Аудит реалізації готової продукції

30

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………….…3

1.            Вивчення системи внутрішнього контролю…………………………........4

2.            Мета та основні завдання аудиту реалізації готової продукції та формування фінансового результату від основної діяльності ………..…6

3.            Нормативно – інформаційна база з аудиту реалізації готової продукції та формування фінансового результату від основної діяльності………...…9

4.            Методи та процедури аудиту реалізації готової продукції та формування фінансового результату від основної діяльності…………………...……16

5.            Формування робочих документів аудитора згідно результатів аудиту..23

ВИСНОВКИ………………………………………………………………..28

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………29

ВСТУП

Для ефективного управління діяльністю керівники, власники, менеджери та інші управлінці повинні мати економічну інформацію, яка відповідає їх потребам. Формування такої достовірної, точної, оперативної та повної інформації відбувається у системі бухгалтерського обліку.

Однією з важливих частин бухгалтерського обліку, яка потребує особливої уваги, є облік фінансових результатів та їх відображення у звітності. Це пов'язано з тим, що саме від фінансових результатів, їх правильного обліку, контролю, аналізу та аудиту, залежить фінансово-майновий стан та ефективність діяльності підприємства.

Мета роботи полягає у висвітленні методики проведення аудиту реалізації готової продукції та фінансових результатів діяльності підприємства, подальшого визначення типових та можливих порушень при проведенні аудиту.

Головним завданням роботи є розкриття сутності та визначення завдань та організація аудиту готової продукції та фінансових результатів; охарактеризувати нормативно – інформативну базу та інші внутрішні та зовнішні джерела для отримання доказів при проведенні аудиту реалізації готової продукції та фінансових результатів підприємств; описати методику проведення аудиту; розглянути оформлення результатів аудиторської перевірки;

У роботі використано і проаналізовано наукову і методичну літературу з обраної теми дослідження, обґрунтовано особливості аудиту реалізації готової продукції фінансових результатів виробничого підприємства.

1. ВИВЧЕННЯ СИСТЕМИ ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЛЮ ТА СИСТЕМИ ОБЛІКУ.

У процесі підготовки загального плану і програми аудита аудиторська організація оцінює ефективність системи внутрішнього контролю, що діє в економічного суб'єкта, і робить оцінку ризику системи внутрішнього контролю (контрольного ризику). Система внутрішнього контролю може вважатися ефективною, якщо вона вчасно попереджає про виникнення недостовірної інформації, а також виявляє недостовірну інформацію.

Аудитор має скласти програму оцінки внутрішнього аудиту і відобразити у робочій документації висновки щодо певної ро­боти внутрішнього аудиту, яка була опротестована, вивчена й оцінена. Перш за все аудитор повинен одержати інформацію про чесність адміністрації підприємства, а також про характер та обсяг наявних бухгалтерських записів з тим, щоб бути впевненим у можливості підтвердження аудиторських висновків достовірними аудиторськими свідченнями. [14, c. 232] Під час формування оцінки внутрішнього аудиту на стадії планування слід враховувати такі моменти.

1.              Організаційний статус:

•       становище служби внутрішнього аудиту в системі управ­ління економічного суб'єкта;

•       можливості і здатність дотримуватися об'єктивності й незалежності;

•       наявність або відсутність інших обов'язків;

•       дія стримувальних чинників і обмежень, які наклада­ються керівництвом і/або власниками економічного суб'єкта, на внутрішній аудит.

Слід пам'ятати, що ідеальною є ситуація, коли служба вну­трішнього аудиту підпорядковується тільки вищому керівни­цтву або власникам економічного суб'єкта.

2.              Компетентність:

•       професійна освіта і навички (досвід роботи) аудиторів;

•       політика найму, навчання і підвищення кваліфікації співробітників служби внутрішнього аудиту;

•       ступінь розуміння внутрішніми аудиторами важливості завдань і проблем, що виконуються службою внутрішнього ау­диту.

3.              Професійний рівень:

•       принципи та методика планування перевірок внутрішніх аудиторів;

•       порядок контролю і документування роботи внутрішньо­го аудиту;

•       наявність і зміст відповідних положень з внутрішнього аудиту;

•       наявність робочих програм і робочої документації.

4. Масштаб та цілі: зміст і обсяг роботи, яку виконує служба
внутрішнього аудиту.

5. Доступ до вищого керівництва і рівень значущості: чи
розглядаються і приймаються до виконання керівництвом
і / або власниками економічного суб'єкта рекомендації вну­трішнього аудиту. [12, с.275]

Оцінюючи ефективність системи внутрішнього контролю, аудиторська організація повинна зібрати достатню кількість аудиторських доказів. Якщо аудиторська організація вирішує покластися на систему внутрішнього контролю і систему бухгалтерського обліку для одержання достатнього ступеня впевненості у вірогідності бухгалтерської звітності, вона повинна відповідним чином скорегувати обсяг майбутнього аудита.

При підготовці загального плану і програми аудита аудиторської організації варто установити прийнятні для неї рівень істотності й аудиторський ризик, що дозволяють вважати бухгалтерську звітність достовірної. Плануючи аудиторський ризик, аудиторська організація визначає внутрішньогосподарський ризик бухгалтерської звітності і ризик контролю. За допомогою встановлених ризиків і рівня істотності аудиторська організація виявляє значимі для аудита області і планує необхідні аудиторські процедури. У процесі аудита можуть виникнути обставини, що впливають на зміну аудиторського ризику і рівня істотності, установлені при плануванні.

2. МЕТА ТА ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ АУДИТУ РЕАЛІЗАЦІЇ ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ

Метою аудиту реалізації готової продукції є оцінювання достовірності, повноти, своєчасності первинної документації облікових реєстрів та фінансової звітності та законності її відображення у бухгалтерському обліку та звітності відповідно до прийнятої облікової політики та чинному законодавству.

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про готову продукцію визначаються П(С)БО 9 "Запаси" та П(С)БО 16 "Витрати". Основними завданнями аудиту є встановлення правильності і достовірності відображення у звітності фактичної виручки від реалізації робіт (послуг) та фактичних витрат на виробництво і реалізацію продукції, формування фінансових результатів, з'ясування правильності визначення виробничої собівартості готової продукції, до якої входять: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; загально - виробничі витрати. Прямі матеріальні витрати включають вартість сировини й основних матеріалів, купованих напівфабрикатів, комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів.

З'ясовується, чи дотримуються на підприємстві Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 у частині визначення вартості матеріальних запасів і яка методика застосовується для оцінки запасів. Джерелами інформації є: баланс підприємства, звіт про фінансові результати та їх використання, журнали 1, 2, 3, 4, 5, 5а, 6 (у разі використання журнальної форми бухгалтерських записів), первинні документи з відпуску готової продукції зі складу, банківські виписки про рух коштів на поточному рахунку, касові звіти з прикладеними прибутково-видатковими документами в оплату рахунків, платіжні доручення на оплату відвантаженої продукції та ін.

Аудитор повинен перевірити, а за необхідності і самостійно здійснити розрахунок фактичної собівартості продукції та реалізованої продукції.

Особлива увага приділяється перевірці правильності відображення у відомості № 31 даних первинних документів з відвантаження готової продукції. Перевіряється, чи всі суми включені у відомість. Якщо має місце невідповідність, аудитор установлює її причини. Правильність записів у рахунках постачальників перевіряється за накладними та за платіжними документами на відпуск продукції (товарів, робіт та послуг). Під час перевірки рахунків з'ясовується, чи має місце завищення або заниження цін або сум торговельних націнок на продукцію. [18, c.453]

Аудитор аналізує суми безоплатно отриманих товарів. При цьому необхідно враховувати, яка їх сума включається до об'єкта оподаткування на прибуток. На підприємствах, які використовують векселі під час оформлення розрахунків за відвантажену продукцію, важливо встановити порядок проведення операцій за рахунками бухгалтерського обліку.

Ретельного аналізу потребує операція зі списання готової продукції (товарів), перевіряється правомірність списання та відображення результатів на рахунках бухгалтерського обліку. Перевіряється правомірність списання нерозподілених постійних та наднормативних виробничих витрат на собівартість реалізованої готової продукції (виконаних робіт та послуг).

Аналізується правильність визначення результатів від реалізації готової продукції (робіт та послуг) за кожним номенклатурним номером, а також правильність відображення їх у реєстрах бухгалтерського обліку та у звітних даних форм № 1 та № 2 річної та квартальної звітності.

Завдання аудиту реалізації готової продукції – перевірка:

                   чи укладені договори на постачання готової продукції і правильність їхнього оформлення;

                   чи правильно оформлені документи на відвантаження продукції;

                   чи правильно оформлені ціни на відвантажену продукцію;

                   чи правильно установлені відпускні ціни з урахуванням оплати витрат по доставці продукції від постачальника до покупця відповідно до укладеного договору постачання;

                   чи вчасно пред'являлися в банк платіжні вимоги-доручення за відвантажену продукцію;

                   чи правильно оформлені документи по відпуску продукції, якщо продукція відпускається безпосередньо зі складу постачальника;

                   чи правильно організований складський облік готової продукції;

                   чи правильно ведеться аналітичний і синтетичний облік відвантаження і реалізації продукції.

Метою аудиту фінансових результатів є оцінювання достовірності, повноти, своєчасності первинної документації облікових реєстрів та фінансової звітності та законності її відображення у бухгалтерському обліку та звітності відповідно до прийнятої облікової політики та чинному законодавству.

Здійснюючи аудит у даному напрямку необхідно розв’язати дані завдання:

1.      Проконтролювати правильність віднесення витрат до собівартості продукції та їх оцінювання;

2.      Пересвідчитись у дотриманні чинної облікової політики щодо відображення в обліку фінансових результатів;

3.      Переконатися у розмежуванні витрат на виробництво готової продукції та незавершеного виробництва, правильн6ості їх документального оформлення;

4.      Дослідити дотримання чинного законодавства, яке регулює облік доходів і витрат;

5.      Досліди облік доходів господарських операцій, що ведуть до надзвичайних доходів або витрат;

6.      Пересвідчитись у наявності необхідних первинних документів, що є підставою для визнання доходу та належних записів в облікових регістрах із дотриманням принципу відповідності;

7.      Переконатися в узгодженості даних бухгалтерського обліку та та податкових розрахунків щодо фінансових результатів;

8.      Проконтролювати правильність визначення чистого прибутку (збитку) та його розподіл і використання. [15, с.235, 236]

3. НОРМАТИВНО – ІНФОРМАЦІЙНА БАЗА З АУДИТУ РЕАЛІЗАЦІЇ ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ

Ведення обліку та аудиту готової продукції регламентується наступною нормативною базою:

Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996/XIV цим вимушений регламентуються правові принципи регулювання, організації,ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Даним законом визначається ціль бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Згідно з змушений ціль ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності являється надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої і неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів на підприємстві. Цим законом передбачаються загальні вимоги до фінансової звітності, а саме на підставі даних бухгалтерського обліку підприємство повинне складати фінансову звітність, яка підписується керівником і бухгалтером підприємства. Теж Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” передбачається, що контроль за дотриманням законодавства про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні здійснюється відповідними органами в межах їхньої компетенції, передбачених законами.

Податковий кодекс України від 2.12 2010 р. N 2755-VI (зі змінами i доповненнями) У даному кодексі визначається об’єкт оподаткування, платники податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”, затверджене наказом Мінфіну України від 20.10.1999 р. № 246. Це положення визначає методологічні засади формування в обліку інформації про запаси і розкриття їх у фінансовій звітності. Терміни що наведені в П(С)БО, мають таке значення : Запаси - активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності, перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримують для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт , надання послуг, а теж управління підприємством. Чиста вартість реалізації запасів - очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію.

Визначення та первісна оцінка запасів: запаси визначаються активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена. Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають: сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби, та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб; готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором чи іншим  нормативно-правовим актом.

Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх найменування чи однорідна група (вид). Придбані (отримані) чи вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Згідно з п. 10 П(С)БО - 9 первісною вартістю запасів що виготовляються власними силами підприємства, визначається собівартість їх виробництва, яка визначається за П(С)БО - 16 “Витрати”.

Вибуття запасів здійснюється внаслідок відпуску у виробництво, реалізації, безоплатної передачі тощо. Оцінюватись запаси в процесі їх вибуття можуть по різному. У п. 16 П(С)БО - 9 наведені такі прийоми оцінки: ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів, котрий передбачає облік фактичної собівартості кожної одиниці запасів, що є можливим при забезпеченні об’єктів табличками з серійними номерами. середньозваженої собівартості, котрий передбачає розрахунок фактичної собівартості одиниці запасів виходячи з середньої вартості. спосіб перших за часом надходження запасів (ФІФО), базується на припущені, що запаси використовуються в тій послідовності, в якій вони надходили па підприємство й відображені в бухгалтерському обліку.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 “Доходи” затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 р. № 290. Цим положенням (стандартом) визначаються методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкритті у фінансовій звітності.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 “Витрати” затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. № 318. Цим положенням (стандартом) визначаються методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкритті у фінансовій звітності.

План рахунків обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств та організацій, затверджений наказом Мінфіну України від 30.11.1999 р. № 291.

Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку, активів капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств та організацій, затверджена наказом Мінфіну України від 30.11.1999 р. № 291.

Для забезпечення якості проведення аудиту фінансової звітності необхідна така інформація:

- баланс;

- звіт про фінансові результати;

- звіт про власний капітал;

- примітки до річної фінансової звітності;

- договори на поставку продукції;

- облікові регістри з відвантаження та реалізації готової продукції, журнал 6;

- вимоги накладні;

- рахунки-фактури;

- товарно – транспортні накладні;

- виписки банку;

- платіжні вимоги;

- бухгалтерські довідки;

- калькуляційні відомості;

- дані попередньої аудиторської перевірки;

- робочі документи внутрішнього аудитора;

- матеріали перевірок державними податковими органами та іншими уповноваженими службами;

- відповіді на запити від покупців, банків, юристів підприємства – клієнта. [15, с.236, 237]

Аудитор, використовуючи нормативні акти, перевіряє правильність оцінки статей бухгалтерського балансу та фінансової звітності. Капітальні та фінансові вкладення він перевіряю щодо обгрунтованості витрат, показаних у балансі. До складу капітальних вкладень належать витрати на будівельно-монтажні роботи, придбання обладнання, інструментів та інші капітальні роботи і витрати. Фінансові вкладення підприємства оцінюють у балансі за фактичними витратами. Величину цих витрат та їх фінансування аудитор перевіряє за даними рахунків "Капітальні вкладення", "Довгострокові кредити банків", "Довгострокові позики" та ін.

Основні засоби підприємства — це сукупність матеріально-речових цінностей, що діють у натуральній формі протягом тривалого часу як у сфері матеріального виробництва, так і в невиробничій сфері. До них належать також капітальні вкладення у багаторічні насадження, на поліпшення земель (меліоративні, осушувальні, іригаційні та інші роботи) і в орендовані будівлі, споруди, обладнання тощо. Аудитор перевіряє правильність відображення їх у балансі (ф. № 1) і Звіті про фінансові результати (ф. № 2) за даними рахунку ”Основні засоби”.

Сировину, основні та допоміжні матеріали, паливо, покупні напівфабрикати і комплектуючі вироби, запасні частини, тару відображають в обліку за фактичною вартістю. Давальницьку сировину відображають за балансом, цінами, вказаними у договорі. Матеріальні ресурси, на які продажна ціна зменшилась або коли вони застаріли чи частково втратили початкову якість, відображаються у бухгалтерському балансі на кінець звітного періоду за ціною можливої реалізації, якщо вона нижча від первісної вартості заготівлі, з віднесенням різниці у цінах на результати фінансово-господарської діяльності. Зазначені цінності аудитор перевіряє за даними рахунків бухгалтерського обліку "Малоцінні та швидкозношувані предмети", "Товари", "Готова продукція" та ін.

Розрахунки з дебіторами і кредиторами, постачальниками, покупцями і підрядчиками та інші розрахункові відносини у бухгалтерському обліку і звітності відображають у сумах, звірених взаємно і оформлених відповідними актами. Аудитор перевіряє їх достовірність за даними рахунків бухгалтерського обліку "Розрахунки з постачальниками та підрядниками", "Розрахунки з покупцями та замовниками", "Розрахунки по претензіях", "Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами" та ін.

Прибуток (збиток) від реалізації продукції, робіт, послуг і товарів визначається як різниця між виручкою від реалізації в цінах продажу без акцизного збору, податку на додану вартість і витратами на виробництво та реалізацію. У торговельних організаціях виручка від реалізації є сумою торговельних надбавок, знижок і націнок на реалізовані товари. Аудитор перевіряє правильність відображення прибутку (збитку) у балансі (ф. № 1) і звіті про фінансові результати та їх використання (ф. № 2) за даними аналітичних і синтетичних регістрів, Головної книги, рішень зборів засновників та ін.

Усі статті балансу повинні бути підтверджені матеріалами інвентаризації, яка провадиться не раніше від жовтня місяця поточного року, тому аудитор перевіряє правильність їх оформлення та відображення на рахунках бухгалтерського обліку.

Для впевненості у правильності складання бухгалтерського балансу (ф. № 1), Звіту про фінансові результати (ф. № 2) аудитору необхідно перевірити взаємну погодженість показників фінансової звітності.

Бухгалтерський фінансовий облік майна та результатів роботи кожної юридичної особи має здійснюватися відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" [1].

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс" визначаює зміст і форма балансу та загальні вимоги до розкриття його статей. Норми цього Положення (стандарту) застосовуються до балансів підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ).

Особливості складання консолідованого балансу визначаються окремим положенням (стандартом). Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату. У балансі відображаються активи, зобов’язання та власний капітал підприємства. Згортання статей активів та зобов’язань є неприпустимим, крім випадків, передбачених відповідними положеннями (стандартами). Підсумок активів балансу повинен дорівнювати сумі зобов’язань та власного капіталу.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати" визначаює зміст і форма Звіту про фінансові результати, а також загальні вимоги до розкриття його статей. Норми цього Положення (стандарту) стосуються звітів про фінансові результати підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ). Особливості складання консолідованого звіту про фінансові результати визначаються окремим Положенням (стандартом).

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 "Звіт про рух грошових коштів" визначає зміст і форма звіту про рух грошових коштів та загальні вимоги до розкриття його статей. Норми цього Положення (стандарту) стосуються звітів про рух грошових коштів підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ). Особливості складання консолідованого звіту про рух грошових коштів визначаються окремим Положенням (стандартом).

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 "Звіт про власний капітал" визначає зміст і форма звіту про власний капітал і загальні вимоги до розкриття його статей. Норми цього Положення (стандарту) стосуються підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ). Особливості складання консолідованого звіту про власний капітал визначаються окремим положенням (стандартом). Метою складання звіту про власний капітал є розкриття інформації про зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.

4. МЕТОДИ ТА ПРОЦЕДУРИ АУДИТУ РЕАЛІЗАЦІЇ ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ ТА ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВОГО РЕЗУЛЬТАТУ ВІД ОСНОВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Методи перевірки прийняті підрозділяти на дві групи: методи фактичної перевірки; методи документальної перевірки. До основних методів фактичної перевірки, якими можуть користатися аудитори, виходячи з права самостійно визначати форми і методи перевірки, керуючись вимогами нормативних актів і умов договору з  суб'єктом чи змісту доручення державних органів, відносяться: [13, c. 265]

- огляд;

- обстеження;

- інвентаризація;

- контрольний запуск сировини і матеріалів у виробництво;

- лабораторний аналіз якості матеріалів, товарів, сировини і готової продукції;

- експертна оцінка;

- опитування;

- перевірка обсягів виконаних робіт.

Огляд. За допомогою цього методу можна з'ясувати, наприклад, умови збереження майна, документів; стан виробничих, складських торгових приміщень. Огляду піддають різноманітні об'єкти: територію, місця збереження матеріальних активів, документів, виробниче і торгове устаткування, готову продукцію, контрольно-касові машини. У процесі огляду можуть бути виявлені докази, що свідчать про  порушення чи зловживання.

Обстеження. Обстеження являє собою як би продовження огляду, але з одночасним ознайомленням з документами як нормативними, так і виправдувальними; з одержанням пояснень від відповідальних осіб. Ефективні результати дає обстеження при перевірках технології виробництва продукції в цехах, порядку прийому, збереження, відпуску і реалізації продукції, товарів.

Інвентаризація. Відповідно до  закону України "Про бухгалтерський облік" підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію майна і зобов'язань, у ході якої необхідно перевіряти і документально підтверджувати їхню наявність, стан і оцінку. Основними цілями інвентаризації відповідно до  Методичних указівок по інвентаризації майна і фінансових зобов'язань є:

- виявлення фактичної наявності майна;

- зіставлення фактичної наявності майна з даними бухгалтерського обліку;

- перевірка повноти відображення в обліку зобов'язань.

Інвентаризація є найбільш ефективним  методом  фактичної перевірки вірогідності показників балансу, що є складовою частиною бухгалтерської звітності. Однак підприємства, що підлягають обов'язковому аудиту відповідно до  законодавства України, повинні включити до складу бухгалтерської звітності й аудиторський висновок. Безумовно, позитивний висновок аудиторської організації буде означати, що звітність у всіх істотних аспектах відбиває активи і пасиви на звітну дату, виходячи з нормативного акта, що регулює бухгалтерський облік і звітність. Різновидом вибіркових інвентаризацій є контрольні перевірки з метою визначення правильності включення інвентаризаційною комісією в опис фактичних залишків матеріалів, коштів, товарів і іншого майна. До порядку проведення інвентаризації пред'являються визначені вимоги. Відсутність хоча б одного члена комісії при проведенні інвентаризації може служити підставою для визнання її результатів недійсними. Дуже важливо, щоб до документів, що представляються для оформлення опису нестачі цінностей і псування понад норми природного збитку, були обов'язково прикладені рішення слідчих чи судових органів, що підтверджують відсутність винних осіб або відмовлення на стягнення збитку з винних осіб, або висновок про факт псування цінностей, отриманий від відділу технічного  контролю чи відповідних спеціалізованих організацій (інспекцій по якості й ін.)[16,c. 172].

Контрольний запуск сировини і матеріалів у виробництво застосовують у тих випадках, коли необхідно установити фактичні витрати сировини чи матеріалів на виробництві, вихід напівфабрикатів, готової продукції, кількість відходів. Застосовують його і для перевірки діючих чи тих, що раніше діяли на підприємстві норм витрат сировини і матеріалів, технологічного процесу, продуктивності устаткування і т.п. Для цього проводять відповідний виробничий експеримент (наприклад, виготовлення зразків виробів, випічка кулінарної продукції й ін.).

Перед контрольним запуском сировини у виробництво варто визначити, по яких видах  продукції, що випускається, буде проведений експеримент. При цьому враховуються претензії до якості  виробів чи відомості про перевитрату по окремих видах матеріалів, завищених нормах і т.д. Якщо експериментом ставлять  на меті перевірити фактичне виробництво готової продукції, то необхідно, щоб експериментальне виробництво здійснювалося в тих же умовах, у тім же порядку, у якому воно здійснювалося раніше. Якщо буде встановлено, що характер і умови виробництва не змінилися, то в якості контрольного може бути прийнятий будь-який черговий запуск сировини у виробництво[11,c. 67].