Витрати виробництва та їх мінімізація
НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра економіки
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни «Мікроекономіка»
на тему: «Витрати виробництва та їх мінімізація »
Студента (ки) курсу 2 групи ЛГ-1
напряму підготовки: 6.030601 Менеджмент
Новотожина А.В.
(прізвище та ініціали)
Керівник ас. Левіщенко О.С.
Національна шкала _____________
Кількість балів: __________
Оцінка: ECTS ___________
Члени комісії ________________ ___________________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
________________ ___________________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
_______________ ___________________________
(підпис) (прізвище та ініціали
м. Київ - 2014 рік
ЗМІСТ
Вступ
Практика господарювання на ринкових засадах підтверджує ту незаперечну істину, що результативність (ефективність) будь-якої виробничо-господарської та комерційної діяльності залежить передовсім від компетентності та творчої активності управлінських кадрів, достатньо глибокого знання ними конкретної економіки, законодавчої бази й соціальних аспектів господарювання.
Будь-яке підприємство, незалежно від форм власності, є економічно самостійним, а це передбачає зіставлення результатів його діяльності та витрат ресурсів на її здійснення. Для ефективної організації обліку необхідно застосовувати економічно обґрунтовану класифікацію витрат за визначеними ознаками. Це допоможе не тільки краще планувати і враховувати витрати, а й точніше їх аналізувати, а також виявляти певні співвідношення між окремими видами витрат і обчислювати ступінь їх впливу на рівень собівартості і рентабельності виробництва.
У процесі своєї виробничої діяльності підприємство проводить безліч фінансово-господарських операцій і постійно несе витрати, пов'язані з їх проведенням. Одні групи витрат безпосередньо пов'язані зі здійсненням конкретної операції (із конкретним об'єктом витрат), інші – мають загальний характер і необхідні для забезпечення функціонування підприємства в цілому.
Згідно з П(С)БО 1 та 3 – витрати виробництва – це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів чи збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу» (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу між власниками). Таким чином, витрати пов'язані з простим та розширеним відтворенням основних та оборотних засобів, виробництвом і реалізацією продукції, наданням послуг, виконанням робіт, вкладанням коштів у ринкові фінансові інструменти, залученням зовнішніх джерел фінансування тощо.
Метою роботи є проведення теоретичного та практичного дослідження виробничих витрат підприємства та шляхів їх зниження.
Об’єктом дослідження курсової роботи було обрано господарську діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю „Картонний комбінат”, що займається діяльністю з виробництва паперу та картону, упаковки.
Предметом дослідження є процес аналізу виробничих витрат підприємства та шляхів їх зниження.
Згідно з метою роботи були сформовані наступні завдання:
- дослідити теоретичні основи витрат виробництва та шляхів їх зменшення;
- проаналізувати сучасний стан витрат виробництва на ТОВ „Картонний комбінат”;
- виявити резерви зниження витрат підприємства.
РОЗДІЛ I. МІКРОЕКОНОМІЧНИЙ АСПЕКТ
НА ВИРОБНИЦТВО
1.1.Поняття «витрати виробництва»
Витрати - це грошова оцінка вартості матеріальних, трудових, фінансових, природних, інформаційних та інших видів ресурсів на виробництво та реалізацію продукції за певний період. З визначення, витрати характеризуються:
1) грошовою оцінкою ресурсів, забезпечуючи
принцип вимірювання різних
2) цільовою установкою (пов'язаною
з виробництвом і збутом
3) певним періодом, тобто віднесенням на продукцію за даний період часу.
Відзначимо ще одну властивість витрат: якщо витрати не залучені у виробництво і не списані (не повністю списані) на певну продукцію, то вони перетворюються на запаси сировини, матеріалів, запаси в незавершеному виробництві, запаси готової продукції тощо. Витрати мають властивість бути запасомісткими і належать до активу підприємства.
Витрати виробництва є однією з найважливіших категорій ринкової економіки. За умов досконалої конкуренції витрати виробництва виявляють вирішальний вплив не лише на розмір прибутку підприємства і можливості розширення виробництва, але й на те, чи залишиться фірма на даному ринку взагалі, чи буде змушена покинути його.
Бухгалтерські витрати представляють собою вартість витрачених ресурсів, вимірювану у фактичних цінах їх придбання. Це витрати, які представлені у вигляді платежів за придбані ресурси (сировина, матеріали, амортизація, праця і т.д.) або якими слід пожертвувати, щоб отримати якусь кількість даного продукту. Проте для ухвалення рішень про доцільність продовження діяльності свого підприємства власники повинні враховувати економічні витрати.
Витрати бувають:
Економічні витрати - це кількість (вартість) інших продуктів, від яких варто відмовитися
Для цілей обліку витрати класифікуються за різними ознаками.
За економічною роллю у процесі виробництва витрати можна розділити на основні і накладні.
До основних відносяться витрати, пов'язані безпосередньо з технологічним процесом, а також з утриманням та експлуатацією знарядь праці.
Накладні - витрати на обслуговування і управління виробничим процесом, реалізацію готової продукції.
За методом віднесення витрат на виробництво конкретного продукту виділяють прямі і непрямі витрати.
Прямі - це витрати, пов'язані з виготовленням тільки даного виду продукції і які відносяться безпосередньо до собівартість даного виду продукції.
Непрямі витрати за наявності декількох видів продукції не можуть бути віднесені безпосередньо ні на один з них і підлягають розподілу непрямим шляхом.
По відношенню до обсягу виробництва продукції витрати підрозділяються на змінні та постійні.
Змінні витрати - це витрати, загальна величина яких на даний період часу перебуває в безпосередній залежності від обсягу виробництва і реалізації.
Під постійними витратами розуміють такі витрати, сума яких в даний період часу не залежить безпосередньо від обсягу і структури виробництва і реалізації.
До змінних зазвичай відносять витрати на сировину і матеріали, паливо, енергію, транспортні послуги, частина трудових ресурсів, тобто ті витрати, рівень яких змінюється зі зміною обсягу виробництва (рис. 1.1 ).
Рис.1.1 Залежність змінних витрат (а) та середніх змінних витрат (б) від зміни об’єму виробництва.
Проте, якщо розглянути середні змінні витрати (витрати на одиницю продукції), можна помітити, що їхній рівень залишається приблизно однаковим при різних обсягах виробництва. На одиницю продукції витрачається приблизно однакову кількість сировини, електроенергії і т.д. .
До постійних витратам відносяться відрахування на амортизацію, орендна плата, заробітна плата управлінського персоналу та інші витрати, які мають місце, навіть якщо підприємство не виробляє продукцію. У певному діапазоні випуску загальна сума цих витрат залишається практично незмінною .
Що стосується середніх постійних витрат (на одиницю продукції), вони знижуються із зростанням обсягу виробництва і збільшуються при його зниженні.
Рис.1.2 Залежність постійних витрат (а) та середніх постійних витрат (б) від зміни об’єму виробництва.
Сума постійних і змінних витрат складає валові витрати підприємства. Зі збільшенням обсягу виробництва і реалізації продукції валові витрати на одиницю продукції знижуються за рахунок зниження постійних витрат.
У відповідних статтях Податкового кодексу встановлено перелік витрат, які належать до тих або інших видів, пов'язаних з виробництвом і реалізацією продукції. До інших витрат, зокрема, належать:
а) представницькі витрати, які включаються протягом звітного (податкового періоду);
б) витрати платника податків на всі види реклами.
1.2.Сутність та види витрат на виробництво
У процесі виробництва здійснюються витрати ресурсів, більшість яких купується на ринках і має вартісну форму. Деякі ресурси витрачаються, але не оплачуються. Наприклад, вода з криниці. Вона є для багатьох дарунком природи. Тому витрати – це не просто витрати, а витрати ресурсів, що набувають на ринку вартісної форми. У спрощеному вигляді витратами називають грошове вираження використання виробничих ресурсів, у результаті якого здійснюється виробництво і реалізація продукції. Існує декілька підходів до розгляду витрат виробництва.
По-перше, з точки зору всього суспільного виробництва витрати виробництва поділяються на витрати суспільства і витрати його первинних ланок – підприємств. З позиції суспільного виробництва до витрат належать витрати, що відображені у вартості кінцевої продукції. Витрати підприємства на виробництво являють собою важливий елемент відтворювального процесу первинної ланки і відтворюють у собі витрати підприємства на всі спожиті ресурси на виробництво продукції.
По-друге, на рівні підприємства одночасно існує два підходи до визначення витрат виробництва: бухгалтерський та економічний. В економічних дослідженнях особливу цінність мають економічні витрати, а в господарській практиці – бухгалтерські витрати. Саме бухгалтерські витрати законодавчо закріплені в законах про податок на прибуток підприємств.
При з’ясуванні сутності витрат слід пам’ятати, що їх існування в економіці зумовлено рідкістю ресурсів і можливістю їх альтернативного використання. Якщо для виробництва деякого конкретного товару використано певні ресурси, то це означає, що їх застосування вже неможливе для виробництва якогось іншого товару. Витрати в економіці пов’язані з відмовою від можливості виробництва альтернативних товарів і послуг. Отже, витрати, які слід ураховувати при прийнятті економічних рішень, це завжди альтернативні витрати, тобто альтернативна вартість(цінність) ресурсів при найдоцільнішому, альтернативному варіанті їх застосування.
Економічні витрати — це ті виплати, які підприємство повинне зробити, або ті доходи, які підприємство повинно забезпечити постачальнику ресурсів для того, щоб відволікти ці ресурси від використання в альтернативних виробництвах.
Виходячи з цього визначення категорія витрат виробництва, або економічних витрат, належить до мікроекономічного рівня, хоча й не виключений вплив на неї з боку макроекономічних структур.
Припустимо, що за рік роботи підприємство одержало загальний виторг на суму 240 000 грн. За підрахунком бухгалтерські витрати становлять 130 000 грн., а бухгалтерський прибуток — 110 000 грн. Однак цей бухгалтерський прибуток не точно відображає економічні результати підприємницької діяльності, бо в ньому не враховано неявні витрати. А вони становлять вагому частку загальної кількості використаних на підприємстві ресурсів. Використовуючи власні ресурси (основний і оборотний капітал, землю, власну працю та підприємницький хист), підприємець несе неявні витрати, тобто відмовляється від процента (ренти) на капітал, ренти від земельної ділянки, заробітної плати.
1.3.Правило найменших витрат (мінімізації витрат)
Ми вже з’ясували, що процес виробництва потребує певного співвідношення різних ресурсів між собою. Задача економіста полягає в тому, щоб знайти таке оптимальне співвідношення ресурсів, при якому витрати виробництва на одиницю продукції були б мінімальними.
Якщо відомі ціни на ресурси, то можна вивести умови оптимального сполучення різних ресурсів (факторів виробництва) між собою. Для цього треба співставити граничний продукт від кожного з ресурсів з ціною одиниці ресурсу.
Правило мінімізації витрат при використанні ресурсів виходить з того, що фізичний обсяг граничного продукту будь-якого ресурсу на грошову одиницю витрат на нього повинні бути рівними для усіх факторів виробництва:
Ця умова зберігає значення для будь-якої кількості факторів виробництва.
Правило максимізації прибутку. Щоб максимізувати прибуток, недостатньо лише мінімізувати витрати виробництва. Існує багато різних рівнів обсягів виробництва, при яких фірма мінімізує свої витрати. Та є один-єдиний обсяг виробництва, при якому фірма має мінімальні витрати та максимальний прибуток.
Згадаємо, що доход від граничного продукту дорівнює обсягу граничного продукту помноженому на ціну товару (граничний дохід):
MRP = MP ·P
Граничні витрати на ресурс (MRС) дорівнюють ціні ресурсу:
MRСL = PL , MRCК = PК
Тепер можна використати правило максимізації прибутку відносно використання ресурсів. Фірма максимізує прибуток при такому співвідношенні праці і капіталу, коли:
MRPL = PL, або Доход від граничного = Ціні одиниці продукту праці
Інакше правило максимізації прибутку при використанні n-кількості ресурсів можна записати так:
Зверніть увагу на те, що недостатньо, щоб MRP ресурсів були пропорційні їх цінам, вони повинні бути зрівнятися з їх цінами, тоді їх співвідношення буде дорівнювати одиниці.
РОЗДІЛ II.ОСНОВИ МІНІМІЗАЦІЇ ВИТРАТ ФІРМИ
2.1.Умови
максимізації прибутку і
Метою фірми на ринку монополістичної конкуренції є максимізація прибутку чи мінімізація збитків у короткостроковому періоді і винятково максимізація прибутку в довгостроковому періоді.
Рис.2.1 Графік вибору оптимального
обсягу у короткостроковому періоді при
максимізації прибутку .
В першу чергу звертає на себе увагу крива попиту (D). Вона задовольняє умову недосконалої конкуренції – попит має негативний нахил. Фірма, що діє в умовах монополістичної конкуренції, завдяки диференціації продукту на своєму сегменті ринку має монопольну владу, тому і крива попиту здобуває характерний негативний нахил: ріст обсягу реалізації досягається за рахунок зниження ціни.
По-друге, механізм визначення фірмою оптимального розміру виробництва в умовах монополістичної конкуренції полягає в тому, що фірма максимізує прибуток вибираючи обсяг, при якому MC=MR.
Іншими словами фірма нарощує виробництво доти, поки додаткові витрати, пов’язані з випуском ще однієї одиниці продукції,не починають перевищувати додатковий дохід від її реалізації. Відповідно точка перетину MC і MR на графіку дає той обсяг випуску продукції Q, продаючи який за ціною P фірма максимізує свій прибуток чи мінімізує збитки.
Умови максимізації прибутку для фірми на ринку монополістичної конкуренції наступні:
MC=MR
При зміні ринкової ситуації (зниження попиту і відповідно, зниження ціни) у фірми в короткостроковому періоді можуть виникнути збитки. У випадку, якщо ціна перевищує середні змінні витрати (AVC), продовжуючи випуск, фірма мінімізує збитки. Якщо ж ціна нижче середніх змінних витрат варто тимчасово призупинити виробництво.
.
Рис2.2 Графік вибору оптимального обсягу випуску фірмою, що мінімізує витрати.
Припустимо, що продавець на монопольно-конкурентному ринку газованих напоїв прагне максимізувати прибуток. Його товар відрізняється від товарів продавців-конкурентів, за смаком і тому, що він має більше натуральних домішок. У цьому випадку продавець може підняти ціну без падіння рівня продажів до нуля, тому що знайдуться покупці, які готові платити підвищену ціну за цей продукт. Попит і граничний дохід залежать також від цін, установлених конкурентними фірмами. Якби вони знизили свої ціни, то дана фірма газованих напоїв продала б менше за даною ціною. Протилежне було б справедливо, якби конкуренти підняли свої ціни. Але, як вже говорилося раніше, монопольна-конкурентна фірма не враховує реакції конкурентів, коли встановлює ціни або орієнтири з обсягів продажу.
Рис.2.3 Короткострокова рівновага фірми газованих напоїв.
Короткострокова рівновага фірми представлена газованих напоїв представлено на (рис.2.3). Обсяг випуску, за якого максимальний прибуток складає 2000л. на місяць і відповідає точці А на кривій попиту. Середні витрати на щомісячний випуск 2000 літрів рівні 2 гривні за літр.
Отже, прибуток з одиниці випуску складає 1 гривню. Загальний місячний прибуток представлений на графіку дорівнює 2000 гривень. Це означає, що фірми отримують більше, ніж нормальний прибуток.
Отже, власники фірми одержать більше від факторів виробництва, яким вони володіють і які самі надають, ніж вони могли б здобути, функціонуючи на ринку досконалої конкуренції.
2.2. Мінімізація
прибутку фірми в
Довгостроковий період - це такий часовий проміжок, протягом якого фірма в змозі змінити кількість усіх ресурсів, включаючи і виробничі потужності. За своєю тривалістю цей період достатній для того, щоб одні фірми змогли залишити галузь, а інші, навпаки, ввійти в неї.
Оскільки у довгостроковому періоді змінний характер всіх застосовуваних факторів дозволяє фірмі використовувати найбільш оптимальні варіанти їх поєднання, то це неодмінно позначиться на величині і динаміці зміни її середніх витрат.
Рис.2.4 Крива довгострокових середніх витрат фірми.
При збільшенні обсягів виробництва, необхідно розширювати потужності. При цьому середні загальні витрати на початковому етапі розширення виробництва знижуватимуться, а потім , коли виробництво буде залучати все нові і нові потужності, стануть зростати. Для пояснення таких закономірностей розглянемо особливості побудови кривої середніх довгострокових витрат АТС. На рис.2.4 представлені п'ять різних варіантів (I-V) розмірів підприємства, розрахованих на виробництво різних обсягів продукції при найменших середніх витратах ATC. На якихось проміжках своєї діяльності вона не змінює своїх виробничих потужностей, а використовує те, що є, тобто можна вважати, що на кожному проміжку фірма функціонує у короткостроковому періоді. Тому крива, що описує її витрати на даному етапі, буде кривою короткострокових середніх загальних витрат.
Крива середніх загальних витрат ATC1 описує короткострокові середні витрати для найменшого з аналізованих підприємств. Це означає, що коли підприємець ставить за мету отримати обсяг продукції, який не перевищує 20 одиниць, то він вибере саме цей варіант. Цей обсяг продукції може бути виготовлений і на підприємстві великих розмірів, але в такому випадку загальні середні витрати збільшилися б, оскільки виробничі потужності виявилися б недовикористаними. Отже, вибір другого варіанту розміру підприємства передбачає розширення обсягу випуску в параметрах між 20 і 30 одиницями продукції. На мал.3.1 крива ATC5 описує витрати відносно самого великого з аналізованих варіантів розміру підприємства з обсягом випуску понад 60 одиниць.
На практиці існує безліч варіантів розмірів підприємства. Розглянувши сукупність короткострокових кривих для кожного варіанту, можна зрозуміти, як будується крива довгострокових середніх витрат. Вона охоплює всі можливі криві короткострокових середніх загальних витрат ATC. Крива LATC показує найменші витрати виробництва будь-якого заданого обсягу випуску за умови, що фірма мала необхідний час для зміни всіх своїх виробничих факторів.
Рис.2.5 Динаміка довгострокових середніх витрат (LАТС)
- економія від зростання масштабу виробництва;
- постійна віддача від зростання масштабу виробництва;
III-зростання витрат від зростання масштабу виробництва.
З малюнку 2.5 видно, що нарощування виробничих потужностей підприємства супроводжуватиметься зниженням середніх загальних витрат на виробництво одиниці продукції аж до досягнення розмірів підприємства, що відповідає третьому варіанту. Подальше нарощування обсягів виробництва супроводжуватиметься підвищенням довгострокових середніх загальних витрат. Чому так відбувається? Чому крива довгострокових витрат ATC має дугоподібну форму? Законом спадної віддачі це явище пояснити не можливо, оскільки умовою його дії є сталість хоча б одного з застосовуваних виробничих факторів. Проте у довгостроковому періоді змінюватися можуть всі фактори. Зміна фірмою параметрів своєї діяльності, перехід від одного варіанту розмірів підприємства до іншого призводить до зміни в масштабі виробництва. Реакція довгострокових середніх витрат на зміну масштабу виробництва може бути різною:
1. Якщо на якомусь часовому
інтервалі довгострокові
а) поглиблення спеціалізації праці . Зосередження зусиль працівника на більш вузькому полі діяльності, підвищує продуктивність його праці
б) неподільність виробництва . Будь-яка фірма для здійснення своєї діяльності повинна мати певний мінімальний обсяг деяких ресурсів (даний обсяг ресурсів повинен бути використаний цілком
в) застосування нових технологій . Застосування у виробництві різних технічних нововведень потребує значних фінансових і інших витрат. Ефективність застосування нової техніки найбільш повно виявляє себе в умовах великого обсягу виробництва;
г) виробництво побічної продукції . Велика фірма не в змозі ефективно використовувати неминучі при виробництві відходи. Їх переробку здійснюють допоміжні виробництва, що, призводить до зниження довгострокових середніх загальних витрат.
2. Якщо на певному часовому
інтервалі виробництва
3. Якщо протягом певного часу
виробництва довгострокові
Вибір оптимального розміру підприємства залежатиме від того, як себе поводять довгострокові середні загальні витрати.
Мал. 2.6 Типи кривих довгострокових ATC
З малюнку 2.6 в видно, що крива довгострокових ATC спочатку стрімко падає, потім темп падіння уповільнюється, вона плавно знижується при збільшенні обсягу випуску. Середні витрати наближаються до постійних. Такі криві називаються ще L-подібними кривими
В цілому структура галузі залежить не тільки від умов формування довгострокових середніх витрат, а й від ролі державної економічної політики, місця національної економіки в системі міжнародного поділу праці і ряду інших чинників.
РОЗДІЛ III. АНАЛІЗ МАКСИМІЗАЦІЇ ПРИБУТКУ ФІРМИ
3.1.Оцінка
витрат виробництва ТОВ „
Проведемо аналіз собівартості продукції підприємства та її структури. Собівартість продукції, як синтетичний показник, відображає всі сторони господарської діяльності підприємства. Від рівня собівартості продукції при інших незмінних умовах залежить рівень прибутку.
Таблиця 3.1
Аналіз собівартості товарної продукції ТОВ „Картонний комбінат” за 2010 рік
Період |
Обсяг виробництва продукції, тис. грн. |
Собівартість усієї продукці, тис.грн. |
Собівартість на 1тис. грн. | ||||
разом |
у т.ч. |
разом |
у т.ч. | ||||
постійні |
змінні |
постійні |
змінні | ||||
І квартал |
1920,82 |
1544,92 |
420,46 |
1138,61 |
0,80 |
0,22 |
0,59 |
ІІ квартал |
1813,23 |
1612,32 |
420,46 |
1188,28 |
0,89 |
0,23 |
0,66 |
ІІІ квартал |
2011,95 |
1487,43 |
420,46 |
1096,24 |
0,74 |
0,21 |
0,54 |
ІV квартал |
2084,49 |
1750,13 |
420,46 |
1289,84 |
0,84 |
0,20 |
0,62 |
Всього |
7830,5 |
6394,80 |
1681,83 |
4712,97 |
3,27 |
0,86 |
2,41 |
За даними таблиці 3.1 можна дійти висновку, що загальна сума постійних витрат (1681,83 тис. грн.) є сталою для всіх обсягів виробництва. Абсолютна її величина не змінюється зі зростанням обсягів виробництва продукції, проте постійні витрати на одиницю продукції змінюються обернено пропорційно до зростання обсягу виробництва. Так, випуск продукції у ІІ кварталі відносно І кварталу зменшився в на 5,6% (1813,23/1920,82*100-100 = 5,6), а постійні витрати на одиницю продукції зросли на 4,5% (0,23/0,22*100%-100% = 4,5).
Аналіз структури собівартості за елементами передбачає визначення питомої ваги окремих елементів витрат у загальній сумі витрат і оцінку їх зміни за звітний період.
Для наочності використовується аналітична таблиця, у якій перераховуються елементи витрат і відображається їх абсолютна величина та питома вага. Ці дані наводяться окремо: батові (минулого, звітного періоду, прогнозні), фактичні та зміна цих показників за період, що аналізується. Проаналізуємо структуру собівартості підприємства за елементами (табл. 3.2).
Таблиця 3.2
Аналіз витрат ТОВ „Картонний комбінат” за елементами
Елементи витрат |
Сума, тис. грн.. |
Структура витрат | |||||
2006 р. |
2007 р. |
Відношення |
2006р. |
2007 р. |
Відношення, +/- | ||
+/- |
% | ||||||
Оплата праці |
1325,7 |
1756,5 |
430,8 |
132,5 |
11,6 |
18,7 |
7,1 |
Відрахування на соціальні заходи |
497,9 |
665,9 |
168,0 |
133,7 |
4,4 |
7,1 |
2,7 |
Матеріальні витрати |
5842,0 |
4640,8 |
-1201,2 |
79,4 |
51,2 |
49,3 |
-1,8 |
У тому числі: |
0,0 | ||||||
Сировина і матеріали |
115087,4 |
51048,8 |
-64038,6 |
44,4 |
19,7 |
11,0 |
-8,7 |
паливо |
28625,8 |
12530,2 |
-16095,6 |
43,8 |
4,9 |
2,7 |
-2,2 |
електроенергія і т.д. |
14020,8 |
6497,1 |
-7523,7 |
46,3 |
2,4 |
1,4 |
-1,0 |
Амортизація |
231,5 |
262,9 |
31,4 |
113,6 |
2,0 |
2,0 |
0,0 |
Інші витрати |
3521,2 |
2082,7 |
-1438,5 |
59,1 |
30,8 |
30,8 |
0,0 |
Повна собівартість |
11418,3 |
9408,8 |
-2009,5 |
82,4 |
100,0 |
100,0 |
0,0 |
У тому числі: |
|||||||
змінні витрати |
8663,1 |
4713,0 |
-3950,1 |
54,4 |
75,9 |
75,9 |
0,0 |
постійні витрати |
2755,2 |
1681,8 |
-1073,4 |
61,0 |
24,1 |
24,1 |
0,0 |
- Витрати за звітний період і собівартість продукції
- Витрати і ціни і на продукцію
- Витрати підприємства
- Витрати підприємства
- Витрати підприємства
- Витрати підприємства і їх класифікація
- Витрати підприємства та їх вплив на фінансовий результат
- Витражное искусство. История и современность
- Витражное искусство от возникновения до наших дней
- Витраж «Эмблема искусства»
- Витрати виробництва в короткостроковому та довгостроковому періодах розвитку підприємства
- Витрати виробництва в короткостроковому та довгостроковому періодах розвитку підприємства
- Витрати виробництва і собіватрості продукції рослиництва
- Витрати виробництва. Їх критерії та класифікація
