Акцизний збір як форма специфічних акцизів

     Міністерство  освіти та науки України

     Тернопільський  національний економічний університет

     Факультет фінансів 
 

Кафедра податків і 

фіскальної  політики 
 
 

     ІНДЗ  на тему:

     Акцизний  збір як форма специфічних акцизів 
 
 

Виконала:

студентка групи Фмо-23

Коженівська А.В.

Перевірила:

Заклекта  О.С. 
 
 
 

     Тернопіль – 2010

Зміст

Обґрунтування теми.......………………………………………………………...3

І. Теоретичні засади акцизного збору…………………………………………..5

1.1. Історія розвитку  акцизного збору в системі  непрямих податків…...........5

1.2. Суть та функції акцизного збору як специфічного акцизу…....................8

1.3. Нормативно-правове  підґрунтя справляння АЗ в Україні………............12

ІІ. Аналіз акцизного  збору в сучасних економічних  умовах………..............15

2.1. Елементи  АЗ та їх характеристика…………………………….................15

2.2. Оцінка соціально-економічного  ефекту від застосування акцизного  збору……………………………………………………………………….........17

2.3. Фіскальне значення АЗ………………………………………………........21

ІІІ. Шляхи вдосконалення  організації,обліку і сплати акцизного збору…....25

Висновки…………………………………………………………………..........27

Список використаної літератури………………………………………...........28 

Обґрунтування теми

     Актуальність  теми: В умовах ринкової економіки податки, окрім фіскальної функції, є важливим економічним інструментом регулювання ринкових відносин.

     Одним із видів непрямих податків є акцизи. У сучасних податкових законодавствам вони займають наступне місце після  ПДВ. Акцизами є непрямі податки  на певні товари, що включаються  в ціну товару і оплачувані покупцями. Вони встановлюються, як правило, на дефіцитну та високорентабельну продукцію і товари, призначені для населення та держави, що є монополією.

     Отже, акцизний збір є важливим податком для надходжень до державного бюджету, а тому потребує глибокого вивчення.

     Вивчення  акцизів висвітлені в роботах вітчизняних і зарубіжних вчених, таких як Федоров В.М., Василик О.Д., Крисоватий А.І., Завгородній В.П., Петровська І.О., Клиновий Д.В., Д. Міль, А. Маршаль, А. Пігу, М. Фрідмен, І. Фішер.

     Мета  дослідження: визначення ролі акцизного збору як форми специфічних акцизів.

     Завдання:

• дослідити історію розвитку акцизного збору у системі непрямих податків;
• визначити суть і функції акцизного збору як специфічного акцизу та нормативно-правове підґрунтя його справляння в Україні;
• проаналізувати елементи акцизного збору;
• оцінити соціально-економічний ефект від застосування акцизного збору та його фіскальне значення;
• розробити шляхи вдосконалення організації, обліку і оплати акцизного збору.

     Об’єктом дослідження є специфічні акцизи.

     Предмет дослідження – акцизний збір.

     Для розв’язання поставлених завдань використано такі методи наукового дослідження: теоретичний аналіз наукових літературних  джерел, синтез, узагальнення, порівняння, абстрагування, конкретизації, моделювання, спостереження.

     Теоретична  база дослідження: посібники, статті, в яких розглядаються питання акцизного збору.

     Фактологічну  базу роботи складають статистичні дані Державного комітету статистики України.

     Очікувані результати дослідження: вивчити теоретичні основи акцизного збору, проаналізувати сучасний стан, виявити проблеми збору цього податку і розробити шляхи вирішення цих проблем.

     І. Теоретичні засади акцизного  збору

     1.1. Історія розвитку  акцизного збору  в системі непрямих  податків

     Податки, як головне джерело державних доходів, мають багатовікову історію. Цілісна система оподаткування в кожній країні сформувалась внаслідок тривалого періоду становлення і розвитку держави. У культурних державах стародавнього світу існували досить складні системи податків. Так, у древній Індії справлялися поземельний, промисловий, торговий податок; їх розміри визначалися в певних долях доходів або вартості продуктів виробництва, предметів торгівлі (від 1/5 до 1/6). Цікаво, що сплата податків вважалася не світським обов'язком, як тепер, а обумовлювалася релігійними віруваннями. Дуже часто податки мали форму жертвоприношення. У древніх класичних державах податки стають вже суто світською повинністю в зв'язку із розвитком самої ідеї державності. У римській імперії існували надзвичайно різноманітні податки, крім того, проводилися досить складні розрахунки чисельності населення – для стягнення подушних податків, вартості майна – для справляння майнових і подоходних податків.

     В епоху феодалізму спостерігалося послаблення  урядової влади, що зменшило роль податків. Більшість населення було закріпачено або знаходилося залежно від своїх поміщиків і не сплачувало податків центральному уряду, та і самі податки здебільшого мали добровільний характер або справлялися у формі внесків при особливих обставинах (викуп короля з полону, посвята синів короля у рицарство, видача дочок заміж та ін.). Серед міського населення основними платниками податків були представники промислових та торгових верств, незалежні від поміщиків і лицарів. Найважливішими державними доходами в цей період були домени (доходи від державного майна) та регалії (казенні державні промисли, в яких держава має перевагу перед підданими).

     У кінці XV – на початку XVI ст. відбулося  значне зміцнення урядової влади, формувалася  постійна армія, розвивалася внутрішня і зовнішня торгівля, натуральне господарство поступово витіснялося грошовим. Все це стало поштовхом для розвитку і вдосконалення податків. Найбільшого поширення набули податки у вигляді мита, тобто плати за послуги, які держава надавала окремим громадянам (судове мито, мито за переміщення людей і товарів, мито як винагорода за безпеку на дорогах, за устрій доріг, мостів, портів тощо).

     Цікаво, що суцільне оподаткування власних  підданих вважалося образливим, тому що воно нагадувало данину, якою обкладалися підкорені народи. Але поступово, під тиском дедалі зростаючих потреб держави оподаткування запроваджується і всередині країни, спочатку у вигляді непрямих податків, тому що вони були не такі помітні та відчутні. Але збільшення розмірів непрямих податків має певні межі і дуже часто наштовхувалося на опір у вигляді відкритих повстань. І тому уряди були змушені шукати інші джерела поповнення державної скарбниці, передусім, за допомогою прямих податків.

     В історії оподаткування (у глобальному масштабі) зазвичай виділяють три етапи. Перший етап – від древнього світу і до початку середньовіччя – це зародження інституту податків, які мали випадковий і тимчасовий характер, справлялися у примітивних формах, дуже часто у натуральному вигляді. Другий етап охоплює XVI-XVIII ст., характеризується становленням феодальних держав, грошових господарств країн, бурхливим розвитком податків, які практично стягувалися за все, що можна: вікна, двері, майно, бороди, спадщину, землю, будинки, товари, прибутки, з холостяків, євреїв, проституток, покійників і т.п.

     Лише  в кінці XVIII ст. настає більш цивілізований  третій етап розвитку податків. Саме в  цей час набувають поширення  ідеї про законність і природність  обкладання для задоволення державних  потреб, обґрунтовуються найважливіші засади оподаткування, такі як рівномірність, визначеність, зручність, дешевизна справляння податків (А. Сміт). Кількість податків зменшується, вони стають більш одноманітними, держава відмовляється від дріб'язкових зборів, а віддає перевагу тим, які можуть істотно поповнити скарбницю. Відпрацьовуються технічні прийоми збирання податків. Свого найвищого розквіту і вдосконалення податки набувають в умовах ринкового господарства.

     Податкам, як специфічним платежам на користь  держави, притаманні особливі риси: по-перше, обов'язковість сплати. Податки – це примусові платежі постійного характеру, які центральний уряд або органи місцевого самоврядування стягують на свою користь з населення, підприємств, організацій.

     Обов'язковість  сплати податків обумовлена наявністю держави, якій для виконання покладених на неї функцій необхідні грошові засоби. У демократичних державах з розвитком свідомості населення сплата податків стає почесним обов'язком кожного громадянина, а ухилення від сплати податків вважається одним із найважчих злочинів проти суспільства; по-друге, податки відображають односторонній рух коштів від населення, підприємств до держави, який не супроводжується одночасно наданням певних благ, матеріальних цінностей, як це характерно для товарного обміну. Вносячи податки, громадяни і суб'єкти підприємництва тим самим "оплачують" послуги, які їм надає держава: охорону, безпеку, суд, освіту, медичну допомогу тощо. Виняток становлять деякі збори (обов'язкові платежі), що безпосередньо асоціюються з платою за певні види державних послуг, вони мають цільове спрямування, яке в момент надання або у віддаленій перспективі повертається до платника визначеними благами. Це збори на пенсійне страхування, соціальне страхування, страхування на випадок безробіття, ринковий збір, за паркування автотранспорту та ін.; по-третє, податки стягуються на основі чинних законодавчих актів, тобто законно, легальним шляхом. Закони про податки приймає верховна влада. Наприклад, перелік податків у нашій державі визначає Закон України "Про систему оподаткування"; з прийняттям Податкового кодексу основні моменти оподаткування будуть регламентуватися цим законодавчим актом.

     Розвиток  непрямого оподаткування призвів  до появи податку з обігу (своєрідного  універсального акцизу), який у деяких країнах трансформувався в податок з продаж або податок на додану вартість. Відповідно до світової практики непрямі податки, що звичайно називаються податками на споживання, включають три основні види: податок з обігу, податок з продаж, які використовувались у практиці розвинених країн до 1950 р., а потім і податок на додану вартість (ПДВ), що замінив у багатьох країнах перші два види [10, c.3].

     За  останні тридцять років питома вага індивідуальних та універсальних акцизів  в цих країнах скорочується (в Канаді з 35,3 до 26 %, в Італії з 40,8 до 23 %, у Франції з 37,6 до 28 %, в Японії  з 33 до 12 %). Це пояснюється насамперед зростанням частки податків на соціальне страхування. Найнижча питома вага акцизів в Японії (12 %) та США (16 %), оскільки в цих країнах переважає пряме оподаткування; найвища - в Греції, Португалії (до 40 %) та Ірландії (42 %). У структурі акцизів в країнах ЄС дещо підвищуються універсальні і знижуються індивідуальні акцизи. Водночас частка акцизів в доходах державного бюджету в розвинутих країнах Заходу знижується. В Японії у 1989 скасовано 30 % акцизів на дорогі товари (автомобілі, холодильники тощо) і запроваджений 30 % універсальний акциз у формі податку на додану вартість. Для бюджетів штатів та місцевих органів влади значну роль у США та Японії відіграє універсальний акциз - податок на продаж зі ставкою від 3 до 7,5% роздрібної ціни. У США він забезпечує до 30% надходжень. Індивідуальних акцизів в Німеччині налічується майже 20, а в Японії - понад 600.  

     1.2. Суть та функції  акцизного збору як специфічного акцизу

     Акцизи  і ПДВ є найголовнішими з непрямих податків. Акцизом називають різновид непрямих податків на товари і послуги  підприємств, що включаються безпосередньо  у вигляді надбавки в ціну чи тариф. Акцизи зараховують в ціну продукції, яка йде на продаж, і послуг, тому їх кінцевими платниками виступають споживачі. Діапазон дії акцизів невеликий. Акцизом обкладаються такі товари, як тютюн, спиртні напої, ювелірні вироби, делікатеси, легкові автомобілі, бензин, хутряні вироби, високоякісні вироби з порцеляни і кришталю, килими. З 1999 р. перелік підакцизних товарів скорочено з 36 груп до 15 груп. Подібні товари називають підакцизними. Ставки акцизів диференційовані за товарними групами і видами товарів у широкому діапазоні, від 10 % до 90 %, і можуть періодично переглядатися [3, c.158-159]

     Акцизи  поділяються на специфічні та універсальні. Специфічні акцизи включаються в  ціни окремих товарів. Здебільшого, це товари, рівень, споживання яких є  мало еластичним щодо рівня цін, а  також специфічні товари.

     Найзначнішими специфічними акцизами є акцизи на спиртне, бензин, тютюнові вироби. Універсальні акцизи містяться в цінах на всі  товари. Роль їх у формуванні доходної частини бюджету зростає, на відміну  від специфічних акцизів.

     Відповідно до чинного законодавства в Україні акцизний збір – не прямий податок на високорентабельні та монопольні товари. Ставки цього податку є більш низькими на товари вітчизняного виробництва і більш високими на імпорті товари. Така диференціація ставок зумовлена політикою держави на підтримку вітчизняних виробників. Механізм нарахування і сплати акцизного збору дуже подібний на механізм нарахування і сплати ПДВ. Однак акцизний збір набагато менше впливає на загальний рівень цін в країні, оскільки термін підакцизних товарів менший, на відміну від ПДВ, яким оподатковуються практично всі товари, роботи і послуги.

     Акцизний  збір в Україні було введено одночасно  з податком на додану вартість у 1992 році на підставі Закону України від 18 грудня 1991 р. “Про акцизний збір” та підкріплений Декретом Кабінету Міністрів України № 18-92 від 26 грудня 1992 р. “Про акцизний збір” та Законом України “Про акцизний збір на алкогольні та тютюнові вироби” – 1995 року.

     Товари, які обкладаються акцизним збором носять назву підакцизних товарів. Перелік оподатковуваної акцизом продукції формується у відповідності з визначеними цілями, серед яких, окрім фіскальної, можна виділити наступні.:

     - необхідність перерозподілу надвеликих доходів від виробництва і реалізації окремих видів продукції (наприклад, алкогольних напоїв, окремих видів мінеральної сировини);

     - необхідність обмеження виробництва і споживання “соціально небезпечних” товарів, використання яких приносить шкоду здоров’ю людини і стану навколишнього середовища. У зв’язку з цим традиційними підакцизними товарами виступають алкогольні напої і тютюнові вироби. У деяких країнах застосовується так званий “екологічний акциз” (наприклад, акциз на хімікати фреонового типу – в США);

     - необхідність перерозподілу доходів високооплачуваних верств населення шляхом встановлення акцизу на так звані “предмети розкошів”, попит на які малоеластичний за ціною. У світовій практиці в цю категорію традиційно входять яхти, мотоцикли, легкові автомобілі, а також ювелірні вироби.

     В сучасних умовах перелік підакцизної продукції, який діє у вітчизняній податковій системі, в цілому відповідає класичним принципам акцизного оподаткування, включаючи в себе:

     - “соціально небезпечні” товари: усі види спиртової і алкогольної продукції, широкий асортимент тютюнових виробів (курильний тютюн, сигарили, цигарки);

     - “предмети розкошів” – мотоцикли, легкові автомобілі визначеної потужності);

     - деякі види мінеральної сировини і продукти їх переробки (деякі види пально-мастильних матеріалів) [2, c.5].

     Сьогодні  в Україні підакцизними товарами  виступають:

     - алкогольні напої;

     - спирт етиловий;

     - тютюнові вироби;

     - транспортні засоби;

     - пиво солодове;

     - бензини, дистиляти, паливо.

     Перелік підакцизних товарів і ставки акцизного збору встановлюються Кабінетом Міністрів України.

     Склад підакцизної продукції поряд  з іншою складовою – податковою ставкою, визначає потенціал акцизу як фіскального інструменту. У цій  ролі акциз виконує роль функції  наповнення державного бюджету грошовими  засобами, займаючи одне із важливих місць  у системі державних податкових доходів. Особливе значення акциз як фіскальний інструмент має в країнах з перехідною економікою, для яких в цілому характерне базування на непрямі податки через відсутність достатньої і стабільної бази для прямого оподаткування (через слабкий розвиток виробництва, низькі доходи населення тощо). Так, на сьогодні за рахунок акцизу формується близько п’ятої частини податкових доходів таких країн, як Чехія, Угорщина, Польща.

     Поряд з фіскальною функцією акциз, як і  будь-який інший податок, має і регулююче значення. Регулююча функція акцизу проявляється у декількох напрямках, серед яких можна виділити:

     - вплив на обсяги виробництва і споживання підакцизних товарів;

     - вплив на структуру виробництва, стимулювання зростання його ефективності, підвищення якості виробленої продукції, покращення споживчих характеристик продукту;

     - регулювання рентабельності виробництва підакцизних товарів.

     Другий  напрям регулюючого впливу акцизу –  стимулювання зростання ефективності виробництва, підвищення якості виробленої продукції, покращення споживчих характеристик товарів – на практиці реалізується шляхом встановлення диференційованих ставок акцизу в середині товарних груп, а також за рахунок застосування фіксованих акцизних ставок. Оподатковуючи відносно більшим акцизом низькосортний товар, держава стимулює виробника переходити на виробництво більш якісної продукції.

     Наявність акцизного збору пояснюється  також можливістю за допомогою диференціації  ставок регулювати рівень рентабельності підакцизних товарів і враховувати ті зміни, які відбуваються на споживчому ринку внаслідок введення нових чи підвищення існуючих ставок даного податку. 

     1.3. Нормативно-правове  підґрунтя справляння  АЗ в Україні

       У переліку загальнодержавних податків, зборів і обов`язкових платежів одним із більшвідомих є акцизний збір.

       Акцизний  збір - це непрямий податок на високорентабельні  та монопольні товари (продукцію), що включається  до ціни цих товарів (продукції).Перелік  товарів (продукції) на які встановлюється акцизний збір, та його ставки затверджуються Верховною Радою України.

       Акцизний  збір регламентується:

       - Декретом Кабінету Міністрів  України “Про акцизний збір”  від 26.12.1992р.;

       - Інструкцією про порядок обчислення  і сплати акцизного збору, затвердженою  наказом Головної державної податкової інспеції України №24 від 22.06.93р.;

       - Постановою Верховної Ради України”  Про перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний  збір та ставки цього збору”  від 09.02.94р.

       Платниками  акцизного збору є:

       - суб`єкти підприємницької діяльності - виробники підакцизних товарів (продукції);

       - суб`єкти підприємницької діяльнолсті,  що імпортують підакцизні товари (продукцію);

       Об`єктами оподаткування є:

       - обороти з реалізації вироблених  в Україні підакцизних товарів  шляхом їх продажу, обміну на  інші товари (продукцію, роботи, послуги), включаючи експортні операції в порядку бартерних операцій, безплатної передачі товарів  або з частковою їх оплатою;

       - обороти з реалізації (передачі) товарів для власного споживання, промислової переробки, а також  для своїх працівників;

       - митна вартість імпортних товарів,  придбаних в порядку товарообмінних  операцій або безкоштовно одержаних;

       - закупівельна вартість підакцизних   товарів, придбаних за іноземну  валюту;

       - обороти в порядку натуральної  оплати праці;

       - обороти по реалізації конфіскованого, спадкового, безхозяйного майна, скарбів і скуплених цінностей;

       - обороти з реалізації предметів  застави, включаючи їх передачу  заставоотримувачу при невиконанні  забезпеченого заставою зобов`язання.

       До  об`єктів оподаткування не відносяться:

       - обороти з реалізації підакцизних  товарів шляхом продажу за  національну валюту України, обміну, використання, безоплатної передачі  або з частковою оплатою для  виробництва підакцизних товарів  в межах України;

       - митна вартість імпортних товарів, придбаних за іноземну валюту, в порядку товарообмінних операцій або безкоштовно одержаних, по яких відповідно до єдиного митного тарифу стягується мито;

       - по товарах, на які встановлено  ставки мита, але відповідно до  чинного законодавства мито не  сплачено, акцизний збір стягується на загальних підставах;

       - обороти з реалізації товарів  за іноземну валюту.

       Акцизний  збір обчислюється:

       а) за ставками у процентах до обороту  продажу;

       - товарів, що реалізуються за  вільними цінами, - виходячи з  їхньої вартості за цінами без урахування торгівельних знижок, а також сум податку на добавлену вартість. При закупівлі імпортних товарів оподаткований оборот визначається виходячи з їх митної вартості. При визначенні вказаної вартості іноземна валюта перераховується у національну валюту України за курсом Національного банку України , що діє на день подання митної декларації.

       У разі придбання на території України  та в країнах СНД підакцизних  товарів за іноземну валюту і подальшої  їх реалізації за національну валюту України, оподаткований оборот визнається виходячи з їх закупівельної вартості, перерахованої за курсом Національного банку України, що діє на день придбання цих товарів.

       Акцизний  збір від реалізації товарів громадянами, які займаються підприємницькою  діяльністю утримується у джерела виплати доходів.При реалізації підакцизних товарів, що були придбані до 1 січня1992р., оподаткований оборот визначається виходячи з договірних цін з урахуванням акцизного збору.

       б) у твердих сумах з одиниці  реалізованого товару (продукції):

       - ставки акцизного збору є єдиними  на всій території України;

       - суми акцизного збору з ввезених  на територію України товарів  зараховуються до державного  бюджету, а з товарів, вироблених  в Україні - до місцевого бюджету  за місцем їх виробництва і  державного бюджету у співідношеннях, установлених Верховною Радою України [5, c.34-36].

     ІІ. Аналіз акцизного  збору в сучасних економічних умовах

     2.1. Елементи АЗ та їх характеристика

      Платниками податку в бюджет є суб'єкти підприємницької діяльності (їх філії, відділення, підрозділи) - виробники (за реалізації товару) або імпортери підакцизних товарів (за перетину митного кордону):

       - нерезиденти, які виробляють підакцизні  товари на митній території  України, безпосередньо або через  їх постійні представництва;

       - суб'єкти підприємницької діяльності, інші юридичні особи, які імпортують  на митну територію України  підакцизні товари;

       - фізичні особи-резиденти або нерезиденти,  які ввозять підакцизні речі  на митну територію України;

       - юридичні або фізичні особи,  які купують підакцизні товари у податкових агентів.

      Непрямі податки є ціноутворюючим елементом - вони включаються у ціни товарів, що реалізуються, і можуть суттєво  впливати на загальний рівень цін.

      Встановлюються  три основні ставки акцизів:

1. єдині - на сіль, сірники, цукор тощо, тобто на товари, сорти яких мало різняться між собою;

     2) диференційовані - на вина, масло,  тканини, тобто на товари, які  значно різняться за якістю, міцністю  тощо;

      3) середні - на тютюнові вироби, тобто на однорідні товари, сорти  яких мають різні ціни. Ставки  податку  на  додану  вартість  становили в Україні у 1993 р. 28 %, з другої половини 1994 р. - 20 % оподаткованого  обороту. Для стимулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємств доцільно повертати їм всю суму податку на додану вартість, оскільки це знижує ціну експортної продукції і підвищує її конкурентоспроможність. І навпаки, при імпорті продукції з метою захисту національного ринку в ціну продукції фірми-імпортера можна включати податок на додану вартість, що зумовлює її подорожчання і зниження конкурентоспроможності.