Аналіз руху прямих іноземних інвестицій (акціонерного капіталу) в Україні за 2012 рік

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКА  ДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА АКАДЕМІЯ

КАФЕДРА ФІНАНСІВ ПІДПРИЄМТСВ ТА БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА

З дисципліни: Інвестування

На тему: «Аналіз руху прямих іноземних інвестицій

(акціонерного  капіталу) в Україні за 2012 рік»

                                                                                 Виконала: студентка

                                                                                 Групи ФК-10-5

                                                                                 Панасенко С.А.

                                                                                 Перевірила:

                                                                                 Дудчик О.Ю.

Дніпропетровськ-2013

План:

1. Теоретичні засади прямих іноземних інвестицій.

2. Аналіз руху прямих іноземних інвестицій (акціонерного капіталу) в Україні за 2012 рік.

Висновок.

1. Теоретичні засади прямих іноземних інвестицій

Аналіз визначень прямих іноземних  інвестицій,пропонованих сучасною економічною  думкою, ілюструє кілька дещо відмінних  підходів. Але всі вони окреслюють ту саму сутність феномену ПІІ.

Основне визначення прямих іноземних  інвестицій сформулювали експерти Міжнародного валютного фонду (МВФ) у 1977 р. та Організація  економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) у 1983 р.: "інвестиції вважаються прямими, якщо здійснюються за межами національних кордонів з метою розширення виробництва товарів і послуг, закупівлі товарів для імпорту  в країну базування або експорту в треті країни. Їх характерними рисами є те, що інвесторові належить управлінський контроль над підприємствами, і вони виступають у формі акціонерного капіталу і коротко-та довготермінових  міжфірмових позик". Неважко помітити, що таке визначення акцентує на кінцевій меті здійснення прямих інвестицій і  формулює мету як виробництво товарів (надання послуг) та їх переміщення  між країнами. У цьому визначенні за критерій береться той факт, що ПІІ  за своєю природою передбачають здійснення підприємницької діяльності.

З іншого боку, для здійснення підприємницької діяльності інвестору  необхідним є контроль над підприємством. Тому найбільшого поширення набув підхід до визначення ПІІ, який ставить за критерій наявність контролю інвестора над підприємством.

В українській економічній літературі наведено різні визначення ПІІ.

Наприклад, А.А. Пересада визначає їх так: «Прямі інвестиції зазвичай здійснюються без фінансових посередників у виробничі  фонди з метою одержання доходу і участі в управлінні виробництвом. Іноді інвестор послідовно збільшує прямі інвестиції з метою заволодіння  контрольним пакетом акцій (паїв)». У цьому визначенні, яке насамперед зорієнтовано на національні (внутрішньодержавні) інвестиції, характерним є акцентування уваги на меті інвестора: отримання  контролю над підприємством. Негативним є обмеження можливих форм та шляхів здійснення прямих інвестицій (зокрема, ПІІ). Треба також відзначити певний мікроекономічний характер визначення.

Б.В. Губський визначає термін «прямі інвестиції» як " вкладення капіталу з метою отримання підприємницького прибутку (доходу), та вкладення, які  зумовлені довготерміновим економічним  інтересом і забезпечують контроль інвестора над об'єктом інвестування". Характерним моментом цього визначення є його лаконічність і концентрація на найістотніших особливостях досліджуваної  категорії.

За визначенням Міжнародного валютного  фонду, іноземні інвестицій є прямими  в тому випадку, коли іноземний власник  володіє не менше ніж 25 % статутного капіталу акціонерного товариства. Держкомстат  України зараховує до прямих іноземних  інвестицій ті, що дають інвестору  право на участь в управлінні підприємством  і мають обсяг не менше ніж 10 % у власному капіталі підприємства, враховуючи внески до статутних фондів спільних підприємств. Відповідно до класифікації ЮНКТАД, до прямих іноземних інвестицій належить придбання іноземним інвестором пакета акцій підприємства, у яке  він вкладає свій капітал, у розмірі  не менше ніж 10-20% від сумарної вартості оголошеного акціонерного капіталу.

У практиці більшості країн десятивідсоткова (і вища) акціонерна участь у статутному капіталі іноземної компанії кваліфікується як прямі іноземні інвестиції. У  США цей поріг становить 10 %, у  країнах Європейської співдружності  – 20-25 %, а в Канаді, Австралії і  Новій Зеландії – 50 %. Через ці розходження  міжнародна статистика щодо прямих іноземних  вкладень не завжди відображає їх реальний стан.

В українському законодавстві визначення іноземних інвесторів дає Закон  України «Про режим іноземного інвестування». Кількісний критерій у визначенні прямих іноземних інвестицій у Законі запозичений  із господарсько-правової практики розвинених країн. Подібне визначення (10 % від  статутного капіталу) цілком відповідає економічній дійсності індустріальних держав з добре розвиненим фондовим ринком і великою розпорошеністю акціонерного капіталу. Відповідно до західних стандартів розподілу акціонерного капіталу в публічних акціонерних товариствах десятивідсотковий пакет акцій здебільшого є або контрольним, або близьким до нього, що дає його власнику реальні можливості впливу на процес прийняття рішень у рамках такого товариства.

За суб'єктами інвестування виділяють  такі найпоширеніші групи прямих іноземних інвесторів:

– приватні інвестори-підприємці;

– транснаціональні корпорації (ТНК);

– інституційні інвестори (зокрема, міжнародні фінансові організації,такі, як Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) і Міжнародна фінансова корпорація (МФК)).

За метою інвестування прямі  іноземні інвестиції поділяють на інвестиції для досягнення фінансової, підприємницької або іншої мети. Інвестиції, які вкладаються для досягнення фінансової мети – вкладення капіталу з метою отримання відсотків за користування кредитом, позикою та іншими формами позикового капіталу. Інвестиції, які вкладаються для досягнення підприємницької мети – вкладення капіталу з метою встановлення контролю над підприємством, отримання інформації про діяльність підприємства, недопущення конкурентів на ринок. Інвестиції,які вкладають для реалізації іншої мети – вкладення капіталу для встановлення впливу на суверенний суб'єкт, санація міждержавних економічних зв'язків.

Прямі іноземні інвестиції поділяються на дві групи:

– трансконтинентальні капітальні вкладення, спонукальним мотивом яких є кращі умови ринку, тобто коли існує можливість постачати товари з нового виробничого комплексу безпосередньо на ринок даної країни(континенту). При цьому вирішальним фактором розміщення виробництва на даному континенті є ємність ринку,а не витрати виробництва. Витрати виробництва є вирішальними при виборі країни даного континенту, в якій необхідно створити нові виробничі потужності;

– транснаціональні вкладення – прямі вкладення здебільшого в сусідній країні, основною метою яких є мінімізація витрат порівняно з материнською компанією.

Актуальними є виділення таких  видів прямих іноземних інвестиції:

1) експорт за кордон власного капіталу (капітал батьківської компанії або інших філіалів):

– гроші, паї, акції, інші цінні папери;

– майнові внески, основні фонди;

– права на використання нематеріальних активів;

– права користування землею, водою та іншими ресурсами або майном;

2) реінвестовані прибутки (нерозподілені дивіденди, які належать іноземному інвестору);

3) внутрішньо фірмові трансфери (субсидії, кредити, позики батьківської компанії або однієї філії до іншої філії).

Українськими нормативно-правовими  актами передбачено такі форми здійснення іноземних інвестицій:

– створення спільних підприємств з різною часткою іноземної участі або придбання частки вже діючих підприємств;

– створення підприємств, що цілком належать іноземному капіталу,або придбання у власність діючих підприємств повністю;

– придбання нерухомого чи рухомого майна шляхом прямого одержання;

– майна та майнових комплексів або у вигляді цінних паперів (акцій,облігацій тощо);

– придбання прав на користування землею та використання природних ресурсів на території України;

– співробітництво з іноземними інвесторами на підставі договору із суб'єктами господарської діяльності України без створення юридичної особи (наприклад,на основі договору про виробничу кооперацію, спільне виробництво якоїсь продукції тощо);

– в інших формах, які не заборонені законами України.

На сьогодні вже добре відомі позитивні наслідки прямого інвестування як для країн-донорів, так і для країн-реципієнтів. Це і відновлення на основі «Плану Маршалла» економіки ФРН, здійснення технологічного прориву Тайванем та Південною Кореєю, пожвавлення умов економічного зростання постсоціалістичних країн Центральної та Східної Європи.

Проте можливі ситуації, коли очікувані наслідки залучення прямих іноземних інвестицій не відбуваються. Тому не можна оминати увагою тих потенційних загроз, які можуть нести для певної території чи держави загалом ПІІ. Головними проблемами для приймаючих країн при цьому є занадто велика роль міжнародних компаній в окремих сферах економіки, їх економічна сила, здатність до маневрування у міжнародному просторі, як і обмеження ними національного суверенітету країн-реципієнтів ПІІ. Зокрема, мотивуючи відсутність товарів виробничого призначення на внутрішньому ринку, іноземні компанії можуть їх імпортувати зі своїх зарубіжних філіалів за трансфертними цінами, а останні, зазвичай, не відображають реальних умов торгівлі і значно розходяться з ринковими цінами.

Треба назвати й інші можливі  недоліки ПІІ з погляду на економіку країни-об'єкта інвестування: усунення з ринку вітчизняних виробників і постачальників; зниження загального рівня добробуту населення та трансферт прибутків на користь іноземного інвестора, що зумовлено надмірними державними пільгами на користь інвестора (наприклад, надання права на безкоштовне використання інфраструктурних сфер, протекціоністські заходи, надання пільгових кредитів); сувора експлуатація місцевих сировинних ресурсів; збільшення залежності країни від іноземного капіталу;постачання (збут) неякісних, недосконалих і морально застарілих ресурсів і активів;модифікація структури економіки та їх пристосування до інтересів інвестора; погіршення платіжного балансу; деформація культури підприємництва.

Іншим проблемним питанням, яке часто  непокоїть громадськість, є питання рівня екологічної безпеки іноземних інвестиційних проектів. Наприклад, в Україні вже стала стереотипною думка, що іноземці розташовують на українській території лише екологічно брудні підприємства, функціонування яких виснажує природні ресурси та завдає збитків довкіллю і здоров'ю громадян. Проте, на основі досвіду багатьох держав світу доведено, що ПІІ є не лише засобом отримання доступу до зовнішніх джерел фінансування чи сучасних технологій або передового менеджменту, але й виступають чинником сталого економічного зростання країни, засобом забезпечення її конкурентоспроможності на світовому ринку. Особливого значення це набуває для транзитивної за характером розвитку економіки України, що вимагає досить значних ресурсів для її модернізації.

Досвід свідчить, однак, що переваги ПІІ набагато переважають їх недоліки. Усвідомлюючи певні витрати у разі залучення ПІІ, більшість країн-реципієнтів все-таки дійшла висновку про домінування їхнього позитивного ефекту в прискоренні економічної динаміки.

2. Аналіз руху прямих іноземних інвестицій (акціонерного капіталу) в Україні за 2012 рік

Важливу роль в розвитку національної економіки будь-якої країни світу  відіграють іноземні інвестиції, Україна  в даному випадку не є винятком. З розвитком транснаціональних  корпорацій суспільство все більше уваги приділяє питанню їхнього  розміщення та освоєння в сучасній економіці. Та не дарма, адже їхня величина, доцільність галузевого та територіального  розміщення,все сильніше впливають  на підвищення економічної активності населення, створенню нових робочих  місць, а інколи цілих виробничих галузей національного господарства, що в кінцевому варіанті визначає структуру економіки держави  та формує її політику. Залучення коштів іноземних інвесторів сприяє активізації  інвестиційного процесу, впровадженню нових технологій, використанню передового зарубіжного досвіду, розвитку малого і середнього бізнесу, зростанню  інвестиційного потенціалу та ін.

В Україні процес розміщення інвестицій відбувається не без участі держави, принаймні існує інвестиційне законодавство, яке адаптовано до норм ЄС, та діють 50 міжнародних угод, предметом яких є захист та сприяння інвестиціям, та це все на теоретичному декларативному рівні. На практиці, з метою розвитку вітчизняної економіки,міжнародні угоди та акти мають стимулювати  державний менеджмент по усій його вертикалі до освоєння іноземних  інвестицій (акціонерного капіталу транснаціональних  корпорацій), як локомотиву для розвитку тих галузей, об'єкти яких становлять собою значний не реалізований потенціал розміщення виробничих потужностей та капіталів. А яка ж ситуація з рухом іноземних інвестицій наразі в економіці нашої держави, яку динаміку вони показують, в яких галузях розміщуються та куди орієнтується вітчизняний капітал, які галузі іноземних держав опановує? Відповіді на вище порушені питання буде розглянуто в даному дослідженні.

Аналіз іноземних інвестицій передбачає вивчення динаміки показників у визначенні їх походження, галузевої та регіональної структури. Отож, зупинимося спершу на аналізі основних країн-інвесторів іноземного акціонерного капіталу, які  розміщують свої активи в нашій державі  в якості прямих інвестицій. Для цього розглянемо таблицю 3.1., в якій зазначені країни, що здійснили найбільші інвестиції в українську економіку у 2012 році, визначимо їхні обсяги у мільйонах доларів США за основними країнами-інвесторами.

Таблиця 3.1

По таблиці  видно, що обсяги прямих інвестицій в економіку нашої держави за 2012 збільшилися на 4128.5 млн. дол., що в свою чергу становить 8.20% приросту в порівнянні з початком 2012 року. Основною країною інвестором являється Кіпр, обсяги інвестування якого збільшилися лише за 2012 рік на 3919.9 млн. дол., від 13355.2 млн. дол. до 17275.1 млн. дол., що в свою чергу становить 31,72% інвестицій вкладених усіма країнами світу в українську економіку станом на 31.12.2012р. Збільшивши власний капітал на 29.35%, кіпрські інвестори стали лідерами відносного та абсолютного приросту обсягів капіталів серед усіх основних країн-інвесторів, а збільшення загального показника прямих іноземних інвестицій було забезпечено в основному Кіпром. Німеччина, яка є другою країною за обсягом прямих інвестицій в українську економіку, навпаки – скоротила свої активи в Україні на 1074.0 млн. дол., з 7391.0 млн. дол. до 6317.0 млн. дол., тобто на 14.53% від того капіталу, який був залучений до української економіки з початку інвестування в економіку нашої держави. Аналогічна ситуація й з іншими європейськими країнами, наприклад: обсяги французького капіталу скоротилися за рік на 21.90%, з показником – 495.1 млн. дол.; англійського – на 36.9, шведського та австрійського – на 156.7 млн. дол. та 17.4 млн. дол. відповідно. Наростили обсяги прямих інвестицій країни, що відомі нам розвиненою банківською системою – Віргінські Острови (Брит.) – на 218.9 млн. дол., Нідерланди – 270.6 млн. дол. та Швейцарія – 158.5 млн. дол. Також незначний ріст обсягів інвестицій (акціонерного капіталу) продемонструвала Російська Федерація – з 3600.4 до 3785.8 млн. дол., що становить 185.4 млн. дол., та (5,15%) відповідно. Та конкурувати російському капіталу з Британською Заморською територією, яка розташована на острівних коралових рифах карибського басейну не під силу, адже капітал з Віргінських островів продемонстрував більший показник просту інвестицій, як у відносному так і абсолютному плані. 

Отже, відтік капіталів країн-інвесторів які  входять до семи найрозвиненіших  країн світу (Німеччини, Великої  Британії та Франції), з легкістю компенсується  капіталом острівних країн (Кіпром та Віргінськими островами). Обсяги іноземних  інвестицій в Україну зображено на карті (рисунок 3.1.).

Рисунок 3.1.

Щодо загального аналізу даної таблиці 3.2., то виходячи з вищенаведених статистичних даних та розрахованих відносних показників розміщення інвестиційного капіталу, бачимо що на фоні відтоку кількох мільярдів європейських інвестицій падіння інвестиційного капіталу не відбулося у жодній з галузей української економіки окрім Фінансової діяльності, з незначним абсолютним показником (-78.9) млн. дол. та відносним у (-0.49%). Це свідчить про те, що акціонерний капітал заморських острівних країн швидко зорієнтувався і замістив утворені європейцями прогалини.

Дослідивши перелік основних країн-інвесторів в українську економіку перейдемо до аналізу наступної характеристики іноземного інвестиційного акціонерного капіталу – його галузевої структури. Для цього підрахуємо обсяги прямих іноземних інвестицій відповідно до основних галузей національного господарства України, визначимо їхню частку та динаміку. Розглянемо отримані результати в таблиці 3.2.

Таблиця 3.2.

Беручи до уваги розміщення капіталів за галузями, бачимо що станом на 31.12.2012 року найбільша частка прямих іноземних інвестицій зосереджена у промисловості – 17166.7 млн. дол. (31,52%), фінансовій діяльності – 16105.6 млн. дол. (29,57%) та операціях з нерухомим майном, орендою, інжинірингу та надання послуг підприємцям – 9058.5 млн. дол. (16,63%). Найбільший приріст демонструє промисловість з показником росту у 2136.8 млн. дол. (+14.22%), а збільшення обсягів прямих іноземних інвестицій для промисловості в основному забезпечили такі її підгалузі, як виробництво харчових продуктів напоїв та тютюнових виробів з показником приросту в 818.0 млн. дол., (+36,82%), а також виробництво та розподілення електроенергії газу та води з показником приросту в 766.7 млн. дол., при чому дана галузь демонструє подвоєння обсягів іноземних інвестицій протягом 2012 року (з 773.0 млн. дол. – станом на 01.01.2012, до 1539.7 млн. дол. – станом на 31.12.2012), в результаті чого вона стала лідером за відносним приростом розміщення іноземних інвестицій, з показником у (+99,18%). Нагадаємо, до об’єктів даної галузі відносяться: газорозподільчі та енергорозподільчі компанії, газові свердловини, електростанції. Для цілісного уявлення про місце та обсяги прямих іноземних інвестицій у галузях національного господарства України розглянемо діаграму (рисунок 3.2.).

Рисунок 3.2.

Прямі іноземні інвестиції в Україні за видами економічної діяльності станом на 31.12.2012

Виходячи з всезростаючої ролі прямих іноземних інвестицій з Кіпру в структурі інвестицій усіх держав-інвесторів, господарчі суб’єкти яких розмістили акціонерний капітал в Україні, випливає доречність дослідити структуру кіпрських прямих інвестицій за галузями національного господарства України. Для проведення подальшого аналізу розглянемо наступну таблицю даних, в якій розміщена інформація про обсяги та динаміку розміщених кіпрських інвестицій за 2012 рік (таблиця 3.3.).

Отримані показники руху кіпрських інвестицій в даній таблиці в основному повторюють попередню (Прямі іноземні інвестиції (акціонерний капітал) в Україні за видами економічної діяльності за 2012 рік), за винятком кількох галузей, зокрема Фінансової діяльності, з показником росту в 1814.9 млн. дол.(+67.39%), нагадаємо – абсолютний показник інвестицій з усіх разом узятих країн за даною галуззю в нас становив (-78.9 млн. дол.), а за відносною (-0.49), також відмінністю є числове значення показників, адже в кіпрських прямих інвестицій він вищий за переважною більшістю абсолютних показників, а за відносними – майже за усіма.

Максимальний відносний показник росту кіпрських інвестицій в нас виявлений в галузі виробництва розподілення газу та води і становить він (+306.57%) росту, як бачимо 01.01.2012 обсяг капіталовкладень в дану галузь становив 315.2 млн. дол., а 31.12.2012 він досяг позначки 1281.5 млн. дол., лише за 2012 рік було інвестовано 966.3 млн. дол. Примітно що даний показник свідчить не тільки про збільшення інвестицій цієї острівної держави в даній галузі, а й про витіснення ними інвестицій інших іноземних країн в розмірі 199.6 млн. дол. Для більш наглядного ознайомлення з ростом об’ємів прямих інвестицій (акціонерного капіталу) з Кіпру за основними галузями в яких вони розміщені пропонуємо розглянути наступну діаграму (рисунок 3.3.).

Виходячи з отриманої діаграми – бачимо, що справи кіпрських прямих інвестицій в Україні йдуть куди краще, ніж в українській економіці та самому Кіпрі. А капітал господарських суб’єктів Кіпру – почувається в Україні нічим не гірше ніж туристи на його курортах.

Рисунок  3.3.

Обсяг прямих іноземних інвестицій з Кіпру в економіці України  за 2012 рік

Для завершення аналізу характеристики прямих іноземних інвестицій в Україну, виявимо показники розміщення акціонерного капіталу в розрізі областей України, станом на початок та кінець 2012 року, а також розрахуємо динаміку їхніх абсолютних та відносних показників (таблиця 3.4.).

Виходячи з розрахованих абсолютних та відносних показників обсягів прямих іноземних інвестицій, розміщених в регіонах нашої держави – бачимо, що беззаперечним лідером серед них є м. Київ, на господарчих суб’єктів якого припадає 26592.1 млн. дол., що в свою чергу становить майже половину - (48.83%) іноземного акціонерного капіталу, розміщеного в Україні за всю її суверенну історію. Даний показник свідчить про те, що іноземний капітал не цікавиться відокремленими виробничими об’єктами, а стрімко нарощує свій вплив на всеукраїнські компанії, які лише зареєстровані в Києві, а їх виробничі потужності розміщені, в переважній більшості, поза столицею.

Таблиця 3.4.

Зрозуміло, що велика компанія для підвищення ділової активності реєструє власну організацію в столиці, та концентрація капіталів в такого роду господарчих суб’єктів зовсім лишили уваги з боку іноземних інвестицій такі перспективні області, як Вінницька – 245.4 млн. дол. (0,45%), Хмельницька – 208.6млн.дол. (0,38%); а Тернопільська та Чернівецька області з показниками 64.6 млн. дол. та 64.3 млн. дол. відповідно, взагалі продемонстрували рекордний мінімум від загального обсягу інвестицій розміщених в Україні по (0,12%). В такому диспропорційному вигляді інвестиції спотворюють основне своє декларативне призначення – досягнення економічного та соціального ефекту територіальних громад.

Лідером за приростом  інвестицій за 2012 рік в абсолютному  значенні залишається столиця, а  відносному – Черкаська область (+209.45%). Найбільший як відносний так  і абсолютний показник за скороченням  інвестицій продемонструвала Харківська область (-643.9) млн. дол., що становило (-22.8%) від показника станом на початок року.

Підсумовуючи  проведений аналіз розміщення прямих іноземних інвестицій (акціонерного капіталу) за 2012 рік, варто відзначити наступне:

• акціонерний капітал Кіпру та Віргінських Островів (Брит.) продовжує витісняти з української економіки капітал розвинених країн світу та забезпечує загальні показники приросту надходження акціонерних капіталів до України;
• в структурі галузей національного господарства іноземні інвестиції себе найкраще почувають у промисловості, а саме в галузі виробництва та розподілення електроенергії, газу та води, залишаються значними у фінансовій діяльності та операціях з нерухомим майном, орендою та інжинірингом. В той час, як величезний економічний потенціал галузей сільського господарства та будівництва залишається для іноземних інвесторів неконкурентоспроможним у порівнянні з іншими більш дохідними галузями;
• територіальна структура розміщення іноземних капіталів, яка тяжіє до столиці, не сприяє розгортанню нових виробничих потужностей на периферії.

Охарактеризувавши розміщення та динаміку прямих іноземних  інвестицій (акціонерного капіталу) в  Україні, перейдемо до наступної  частини нашого дослідження –  аналізу прямих іноземних інвестицій з України в економіку країн  світу за 2012 рік. Досліджуючи даний  процес, будемо дотримуватися попередньо використаної схеми. Спершу виявимо звідки йдуть інвестиції українського акціонерного капіталу, яким країнам надають перевагу та в яких галузях закордонних економік розвивають свою економічну діяльність. За даними держкомстату станом на 31.12.2012р. українські інвестори розмістили за кордоном 6481.9 млн. дол., за 2012 рік спостерігалася динаміка скорочення, за абсолютним показником (-417.8) млн..дол. та відносним (-6.06%), з розрахунку показників на початок та кінець календарного 2012 року. З метою встановлення обсягів та динаміки акціонерного капіталу, який інвестується до інших держав з числа українських областей, розглянемо наступну таблицю 3.5.

Таблиця 3.5.

Розрахувавши отримані показники маємо змогу виявити географію та обсяги капіталів, які покинули Україну в пошуках кращих прибутків серед господарчих суб’єктів закордонних країн. В розрізі областей України неозброєним оком видно, що Донецька область станом на 31.02.2012р. є лідером серед регіонів нашої держави за обсягами іноземних інвестицій (акціонерного капіталу), що розміщені в економіках країн світу з показником в 5426.3 млн. дол. з вражаючим відносним показником (83,71%) від усіх інвестицій, що були інвестовані Україною в інші країни світу. Найменший абсолютний показник продемонстрували Вінницька - 0.2 млн. дол.,Кіровоградська - 0.1 млн. дол., Херсонська - 0.1 млн. дол., що у відносному показнику менше ніж 0,01%. Що стосується показників динаміки інвестицій з областей України, то в абсолютному зменшенні також є лідером Донецька область (-513.5) млн. дол., що становить (-8.65%). Зважаючи на загальні показники примітно, що саме Донецька область забезпечила зменшення загального об’єму розміщених інвестицій за кордоном на фоні їхнього росту серед усіх інших регіонів України, що розраховано в колонці приросту. Аналізуючи отримані дані можна зробити висновок, що господарчі суб’єкти серед усіх областей нашої держави не проявляють особливого інтересу до розміщення власних капіталів за кордоном, окрім Донецької області. Навіть максимальний відносний ріст показників динаміки розміщених інвестицій серед областей за 2012 рік, який демонструє Одеська область (+49.72%) в абсолютному плані (+17.9) млн. дол. на фоні шахтарського краю не становить значних обсягів.

Проаналізувавши географію та обсяги інвестування вітчизняних акціонерних капіталів до економік інших країн світу, перейдемо до наступної характеристики прямих іноземних інвестицій – їхньої галузевої структури. Для цього розглянемо таблицю 3.6.

Таблиця 3.6.

Переглянувши таблицю бачимо, що інвестиції вітчизняного акціонерного капіталу диспропорційно представлені в галузях закордонних економік. Беззаперечним лідером серед галузей економіки є операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям, обсяг капіталовкладень в яку з боку українських інвесторів становить 5388.6 млн. дол., а у відносному – 83.13% усіх капіталовкладень, які були здійснені інвесторами з України в економіки інших держав станом на 31.12.2012 року. Інжиніринг в традиційному розумінні — це інженерно-консультативні послуги, пов'язані з підготовкою виробничого процесу, або послуги із забезпечення нормального перебігу процесу виробництва та реалізації продукції. Розміщення іноземних інвестицій в інших галузях окрім фінансової діяльності – 662.4 млн. дол. (10,22%) є незначними, та в сукупності становлять (6.65%) від обсягу прямих іноземних інвестицій розміщених за кордоном станом на 31.12.2012 року. Для більш наглядного уявлення про галузеву структуру розміщення прямих іноземних інвестицій (акціонерного капіталу) з України станом, розглянемо наступну діаграму.

Рисунок 3.4.

Прямі іноземні інвестиції з Україні за економічними видами діяльності за 2012

З огляду на галузеву структуру зовнішніх  інвестицій розміщених в інших державах, видно, що вітчизняний акціонерний  капітал не зацікавлений в інвестуванні галузей економіки, які визначають добробут будь-якої країни світу, адже він демонструє надзвичайно низькі показники, наприклад в промисловість країн світу було інвестовано 151.7 млн. дол. (2,34%), транспорт та зв’язок – 35.9 млн. дол. (0,55%), будівництво – 4.7 млн. дол. (0,07%) від загального обсягу інвестицій розміщених у всіх державах світу. Тобто вітчизняні інвестори вкладають майже всі іноземні інвестиції в оренду і надання інжинірингових послуг за кордоном, в той час як іноземний акціонерний капітал з острівних країн швидкими темпами освоює передові галузі української промисловості.

Провівши аналіз галузевої структури  іноземних інвестицій з України, перейдемо до характеристики географії  їхнього розміщення серед країн  світу. Для проведення подальшого дослідження  розглянемо попередню таблицю.