Взаимодействие семьи и школы в эстэтическом воспитании подростка

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Горлівський державний педагогічний інститут іноземних  мов

Кафедра педагогіки

ВЗАЄМОДІЯ СІМ'Ї І ШКОЛИ В ЕСТЕТИЧНОМУ ВИХОВАННІ ОСОБИСТОСТІ ПІДЛІТКА

КУРСОВА РОБОТА 

    Виконавець:

    студентка 305-В групи

    гуманітарного факультету

    Любименко Ганна Юріївна 

    Науковий  керівник:

    Доктор  пед.наук

    Професор 

    Шевченко  Галіна Павлівна 
 

Горлівка  – 2011

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………….........3

РОЗДІЛ І. ЕСТЕТИЧНЕ ВИХОВАННЯ: ОСНОВНІ ТЕОРИТИЧНІ ПОЛОЖЕННЯ …………………………………………………………………..6

1. Сутність понять «естетичне виховання»………………………………....6
2. Структура естетичної культури підлітків……………………………….10
3. Урахування вікових та індивідуальних особливостей підлітків у естетичному вихованні…………………………………………………...12

РОЗДІЛ  ІІ. РЕАЛІЗАЦІЯ ЗМІСТУ, ФОРМ І МЕТОДІВ ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ У СПІЛЬНІЙ РОБОТІ СІМ'Ї ТА ШКОЛИ………………15

2.1. Роль сім'ї в естетичному розвитку підлітка…………………………......15

2.2. Форми і методи взаємодії школи та сім'ї в естетичному вихованні підлітків…………………………………………………………………………..20

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..24

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………….27 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП

     На  сучасному етапі розвитку суспільства відбуваються значні зміни, як у соціально-економічній, так і культурній сферах життя України. У зв’язку з цим Державною національною програмою “Освіта (Україна ХХІ століття)” пріоритетними визначено гуманізацію та гуманітаризацію системи освіти, що має сприяти вихованню й розвитку духовної культури підростаючого покоління. У реалізації цієї мети значна роль належить естетичному вихованню, спрямованому на формування в особистості естетичної культури.

     У зв’язку з цим набувають важливого значення дослідження, які сприяють ефективному вирішенню завдань гуманітаризації освіти. Одним з напрямів таких досліджень є формування естетичного світосприйняття підлітків у процесі навчання. Формування естетичного світосприйняття як складової частини світогляду людини має забезпечити цілісний розвиток когнітивної, емоційно-ціннісної та поведінкової сфер особистості підлітка.

       Поняття естетична культура розглядається багатьма вченими (Г.Апресян, О.Буров, І.Зязюн, М.Каган, А.Комарова, Г.Лабковська, В.Липський, В.Малахов, Н.Миропольська, М.Овсянников, Л.Печко, С.Раппопорт та ін.), які підкреслюють, що її формування пов’язане з розвитком естетичних творчих здібностей особистості. Останні сприяють перетворенню нею світу (природи й суспільного життя) “за законами краси”. Естетична культура реально виявляється в будь-якому вчинку людини, в її ставленні до довкілля.

     Загальні проблеми естетичного виховання розглянуто в працях В.Бутенка, І.Гончарова, М.Гончаренка, Л.Масол, С.Коновець, О.Рудницької, Г.Шевченко; проблеми формування естетичної культури особистості досліджено в працях Т.Аболіної, Д.Джоли, Н.Миропольської, Л.Печко, Г.Тарасенко, А.Щербо; проблеми формування естетичного ставлення до природи висвітлено в дослідженнях Н.Бутенко, С.Жупаніна.

     Для розкриття поняття „естетичне світосприйняття” актуальними є наукові праці, присвячені проблемі світоглядної свідомості та її компонентам (Є.Бистрицький, В.Іванов, С.Пролєєв, В.Табачковський, В.Шинкарук).

     Важливе значення для обґрунтування психологічних основ формування естетичного світосприйняття підлітків мають дослідження Л.Божович, Л.Виготського, С.Дерябо, О.Запорожця, І.Зязюна, О.Леонтьєва, С.Рубінштейна, Ж.Юзвак, В.Ясвіна

     Одним із найважливіших засобів формування естетичної культури особистості є мистецтво, яке відображає дійсність в художніх образах і перетворює зовнішні культурні цінності в морально-естетичні надбання людини.

     З метою формування у підлітків цілісної картини світу, уявлення про взаємозв’язок і взаємозалежність мистецьких і культурних явищ з’явились різні авторські програми (В.Біблер, З.Гельман, Л.Кондрацька, Л.Левчук, Л.Масол, Н.Миропольська, О.Оніщенко, Л.Предтеченська, З.Шевченко та ін.), розроблені для учнів ліцеїв, гімназій, спеціалізованих класів гуманітарно-естетичного профілю. Це пов’язане з тим, що саме в старшому шкільному віці виникає потреба естетичного й морального осмислення навколишньої дійсності. Інтенсивного характеру набувають пошуки власної програми життя, завдяки сприйняттю творів мистецтва відбувається кореляція між інтелектуально-пізнавальною та емоційно-чуттєвою сферами (Л.Божович, І.Кон та ін).

     У сучасній педагогічній науці й практиці існує певна суперечність між потребою в новому осмисленні значення естетичної культури для становлення особистості й традиційною недооцінкою ролі шкільних предметів гуманітарно-естетичного циклу. У шкільній практиці існує певна диспропорція: поряд із посиленою увагою до розвитку інтелекту недостатньо уваги приділяється вихованню культури почуттів. Спостерігається розрив між засвоєними знаннями, принципами й реальними вчинками школярів.

     Педагогічні проблеми виховання естетичної культури підлітків, а отже старшокласників є закономірним відтворенням протиріч між вимогами суспільства й реальним станом культурного рівня молоді, між ідеалом естетично культурної людини й недостатньо дієвим механізмом сучасного навчально-виховного процесу в середніх освітніх закладах.

     Разом з тим, у практиці викладання різних дисциплін ще недостатньо уваги приділяється використанню їх естетико-гуманітарного потенціалу для формування естетичного світосприйняття, зокрема в підлітковому віці. Тому, як результат, у світогляді учнів не пов’язані науковий та смислоціннісний аспект картини світу, не формується естетичне світосприйняття, виявляється низький рівень творчої активності. Ця суперечність обумовлює необхідність пошуку форм і методів формування у підлітків естетичного сприйняття навколишнього середовища в процесі навчання.

     Соціально-педагогічна  значущість і актуальність проблеми, відсутність чітко накреслених  шляхів її вирішення в загальноосвітніх закладах на сучасному етапі розвитку суспільства, а також її важливе  значення для теорії й практики виховання  зумовили вибір теми курсової роботи: «Взаємодія сім'ї та школи в естетичному вихованні підлітків».

     Мета  курсової роботи – полягає в теоретичному обґрунтуванні співпраці школи  та сім’ї у естетичному вихованні  підлітків.

     Об’єкт  дослідження – процес спільної роботи сім’ї і школи у естетичному  вихованні підлітків.

Предмет дослідження  – форми і методи взаємозв’язку  школи та сім’ї у естетичному  вихованні підлітків. 

РОЗДІЛ I

ЕСТЕТИЧНЕ ВИХОВАННЯ: ОСНОВНІ ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ

1. Сутнiсть поняття «естетичне виховання».

Естетична культура особистості – це сформована на основі власного життєвого досвіду  та шляхом естетичного виховання  з боку суспільства здатність  людини розпізнавати й переживати прекрасне  й потворне, піднесене й низьке, трагічне й комічне в мистецтві  й навколишній дійсності, керуватися виробленими культурою естетичними  цінностями у своїй практичній діяльності, створювати красу навколо себе й  долати недосконалість світу.

Показником естетичної культури особистості є розвиненість її інтелектуальної та емоційно-чуттєвої сфер, що досягається засвоєнням естетичного  досвіду людства та його подальшим  розвитком як засобом власного самовизначення. Складовими естетичної свідомості, що становить ядро естетичної культури особистості, вчені визначають естетичне  сприйняття, почуття, смаки, оцінки, потреби  та естетичний ідеал, формування яких є метою естетичного виховання.

Одним з дійових засобів гармонійного розвитку людини є естетичне виховання, яке відіграє важливу роль у формуванні не тільки естетичного ставлення людини до навколишньої дійсності, але й духовно-моральних якостей.

Необхідність естетичного виховання в процесі навчання підкреслювали видатні педагоги. Так, К. Д. Ушинський зазначав, що "кожен навчальний предмет так чи інакше містить естетичний елемент, передачу якого учням повинен мати на увазі вчитель". [3, 119] В. О. Сухомлинський переконливо твердив: «...Без емоційно-естетичного струменя неможливий повноцінний розумовий розвиток дитини» Краса й жива думка так само органічно поєднані, як сонце і квіти". [1, 43]

На важливість естетичного виховання наголошували і в творах інших педагогів та шкільних нормативних документах, що активізувало педагогічну думку в цій галузі. Педагоги шукали резерви, здатні поліпшити викладання в школі не тільки предметів естетичного циклу, але й праці, оскільки до її складу входять також різні види художньої праці. Навчаючись робити речі не просто корисні, але й красиві, школярі глибоко осягають значення естетичного начала в житті людини. Важливо, щоб ті види праці, які доступні і необхідні дітям - прості роботи з шиття, столярства, будь-якого виконавства поєднувалися з художньою творчістю і давали можливість проявитися дитячому смаку в посильній творчості.

Важливою складовою  всебічного гармонійного розвитку особистості  є естетичне виховання. Естетичне виховання - складова частина виховного процесу, безпосередньо спрямована на формування здатності сприймати і перетворювати дійсність за законами краси в усіх сферах діяльності людини.

Методологічною  засадою естетичного виховання є етика - наука про загальні закономірності художнього освоєння дійсності людиною, про сутність і форми відображення дійсності й перетворення життя за законами краси, про роль мистецтва в розвитку суспільства.

У процесі естетичного  виховання формуються естетична  свідомість і поведінка школяра. Естетична свідомість - форма суспільної свідомості, що являє собою художньо-емоційне освоєння дійсності через естетичні почуття, переживання, оцінки, смаки, ідеали тощо і концентровано виражається в мистецькій творчості та естетичних поглядах. [4, 93]

У процесі естетичного  виховання важливо навчити старшокласників  розуміти й сприймати красу. Спостерігаючи  прекрасне, людина не може залишатися байдужою, вона переживає, відчуваючи любов або ненависть до спостережуваного. Тому потрібно, щоб підлітки вміли  розрізняти справді красиве і  потворне.

Під час естетичного  сприймання виникають певні емоції. Завдання виховання - створення умов, які б сприяли формуванню емоційної сфери підлітків. Багатство емоційної сфери людини свідчить про її духовне багатство.

Поряд із розвитком  естетичного сприймання, прищепленням естетичних смаків у процесі естетичного  виховання в старшокласників  формують естетичне ставлення до навколишньої дійсності. Людина повинна  не лише милуватися красою природи  чи пам'ятками культури, а й берегти  і захищати їх.

Важливе значення має виховання у підлітків естетики поведінки - акуратності в одязі, красивої постави і манер, уміння триматися невимушено, природно, культурно й естетично виявляти свої емоції. Ці якості тісно пов'язані з моральністю особистості учня.

В естетичному  вихованні підлітків використовують різні джерела:

а) твори образотворчого мистецтва. Під час спостереження  картини або скульптури, яка відображає життя людини чи природи, в підлітка розвивається не лише сприйняття, а  й фантазія: він мислить, уявляє, «домальовує» зображене, бачить за картиною події, образи, характери;

б) музику, яка, відображаючи дійсність за допомогою мелодій, інтонацій, тембру, впливає на емоційно-почуттєву  сферу людини, на її поведінку;

в) художню літературу. Головним виразником естетики в літературі є слово. На думку К. Ушинського, слово  як засіб вираження в літературному  творі набуває подвійної художньої сили. Словесний образ має ще й понятійну основу і сприймається насамперед розумом. Тому література - важливий засіб розвитку інтелекту старшокласників;

г) театр, кіно, телебачення, естрада, цирк. Цінність їх у тому, що, крім змістової частини, вони об'єднують  у собі елементи багатьох видів мистецтв (літератури, музики, образотворчого мистецтва, танцю);

ґ) поведінка  і діяльність школярів. Достойні вчинки учнів, успіхи в навчанні, праці, спортивній, громадській, художній діяльності повинні  стати предметом обговорення  з естетичних позицій;

д) природа: її краса  в розмаїтті та гармонії барв, звуків, форм, закономірній зміні явищ, які  мають місце в живій і неживій  природі;

е) факти, події  суспільного життя. Героїчні вчинки людей, краса їх взаємин, духовне  багатство, моральна чистота й фізична  досконалість повинні бути предметом  обговорення з підлітками;

ж) оформлення побуту (залучення старшокласників до створення естетичної обстановки в школі, класі, квартирі). [5, 63-64]

Одним з головних шляхів естетичного виховання в  школі є навчальна робота. У  багатьох школах створено малі академії народних мистецтв (МАНМ), університети народознавства тощо. [5, 61-63]

Естетичне виховання - це процес формування цілісного сприйняття і правильного розуміння прекрасного у мистецтві та дійсності; здатність до творчого самовиявлення притаманна людині.

Завданням естетичного  виховання е не тільки розширення художнього сприймання, списку прочитаних книг, почутих музичних творів, а  й організація людських почуттів, духовного росту особистості, регуляція і корекція поведінки. [6, 67] 
 
 

1.2. Структура естетичної культури підлітків.

На нашу думку, естетичне світосприйняття є  компонентом цілісного світосприйняття, найвищим рівнем чуттєвого сприйняття, усвідомленням людиною краси  навколишнього середовища.

Структура естетичного  світосприйняття підлітків складається  з емоційно-естетичного (естетичні  потреби, емоційно-естетичні переживання); когнітивного (естетичні уявлення, погляди, переконання); аксіологічного (естетичне оцінювання об’єктів та явищ навколишнього середовища) та праксіологічного, або творчо-діяльнісного компонентів (творчо-естетична активність особистості). [7, 112]

Емоційно-естетичний компонент є провідним при  визначенні структури естетичного  світосприйняття підлітків, тому що саме в естетичній емоції процес естетичного  світосприйняття знаходить свою особливу, цілісну форму вираження. Когнітивний компонент естетичного  світосприйняття виявляється в  здатності особистості до виділення  естетично-виразних об’єктів навколишнього  середовища, їх чуттєвому пізнанні та усвідомленні.

Аксіологічний компонент естетичного світосприйняття  підлітків передбачає оцінку властивостей і якостей, що є суттєвими для  естетичної значущості об’єктів та явищ навколишнього середовища, обумовлює  висловлення естетичного судження. Розвиток емоційно-естетичного, когнітивного та аксіологічного компонентів естетичного  світосприйняття стимулює творчо-естетичну  діяльність особистості.

Процес формування естетичного світосприйняття підлітків  можна визначити в цілому як необхідну  передумову для духовного зростання  й творчої діяльності. Естетичне  світосприйняття підлітків –  це процес та результат цілісного  чуттєво-емоційного осягнення, особистісного  усвідомлення та оцінювання об’єктивно-суб’єктних естетичних якостей навколишнього  середовища, що обумовлює прагнення  особистості до творчо-естетичної діяльності. [7, 114]

Основними критеріями вихованості естетичної культури старшокласників  визначено: емоційний (є показником розвинутості чуттєвої сфери), інтелектуальний (відтворює міру розвитку інтелекту особистості та існування системи мистецтвознавчих і культурологічних знань), мотиваційно-діяльнісний (відтворює характер художньо-естетичних переваг і є показником естетичної поведінки), комунікативний (характеризує рівень розвитку вміння контактувати з іншими людьми в процесі міжособистісного і колективного спілкування, мовленнєва культура). [8, 173-175]

На підставі даних психолого-педагогічної науки  були вичленені рівні вихованості естетичної культури старшокласників: відносно високий, вище середнього, середній, нижче середнього, відносно низький. Ці рівні відтворюють наявність і міру прояву показників критеріїв естетичної вихованості особистості. Відносно високий рівень вказує на повноту й наявність майже всіх критеріальних показників; вище середнього – достатня міра прояву більшої половини показників, середній рівень – недостатній прояв половини показників, рівень нижче середнього – слабкий прояв і наявність меншої половини показників, відносно низький – дуже слабкий прояв чи майже повна відсутність критеріальних показників. [8, 174-175] 
 
 
 
 
 

1.3.Урахування  вікових та індивідуальних  особливостей підлітків  у естетичному  вихованні.

У підлітковому віці провідними видами діяльності є  міжособистісне спілкування з дорослими  і ровесниками, суспільно корисна  праця і навчання, що позитивно  позначається на розвитку психіки та особистості загалом. Міжособистісне спілкування підлітка. Реалізується воно у спілкуванні з дорослими  та спілкуванні з ровесниками, їх роль у формуванні особистості неоднакова. Якщо у спілкуванні з дорослими  підліток засвоює суспільно значущі  критерії оцінок, цілі та мотиви поведінки, способи аналізу навколишньої дійсності  і способи дій, то спілкування  з ровесниками є своєрідним випробуванням  себе у сфері особистісної, зокрема  специфічної моральної, проблематики. Для підлітка характерна зміна ставлення  до дорослих. Він починає критичніше оцінювати їх слова і вчинки, аналізувати  поведінку, стосунки, соціальну позицію. Однак вимоги підлітка до дорослого  є дещо суперечливими. Він прагне самостійності, протестує проти  опіки, контролю, недовіри, відчуваючи водночас тривогу і ляк за необхідності долати проблеми, сподівається на допомогу і підтримку дорослого, але не завжди відверто зізнається в цьому. [10, 156-157]

У зв'язку з появою в дітей підліткового віку нових  психологічних особливостей інколи їхні стосунки з дорослими супроводжуються  конфліктами, негативними формами  поведінки, зокрема проявами грубості, впертості. Це пов'язане, як правило, з  прагненням до самостійності, яке дорослі  не сприймають і не підтримують. Однак  прояви негативних форм поведінки і  конфліктність підлітків не є  неминучими. У підлітковому віці дитина більше часу проводить з друзями, наслідує їх. Дружба підлітків ґрунтується на спільних інтересах та вподобаннях. Важливе значення для підлітка має оцінка друзями його особистісних якостей, знань і вмінь, здібностей і можливостей. У товаришів він знаходить співчуття, адекватне сприйняття своїх радощів і негараздів, які дорослим часто здаються незначущими. [10, 156-158]

Групі підлітків-ровесників характерні непостійність, змінюваність стосунків та інтересів. Зміна симпатій, авторитетів, посилення і послаблення  впливу однолітків у групі є свідченням постійного внутрішнього осмислення і  переосмислення, переживання, приміряння вчинків і стосунків друзів до вимог моралі.

В підлітковому віці проявляються наслідки неправильного  сімейного виховання та виховання  в дитячому садку. Діти не вміють спілкуватися з однолітками, управляти собою  звідси випливають невдачі в навчальній та трудовій діяльності, капризність, грубість, нестриманість, впертість, інертність. Дуже важливо на даному етапі виявити  підлітків які відрізняються  складним характером. В підлітковому віці дітей які важко піддаються виховному впливу, спричинено не лише відставанням в психічному розвитку, але й недостатністю життєвого  досвіду. Підлітки копіюють дорослих —  звідси виникає грубість, нестриманість, дратівливість, негативне ставлення  до навчання, конфліктність у спілкуванні. Ефективність виховання залежить від  того на скільки задоволені для цього  умови: єдність педагогічного впливу; робота по згуртуванню учнівського  колективу; наявність діяльності в  котрій важкий підліток може самоствердитись  з позитивної сторони як в очах однолітків, дорослих так і у власних; згуртованість виховного впливу родини та вчителів. Знання рівня давіантності може визначити правильний напрям психолого-педагогічного впливу. Особливості психолого-педагогічного впливу полягає: вивченні вікових та індивідуальних особливостей підлітка; об'єктивність ставлення відносно кожного підлітка; динаміка вивчання особистості. Педагог повинен уміти бачити ведучі якості підлітка, вміти відрізняти їх від другорядних та випадкових. Вивчення підлітка переслідує вирішення трьох основних завдань: виявлення найбільш сприятливих для навчання та виховання його особливостей та можливостей; виявлення недоліків його особистості; оцінка ефективності засобів які використовуються для навчання та виховання. [11, 79-82] 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ  ІІ. РЕАЛІЗАЦІЯ ЗМІСТУ, ФОРМ І МЕТОДІВ ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ У СПІЛЬНІЙ РОБОТІ СІМ'Ї ТА ШКОЛИ

2.1. Роль сім'ї в естетичному розвитку підлітка.

Сім'я є основним соціальним середовищем, у якому  формуються характерологічні особливості  особистості дитини. Якщо в сім'ї  складні психоемоційні стосунки, насамперед, страждає дитина. В підлітковий  період особливо важливим є вміння та бажання батьків налагодити добрі  внутрішньосімейні відносини.

Для підлітків  у дитячому віці найбільш важливою є потреба у відчутті особистої  безпеки, захищеності, поваги і доброго  до себе відношення з боку дорослих. Запорукою впевненості в собі виступають добрі стосунки в родині, насамперед, безпосередньо між батьками, а також між батьками та дітьми. Будь-яке порушення злагоди між  дорослими членами родини або  неадекватне ставлення батьків  до виховання своїх дітей є  для підлітків стресогенним чинником, що може спричинити психічний зрив.

Найбільш небезпечним  проявом порушення добрих міжособистісних  взаємовідносин у родині є використання її членами у своїх стосунках  будь-якого насильства. Насильство у сім'ї виступає суттєвим фактором ризику виникнення у дитини невротичних  розладів та неадекватної поведінки.

Батьки мають  різноманітні почуття до дитини, різні  поведінкові стереотипи, які вони використовують у спілкуванні з  дітьми, особливості сприйняття і  розуміння характеру та особистості  своєї дитини, її вчинків.

Хоча більшість  батьків вважають себе зацікавленими  в справах та діяльності своїх  дітей, проте методи їх виховання  не завжди приносять користь дитині. Частина батьків, надто опікуючись дітьми, намагаються задовольнити всі  їхні потреби. Таким чином сприяють вихованню несамостійної, безвільної, нецілеспрямованої особистості. Інші батьки вимагають від дитини беззастережної слухняності, особливо стосовно дівчат. Вищевказане сприяє виникненню агресивності, бунтарства у одних дітей або невпевненості, безініціативності в інших.

Наші дослідження  показали, що більшості батьків подобається  дитина такою, якою вона є. Батьки поважають  індивідуальність своєї дитини, симпатизують їй, прагнуть проводити більше часу разом з дитиною, схвалюють її інтереси та плани. [9, 261-264]

Деякі батьки сприймають свою дитину критично, як таку, що має  багато недоліків, непристосованою  до зовнішнього світу, безталанною. Цій групі батьків здається, що дитина не буде мати успіху в житті  через низькі здібності, невеликий  розум, погані нахили. Найчастіше ці батьки відчувають по відношенню до дитини злість, роздратування, образу, вони не довіряють  дитині та, головне, не поважають її.  Певні сумніви щодо своєї дитини як особистості, її здібностей, а також  сумніви стосовно свого способу  її виховання має третина батьків - 29,6 %. [9, 261-263]

Більшість батьків  є зацікавленою в справах і  планах своєї дитини, намагається  у всьому допомогти та співчувати їй. Ці батьки належно оцінюють інтелектуальні та творчі здібності дитини, пишаються  нею. Вони заохочують ініціативу й самостійність  дитини, намагаються бути з підлітком  на рівних. Батьки довіряють своїй  дитині, намагаються прийняти її точку  зору або спокійно і аргументовано  розтлумачити свою точку зору в  суперечливих питаннях. У кожній двадцятій  сім'ї батьки не мають зацікавленості у справах і планах своєї дитини, вважають, що їх підлітки ведуть "своє життя", яке батьками не сприймається.

Половина батьків  прагнуть до близьких стосунків із своєю дитиною, вони відчувають себе з нею одним цілим, прагнуть, по можливості,  задовольнити всі потреби дитини, захистити її від труднощів і неприємностей життя; відчувають тривогу за дитину, яка і в підлітковому віці здається їм маленькою і беззахисною. Тривога батьків підвищується, коли дитина починає, в зв'язку з життєвими обставинами, відходити від них, оскільки з власної волі ці батьки ніколи не надають дитині самостійності. [10, 206-208]

Не прагнуть до близьких взаємовідносин із дитиною 7,0 % батьків. Частина батьків розуміє, що дитина має залишатися "маленькою" і бути під патронатом мами та батька, але в той же час вона також  має право і на певну самостійність. [12, 8-11]

Форма і напрямок контролю за поведінкою дитини у батьківських відносинах чітко має прояви авторитаризму. Переважна більшість батьків  бажають від дитини беззастережної слухняності та дисципліни. Вони намагаються  нав'язати дитині у всьому свою волю, не в змозі прийняти її точку зору. В цих сім'ях за прояви чіткої самостійності  дитину суворо карають. Батьки пильно стежать за соціальними досягненнями дитини та вимагають від неї соціального  успіху. Це ті батьки, що добре знають дитину, її індивідуальні здібності, звички, думки, почуття. Менша частина  батьків лише час від часу вимагають  від дитини беззастережної слухняності  та дисципліни. Значно менша частка (6,4 % батьків) не підкоряють своїй волі дитину, не мають ніякого авторитаризму  щодо неї та не мають впливу на її вчинки. [10, 201-203]

Повна авторитарність батьків  відносно дитини викликає певну тривогу. Відомо, що авторитарність батьків породжує конфлікти та ворожість  дитини підліткового віку. Найбільш активні, сильні духом підлітки чинять батькам  опір та бунтують, стають надмірно агресивними. Серед таких підлітків є такі, що можуть піти з дому. Боязкі, невпевнені в собі підлітки привчаються у  всьому коритися батькам, не роблячи  спроб вирішувати що-небудь самостійно, повністю втрачають ініціативність. У разі такого виховання у дітей  формується лише механізм зовнішнього  контролю, заснований на почутті провини або страху перед покаранням, і, тільки-но загроза покарання ззовні зникає, поведінка підлітка може стати потенційно антигромадською.