Высшее образование в Украине

                                                                                                                                                            3

ВСТУП

Актуальність. Як відомо, перше й основне, що потрібно зробити для покращення досвіду сприйняття іноземної мови, – слухати цю мову. Без аудіювання неможливе спілкування, тому аудіювання з англійської мови або сприйняття мови на слух – це одна з найбільш важливих складових частин процесу вивчення англійської мови. У аудіюванні важливо не тільки правильно висловити ту чи іншу думку, але й зрозуміти, про що говорить співрозмовник. Беручи до уваги темп мови й особливості вимови тих чи інших діалектів, зробити це інколи буває дуже важко. Недооцінка аудіювання у навчальному процесі може вкрай негативно позначитися на мовному рівні школярів.

 Взагалі, аудіювання як дія, що входить до складу усної комунікативної діяльності, використовується в будь-якому усному спілкуванні, підпорядкованому виробничим, суспільним або особистим потребам. Також аудіювання, як зворотній зв'язок під час говоріння, дозволяє здійснювати самоконтроль за мовленням і спостерігати, наскільки вірно реалізуються у звуковій формі мовні наміри. Водночас, аудіювання являє собою окремий вид комунікативної діяльності зі своїм мотивом, що відбиває потреби людини або характер її діяльності. У такій ролі воно виступає, наприклад, при перегляді фільму, телепередач, прослуховуванні радіопередач тощо.

 Розробка цієї мовленнєвої діяльності в методиці недостатньо глибока, та й термін "аудіювання" використовується в методичній літературі порівняно нещодавно. У процесі опанування мови загалом та формування навичок аудіювання, зокрема, постає низка труднощів і загальних для процесу сприйяття на слух, і особливих, які пов’язані з намаганням зрозуміти іноземну мову. Ці питання розглядають у своїх дослідженнях і вітчизняні, і зарубіжні науковці: А. Андерсон, Л. І. Архіпова, Н. І. Гез, Н. В. Єлухіна, П. І. Кріцка, Н. Р. Петранговська, Н. І. Соболєва, T. Lynch. Однак чіткої методики роботи над аудіюванням у процесі вивчення англійської мови та визначення шляхів подолання труднощів розуміння англійської мови на слух з урахуванням вікових особливостей школярів ще не існує. Отже, необхідність удосконалення процесу формування навичок аудіювання зумовило актуальність проблеми.

Об`єкт дослідження – розвиток навичок аудіювання.

Предмет дослідження – різнопланові завдання як засіб розвитку навичок аудіювання.

Мета дослідження – теоретично обгрунтувати і практично перевірити ефективність використання різнопланових  завдань для розвитку навичок аудіювання,визначити основні принципи, що сприяють кращому сприйманню аудіювання учнями середньої школи.

Завдання дослідження:

1. На основі аналізу наукових джерел з теми дослідження розкрити сутність навчання аудіюванню, визначаючи всі його функції;
2. Теоретично обґрунтувати  необхідність використання системи різнопланових завдань,із врахуванням вікових особоливостей учнівпри формуванні навичок аудіювання.
3. Практично перевірити ефективність використання різнопланових завданьнавести для розвитку навичок аудіювання та розвиток мовленнєвої компетенції вцілому.

Методи  дослідження : аналіз наукової літератури з теми дослідження, аналіз та узагальнення масового і передового педагогічного досвіду, метод опису, обробка результатів дослідження.

Структура роботи складається  зі вступу, 2-х розділів, параграфів до кожного розділу, висновків та списку використаної літератури (14 найменувань).

РОЗДІЛ 1.

ТЕОРЕТИЧНЕ  ОБГРУНТУВАННЯ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ НАВИЧОК АУДІЮВАННЯ    

1. Теоретичні основи формування в учнів навичок аудіювання

Аудіювання –розуміння сприйнятого на слух усного мовлення. У класі аудіювання займає 57% часу. Психофізіологічні механізми аудіювання – це механізм сприйняття мовлення та механізм атиципації (прогнозування) смислового змісту. Метою аудіювання є осмислення почутого мовленнєвого повідомлення. Аудіювання починається зі сприймання мовлення, під час якого слухач завдяки механізму внутрішнього промовляння перетворює звукові образи в артикуляційні. З потоку мовлення вичленяються окремі фрази, словосполучення, слова для осмислення всього повідомлення. Механізм оперативної пам'яті утримує в свідомості слухача сприйняті слова і словосполучення протягом часу, необхідного йому для осмислення фрази чи завершеного фрагменту. Механізм антиципації дає можливість за початком слова чи висловлювання передбачити його закінчення. Завдяки довготривалій пам'яті, механізм якої формується з попереднього досвіду слухача, відбувається зіставлення мовленнєвих сигналів, що надходять, з тими стереотипами, які зберігаються в свідомості. Механізм осмислення здійснює еквівалентні заміни шляхом перетворення словесної інформації в образну.

 Аудіювання може виступати у природній усній комунікації у трьох різних функціях.

1. Аудіювання – це окремий вид комунікативної діяльності зі своїм мотивом, що відображає потреби людини чи характер його діяльності. У такій функції воно виступає, наприклад, під час перегляду фільму, телепередачі, прослухування радіопередачі і т.і.
2. Аудіювання може виступати в ролі дії у складі усної комунікативної діяльності, коли кожний учасник спілкування, використовуючи говоріння і аудіювання, намагається задовольнити свою потребу в обміні інформацією, яка на цьому етапі стає мотивом усієї усної комунікативної діяльності.
3. Аудіювання виступає як зворотній зв’язок у кожного мовця під час говоріння, що дозволяє мовцю здійснювати самоконтроль за своїм мовленням і знати, на скільки правильно реалізуються у звуковій формі його мовні наміри. Аудіювання – невід’ємний елемент процесу говоріння.

При практичній меті навчання іноземної мови учні оволодівають аудіюванням  у цих трьох функціях, оскільки вони дають змогу здійснювати  усну комунікацію. Оволодіння цими функціями і є змістом навчання аудіювання.

У процесі навчальнння аудіювання в учнів створюється механізм сприймання висловлювань, функціонування якого дає змогу сприймати інформацію в усній формі іноземною мовою.

Крім цього, відповідно до принципу усної основи навчання аудіювання виконує ще одну важливу навчальну функцію – введення мовного матеріалу в навчальний процес, з чого починається його засвоєння в усній формі. Граматичні структури, до яких входять відповідні лексичні одиниці у складі груп і які оформлені в фонематичному плані за формами англійської мови, спочатку вводяться в аудіювання, а потім вже в говоріння.

З точки зору психофізіології  аудіювання трактується як рецептивна розумова мемонічна діяльність.

Характерними ознаками аудіювання як виду мовленнєвої діяльності є:

• безпосереднє спілкування ;
• форма сприйнятя процесу аудіювання є внутрішньою, невираженою;
• основою внутрішнього механізму аудіювання є такі психічні процеси, як сприйняття на слух, увага, розпізнавання та зіставлення мовних засобів, їх ідентифікація, усвідомлення, антиципація, групування, узагальнення в пам’яті, вироблення умовиводів;
• Продуктом аудіювання є умовивід, а результатом – розуміння сприйнятого тексту.

Отже, аудіювання – найважчий вид мовної діяльності: якщо в тексті для читання можна знову і знову повертатися до незрозумілого слова або фрази, використовувати словник, при говорінні можна уникнути використання незнайомої лексики, то в процесі аудіювання необхідно зрозуміти все з першого разу.

1.2 Труднощі при роботі над аудіюванням у різні вікові періоди та шляхи їх подолання

          Спочатку розглянемо причини, що зумовлюють виникнення труднощів під час навчання аудіювання, та способах вирішення їх учителями й викладачами. Ось деякий перелік причин, що зумовлюють виникнення труднощів:

1. занадто швидкий темп мовленнєвих повідомлень;
2. великий обсяг тексту;
3. лінгвістичні труднощі.

За умови усвідомлення цих причин ми можемо стверджувати, що   успішність аудіювання залежить від:

• самого слухача (від рівня розвитку в нього мовленнєвого слуху, пам'яті, наявності уваги, інтересу тощо);
• мовних особливостей аудіотексту та його відповідності мовленнєвому досвіду і знанням учнів;
• умов сприймання аудіотексту.

Таким чином , труднощі аудіювання бувають кількох видів:

1. суб'єктивні труднощі;
2. мовні труднощі;
3. труднощі, зумовлені умовами сприймання.

Суб'єктивні  труднощі аудіювання зумовлені індивідуально-віковими особливостями учнів. Успішність їх подолання залежить від уміння слухача користуватися механізмами ймовірного прогнозування, переносити аудитивні вміння та навички рідної мови на іноземну. Значну роль відіграють такі індивідуальні особливості учня кмітливість, уміння слухати і швидко реагувати на сигнали усно-мовленнєвої комунікації, переключатися з однієї розумової операції на іншу тощо.

У процесі навчання аудіювання вирішальну роль відіграють індивідуально-психологічні особливості учнів рівень розвитку слухової диференційованої чутливості, слухової пам'яті, концентрації уваги. Успішність аудіювання залежить від  потреби учнів дізнатись щось нове, наявності інтересу до теми повідомлення, спрямованості на пізнавальну діяльність і мотивацію цієї діяльності.

При навчанні аудіювання необхідно спиратися на ті особливості  учня, які відіграють суттєву роль у процесі сприйняття мовленнєвого повідомлення. Ці особливості розглядаються у психології на рівні таких підструктур особистості спрямованість, досвід і форми відображення. Спрямованість особистості визначає стійку аперцепцію, що лежить в основі сприймання мовлення і формується усім процесом виховання людини. У межах підструктури досвіду у психології розглядають знання, навички, уміння, звички, набуті особистим досвідом шляхом навчання. Обсяг мовних і немовних знань суттєво впливає на ступінь розуміння аудіотексту, він впливає на процес інтерпретації тексту на рівнях значення і смислу та на форму його відображення.

Мовні труднощі аудіювання є об'єктивними, вони зумовлюються характером мовних засобів і структурно-композиційними характеристиками аудіотекстів. Мовні труднощі, в свою чергу, поділяються на :

• граматичні;
• лексичні;
• фонетичні.

Граматичні труднощі пов'язані з синтаксисом та морфологією. Сприймаючи фразу, учень повинен розчленити її на окремі елементи, встановити зв'язок між ними та їх роль у висловлюванні. Деякі граматичні труднощі зумовлені наявністю аналітичних форм, відсутніх у рідній мові, та граматичною омонімією.

Лексичні труднощі виникають  при кількісному збільшені словникового матеріалу та його різноманітності (на старшому етапі навчання), а також  при вживанні слів у переносному значенні, наявності фразеологічних зворотів. Багатозначні слова, пароніми, антоніми та синоніми також створюють труднощі розуміння, так само як слова, близькі за значенням до слів рідної мови, але різні за значенням.

Фонетичні труднощі вважаються основними труднощами аудіювання (особливо на початковому ступені навчання). Основними фонетичними труднощами аудіювання є труднощі, пов'язані з інтонацією, логічним наголосом і темпом мовлення.

Для розуміння на слух велике значення має композиційна структура текстів, спосіб викладу думок, міжфразові зв'язки. Особливо складним для аудіювання є діалогічне мовлення, що вимагає додаткових аналітико-синтетичних дій.

Якщо казати про труднощі, зумовлені умовами сприймання, то важливо зазначити нижчеподані твердження:

1. Темп повідомлення визначає швидкість і точність розуміння на слух, а також ефективність запам'ятовування.

Середній темп мовлення англійською мовою – 140-150 слів за хвилину. У процесі навчання аудіювання темп мовлення, що сприймається, не повинен  перевищувати темпу внутрішнього мовлення слухача, отже, перший можна збільшити, лише прискорюючи останній.

2. Більшість методистів погоджуються, що одноразове пред'явлення є найбільш оптимальним, адже в реальній комунікації повідомлення не повторюється. І все ж в умовах навчання досить часто доводиться пред'являти текст двічі (наприклад, при наявності труднощів). У таких випадках рекомендовано пропонувати трансформовані варіанти тексту [2].

3. Тривалість звучання тексту також може ускладнювати процес аудіювання. Тривалість звучання визначається обсягом аудіотексту. Обсяг тексту - обов'язковий нормативний параметр аудіювання для кожного класу. Такий вимір обсягу аудіотексту зручний для планування занять і для правильного розподілу часу нарізні види мовленнєвої діяльності.

Труднощі, зумовлені тривалістю звучання, обмежуються таким чином:

- для початкового ступеня навчання - 1 хвилина,

для середнього –2-3 хвилини,

для старшого – 3-5 хвилин.

Навчання аудіювання необхідно починати з текстів невеликої тривалості звучання і поступово її збільшувати. Проте прагнути до збільшення обсягу аудіотексту недоцільно.

4. При безпосередньому спілкуванні аудіювання полегшується позамовними засобами (мімікою, жестами). При використані аудіозапису ці фактори відсутні. Проте розуміння мовлення у звукозапису також передбачено вимогами програми.

5. Наявність невідомих слів визначена шкільною програмою та поступово збільшується на кожному етапі навчання.

6.Наявність чи відсутність  зорових опор, які уточнюють зміст  почутого та полегшують процес аудіювання.

Тільки за умови уникнення  перешкод можна очікувати кращого  сприйняття інформації й подальшої  продуктивной роботи. Для того, щоб  їх усунути, пропонуємо:

1. підбирати тексти, що ґрунтуються на знайомій тематиці;
2. чітко пояснити завдання, виділити основні частини тексту;
3. дозволити слухачам перепитувати в разі, якщо текст написано складною мовою або якщо потрібно охопити великий обсяг інформації;
4. сповільнювати швидкість відтво-рення тексту завдяки збільшенню тривалості пауз між смисловими частинами. Однак ці пропозиції не можуть бути універсальними для всіх вікових категорій.

Таким чином, варто розглянути особливості на кожному етапі роботи над аудіюванням у різні вікові періоди навчання англійської мови й труднощі, із якими стикаються вчителі шкіл під час роботи над аудіюванням.

Початковий етап −  найважливіший, оскільки на ранньому етапі  в учнів мають бути сформовані базові вміння й навички аудіювання, які вдосконалюватимуться на середньому та вищому етапах.

Загалом існує три  основні етапи формування навичок аудіювання, які тісно пов’язані між собою й не можуть існувати один без одного:

1. сприйняття на рівні фрази;
2. сприйняття на рівні понад-фразового розуміння;
3. сприйняття на рівні текту.

Цілком зрозуміло, що аудіювання на кожному етапі за складністю лексичного наповнення суттєво відрізнятиметься для учнів початкових класів і для старшокласників.

Обсяг матеріалу для  прослуховування різний для початківців  і для тих, хто вдосконалює  свої знання англійської мови. На початку  вивчення іноземної мови це можуть бути окремі слова й навіть звуки. Далі – коротенькі фрази з декількох слів (7–9 одиниць). Для більш просунутого етапу фрази досягають 13 слів. Для тих, хто вже достатньо добре володіє мовою, фраза може складатися з 20 і більше лексичних одиниць

На початковому етапі тривалість звучання фрази чи тексту не повинна перевищувати 1,5–2 хви-лини, на середньому – 3–5 хвилин, на вищому – 10–15 і більше часу.

 Чи варто на початковому етапі навчання слухати? Безсумнівно. Але що може розуміти учень, якщо його словниковий запас містить лише декілька десятків слів? Слухати аудіоматеріали треба починати одночасно з вивченням англійської мови. Постійне прослуховування радіопередач або перегляду фільмів дає змогу передусім звикнути до темпу іноземної мови. Важливо, що англійська мова значно яскравіше інтонаційно забарвлена, ніж українська. Для тренування аудіювання слід починити з найпростішого: із повільних пісень/віршів, невеличких простих текстів, які зачитуються в повільному темпі. На більш просунутому етапі перегляд фільмів буде достатньо ефективним метом навчання аудіювання.

На середньому етапі  педагог навчає дітей розрізняти звуки ізольовано та в сполученнях, учить чути різницю між певними  звуками, на перший погляд, дуже схожими  між собою, відчувати довготу й стислість звуків, розрізняти їхні кількісні та якісні характеритики. Через аудіювання на цьому етапі відбувається засвоєння лексичного та граматичного матеріалу. Перевірка здійснюється, коли учень здатний указати на предмет або дати відповідь на запитання вчителя. Фразу розуміють на підставі інформативних ознак. Найбільш інформативною ознакою прийнято вважати інтонацію. За допомогою інтонації розрізняється комунікативний тип речення (пропозиції: ствердження, питання, вигук, спонукання).

Для учнів, які достатньо володіють іноземною мовою, ефективним засобом удоско-налення навичок аудіювання буде прослуховування аудіокниг. Звичайно, підбір літературних творів має відповідати віку й інтересам учнів.

Аудіотексти для прослуховування  в основному мають відповідати за змістом тематиці для усного мовлення. Однак не можна перевантажувати тексти незнайомою лексикою. Не слід дуже відхилятися від тематики, що вивчається, а також ураховувати складність текстів: для учнів початкових класів це можуть бути казки; для середнього віку – оповідання, що могли б їх зацікавити та мати виховний вплив; для старшого шкільного віку будуть цікаві й корисні різноманітні проблемні тексти та такі, що пов’язані не лише з тематикою вивчення програмного матеріалу, але й із подіями, які відбуваютья у світі.

 Уміння аудіювати передбачає розуміння не лише окремих фраз, а сприйняття аудіотекстів як цілісного повідомлення. Цей момент знаменується переходом до текстового розуміння та приводить до зв’язування загального змісту мовлення, що сприймається на слух. Розуміння під час аудіювання реалізується системою перцептивних дій, що з’єднує сприймані елементи в цілісну думку [6]. Сприйняття зв’язного мовлення супроводжується складною розумовою діяльністю й протікає в особливих умовах, обумовлених низкою акустичних факторів. Звідси виникає потреба у вправах, які спрямовують увагу на осмислення змісту мовлення.

Отже, у процесі навчання аудіювання учні обов'язково зіштовхуються  із труднощами різного характеру. Наявність  цих труднощів є, з одного боку, тією проблемою, вирішення якої призводить до формування навичок аудіювання та розвитку школярів, з іншого боку, вони не повинні перешкоджати навчальному процесу. Тому вчителю необхідно уживати певних заходів для їх подолання учнями, не знімати їх повністю, але навчатии школярів переборювати власними зусиллями, за допомогою спеціальних вправ.

РОЗДІЛ 2.

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

2.1. Види завдань на різних етапах навчання аудіювання

В основі акту аудіювання лежить навчально-мовленнєва ситуація. Предметом її є зміст аудійованого тексту, а комунікаційне завдання виражає мету слухання. Це вузлові компоненти, які визначають спілкування. Проте було б помилкою вважати, що оскільки навчання аудіювання відбувається в процесі говоріння, то цього досить. Аудіюванню, як і інших видів мовленнєвої діяльності, треба навчати спеціально. Немає чітких рецептів, як вчитель повинен пропонувати учням завдання на аудіювання. Це залежить від багатьох чинників. Але треба чітко з’ясувати, що існує 3 етапи навчання аудіюванню:

• підготовчий етап – введення учнів в ситуацію;
• процес слухання і виконання завдання;
• підсумкова робота.

Підготовчий етап (pre-listening stage). На цьому етапі учні знайомляться зі змістом тексту, їм пояснюються завдання, які необхідно виконати, надається необхідна допомога. Учні повинні сконцентрувати увагу на тому, що вони збираються слухати. Пропонуються такі види завдань на цьому етапі:

• looking at a list of items before listening;
• reading a text before listening;
• answering the questions to the text;
• labeling a picture;
• predicting \ speculating;
• informal teacher talk and class discussion.

Зазначимо, що спільно  придумані з учнями  комунікативні  завдання перед аудіюванням (pre-listening tasks) випереджають прослуховування й допомагають учням здогадатися про певні ідеї, фрагменти інформації. Завдання перед аудіюванням можуть бути сформульовані як до тексту в цілому, так і до окремих частин тексту в разі поетапного прослуховування та обговорення. Після цих завдань текст прослуховується з більшою зацікавленістю, учні хочуть знати наскільки вони були праві. Це і є мотивація, один з провідних принципів комунікативного підходу в навчанні.

Неможливо розглядати підготовчий  етап ізольовано від інших, бо майже  всі види роботи мають своє продовження  на наступному, while-listening, етапі. На підготовчому етапі може проводитися робота з читання, мовлення, письма або з усіх трьох аспектів разом. Ось чому можна з впевненістю казати про інтегрований підхід до навчання аудіювання й інших аспектів мови.

Процес слухання і  виконання завдання ( while-listening stage). Види роботи на даному етапі:

• marking\ checking items in pictures;
• storyline picture sets;
• completing pictures;
• picture drawing;
• carrying out actions;
• making models\ arranging items in patterns;
• completing grids;
• form\ chart completion;
• using lists;
• multiple-choice questions;
• text completion;
• spotting mistakes;
• seeking specific items or information.

The post-listening stage. Цей етап роботи над аудіюванням тексту може бути значно довшим, ніж попередні, бо на цьому етапі учні мають часу на те, щоб подумати, обговорити, поспілкуватися, виконати письмову роботу. Якіж види роботи можна виконати на цьому етапі?

• problem – solving and decision making;
• interpreting;
• role-play;
• written work;
• using information from the text for problem-solving and decision-making  activities;
• jigsaw listening.

Слід зазначити, що всі запропоновані вправи можуть варіюватися за змістом і комбінуватися між собою за бажанням викладача-методиста з метою підвищеннярівня ефективності навчання.

Отже, існує 3 етапи навчання аудіювання, які не можуть існувати ізольовано один від одного, та їх послідовне та правильне використання забезпечує еффективність навчання аудіюванню. Щоб продемонструвати етапи навчання аудіюванню на практиці, наведемо приклад роботи з текстом для аудіювання на уроці під безпосереднім керівництвом та контролем учителя       ( див.Додаток А).

2.2. Основні групи різнопланових завдань для навчання аудіювання

Сприйняття зв’язного  мовлення супроводжується складною розумовою діяльністю й протікає в особливих умовах, обумовлених низкою акустичних факторів. Звідси виникає потреба у вправах, які спрямовують увагу на осмислення змісту мовлення. Отже, існує два різновиди в системі вправ: 1) вправи для формування мовленнєвих навичок аудіюванню; 2) вправи для розвитку умінь аудіювання [4].

До першої підсистеми належать вправи, спрямовані на подолання  ізольованих штучно виді-лених труднощів. Вони передбачають формування фонетичних, лексичних та граматичних навичок. До другої підсистеми вправ належать умовно-комунікативні й комунікативно-рецептивні вправи. Комунікативні вправи розробляються для одержання інформації, на аудіювання повідомлення, запитання, контрольне розуміння прослуханого тексту.

Мета вправ  І підсистеми – сформувати в учнів слухові, лексичні та граматичні навички аудіювання. Формування слухових навичок передбачає розвиток в учнів фонематичного та інтонаційного слуху. До І підсистеми входять некомунікативні та умовно-комунікативні рецептивні вправи.

Некомунікативні вправи включають такі види вправ: на сприйняття, впізнавання або розрізнення звука, термінального тону, лексичної одиниці, граматичної структури.

Умовно-комунікативні: вправи на аудіювання повідомлень, запитань, розпоряджень тощо на рівні фрази. До цієї підсистеми вправ відносяться і спеціальні вправи, спрямовані на розвиток мовленнєвих механізмів аудіювання (імовірного прогнозування, уваги та аудитивної пам'яті, осмислення).

В цілому вправи цієї групи  спрямовані на подолання ізольованих, штучно виділених труднощів; вони є  лише першою сходинкою до формування вмінь аудіювання.

Наведемо приклади вправ  першої підсистеми.

1. Вправи, що спрямовані па формування фонетичних, лексичних ma граматичних навичок аудіювання:

• Вправи на диференціацію звукової форми слова та його розуміння.

Такі вправи привчають учнів до точності слухання, що полегшує розуміння словоформ у мовленнєвому потоці і навчає диференціації подібних словоформ, які звучать. Для вправ підбираються пари слів, що відрізняються лише одним звуком.

Наприклад: учні показують  за допомогою сигнальних карток (або іншим способом), чи приголосний звук у наведених словах є глухим/дзвінким, голосний – відкритим/закритим, знаходиться під наголосом перший/другий склад.

Сode – coat, wrote – road .

Приклад вправи.

Мета – навчити учнів розрізняти звуки [i:]  та [i].

Інструкція: прослухайте пари слів і підніміть руку, коли почуєте довгий звук [i:]

Слова для аудіювання: it-eat, lip-leap, heat-hit, mill-meal, weal-will, etc.

• Вправи на розвиток інтонаційного слуху.

Мета – навчити учнів розрізняти інтонацію в питальних і розповідних реченнях в теперішньому часі.

Інструкція: прослухайте фрази і визначіть чи однакова в них інтонація. Піднесіть руку, якщо ви вважаєте що інтонація в словах однакова.

Речення для аудіювання:

Do уou wash yourself with cold water?

I usually wash my face with warm water.

I like to read fiction.

Do you like to read fantastic books?

Does my friend live not far from me?

My friend lives far from me.

• Вправи на семантизацію слів.

Мета – перевірити лексичні навички аудіювання слів за темою «Зовнішність»

Інструкція: Прослухайте слова з теми «Зовнішність» і підніміть руки, коли твердження і частини тіла, які я називаю, співпадають.

Слова для аудіювання: head, nose, lips, arm, leg, ear.

• Вправи на семантизацію речень.

Інструкція: Прослухайте речення і піднесіть руку, коли мої твердження і зміст картинки співпадають.

Речення для аудіювання: It is spring. It is winter. It is January. The weather is warm/ The weather is snowy and frosty. There is much snow in the forest.

• Вправи, що спрямовані па формування граматичних навичок аудіювання.