Аналіз виробництва продукції рослинництва

ВІДОКРЕМЛЕНИЙ ПІДРОЗДІЛ 

НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

БІОРЕСУРСІВ І  ПРИРОДО КОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

«БЕРЕЖАНСЬКИЙ АГРОТЕХНІЧНИЙ  ІНСТИТУТ»

Реферат

  на  тему:

«Аналіз виробництва  продукції рослинництва »

Виконав:

 Ст. гр. Ек-31М

Денисів В.І

Перевірила:

Дудка У.Т.

Бережани 2011

Зміст

ВСТУП

РОЗДІЛ 1 Теоретичні основи виробництва продукції рослинництва

1. Поняття та суть виробництва продукції рослинництва
2. Методика дослідження виробництва продукції рослинництва

РОЗДІЛ 2 Аналіз виробництва  продукції рослинництва

2.1 Природо-економічна характеристика підприємства

2.2 Аналіз динаміки та  структури виробництва продукції  рослинництва

РОЗДІЛ 3 Основні  шляхи підвищення виробництва продукції  рослинництва

ВИСНОВКИ 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

Вступ

З розвитком міжнародної  торгівлі та прагненням України вступу до СОТ, значення сільського господарства в країні зростає.

В світі є багато населення, яке голодує, оскільки не вистачає сільськогосподарських  продуктів і його потрібно годувати. Це можливо досягнути спеціалізацією країн з відповідними природно-кліматичними умовами на сільськогосподарському виробництві. Таким країнам буде легше боротися із досить сильною  конкуренцією.

В України є всі можливості для розвитку сільського господарства та виходу на світовий ринок сільськогосподарських  товарів. Але, для того щоб можна  було експортувати стратегічно важливу  сировину за кордон, необхідно спочатку задовольнити власні потреби. Для цього  потрібно активно розвивати великі сільськогосподарські підприємства, оскільки тільки вони зможуть ефективно протистояти  конкуренції з боку розвинутих країн. Але, нажаль, в нас цей процес відбувається досить повільно та ще й з розпаюванням та розвитком малих фермерських  господарств.

Метою написання даної  курсової роботи є вивчення та аналіз стану розвитку підприємства загалом  та його головної галузі рослинництва. А також надати рекомендації щодо покращення тої ситуації, яка вже  склалася на підприємстві та шляхів подальшого розвитку.

РОЗДІЛ I 

ТЕОРИТИЧНІ ОСНОВИ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ РОСЛИННИЦТВА

1.1.Поняття  та суть виробництва продукції  рослинництва

Сільське господарство —  одна з пріоритетних галузей народного  господарства, в якій процеси виробництва, розподілу, обміну та споживання мають  свої особливості, де діють нові економічні закони, а дія притаманних всьому суспільству способу виробництва  законів набуває специфічних  форм, ці особливості значною мірою  залежать від природних факторів. Для забезпечення життя більшості  населення планети сільське господарство залишається найважливішою галуззю  народного господарства. Так, наприкінці ХХ ст. з 6 млд. населення земної кулі у слаборозвинутих країнах світу  голодує близько 1 млд. чол. Проблема нормального забезпечення продуктами харчування гостро стоїть для сотень мільйонів населення в різних куточках нашої планети, в т.ч. в  Україні. Сільське господарство є також  важливою сировинною базою для харчової та легкої промисловості. Крім того, у  цій галузі відбувається безпосередня взаємодія людини з природою, від  якої значною мірою залежить здоров’я людини, її психологічний, нервовий, емоційний  стан тощо. У загальному обсязі виробництва продукції рослинництва у нашій країні найбільше займають зернові понад 80%

Зернові культури мають найвищу  питому вагу в структурі посівних площ і валових зборів сільськогосподарських  культур. Це пояснюється їх винятковим значенням та різнобічним використанням. Зерно та продукти його переробки  є основою харчування людей; воно є незамінним кормом при виробництві  продукції тваринництва, а також  основною сировиною для переробної промисловості. Зерно є важливим експертним продуктом і має забезпечувати значні надходження валютних коштів державі. Адже в процесі зберігання зерно майже не втрачає своєї якості а, отже, придатне для створення державних резервів продуктів харчування та кормів. Продовольче споживання зерна складається з його використання на виробництво борошна, круп, консервів і деяких інших продуктів,які вживаються людиною в їжу. Всі основні зернові і зернобобові культури тією чи іншою мірою йдуть на продовольче споживання.

У структурі використання зерна на продовольчі в основному  переважає пшениця 70-78%, обсяг фонду  споживання цієї культури коливається  в межах 5,6-6 млн. т. Якщо розглянути більш  глибшу динаміку наведеного показника, то бачимо, що його значення поступово  скорочуються внаслідок зменшення  чисельності населення країни. Другий по значимості продовольчої культури є жито. Її частка в продовольчому  споживанні в середньому складає  близько 7%. Практично все продовольче  споживання жита-це використання на виробництво  борошна.

Важливою продовольчою культурою  в Україні є гречка: її частка в споживанні становить близько 5%. Необхідно відзначити, що практично  все вирощене в країні зерно гречки використовується для виробництва  крупи,при цьому на долю гречаної крупи приходиться 40-50% у загальному обсязі виробництва круп. Приблизно  рівні частки – по 3% у продовольчому  споживанні мають кукурудза та рис. Використання кукурудзи в продовольчих цілях досить широко – це крупа, борошно,консерви, і багато чого іншого. Рис використовується головним чином  для виробництва крупи. Інші круп’яні культури – це ячмінь, овес, горох, просо, але їхня частка в продовольчому  споживанні порівняно невелика.

Продовольче зерна – відносно стабільна величина, хоча в останні  роки все-таки проглядається тенденція  до зниження. Причин такої тенденції багато – це і скорочення населення країни, і виїзд великої кількості українців на роботу за кордон (за деякими оцінками це становить біля 5 млн. чол.)і більш ощадливе відношення до продуктів, і зміна раціону харчування. Усе це відбиває статистика, що показує зниження виробництва хліба, круп і деяких інших продуктів харчування,вироблюваних із зерна. У результаті оцінка продовольчого споживання зерна в країні складає біля 6 млн. т.

При дослідженні структури  використання зерна на продовольчі  цілі у країнах світу спостерігаємо  традиційну перевагу зерна пшениці  у країнах Європи та США, у країнах  Далекого Сходу,наприклад у Китаї, її частка складає лише 40%, найбільшу  частину в раціонах китайців, як відомо, займає мал. 1.1. Порівняно з Україною у США споживання зернової продукції урізноманітнено кукурудзою – 11,3%, бобовим – 3,2%, рисом – 7,8%. Досить велика частка продуктів становить 10,6% та 11,3% відповідно. Для України характерна наявність порівняно значної кількості жита у структурі споживання зернових культур(9.3%),жито полюбляють також у Польщі та Білорусі, воно використовується переважно для виробництва хліба.  

Кількісний аналіз споживання продуктів харчування у наведених  країнах свідчить, що найбільше зернових у раціонах українців та китайців,проте  останні,крім того,значно більше їдять  овочів та м’яса (256,2 та 52,9 кг.). У США  на продовольчі цілі на одну особу  використовується лише 112 кг зерна, що на 30% менше, ніж у нашій країні,проте  значно більше споживається молока –  на 60%, м’яса – у 3,8 рази,фруктів  – 3,7 рази. У Франції та Канаді кількість  споживання м’яса також перевищує  вітчизняні показники і становить 100 кг. Раціони жителів цих країн  насичені овочами та фруктами. Причиною значної частки у структурі харчування населення України хліба та інших  продуктів переробки зерна є  низька купівельна спроможність українців. Недостатній рівень споживання продукції  тваринного походження (молока,м’яса) зумовлює скорочення витрат зерна, що використовується для годівлі худоби та птиці. Внаслідок цього попит  на внутрішньому ринку зерна України  є досить низьким, надлишок,який вивільняється, за умов сприятливої світової кон’юнктури  реалізується на експорт. За відсутність  комплексного та дієвого впливу держави  в цих умовах посилюється залежність вітчизняного ринку від кон’юнктури  світового ринку зерна.

1.2 Методика дослідження  виробництва продукції рослинництва

Виробництво –  це складне і багатогранне явище, тому для його визначення необхідно  використовувати систему показників, спроможних водночас відображати специфіку  і особливості сільського господарства.

Економічний аналіз, як і кожна наука, має свій метод. Під ним розуміють спосіб дослідження  або підходу до всебічного вивчення предмета тієї чи іншої науки. Загальним  науковим методом пізнання є діалектичний, згідно з яким явища і процеси розглядаються в історичному розвитку, не ізольовано один від одного, а в їх взаємозв'язку і взаємозалежності, у переході від кількісних до якісних змін, у боротьбі протилежностей. Крім загального методу, кожна наука має свій особливий, який характеризується системою прийомів і способів дослідження, що випливають із законів діалектики, але враховують особливості та зміст свого предмета.

Метод економічного аналізу - це спосіб комплексного, безперервного, органічно взаємопов'язаного дослідження господарської діяльності підприємства та його підрозділів з метою визначення досягнутого рівня і динаміки розвитку економіки, порівняння показників виконання передбачених виробничо-фінансових показників, виявлення факторів та рівня їх впливу на раціональне використання матеріальних, трудових, фінансових ресурсів і внутрішньовиробничих резервів. Детальніше розглянемо елементи економічного аналізу на сільськогосподарських підприємствах.

На показники  господарської діяльності та економіку  впливає безліч різних факторів –  агро- і зоотехнічних, метеорологічних, ґрунтово-кліматичних, організаційних, економічних та соціальних, які взаємопов'язані і взаємозумовлені. Так, розмір одержаного прибутку залежить від кількості реалізованої продукції, її собівартості та ціни реалізації. Кількість реалізованої продукції залежить від кількості виробленої, а обсяг виробництва у рослинництві – від розмірів посівних площ, і урожайності. У свою чергу врожайність залежить від природної родючості ґрунту, кількості внесених добрив, сорту і якості насіння, строків проведення та якості виконуваних робіт, від погодних умов та іншого. Строки і якість виконуваних робіт залежать від забезпеченості господарства технікою та механізаторами, від їх кваліфікації тощо. До речі,   кваліфікація   працівників,   їх   ставлення   до   справи,   загальна демографічна ситуація в колективі – фактори неабиякої важливості у всіх галузях сільськогосподарського виробництва незалежно від форм власності і господарювання. Таким чином, у будь-якому господарстві або на підприємстві існує нерозривний взаємозв'язок та взаємодія всіх факторів виробничої і фінансової діяльності. Враховуючи особливості сільського господарства, ця взаємозалежність дуже складна. Тому вивчати всі фактори потрібно комплексно, як єдине ціле.

Характерною особливістю  методу економічного аналізу є те, що він розглядає діяльність підприємства в динаміці. Порівнюють виробничо-фінансові  показники, виявляють взаємозв'язок між ними, з'ясовують причини, які  зумовлюють їх зміни, визначають вплив  окремих факторів на зміну показників господарської діяльності. У результаті цього виявляють внутрішньогосподарські резерви, накреслюють шляхи їх використання для підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва.

Залежно від умов і особливостей господарських процесів їх досліджують послідовно від часткового до загального (індукція) або від  загального до часткового (дедукція), діалектичний метод передбачає використання в  процесі дослідження як власне аналізу  (поділ показників на частини), так і синтезу (узагальнення окремих даних в єдине ціле). Аналіз і синтез, індукція та дедукція тісно взаємопов'язані, взаємодоповнюють один одного і застосовуються як методи дослідження в єдності. За їх допомогою можна виявляти тенденції явиш і накреслювати обґрунтовані перспективи їх розвитку.

Вищенаведені  особливості сільського господарства зумовлюють і деякі особливості  економічного аналізу виробничо-фінансової діяльності сільськогосподарських  підприємств, а саме:

• враховуючи,   що   в   сільському   господарстві   основним   засобом виробництва  є  земля,   необхідно  ретельно  вивчати  ефективність продуктивних земельних угідь,  використовувати одиницю земельних  угідь  як   базу  для  розрахунку   відносних  показників   рівня виробництва та нормування виробничих затрат;
• у зв'язку із сезонністю виробництва вихід продукції протягом року аналізують за окремими видами, а використання трудових і матеріальних ресурсів – за періодами виконання сільськогосподарських робіт;
• у розрив у часі між робочим періодом і періодом виробництва, а отже, між здійсненням виробничих витрат і одержанням продукції зумовлює обчислення фактичної собівартості продукції та визначення кінцевих фінансових результатів тільки в кінці року;
• відмінність технологій та рівня ефективності використання ресурсів у галузях сільськогосподарського виробництва вимагає детального вивчення та визначення оптимальних розмірів і поєднання окремних галузей господарства;
• враховуючи багатогалузевий характер сільського господарства і залежність одержаних тут результатів не тільки від рівня механізації, технології і організації виробництва, а й від природних умов (якості ґрунту, опадів, температури тощо), необхідно ретельно вивчати цей складний причинний взаємозв'язок, з'ясовувати і вимірювати вплив кожного фактора, застосовуючи економіко-математичні методи та електронно-обчислювальну техніку.

За ступенем охоплення  аналізованих об'єктів аналіз поділяють  на суцільний і вибірковий. При  першому досліджують усю діяльність підприємства за рік, при другому - окремі її види.

За часом проведення аналіз може бути попередній (перспективний), оперативний (поточний) та заключний. Перший проводять до початку господарських операцій. Він пов'язаний із прогнозуванням, вибором та обґрунтуванням найкращих варіантів поточних і перспективних показників й управлінських рішень. Оперативний аналіз проводять у міру здійснення господарських процесів. При цьому аналізують роботу підприємств та їх виробничих підрозділів за зміну, добу, наростаючим підсумком за місяць. Заключний аналіз є завершальною стадією дослідження розвитку підприємства. Його проводять на підставі даних виробничо-фінансових розрахунків, річного звіту і заключного балансу. При цьому оцінюють виробничу і фінансову діяльність підприємства за рік.

За способом оформлення результатів аналіз поділяють на безтекстовий і текстовий.

Усі види економічного аналізу тісно взаємопов'язані. Для  виконання завдань, поставлених перед аналізом, використовують ряд способів та прийомів, які в сукупності становлять його методику. Способи і прийоми, які застосовують для обробки інформації при проведенні аналізу, поділяють на три групи: кількісні (порівняння, обчислення відносних і середніх величин, побудова рядів динаміки, індекси, коефіцієнти); структурні (поділ цілого на частини, узагальнення та обчислення у процентах); факторні (елімінування, групування, балансове зіставлення, корекція, лінійне програмування, графічний спосіб).

Зараз найбільш розвинутим і важливим є наступний аналіз. З тими або іншими застереженнями до нього можна включити шість видів.

Фінансово-економічний  аналіз здійснюється після завершення  кварталу  або  року  на   підставі   відповідного звіту підприємства. Головний наголос в цьому аналізі робиться на вивченні і оцінці ключових результативних та фінансових показників роботи підприємства. Насамперед це стосується показників прибутку й рентабельності, а також продажу продукції. Багато уваги приділяють вивченню основних показників фінансового стану. Інші виробничі показники та затрати вивчають вибірково і в такому обсязі, щоб пояснити відхилення в прибутку та у зміні фінансового стану підприємства. Такий аналіз звичайно проводять сторонні установи, які мають тісні зв'язки з даним підприємством: фінансові і банківські установи, адміністративні, наукові та посередницькі організації.

Техніко-економічний  аналіз на відміну від фінансово-економічного є більш змістовним і різнобічним. Його ще називають внутрішньогосподарським. Крім економічних показників він значну увагу приділяє вивченню даних використання техніки і технологій, інших матеріальних ресурсів підприємства. Для цього аналізу використовують дані первинного бухгалтерського обліку та інші джерела інформації. Техніко-економічний аналіз звичайно має значну галузеву специфіку, в той час як методика ФЕА аналізу однакова для всіх підприємств.

Статистико-економічний  аналіз — вивчає діяльність не підприємств, а великих господарських комплексів, регіонів, галузей і в цілому народного господарства країни. Основним інформаційним джерелом може бути статистична звітність відповідних господарських одиниць, статистичні збірники та обстеження. У методиці цього аналізу провідну роль відіграють статистичні методи дослідження й обробки інформації.

Порівняльний  або міжгосподарський аналіз так, як і статистичний, використовує для своїх потреб більший обсяг інформації, ніж перші два. Проте він обмежується даними кількох споріднених підприємств. Завдяки додатковим зіставленням даних і орієнтуючись на показники кращих підприємств у галузі, він дає змогу одержати більш зважену оцінку роботи підприємства, яке докладно аналізується. Більш просто і надійніше при цьому можна вишукати і резерви. У зв’язку з цим порівняльний аналіз іноді характеризують як найкращий засіб пошуку та обґрунтування внутрішньогосподарських резервів виробництва.

Функціонально-вартісний  аналіз – порівняно новий вид аналізу, і тому його методика ще недосконала. Предмет його вивчення в більшості випадків пов'язаний не з роботою підприємства, а з випуском та експлуатацією певних видів продукції. Такий підхід крім традиційної виробничої інформації потребує значних обсягів даних щодо експлуатаційних характеристик виробів. Впровадження функціонально-вартісного аналізу виправдовується в тому разі, якщо він займається вивченням ефективності відносно дорогої техніки з достатньо великими обсягами її виробництва. Цей аналіз концентрує увагу на показниках використання продукції, ефективності її роботи у користувачів. Головні резерви такий аналіз вбачає в удосконаленні конструкції виробу, оптимізації його окремих функцій, виявленні слабких або навіть зайвих функціональних можливостей технічного устрою. Скорочення зайвих функцій виробу, спрощення конструкції та інші технічні заходи дають змогу налагодити виробництво високоефективної техніки і при цьому скоротити витрати на її виробництво.

Системний аналіз уперше використали військові фахівці під час опрацювання десантної операції в Нормандії у Другій світовій війні. Аналіз застосовують для досліджень складних економічних проблем, великих виробничих комплексів, важливих народногосподарських проектів. При цьому вивчення економічних аспектів органічно поєднується з аналізом технічних, соціальних, демографічних і національних проблем, екологічних і політичних умов тощо. Для забезпечення всебічного розгляду проблем аналіз здійснює бригада фахівців з різних галузей знань, що забезпечує зважене комплексне розв'язання складних питань.

Оперативний (поточний) аналіз здійснюють на підприємствах і в його підрозділах безпосередньо в процесі господарської діяльності або відразу після закінчення окремих виробничих чи інших робіт. При цьому основну інформацію для цього аналізу постачає оперативний облік, що виключає пасивне очікування звітних даних.

Отже, завданням  оперативного аналізу є не тільки виявлення негативних явищ, а й  сприяння їх своєчасному виправленню протягом певного періоду, що дає змогу реально поліпшити кінцеві наслідки роботи підприємства.

Інформацію для  оперативного аналізу в основному  отримують каналами автоматизованих систем управління і обробляють із застосуванням стандартних програм на персональних комп'ютерах. Незважаючи на великі технічні можливості комп'ютерних систем, в оперативному аналізі свідомо звужують коло питань, проблем і показників роботи, а звідси і зменшують обсяг інформації, яку збирають. Проте таке обмеження безпосередніх об'єктів аналізу не повинне погіршити якість висновків і рекомендацій, зменшити їх цінність для управління.

РОЗДІЛ II

АНАЛІЗ  ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ РОСЛИННИЦТВА

2.1 Природо-економічна характеристика  підприємства

    Приватно-орендарне підприємство «Урманське» розташоване в південно-східній частині Бережанського району Тернопільської області. Господарство поєднує в собі 3 населених пункти, а саме : село Урмань,де розташована центральна садиба, села Пліхів та Краснопуща. Підприємство знаходиться на віддалі 15 кілометрів від районного центру м. Бережани та 62 кілометри від обласного – м. Тернополя.

   Земельні  угіддя даного господарства простяглися  на 8,5 кілометрів з півночі на  південь та 5 кілометрів з заходу  на схід. Підприємство межує на  півночі з Зборівським районом  на сході із Козівським, а на  південному-сході з державним  лісовим господарством.

   ПОП «Урманське» було організоване у 2000 році на базі колишньої селянської спілки «Урманська» згідно Указу Президента «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки», сама ж селянська спілка була утворена у 1992 році шляхом реорганізації колгоспу «Комсомолець».

    Майно  господарства було розпайоване  в 1996 році. Земельний пай на  одну людину складає 2,07 гектара,  майновий пай 15 тис. грн. За  статутом дане підприємство є  юридичною особою, має самостійний  баланс, власні оборотні засоби  та оборотні кошти, розрахункові та інші рахунки в установах банків, печатку та штамп із своєю назвою.

   Головною  метою діяльності підприємства  є виробництво продукції рослинництва, тваринництва, її переробка та  реалізація, інші види господарської  діяльності не заборонені законодавством  України. 

    Керівництво  підприємством здійснює директор, який одночасно є його власником.  Він організовує роботу підприємства  і несе за це повну відповідальність. Директор представляє сільськогосподарське  підприємство у всіх установах,  організаціях, розпоряджається майном  та фінансовими засобами, укладає  договори та контракти.

ПОП «Урманське» має досить добрі транспортні шляхи, що сполучають населені пункти, бази здачі сировини і продукції оскільки по території господарства проходить автострада Бережани-Зборів. Валову частку виробленої продукції господарство реалізує в районному центрі.

  Господарство  знаходиться в Лісостеповій природній  зоні України, мікрокліматична  зона Придністровське Опілля, що  входить до складу Ростоцько  - Опільської природно - географічної  зони. За даними Бережанської  метеорологічної станції найбільші  морози  припадають на січень-лютий  місяці.

   Мінімальна  температура сягає 20- С, максимальна близько 30- С, і вона може спостерігатися у липні-серпні. Середньорічна кількість опадів сягає 632 мм, приблизно 75% яких припадає на вегетаційний період.

   Для даної  зони є несприятливі такі природні  умови: пізні весняні заморозки  на поверхні ґрунту, різка зміна  температури з високої на низьку, зимові дощі, влітку-град, ранні заморозки.

   Територія  господарства являє собою горбисту  місцевість порізану балками,  які відкриваються в заплаву  річки Золота Липа.

   Природно-кліматичні  умови господарства цілком придатні  для вирощування зернових, цукрових  буряків та інших сільськогосподарських  культур, а також для ефективного  розведення тварин.

   З розвитком  різних форм господарювання і  власності потрібно вдосконалювати  структуру земельних угідь. Підвищення  ефективності використання  землі  є основним шляхом збільшення  виробництва продукції, тому питання  раціонального використання землі  є надзвичайно актуальним.

 Розглянемо  склад і структуру сільськогосподарських  угідь ПОП «Урманське»

Таблиця 2.1.

Структура сільськогосподарських  угідь ПОП «Урманське»

Із даних таблиці 2.1. бачимо, що площа сільськогосподарських  угідь у 2010 році порівняно із 2008 роком  зменшилась на  61 га, в тому числі  за рахунок скорочення площі ріллі  на 44 га і пасовищ на 17 га. Площа сільськогосподарських угідь у 2010 році порівняно з 2009 роком не змінилася і склала 888 га. У структурі сільськогосподарських угідь рілля займає 90%, сінокоси 5,5%, пасовища 4,5%.

Таблиця 2.2.

Склад і структура  основних виробничих фондів ПОП «Урманське»

 З даних  таблиці 2.2. бачимо,що за рахунок  списання зношеної техніки, машин,  обладнання обсяг основних фондів  зменшився у 2010 році порівняно  із 2008 роком на 97,1 тис. грн. Протягом  аналізованого періоду вартість  будинків, споруд, передавальних пристроїв  та транспортних засобів залишилася  незмінною. Вартість машин та  обладнання  у 2010 році порівняно  із 2008 роком зменшилась на 49,3 тис.  грн., а інструментів та приладів  зросла на 3,4 тис. грн.

    Від  рівня забезпеченості господарства  виробничими фондами і ефективності  їх використання залежить безперебійність  процесу виробництва. Узагальнюючими показниками , які характеризують забезпеченість господарств основними виробничими фондами, є фондозабезпеченість і фондоозброєність праці. Основними показниками ефективності використання основних фондів є фондовіддача і фондомісткість.

 Розрахунок  зазначених показників наведено  в таблиці 2.3.