей; коридорною системою вентиляції (2-великі і 4-маленькі вентилятори), 3-ма маленькими бункерами для кормів і клапанами притоку повітря, повітряною ловушкою, яка розміщена під дахом. Підлога в пташнику бетонна з нахилом 3%, підстилковим матеріалом є тирса товщиною шару 20-25см яку протягом періоду підсипають і розрихлюють.   Для комплексної механізації та автоматизації процесів при вирощуванні ремонтного молодняку на глибокій підстилці використовують обладнання фірми "Бігдачмен", «Б-200», також використовують комплекти КРМ-11, КРМ-18, КРМ-18,5, КРМ-12А, КРМ-18А, КРМ-12Б, КРМ-18Б, ОБР-00.000 [19].   Для добового молодняку особливо важливо забезпечити температуру повітря. Зменшивши її коливання до мінімуму. Також має велике значення послідовне зниження температури по технологічному графіку, оскільки це сприяє швидкому формуванню системи регулювання температури тіла молодняку. Освітленість при вирощуванні ремонтного молодняку-диференційована залежно від віку птиці [ 6 ].      Освітленість в першу добу вирощування повинна становити 24 год. На початковому періоді вирощування курчатам необхідно більше світла, для того щоб вони знайшли напувалки і годівниці і звикли до них (табл.1). 

 

Таблиця 1.

Світловий режим при вирощуванні ремонтного молодняку батьківського стада кросу “Кобб-500”

Вік курчат, тижнів	Тривалість світлового дня, год	Освітленість, лк
1-2	24-23	20
3-4	22-20	15-10
5-6	17-14	7
7	10	5
8-20	8	5

 

 

Ремонтний молодняк можна вирощувати і у кліткових батареях типу КБУ-3, КБМ-2-до 8-тижневого віку і КБР-2 та переобладнані на 3 яруси КБН-1 з 8- до 19-тижневого віку. Застосування такого способу вирощування дає змогу збільшити ємність приміщень, поліпшити зоогігієнічні умови в них, підвищити продуктивність праці.            Посадку добових курчат проводять одночасно у всі яруси кліткової батареї. Для попередження перепаду температури по ярусах встановлюють обігрівачі регістри. Якщо їх немає і температура по ярусах під нижнім ярусом значно коливається (більше 3̊ С), то допускається розміщення курчат у клітки 2-го і 3-го ярусів з наступним (через 7-10 діб) розсадженням краще розвинених курчат у клітки нижнього ярусу.         У кожну клітку розміщують по 18 голів курочок, та по 16 голів півників. Щільність посадки для курочок становить 21,4, для півнів -19,0 голів на 1м2 площі підлоги клітки. Фронт годівлі 10-12 см/гол. і напування – 5-6 см/гол. У переобладнаних кліткових батареях КБУ-3 щільність посадки курей і півнів становить відповідно 24 і 20 голів на 1м2 площі клітки (10 і 8 голів у клітці). На 1 курку повинно припадати 400 см2, на 1 півня – 500 см2 площі підлоги клітки. Перші 3-5 діб курчат годують із годівниць - протвенів, напувають із вакуумних напувалок, підніжні решітки застеляють папером. Для попередження травмування ніг та намулювання на підніжні решітки можна застеляти спеціальну сітку. У 4 (5) - тижневому віці вибраковують слабку птицю з дефектами екстер’єру, а також півнів і курей не розділених за статтю в добовому віці (помилка сортування).        Відібраних за екстер’єром на плем’я півнів розсаджують у клітках верхнього і середнього ярусів батареї КБУ-3. При цьому дах верхнього ярусу (сітку) піднімають «шатром», а підніжну решітку середнього ярусу опускають, щоб півні вільно рухались у клітці. У нижньому ярусі батареї розміщують молодняк, який вибракувано для наступної їх відгодівлі на м’ясо. У 8-тижневому віці племінних півнів переводять в окреме приміщення з клітковими батареями КБУ-3, переобладнаними на два яруси. У клітку розміром 90 х 90 см садять по 5 голів. Фронт годівлі становить по 18 см на 1 голову, а площа підлоги клітки – 620 см2.          З 7 (8) – до 16 (18)- тижневого віку ремонтний молодняк вирощують у кліткових батареях КБН-1. Курочок і півнів розміщують у різні кліткові батареї, відповідно по 8 і 5 голів у кожну клітку. Щільність посадки становить 12,6 і 7,8 голови на 1м2 площі підлоги клітки. Фронт годівлі і напування 8,8 і 14 см/гол. відповідно для курочок і півнів. Крім того, для вирощування ремонтного молодняку цього віку використовують кліткові батареї КБР-2, у кожній клітці розміщують по 30 голів курочок та 12-15 голів півнів. За використання цієї технологічної схеми курей утримують у клітках КБР-2 до кінця продуктивного періоду.         У перші дні вирощування курчат температура повітря має велике значення, оскільки курчата розміщені на обмеженій площі, не можуть самі вибирати зону з оптимальною температурою. Крім того, з 4-тижневого віку курчат температура повітря у клітках значно підвищується за рахунок тепловіддачі птиці. Тому для створення оптимального температурного режиму у клітках необхідно температуру повітря у приміщенні підтримувати на певному рівні (табл.2).

Таблиця 2.

Температура та вологість повітря при вирощуванні ремонтного молодняку у клітках

Вік, тижнів	Температура повітря, ̊ С	Відносна вологість повітря, %
1	33-28	40-60
2-4	25-24	60-70
5-6	20	60-70
7-18	18	60-70

 

 

      Температуру і вологість повітря у пташнику реєструють не менше двох разів на добу шляхом замірів у трьох точках пташника на рівні голови птиці, при наявності комп’ютерів дані параметри підтримуються і контролюються автоматично протягом усього періоду вирощування [ 19 ].

 

 

 

 

 

2. Розрахунок цеху  вирощування ремонтного молодняку  м’ясних курей (розрахункова частина)

2.1. Індивідуальне  завдання

 

Розробити проект цеху вирощування ремонтного молодняку м’ясних курей

Початкове поголів’я самок – 31104

Початкове поголів’я самців – 10368

Розмір пташника 18 х 96 м

Утримання – на підлозі на глибокій підстилці

На вирощування приймають курчат розділених за статтю

Щільність посадки 12 гол/м2

Тривалість вирощування у пташнику молодняку – 133 доби

Збереженість самців і самок до 17 тижневого віку – 95%

Тривалість профілактичної перерви між партіями молодняку – 4 тижні

Кратність комплектування батьківського стада 3 рази на рік

Розрахувати:

1. Потребу у приміщеннях
2. Скласти технологічний графік вирощування ремонтного молодняку
3. Технологічну карту вирощування ремонтного молодняку
4. Потребу в кормах на рік
5. Потребу в підстилці на рік
6. Скласти рецепт комбікорму для молодняку

 

2.2. Розрахунки  цеху вирощування ремонтного  молодняку м’ясних курей

1. Для визначення необхідної  кількості приміщень знаходимо:

• обчислюємо загальну площу одного пташника шляхом множення його довжини на ширину:

18 м × 96 м = 1728 м2;

Корисну площу пташника розраховують як різницю між загальною площею пташника і площею тамбура. Площу тамбура визначають як добуток ширини пташника і довжини. Довжина тамбура відповідно до норм ВНТП-АПК – 04.05 «Підприємства птахівництва»: дорівнює 3 м.

18 х 3 = 54 м2 площа тамбура;

1728-54=1674 м2 корисна площа пташника.

Розраховуємо кількість голів курчат-бройлерів, яких можна посадити в один пташник:

1728 м2 × 12 голів = 20736 голови;

- розраховуємо скільки  голів ремонтного молодняку 19-тижневого віку буде одержано з одного пташника. З цією метою спершу встановлюємо, скільки голів молодняку за період вирощування вибуло зі стада, тобто враховуємо падіж і вибракування (для курочок 25% вибракування +5% падіж – 30%, для півників 65,3%, вибракування +5% падіж -70,3%)

(20736 голів курочок ×30%):100 = 6221 голів

20736голів - 6221 = 14515 голів курочок

(20736 голів півників ×70,3%):100 =14515 голів

20736-14515=6192 голів півників

- потреба у пташниках  для вирощування однієї партії  молодняку буде становити:

31104 голів : 14515 голів = 2,1 ~ 2пташники для вирощування курочок;

10368 голів : 6192 голів = 1,3 ~ 1 пташник для вирощування півників.

- розраховуємо оборот  приміщень, тобто скільки партій  ремонтного молодняку можна виростити  за рік у одному пташнику. З  цією метою спершу встановлюємо тривалість виробничого циклу:

19 тижнів + 4 тижні = 23 тижні або 162 доби;

365діб : 162 доби  = 2,25.

2. Обчислюємо потребу  у пташниках для цеху вирощування  ремонтного молодняку за умови, що для вирощування однієї  партії ремонтного молодняку  потрібно 3 пташника (2 для вирощування  ремонтних курочок і 1 – півників), оборот приміщень становить 2,26, тобто  як за рік потрібно зробити 3 комплектування. Отже, пташників потрібно  вдвічі більше:

2 пташники × 2 = 4 пташника для вирощування ремонтних курочок;

1 пташник × 2 =2 пташники для вирощування ремонтних півників.

3. Складаємо технологічний графік вирощування ремонтного молодняку курей кросу « Кобб 500 » на 2013 рік. Враховуючи тривалість виробничого циклу і тривалість профілактичної перерви (Рис.1).

4. Складаємо технологічну  карту вирощування ремонтного  молодняку (табл.3).

5. Для обчислення витрат  корму при вирощуванні однієї  партії ремонтного молодняку, необхідно: спершу розрахувати витрати корму  на одну голову за увесь  період вирощування, перемножуючи  витрати корму на одну голову  за добу на тривалість вирощування:

53 × 133 = 7049 або 7,049 кг;

встановити середнє поголів’я ремонтного молодняку:

(248838+46865)/2=147851,5 голів;

обчислюємо витрати корму для вирощування однієї партії молодняку:

7,049  × 147851,5 =  1042205,2235 кг, або 1042,2 т;

обчислюємо витрати корму за рік множенням витрати корму на вирощування однієї партії на кількість партій молодняку, вирощених за рік:

1042,2  ×  2,26 = 2355, 372 т.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6.Потребу в підстилці розраховуємо на основі технологічної карти чи графіка, перемноживши кількість молодняку, посадженого щомісячно на витрату підстилки на одну голову (табл.3)

 

Таблиця 4.

Потреба у підстилковому матеріалі на 2013 рік

Місяць	Посаджено на вирощування,голів	Витрати підстилки на одну голову,кг	Витрати підстилки всього на місяць, т
Лютий	49768	1,8	269
Липень	49768	1,8	269
Грудень	49768	1,8	269
За рік	149304	-	807