Административный арест

                                                   Зміст:

1. Вступ
2. Учасники провадження в справах про адмінстративне правопорушення.
3. Стадії провадження справ про адміністративне правопорушення
4. Адміністративне правопорушення, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку
5. Адміністративний арешт
6. Висновок
7. Література

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                        1. Вступ

Правопорушення, як це випливає з самого терміна, є порушенням права, акт, щосуперечить праву, його нормам, закону. Скоїти правопорушення — означає порушити право. 
Кожне окреме правопорушення як явище реальної дійсності завжди конкретне і має риси, що дозволяють розмежовувати кримінальні правопорушення (злочини), адміністративні правопорушення, порушення цивільного, трудового законодавства тощо. 
Конкретність кожного правопорушення полягає в тому, що воно здійснюється конкретною особою, у певному місці, у певний час, порушує конкретну норму конкретної галузі права, характеризується точно визначеними ознаками. 
Вивчення правопорушень та інших правових явищ, які з ними пов'язані, належить до найважливіших завдань будь-якої правової галузі. Не є винятком щодо цього й адміністративне право, більше того, тільки адміністративне й кримінальне законодавство містять статті, в яких закріплене поняття відповідного правопорушення. У Кримінальному кодексі України це ст. 7 "Поняття злочину", в Кодексі України про адміністративні правопорушення — ст. 9 "Поняття адміністративного правопорушення". 
У законодавстві інших галузей права подібних статей немає. Тому визначення відповідних видів правопорушень можна знайти лише в науковій літературі. 
Загальне поняття адміністративного правопорушення, як вже зазначалося, дає ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення. В ній розкривається його матеріальний зміст, юридична природа і соціальна сутність, а також визначаються важливі ознаки. 
Відповідно до даної статті, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність.

 

     2. Учасники провадження в справах про адмінстративне правопорушення.

Адміністративний  процес має складну структурну побудову та охоплює

різноманітні види адміністративного  провадження, кожному з яких

притаманні специфічні особливості залежно від характеру  розгляду

конкретних справ та особливостей виникнення

адміністративно-процесуальних  відносин. Адже очевидно, що процедура

накладання штрафу, порядок  призову на дійсну військову службу, розгляд

заяв і накладення дисциплінарного стягнення мають  суттєві відмінності.

Тому й існує багато видів процесуальної діяльності та адміністративних

проваджень.

Адміністративне провадження є особливим видом  урегульованої правовими

нормами процесуальної  діяльності уповноважених суб'єктів  із розгляду

окремих груп адміністративних справ.

 

Адміністративний процес має у своїй структурі різноманітні види

провадження, з-поміж  яких необхідно вирізнити основні, найдетальніше

врегульовані адміністративно-процесуальними нормами: провадження з

пропозицій, заяв і скарг  громадян; провадження у справах  про

адміністративні правопорушення; провадження із застосування

дисциплінарних стягнень.

 3. Стадії провадження справ про адміністративне правопорушення

Крім того, адміністративний процес складається зі стадій, кожна  з яких

криє в собі сукупність послідовних процесуальних дій. Такий процес

звичайно починається  зі стадії порушення конкретної справи з подальшим

скеруванням її відповідному повноважному органові для розгляду. На

першому етапі виявляються  підстави, встановлюється, яке відомство

розглядатиме справу, а також здійснюється низка процесуальних дій: збір

матеріалів, оформлення документа про порушення справи, виклик

зацікавлених осіб, фіксація доказів тощо.

Найважливішими  процедурами у провадженні з  конкретної адміністративної

справи є подання  сторонами їхніх пояснень, заперечень, вимог,

дослідження органом  управління доказів, що на них посилаються  сторони.

Отже, можна вирізнити  такі стадії провадження. Перша стадія — подання

громадянином заяви  і прийняття її до розгляду відповідним  органом

(посадовою особою), яка  веде провадження; друга — розгляд справи, тобто

встановлення й дослідження  фактичних обставин; третя — ухвалення

рішення; виконання рішення; його оскарження.

Провадження у справах про адміністративні  правопорушення найбільш повно

врегульоване нормами  матеріального і процесуального адміністративного

права. Правові підстави його застосування закріплено в чинному  Кодексі

про адміністративні  правопорушення. Саме провадження має  такі процедури:

адміністративне розслідування  за фактом вчинення проступку; порушення

справи про адміністративне переслідування; розгляд і винесення рішення

із зазначеної справи; оскарження постанови в порядку  нагляду; виконання

постанови. Адміністративне  розслідування являє собою попередню  перевірку  фактів щодо конкретного  порушення норми Особливої частини Кодексу про

адміністративні правопорушення, огляд місця події, затримання

правопорушника, збір пояснень, установлення особи порушника через

перевірку документів чи адресне бюро. Адміністративне розслідування

проводять працівники міліції, члени дружини, представники державних

спеціальних інспекцій, прокурори.

Порушення справи про адміністративне правопорушення вчиняється за

наслідками адміністративного  проступку. Зазначені дії закріплюються

складанням протоколу, що є єдиною підставою для розгляду

адміністративної справи про будь-яке правопорушення. Інші документи не є

підставою для притягнення  особи до адміністративної відповідальності,

але на їх основі може бути складено протокол.

Отже, можемо зазначити, що протокол є підсумком адміністративного

розслідування і початком провадження в адміністративній справі. Тому

встановлено певні вимоги до змісту протоколу. Він, зокрема, має

передбачати такі реквізити: дата і місце його складення, посада,

прізвище, ім'я та по батькові особи, яка склала протокол; відомості про

особу порушника; місце, час учинення і сутність адміністративного

правопорушення; нормативний  акт, що передбачає відповідальність за таке

правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є;

пояснення порушника; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Протокол підписується особою, яка його склала, та особою, яка вчинила

адміністративне правопорушення; за наявності свідків і потерпілих

протокол може бути підписаний і цими особами. Якщо правопорушник

відмовляється від підписання протоколу, в ньому робиться про це запис.

Крім того, особа, яка  скоїла адміністративне правопорушення, має право

подати свої пояснення  і зауваження щодо змісту протоколу, а також

викласти мотиви, що спонукали  її до відмови підписувати протокол.

Повноваженнями щодо складання адміністративних протоколів наділено

посадових осіб чи представників  громадських організацій (наприклад,

працівників міліції, членів народних дружин, представників державних

спеціальних інспекцій, прокурорів), на яких згідно з чинним

законодавством покладено  обов'язки зі здійснення контролю за дотриманням

певних правил у відповідній  галузі чи сфері народного господарства.

Особа, яка  складає протокол, в обов'язковому порядку роз'яснює

порушникові його права  та обов'язки, про що робиться відповідна зазначка

у протоколі. Протокол надсилається органові чи посадовій особі,

уповноважених розглядати справу про адміністративне правопорушення.

Якщо протокол неможливо скласти на місці вчинення правопорушення, а

складення його є обов'язковим, працівник органу внутрішніх справ може

доставити порушника  в міліцію. У разі порушення ок ремих правил

(наприклад, користування  засобами транспорту, правил пожежної  безпеки,

санітарно-протиепідемічних правил на транспорті) порушник може бути

доставлений уповноваженою на те особою для складання протоколу в

міліцію, якщо в нього відсутні документи, що засвідчують його

особистість.

Для належного  забезпечення провадження у справах  про адміністративні

правопорушення в необхідних випадках здійснюються процесуальні заходи,

метою яких є припинення адміністративних правопорушень, установлення

особи, складення протоколу  про адміністративне правопорушення,

забезпечення своєчасного  і правильного розгляду справ. До таких заходів

належать: адміністративне  затримання особи; особистий огляд; огляд речей

та вилучення речей  і документів.

Фактичною підставою  для настання адміністративної відповідальності є

скоєне правопорушення, що тягне за собою адміністративне  стягнення.

У законодавстві  поняття "адміністративне правопорушення" сформульовано в

Кодексі про адміністративні  правопорушення. Згідно з цим Кодексом

адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна,

винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, що посягає  на

державний чи громадський  порядок, суспільну власність, права і свободи

громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством

передбачено адміністративну  відповідальність. Адміністративна

відповідальність настає лише в тому разі, коли правопорушення за його

характером не тягне  за собою згідно з чинним законодавством кримінальної

відповідальності.

Отже, адміністративне  правопорушення має притаманні тільки йому юридичні

ознаки. До них необхідно  віднести: протиправність, винність і

відповідальність (адміністративне  стягнення).

Визначальною з названих ознак є поняття діяння, забороненого

адміністративним законодавством. По-перше, це вольовий акт поведінки

певної особи; по-друге, воно має два аспекти поведінки: дію чи бездію.

Дія — активне невиконання  законних вимог, а також порушення встановленої

нормами права заборони (наприклад, порушення правил полювання,

користування без дозволу  радіопередавачем тощо). Бездія — пасивне

невиконання передбачених законодавчими й нормативними актами обов'язків

(скажімо, порушення  порядку реєстрації чи виписки іноземних громадян та

осіб без громадянства і оформлення для них документів).

       4. Адміністративне правопорушення, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку

Важливою ознакою  адміністративного правопорушення є наявність суспільної

небезпеки. За своєю природою таке діяння є антигромадським і  завдає

шкоди інтересам громадян, суспільства, держави. Слід зазначити, що

адміністративне законодавство  конкретно не передбачає у своїх  нормах

цієї ознаки як універсальної  властивості. Водночас адміністративні

правопорушення посягають  на конкретні відносини і завдають шкоди

правопорядкові, а до осіб, які їх скоїли, вживаються заходи державного

впливу. Особливістю розмежування суспільної небезпеки є той критерій, за

яким адміністративне  правопорушення є на ступінь нижчим, аніж скоєння

злочину.

Адміністративне правопорушення завжди є протиправним, тобто ця дія чи

бездіяльність чітко  заборонена відповідною нормою адміністративного

законодавства. Доцільно зазначити, що правові норми, за порушення  яких

настає адміністративна  відповідальність, урегульовані не тільки нормами

адміністративного права, а й іншими галузями права, а саме: цивільного,

трудового, земельного тощо (порушення правил охорони праці  — трудове

право; агрохімічних норм — земельне право). Діяння, яке не є

протиправним, не може утворювати адміністративного правопорушення і

відповідно тягти за собою адміністративну відповідальність.

Наступною ознакою  є вина, тобто психічне ставлення  особи до її поведінки

та наслідків. Вина виступає у двох формах: у вигляді умисної та

необережної. Ступінь  вини береться до уваги під час  накладання

стягнення, звільнення від  адміністративної відповідальності. Відсутність

вини виключає визнання діяння адміністративним порушенням. Важливою юридичною ознакою адміністративного правопорушення є те, що за

його скоєння настає тільки адміністративна відповідальність. Тобто, якщо

за порушення норм загальнообов'язкового характеру, що діють  в управлінні

та інших сферах, адміністративної відповідальності не передбачено, то

воно не визнається адміністративним правопорушенням.

5.Адміністративний арешт (Ст. 32) 
Даний захід відповідальності встановлено за адмін. правопорушення, що за ступенем громадської безпеки наближається до злочинів. Він є найбільш суворим з усіх видів адміністративних стягнень. Тому арешт застосовується лише у виняткових випадках за окремі види адміністративних правопорушень. Цією ж обставиною пояснюється використання даного стягнення тільки в альтернативних санкціях. Призначається адміністративний арешт тільки судом (суддею) на термін до 15 діб. Його не застосовують до вагітних жінок, жінок, що мають дітей віком до 12 років, осіб, які не досягли 18 років, інвалідів 1 і 2 груп (ст. 32), також військовослужбовців, призваних на збори військовозобов'язаних, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (ст. 15). 
3а чинним законодавством адміністративний арешт передбачається за вчинення таких видів правопорушень: 
- незаконні вироблення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах (ст. 44); 
- дрібне хуліганство (ст. 173); 
- розпивання спиртних напоїв у громадських місцях і поява у громадських місцях у п'яному вигляді (ч. 3 ст. 178); 
- злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку, військовослужбовця (ст. 185); 
- порушення порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій (ст. 185); 
- прояв неповаги до суду (ст. 185). 
Крім цього, адміністративний арешт передбачений як наслідок ухилення особи від відбування виправних робіт, застосованих за вчинення дрібного хуліганства. Відповідно до ст. 325 КпАП, постановою судді невідбутий строк виправних робіт може бути замінено адміністративним арештом із розрахунку один день арешту за три дні виправних робіт, але не більш як на 15 діб. 
Дане стягнення може застосовуватися до осіб, звільнених від кримінальної відповідальності на підставі ст. 51 Кримінального кодексу .

Адміністративний арешт - один з видів адміністративного  покарання, передбачений п.6 ч.1 ст.3.2 КоАП РФ.

Він відноситься до покарань, що встановлюються виключно КоАП РФ і  не може бути встановлений іншими нормативними актами (ч.3 ст.3.2 КоАП РФ).

Адміністративний арешт може встановлюватися і застосовуватися тільки в якості основного адміністративного покарання (ч.1 ст.3.3 КоАП РФ).

Адміністративний арешт  полягає в утриманні порушника  в умовах ізоляції від суспільства. Він встановлюється на строк до п'ятнадцяти діб, а за порушення вимог режиму надзвичайного стану або режиму в зоні проведення контртерористичної операції до тридцяти діб (ч.1 ст.3.9 КоАП РФ).

Термін адміністративного  затримання включається в термін адміністративного арешту (ч.3 ст.3.9 КоАП РФ). Особа, щодо якої ведеться провадження у справі про адміністративне правопорушення, яке тягне за собою в якості одного із заходів адміністративного покарання адміністративний арешт, може бути піддана адміністративного затримання на строк не більше 48 годин (ч.3 ст.27.5 КоАП РФ).

Адміністративний арешт  не може застосовуватись до вагітних жінкам, жінкам, які мають дітей  віком до чотирнадцяти років, особам, які не досягли віку вісімнадцяти років, інвалідам I і II груп (ч.2 ст.3.9 КпАП РФ), а також до військовослужбовців та покликаним на військові збори громадян, співробітникам органів внутрішніх справ, органів кримінально-виконавчої системи, федеральних органів податкової поліції, митних органів та інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів (ст. 2.5 КоАП РФ)

Адміністративні правопорушення, що передбачають санкцію у вигляді  адміністративного арешту.

Адміністративний арешт  встановлюється і призначається  лише у виняткових випадках за окремі види адміністративних правопорушень (ч.2 ст.3.9 КоАП РФ).

Санкція у вигляді адміністративного арешту встановлена КоАП РФ за наступні правопорушення:

Споживання наркотичних  засобів або психотропних речовин  без призначення лікаря, за винятком випадків, передбачених частиною 2 статті 20.20, статтею 20.22 цього Кодексу (ст. 6.9 КоАП РФ), термін - до п'ятнадцяти діб.

Отримання доходу від  заняття проституцією, якщо цей дохід  пов'язаний з заняттям іншої особи  проституцією (ст. 6.12 КоАП РФ), термін - від десяти до п'ятнадцяти діб.

Залишення водієм на порушення  Правил дорожнього руху місця дорожньо-транспортної події, учасником якого він був (ч.2 ст.12.27 КоАП РФ), термін - до п'ятнадцяти діб.

Невиконання законного  розпорядження судді про припинення дій, що порушують встановлені в  суді правила (ч.1 ст.17.3 КоАП РФ), термін - до п'ятнадцяти діб.

Непокора законному  розпорядженню або вимозі військовослужбовця у зв'язку з виконанням ним обов'язків  з охорони Державного кордону  Російської Федерації (ст.18.7 КоАП РФ), термін - до п'ятнадцяти діб.

Непокора законному  розпорядженню або вимозі працівника міліції, військовослужбовця або співробітника органів кримінально-виконавчої системи у зв'язку з виконанням ними обов'язків з охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки, а також перешкоджання виконанню ними службових обов'язків (ч.1 ст.19.3 КоАП РФ), термін - до п'ятнадцяти діб.

Непокора громадянина (за винятком засуджених, що відбувають покарання у вигляді позбавлення  свободи в кримінально-виконавчому  установі, а також осіб, підозрюваних і обвинувачених у скоєнні  злочинів і які утримуються під вартою в інших установах) законному розпорядженню або вимозі працівника органів кримінально-виконавчої системи, військовослужбовця чи іншої особи при виконанні ними обов'язків щодо забезпечення безпеки та охорони цих установ, підтримання в них встановленого режиму, охорони та конвоювання засуджених (підозрюваних, обвинувачених) (ч.2 ст.19.3 КоАП РФ), термін - до п'ятнадцяти діб.

Невиконання особою, звільненим з місць відбування позбавлення  волі, обов'язків, пов'язаних з дотриманням обмежень, встановлених щодо нього судом відповідно до федеральним законом (ст.19.24 КоАП РФ), термін - до п'ятнадцяти діб.

Дрібне хуліганство, тобто  нецензурна лайка в громадських  місцях, образливе приставання до громадян або інші дії, демонстративно порушують громадський порядок і спокій громадян (ст.20.1 КоАП РФ), термін - до п'ятнадцяти діб.

Організація або проведення несанкціонованих зборів, мітингу, демонстрації, ходи або пікетування в безпосередній  близькості від території ядерної  установки, радіаційного джерела або пункту зберігання ядерних матеріалів або радіоактивних речовин, а також активна участь у таких акціях, якщо це ускладнило виконання персоналом зазначених об'єктів службових обов'язків або створило загрозу безпеки населення та навколишнього середовища (ч.3 ст.20.2 КоАП РФ), термін -- до п'ятнадцяти діб.

демонстрування фашистської  атрибутики або символіки з метою  пропаганди такої атрибутики або  символіки (ст.20.3 КоАП РФ), термін - до п'ятнадцяти  діб.

Порушення вимог режиму надзвичайного стану (за винятком порушення правил комендантської години) (ст.20.5 КоАП РФ), термін - до тридцяти діб.

Організація блокування, а також активну участь в блокуванні транспортних комунікацій (ст.20.18 КоАП РФ), термін - до п'ятнадцяти діб.

Поява на вулицях, стадіонах, у скверах, парках, в транспортному засобі загальному користування, в інших громадських місцях у стані сп'яніння, що ображає людську гідність і громадську мораль (ст.20.21 КоАП РФ), термін - До п'ятнадцяти діб.

Самовільне залишення  місця відбування адміністративного арешту (ст.20.25 КоАП РФ), термін -- до п'ятнадцяти діб.

Особливості провадження  у справах про адміністративні  правопорушення, передбачають санкцію у вигляді адміністративного арешту.

Адміністративний арешт  призначається тільки суддею (ч.1 ст.3.9 КоАП РФ).

Протокол (постанова прокурора) про адміністративне правопорушення, вчинення якого тягне за собою  адміністративний арешт, передається  на розгляд судді негайно після  його складання (винесення) (ч.2 ст.28.8 КоАП РФ).

Справа про адміністративне  правопорушення, вчинення якого тягне  адміністративний арешт, розглядається  в день отримання протоколу про  адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи, а щодо особи, яка зазнала адміністративного  затримання, - не пізніше 48 годин з моменту його затримання (ч.2 ст.29.6 КоАП РФ).

При розгляді справи про  адміністративне правопорушення, тягнуть  за собою адміністративну арешт  присутність особи, щодо якої ведеться провадження у справі, є обов'язковим (ч.3 ст.25.1 КоАП РФ).

У разі винесення ухвали про витребування відомостей, необхідних для вирішення справи, витребувану  відомості повинні бути направлені до суду негайно. При неможливість подання  зазначених відомостей організація  зобов'язана в триденний термін повідомити про це у письмовій формі суддю, який виніс визначення (ст.26.10 КоАП РФ).

Особливості оскарження і опротестування постанови про  призначення адміністративного  арешту

Скарга на постанова  судді про призначення адміністративного  покарання у вигляді адміністративного арешту подається судді, яким винесено постанову у справі і який зобов'язаний направити її з усіма матеріалами справи до вищестоящого суду в день отримання скарги (ст.30.2 КоАП РФ).

Скарга на постанову  про адміністративний арешт підлягає розгляду протягом доби з моменту подачі скарги, якщо особа, притягнута до адміністративної відповідальності, відбуває адміністративний арешт (ч.2 ст.30.5 КоАП РФ).

Рішення по скарзі на постанову  про адміністративний арешт доводиться до відома органу, посадової особи, що виконують постанову, а також особи, щодо якого винесено рішення, і потерпілого в день винесення рішення (ч.3 ст.30.8 КоАП РФ).

Принесення протесту на постанову про адміністративний арешт не зупиняє виконання цієї постанови (ч.2 ст.31.6 КоАП РФ).

Особливості виконання постанови про адміністративний арешт.

Постанова судді про  адміністративний арешт виконується  органами внутрішніх справ негайно  після винесення такої постанови. Особа, піддано адміністративному  арешту, утримується під вартою в  місці, визначеному органами внутрішніх справ. При виконанні постанови про адміністративний арешт здійснюється особистий огляд особи, підданого адміністративному арешту. Відбування адміністративного арешту здійснюється в порядку, встановленому Урядом Російської Федерації (ст.32.8 КоАП РФ).

За наявності обставин, унаслідок яких виконання постанови  про призначення адміністративного  покарання у вигляді адміністративного  арешту, неможливо в встановлені  терміни, суддя може відстрочити  виконання постанови на строк  до одного місяця (ст.31.5 КоАП РФ) . 

                                       6. Висновок

У результаті знайомства з дослідженням в області виробництва  по справах про адміністративні  правопорушення можна зробити наступні висновки.

В області права поняття  процесу нерозривно зв'язано з розглядом суперечки, а при виробництві по справах про адміністративні правопорушення спор у правовому змісті відсутній. При відсутності суперечки державний орган (посадова особа) діє в рамках не юридичного процесу, а матеріально-правовій процедури його функціонування.

Самостійність виробництва  по справах про адміністративні  правопорушення обумовлюється як мінімум  двома причинами: 1) специфікою матерії, що розбираються: суперечки з відносин влади і примуса по своїй істоті далекі цивільному розглядові з його принципами усності, рівності сторін, змагальності, матеріального інтересу; 2) особливостями самого виробництва, що полягає, на думку багатьох його дослідників, у спрощеній процедурі. На мою думку, процедура не може бути спрощеної, але повинна бути адекватної для винесення відповідній правовій істині рішення, забезпечувати переконання громадян у правильності застосування до них правил, установлених державою.

Серед особливостей виробництва  по справах про адміністративні  правопорушення можна назвати наступні: 1) покладання часу доказу на владну сторону адміністративного процесу, на відміну від традиційного процесу; 2) можливість і усного, і письмового ведення справи, дозвіл справи у відсутності відповідача, відсутність багатьох твердих правил цивільного і карного процесів; 3) виробництво по справах про адміністративних правопорушень — це квазісудебна діяльність; 4) у виробництві по справах про адміністративні правопорушення беруть участь два суб'єкти, а не як у цивільному процесі; 5) публічний характер правопорушень, що викликають спор.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                               

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                      Література:

• В.В.Копєйчиков. Правознавство . - К.:Юринком Інтер, 1999.

 

• Конституція України - основа подальшого розвитку законодавства:

         Зб.наук.прац.- Вип.2. - К.: Ін-т законодавства Верховної Ради України,

          1997.- 320с.

 
Конституция Украины (в  редакции от 26 июня 1996 г.)

• Гражданский процессуальный кодекс Украины (по состоянию на 1 сентября 1998 г.) «Правовісник» № 3 (6), 1998 г.
• Гражданское право Украины «Вентури», К., 1997 г.
• М.Й. Штефан «Цивільний процес» К., «Ин Юре», 1997 г.
• Антонов А.П. Административное право и административный процесс: старые и новые проблемы (по материалам «Лазаревских чтений») // Государство и право.— 1998.—№8.— С.5-33.
• Бахрах Д.Н., Ренов Э.Н. Производство по делам об административных правонарушениях — М., 1989.
• Лория В.А. Административно-правовая деятельность и виды административных производств // Советское государство и право.— 1978.— №1.— С.119.
• Масленников М.Я. Производство по делам об административных правонарушениях.— М., 1994.
• Масленников М.Я. Порядок применения административных взысканий. Практическое руководство.— Тверь: Изд-во «Прометей», 1995.
• Матвеенков А.С. Производство по делам об административных правонарушениях — Караганда, 1989.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Дніпропетровський університет  імені Олеся Гончара

Факультет міжнародної  економіки

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат на тему:

“Адміністративний арешт”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконав:

Хідіров А.Р.

 

Перевирiла:

 

                                                                       К.ю.н.,старший викладач Острах М.Б.

 

 

 

 

 

Дніпропетровськ

2013