Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Аромотерапия. 3

ЗМІСТ

ВСТУП 3

1. ІСТОРІЯ АРОМОТЕРАПІЇ 5

2. ЕФІРНІ ОЛІЇ 7

2.1. Склад 8

2.2. Методи одержання 10

2.3. Способи застосування 12

2.4. Вплив на організм при різних захворюваннях 16

ВИСНОВКИ 23

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 25

ВСТУП

З давніх часів людство зверталося до лікарських засобів з царства природи – цілющим рослинам. Ще за 2000 років до нашої ери булі відомі лікувальні властивості ефірних масел. Цікава особливість ефірних олій – різноманіття можливостей їх застосування в медицині, психології, косметології, парфумерії, побуті.

Запахи відіграють важливу роль не тільки в житті тварин, а й людини. Організм людини миттєво реагує на запах. Запахи здатні викликати в нас приємні або неприємні спогади, відчуття, образи. Аромат квітів шипшини нагадує про літо, аромат вишуканих парфумів, що виходить від незнайомки, раптом наповнює душу мріями, а аромат яблучного пирога огортає спогадами про дитинство.

Значення, яке надавалося використанню ароматичних засобів, змінювалося від епохи до епохи. Аромотерапія починалася зі спалювання ароматичних трав і рослин. Поступово були вироблені інші форми, що дозволяли "утримувати" аромати і користуватися ними в міру споживання. Існують запахи, які відповідають тільки вашому темпераменту, конституції та енергетиці. Знайшовши свій запах, можна протистояти труднощам і людській недоброзичливості, стати більш комунікабельним і пристрасним, мати більший успіх в різних починаннях, поправити здоров'я. Аромати рослин нормалізують настрій, знімають втому, поліпшують пам'ять, зміцнюють сон, запах здатен відрегулювати багато процесів в організмі і відновити його роботу. Аромотерапія приємна і легка в застосуванні, дає постійний позитивний і стабільний результат, сприяє відновленню механізмів саморегуляції і стабілізує біоритми людини. Вдихаючи ароматизоване ефірними маслами повітря, людина отримує цінні біологічно активні регулятори.[4]

Сучасна Аромотерапія – це профілактичний, оздоровчий, повністю натуральний спосіб підтримки гарної психоемоційної і фізичної форми, терапія, що дозволяє зняти щоденні стреси, не допустити розвитку недуга і додати повсякденному житті красу ароматів.

Аромотерапія – це не альтернативна медицина і не панацея. Аромотерапія є як допоміжною, так і самостійною медичною дисципліною, що займає положення нарівні з фітотерапією, гомеопатією, акупунктурою та іншими методами. Ефірні масла представляють мінімальну загрозу виникнення можливих ускладнень при їх застосуванні. Крім того, будучи висококонцентрованим фітопрепаратом, витрата ефірного масла в порівнянні з самою рослинною сировиною в 4-5 разів нижче, а курс лікування в 5-6 разів коротше, ніж у фітотерапії.

В основі ароматерапії лежить принцип впливу на організм людини натуральних ефірних олій, які застосовувалися для лікування і профілактики захворювань з давніх часів. Ароматичні рослини і масла тисячоліттями використовуються ладаном, в парфумерії і косметиці, кулінарії та медицині. Багато століть тривало обожнювання запахів, але в той же час йшло безперервне вивчення пахучих речовин їх лікувального, фізіологічного та естетичного впливу на людину.

1. ІСТОРІЯ АРОМОТЕРАПІЇ

Стреси, забруднення навколишнього середовища, неправильне харчування, неспокійний, але в той же час малорухливий спосіб життя шкідливо впливає на наше тіло і душу. Мистецтво ароматерапії використовує могутність чистих екстрактів з ароматичних рослин, квітів і смол, впливаючи на нюх і дотик та відновлює гармонію духу і тіла.

Ароматерапією називають науку та мистецтво лікування хвороб рослинними есенціями. Цей вид терапії називають також терапією гармонії, тому що вона звернена не тільки на тіло, а й на душу пацієнта, на його дух.

Історія ефірних масел йде в глибину століть. Перше їх застосування відноситься до найдавнішої медичної практики людства, так як рослини, з яких ми сьогодні отримуємо ефірні масла, використовувалися ще за тисячі років до того, як була розроблена техніка виділення ефірних масел. Археологи виявили сліди різних рослин лікарського значення в похованнях. Численні флакони зі східними пахощами, знайдені в давньоєгипетських гробницях, підтверджують знайомство давньої людини з ефіроолійними рослинами, які також згадуються й у Старому завіті. Стародавні греки також вивчали цілющі сили рослин. Вони відкрили, що рослинні есенції надають різну дію і можуть порушувати, освіжати, розслаблювати, присипляти. Гіппократ, шанований нині як батько медицини, описує в своїх працях велику кількість лікарських рослин. Гален, лікар знаменитого Марка Аврелія, дуже багато писав про теорію лікування травами і навіть розробив власну класифікацію рослин, відому тепер під назвою "галенової" класифікації. Славнозвісній арабський лікар Абу Алі ібн Сіна (980 - 1037), більш відомий як Авіценна, залишив після себе наукові праці, в яких описав понад 800 рослин та їх дію на людський організм. Для ароматерапії Авіценна зробив особливо багато – йому приписують винахід процесу перегонки ефірних масел. В XII столітті східні пахощі, тобто ефірні масла, стали відомі в Європі. Хрестоносці привезли до Європи не тільки пахощі, а й знання про їх приготування і використання. В 20-ті роки нашого століття французький парфумер Моріс Гаттефос в рамках сімейного підприємства займався вивченням медичної дії ефірних масел. Він встановив, що багато есенцій мають більш сильну антисептичну дію, ніж хімічні препарати які використовуються. Одного разу в лабораторії, де працював Моріс Гаттефос, стався вибух, в результаті чого дослідник отримав тяжкий опік руки. Він одразу ж опустив обпалену руку в посудину з чистим лавандовим маслом. Це допомогло йому уникнути запалення уражених тканин. Рани швидко зажили, не залишивши на шкірі рубців. Після цього випадку Моріс Гаттефос зайнявся застосуванням ефірних масел при лікуванні захворювань шкіри. Саме він першим використав термін "Аромотерапія" і у 1928 році видав книгу по цій темі.[1]

Так почався розвиток сучасної ароматерапії у Франції, потім в Англії, а тепер і в усьому світі. Інтерес до ароматерапії, що виник на початку 20-го століття, різко зріс до другої його половини, що багато в чому можна пояснити наростаючим числом побічних ефектів і алергічних реакцій від використання синтетичних лікарських засобів. З кожним днем зростає розуміння того, що від терапії деякими лікарськими засобами пора переходити до ефективних і нетоксичних природних засобів, користь яких перевірена століттями.[2]

2. ЕФІРНІ ОЛІЇ

Ефірні олії – це пахучі речовини, які виробляються з ефіроолійних рослин і обумовлюють їх запах і практичну цінність. Масла відіграють важливу роль у випаровуванні і життєвих процесах самих рослин і захищають їх від хвороб. Їх описують як "гормони" або "живу кров" рослин через їх високу концентрацію та летючу природу. Це багатокомпонентні суміші органічних сполук, головним чином терпенів та їх кисневих похідних – спиртів, альдегідів, кетонів, ефірів та ін. Кількість різних компонентів в складі одного ефірного масла варіює від 120 до 500.

З природних джерел одержують величезну кількість ароматичних речовин і мистецтво їх екстракції та використання поступово вдосконалюється з плином часу. Ефірні олії можуть міститися в будь-якій частині рослини – в насінні, коренях, листі, плодах, деревині, квітках. Склад масла і його вміст в рослині може змінюватися в залежності від пори року і навіть протягом дня. Наприклад, квіти жасмину збирають перед світанком. Ефірні олії містяться в рослинах в дуже малих кількостях. Наприклад, з 100 кг лаванди виходить 2,5 кг масла, а з 100 кг пелюсток троянди - 0,5 кг. Тому натуральні масла залишаються дорогими і не завжди легко доступні.

Ефірні олії мають ті суттєві переваги, що при їх застосуванні хворий отримує цілий комплекс споріднених сполук, а вони впливають на його організм набагато м'якше, ніж синтетичні засоби, краще переносяться, значно рідше викликають побічні алергічні реакції і, як правило, не володіють кумулятивними властивостями. Ефірні олії входять до складу багатьох фармацевтичних препаратів, а також широко використовуються з лікувальною і оздоровчою метою в чистому вигляді.[6]

Ароматічні ефірні масла насамперед нормалізують психічний стан людини, діючи на головний мозок через нюхові рецептори. Приємні запахи викликають позитивні емоції, які забезпечують подальшу терапевтичну дію масел, врівноважуючи життєві процеси в організмі, підвищуючи імунітет, покращуючи циркуляцію крові, виводячи продукти метаболізму і т.д. Ослаблення і усунення конкретних симптомів того чи іншого захворювання є результатом регулювання всіх систем організму в цілому.

2.1. Склад

Основою лікувальної дії масел є їх хімічна структура, наявність або відсутність тих чи інших хімічних сполук, що входять до їх складу. Як зазначалося вище, ефірні олії мають складний хімічний склад, але тим не менше в них розрізняють кілька основних хімічних груп сполук, що визначають більшість їх терапевтичних властивостей:

Терпени – моно- і сесквітерпени – найчисленніша група з'єднань, представлена майже у всіх ефірних маслах, надають антисептичну, знеболюючу, загально стимулюючу, гормональну, гіпотензивну, загально заспокійливу і релаксуючу дію.

Спирти – входять до складу всіх ефірних масел в тій чи іншій кількості, що в свою чергу об'єднує масла по їх основним загальним властивостям, таким як антисептичне, антибактеріальне, проти інфекційне, тонізуюче гемодинаміку і нервову систему, зігріваюче і стимулююче, що збалансовує імунну систему.

Альдегіди, що входять до складу деяких масел, забезпечують противірусну активність, гіпотензивну дію, жарознижуючу, судинорозширювальну і релаксуючу дію.

Фурокумарини, кумарини та лактони забезпечують протипухлинну, муколітичну, анти коагулюючу і седативну дію.

Фенольні ефіри мають виражену анти спазматичну і загально стимулюючу дію.

Ефіри мають седативну, релаксуючу та проти спазматичну дію.

Кетони мають знеболювальну, анти коагулюючу, загоюючу, ліполітичну і гормональну дією.

Феноли забезпечують імуностимулюючу дію, діуретичну, муколітичну та антидепресивну дію.[3]

До складу ефірних масел входять також і інші органічні сполуки, що обумовлюють як загальні, специфічні, так і перехресні властивості ефірних масел.

Кожне ефірне масло багатокомпонентне і відповідно багатофункціональне, але є загальна тенденція в дії ефірних олій:

всі ефірні олії є антисептиками, проявляючи різну ступінь активності відносно тих чи інших мікроорганізмів;
всі, без винятку, ефірні олії діють благотворно на психоемоційну сферу;
всі масла діють на центральну нервову систему, ділячись тільки на стимулятори, адаптогени та седативні;
всі ефірні олії стимулюють імунітет, оновлюють процеси саморегуляції;
всі масла збалансовують діяльність травної системи;
70% масел мають загоюючу, знеболюючу, проти спазматичну дію;
60% масел надають терапевтичну дію на серцево-судинну систему, благотворно впливають на респіраторну систему, відновлюють і оздоровлюють сечовидільну систему;
40% ефірних масел очищають організм від шлаків, нейтралізують дію отрути є антиоксидантами, стимулюють відновлювальні процеси в залозах внутрішньої системи, удосконалюють опорно-руховий апарат є фітогормонами;
20% олій має протипухлинну активність і протизапальну дію.

Всі, без винятку, ефірні масла при дотриманні дозування, відповідній якості і з урахуванням токсикології не мають негативного побічного впливу на організм, не викликають алергічних реакцій, не викликають звикання і розбалансування фізіологічних процесів в організмі.[5]

2.2. Методи отримання

Дистиляція

Більшість масел отримують методом дистиляції. Рослинний матеріал поміщають в контейнер, а потім або кип'ятять у воді, або піддають дії пару під тиском. Під час цього процесу відбувається ізоляція летких і нерозчинних речовин. Утворіться суміш парів ефірної олії і води конденсують і масляний шар відокремлюють. Іноді отримане масло дистилюють повторно або ректифікують для видалення залишкових нелетких речовин. Деякі олії піддають повторної дистиляції при різних температурах для отримання певних речовин і видалення інших. Так чинять з камфорою, яку поділяють на три фракції – білу, жовту і коричневу. Отримані ефірні масла зазвичай рідкі, але можуть бути і твердими (ірис) або напівтвердими в залежності від температури (троянда).

Пресування

Ефірні олії плодів цитрусових (апельсин, лимон, грейпфрут, бергамот, мандарин, лайм) можна отримувати за допомогою преса. Спочатку шкірку плодів віджимали вручну. В наш час найчастіше використовуються машини, хоча цитрусові масла найвищої якості все ще екстрагують вручну.

Екстракції селективними розчинниками

Ефірні масла, окремі компоненти яких розкладаються в порівняно жорстких умовах дистиляції, витягають екстракцією органічними розчинниками з сирих матеріалів (наприклад, квіти жасмину, троянди, апельсина, коріння ірису). Ефірне масло розчиняється в рідині розчинника. Потім розчинник відганяється при низькій температурі. Залишок після відгону розчинника зазвичай має вигляд воско- або мазеподібної маси (конкретних). Перевага конкретів полягає в тому, що вони більш стійкі і концентровані, ніж чисті духмяні олії.

При обробці конкрету спиртом (зазвичай при кип'ятінні) отриманий розчин охолоджують і фільтрують від баластних речовин. Після видалення спирту залишається високоякісне масло (абсолют). Абсолюті зазвичай представляють собою густу висококонцентровану рідину, в деяких випадках вони можуть бути твердими або напівтвердими.

В минулому розчинниками, використовуваними в селективній екстракції, могли бути ефіри та бензол. Сьогодні це рідкий Бутан та двоокис вуглецю, що виробляють масла дуже високої якості.

Анфлераж

Метод анфлеражу полягає в тому, що масло, випаровується з квіток, поглинається чистим, не маючим запаху свинячим або яловичим жиром, нанесеним тонким шаром на скло. По мірі псування квітки замінюються новими. З утворившоїся запашної маси (помади) масло витягують розчинником.

В комерційних цілях анфлераж більше не використовується, так як на отримання масла цим методом іде багато часу і він є найбільш дорогим.

Багато ароматних масел, раніше одержуваних з квітів, таких як наприклад гвоздика, гарденія і лілія, зараз майже повністю виробляються синтетично. У фармацевтичній промисловості ці хімічно синтезовані продукти називаються "природні копії" ("nature identical"). Продукція парфумерної промисловості та виробництва приправ завжди користується попитом. Тим не менш, так звані "природні копії" і натуральні ефірні олії володіють абсолютно різними характеристиками, що відбивається на їх ціні: синтетичні аналоги значно дешевше натуральних масел.

Багато ефірних масел, як наприклад лаванди або герані, містять відносно невелику кількість основних компонентів, дещо в невеликій кількості масу з'єднань. Відтворити такий комплекс комбінації компонентів, включаючи слідові елементи, було б практично неможливо. Більша частина "Природніх копій" тільки на 96% повторюють природний оригінал, хоча залишилися 4% слідових елементів часто визначають конкретний аромат.

Крім того, має значення специфічна комбінація компонентів в натуральному маслі, включаючи слідові речовини, які визначають цілющу цінність. Причина цього може бути в тому, що ці слідові компоненти підсилюють або контролюють дію основних речовин. Наприклад, рожеве масло містить більше 300 різних компонентів, деякі з яких до цих пір не визначені. "Природні копії" не можна застосовувати з лікувальною метою як замінники натуральних ароматичних матеріалів не тільки тому, що важко вловимий баланс складових частин не збережений, а й тому що вони не володіють "життєвою силою" натуральних масел.[7]

2.3. Способи застосування

МАСАЖ

Масаж є розслаблюючою і живильною процедурою, оскільки пов'язаний не тільки з контактом, заснованому на дотику, але і з ефективним проникненням масел через шкіру. Проникаючи через шкірні покриви, ефірні масла швидко включаються в циркуляцію крові, а потім виводяться через легені та нирки, надаючи на ці органи дезінфікуючий, проти спазматичну і стимулюючу дію.

Ефірні масла підбираються індивідуально для кожного пацієнта залежно від його стану і темпераменту і потім змішуються з базовим маслом, наприклад, з маслом солодкого мигдалю або жожоба. Рекомендоване дозування 3-5 крапель ефірного масла на 10 мл базового масла.

Для поліпшення загального стану корисно практикувати самомасаж певних частин тіла, приділяючи особливу увагу кистям і стопам. Також корисно масажувати ті місця, які викликають почуття дискомфорту. Наприклад, м'яту перцеву (у розведеному вигляді) можна втирати в область шлунка за годинниковою стрілкою для полегшення процесу травлення.

МАСЛА І ЛОСЬОНИ ДЛЯ ШКІРИ

Ароматичні масла для догляду за шкірою готуються в основному так само, як і для масажу. Зазвичай для того, щоб масло вбралося, буває достатньо м'яких кругових рухів пальців. Важливо не розтягувати шкіру, особливо в ніжних місцях навколо очей і на шиї. Для сухої і зрілої шкіри добре підходять масла троянди і неролі, герань, бергамот і лимон гарні для жирної шкіри.

Кілька крапель олії можна змішати з кремом або лосьйоном, або додати в основу маски для обличчя, яка може складатися з вівсянки, меду або глини з додаванням подрібненої маси різних фруктів. При деяких станах (наприклад, герпес або епідермофітія стоп) краще користуватися спиртовими лосьйонами, ніж маслом або кремом. Такий лосьйон можна приготувати, додавши 6 крапель олії до 5 мл спирту або горілки. Після розведення цієї суміші в літрі холодної кип'яченої води її можна використовувати для лікування відкритих порізів або виразок, наприклад, при вітрянці або геніальному герпесі.

ХОЛОДНІ І ГАРЯЧІ КОМПРЕСИ

Компрес – дуже ефективний спосіб для полегшення болю і зменшення запалення.

Гарячий компрес легко приготувати, наповнивши чашку гарячою водою і додавши в неї 4-5 крапель ароматного масла. Потім змочіть складений шмат бавовняної або фланелевою тканини, відіжміть зайву воду і прикладайте до хворого місця до тих пір, поки тканина не охолоне до температури тіла, потім повторіть. Гарячі компреси особливо корисні при болю в спині, ревматизмі та артриті, абсцесах, болі у вухах і зубному болю.

Холодні компреси готуються так само, тільки замість гарячої води використовується дуже холодна. Такий вид компресів корисний при головному болю (накладати потрібно на лоб або задню поверхню шиї), розтягнення зв'язок і сухожиль та інших локальних набряках, викликаних запаленням.

ДОГЛЯД ЗА ВОЛОССЯМ

Для зміцнення волосся рекомендується додавати декілька крапель ароматного масла в м'який шампунь, кондиціонер або у воду для ополіскування. Прекрасній засіб для поліпшення стану волосся будь-якого типу можна приготувати, додавши кілька крапель ароматного масла в живильне базове масло, наприклад масло жожоба. Цю суміш втерти в голову, закутати її теплим рушником на 1-2 години. Масло розмарину (для темного волосся) і ромашки (для світлого волосся) сприяють зміцненню і зростанню здорового волосся, лаванда допоможе позбутися вошей і бліх, бергамот і чайне дерево вилікують від лупи.

ВАННА

Це один з найбільш приємних і простих способів використання ароматичних масел. Додайте 6-8 крапель в наповнену ванну. Попередньо розведіть масла в 1 чашці молока або вершків, або в 1 чайній ложці транспортного масла (абрикосового, мигдалевого та ін.) Аромат олії іланг-ілангу сприяє підвищенню настрою, ромашка або лаванда допоможуть при таких наслідки стресу, як збудження і безсоння, розмарин чи сосна допоможуть заспокоїти біль в кінцівках. Будьте уважні і не використовуйте масла, які можуть викликати роздратування шкіри.

ВИПАРОВУВАННЯ

Найпоширенішою і зручною формою застосування ароматерапії є аромалампа. Суміш ефірних масел (3-5 крапель) і води підігрівається в резервуарі-випарнику за допомогою свічки і пари ефірної олії розповсюджуються в повітрі.

Використання аромалампи – прекрасний спосіб наповнити ароматом кімнату, очистити її від пилу або сигаретного диму. Для створення певної атмосфери можна вибрати певне масло: ладан і кедр традиційно використовуються при здійсненні ритуальних обрядів, для створення мирного і спокійного настрою. Випаровування масел літсеі або лемонграс - прекрасний спосіб відлякування комах або очищення повітря від небажаних запахів.

Раніше під час епідемій палили листя ялівцю і розмарину для дезінфекції повітря. Ці масла вбивають мікробів і запобігають поширенню інфекційних захворювань, таких як звичайна простуда і грип. Масла мірри і евкаліпта можна використовувати в спальні для полегшення затрудненого дихання або при кашлі в дітей.

Для використання олії протягом дня можна крапнути кілька крапель на носовичок, а вночі – на подушку. Дуже зручні і прості в застосуванні спеціальні керамічні медальйони. Суміш ефірних масел (3-4 краплі) наноситися безпосередньо на поверхню медальйона, яка вбирає ефірну олію і здатна утримувати аромат протягом тривалого часу.

ПАРОВІ ІНГАЛЯЦІЇ

Цей метод особливо підходить для лікування синуситів і респіраторних інфекцій. Додайте 3-4 краплі ефірного масла, наприклад, м'яти або чебрецю, в посуд з гарячою водою, накрийте голову і посуду рушником, закрийте очі і вдихайте пари протягом 5-10 хв. Такий спосіб застосування може служити і для парової ванни для обличчя: масло лимона або чайного дерева допоможе відкрити пори і очистити шкіру.

АПЛІКАЦІЇ НЕРОЗБАВЛЕНИХ МАСЕЛ

Як правило, ароматичні масла наносять на шкіру в розбавленому вигляді. Але існує декілька винятків із правила: лаванду, наприклад, можна наносити в чистому вигляді на опіки, порізи, укуси комах, чайне дерево – на плями і гнійнички, лимон – на бородавки. Такі масла як рожеве, сандалове або жасминове, служать прекрасними парфумами при нанесенні на шкіру в незначній кількості. Певні масла використовуються для ароматизації постільної білизни та одягу: у Індії пачулі століттями застосовується для ароматизації одягу.

СПРИНЦЮВАННЯ

Цей спосіб корисний для боротьби з інфекціями сечостатевої системи, як наприклад молочниця, цистит або свербіж. В разі молочниці додайте 5-10 крапель чайного дерева в 1 літр теплої води і добре збовтайте. Ця суміш може бути використана в сидячій ванні, біде або спринцівки. Певні масла, як наприклад лаванди або кипариса, прискорять загоєння тканин після пологів.

ТУАЛЕТНА ВОДА

Туалетну воду можна приготувати в домашніх умовах. Для цього потрібно додати 30 крапель масла в 100 мл пляшкової, ключової або де іонізованої води, поставити її у темне місце на кілька днів, потім профільтрувати через паперовий фільтр. Хоча ароматичні масла і не розчиняються у воді, вони передають їй свій аромат і властивості.

Цей метод корисний для лікування і профілактики таких проблем шкіри як вугри, дерматит, екзема, а також для тонізації та загального догляду за шкірою. З цією метою можна використовувати майже будь-яке масло, але більш традиційними є масла троянди, апельсина, лаванди і петітгрейн. Для догляду за певним типом шкіри можна змішати кілька видів квіткової води.

2.4. Вплив на організм при різних захворюваннях

ЗАХВОРЮВАННЯ ШКІРИ

Алергія (масаж, компрес, туалетна вода, ванна інгаляції): лаванда, меліса, ромашка (германська і романська).

Бородавки (місцеві аплікації, масла по догляду за шкірою): чайне дерево.

Варикозне розширення вен (компрес, масла по догляду за шкірою): кипарис, лайм, лимон, неролі.

Герпес (масла по догляду за шкірою, туалетна вода): бергамот, лимон, чайне дерево, евкаліпт.

Дерматит (ванна, масла по догляду за шкірою, компрес, масаж, туалетна вода): герань, іссоп, кедр, лаванда, літсея, ялівець, м'ята перцева, морква, пальмароза, пачулі, розмарин, ромашка (германська і романська), чебрець, шавлія мускатна.

Жирна шкіра обличчя/волосистої частини голови (ванна, засоби по догляду за волоссям, масла по догляду за шкірою, масаж, туалетна вода): бергамот, ветиверія, герань, жасмин іланг-іланг, камфора, каяпут, кипарис, лаванда, літсея, лемонграс, лимон, мандарин, мирт, ялівець, морква, наулі, пальмароза, пачулі, перець, петітгрейн, розмарин, рожеве дерево, сандал, чебрець, фенхель, чайне дерево, шавлія мускатна.

Інфекції порожнини рота і яснен/ виразки (масла по догляду за шкірою, компрес): апельсин солодкий, апельсин, бергамот, кипарис, кориця, лимон, мирра, чебрець, фенхель, шавлія мускатна, шавлія.

Зморшки і старіння шкіри (ванна, масла по догляду за шкірою, масаж, туалетна вода): герань іланг-іланг, лаванда, ладан, мандарин, мирраа, морква, неролі, пальмароза, пачулі, троянда турецька, рожеве дерево, сандал, фенхель, шавлія.

Опіки (компрес, місцеві аплікації): гвоздика, герань, лаванда, наулі, ромашка (германська і романська), чайне дерево, евкаліпт.

Набряки ніг (компрес): гвоздика, лаванда, лемонграс, лимон, мирра, пачулі, чайне дерево, евкаліпт.

Лупа (засоби з догляду за волоссям, масла по догляду за шкірою): кедр, лимон, пачулі, розмарин, шавлія мускатна, чайне дерево, евкаліпт.

Підвищене потовиділення (ванна, масла по догляду за шкірою): кипарис, левзея, лемонграс, петітгрейн, сосна, шавлія.

Роздратована і запалена шкіра (ванна, масла по догляду за шкірою, компрес, туалетна вода): іссоп, камфора, кедр, лаванда, мирра, пачулі, троянда турецька, ромашка (германська і романська), чайне дерево, шавлія мускатна.

Рани (ванна, масла по догляду за шкірою, компрес): бергамот, ветивер, гвоздика, герань іссоп, кипарис, лаванда, ладан, мирра, ялівець, наулі, пачулі, рожеве дерево, ромашка (германська і романська), шавлія, чайне дерево, евкаліпт.

Суха і чутлива шкіра (ванна, масла по догляду за шкірою, масаж, туалетна вода): лаванда, ладан, рожеве дерево, ромашка (германська і романська), сандал.

Висипи (ванна, масла по догляду за шкірою, компрес, масаж, туалетна вода): лаванда, морква, ромашка (германська і романська), сандал, чайне дерево.

Вугрі (масла по догляду за шкірою): бергамот, ветивер, гвоздика, герань, грейпфрут іланг-іланг, камфора, кедр, лаванда, лайм, літсея, лемонграс, лимон, мандарин, мирт, ялівець, м'ята, наулі, пачулі, петітгрейн, розмарин, рожеве дерево, ромашка (германська і романська), сандал, чебрець, чайне дерево, шавлія мускатна.

Укуси комах (місцеві аплікації, масла по догляду за шкірою): базилік, бергамот іланг-іланг, каяпут, кориця, лаванда, лимон, наулі, ромашка (германська і романська, чебрець, чайне дерево, евкаліпт.

Удари (масла по догляду за шкірою, компрес): іссоп, гвоздика, герань, лаванда, чебрець, фенхель.

Шрами/розтяжки (масла по догляду за шкірою, масаж): лаванда, ладан, мандарин, неролі, пачулі, рожеве дерево, сандал.

КРОВООБІГ, М'ЯЗИ ТА СУГЛОБИ

Артрит (ванна, масла по догляду за шкірою, компрес, масаж): ветивер, гвоздика імбир, каяпут, кедр, лимон, майоран, мирра, ялівець, морква, перець чорний, розмарин, ромашка (германська і романська), сосна, чебрець, евкаліпт.

Гіпертонія, підвищений кров'яний тиск (аромалампи, ванна, масаж): іланг-іланг, лаванда, лимон, шавлія мускатна.

М'язові судоми і тугорухомість: (ванна, компрес, масаж): ветивер, грейпфрут, кипарис, лаванда, перець чорний, розмарин, сосна, чебрець.

Недостатність кровообігу і знижений кров'яний тиск (ванна, масаж): герань імбир, кориця, кипарис, лимон, лемонграс, наулі, неролі, перець чорний, троянда турецька, розмарин, сосна, чебрець, шавлія, евкаліпт.

Розтягнення м'язів і зв'язок (масла по догляду за шкірою): ветивер, гвоздика імбир, камфора, лаванда, перець чорний, розмарин, ромашка (германська і романська), сосна, чебрець, фенхель, евкаліпт.