Властивості уваги у різні періоди вікового розвитку

ВСТУП

З екологічними, політичними, соціальними і культурними змінами  в сучасному суспільстві все  більше уваги приділяється розвиненій особистості. В становленні важко  переоцінити роль уваги. Відомо, що без розвиненої уваги неможливе  засвоєння людиною норм, знань, умінь. Стає неможливе становлення індивіда як особистості.

Увага займає дуже особливе місце серед психічних явищ. Вона дає можливість індивіду спрямованості, зосередженості на об’єкти, які він  сприймає у ході діяльності. Завдяки  стійкості уваги індивід усвідомлює своє практичне життя і діяльність, а це забезпечує вибіркове ставлення як до людей, так і до самого себе.

Якщо звернутись до історії  розвитку проблеми уваги, то можна казати про те, що коло проблем її вивчення виділилося в результаті диференціації поняття «апперцепція». Проте не дивлячись на те, що дослідження уваги ведуться вже багато століть, серед психологів досить не має згоди щодо змін властивостей уваги у різні вікові періоди.

Експериментальні дослідження  вказують на те, що рівень розвитку основних властивостей уваги в значній мірі визначається властивостями ВНД і віковими психічними особливостями.

Тобто індивідуальні, стійкі особливості ВНД накладають свій відбиток на формування властивостей уваги, в одних випадках сприяючи їх оптимальному розвитку, а в інших – обмежуючи цей розвиток. Однакові зовнішні подразники зовсім по-різному сприймаються людиною і викликають у неї різні реакції залежно від її віку. Тому необхідно рахуватися з індивідуальними і віковими особливостями людини. Ці особливості залежать від фізіологічного дозрівання, від пройденого життєвого шляху і виховання.

Отже, проблема психологічної  характеристики розвитку властивостей уваги є дуже актуальною в наш  час, час підвищених вимог до особистості. Це пов’язано з необхідністю пристосувати психічні процеси, а саме увагу, до зростаючого потоку інформації.

Об’єкт дослідження: увага як форма існування психічних процесів.

Предмет дослідження: особливості розвитку властивостей уваги у онтогенезі.

Мета дослідження: вивчити властивості уваги у різні періоди вікового розвитку.

Мета дослідження обумовила  вирішення наступних завдань дослідження:

• Проаналізувати наукову літературу з проблем розвитку властивостей уваги у різні вікові періоди, розкрити сутність уваги і її основних властивостей;
• Діагностувати обсяг і концентрацію уваги у різні періоди вікового розвитку;
• Розробити рекомендації щодо врахування особливостей уваги на уроках біології.

Методи дослідження:

• теоретичний аналіз наукової літератури з метою добору й осмислення фактичного матеріалу;
• діагностичні методи(«Запам’ятай і розстав крапки», «Коректурна проба Анфімова»);
• спостереження;
• статистична обробка отриманих даних.

Структура роботи: робота складається із вступу, двох розділів загальних висновків і списку використаної літератури.

Розділ 1. Психологічні дослідження зміни властивостей уваги

1.1. Огляд наукових  публікацій з вивчення основних  властивостей уваги

Увага - дуже важливий психічний процес, який є умовою успішного здійснення будь-якої діяльності дітей як зовнішньої, так і внутрішньої, а його продуктом - її якісне виконання. [4. с. 250]

Л.С. Виготський намагався простежити історію розвитку уваги. Він писав, що історія уваги є історія  розвитку організованості його поведінки, що ключ до генетичного розуміння  уваги слід шукати не всередині, а поза особистості дитини. [1. с. 147]

На основі теоретичного аналізу  психолого-педагогічної літератури можна  зробити висновок, що увага людини володіє п'ятьма основними властивостями: стійкістю (тривалістю залучення уваги  одному і тому ж об'єкту), концентрованістю (утримуванням уваги на одному об'єкті), переключенням(переведенням з одного об'єкта на інший) , розподілом (здатністю людини утримувати в центрі уваги певне число різнорідних об'єктів, одночасно виконувати дві або більше різні діяльності) і об'ємом (мінливою величиною, залежною від того, наскільки пов'язаний між собою той зміст, на якому зосереджується увага). [Нємов, кн. 1, с. 204].

Проте в наукових публікаціях і виданнях ми можемо спостерігати різні погляди на класифікацію цих властивостей.

Башаєва Т.В. виділяє 5 основних властивостей уваги: ​​зосередженість, обсяг, розподіл, стійкість, коливання, переключення. Вона образно порівнює властивості уваги з фізичними явищами.Так концентрацію уваги вона порівнює з напругою електричного струму або яскравим і тонким пучком світла. Обсяг уваги - із силою струму, шириною яскравого світлового пучка. Розподілення уваги порівнюється з електричним струмом в паралельних провідниках або декількома променями однакової яскравості, спрямованими в різних напрямках. Стійкість порівнюють з постійним струмом, рівно сіяючим променем. Коливання є змінним струмом або пульсуючим променем. А таку властивість, як переключення можна порівняти з перемиканням телевізійних програм або кадрів у фільмі. [2, с.90-97].

У виданні "Основи Загальної  психології" Рубінштейна вказані  такі властивості: концентрація, обсяг, розподіл і стійкість. [10, с.425 - 431]. У даной публікації можна знайти думки різних вчених з приводу властивостей уваги. Гельмгольц, наприклад, відзначив чудовий факт, у якому полягає ключ для пояснення стійкості уваги: ​​«Я відчуваю, - пише Гельмгольц, - що можу націлювати увагу довільно то на одну, то на іншу систему ліній і що в такому випадку якийсь час тільки одна ця система зізнається мною, між тим як інша зовсім вислизає від моєї уваги. Це буває, наприклад, у тому випадку, якщо я спробую порахувати число ліній у тій чи іншій системі. Вкрай важко буває надовго прикувати уваги до однієї якої-небудь системи ліній, якщо тільки ми не зв'язуємо предмет нашої уваги з якими-небудь особливими цілями, які постійно оновлювали б активність нашої уваги. Так чинимо ми, задаємося метою порахувати лінії, зрівняти їхні розміри й т.п. Увага, надана самому собі, виявляє природну схильність переходити від одного нового враження до іншого; як тільки його об'єкт втрачає свій інтерес, не доставляючи ніяких нових вражень, увага, всупереч нашій волі, переходить на що-небудь інше. Якщо ми хочемо зосередити нашу увагу на певному об'єкті, то нам необхідно постійно відкривати в ньому все нові й нові сторони, особливо коли який-небудь сторонній імпульс відволікає нас убік ». Для того, щоб увага до якого-небудь предмету підтримувалася, його усвідомлення повинне бути динамічним процесом. Предмет повинен на наших очах розвиватися, виявляти перед нами все новий зміст. З розвитком, людина на той чи інший об'єкт буде дивитися по-різному, тобто занходити цей новий зміст.

Кюв'є бачить прояв геніальних здібностей саме в стійкості уваги. Так, на питання про те, завдяки чому Ньютону вдалося прийти до відкриття законів тяжіння, він відповів: «Завдяки тому, що я безперестанно думав про це питання». Посилаючись на ці слова Ньютона, Кюв'є визначає геній як невпинну увагу. Підставу геніальності Ньютона він бачить у стійкості його уваги.

За Дубровіною основними властивостями також є: зосередженість, стійкість, обсяг і розподілення. Але особливу увагу вона приділила й неуважності, як зосередженості людини на одному конкретному предметі, і не помічаючи при цьому всього іншого. Цікаво, що розсіювання характерно як для дітей, так і для дорослих, і незалежно від віку воно може проявлятися в однаковому ступені. [6, с.143-153].

У статті "Нова методика оцінки властивостей уваги", розробленій Бондаревим, Вилегжаніним, Чичеріним і Софїним, до властивостей авдносяться: «до числа характеристик уваги, що визначаються шляхом експериментальних досліджень, відносять зазвичай вибірковість, обсяг, стійкість, розподілення і переключення. При цьому вибірковість трактується як можливість успішної настройки (при наявності перешкод) на сприйняття інформації, що відноситься до свідомої мети, стійкість - як тривалість залучення впливу до одного і того ж об'єкту або завданню. За величину обсягу уваги приймається кількість одночасно чітко усвідомлюваних об'єктів. Для визначення переключеності застосовуються методики, що дозволяють описати динаміку пізнавальних та виконавчих дій у часі, зокрема при зміні цілей, а під розподіляється розуміють здатність утримувати в центрі уваги одночасно певне число об'єктів». [3, с.127-131].

Що сточується фізіологічних основ властивостей уваги, то Павлов, наприклад, вважав, що концентрація уваги досягається завдяки закону взаємної індукції нервових процесів збудження і гальмування в корі великих півкуль головного мозку. Виниклий під впливом зовнішнього сигналу осередок збудження в корі великих півкуль викликає гальмування в інших ділянках кори. Так забезпечуються оптимальні, тобто найкращі, умови для сприйняття або обмірковування того, на що спрямована увага. І. П. Павлов у роботі «Двадцятирічний досвід об'єктивного вивчення вищої нервової діяльності (поведінки) тварин» дуже образно описував цей процес: «Якби можна було бачити крізь черепну кришку і якби місце великих півкуль з оптимальною збудливістю світилося, то ми побачили б на думаючій свідомій людині, як по її великим півкулях пересувається і постійно змінюється у формі і величині химерно неправильних обрисів світла пляма, оточена на всьому іншому просторі півкуль більш або менш значною тінню» .

З Павловським уявленнями про фізіологічні механізми уваги добре поєднується принцип домінанти, висунутий чудовим російським фізіологом А.Л. Ухтомським. «У вищих поверхах і в корі півкуль принцип домінанти, - пише Ухтомський,-є фізіологічною основою акту уваги» [12]. Ухтомський також вважав, що концентрація уваги пов'язана з особливостями функціонування домінантного вогнища збудження в корі, він вважав, що концентрація є наслідком збудження в домінантному вогнищі при одночасному гальмуванні інших зон кори головного мозга.

Що стосується розподілу  уваги, то В.Вундтом було показано, що людина не може зосереджуватися на двох одночасно пред'явених подразниках. А дослідження розподілу уваги показують, що у окремих випробуваних виразно виступають значні індивідуальні та вікові відмінності. Дослідники (зокрема, А. Р. Лурія) вважають, що ці відмінності можуть надійно відбивати деякі варіації сили та рухливості нервових процесів і з успіхом використовуватися в діагностичних цілях.

Велике значення у  фізіологічних дослідженнях уваги  приділяють і неуважності. Так, Павлов писав: «При зосередженому думанні, при захопленні якоюсь цікавою справою ми не бачимо і не чуємо, що біля нас відбувається, - явна негативна індукція». А у виданні "Нейрофізіологічні механізми уваги" зазначено, що "увага розсіяної людини дуже нестійка і легко відволікаєма" .[7, с.208-210]

У виданні Рогова "Загальна психологія" є досить цікаве порівняння: "Для деяких професій висока інтенсивність  і великий об'єм уваги необхідні  майже у весь час трудової діяльності, а рухові навички мають набагато менше значення". [9, с.67]

В публікації «Види і  властивості уваги» [14] ми можемо побачити приклад концентрації уваги у різному віці. Так на думку П.Ф. Каптерева, в такому стані перебуває немовля,що проголодалося, коли смокче груди матері, і дитина більш старшого віку, який довго і пильно дивиться на полум'я свічки або вугілля, що світиться в печі. У дорослих же воно настає при сильному стражданні й насолоді. "Така увага є однопредметною, без усякої домішки аналізу і зіставлень і полягає в простому переживанні відомого стану зі суцільним зануренням у нього. Людина вся іде в переживання становища і більш нічого не робить, ні про що не думає не тільки сторонньому пережитому стану, але навіть і про те, що переживає, що поглинуло його увагу ", - пише П.Ф. Каптерев.

З метою опису основних властивостей уваги в даній публікації їх представляють у вигляді рухомого променя прожектора, спрямованого в  ту чи іншу область простору потенційних  об'єктів уваги. Рівень освітленості можна назвати ступенем уваги. Обсяг  уваги може бути представлений як тілесний кут променя прожектора або площа плями світла. Розподіл уваги можна представити як розщеплення променя в двох і більше напрямках. Навмисні зрушення променя з одного об'єкта (або його аспекту) на інший називають перемиканнями уваги.

Таким чином, ми бачимо, що питаннями  основних властивостях уваги цікавилися багато вчених і у кожного була своя думка з цього приводу. Дуже часто думки деяких вчених сходилися, а іноді і зовсім суперечили одна одній.

1.2. Зміна властивостей  уваги в онтогенезі

           Психічний розвиток людини проходить ряд періодів, послідовна зміна яких необоротна передбачувана. Кожен період (вік) – своєрідний ступень психічного розвитку з притаманними йому відносно стійкими якісними особливостями.

           Такими періодами є: ранній (від народження до трьох років) і дошкільний (з трьох до семи) вік, молодший шкільний вік (з семи до десяти років), середній шкільний, або підлітковий вік (з десяти років до п’ятнадцяти), старший шкільний, або ж юнацький вік (з п’ятнадцяти років і до вісімнадцяти), вік дорослості. У кожному періоді виділяють стадії й фази, що не мають однозначних назв.

Що стосується розвитку уваги, то Н.Ф. Добринін вважав, що перші  прояви уваги можна поспостерігати у новонародженого, під час смоктання. А протягом дошкільного і молодшого шкільного віку розвиваються властивості уваги і його довільність. Дитина навчається керувати собою і свідомо спрямовує свою увагу на певний об'єкт. При цьому він використовує для організації уваги зовнішні засоби, перш за все слово і вказівний жест дорослого, тобто увага, стає опосередкованою. [5. с. 105]          

Тепер розглянемо розвиток властивостей уваги у кожен віковий період людини.     

Ранній вік (від народження до трьох років). З розвитком активності дитини неухильно розширюється коло об’єктів, які привертають її увагу. Починаючи з другого року, дитина придивляється , прислухається до них, розглядає їх. Найбільше привертає увагу все, що рухається, змінюється, розкриваючи якісь свої нові сторони. Дитина двох-трьох років може протягом 10-20 хвилин годувати, одягати, розглядати ляльку, будувати щось з кубиків тощо. Тобто концентрація уваги спрямована не нf самі об’єкти, а на дії з ними.

Помітні труднощі переключення і розподілу  уваги. Обсяг уваги невеликий.[11,c.39]

Увагу легко відволікає кожен новий, яскравіший об’єкт. Тобто спостерігається  переключення уваги. Ця її особливість  дає змогу дорослим легко відвертати увагу дитини від недозволеної для  неї речі, від небажаної дії. Наприкінці третього року слово може викликати увагу і спрямувати її, що створює умови для проведення коротких занять у групах дітей.

Дошкільний  вік (з трьох  до семи років). Дошкільник вчиться бути уважним. Увага розвивається, набираючи більшої стійкості, більшого обсягу.

Значно зростає концентрація, обсяг і стійкість уваги. [11, c.42]

           Важливу  роль у розвитку уваги дошкільника  відіграють його досягнення в  мовній регуляції діяльності. Назви  дій і предметів викликають  у нього відповідні образи, завдяки  чому розширюється коло орієнтування в середовищі. Формується довільна увага.

           Діти-дошкільники ще недосконало  керують своєю увагою. Це особливо  помітно під час виконання  ними нескладних пошукових завдань:  знайти вихід з лабіринту, відшукати  предмети серед багатьох  тощо. Тобто концентрація уваги ще не досить стабільна. Значно зростає стійкість уваги старших дошкільнят порівняно з молодшими. Тривалість зосередженого розглядання (проміжок між початком розглядання і моментом першого відволікання) нескладної за змістом сюжетної картинки на кінець дошкільного віку зростає майже вдвічі – з 6,8 сек. до 12,3. Зростання стійкості уваги виявляється в збільшенні тривалості ігор. Разом із зростанням стійкості збільшується й обсяг мимовільної та довільної уваги.

Молодший  шкільний  вік (з семи до десяти років). У першокласників увага мимовільна. Увага ще не стабільна, проте вже активізується здатність до концентраціі. [11, c.50] Слід зважати на загальну нестійкість, легке відволікання їх уваги, яке спостерігається тим більше, чим менше цікавий об’єкт, на якому концентрується увага. Молодший школяр може довільно зосередитися на нецікавій роботі, але вона не може його на довго захопити.  За даними досліджень (М.Ф. Добриніна, М.С. Горбач, І.В. Страхова та ін.), розвиток довільної уваги молодших школярів здійснюється досить успішно, якщо створюються умови для їх цілеспрямованої роботи, за яких вони привчаються керуватись самостійно поставленою метою.        

  З віком учнів  початкових класів зростає обсяг  і стійкість їх уваги. Деяким  першокласникам важко одночасно читати по складах і розуміти прочитане, оскільки самий процес читання потребує мобілізації всіх їх сил. Недостатня стійкість їх уваги є однією з причин того, що вони збиваються в читанні, перескакують на інший рядок, допускають помилки в обчисленнях, письмі, не можуть вчасно відповісти вчителеві.

  Учні другого і  особливо третього класу завдяки  збільшенню обсягу і стійкості  уваги, формуванню вміння її  переключати з одних дій на  інші уникають більшою мірою  цих недоліків у своїй навчальній роботі.

  Нестійкість уваги  є однією з причин невстигання  учня в школі. Причиною нестійкості  уваги в молодшого школяра  буває недостатня його розумова  активність, зумовлена як недосконалими  методами навчання, так і рівнем  його готовності до учбової  діяльності, не перебореними труднощами в навчанні, станом здоров’я тощо.

 Підлітковий  період (з десяти років до п’ятнадцяти). Важливим психічним новоутворенням підліткового віку є розвиток довільності всіх психічних процесів, спричинений передусім новими, значно вищими вимогами навчальної діяльності. 

У підлітковому віці розвивається здатність  до розподілу уваги. [11, c.58]

Навчання підлітка ставить підвищені  вимоги до його уваги, здатність зосереджуватись  на змісті навчальної діяльності і  відволікатись від сторонніх стимулів. Значні досягнення в розвитку уваги підліткові виявляються у формуванні в них вищих довільних її форм, у вироблення уміння свідомо спрямовувати увагу на певні об’єкти, тривалий час на них зосереджуватись, переборювати відволікання, переключати увагу на нові завдання й розподіляти її. Ці позитивні зміни пов’язані із загальним психічним розвитком підлітка, зокрема його мисленням. У 12 – 14 років спостерігається зростання в учнів обсягу уваги, її концентрації і стійкості. У психологічній літературі (М.Ф. Добринін) відмічається той факт, що старшим підліткам властиве відвертання і зниження уваги.

У підлітка дедалі більше зростають  можливості зосереджувати увагу  на об’єктах, даних не тільки наочно, а й уявно, мислено. Особливо помітний прогрес у зосередженні уваги на об’єктах, даних мислено, в мовній формі і мало підтримуваних різними засобами унаочнення. Зростають можливості спрямовувати увагу на абстрактні об’єкти.

Підлітковий вік характеризується вдосконаленням уміння розподіляти  і переключати увагу. Практика навчальної діяльності часто ставить підлітків перед потребою переходити від одних об’єктів до інших, даних наочно й абстрактно. Вона змушує їх бути уважними до різного за змістом матеріалу, до способів його вивчення.

Юнацький  вік (від  п’ятнадцяти років до вісімнадцяти). У прямій залежності від змісту і форм розумової та практичної діяльності учнів старших класів перебувають особливості їх уваги. Розвивається їх здатність тривало зосереджуватися на пізнаванних об’єктах, переборювати дію сильних і відволікаючих подразників розподіляти й переключати увагу. Концентрація зростає. [11, c.64]

           У  ряді психологічних досліджень  показано, що розвиток довільної  уваги, її стійкості і зосередженості  у старшокласників пов’язаний  з формуванням логічного мислення, узагальнених прийомів мислительної діяльності ( І.В. Страхов, Є.О. Мілєрян). Від цього залежить дальше вдосконалення їх здатності переключати увагу у зв’язку з урізноманітненням видів діяльності, переходами від одних навчальних і практичних завдань до інших, з потребою підпорядковувати близькі цілі діяльності далеким, перспективним. Переключення уваги є важливим фактором піднесення ефективності праці учнів старших класів, поліпшення її самоорганізації. Удосконалюються у них і здатність розподіляти увагу, що виявляється в одночасному виконанні кількох різних дій ( наприклад, слухання вчителя, складання плану, ведення конспекту).

1.3. Умови покращення  властивостей уваги

Значимі властивості  уваги - інтенсивність його концентрація, стійкість, швидкість перемикання, широта розподілу - по-різному виступають в різних видах діяльності.

Всі характеристики уваги в тій  чи іншій мірі визначаються типологічними  особливостями нервової системи  і тому мало змінюються. Швидкість  переключення уваги залежить від рухливості нервових процесів. Як відомо, з віком рухливість їх дещо знижується і можна очікувати зменшення швидкості перемикання уваги.

Стійкість уваги визначається силою  збуджувального процесу. У лабораторному  експерименті в осіб зі слабким збудливим процесом Л. Б. Єрмолаєва-Томіна спостерігала зниження розумової працездатності майже в два рази вже через 30-35 хв. Вона прийшла до висновку, що сила нервової системи є основним чинником, що обумовлює можливість тривалої зосередженості, і що особам зі слабким збудливим процесом (за інших рівних умов) важче, ніж «сильним» справлятися з завданнями, які вимагають тривалої зосередженості уваги, постійного пильного спостереження . Разом з тим Єрмолаєва-Томіна відзначає компенсуюче значення емоційного фактору (зацікавленості в результатах роботи).

Дійсно, можна говорити про типову для даної людини стійкості уваги, широту розподілу, швидкість перемикання. Проте залежно від умов діяльності ці характеристики в однієї і тієї ж людини можуть варіювати в широких межах. Жодна з професійно значущих властивостей не залежить такою мірою від зовнішніх факторів, як властивості уваги. Монотонна робота, наприклад, впливає на стійкість уваги різко негативно, а змістовна робота і відповідальність за неї підвищують її стійкість. Разом з тим ніякі спеціальні тренування в процесі навчання не можуть дати різкого поліпшення індивідуальних характеристик уваги, так як особливості нервових процесів, що лежать в їх основі, змінюються надзвичайно повільно.

Велике практичне значення має питання: на яку кількість і яких об'єктів може бути розподілено увагу в певному процесі праці. Передусім це залежить від того, скільки органів чуття бере участь у процесі сприйняття. Чим більше органів чуття бере участь у сприйманні необхідної інформації, тим більша кількість об'єктів може перебувати в полі уваги. Тому при навчанні важливо визначити, за допомогою яких органів чуття слід контролювати різні об'єкти, так як один і той же об'єкт може контролюватися різними способами.

При виконанні дій, що вимагають розподілу уваги між багатьма об'єктами, ступінь його концентрації на певних об'єктах з плином часу безперервно змінюється в залежності від того, яке значення надається даному об'єкту в той чи інший відрізок часу. Створення оптимальної схеми розподілу уваги передбачає облік цього значення і його динаміки.

На практиці виникає питання  і про те, яка найбільш вигідна  послідовність перемикання уваги  з одного об'єкта на інший і який оптимальний темп його перемикання? При складанні схем перемикання уваги важливо враховувати значущість різних об'єктів. На більш важливі об'єкти увага повинна перемикатися більше число разів, ніж на менш важливі. Необхідно встановити і правильний темп переключення уваги. Занадто швидкий темп стомлює людину. При занадто повільному перемиканні можна упустити важливі зміни в обстановці. Тому темп переключення уваги залежить від ступеня ймовірності зміни обстановки. [13]

Розглянемо деякі умови покращення властивостей уваги:

1)Обєм уваги, наприклад, можна збільшити шляхом об’єднання предметів у групи, і за рахунок цього зменшити кількість об’єктів, які сприймаються як окремі одиниці. Але  збільшення об’єму уваги шляхом групування предметів не повинно діяти на шкоду її розприділенню. Правильне співвідношення групування з розподіленням уваги між окремими елементами цілого тісно пов’язане з розвитком пізнавальних процесів: сприймання / співвідношення частини і цілого /, мислення / співвідношення загального і одиночного /.

2)Що стосується стійкості уваги, то для покращення її слід робити перерви в роботі. К.Д. Ушинський один з перших в педагогічній літературі вказав на нестійкість дитячої уваги і підкреслив необхідність для дітей частої зміни занять. “ Заставте дитину йти, - говорить К. Ушинський, - вона втомиться дуже скоро, стрибати – також, сидіти – вона також стомиться; але він змішує всі ці діяльності різних органів і веселиться цілий день, не стомлюючись. Це ж саме спостерігається і при навчальній діяльності дітей... згублено діє на дитину будь-яка надто довга і постійна діяльність в одному напрямку.”

3) Вчителю потрібно особливо стежити за тим, щоб не дати яким-небудь необережним питанням чи зауваженням неправильний напрям уваги школярів. 

4)Вказані недоліки уваги зникають в учня в процесі правильно організованої навчальної роботи. При добре заповненому роботою уроці учні можуть бути довго уважними, не допускаючи ніяких відволікань від навчальних занять, навіть якщо ці заняття не представляють для них цікавості.

5) Зосередженість стає стійкою тоді, коли для дітей цілком зрозуміла задача, мета роботи, яку вони виконують.

6) Правильний розподіл  роботи. Якщо вчитель дає учням неповне завдання, наприклад, слідкувати за читаючим товаришем, то дітям здається, що справжню роботу виконує лише той, хто читає вголос, а всі інші майже вільні. Зовсім інше відношення виникає у дітей до роботи, коли вчитель пропонує учням слідкувати, чи правильно учень, який читає, вимовляє слова і чи правильно показує голосом розділові знаки. Діти одразу починають слідкувати за читанням учня, інтенсивно вслуховуються в його вимову.

7) Швидке переключення уваги на протязі тривалого часу стомлює, тоді як при одноманітній діяльності переключення уваги є своєрідною формою відпочинку. Тому діяльність повинна бути більш-менш одноманітною.

При дотриманні таких  умов вчителем можна покращити основні властивості уваги дітей на уроках.

Висновки  до першого розділу

Будь-який вид діяльності висуває вимоги до уваги людини:вимагає  точності, відчуття і сприймання, рухів  і дій, одночасної уваги до кілької  об’єктів і дій, тривалого зосередження на одному об’єкті і т.і. Залежно від цих вимог, а також індивідуальних особливостей нервової системи і виховання улюдей зявилися різні властивості уваги. До них належать: концентрація, об’єм, стійкість, інтенсивність, розподіл та переключення. В наукових виданнях можна зустріти різну класифікацію властивостей уваги. Їх розглядали як в психологічному, так і в фізіологічному аспектах. Деякі вчені, при дослідженні властивостей уваги, спиралися і на фізичні терміни, таким чином порівнюючи властивості уваги зі струмом.

Властивості уваги є  окремими здібностями кожної людини. І зміна таких здібностей впливає на якість самої уваги. Тобто вони мають індивідуальні відмінності. Одні учні відзначаються високим ступенем концентрації уваги, але нелегким переключенням і слабким її розподілом, інші добре розподіляють і переключають увагу, але вона не відзначається стійкістю і глибиною.

 Найнижчий рівень  негативних властивостей уваги  називається розсіюванністю, яка  буває двох видів. Перший її  вид пов’язаний з слабкою зосередженістю і легким відволіканням уваги - “ дитяча” розсіюванність; другий, навпаки, характеризується надзвичайно стійкою зосередженістю і важким переключенням – “ професорська ” розсіюваність.