Вступ

     Щороку через алкоголізм в Україні помирає понад 40 тисяч людей, за даними Національної ради з питань охорони здоров’я. Майже 40% українських підлітків 14 - 18 років регулярно вживають спиртні напої. Алкоголь є причиною передчасної смерті майже 30% українських чоловіків, такі цифри наводять у Всесвітній організації охорони здоров’я України. На думку вітчизняних медиків, наразі в Україні нараховується 700 тисяч лише офіційно зареєстрованих алкоголіків.

     Не дарма з давніх часів алкоголь іменують «викрадачем розуму». 

     Алкоголь, його історія та проблеми

    Алкоголь, або винний спирт, - речовина, яку  з давніх-давен використовує людство  з різною метою: як знеболюючий, тонізуючий, дезінфікуючий, розслаблюючий засіб. Сфера його застосування надзвичайно  широка і така, що приносить значку користь людині.

    Відомий французький вчений Луї Пастер вважав, що вино з повним правом може вважатися  самим здоровим та гігієнічним напоєм. У різних народів світу існують  свої традиції використання алкоголю та різні рецепти його приготування. Відомо, що древні римляни, великі цінителі спокус, розваг і хорошого вина вживали  його тільки в розбавленому вигляді: одна частина вина на три частини  води. Інший спосіб вживання вважався варварством, властивим тільки плебеям.

    Лікарі  давно помітили, що вживання алкоголю в невеликих дозах благотворно  впливає на організм людини: покращує апетит за рахунок стимулювання рецепторів слизової оболонки ротової порожнини  та горла, стимулює виділення шлункового соку, впливає на збільшення тонусу м’язів, покращує кровообіг.

    Ритуали вживання вина є частиною культури різних народів і мистецтво проголосити  гарний тост в хорошій компанії цінується  дуже високо. Але, як будь-який сильно діючий засіб, він здатен приносити користь  лише в малих дозах. Якщо доза вживання алкоголю перевищує здатність організму  до його переробки і виведення, в  клітинах організму з часом відбуваються органічні зміни, котрі не дозволяють їм нормально функціонувати без  допінгу, тобто відбувається звикання організму до обов’язкової присутності  алкоголю.

    Цікавий факт: встановлено, що у жінок фермент, котрий відповідає за розщеплення етилового  спирту значно менш активний ніж у  чоловіків. Саме тому вони швидше п’яніють, навіть від незначних доз спиртного. Можливо, саме з цієї причини процес звикання до вживання алкоголю у них  відбувається значно швидше.

    Найбільш  поширеними причинами, через які  починають систематично вживати  алкоголь є:

    > традиційне вживання алкоголю  в сім’ї, серед колег та  друзів;

    > спадкова схильність;

    > небажання вирішувати проблеми;

    > особисті проблеми;

    > проблеми або смерть близьких  людей;

    > стреси; > знервованість;

    > безсоння;

    > тривожність;

    > втрата сенсу життя;

    > брак розваг та задоволень.

    Алкоголь  – це одна з тих речовин, котрі дають розслаблення і заспокоєння, але непомітно викликають спочатку звикання, а потім – залежність. Поступово и ненав’язливо, як дуже приємний та обов’язків елемент життя дорослої людини, атрибут вечірок, приємного настрою, дружніх компаній, він може перетворитися в злого генія і повністю підкорити людину собі.

    Вживання  алкоголю, як правило, підтримується  і заохочується суспільством. Більшість  людей гостинно припрошує випити чарочку-другу, обов’язково випити до дна і дуже ображається, якщо з  будь-яких причин, іноді навіть досить поважних, але про які не хочеться говорити, гість відмовляється.

    Абсолютною  нормою для суспільної думки є  легке сп’яніння і навіть пристойна  кількість випитого – засуджується лише повне сп’яніння і втрата контролю. Алкогольні напої заворожують красивими етикетками і є легкодоступними навіть для неповнолітніх. Вміння багато випити сприймається як показник «чоловічого достоїнства» і є темою для розмови про те, як багато було випито вчора і як всі гарно провели вечір. В суспільному житті дуже важко знайти події, які могли б обійтися без вживання алкоголю.

    Алкоголь  для багатьох людей став повсякденним явищем. Така суспільна завзятість з приводу вживання алкоголю гідна  поваги і всілякого наслідування іншими, не менш необхідними, нормами  суспільного співжиття. Дуже цікавим  з психологічного боку є феномен  заохочення. Він активно діє до того часу, коли людина починає втрачати контроль над собою, своїм самопочуттям і своїми вчинками.

    Після цієї межі, як правило, йдуть заклики  зупинитися, подивитися на себе, негайно  припинити поводити себе розв’язно  або агресивно. Людина б і рада, але не може. Бона вже не володіє  собою. Нею володіє хтось інший. Його ім’я – Алкоголь. Виникає закономірне питання: «А про що Ви думали раніше? Чого чекали? На що сподівалися?». 

     Дія алкоголю на організм людини

    При вживанні алкоголю, котрий певною мірою  є наркотичною отрутою, відбувається сп’яніння, отруєння, а у важких випадках - алкогольна інтоксикація. Відомо, що алкоголь засвоюється організмом поступово: 1-5% - в ротовій порожнині, 20-30% - у шлунку, 60-70% - в кишковому  тракті. В нормі концентрація алкоголю в крові складає 0,1-0,2 г/л, при сп’янінні - підвищується до 1-3 г/л, наявність в  крові 4-7 г/л алкоголю призводить до важного отруєння, а більш висока його концентрація - до смерті. Біля 90% алкоголю засвоюється організмом і  лише 10% виводиться легенями і нирками. Наявність у шлунку їжі перешкоджає  всмоктуванню алкоголю.

    Максимальна концентрація алкоголю в крові спостерігається  через 1-2 години від часу вживання, а  через 12 годин - його наявність в  крові не визначається. При вживанні алкоголю малими дозами печінка встигає  перероблювати його і сп’яніння  буває значно меншим, ніж від такої  ж кількості випитого відразу. У  кожної людини індивідуальна здатність  до засвоєння і виведення алкоголю. Вона спричинена генетичною інформацією та наявністю в організмі ферменту, котрий розкладає алкоголь - алкогольдегідрогенеза.

      В організмі людини постійно синтезується ендогенний етанол (етиловий спирт) у кількостях 1-9 г. на добу. Концентрація ендогенного етанолу коливається від 0 до 0,16 мг. залежно від емоційного стану особи. Він є необхідним для синтезу хімічно активних біологічних речовин, які впливають на емоційний стан людини.Під час вживання спиртних напоїв (навіть пива) його концентрація в організмі підвищується у тисячі разів. Всмоктування і підвищення концентрації алкоголю збільшується при споживанні газованих напоїв (газована вода, шампанське, джин-тонік тощо). На швидкість всмоктування впливають також і захворювання шлунково-кишкового тракту. Так, всмоктування у хворих на виразку шлунку більш швидке ніж у здорової людини. Крім того, необхідно пам’ятати, що найкраще всмоктуються слабоалкогольні (10-12°) напої. Тому не потрібно під час споживання спиртного переходити з горілки на пиво, від цього ступінь сп’яніння тільки зросте. Великий вплив на швидкість і силу сп’яніння має і температура напою - чим вона більша тим швидше всмоктування. Стає зрозумілим чому ступінь сп’яніння стає більшим, коли людина напідпитку заходить у тепле приміщення взимку, чи намагається протверезитися гарячим чаєм.

    Дія алкоголю на організм людини є різною, в залежності від того скільки  і як часто він вживається. Необхідно  знати про наслідки вживання алкоголю, їх можна розділити на декілька етапів.

    1. Наслідки вживання в невеликих кількостях: Психологічні - покращання настрою, хороше самопочуття, бадьорість, розкутість, зменшення почуття небезпеки та страху, притуплення обачності, бажання спілкуватися з оточуючими, відкритість та відвертість. Фізіологічні - покращення апетиту, стимулювання виділення шлункового соку, збільшення тонусу м’язів, покращення кровообігу, підвищення тиску.

    2. Наслідки сп’яніння: Психологічні: неадекватність емоційних реакцій, можлива агресія, погіршення сприймання інформації, загальмованість, зниження реакції, нечіткість висловлювань, порушення асоціативних зв’язків, зниження пам’яті тощо. Фізіологічні: порушення координації рухів, втрата орієнтування у просторі, головокружіння, шум в голові, важкість у тілі, зменшення тонусу м’язів, неможливість виконання точної роботи, зниження працездатності, порушення зору.

    3. Наслідки алкогольної залежності:

    Психологічні: інтелектуальна деградація; зменшення  функцій мислення, сприймання, пам’яті, мовлення; загальмованість сприймання інформації, нездатність до критичних  дій та аналізу ситуації; апатія до всього, що не стосується алкоголю, постійний пошук можливостей  випити, зниження самооцінки; моральна деградація.

    Фізіологічні: загострення хронічних хвороб, руйнація внутрішніх органів, погане самопочуття, нудота, головний біль, зниження або втрата координації рухів, печія в шлунку, апатія, втрата апетиту, передчасне старіння, зміна кольору шкіри, погіршення зовнішнього вигляду, втрата зубів, втрата свідомості, значка або повна втрата контролю, погіршення роботи мозку за рахунок руйнації клітин, втрата працездатності, коматозні стани тощо. Навколо цього поняття існує безліч хибних поглядів та уявлень, які заважають об’єктивно оцінити ситуацію в яку потрапляє багато людей. Тому звернемося до тих термінів, які використовуються в медицині.

Розділяють три  ступені алкогольного сп’яніння:

1.Легкий ступінь характеризується почуттям комфорту, ейфорії, збільшенням активності, покращанням настрою. Але разом з тим, значно знижується критичність відносно своїх дій та можливостей. Підвищується швидкість мислення. однак це відбувається за рахунок поверхових асоціацій та зниження якості розумової діяльності. Знижуються пізнавальні функції, збільшується кількість помилок, зменшується якість роботи. Проявляються приховані і непомітні у тверезому стані риси особистості (через зменшення функції контролю). Яскраво проявляються фізіологічні реакції організму: шкіра на обличчі червоніє, з’являється легка мова втрачає чіткість, рухи стають менш контрольовані і не зовсім точні. У деяких випадках спостерігається розширення зіниць та помірна брадикардія сповільнене серцебиття.

2.Середній ступінь сп’яніння проявляється подальшим зниженням продуктивності дій, зменшенням функцій пізнавальних процесів та дискоординацією рухів. У цей час характерні різкі зміни настрою, прояви агресії, апатії, безпричинних веселощів тощо. Необхідно звернути увагу на зміни емоційного стану людини, характерними є неадекватні та іноді несподівані емоційні реакції, які швидко змінюються. Від людини, котра знаходиться в такому стані, годі чекати адекватних дій. Значно гальмуються процеси сприймання інформації, знижуються можливості пам’яті, гальмується мислення, стає нечіткою і малозрозумілою мова. Характерними є неадекватні поведінкові реакції, в яких проявляються всі приховані якості особистості. Як правило, поведінка людини, яка знаходиться в середній ступені алкогольного сп’яніння цілком залежить від її індивідуальних особливостей та рівня культури. В цей час мало дієвими є будь-які соціальні норми або запити оточуючих.

3.При тяжкому ступені сп’яніння порушується орієнтування в просторі, емоції притуплюються, як правило, може бути виражена яка-небудь одна, найбільш яскрава. В окремих випадках можлива втрата свідомості. Навіть знаходячись у стані свідомості, людина повністю випадає з оточуючого середовища. Функції контролю можуть повністю зникнути. Людина важко уявляє де вона знаходиться, хто є побіля неї. її мова стає без зв’язною і незрозумілою, можуть бути галюцинації.

Алкогольна  залежність

    Хронічний алкоголізм - це хвороба, котра характеризується стійкою залежністю від вживання алкоголю. Як будь-якій хронічній хворобі  їй властиві кілька стадій розвитку. I стадія алкогольної залежності характеризується формуванням у особи психічної  залежності від алкоголю, інтоксикація стає бажаною, випивки частішають, поступово  підвищується толерантність до бажання  випити, збільшується доза.

    Усі думки хворого у цій стадії концентруються довкола алкоголю та його вживання. Якщо обставини не дозволяють вживати спиртні напої, людина відчуває роздратування, справжньої причини  якого не розуміє і знаходить  її в іншому місці (у незадоволенні  оточуючими, небажанні спілкуватися, поганому настрої тощо). Оскільки вживання алкоголю на цьому етапі носить більш-менш соціально-прийнятний характер, людина знаходить будь-які приводи і  мотиви для вживання алкоголю.

    На  цій стадії остаточно формується система психологічного захисту  та виправдання необхідності вживання алкоголю. Алкогольні ексцеси частішають, поступово підвищується потреба  у вживанні все більших доз  алкоголю. Порушується пам’ять, з’являються  амнезії (втрата пам’яті на довгий час) та палімпсести (втрата пам’яті  на невеликі проміжки часу - 15-30 хв. - пов’язана  із зростанням рівня алкоголю в крові).

    На  наступний день після вживання великих  доз алкоголю виникають постінтоксикаційні стани, що вказують на втручання спожитого алкоголю в обмін речовин в організмі. В простонародді такі стани називають однаково - "похмілля", але їхня природа зовсім різна. Важливою ознакою є ставлення до вживання алкоголю: у людей, котрі знаходяться в постінтоксикаційному стані, не тільки вживання, але и сам запах спирту викликають нудоту і блювання, а в абстинентному - єдина можливість позбутися поганого самопочуття це випити ще.

    Цікавою ознакою хронічного алкоголізму  початкової стадії є обіцянки не пити. Коли людина усвідомлює, що надмірно вживає спиртні напої, то можливе виникнення так званих "зароків". Під цим  розуміється обіцянки не вживати  алкоголь до якогось певного часу ("не вживаю до 18 години"), обставин ("поки не зроблю роботу - не вип’ю") чи напоїв ("горілку пити не буду"). Зазвичай такі зароки довго не тримаються чи досить легко обминаються. Хворий каже: "Я обіцяв не пити лише горілку, а про вино нічого не казав" чи "Я обіцяв не пити спиртного до 18, але пиво то не спиртне".

    Такі  обіцянки в деяких випадках набувають  патологічних ознак, наприклад - споживання 22 літрів пива чи 17 пляшок (0,7) міцного  вина. В даному випадку механізми  психологічного захисту настільки  сильні, що людина намагається повірити в щирість своїх обіцянок і  виправдати себе навіть в абсурдних  або патологічних ситуаціях. Вживання алкоголю на рівні першої стадії не спричиняє значної шкоди для  здоров’я.

    Проблеми  носять опосередкований характер, причиною для яких може бути саме вживання алкоголю. Це, в основному, наслідки нещасних випадків (автоаварії, струси мозку  та переломи в наслідок падінь та бійок, утоплення), інфекційні (внаслідок переохолодження) та венеричні (внаслідок сумнівних  статевих зв’язків) захворювання. II стадія хронічного алкоголізму характеризується розвинутою фізіологічною залежністю від алкоголю.

    Проявами  її є абсистентний (похмільний) синдром та вторинний потяг до алкоголю (нездоланне бажання вживати спиртні напої після незначної дози алкоголю), збільшення алкогольної толерантності (здатності вживати значно більші дози алкоголю, ніж до хвороби) та втрата блювотного рефлексу. Абстинентний синдром виникає на наступний день після вживання алкоголю. Він проявляється у підвищеному серцебитті, нудоті, потягах до блювання, тремором, головним болем, відчуттям повзання мурашок, підвищеною чутливістю до звуків і яскравого світла тощо. Як правило, такі хворі роздратовані, ослаблі, їм важко чи навіть неможливо думати і працювати.

    Єдине, чим вони можуть собі зарадити - це випити знову. Зазвичай, спочатку ці симптоми знімаються великими дозами чаю, кави чи холодної води (неспецифічне опохмілення), потім вживають слабоалкогольні напої і наприкінці II стадії похмеляються горілкою. У тому випадку, коли за соціальними вимогами неможливо випити зранку, опохмілення може бути відстрочене. Тобто, людина терпить до якогось часу (найчастіше обіду), щоб підлеглі не почули запах алкоголю зранку. Дуже часто після абстинентного синдрому виникають алкогольні психози, які мають приховані причини і зовнішні приводи.

    Типовими  проявами вторинного патологічного  потягу до алкоголю є дві ознаки - порушення ситуаційного контролю (вживання алкоголю у будь-яких умовах, незважаючи на наслідки) та порушення  кількісного контролю (неможливість зупинити пиятику після вживання невеликих доз алкоголю). Це є  проявами різкого збільшення активності ферментних систем, що відповідають за переробку алкоголю.

    Коли  вживання алкоголю проходить у компанії, це відображається у симптомі випередження тосту (вживання алкоголю у більших  кількостях ніж інші). Він відбувається у декілька способів. Класичним вважається непомітно випита між тостами  чарка або це може бути запивання горілки іншим алкогольним напоєм (вином, пивом). Але найчастіше це, так звані, "локальні тости" - коли під час свята гості встали з-за столу танцювати чи палити, хворий вибирає когось з них та випиває чарочку. Зазвичай ця процедура повторюється ще з кількома гостями.

    Таким чином створюється враження соціально  прийнятної поведінки і досягається  задоволення значною дозою випитого. Характерним для II стадії є псевдозапійний чи постійний тип пияцтва та формування низки хвороб на фоні алкоголізму. Темпи деградації особистості залежать від стилю алкоголізації. Найбільш злоякісний варіант - постійне пияцтво (протягом місяців чи років). Найчастіше це відбувається у вигляді псевдозапоїв тривалістю 3-14 діб. Для псевдозапою характерним є перехід вранішнього опохмілення у денне пияцтво.

    Псевдозапої закінчуються за трьох обставин: насичення (відсутність потягу до алкоголю), неможливість вживання через погіршення соматичного стану та соціальні обмеження (відсутність грошей, ізоляція та інше). Після закінчення псевдозапою наступає період тверезості. Зазвичай ці періоди пропорційні тривалості запою - при запої тривалістю 3-4 дні спостерігається період тверезості 1-2 тижні; при запої 1-1,5 місяця - період тверезості 6-12 місяців.

    Як  правило, саме друга стадія хронічного алкоголізму спричиняє значку соціальну  і морально-етичну деградацію хворих. Це проявляється у зниженні якості алкогольних напоїв, котрі вживаються, нехтуванні професійними та родинними  обов’язками, конфліктами з законом. Зазвичай, мова хворих спрощується, збільшується кількість ненормативної лексики, вона стає тематично пов’язана з  вживанням алкоголю.

    У родинному житті виникають численні конфлікти та сварки через пияцтво  та поведінку пияка, що часто призводить до розпаду сім’ї. Для розуміння  специфіки проблеми необхідно звернути увагу на особливості вживання алкоголю в групі. Для алкогольних груп характерна строга диференціація ролей, своєрідний жаргон, спрощення мотивів  та способів вживання алкоголю. В такій  групі не почуєш слів "горілка", "пляшка", ';випити", але характерними є умовні назви: "біла", "пузир", "бахнути".

    Інтереси  та мета всіх членів такої групи - вживання алкогольних напоїв. Спочатку члени  таких груп ще розмовляють між  собою, але потім розмови зникають, тости спрощуються до "ну...". Якщо особа не притримується стилю  групового алкоспоживання (чи в більшу, чи в меншу сторону), вона виходить з цієї групи. У людей, котрі знаходяться на II стадії хронічного алкоголізму виникають численні сомато-неврологічні ускладнення. Найчастіше це хвороби печінки, серцево-судинної системи та поліневрити. Вони проявляються слабкістю у руках чи ногах, тремтливістю, порушенням відчуття (оніміння по типу шкарпеток чи рукавичок, повзання мурашок тощо).

    Ще  одним проявом ураження нервової системи є порушення тонусу судин, що проявляється у почервонінні обличчя, появі судинних малюнків (переповнених кров’ю судин синюшного кольору) на щоках Найбільш загрозливими ознаками хвороб, пов’язаних із алкогольною  залежністю є неможливість їсти під  час вживання алкоголю (анорексія  сп’яніння), відновлення блювотного рефлексу та зміна кольору сечі. Блювотний рефлекс на II стадії алкоголізму  відновлюється за двох обставин: за рахунок ураження шлункового тракту (найчастіше підшлункової залози) та за рахунок ураження мозку. Зміна кольору  сечі вказує на значне ураження нирок.

    Зазвичай, такі ускладнення спостерігаються  одночасно в усіх внутрішніх органах  і системах організму і носять назву поліорганна недостатність. Додатковою ознакою хронічного алкоголізму є зниження захисних сил організму (як при СНІДі), що призводить до великої кількості інфекційних захворювань, котрі дуже важко і довго лікуються. III стадія хронічного алкоголізму характеризується зниженням доз випитого спиртного та запоями, під час яких людина вживає алкоголь через невеликі проміжки часу, але, незважаючи на це, постійно перебуває у абстинентному стані.

    На  цій стадії хвороби, які спричинені вживанням алкоголю набувають максимальної гостроти. Досить часто вона завершується алкогольними енцефалопатіями (алкогольним недоумством). В III стадії алкоголізму спостерігаються різного роду алкогольні психози. Це біла гарячка, під час якої хворий бачить і чує численні жахливі галюцинації, ховається від нападаючих, чи, навпаки, нападає на уявних нападників. В такому випадку хворі бувають небезпечні для себе та оточуючих.

    Під впливом галюцинацій вони можуть завдати значних ушкоджень оточуючим  чи вчинити самогубство. У хворих, котрі знаходяться на даній стадії хронічного алкоголізму можливі  випадки виникнення алкогольної  епілепсії з великими судомними  нападами. На даній стадії досить часто  спостерігається алкогольне недоумство, яке відрізняється від старечого  хіба що віком - не у 80, а у 45 років. Хворі, які знаходяться на III стадії алкогольної  залежності, мають украй підірване  здоров’я. У них практично нема здорових органів. Зовнішньо вони виглядають старшими на 20-30 років.

Лікування хронічного алкоголізму

    Лікування алкоголізму має бути комплексним  і мати за мету повну відмову хворого  від вживання алкоголю. Зазвичай воно починається з обриву запою та зняття абстинентного стану. Після цього провадиться інтенсивна детоксикація спрямована на виведення з організму продуктів розпаду алкоголю.

    Далі  йде вже власне терапія алкоголізму  тобто медикаментозне лікування. У  наш час переважно використовується тетурам у вигляді імплантаційних таблеток "Еспераль". Цей препарат підшивають хірургічним шляхом під шкіру хворому, зазвичай під лопатку. Його дія базується на блокуванні ферментів, що розщеплюють ацетальдегід.

    Ті, хто погоджуються на дану процедуру  мають знати, що вживання алкоголю на протязі 8-12 міс. після підшивки може призвести до тяжких сомато-неврологічних ускладнень і навіть до загибелі хворого.

    Психотерапія  та соціальна реабілітація на наш  погляд є абсолютно необхідними  для перемоги над алкогольною  залежністю. Це пов’язано з тим, що, навіть не вживаючи алкоголь, хворий не може позбутися хворобливих моделей  поведінки. Нехтування цією проблемою  дуже часто призводить до психічних  зривів і нових алкогольних запоїв.

    Оскільки  від алкоголізму страждає не тільки хворий, але і його сім’я, психотерапевтичну  роботу необхідно проводити і  з родичами хворого. Алкоголізм це велика соціальна проблема та індивідуальна  біда.

    На  сьогоднішній день в Україні набуває  розвитку рух Анонімних Алкоголіків (АА), АлАнон (родичі алкоголіків) та АлАтін (діти алкоголіків). Метою АА, АлАнону та АлАтіну є підтримка тверезості та вирішення психологічних проблем людей, котрі потрапили в алкогольну залежність і прагнуть знову стати вільними.

Алкоголізм, як соціальна проблема в Україні

       Одна з найважливіших причин алкоголізму в Україні, це те, що люди в нашій країні почуваються нікому не потрібними, це дає поштовх до п’янок. Людей скрізь відштовхують, куди б вони не прийшли по допомогу. 
        Влада і політики безвідповідальні, оскільки завели людей у тупик. Однак така безвідповідальність і несправедливість, тяжко карається. Тому серед залежних від алкоголю дедалі більше стає політиків і представників влади або ж їхніх дітей. 

       За минулий рік до анонімної спільноти алкоголіків лише в одному Львові приєдналося ще дві групи осіб. Наразі у місті лева діють 9 таких груп алкозалежних.

        Сьогодні від алкоголізму страждає дедалі більше людей: як жінок, так і чоловіків, як малозабезпечених, так і заможних. Свідченням цьому є бодай те, що цього року збільшилась кількість груп людей, які бажають позбутися алкогольної залежності.  

       Назвати точну цифру осіб, які мають алкогольну залежність неможливо. Адже облік в диспансері не є показником ситуації. Оскільки більшість залежних відкуповуються від такого клейма, яке позбавляє їх права на водіння автомобілем, поїздки за кордон чи добру працю.

        Не реалізованість в особистому та професійному житті, проблеми на роботі або ж її відсутність, байдикування та лінощі - все це, на думку лікарів, затягує людей до чарки.

        За статистикою, щороку в Україні реєструють близько 100 тисяч нових залежних від алкоголю. Хоча, як кажуть самі лікарі, насправді, їх вдесятеро більше. Крім цього, за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, Україна стала лідером серед сорока країн Європи за кількістю підлітків, які регулярно вживають алкоголь. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

План

1. Вступ.
2. Алкоголь, його історія та проблеми.
3. Дія алкоголю на організм людини.
4. Алкогольна залежність.
5. Лікування хронічного алкоголізму.
6. Алкоголізм, як соціальна проблема в Україні.

     Джерела:

1. Газета.ua (http://gazeta.ua/). Стаття: « Українці щодня вмирають через алкоголь ».
2. Радіо Свобода (http://www.radiosvoboda.org/) Стаття: « Зелений змій ».
3. Міністерство України у правах сім’ї, молоді та спорту. Суспільно-інформаційний портал (http://www.svatovo.ws/family/) Стаття: « Алкогольна залежність ».