Аналіз видів, форм і об’єктів контролю у навчанні іноземних мов

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  УКРАЇНИ

“КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ”

Факультет лінгвістики

Кафедра теорії, практики та перекладу німецької мови

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат

з дисципліни «Педагогіка та психологія вищьої школи»

«Аналіз видів, форм і об’єктів контролю у навчанні іноземних мов»

 

 

 

 

 

 

 

 

Перевірила

Коломієць С.С.                  Виконала

                           студентка 5 курсу

                                                                                                                              групи ЛН-81,

        Пекарчук Н.А.

 

 

 

                                                              Київ 2012

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП……………………………………………………………………………..3

Контроль у навчанні іноземної мови…………………………………………….4

Види та форми контролю…………………………………………………………6

Об'єкти контролю………………………………………………………………....8

Тестовий контроль………………………………………………………………..9

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...13

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………...15

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

     Після отримання  державного суверенітету Україна  стала на шлях відновлення  усіх ланок життя. Демократичні  зміни мали значний вплив і  на сферу освіти. У зв’язку  з децентралізацією навчальної  системи виникла необхідність у створенні чіткої державної системи контролю.

     Гострою  проблемою сьогодні є також  визнання національних сертифікатів, які були б співвідносними  і відповідали світовим стандартам. Однією з причин ускладнень  у визначенні аналогів освітніх  документів є недосконалість системи контролю та оцінювання в середніх навчальних закладах України. Контроль та оцінювання залишилися суб’єктивними, методи їх реалізації – застарілими. Отже, виникає необхідність впровадження системи контролю максимальної об’єктивності та можливості вимірювання оцінки за допомогою якісних та кількісних показників. Впровадження сучасних методів контролю та оцінки у практику навчання в українських навчальних закладах забезпечило б дотримання вимог, що висуваються до контролю, – об’єктивність, надійність, вимірюваність, цілеспрямованість, систематичність, тощо, – і дозволило б зробити навчання ефективним та наблизити його до світових стандартів.

     В області  вивчення різних методів контролю  досягнуто значних результатів.  Аналіз спеціальної літератури показує, що в методиці навчання іноземних мов робилося багато спроб щодо вирішення проблеми організації контролю і оцінки знань. Так, вченими були визначені зміст і завдання контролю, зокрема тестового, його функції в процесі навчання; створена класифікація контрольних завдань, сформульовані основні вимоги до розробки контрольних завдань, самої процедури адміністрування контролю; проаналізовані та описані особливості організації контролю різних видів мовленнєвої діяльності, іншомовних мовних навичок та мовленнєвих умінь; розглянуто специфіку контролю на молодшому, середньому та старшому етапах у середніх та вищих навчальних закладах (В.Л.Банкевич, М.С.Бернштейн, М.Є.Брейгіна, Ж.В.Вітковська, М.І.Володін, В.О.Гордієнко, О.Ю.Горчев, Г.В.Іванова, В.О.Кокота, Н.І.Красюк, О.А.Куніна, Л.В.Лисенко, О.О,Леонт’єв, О.Г.Поляков ,І.А.Рапопорт, В.Л.Рись, М.В.Розенкранц, Р.Сельг, І.Соттер, О.Л.Товма, С.К.Фоломкіна, І.О.Цатурова, М.С.Штульман, Г.Б.Юдис).

     Незважаючи  на те, що в педагогіці і  методиці проведено багато досліджень з проблеми контролю та оцінки знань, умінь та навичок учнів, проблема організації контролю в школі залишається актуальною. Це зумовило загальну спрямованість нашого дослідження.

 

Контроль у  навчанні іноземної мови

 

Контроль входить складовою частиною до системи навчання іноземних мов. На відміну від власне навчання іноземної мови, метою якого є формування іншомовних мовленнєвих навичок і вмінь, завданням контролю передусім є визначення та оцінювання рівня їх сформованості. Головна мета контролю у процесі навчання іноземної мови - управління цим процесом.

Як складник системи  навчання контроль має свої функції, види, форми, засоби та об'єкти.

Успішна реалізація функцій  контролю впливає на ефективність як контролю, так і всього процесу  навчання. Виділяють такі функції контролю:

функції зворотного зв'язку, оціночну, навчальну і розвиваючу.

Функція зворотного зв'язку є основною функцією контролю, яка забезпечує керування процесом навчання іноземної мови. Зворотний зв'язок діє у двох напрямах: на вчителя і на учня. Зворотний зв'язок, що діє у напрямі до вчителя, несе йому інформацію про рівень успішності учнів. Учитель аналізує цю інформацію на предмет наявності недоліків, проводить діагностику відхилень у мовленнєвій діяльності учнів, виявляє ступінь відповідності обраної стратегії і тактики навчання реальним потребам. Це дає можливість своєчасно оцінити методичну ситуацію і внести необхідні коригуючі зміни щодо добору прийомів, способів і методів навчання, відбору вправ, визначення режиму і тривалості їх виконання, послідовності організації всієї навчальної роботи з учнями.

Зворотний зв'язок у напрямі  до учнів дає їм інформацію про  успішність їх навчальної діяльності з оволодіння іншомовними навичками  та вміннями. Така інформація дозволяє учням здійснювати самооцінку досягнень в оволодінні мовою і планувати свою подальшу навчальну діяльність.

Оціночна функція реалізується в ході оцінювання результатів виконання учнями навчальних завдань. Оцінка вказує на певний рівень володіння іншомовною мовленнєвою діяльністю, є орієнтиром для учнів (та їх батьків) у подальшій діяльності в опануванні іноземної мови. Оцінка є основним показником успішності навчання в офіційних документах про освіту, а також у звітах, що складаються адміністрацією шкіл для органів народної освіти.

Навчальна функція контролю реалізується на основі синтезу набутих навичок і вмінь в оперуванні засвоєним мовним та мовленнєвим матеріалом, які актуалізуються у процесі виконання контрольних завдань. Контрольне завдання за характером є вправою, виконання якої потребує від учня здійснення певних мовленнєвих дій, спрямованих на досягнення мети, поставленої у завданні. Ці мовленнєві дії реалізуються завдяки функціонуванню відповідних мовленнєвих навичок і вмінь, в результаті чого відбувається їх подальше закріплення та удосконалення. Отже під час виконання контрольних завдань продовжується і процес навчання.

Розвиваюча  функція контролю передбачає розвиток індивідуально-психологічних особливостей учнів, які функціонують під час виконання учнями контрольних завдань: оперативна слухова або зорова пам'ять, гнучкість мислення, фонематичний слух, пластичність артикуляційного апарату та ін. У процесі контролю відбувається розвиток спеціальних навчальних умінь, які дозволяють учням найкращим чином виконати контрольне завдання шляхом визначення оптимальних стратегій його виконання. На цій основі розвиваються вольові якості особистості учня, почуття відповідальності, здатність до самодисципліни. Розвиваюча функція контролю реалізується також і в напрямі розвитку інтересу, мотивів учня до вивчення іноземної мови. Перспектива отримання високих результатів у виконанні контрольних завдань заохочує учнів до вдосконалення володіння ними іноземною мовою.

Для того щоб ці функції  успішно реалізувались у практиці навчання. контролю мають бути притаманні такі якості як цілеспрямованість, репрезентативність, об'єктивність та систематичність.

   Цілеспрямованість контролю полягає в тому, що контроль має бути спрямованим на певні мовленнєві навички і вміння, рівень досягнення яких визначається та оцінюється.

 Репрезентативність контролю означає, що контролем має бути охоплений весь той мовний і мовленнєвий матеріал, засвоєння якого перевіряється. Об'єктивність контролю забезпечується застосуванням об'єктивних способів оцінювання відповідей учнів.

Систематичність контролю реалізується за умови його регулярного проведення у процесі навчання іноземної мови на всіх етапах навчання.

Види та форми контролю

Систематичність контролю реалізується в таких його видах:

а) поточний контроль, який здійснюється у ході вивчення конкретної теми для визначення рівня сформованості окремої навички або вміння, якості засвоєння певної порції навчального матеріалу;

б) рубіжний контроль, який проводиться після закінчення роботи над темою, тематичним циклом, в кінці чверті, року;

в) підсумковий контроль, який реалізується після завершення відповідного ступеня навчання іноземної мови. Кожний з видів контролю виконує усі функції, властиві контролю, але залежно від його виду та чи інша функція має особливе Значення і виступає домінуючою.

   У процесі поточного контролю домінуючою є функція зворотного зв'язку. основі результатів поточного контролю вчитель отримує інформацію про успішність або неуспішність організації навчального процесу з іноземної мови, |що дає йому можливість своєчасно коригувати навчальну діяльність учнів з оволодіння іноземною мовою та свою діяльність щодо забезпечення навчального процесу.

В ході рубіжного та підсумкового контролю на перший план виступає 0ціночна  функція контролю, оскільки метою цих контрольних завдань є визначення та оцінювання рівня навчальних досягнень учнів в оволодінні |іншомовними навичками і вміннями за певний відрізок часу або по завершенні ревного етапу навчальної роботи.

  За формою організації контроль може бути індивідуальним або фронтальним/груповим;

за характером оформлення відповіді - усним або письмовим;

 за використанням рідної  мови - одномовним або двомовним.

Письмовий контроль проводиться у формі виконання учнями письмових |контрольних робіт і в цьому випадку є фронтальним контролем.

Усний контроль проводиться у формі співбесіди з учнем, наприклад, під час усного іспиту |і відноситься до індивідуального контролю. Розрізняють також контроль з боку вчителя і контроль з боку учня.

Контроль з боку вчителя здійснюється під час проведення уроку і передбачає передусім корекцію помилок учня.

Контроль з боку учня може реалізуватись у формі взаємоконтролю, самоконтролю і самокорекції. Взаємоконтроль передбачає здійснення контролю володіння іншомовною мовленнєвою діяльністю самими учнями.

Взаємоконтролі, може бути організований, наприклад, під час роботи в парах з індивідуальними картками, підстановчими таблицями тощо, коли один учень перевіряє за допомогою ключа виконання контрольного завдання іншим учнем.

Самоконтроль - це розумове вміння, яке забезпечує навчальну дію порівняння результатів власного виконання навчального завдання (програми) зі змістом і зовнішнім оформленням відповідного (заданого) іншомовного матеріалу. Порівняння здійснюється учнем з опорою на навчальний матеріал і власний досвід з метою подальшого самостійного виправлення зробленої ним самим помилки, яка, в певній мірі, була самостійно усвідомлена. Природно, що при здійсненні самоконтролю відбувається самокорекція, яка логічно завершує увесь цикл іншомовної діяльності.

Під самокорекцією розуміють інтелектуальне вміння, котре забезпечує безпосереднє виправлення самим учнем усвідомленої помилки з метою підвищення рівня реалізації навчально-контрольної діяльності в цілому.

Засобами проведення контролю виступають спеціально підготовлені контрольні завдання, які включають інструкцію щодо їх виконання і мовний та мовленнєвий матеріал, який вивчався учнями. Необхідною умовою в підготовці таких завдань є те, що інструкція повинна спонукати учнів до реалізації саме тих мовленнєвих навичок і вмінь, які підлягають контролю, а мовний і мовленнєвий матеріал контрольних завдань має охоплювати увесь той матеріал, засвоєння якого перевіряється.

Об'єкти контролю

Об'єктами контролю виступають навички і вміння мовлення, рівень володіння якими дозволяє учню здійснити іншомовну мовленнєву діяльність. Отже об'єктами контролю є

1) слухо-вимовні, лексичні, граматичні навички (мовна компетенція)  та 2) вміння здійснювати мовленнєву  діяльність в говорінні, аудіюванні, читанні, письмі з урахуванням соціокультурних особливостей цих видів мовленнєвої діяльності (комунікативна компетенція).

Залежно від ступеня  навчання в середньому навчальному  закладі учень має оволодіти  певним рівнем іншомовної комунікативної компетенції у межах засвоєного мовного та мовленнєвого матеріалу.

Тематика та обсяг  цього матеріалу, а також тривалість висловлювань, обсяг і змістова характеристика текстів для читання та аудіювання, зміст лексичного, граматичного і  фонетичного мінімуму, що має бути засвоєний у середньому навчальному закладі, визначаються державною програмою з предмета "Іноземна мова".

Якісні та кількісні  показники володіння учнями іншомовним спілкуванням в різних видах мовленнєвої  діяльності служать критеріями оцінки їх відповідей, отриманих під час проведення контролю.

Так, у продуктивних видах  мовленнєвої діяльності (говорінні, письмі) основними якісними показниками  є:

ступінь узгодженості висловлювань із заданою темою, ситуацією;

 повнота відображення ситуації;

рівень і характеристика імпровізації у формулюванні висловлювань; правильність використання мовних засобів  для оформлення висловлювань;

різноманітність використання мовних засобів.

 Кількісні показники  складають: обсяг (кількість слів, речень) і швидкість (наявність пауз, повторень) усного або письмового висловлювання.

 В рецептивних видах  мовленнєвої діяльності (аудіюванні, читанні) основним якісним показником  є ступінь розуміння (загальне, повне, детальне).

 Кількісними показниками  є тривалість звучання тексту і темп мовлення - в аудіюванні, обсяг тексту - в читанні.

Тестовий контроль

Ефективним засобом  організації контролю у навчанні іноземної мови є тестування. Тестовий контроль може забезпечити успішну  реалізацію мети і всіх функцій контролю, а також задовольнити вимоги, що висуваються до якості контролю.

Тестовий контроль або тестування як термін означає у вузькому смислі використання і проведення тесту, і в широкому - як сукупність етапів панування, складання і випробування тестів, обробки та інтерпретації результатів проведення тесту (В.О. Коккота).

У навчанні іноземних  мов застосовується лінгводидактичне тестування.

Лінгводидактичним тестом називається підготовлений відповідно до певних вимог комплекс завдань, які пройшли попереднє випробування з метою визначення якісних показників і які дозволяють виявити в учасників тестування рівень їх мовної і/або комунікативної компетенції та оцінити результати тестування за заздалегідь встановленими критеріями (В.О.Коккота).

 Основними Указниками якості лінгводидактичного тесту є

 валідність, надійність, диференційна здатність, практичність та економічність.

Валідність - характеристика тесту, яка показує, що саме вимірює тест і наскільки ефективно він це вимірює.

Валідність тесту означає його придатність для визначення рівня володіння певними іншомовними мовленнєвими навичками і вміннями.

 Надійність тесту визначається стабільністю його функції як інструмента вимірювання. Надійний тест дає приблизно однакові результати при повторному застосуванні.

 Диференційна  здатність - характеристика тесту, яка вказує на здатність даного тесту виявляти встигаючих і невстигаючих тестованих, тобто з достатнім і недостатнім рівнем володіння іншомовними навичками і вміннями.

Практичність - характеристика тесту, яка визначає:

а) доступність та посиль-їсть інструкцій тесту і змісту тестових завдань для розуміння тих, хто  виконує Сет;

б) простота організації  проведення тестування в різних умовах;

в) простота перевірки  відповідей і визначення результатів  та оцінки. Економічність - характеристика тесту, яка передбачає мінімальні витрати часу, зусиль і коштів на підготовку тесту від планування до видання.

Лінгводидактичні тести  бувають стандартизовані і нестандартизовані.

Стандартизований  тест є таким, який пройшов попереднє випробування на великій кількості тестованих і має кількісні показники якості. Підготовка такого тесту потребує копіткої роботи і тривалого часу. Стандартизовані тести супроводжуються паспортом, в якому містяться норми, умови та інструкції для багаторазового використання тесту в різних умовах.

Нестандартизовані тести розробляються самим учителем для своїх учнів. Такі тести складаються на матеріалі конкретної теми для перевірки рівня сформованості певної навички або вміння.

 Нестандартизовані  тести застосовуються під час поточного контролю з метою забезпечення зворотного зв'язку у навчанні іноземної мови.

Нестандартизовані тести  не потребують визначення усіх кількісних показників якості. Але доцільно виявити  в такому тесті дуже важкі і  занадто легкі питання і замінити їх більш прийнятними.

Для визначення важких або  легких завдань користуються такою  методикою: підраховують відсоток тестованих, які виконали завдання. Якщо лише 15% і менше тестованих правильно  виконали завдання, воно може вважатися важким. Якщо 85% тестованих справились із завданням, воно вважається легким (I.A. Рапопорт).

Залежно від цілеспрямованості  тести розподіляються на

А)тести навчальних досягнень,

Б)тести загального володіння  іноземною мовою,

В)діагностичні тести,

Г)тести на виявлення здібностей до вивчення іноземної мови.

В середніх навчальних закладах для проведення поточного, рубіжного  або підсумкового контролю використовуються тести навчальних досягнень, метою яких є визначення рівня навчальних досягнень учня в оволодінні іншомовною мовленнєвою діяльністю на певному ступені навчання.

 Тестами загального володіння іноземною мовою є тести типу TOEFL.

 Діагностичні тести використовуються з метою подальшого розподілу учнів по групах за рівнем підготовки з іноземної мови.

Тести на виявлення  здібностей до вивчення іноземної мови спрямовані на визначення конкретних індивідуально-психологічних особливостей учня з метою забезпечення їх своєчасного коригування та розвитку, що сприятиме успішності оволодіння мовленнєвою діяльністю.

 Тест складається  з тестових завдань, які об'єднуються  у субтести.

До субтесту входять тестові завдання, спрямовані на один конкретний об'єкт тестового контролю, наприклад, визначення рівня володіння вимовними, граматичними або лексичними навичками, уміннями аудіювання, читання, говоріння, письма (див. схему 6, стор 275).

Тестовим завданням є мінімальна одиниця тесту, яка передбачає певну вербальну чи невербальну реакцію тестованого (В.О.Коккота). Кожне тестове завдання створює для тестованого конкретну мовну або комунікативну тестову

TOEFL — тест з англійської  мови як іноземної (США), результати  якого визнаються багатьма університетами  англомовних країн при зарахуванні  на навчам студентів-іноземців.

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Сучасний етап розвитку освіти в нашій країні можна назвати перехідним. Перехід від традиційних форм освіти до пошуку нових, більш ефективних, потребує створення якісно нової моделі системи контролю, яка б дала змогу об’єктивно оцінювати знання, уміння та навички учнів, виключаючи суб’єктивізм.

Контроль та оцінка знань, умінь та навичок учнів є важливим елементом навчально-виховного процесу. При правильній організації він  сприяє розвитку пам’яті, мислення та мови учнів, систематизує їхні знання, своєчасно викриває прорахунки навчального  процесу та служить їх запобіганню.

Перед учителем стоїть завдання так організувати навчальний процес, що контроль природньо включався  в систему навчання як обов’язковий функціональний компонент, який забезпечує його цілеспрямованість та об’єктивність. Використовуючи традиційні форми і методи контролю та оцінки, вчителі повинні знайомитися з досвідом педагогів-новаторів та результатами їх досліджень та експериментів; використовуючи цей досвід, шукати нові ефективні методики контролю. Найбільш ефективною на сьогоднішній день формою контролю є тест. По-перше, він сприяє досягненню оптимальної дії всіх елементів системи навчання завдяки забезпеченню зворотного зв’язку, спрямованого на навчальну діяльність учителя та учнів. По-друге, зворотній зв’язок зумовлює подвійну природу функціонування контролю. Це відображається у здійсненні його в поточній (інтегрованій) та підсумковій (відносно самостійній) формах (Ю.К. Бабанський, О.П. Старков, Н.Ф. Тализіна, О.Л. Товма).

Проблеми предметних тестів в сучасній шкільній практиці стали досить актуальними. Це пов’язано з потребою в об’єктивних методах перевірки; обумовлюється форсованим введенням в школи комп’ютеризації: навчаючі програми для комп’ютерів складаються переважно на тих же принципах, що і предметні тести.

Придатність предметних тестів для діагностики знань крім їх об’єктивності випливає з того, що цей вид контролю дає можливість скласти питання в об’ємі всього предметного курсу, до того ж результати їх можна добре порівнювати між собою. Все це одночасно дозволяє встановити діапазон індивідуальних відмінностей учнів. Деякі сторони знань, умінь та навичок предметний тест діагностувати все ж таки не може, наприклад вміння виражати свої думки в усній формі, а також глибину знань в області даної теми; обмежені також можливості перевірки попередніх знань.

Та все ж тестовий контроль спрощує перевірку робіт  учителем і дає змогу організувати рубіжний та підсумковий контроль, активізувати діяльність учнів шляхом охоплення контролем більшої  кількості школярів, перевірити знання великого за об’ємом матеріалу за невеликий проміжок часу.

Для забезпечення ефективного  навчання іноземної мови в середньому навчальному закладі та отримання  об’єктивних показників навчальних досягнень з предмета “Іноземна  мова” необхідно також створити надійну систему контролю оволодіння іноземною мовою. Однією з найбільш результативних методик контролю при вивченні іноземної мови, як показали результати багатьох досліджень та експериментів, є тестова методика.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Амонашвили Ш.А. Воспитательная и образовательная функции оценки обучения школьников: Экспериментальное педагогическое исследование. – М.: Педагогика, 1984. – 296 с.

2. Амонашвили Ш.А. Обучение.Оценка.Отметка.–М.:Знание,1980.–150с.

3. Андрощук А.О. Рейтингова технологія оцінки знань в навчально-виховному закладі // Педагогіка і психологія – 1996. – №3. – С.86-96

4. Близнюк С.Л. Роль  оцінки в удосконаленні знань,  умінь і навичок учнів. –  К.: т-во “Знання”, 1983.

5. Богданова О.С. Воспитательное  значение оценки знаний учеников // Советская педагогика. – 1952. – №9. – С.54-59.

6. Богданова Г.А. Тематический  зачёт как одна из форм ориентации  учебного процесса на конечный  результат // Русский язык в  школе. – 1994. – №6. – С.35-38.

7. Брейгена М.Е. Контроль  в обучении иностранным языкам учащихся средних профтехучилищ. Метод. пособ. – М.,1979. – 63 с.

8. Глуханюк Д. Як  об’єктивно оцінити знання учнів  (з досвіду впровадження залікової  системи) // Педагогіка толерантності.  – 1997. – №1-2. – С.86-90.

9. Делікатний К.Г. Оцінка знань як органічна частина процесу навчання // Радянська школа. – 1989. – №5.– С.44-50.

10. Колобова Е.В. Использование  зачётной системы для контроля  и оценки знаний учащихся // Математика  в школе. –1991. –№3. –С.25-27.

11. Лисенко Л.В. Модульне  навчання і рейтингова система оцінювання знань учнів // Початкова школа. –1995. –№3. –С.27-29.

12. Лисенкова С.М. Об  использовании опыта учителей  новаторов // Советская Россия. –1983. 23 августа.