Захисник в кримінальному процесі

Львівський  юридичний інститут МВС

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з кримінального  процесу

на  тему:

„Захисник в кримінальному процесі”

 

 

 

Курсову роботу виконав

студент ІV курсу

заочної форми  навчання

група ІІ

Сільванович В.П.

 

 

 

Роботу перевірив

Хитра А.Я.

 

 

 

Львів – 2005

 

^Зміст

 

 

^Вступ

 

^{1. Конституція України та головні принципи забезпечення     підозрюваному, обвинуваченому, підсудному права на захист.}

 

^{2.Порядок  запрошення і призначення  захисника.}

 

^{3. Права та обов’язки захисника.}

 

^{4.Відмова від захисника, його заміна та обставини, що виключають його участь у справі.}

^{Висновок.}   

 

Список використаної літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП.

   Кримінальний процес – врегульована нормами кримінально-процесуального права діяльність правоохоронних органів щодо розкриття злочинів, викриття та покарання винних і правовідносини, які виникають у ході цієї діяльності вказаних органів одного з одним, а також із громадянами, посадовими особами, установами, підприємствами, громадськими організаціями й трудовими колективами, які залучаються до сфери кримінально-процесуальної діяльності.

   Кримінально-процесуальний закон встановлює чіткий порядок розслідування злочинів, розгляду справ в судах і т. д. Діяльність учасників процесу, пов’язана з реалізацією їх прав та обов’язків, породжує певний вид суспільних відносин, які, будучи опосередковані і врегульовані нормами права, виступають як кримінально-процесуальні правовідносини.

   Важливим учасником кримінально – процесуальних правовідносин є захисник. Відповідно до ст.44 Кримінально – процесуального кодексу України, захисником є особа, яка в порядку, встановленому законом, уповноважена здійснювати захист прав і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого та надання їм необхідної допомоги при провадженні у кримінальній справі. Як захисники допускаються особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю в Україні та інші фахівці в галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. У випадках і в порядку, передбачених Кримінально – процесуальним кодексом України, як захисники допускаються близькі родичі обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, його опікуни або піклувальники.

  

 

^{1. Конституція України та головні принципи забезпечення підозрюваному, обвинуваченому, підсудному права на захист.}

   Конституція України проголошує, що підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист (ч 2 ст. 63). Забезпечення обвинуваченому цього права є однією з основних засад судочинства (п. 6 ч. З ст. 129). Відповідно до статті 21 КПК України підозрюваному, обвинуваченому, підсудному забезпечується право на захист. Особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор, суддя і суд зобов’язані до першого допиту підозрюваного, обвинуваченого і підсудного роз’ясняти їм право мати захисника і скласти про це протокол, а також надати підозрюваному, обвинуваченому і підсудному можливість захищатися встановленими законом засобами від пред’явленого обвинувачення та забезпечити охорону їх особистих і майнових прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення в Україні діє адвокатура (ч. 2 ст. 59 Конституції). В Конституції України також закріплено принцип презумпції   невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ч. 1, 2 і 3 ст. 62). Конституційні принципи забезпечення підозрюваному, обвинуваченому, підсудному права на захист і презумпції невинуватості є важливою гарантією об'єктивного розслідування і судового розгляду справи та запобігання притягненню до кримінальної відповідальносгі невинних осіб.

   Відповідно до статті 43-1 КПК України підозрюваним визнається особа затримана по підозрінню у вчиненні злочину; особа, до якої застосовано запобіжний захід до винесення постанови про притягнення її як обвинуваченого. Підозрюваний має право знати, в чому він підозрюється; давати показання або відмовитися давати показання і відповідати на запитання; мати захисника і побачення з ним до першого допиту; подавати докази; заявляти клопотання і відводи; вимагати перевірки судом чи прокурором правомірності затримання; подавати скарги на дії і рішення особи, яка проводить оперативно – розшукові дії та дізнання, слідчого і прокурора, а за наявності відповідних підстав – на забезпечення безпеки.

   Обвинуваченим, відповідно до статті 43 КПК України, є особа, щодо якої в установленому Кримінально – процесуальним кодексом України порядку винесена постанова про притягнення як обвинуваченого. Після призначення справи до судового розгляду обвинувачений називається підсудним. Обвинувачений має право знати в чому його обвинувачують; давати показання з пред’явленого йому обвинувачення або відмовитися давати показання і відповідати на запитання; мати захисника і побачення з ним до першого допиту; подавати докази; заявляти клопотання; ознайомлюватися після закінчення досудового слідства або дізнання з усіма матеріалами справи; брати участь у судовому розгляді в суді першої інстанції; заявляти відводи; подавати скарги на дії і рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, судді та суду, а за наявності відповідних підстав – на забезпечення безпеки.

   Право вказаних осіб на захист включає як право захищатися від підозри чи обвинувачення, так і право на захист своїх особистих і майнових інтересів. Функція захисту виникає одночасно з функцією обвинувачення і здійснюється паралельно з нею на всіх етапах кримінальної справи, поки існує обвинувачення.

   Функцію обвинувачення в кримінальному процесі здійснюють прокурор, а також потерпілий, цивільний позивач та їх представники. Це – сторони обвинувачення.

   Функцію захисту від підозри й обвинувачення здійснюють підсудний, його захисник, а також цивільний відповідач та його представник. Це – сторони захисту.

   Оскільки сторони обвинувачення і захисту відстоюють кожна свою позицію, свій процесуальний інтерес, кримінальний процес набуває змагального характеру, що забезпечує повне, всебічне і об’єктивне дослідження всіх обставин справи та її правильне, з врахуванням законних інтересів сторін, вирішення. Змагальність сторін та свобода  в надані ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості є однією з основних засад судочинства.

   Обвинувачений заінтересований в тому, щоб не бути: притягнутим до кримінальної відповідальності і засудженим, якщо він є невинним, або за більш тяжкий злочин, ніж той, який дійсно вчинив; без встановлених законом підстав підданим арешту та іншим заходам процесуального примусу; підданим несправедливому покаранню, тобто такому, яке призначено без врахування характеру і ступеня суспільної небезпечності вчиненого злочину, особи винного й обставин справи, які пом’якшують чи обтяжують відповідальність; обмеженим у правах, наданих законом; щоб була надана можливість реалізувати ці права і були забезпечені його особисті і майнові права. це – законні інтереси обвинуваченого, вони включаються в його право на захист у кримінальному процесі.

   Забезпечення охорони  особистих і майнових прав підозрюваного й обвинуваченого слідчими органами і судом полягає в обов’язку цих органів: не розголошувати без необхідності обставин їх особистого життя; не провадити дій, які принижують гідність цих осіб або є небезпечними для їх здоров’я; повідомити про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, сім’ю, якщо місце її проживання  відоме; повідомити про арешт підозрюваного чи обвинуваченого і його місце перебування дружину або іншого родича, а також сповістити про це за місцем роботи або навчання; вжити заходів піклування про неповнолітніх дітей, до охорони майна і житла заарештованого чи засудженого; скасувати запобіжний захід або постанову про відсторонення обвинуваченого від посади, якщо в їх подальшому застосуванні немає необхідності; вжити заходів до відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного засудження, затримання чи арешту. Порушення права на захист завжди означає істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону і є однією з найбільш поширених підстав для скасування вироків або інших рішень у справі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Порядок запрошення і призначення захисника.

   З метою забезпечення реалізації  закріплених  прав  і  свобод людини  і  громадянина  Конституція  України встановлює відповідні правові гарантії.  Зокрема, в ч. 1 статті 59 Конституції України закріплено  право  кожного на правову допомогу. Право на правову допомогу - це гарантована Конституцією України  можливість фізичної особи одержати юридичні  (правові) послуги.

   Положення частини першої  статті  59  Конституції України   гарантує кожному право на вільний вибір захисника своїх прав.  Визначення поняття "захисник" у чинному законодавстві України  відсутнє.  У  Конституції  України  це поняття вживається також у частині четвертій статті  29,  положення  якої  гарантують кожному  заарештованому  чи  затриманому  можливість користуватися правовою допомогою захисника.

   Відповідно  до статті 44 КПК України, захисником  є особа, яка в порядку, встановленому  законом, уповноважена здійснювати захист прав і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого та надання їм необхідної юридичної допомоги при провадженні у кримінальній справі. Як захисники допускаються особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю в Україні та інші фахівці у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. У випадках і в порядку, передбачених Кримінально – процесуальним кодексом України, як захисник допускаються близькі родичі обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, його опікуни або піклувальники. Повноваження захисника на участь у справі стверджується:

1)адвоката –  ордером відповідного адвокатського  об’єднання;

2)адвоката, який не є членом адвокатського об’єднання – угодою, інші фахівці у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи або за дорученням юридичної особи – угодою або дорученням юридичної особи;

3)близьких родичів,  опікунів або піклувальників  – заявою обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого про їх допуск до участі в справі як захисників.

   Захисник  допускається до участі в справі  в будь – якій стадії процесу.  Близькі родичі обвинуваченого, його опікуни або піклувальники в якості захисників допускаються до участі в справі з моменту пред’явлення обвинуваченому для ознайомлення матеріалів досудового слідства. У випадках коли участь захисника є обов’язковою, близькі родичі обвинуваченого, його опікуном або піклувальники в якості захисників можуть брати участь у справі лише одночасно з захисником – адвокатом чи іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Участь захисника при провадженні дізнання, досудового слідства і в розгляді кримінальної справи в суді першої інстанції є обов’язковою:

1) у справах  осіб, які підозрюються або обвинувачуються  у вчиненні злочину у віці  до 18 років – з моменту визнання  особи підозрюваною чи пред’явлення їй обвинувачення;

2) у справах  про злочини осіб, які через  свої фізичні або психічні  вади(німі, глухі, сліпі тощо) не  можуть самі реалізувати своє  право на захист – з моменту  затримання особи чи пред’явлення їй обвинувачення або з моменту встановлення цих вад;

3) у справах  осіб, які не володіють мовою,  якою ведеться судочинство - -з  моменту затримання особи чи  пред’явлення їй обвинувачення;

4)коли санкція статті, за якою кваліфікується злочин, передбачає довічне ув’язнення - -з моменту затримання особи чи пред’явлення їй обвинувачення.

5)при провадженні  справи про застосування примусових  заходів медичного характеру  – з моменту встановлення факту  наявності у особи душевної  хвороби.

6)при провадженні справи про застосування примусових заходів виховного характеру – з моменту першого допиту неповнолітнього або з моменту поміщення його до приймальника – розподільника.

У суді апеляційної інстанції  участь захисника є обов’язковою, якщо в апеляції ставиться питання  про погіршення становища засудженого чи виправданого.

   Відповідно до ст.47 КПК України захисник запрошується підозрюваним, обвинуваченим, підсудним чи засудженим, їх законним представниками,

 а також іншими особами  за проханням чи згодою підозрюваного,  обвинуваченого, підсудного, засудженого. Особа, що провадить дізнання, слідчий, суд зобов’язаний надати затриманій особі чи особі, яка утримується під вартою, допомогу у встановленні зв’язку з захисником або з особами, які можуть запросити захисника. Підозрюваний вправі запросити собі кількох захисників.

   Особа, яка провадить дізнання, слідчий чи суд можуть призначити захисника у встановленому законом порядку через адвокатське об’єднання. Вимога особи, яка провадить дізнання, слідчого, суду про призначення захисника, є обов’язковою для керівника адвокатського об’єднання.

Захисник призначається у випадках:

   1)коли відповідно до вимог  ч.1 і ч.2 статті 45 КПК України участь  захисника є обов’язковою, але  підозрюваний, обвинувачений, підсудний  не бажає або не може запросити  захисника;

   2)коли підозрюваний, обвинувачений,  підсудний бажає запросити захисника,  але за відсутністю коштів  чи з інших об’єктивних причин  не може цього зробити. 

   У випадку коли є потреба у проведенні невідкладних слідчих чи інших процесуальних дій з участю захисника, а підозрюваний чи обвинувачений ще не встиг запросити захисника або явка обраного захисника неможлива, особа, яка провадить дізнання, слідчий своєю постановою вправі призначити захисника тимчасово до явки обраного захисника.

   Якщо потреби у проведенні невідкладних слідчих чи інших процесуальних дій з участю захисника немає і коли неможлива явка захисника, обраного підозрюваним протягом 24 годин, а захисника, обраного обвинуваченим чи підсудним – протягом 72 годин, особа, яка провадить дізнання, слідчий, суд мають право запропонувати підозрюваному, обвинуваченому, підсудному запросити іншого захисника. Якщо і цей захисник не зможе з’явитися для участі в справі протягом 24 годин, а також у випадках, коли підозрюваний, обвинувачений, підсудний протягом того ж строку не запросить іншого захисника, особа, яка провадить дізнання, слідчий чи суддя постановою, а суд – ухвалою самі призначають захисника.

   Закон передбачає участь захисника в справі за згодою та за призначенням.

Захисник за згодою запрошується підозрюваним, обвинуваченим і підсудним, його законними представниками, родичами або іншими особами за його дорученням або на їх прохання (ч.1 ст.47 КПК). Це відповідає прийнятим на 8 конгресі ООН по запобіганню злочинам у серпні 1990 у Нью-Йорку “Основними положеннями про адвокатів”, які передбачають, що будь-яка людина вправі звернутися за допомогою для підтвердження своїх прав захисту на всіх стадіях кримінальної процедури (п.1) і що обов’язком урядів є забезпечення можливості кожному бути інформованим, компетентними органами влади про його право отримати допомогу адвоката за його вибором при арешті, затриманні чи поміщенні в тюрмі або обвинуваченні в кримінальному злочині (п.5). Конституція України проголошує, що кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

   Захисник за призначенням (при чому лише з числа адвокатів) залучається до участі в справі особою, яка провадить дізнання, слідчим, суддею чи судом через адвокатські об’єднання у випадках, коли відмова від захисника не може бути прийнята і він не запрошується підозрюваним, підсудним або іншими переліченими вище посадовими особами. На прохання підозрюваного, обвинуваченого і підсудного участь захисника в справі забезпечується особою, яка провадить дізнання, слідчим, суддею чи судом і в інших випадках (наприклад, коли обвинувачений перебуває під вартою, не знає будь-кого в даній місцевості, є малозабезпеченим тощо). “Основні положення про роль адвокатів” передбачають, що особа, яка не має адвоката у випадках, коли інтереси правосуддя вимагають цього, повинна бути забезпечена допомогою адвоката, який має відповідну компетенцію і досвід ведення справ, щоб забезпечити їй ефективну юридичну допомогу без оплати з її сторони, якщо у неї немає необхідних коштів (п.6). Конституція України також встановлює, що кожен має правову допомогу, а у випадках передбачених законом ця допомога надається безоплатно.

   В разі участі адвоката в кримінальній справі за призначенням та при звільненні громадянина від оплати юридичної допомоги через його малозабезпеченість оплата праці здійснюється за рахунок держави в порядку, встановленому Кабміном України.

   Допуск захисника до участі у справі вже  на початкових етапах попереднього розслідування суттєво посилює процесуальні гарантії прав підозрюваного та обвинувачуваного, утворює додаткові умови для повного та правильного розслідування справи, забезпечення режиму законності на цій стадії процесу.

   Виходячи з конституційного положення про свободу кожного у обранні захисника своїх прав, останній може бути запрошений підозрюваним, обвинувачуваним та підсудним, так само як і його законними представниками, родичами чи іншими особами за дорученням чи на прохання підозрюваного, обвинувачуваного чи підсудного. Виходячи з цього особа, яка провадить дізнання, слідчий, суд зобов’язані забезпечити право вільного вибору захисника.

 

 

 

 

 

3. Права та обов’язки захисника.

   Чинне кримінально-процесуальне законодавство чітко обговорює права та обов’язки захисника.

   Захисник є самостійним учасником кримінального процесу, хоч його самостійність має свої межі, що виходять зі специфіки його процесуальних відносин з підзахисним. У своїй діяльності він не завжди залежить від вимог та бажань останнього, не завжди повинен розділяти й ту позицію, що її займає підозрюваний, обвинувачуваний, підсудний. Він вільний у виборі засобів захисту. Головне – щоб ці засоби були законними та цілком відповідали характеру тієї функції, що її захисник повинен виконувати. Тому, виконуючи захист, він повинен керуватися законом, виходити з чітко встановлених фактів та захищати тільки законні інтереси підозрюваного, обвинувачуваного, підсудного, задовольняти тільки ті його вимоги, що не суперечать закону.

   Через характер процесуальної функції, що він виконує, діяльність захисника має певною мірою  однобічний характер, бо він має захищати й тільки захищати свого підзахисного. Все, що не відповідає такій діяльності – не відповідає закону. Однак у межах цієї діяльності він повинен повно, всебічно та об’єктивно розглядати все, що сприяє підзахисному, виправдовує його чи пом’якшує відповідальність.

   Відповідно до ст.48 Кримінально  – процесуального кодексу України  захисник зобов’язаний використовувати  передбачені в цьому Кодексі  та в інших законодавчих актах засоби захисту з метою з’ясування обставин, які спростовують підозру чи обвинувачення, пом’якшують чи виключають кримінальну відповідальність підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого та надавати їм необхідну юридичну допомогу.

   З моменту допуску до  участі у справі захисник має  право:

1) до першого допиту підозрюваного  чи обвинуваченого мати з ним  конфіденційне побачення, а після  першого допиту – такі ж  побачення без обмеження їх кількості та тривалості;

2)мати побачення з засудженим чи з особою, до якої застосовано примусові заходи медичного чи виховного характеру;

3)ознайомлюватися з матеріалами,  якими обґрунтовується затримання  підозрюваного чи обрання запобіжного  заходу або пред’явлення обвинувачення,  а після закінчення досудового слідства – з усіма матеріалами справи;

4)бути присутнім на допитах  підозрюваного, обвинуваченого та  при виконанні інших слідчих  дій, виконуваних з їх участю  або за їх клопотанням чи  клопотанням самого захисника,  а при виконанні інших слідчих дій – з дозволу дізнавача, слідчого;

5)застосовувати науково – технічні  засоби при провадженні тих  слідчих дій, в яких бере  участь захисник, а також при  ознайомленні з матеріалами справи  – з дозволу особи, яка провадить  дізнання, чи слідчого, а у суді, якщо справа розглядається у відкритому судовому засіданні, - з дозволу судді чи суду;

6)брати участь в судових засіданнях;

7)ставити в судовому засіданні  питання підсудним, потерпілому,  свідкам, експерту, спеціалісту,  позивачу і відповідачу, брати  участь у дослідженні інших доказів.

8)подавати докази, заявляти клопотання  і відводи, висловлювати в судовому  засіданні свою думку щодо  клопотань інших учасників судового  розгляду, оскаржувати дії і рішення  особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду;

9)виступати в судових дебатах;

10)знайомитися з протоколом судового  засідання та подавати на нього  зауваження; захисник має право ознайомитись з ним і подати на нього письмові зауваження, вказавши на його неправильність чи неповноту. Письмове клопотання про ознайомлення з протоколом судового засідання захисник має право заявити протягом 3 діб з часу проголошення вироку чи іншого судового рішення. Зауваження на протокол, постанова чи ухвала про їх розгляд приєднуються до справи.

11)знати про принесені в справі подання прокурора, апеляції, подавати на них заперечення;

12)брати участь в засіданнях  суду при апеляційному розгляді  справи;

13)збирати відомості про факти,  що можуть використовуватися  як докази в справі, в тому  числі запитувати і одержувати  документи чи їх копії від громадян та юридичних осіб, знайомитися на підприємствах, в установах, організаціях, об’єднаннях громадян з необхідними документами, крім тих, таємниця яких охороняється законом, одержувати письмові висновки фахівців з питань, що вимагають спеціальних знань.

   Захисник зобов’язаний з’являтися для участі у виконанні процесуальних дій, в яких його участь є обов’язковою. У разі неможливості з’явитися у призначений строк, захисник зобов’язаний заздалегідь повідомити про це та про причини неможливості явки дізнавачу, слідчому, прокурору, суду. 

   У разі неявки захисника,  слідча дія, участь в якій  захисника не є обов’язковою, виконується без нього.

   Захисник не вправі розголошувати  дані, які стали йому відомі  у зв’язку з виконанням його обов’язків.

   Захисник зобов’язаний  не перешкоджати встановленню  істини в справі шляхом вчинення  дій, спрямованих на те, щоб  схилити свідка чи потерпілого  до відмови від показань або  до дачі завідомо неправдивих  показань, схилити експерта до  відмови від дачі висновку чи дачі завідомо неправдивого висновку, іншим чином сфальсифікувати докази у справі або затягнути розслідування чи судовий розгляд справи. Він також повинен дотримуватися встановленого порядку при розслідуванні та судовому розгляді справи.

   Після допуску до участі в справі захисник – адвокат вправі відмовитися від виконання своїх обов’язків лише у випадках:

1) коли є обставини, які згідно  зі статтею 61 Кримінально –  процесуального кодексу України виключають його участь у справі;

2) коли він свою відмову мотивує недостатніми знаннями чи некомпетентністю.

   Документи, пов’язані з  виконанням захисником його обов’язків  при участі в справі не підлягають  огляду, розголошенню чи вилученню  дізнавачем, слідчим, прокурором  чи судом без його згоди. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Відмова від  захисника, його заміна та обставини,  що виключають його участь  у справі.

   Відповідно до  статті 46 Кримінально – процесуального  кодексу України підозрюваний, обвинувачений  і підсудний мають право в  будь – який момент провадження у справі відмовитися від запрошеного чи призначеного захисника.  Відмова допускається лише з ініціативи підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного і не позбавляє його права запросити того ж чи іншого захисника в подальших стадіях процесу.

   При відмові  від захисника особа, яка провадить  дізнання, слідчий складають протокол  з зазначенням мотивів відмови,  а суд зазначає про це в  протоколі судового засідання.  Про прийняття відмови від  захисника чи відхилення її  особа, яка провадить дізнання, слідчий, суддя виносять постанову, а суд – ухвалу.

   Відмова від захисника у випадках коли участь захисника є обов’язковою, може бути прийнята лише коли підозрюваний, обвинувачений, підсудний, засуджений чи виправданий обґрунтовують її мотивами, які особа, що провадить дізнання, слідчий, суд визнають такими, що заслуховують на увагу.

   Прийнявши рішення  про відмову від захисника  від участі у справі, а також прийнявши відмову захисника від виконання обов’язків, особа яка провадить дізнання, слідчий, суддя чи суд роз’яснюють підозрюваному, обвинуваченому, підсудному його право запросити іншого захисника та надають йому для цього в стадії розслідування справи не менше доби, а в стадії судового розгляду справи – не менше трьох діб. Якщо у випадках коли участь захисника є обов’язковою, підозрюваний, обвинувачений, підсудний протягом цих строків не запросить іншого захисника, особа, яка провадить дізнання, слідчий чи суддя постановою, а суд ухвалою самі призначають захисника.

   Заміна одного  захисника іншим, крім випадків які передбачені в статті 61 Кримінально – процесуального кодексу України, може мати місце тільки за клопотанням чи згодою підозрюваного, обвинуваченого, підсудного.

   Заміна одного  захисника іншим може мати  місце в будь – якій стадії  процесу і не тягне відновлення процесуальних дій, вчинених за участю захисника, якого замінено.  

   Відповідно до  статті 61 Кримінально – процесуального  кодексу України захисником не  може бути особа:

1) яка брала участь  у даній справі як дізнавач, слідчий, прокурор, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач, понятий, представник потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;

2)яка відповідно до цього Кодексу є свідком і в зв’язку з цим допитувалась або підлягає допиту;

3)яка є родичем особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, будь – кого із складу суду, потерпілого, цивільного позивача;

4)щодо якої порушено  кримінальну справу;

5)визнана недієздатною  чи обмежено дієздатною.

   Особа не може  брати участь у справі як  захисник також у випадках:

1)коли вона у даній  справі надає або раніше надавала  юридичну допомогу особі, інтереси  якої суперечать інтересам особи,  яка звернулася з проханням  про надання юридичної допомоги;

2)у разі зупинення  дії свідоцтва про право на  заняття адвокатською діяльністю або права на надання правової допомоги чи його анулювання у порядку, встановленому законодавчими актами України.