Абсолютна земельна рента

                                                 Міністерство освіти і науки  України

                                    Одеська Національна Академія  Харчових Технологій

 

 

 

Реферат

з економічної теорії

на тему :

          «Абсолютна земельна рента»

 

 

 

 

 

 

                                                                                                             Студентки II курсу

                                                                                                             Групи ТР-20(б)

                                                                                                             Плужнікової Карини

                                                                           Одеса-2011р

Зміст

Вступ 2

Розділ 1  природа земельної ренти 3

1.1.Суть та причини виникнення  ренти………………................3     1.2.Орендна плата за землю 7

1.3.Ціна землі 8

Розділ 2  Абсолютна рента 9

Розділ 3  Розвиток рентних відносин в Україні 12

Висновок 14

Список літератури 16

 

 

 

 

 

 

 

                                           Вступ

Аграрні  відносини -  це  економічні відносини суспільства,  колективів сільского господарства підприємств і окремих трудівників з приводу привласнення і використання землі та основних засобів сільскогосподарського виробництва, продукції і доходів. Слід мати на увазі, що специфіка аграрних відносин зумовлена не галузевими особливостями сільського господарства, а тим, що, як відомо, сільське господарство функціонує: а) в умовах різного рівня усуспільненя виробництва, а відповідно і неоднорідної соціально-економічної структури; б) тут переплітаються і взаємодіють різноманітні форми господарювання.

У сільськогосподарському виробництві економічний процес відтворення відбувається незалежно  від його суспільного характеру  завжди переплітається з природнім. Тому раціональне управління в цій  галузі вимагає знань і вмілого  використання не лише економічних законів, а й законів природи.

Науково-технічна революція здійснюється на основі ринкових механізмів, що в сільському господарстві передбачає не просто використання техніки, а створення системи машин. Система  машин повинна враховувати особливості  й специфіку виробництва кожного  виду продукції в їх поєднанні, виходячи з принципу максимального використання робочих машин, агрегатів, транспортних засобів.

Особливості аграрних відносин пов’язані також  з власністю на землю як головним і невідтворюваним засобом виробництва  в сільскому господарстві. Земля  в даному випадку виступає не просто як місце для виробництва, але  і як предмет і засіб праці. Важливою складовою аграрних відносин виступають рентні відносини, які надають першим специфічних рис [1.с.184].

Питанням  земельної ренти за останні пів  століття усвітовій економічній  літературі не приділяється належної уваги. Пояснюється це тим, що земля  у більшості розвинутих країнах  уже повністю поділена і “переділена” між державою та приватними власниками, а рента, яку вони отримують, має  найбільш сталу величину порівняно з іншими формами факторіального розподілу доходу [2]. В перехідній економіці України, де “…зроблено перший вагомий крок у реалізації кінцевої мети земельної реформи- безплатної передачі землі у власність тим, хто на ній працює, формування платних орендних відносин і ринку землі” [3.с.5] сьогодні стає злободенною проблема теоретичного обгрунтування конкретних економіко-правових форм ставлення не тільки приватного власника, але й реального господаря на землі. Ознайомлення з теорією ренти розширює горизонти розуміння економічної природи цього явища і дозволяє визначитися з напрямами формування ринку землі в Україні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                         Розділ 1

                               Природа земельної ренти

1.1. Суть та причини  виникнення ренти.

Земля як фактор виробництва.

        Земля як фактор виробництва, а в сільскому господарстві як найважливіший засіб виробництва приносить земельному власникові й товаровиробникові особливий вид доходу- земельну ренту. Земельна рента («рента»- від лат. Reddita- повернення назад) є специфічною економічною формою, у якій в сільському господарстві привласнюється дохід, отриманий від виробництва і реалізації сільськогосподарської продукції, вирощеної на певній земельній ділянці [4.с.189-190].

         З виникненням власності на землю виникає й відповідна їй форма доходу- земельна рента. В широкому значенні рента- доход,  який отримує власник капіталу, землі, облігацій тощо. В даному випадку зміст ренти багато де в чому співпадає зі змістом процента, якщо його розглядати в широкому значенні.

        У вузькому значенні земельна рента - це не трудовий доход, який отримує земельний власник від землі. Підставою для отримання такого доходу є право власності на землю. Отже, земельна рента- це економічна форма реалізації власності на землю. Власність на землю існує давно (ще за рабовласницького суспільства), тому слід розрізняти ренту докапіталістичну й капіталістичну. Докапіталістична (рабовласницька, феодальна) земельна рента вилучалась на основі особистої залежності безлосереднього виробника (раба, кріпака) від власника й тому охоплювала весь додатковий лродукт, а іноді й частину необхідного. Сучасна капіталістична рента виникає на основі прикладання капіталу до землі й тому виступає в загальній масі додаткового продукту як надлишок над середнім прибутком.

        Отже, земельна рента за своєю природою- це ніщо інше, як надлишкова додаткова вартість. Причиною її виникнення є природні й соціальні монополії, характерні для сільського господарства, які породжують відповідно три основні види земельної ренти: диференціальну, абсолютну й монопольну [5.с.354-355].

        Рента, як економічне явище, означає постійно отримувану частину доходу з капітала майна чи землі, що не вимагає від власника ніякої підприємницької діяльності. Земельна рента, як економічна рента з землі, є однією з форм розподілу створеного національного доходу. В економічній свідомості реформаторів аграрного сектора домінує упереджена думка щодо досягнення ефективності сільського господарства через формування ринку землі на основі приватної власності та ринкових законів функціонування, що є неточним. Земля- надто специфічний товар, тому ринковий механізм попиту і пропозиції просто не впливає на ціну землі. Специфіка землі як фактора виробництва та як товару визначається такими чинниками:      -по-перше, земля як ресурс характеризується обмеженістю. Обмеженість означає, що суспільство не може запропонувати більше ресурсів, ніж хотіли б мати люди. Обмеженість землі абсолютна. Пропозиція землі не збільшується, вона може лише зменшуватися, тоді як попит постійно зростає. Земля унікальний ресурс- напівтовар, замінників якому знайти неможливо [6].

     - По- друге, специфіка земельного ресурсу як фактора- в тому що не тільки його кількісні параметри зменшуються, а й постійно знижуються і якісні характеристики. Сьогодні у світі потребують капіталовкладень для свого відновлення 15% оброблюваних земель.    -По-третє, ‘’за умов загострення світової продовольчої проблеми” вирішення питань реформування аграрного сектора економіки України “набуває не лише суто національної, а міжнародної ваги”[3].  -По-четверте, “перегрів” економіки та її глобалізація зумовлюють посилений “тиск” на кожну ділянку землі з точки зору прикладання капіталу або її привласнення як об’єкта власності. Тобто монополія на землю як на об’єкт власності та господарювання є економічною умовою формування та привласнення усіх видів ренти[6].

 

 

1.2.Орендна плата за  землю

       В умовах ринкової економіки рентні відносини (відносини з приводу виплати і привласнення земельної ренти) виникають між власниками землі, з одного боку, і користувачами землею, з іншого. Найбільш поширеною формою таких відносин у всіх зарубіжних країнах є оренда землі селянами- фермерами або підприємцями в земельних власників.

       У найзагальнішому плані під орендою розуміється передача права користування й розпорядження власністю (у нашому випадку землею) однією юридичною особою- власником іншій- користувачу на принципах повернення й платності та умовах, передбачених договором.

       Характерними рисами орендних відносин є: по-перше, наявність двох суб’єктів цих відносин- власника й користувача. В ролі того, хто надає оренду може бути лише власник землі. По-друге, орендні відносини за своєю природою вторинні, похідні. Вони передбачають лише право користування, розпорядження власністю. Сама ж власність залишається за первинним власником. Тому дані відносини будуються на принципі повернення. По-третє, власник передає орендарю право продуктивно використовувати землю. Обов’язковою умовою орендних відносин є платіжність, яка виступає у формі орендної плати. По-четверте, орендні відносини мають договірний характер.

        Орендна плата- це заздалегідь визначена певна величина доходу орендаря, яка встановлюється у абсолютній величині (на весь строк орендного договору), й виплачується власнику землі щорічно або щоквартально, залежно від умов договору. Основним джерелом орендної плати є додатковий продукт, який одержує орендар у процесі використання землі. Причому не весь додатковий продукт, а лише його певна частина. Одна частина у формі підприємницького доходу залишається орендарю (середній прибуток), а інша (земельна рента)- у формі орендної плати, виплачується власнику за право користування його землею. Отже, в даному випадку орендна плата виступає формою прояву земельної ренти. А земельна рента, в свою чергу, є джерелом орендної плати [5.с.355-356].

1.3.Ціна землі

З рентними відносинами пов’язана  й така категорія ринкової економіки, як ціна землі. В суспільстві, де панує  приватна власність на землю, остання  стає об’єктом купівлі- продажу. Земля  купується як для виробництва  сільськогосподарських продуктів, так і для видобутку корисних копалин, для забудови, спорудження  транспортних магістралей, аеропортів, спортивних споруд і так далі (5.ст.363).

Земля- особливий товар. Ця особливість  полягає в тому, що вона є продуктом  природи і на неї початково  не затрачена праця. Згодом витрати  праці на поліпшення якості землі  постійно зростають. Якщо абстрагуватися від таких витрат, то ціна землі  базується не на вартості, а на величині доходу, який вона приносить своєму власникові,- ренті. Власник може продати  землю за умови, що отримана сума буде не меншою, ніж дохід у формі  відсотка, одержаний від вкладання  цієї суми в банк. Розраховується ціна землі за такою формулою:

Ц = R / S ´100%

Де, Ц- ціна землі, R- рента, S- банківський відсоток [7.c.331].

Ціна має тенденцію до зростання. Особливо швидко підвищуються ціни на земельні ділянки у містах. Цьому  сприяє зростання ренти, попиту на будівельні ділянки.

 

 

 

 

                                        

 

                                            Розділ 2

                                          Абсолютна рента

       Абсолютна рента, яка зумовлена приватною власністю на землю. Абсолютна земельна рента виникає за тієї умови, що приватний власник землі здає її для обробітку товаровиробникові в оренду [4.c.191].

      Абсолютна рента за капіталізму- форма земельної ренти, яку сплачують власникові за будь-яку ділянку землі незалежно від її родючості й місцерозташування (звідси й назва- абсолютна) [7.с.329]. Тобто, це надлишок  вартості сільськогосподарського продукту над його ціною виробництва.

      Надлишок вартості сільськогосподарської продукції над її ціною виробництва утворить абсолютну земельну ренту.

АЗР= W c/х - ЦП.

       Розглянемо процес утворення абсолютної ренти на прикладі. Припустимо, що в промисловість і сільське господарство вкладені однакові капітали. У сільському господарстві органічна побудова капіталу нижче, ніж у промисловості (табл. 6).

 

Таблиця 6 - Утворення  абсолютної земельної ренти 

 

Галузі	Капітал	m'	m	W	р'	P	ЦВ	A3P
Промисло вість	80с+20v	100%	20	120	20%	20	120	—
Сільське господарс тво	60с+40v	100%	40	140	—	—	—	20

 

      К.Маркс, що описав процес утворення абсолютної ренти, ґрунтувався на теоретичних посилках, що відповідали умовам землеробства свого часу. Але ці умови в більшості країн змінилися. Органічна будівля капіталу в землеробстві індустріальних і постіндустріальних країн нерідко перевершує будівля в промисловості. Крім того, інтенсифікація в землеробстві значно підвищила продуктивність праці. У цих умовах описаний вище механізм утворення абсолютної ренти вже не діє.

        Ціноутворення на сільськогосподарську продукцію підкоряється закону попиту та пропозиції. Разом з тим, значну роль у формуванні цін на продукцію землеробства грає держава. Якщо ціна рівноваги на сільськогосподарську продукцію занадто низка, щоб забезпечити хоча б помірний доход фермерів, держава підвищує ціни вище ціни рівноваги, тобто з Р1 до Р2. Робиться це в тому випадку, якщо країна прагне до самозабезпечення, рівень якого вважається припустимим з погляду її безпеки. Держава встановлює ціну, що стимулює зріст пропозиції товару з Q1до Q2. Однак ця міра скорочує попит до Q3. У результаті утвориться надлишок пропозиції над попитом. Його закуповує держава, щоб потім продати на світовому ринку за світовими чи більш низькими цінами, захистивши власне землеробство за допомогою високого рівня мита (рис. 3).

 

 

     Рисунок 3 - Ілюстрація підвищення цін на сільськогосподарську     продукцію

     Державна політика крім підвищення цін практикує систему дотацій,   що знижує зростаючі за рахунком регулювання ціни. Разом з тим державне регулювання цін має свої межі, вихід за які різко знижує його ефективність і створює проблему для всієї системи виробництва і збуту продукції.

 

         У країнах, де панує приватна власність на землю і діє міжгалузева конкуренція, існує ще й абсолютна рента, яка утворюється на всіх використаних землях, у тому числі на гірших. Причиною її є монополія на приватну власність на землю, яка закріплює високу норму прибутку в сільському господарстві понад середню норму прибутку. Отже, абсолютна рента- це надлишок вартості сільськогосподарського продукту над його ціною виробництва [10.с.309].

       Слід відмітити, що визначаючи абсолютну ренту [11], як прибуток, що створюється понад середню норму прибутку в народному господарстві, в умовах збиткового виробництва сільськогосподарської продукції, дуже складно знайти місце абсолютній ренті у структурі прибутків виробників цієї продукції. 

Тут складаються  своєрідні конкурентні відносини  між промисловістю і сільським  господарством. В промисловості  існує вільний перелив капіталу, а в сільському господарстві приватна власність на землю певною мірою  перешкоджає вільному переливу капіталу з промисловості в землеробство. Тому ринкові ціни на продукцію землеробства формуються не на основі середніх затрат, в результаті надлишок додаткової вартості над середнім прибутком не потрапляє  в розділ між підприємцями різних галузей, а реалізується в цінах  на продукцію землеробства у вигляді  абсолютної ренти.

  Основною формою вилучення абсолютної ренти виступає арендна плата, хоча в наших сучасних умовах держава може вилучати її і за допомогою податку на землю [5.с.360-361].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                            Розділ 3

                  Розвиток рентних відносин в Україні

       Рентний доход розподіляється між державою і тими, хто користується землею.Використання землі в Україні є платним. Власники землі та землекористувачі щорічно вносять плату за землю у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від якості та місцезнаходження земельної ділянки. У земельному податку й орендній платі міститься частина рентного доходу. Якщо його одержує власник землі, то рентний доход перетворюється в ренту.  

      Порядок оподаткування і середні ставки земельного податку та граничні розміри орендної плати за землю встановлює Верховна Рада України.    

      Рентний доход, як правило, використовується на фінансування заходів щодо раціонального використання та охорони земель, підвищеної родючості грунтів, виконання робіт з землеустрою, відшкодування витрат власникам землі і землекористувачам, пов’язаних з господарюванням на землях гіршої якості, економічного стимулювання власників землі і землекористувачів, у тому числі й орендарів [10.с.310-311]. 

     У випадку приватизації землі в Україні, перетворення її на товар, істотний вплив на процес ціноутворення матиме орендна плата. Це призведе до значного зростання цін на сільськогосподарську продукцію, якщо не відбудеться зниження її собівартості, а також радикального підвищення врожайності рослин та продуктивності тваринництва.Загалом процес перетворення землі на товар має позитивні та негативні риси. Позитивним є формування повноцінного господаря землі, реальної приватної власності на землю (у такому разі фермер не боятиметься споруджувати сільськогосподарські будівлі на землі; намагатиметься поліпшувати якість землі, не маючи спадкоємців, зможе продати її, вийшовши на пенсію, й забезпечити собі належний рівень життя), створення додаткових стимулів для іноземних інвестицій в економіку України тощо. Ці позитивні риси значною мірою зберігаються за наявності довготерміновоі оренди. 

      Негативними наслідками перетворення землі на товар в Україні є, по-перше, можливість концентрації значної частини землі в руках мафіозно- тіньових структур і навіть іноземного капіталу (через підставних осіб), які спекулюватимуть земельними ділянками (середня ціна 1 га землі в Україні- майже 15 тисяч долларів). По-друге, такий шлях не сприятиме формуванню реального власника і господаря, який працюватиме на землі. Іншими словами, він сприятиме капіталізації аграрних відносин, що суперечить прогресивній тенденції у цій сфері- подоланню відчуження працівників від власності (на землю, інші засоби виробництва і створений продукт) [9.с.331].

    Нині на неформальному ринку в Україні ціна одного акра землі під Києвом (у радіусі 20 км) коливається від 200 до 500 долларів, а в центрі Києва- від 3000 до 10000 долларів [6.с.52]. За підрахунками економістів середня вартість 1 га сільськогосподарських угідь становила в Україні в середині 90-х років від 15 до 20 тисяч долларів. Вартість Українських чорнрземів- до 5.5 трлн долларів. В останні роки висловлено було чимало аргументів як за перетворення землі на товар, так і про те, що в умовах тотального зубожіння населення, різкої поляризації суспільства земля в Україні не повинна бути товаром, адже купити 1 га землі більш як за 10000 долларів нині основна маса народу не може.     Водночас на ціну землі впливають такі фактори, як зростання темпів інфляції, зниження доходів фермерських господарств та ін.

У 1994-1999 рр. В аграрному секторі економіки  відбувалися економічні і соціальні  перетворення. Як зазначається в Посланні Президента [3], зусилля держави концентруватися  на відродженні села, перетворенні АПК у лідируючий, експортноспроможний  сектор економіки.

 

 

 

 

                                              Висновок

      Всі рентні доходи розподіляються між державою, земельними власниками й тими, хто користується землею (фермери, селянські господарства, селянські спілки, кооперативи тощо). Методи, форма й частка розподілу визначаються пануючими відносинами власності в аграрному секторі. Загальна власність на землю передбачає: по-перше, відсутність абсолютної ренти, отже,  збагачення земельних власників за рахунок усіх інших споживачів сільськогосподарської продукції; по-друге, концентрацію диференціальної ренти I, як дару природи, в руках  держави й використання її в інтересах всього суспільства; по-третє, мінімальне вилучення диференціальної ренти II, для того, щоб господарства, які одержали її за рахунок своїх додаткових трудових зусиль та капітальних вкладень, могли ці ренту використати для підвищення ефективності виробництва й вирішення своїх соціальних проблем.

        Приватна власність на землю, по-перше,породжуючи монополію приватної власності на землю, веде до утворення абсолютної земельної ренти, тобто до стягнення додаткового податку на користь земельних власників з усіх споживачів продукції землеробства в зв’язку з тим, що ціни на цю продукцію на ринку формуються не на основі середніх  (суспільно необхідних) затрат, а на основі затрат індивідуальних, так як приватна власність на землю перешкоджає вільному переливу капіталу. Ло-друге, диференціальна рента  I, потрапляючи в приватні руки, вилучається з суспільного використання й стає джерелом збагачення окремих осіб (власників землі), а не суспільства в цілому. По-третє, диференціальна рента II через механізм переукладання орендних договорів максимально вилучається з тих, хто її створив, на користь земельних власників, що веде до втрати стимулів у користувачів землею роботи, додаткові капіталовкладення, пов’язані з підвищенням родючості землі й ефективністю сільськогосподарського виробництва в цілому.

       В сучасній Україні користування землею є платним. Власники землі та землекористувачі щорічно вносять плату за землю у вигляді земельного податку або орендної плати. В земельному податку або орендній платі міститься частина рентного доходу. Якщо його одержує власник землі, то рентний доход перетворюється в ренту. Проте рентні відносини, які склалися тепер в Україні, мають перехідний характер. До цього часу абсолютно не вирішене питання про власність на землю. Тому економічні відносини, які виникають в аграрному секторі, є тимчасовими, нестійкими чекають свого законодавчого врегулювання. Невизначеність у відносинах власності впливає й на ефективність сільськогосподарського виробництва, підриваючи його матеріальну основу, а саме: економічний інтерес.

      Пріоритетом стратегії економічного та соціального розвитку України на 2010-2011 рр. є здійснення активної аграрної політики, яка має спрямовуватися на якнайшвидше подолання кризових процесів,  забезпечення необхідної адаптації підприємств АПК до умов ринкової кон’єктури, зміцнення Їх фінансового стану, утвердження в перспективі України як держави з високоефективним експортоспроможним сільським господарством. За умов загострення світової продовольчої проблеми наявність у нашій країні сприятливих природнокліматичних умов, зокрема приблизно четвертої частини світових запасів родючих чорноземів та 27% розораної землі європейського континенту (на душу населення в Україні припадає 0,64 га розораної землі, тоді як для Європи цей показник становить лише 0,25 га),  успішне вирішення завдань ефективного розвитку аграрного сектора економіки України, зростання його конкурентноспроможності набуває не лише суто національної, а й міжнародної ваги.

У зв”язку  з цим предметом особливої  уваги Уряду і надалі залишаються  розвиток всього комплексу галузей, пов”язаних із створенням в Україні  сучасної бази матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарського виробництва, пріоритетний розвиток переробної та харчової промисловості, освоєння цими галузями не лише внутрішнього, а й  зовнішнього ринків, підвищення їх економічної привабливості для  вітчизняних та зарубіжних інвесторів.

 

                                   Список літератури

1. Білик В. О., Гузик М, М,. Балакін Р. Л. «Економічна теорія.            Початковий курс: навчальний посібник» – Київ: “Вища школа” –   1992р -  278с.
2. Малий І.,  «Розподіл як фактор економічного розвитку суспільства» // “Економіст” –№8 - 1999р –с.32-39     
3. «Україна: поступ у XXI століття. Стратегія економічної та соціальної політики на 2000-2004 роки. Послання Президента України до ВРУ 2000р.»// “Урядовий кур”єр”- 28 січня 2000р.
4. «Підприємство (фірма) в умовах ринкової економіки” – Луцьк: ВДУ ім.Л.Українки- 1997р- 225с.
5. Башнянич Г. І., Лазур П. Ю., Медведев В. С., “Політична економія” – Київ “Ніка-Центр”- 2000р – 526с.
6. Малий І., «До питання про теорію земельної ренти та проблеми реформування земельних відносин»// ”Економіка України”- №8 – 2000р – ст.49-54
7. Мочерний С. В.,  «Економічна теорія» - “Академія” – 1999р –583с.

Гальчинський А. С.,  Єщенко П. С.,  Палкін Ю. І., “Основи економічної  теорії” – Київ “Вища школа” – 1995р – 471с.

8. Мочерний С. В.,  “Основи економічної теорії” – Тернопіль АС”Тарнекс”- 1993р – 686с.
9. .Клименко Г. Н., Нестеренко В. П., Каніщенко Л. О., та ін.  “Основи економічної теорії: політекономічний аспект” – Київ “Вища школа” – 1994р – 559с.
10. Добряк Д. С., Розумний У. А.,  “Сучасні проблеми земельної ренти”  / “Вісник аграрної науки” – 1996р - №12