Аналіз активів і пасивів підприємства

Міністерство освіти і науки України 

Тернопільський національний економічний університет

 

 

 

Кафедра економічної  теорії

 

 

 

 

 

Комплексне практичне  індивідуальне завдання

з економічної теорії

   

 

 

  

 

 

 
 

 

 

 

 

 

 

                             

 

 

 

 

 

 

 

 

 

План

Вступ

1. Поняття активів і їх призначення.
2. Поняття паасивів і їх джерела.
3. Баланс активів і пасивів підприємства.

Висновок

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

В сучасних економічних  умовах діяльність кожного господарюючого суб’єкта є предметом уваги широкого кола учасників ринкових відносин (організацій і осіб), які зацікавленні в результатах його функціонування. На основі доступної їм звітно-облікової інформації вказані особи намагаються оцінити фінансове положення підприємства. Основним інструментом для цього слугує економічний аналіз, за допомогою якого можна об’єктивно оцінити внутрішні і зовнішні відносини об’єкта, що аналізують: охарактеризувати його платоспроможність, ефективність і прибутковість діяльності, перспективи розвитку, а потім по його результатам прийняти обґрунтовані рішення.

В даний час зростає  значення фінансової стійкості суб'єктів  господарювання. Це значно збільшує роль аналізу фінансового стану підприємства. Для виживання і розвитку підприємства необхідно максимально чітко і ефективно управляти його капіталом. Одна з характерних рис економічних відносин - прагматизм учасників. Будь-яка цінність матеріального або нематеріального характеру, що фігурує в процесі таких відносин, представляє інтерес лише в тому випадку, у тому випадку, якщо, володіння нею сприяє досягненню якоїсь мети, перш за все економічного характеру. Основа ділової активності - нарощування економічного потенціалу підприємства.

Вважаючи на високий  рівень актуальності управління активами та пасивами підприємства, була обрана тема курсової роботи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Поняття активів і їх призначення

Активи підприємстватва — це майно в його матеріальній і нематеріальній формах, придбане підприємством за рахунок власних або залучених ресурсів, що перебувають у його розпорядженні та призначені для використання у фінансово-господарській діяльності з метою отримання прибутку. Залежно від строку та специфіки використання у виробничій діяльності підприємства активи поділяють на необоротні (фіксовані) та оборотні (поточні). Необоротні активи призначені для тривалого використання в процесі фінансово-господарської діяльності. До них відносять основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові фінансові вкладення, а також незавершене будівництво, довгострокову дебіторську заборгованість тощо. Кошти, інвестовані в необоротні активи, є певною мірою знерухомленими, вилученими з обороту на тривалий період і не можуть бути оперативно використані на інші цілі. Тому інвестиції в необоротні активи, як правило, здійснюються за рахунок довгострокових джерел фінансування і докладно оцінюються з погляду їх доцільності. Основні засоби є найважливішою складовою необоротних активів, оскільки є необхідними при організації будь-якого виробничого процесу. До основних засобів належать будівлі, споруди, транспортні засоби, меблі, електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше офісне обладнання, устаткування тощо. Кошти, інвестовані в основні засоби, так само як і самі основні засоби, часто називають основним капітал

Нематеріальні активи займають більш чи менш значущу частку необоротних  активів залежно від специфіки  діяльності підприємства, його фінансової та інвестиційної політики.' В будь-якому разі — це активи, які досить швидко можуть втратити свою ринкову вартість внаслідок швидкого морального старіння. Тому їх вартість часто не враховують при обчисленні власного капіталу підприємства.

Основні засоби та нематеріальні  активи неодноразово використовуються у виробничому циклі. В процесі  такого використання їх вартість поступово зменшується внаслідок морального та фізичного зносу і переноситься на вартість виробленої продукції.

Довгострокові фінансові  вкладення характеризують інвестиційну діяльність підприємства, безпосередньо  не пов'язану з його основною діяльністю (якщо це не є вкладеннями в дочірні або асоційовані компанії). Кошти, вкладені у такий спосіб, є вилученими з господарського обороту і їх наявність може бути виправданою лише в разі високої прибутковості інвестицій та наявності вільних фінансових ресурсів, які не передбачено використовувати для розширення виробничої діяльності.

До оборотних активів  підприємства належать товарно-матеріальні  запаси, дебіторська заборгованість, ліквідні цінні папери, грошові кошти  тощо. Частина оборотних активів  повністю використовується протягом одного виробничого циклу, а частина може залишатись невикористаною. Вартість використаних оборотних активів повністю переноситься на вартість виготовленої продукції, а активи поновлюються для забезпечення неперервності виробничого процесу.

Частина оборотних активів  підприємства постійно перебуває в  грошовій формі. Вона призначена для  здійснення розрахунків з постачальниками, працівниками підприємства, бюджетом, виконання зобов'язань перед кредиторами, засновниками, банківськими установами та ін.

Кошти, інвестовані в  оборотні активи підприємства, називають  оборотним капіталом. Часто оборотним  капіталом називають самі оборотні активи. Важливими характеристиками стану оборотних коштів на підприємстві є чистий оборотний капітал, що визначається різницею між оборотними активами та поточними зобов'язаннями, а також власний оборотний капітал, що визначає оборотні активи, придбані за рахунок власних коштів, і дорівнює додатній різниці між власним капіталом і необоротними активами підприємства.

Активи підприємства за ступенем ліквідності поділяють  на кілька груп. Найменш ліквідними вважаються необоротні активи, більш  ліквідними — товарно-матеріальні  запаси, дебіторська заборгованість. Най-ліквіднішими активами є грошові  кошти підприємства. Обсяг ліквідних активів, що значною мірою обумовлює платоспроможність та ліквідність підприємства, залежить від специфіки його діяльності, а також від бажання й уміння фінансових менеджерів підтримувати ліквідність та платоспроможність господарюючого суб'єкта на задовільному рівні.

У цілому структура активів  підприємства визначається його діяльністю і суттєво впливає на структуру  фінансових ресурсів, а саме на співвідношення власних та залучених ресурсів, довгострокових і поточних зобов'язань підприємст. Баланс підприємства - це віддзеркалення його фінансового стану на конкретний момент часу. Результати руху фінансових потоків фіксуються в структурі капіталу, розмірах цільових фондів і фінансових активів, нарахованій амортизації.

Аналізуючи співвідношення між необоротними і оборотними активами, можна зробити висновки про прискорення чи сповільнення засобів підприємства у досліджуваному періоді.. Здійснимо аналіз активів та пасивів, використовуючи дані таблиці. Валюта балансу порівняно з початком періоду зросла на 897тис.грн. (на 24 %), що за умов стабільної економіки характеризується позитивно. На дане відхилення вплинуло відповідне збільшення необоротних активів на 364тис.грн. (17,3 %) і оборотних активів на 533 тис.грн. (32,5 %). Приріст активів за рахунок збільшення необоротних активів складає 40,5 %  59,4 %-(364 : 897 х 100), а за рахунок збільшення оборотних активів   40,6 %).-(100  Приріст основних засобів на 344 тис.грн. або 17,4 % може свідчить про розширення виробничого потенціалу підприємства. Необоротні активи зросли в основному внаслідок збільшення основних засобів на 20 тис.грн. (38,5 %), збільшились також нематеріальні активи. Величина довгострокових фінансових інвестицій на кінець періоду не змінилась. Найбільшу частку в складі необоротних активів займають основні засоби, найменшу нематеріальні активи. Структура необоротних активів на кінець періоду зазнала суттєвих змін (зменшилась питома вага основних засобів) і збільшилась частка нематеріальних активів. Розрахувавши показники зношуваності основних засобів (на початок періоду 0,6 = 78:130, на кінець 0,53 = 82:154), можна зробити висновок про здійснюване на підприємстві оновлення засобів праці. Характеризуючи динаміку оборотних активів, можна спостерігати суттєвий вплив на їх збільшення зміни величини запасів (приріст на 288 тис.грн.) і збільшення дебіторської заборгованості на 160 тис.грн. має місце також збільшення грошових коштів на 65тис.грн. (41,7 %), наявність грошових коштів і їх збільшення на кінець періоду є однією з умов платоспроможності підприємства.  

 
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Активи	На початку року		На кінець року		Зміна (+,-)		Зміна питомої ваги,%
	Тис. грн.	%	Тис. грн.	%	Тис. грн.	%
І. Необоротні активи	2106	56,3	2470	53,2	+364	+17,3	-3,1
З них: матеріальні активи	52	1,4	72	1,6	+20	38,5	+0,2
Основні засоби	1974	52,8	2318	49,9	+344	+17,4	-2,9
Інші фінансові інвестиції	80	2,1	80	1,7	-	-	-0,4
ІІ Оборотні активи	1638	43,7	2171	46,8	+533	+32,5	+3,1
З них: запаси	962	25,7	1250	26,9	+288	+29,9	+1,2
У тому числі
Виробничі запаси	510	13,6	640	13,8	+130	+25,5	+0,2
Готова продукція	452	12,1	610	13,1	+158	+35	+1,0
Дебіт. Заборгованість	420	11,2	580	12,5	+160	+38,1	+1,3
з неї:  За товари, роботи, послуги	400	10,7	500	10,8	+100	+25	+0,1
інша	20	0,5	80	1,7	+60	+300	+1,2
Поточні фінансоів інвестиції	100	2,7	120	120	2,6	+20	-0,1
Грошові кошти та їх еквіваленти	156	4,1	221	4,8	+65	+41,7	+0,7
ІІІ витрати майбутніх періодів	-	-	-	-	-	-	-
разом	3774	100	4641	100	+897	+24	-

 

1.Поняття пасивів та джерела їх формування.

Пасиви — це джерела утворення господарських засобів (активів). Всі джерела формування активів підприємства в балансі розділені на власні (власний капітал) та запозичені (довгострокові та поточні зобов’язання). Таким чином пасив містить інформацію про обсяг коштів, залучених підприємством в обіг з різних джерел. Пасиви розміщуються по мірі зростання терміновості виконання зобов’язань.

Загальна сума пасивів  складається у кожного окремого підприємства з таких елементів:

- власний капітал:  статутний (пайовий) капітал, додатково  вкладений капітал, додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток тощо;

- забезпечення наступних  витрат та платежів;

- довгострокові зобов’язання;

- поточні зобов’язання.

Капітал, що формується за рахунок власний джерел фінансування є власним капіталом. Власний капітал – це власні джерела фінансування підприємства, які без визначення строку повернення внесені його засновниками (учасниками), накопичені впродовж строку існування підприємства суми реінвестованого чистого прибутку, а також дарчий капітал. Тому за формою власний капітал поділяється на три категорії: інвестований (вкладений або сплачений) капітал; дарчий капітал; нерозподілений прибуток.

Інвестований капітал  – це сума простих та привілейованих акцій за їх номінальною вартістю, а також додатково вкладений капітал, який також може бути поділений на джерела утворення.

Дарчий капітал –  це вартість безкоштовно отриманих  підприємством від інших юридичних  або фізичних осіб різноманітних  активів.

Нерозподілений прибуток – це частина прибутку, отриманого внаслідок ефективної діяльності підприємства, що не була розподілена між акціонерами, а знову інвестована у підприємство.

Розмір власного капіталу визначається як алгебраїчний підсумок його видів (складових) (рис. 1.).

Статутний капітал — сума вкладів власників підприємства в його активи за номінальною вартістю згідно із засновницькими документами.

В окремих підприємств  складовою власного капіталу є пайовий  капітал.

Пайовий капітал — це сукупність коштів фізичних i юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві відповідно до установчих документів для здійснення його господарсько-фінансової діяльності. Для забезпечення розвитку господарської діяльності підприємства пайовиками можуть вноситися додаткові пайові внески на добровільних засадах. При щорічному розподілі прибутку за рішенням зборів пайовиків на обов'язкові та додаткові пайові внески нараховуються дивіденди, які можуть бути зараховані на поповнення паю.

Додатковий капітал  являє собою інший капітал, вкладений  учасниками товариства (емісійний дохід, тобто дохід отриманий від  розміщення акцій власної емісії за цінами, які перевищують номінальну вартість) або одержаний у процесі господарської діяльності підприємства внаслідок до оцінки активів, безоплатного отримання необоротних активів, іншого додаткового капіталу.

Резервний капітал — це сума резервів, створений підприємством відповідно до діючого законодавства або статутних документів.

Резервний (страховий) капітал  створюється господарськими товариствами в розмірі, встановленому засновницькими документами, але не менше 25 відсотків  статутного капіталу. Щорічний розмір відрахувань до резервного (страхового) капіталу також встановлюється засновницькими документами, але не може бути меншим за 5 відсотків суми чистого прибутку.

Резервний капітал господарського товариства створюється з метою  покриття можливих в майбутньому не передбачуваних збитків, втрат. Резервний капітал може використовуватися для покриття балансового збитку підприємства за звітний період, на виплату дивідендів при недостатності нерозподіленого прибутку, на інші цілі передбачені законодавством.

Вилучений капітал — це фактична собівартість акцій власної емісії, викуплених товариством у своїх акціонерів.

Акціонерне товариство має право  викупити в акціонера оплачені ним  акції тільки за рахунок сум, що перевищують  статутний капітал, для їх наступного перепродажу, розповсюдження серед своїх працівників, анулювання.

Джерелом формування статутного капіталу є грошові та матеріальні внески засновників. У випадку внесення засновниками до статутного капіталу матеріальних ресурсів, первісною вартістю є їх справедлива вартість, погоджена між засновниками, за якою активи зараховуються на баланс підприємства.

Неоплачений капітал є нічим  іншим, як заборгованістю засновників (учасників) по внесках до статутного капіталу.

Залучений капітал визначають у формі довго - і короткотермінових зобов'язань.

Зобов'язання — це заборгованість суб'єкта господарювання, яка виникла  внаслідок минулих подій і  погашення якої, як очікується, призведе до зменшення його ресурсів, що втілюють економічні вигоди. Залучений капітал класифікують за певними ознаками

 

Зобов’язання — це обов’язок чи відповідальність діяти  певним чином. Воно виникає тільки тоді, коли актив отримано, або коли підприємство укладає невідмовну угоду придбати актив.

Зобов’язання відображається у балансі, якщо:

• його оцінка може бути достовірно визначена;

• існує ймовірність  зменшення економічних вигод  у майбутньому внаслідок його погашення.

Зобов’язання містять  у собі ймовірність майбутнього  вилучення коштів підприємства і втрати економічної вигоди внаслідок прийнятих у минулому обов’язків. Разом з тим, підприємство може мати обов’язок діяти певним чином, але це необов’язково призводить до виникнення і відображення у його балансі певного зобов’язання.Обов’язки підприємства розглядаються як його зобов’язання, якщо вони: існують на даний момент і є наслідком минулих господарських операцій (наприклад, придбання товарів чи послуг) або подій (понесені чи ймовірні збитки, за які підприємство несе відповідальність).

Необхідно відрізняти теперішні та майбутні зобов’язання. Так, рішення керівництва підприємства придбати активи у майбутньому саме собою не призводить до виникнення зобов’язання.

Як правило, зобов’язання виникає тільки тоді, коли актив  отримано або коли підприємство укладає невідмовну угоду придбати актив – тобто в результаті минулих операцій або інших минулих подій. Так, придбання товарів і отримання послуг призводить до виникнення кредиторської заборгованості (якщо вони не були попередньо сплачені), а одержання позики банку призводить до зобов’язання повернути її. 

В залежності від терміну  погашення зобов’язання поділяються  на поточні та довгострокові. Згідно з П(С)БО 2 “Баланс”зобов’язання класифікується як поточне, якщо воно буде погашене протягом:

- операційного циклу підприємства або

- дванадцяти місяців,  починаючи з дати балансу.

Усі інші зобов’язання є  довгостроковими. До поточних зобов’язань  звичайно належать:

- заборгованість по  розрахунках з бюджетом по  податках та інших платежах;

- кредиторська заборгованість постачальникам і підрядчикам за отримані від них товари, роботи, послуги;

- заборгованість з  оплати праці;

- заборгованість зі  страхування;

- авансові платежі  замовників;

- короткострокові кредити  банку;

- нараховані до сплати  дивіденди, відсотки тощо.

При віднесенні заборгованості до складу поточних зобов’язань застосовують підхід, аналогічний визначенню поточних активів.

Зобов’язання, що пов’язані  з витратами, які виникають у  ході нормального операційного циклу (в результаті придбання сировини, нарахування комунальних послуг, заробітної плати персоналу тощо), є поточними навіть тоді, коли термін їх погашення настає після 12 місяців від дати балансу.

Зобов’язання, що прямо  не пов’язані з операційною діяльністю підприємства (кредити банку, оголошені дивіденди, податок на прибуток, що підлягає сплаті), вважають поточними лише за умови, що їх потрібно погасити протягом 12 місяців з дати балансу.

Проте слід мати на увазі, що до складу довгострокових включається  лише та частина зобов’язань, що не підлягає погашенню протягом 12 місяців від дати балансу.

Поточне зобов’язання може бути перекласифіковане у довгострокове  якщо:

- первісний строк погашення  зобов’язання перевищував 12 міс.;

- підприємство має  намір рефінансувати зобов’язання  на довгостроковій основі;

- цей намір підкріплений  відповідною угодою про рефінансування  або переглянутим графіком платежів, який буде погоджено до затвердження фінансових звітів.

Суму такого зобов’язання та пояснювальну інформацію про причину  його виключення зі складу поточних зобов’язань слід наводити у примітках до балансу.

У тих випадках, коли кредитна угода передбачає погашення зобов’язання на вимогу позикодавця, в разі порушення  певних умов, пов’язаних з фінансовим становищем позичальника, зобов’язання розглядається як непоточне лише тоді, коли:

- позикодавець погодився  до затвердження фінансових звітів  не вимагати сплати, яка обумовлена  порушенням відповідних умов;

- немає свідчень про  можливість виникнення подальших  порушень протягом 12 міс. Від дати  балансу.

Усі довгострокові зобов’язання відображаються у балансі підприємства за теперішньою вартістю.

У П(С)БО розглядається  таке поняття якнепередбачене зобов’язання :

- можливе, що виникає  в результаті минулих подій,  існування якого може бути  підтверджене після того, як відбудеться або не відбудеться одна чи кілька невизначених майбутніх подій, або

- дійсне, яке виникає  в результаті минулих подій,  але не визнане, тому що не  очікується відтік ресурсів та  відповідне зменшення економічних  вигод у зв’язку з його погашенням, або

- сума цього зобов’язання  не може бути достовірно оцінена.

Непередбачене зобов’язання відображається в балансі, якщо:

- це зобов’язання  є дійсним;

- існує ймовірність  його погашення у майбутньому;

- можлива його експертна  оцінка.

Непередбачені зобов’язання відображаються у розділі II пасиву балансу”3абезпечення наступних витрат і платежів” по статті “Інші забезпечення”.

У цьому розділі балансу  також відображаються нараховані у  звітному періоді майбутні витрати  та платежі (податки, гарантійні зобов’язання, резервні відрахування на сплату майбутніх відпусток працівників тощо), величина яких на дату складання балансу може бути визначена шляхом попередніх оцінок, а також суми цільового фінансування, витрати за якими на дату балансу також є розрахунковими.

До складу останнього розділу пасиву балансу «Доходи майбутніх періодів» включаються суми доходів, нарахованих протягом поточного або попередніх звітних періодів, які будуть визнані у наступних звітних періодах. Наприклад, нарахований дохід за відсотками по одержаному довгостроковому безвідсотковому векселю.

 

 

 

 

 

Пасиви	На початку року		На кінець року		Зміна (+,-)		Зміна питомої ваги,%
	Тис. грн.	%	Тис. грн.	%	Тис. грн.	%
І. власний капітал	2184	58,3	2691	58,0	+507	+23,2	-0,3
Статутний капітал	1290	34,4	1290	27,8	-	-	-6,6
Інший додатковий капітал	230	6,2	621	13,4	+391	+170	+17,2
Резервний капітал	140	3,7	180	3,9	+40	+28,6	-0,2
Нерозподілений прибуток	524	14,0	600	12,9	+7,6	+14,5	-1,1
Зобов’язання	1560	41,7	1950	42	+390	+2,5	+0,3
Забезпеч. майбутніх витрат і платежів	-	-	-	-	-	-	-
Довгострокові зобов’язання	832	22,2	1170	25,2	+338	+496	+3,0
З них: довгострокові кредити банків	832	22,2	1170	25,2	+338	+40,6	+3,0
Поточні зобов’язання	728	19,5	780	16,8	+52	+17,1	-2,7
З них: кредитор. заборгованість	728	19,5	780	16,8	+52	+7,1	-2,7
В тому числі: за товари,роботи,	461	12,3	492	10,6	+31	6,7	1,7
Зі страхування	89	2,4	96	2,1	+7	+7,9	-0,3
З оплати праці	178	4,8	192	4,1	+14	+7,9	-0,7
ІІІ. Доходи майбутніх періодів	-	-	-	-	-	-	-
разом	3744	100	4641	100	+897	+24	-

 

В таблиці подана інформація про склад, структуру і динаміку пасивів досліджуваного підприємства. Як видно з таблиці, власний капітал на кінець року збільшився на 507 тис.грн. (23,2 %) внаслідок збільшення усіх його складових. Найвагоміший вплив справило збільшення додаткового капіталу, що може бути наслідком дооцінки необоротних активів, а також безоплатного придбання активів у інших суб'єктів господарювання. Позитивно характеризується збільшення нерозподіленого прибутку. Зобов'язання зменшують величину власного капіталу, що підтверджує основне рівняння балансу. Величина зобов'язань на кінець року зросла на 390 тис.грн. (25 %). 3 них довгострокові збільшились на 338 тис.грн.  52 тис.грн. (7,1 %).-(40,6 %), а поточні на  52 тис. грн. (7,1%).

На кінець року довгострокові зобов'язання складають 60% (1170x100:1950) у величині усіх зобов'язань, що свідчить про широке використання підприємством довгострокових джерел фінансування. Поточні зобов'язання представлені лише кредиторською заборгованістю в складі якої більше 50 % займає заборгованість за товари, роботи, послуги. Зростання кредиторської заборгованості спостерігається по усіх статтях. Основна причина зміни загальної величини заборгованості і її структури є взаємні неплатежі дебіторів і кредиторів.. Джерелом покриття необоротних активів є власний капітал і довгострокові зобов'язання. Власний оборотний капітал збільшився на 481тис.грн. в основному за рахунок збільшення загальної суми власного капіталу. У випадку, коли власного капіталу не вистачає для фінансування поточних активів, залучаються короткострокові кредити і кредиторська заборгованість. В практиці діяльності підприємств джерела фінансування активів можуть використовуватися не за цільовим призначенням, зокрема довгострокові.  для покриття оборотних активів, щоб виявити це,-Кредити і позики  необхідно порівняти власний оборотний капітал і довгострокові зобов'язання. В нашому прикладі власний оборотний капітал перевищує величину довгострокових зобов'язань, що свідчить про цільове невикористання довгострокових кредитів.

 

 

3.Баланс активів і пасивів

Баланс становить найбільший інтерес для всіх користувачів фінансової інформації, оскільки саме він показує  залежність підприємства від зовнішніх  і позикових джерел фінансування, стан стосунків постачальниками і покупцями, напрямки інвестиційної діяльності підприємства та джерела його фінансування. Дані балансу свідчать про те, що має в своєму розпорядженні підприємство, скільки воно заборгувало постачальникам і кредиторам, яким є його власний капітал. Будь-яка господарська операція призводить до зміни балансу, і при нагоді його щоденного складання можна спостерігати залежність заходів, що проводяться, і фінансового стану. Балансом є зіставлення активів і пасивів підприємства, тобто грошових коштів і майна із зобов'язаннями підприємства щодо його власників і кредиторів.