Банківські справи

Вступ

Переважаюча до недавнього часу державна форма власностi передбачала  в основному централiзоване бюджетне фiнансування пiдприємств. Iснуюча ранiш система, при якiй бюджетнi кошти видiлялися в рамках державного планування розвитку економiки, не враховувала чiткого законодавчого регулювання фiнансово-кредитних питань.

З розвитком у нашiй країнi ринкових вiдносин, появою пiдприємств рiзної форми власностi (як приватної, так i державної, комунальної) особливого значення набуває проблема чiткого правового врегулювання фiнансово-кредитних вiдносин суб'єктiв пiдприємництва.

У пiдприємств всiх форм власностi все частiше виникає потреба залучення позичкових коштiв для здiснення своєї дiяльностi i отримання прибутку. Саме тому я обрала цю актуальну тему.

Реферат складається з вступу, двох розділів та висновка.

У першому роздiлi дається характеристика кредитного договору, його специфiка i порядок укладання. При цьому особлива увага придiляється юридичним аспектам, таким, як вiдповiднiсть положень договору нормам закону, права та обов'язки сторiн за договором, умови виникнення та види вiдповiдальностi сторiн по договору.

У другому роздiлi розглядаються види кредитних договорів.

Розділ І

Поняття кредитного договору

1.1. Визначення кредитного договору

В процесi господарської дiяльностi через тимчасову нестачу власних коштiв у громадян та юридичних осiб виникає потреба залучення позичкових коштiв для покриття поточних витрат або для капiтальних вкладень. Одним з головних шляхiв задоволення потреби в грошових коштах є отримання них по кредитному договору. Кредит - різновид економічних відносин, суб'єктами яких є кредитор та позичальник. Характерна риса цих відносин полягає в передачі у тимчасове користування певної вартості, незалежно від форми носія вартості, на певних умовах, при збереженні права володіння об'єктом, який передається. Основні умови одержання кредиту визначені положенням про кредитування від 28 вересня 1995 р., затвердженого правлінням Національного банку України. Ним передбачено, що кредит повинен бути забезпеченим, мати чітко визначений термін користування та цільовий характер, має платний характер та повинен бути обов'язково повернутий і не видаватись для відшкодування збитків, одержаних від господарської діяльності, формування та збільшення статутного фонду та придбання цінних паперів.

За кредитним договором  банк або інша кредитна організація (кредитодавець) зобов'язується надати кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, що передбачені договором, а позичальник зобов'язується повернути грошову суму та сплатити проценти на неї. Розрiзняють слiдуючi види кредитiв, якi виконуються на практицi: комерцiйний, товарний, споживчий та банкiвський; особливим видом кредиту є так званий податковий кредит.

Кредитнi вiдносини можуть виникнути i при закладi речей в ломбард (ст.1024 Проекту ЦК України), i при продажу товарiв в кредит (ст. 725 Проекту ЦК України), тобто метою цих кредитiв є звичайнi споживчi потреби громадян.

Визначення кредитного договору дане в ст. 1115 Проекту. ЦК України. Кредитний договiр є угодою за якою банк або інша кредитна організація (кредитодавець) зобов'язується надати кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, що передбачені договором, а позичальник зобов'язується повернути грошову суму та сплатити проценти на неї.

Кредитний договiр є реальним, тобто вважаєься укладеним з моменту передачi грошей позичальнику, якщо сторони по договору не визначили надання кредиту виникненням яких-небудь особливих умов. В цьому випадку дуже важливо, щоб у договорi було вказано на те, що вважається пiд "моментом передачi грошей", так як саме з цього моменту у сторiн виникають певнi права i обов'язки по даному кредитному договору. Що ж стосується мiста заключення договора, то воно визнається укладеним в мiстi проживання особи, або мiстi знаходження юридичної особи, що запропонувала укласти даний договiр. Договір позики вважається таким, що укладений, з моменту передання грошей або речей. (п.1 ст. 1107 ЦК України).

Так, у випадку, коли кредит надається фiзичнiй особi для споживчих потреб (придбання квартири, меблів тощо), то грошовi кошти повиннi бути надані готiвкою за мiсцем проживання. В договорi з фiзичною особою може бути передбачено i отримання грошей в безготiвковiй формi, тобто з моменту поступлення грошей на вказаний громадянином рахунок в банку. Банк надає короткострокові споживчі кредити в національній валюті громадянам України строком не більше одного року в розмірі до 40000 грн. на закупівлю товарів тривалого використання, ремонт побутових приміщень, придбання квартири тощо.

В усіх країнах споживчий кредит виступає системою грошових відносин, пов'язаною з тимчасовим перерозподілом вільних коштів юридичних і фізичних осіб.

Розмір плати за кредит визначається угодою. Погашення відсотків здійснюється щомісяця в готівковій або безготівковій формі.

Якщо кредит надається  юридичнiй особi, а також пiдприємцю без утворення юридичної особи (наприклад для придбання товару з метою продажу), то грошi вважаються отриманими з моменту фактичного поступлення їх на рахунок позичальника або вказаної ними особи, якщо законом не встановленi розрахунки готiвковими.

Кредитний договiр повинен бути укладений у письмовiй формi. Недотримання письмової форми тягне за собою його недiйснiсть. Це означає, що договір не тягне за собою правових наслiдкiв, на якi вiн був розрахований, уже завдяки тому факту, що вiн був укладений, тому визнання судом такого договора недiйсним не вимагається, за умови, що не наступили правовi наслiдки, тобто не був отриманий кредит.

Найбiльш поширеною формою кредитних вiдносин є процес передачi в позику безпосередньо грошових коштiв (в гривнях або у валютi) спецiалiзованими кредитно-фiнансовими установами, якi мають лiцензiю на здiйснення подiбних операцiй. Доход по цiй формi кредиту отримується у виглядi банкiвського процента, ставка якого визначається ставкою рефiнансування Нацбанку України.

Зазвичай банкiвськi позики дiляться на короткостроковi (термiном до 1 року) i довгостроковi (понад 1 року). Iнколи позики видаються на декiлька мiсяцiв, їх також вiдносять до короткострокових. Цей подiл оснований не тiльки на тривалостi термiна, але й на їхньому цiльовому призначеннi.

"Короткостроковi кредити зазвичай видаються на поповнення обiгових коштiв позичальника, а довгостроковi направляються на капiтальнi вкладення (капiтальне будiвництво, технiчне переоснащення, реконструкцiю виробництва тощо). За метою використання кредити подiляються на: споживчi, промисловi, iнвестицiйнi, експортно-iмпортнi, пiд операцiї з цiнними паперами тощо.

"Кредит може надаватися  клiєнту у виглядi овердрафта, тобто  кредитування вiд'ємного залишку  по "чековому рахунку". Банк i клiєнт, якi мають таку книжку, укладають договiр про те, що клiєнт має право в порядку i на умовах, вказаних в договорi виписувати чеки на загальну суму, яка перебiльшує залишок на його рахунку. Фактично, в цьому випадку вважається, що банк надає клiєнту кредит на вiдповiдну суму з дня здiйснення такого платежу (кредитування рахунку). Процедура вiдкриття лiмiту овердрафтного кредиту розробляється i затверджується кредитним комiтетом банку i перебуває пiд його строгим контролем. Як правило, такий вид кредитування банки використовують у вiдношеннi надiйних у фiнансовому планi клiєнтiв банка.

Кредитний договiр вважається укладеним, якщо дотримані двi умови: перша - дотримання його форми i друга - досягнення згоди по всiх iснуючих умовах.

При цьому iстотними вважаються такi умови:

- про предмет договора;

- умови, якi названi в законi або iнших правових актах як iстотнi (наприклад, отримання процентiв по кредитному договору);

- всi тi умови, вiдносно  до яких по заявi однiєї з  сторiн повинна бути досягнута згода (наприклад, якщо одна iз сторiн наполягає на ноторiальному посвiдченнi кредитного договора, хоча за законом це непотрiбне);

Недотримання цих умов тягне за собою визнання договора неукладеним i вжиття наслiдкiв недiйсностi угоди (ст. 979 ЦК України).

Слiд органiзувати i проводити тематичнi бесiди з потенцiйними позичальниками банку. Цi зустрiчi необхiдно проводити на регулярнiй основi на протязi всього термiну дiї кредитного договора.

"Важливим етапом на  шляху пiдготовки до пiдписання кредитного договора є оцiнка кредитоздатностi позичальника i ризику, пов'язаного з видачею кредиту. Особливу увагу слiд придiлити слiдуючим моментам:

- особа позичальника, його  репутацiя в дiловому свiтi, здатнiсть виконувати взятi на себе обов'язки;

- фiнансовi можливостi, тобто здатнiсть погасити кредит за рахунок поточних грошових коштiв, або продажу активiв;

- майно позичальника;

- забезпечення, тобто види i вартiсть активiв, якi пропонуються в якостi застави при отриманнi кредиту тощо;

- стан економiчної кон'юктури та iншi зовнiшнi фактори, якi можуть вплинути на стан позичальника"

При розгляданнi питання про доцiльнiсть видачi кредитних коштiв позичальнику своє аргументоване заключення по даному питанню повиннi надати спецiалiсти слiдуючих напрямкiв: кредитний iнспектор, юрист, iнспектор служби економiчної безпеки, економiст. Виходячи з того, що кредитний комiтет банка приймає вiдповiдне рiшення про можливостi або неможливостi надання позичальнику кредита. У випадку позитивного рiшення, позичальник про це повiдомляється i вже потiм сторони приступають до оформлення кредитного договора.¹

Оформлення кредитного договора здійснюється шляхом укладання між  банком і клієнтом банка, існуючого  договора, що відповідає вимогам Цивільного Кодексу України і містить в собі основні умови надання і погашення грошових коштів, що розміщує банк.

Особи, що підписують кредитний договір (учасники кредитної угоди) повинні мати відповідні на те повноваження. Для фізичних осіб - це наявність дієздатності, тобто досягнення 18-річного віку. Від імені юридичних осіб договір мають право підписувати їх органи або представники (наприклад директор філії від імені юридичної особи на основі довіренності).

Кредитування фiзичних осiб здiйснюється в декiлька етапiв:

1) на першому етапi -- вияснення кредитоспроможностi клiєнта. Для цього кредитний iнспектор повинен вияснити рiвень дохода, який був би достатнiм для своєчасного покриття суми, наявносiт у клiєнта майна, сiмейний стан, його витрати тощо.

Клiєнт повинен надати слiдуючi документи:

- паспорт;

- довідка з мiсця роботи про середньомiсячний заробiток, про суму податкiв;

- книгу по розрахунках  за квартиру;

Аналiз кредитоспроможностi проводиться як по позичальнику так i по його доручителю. На засадi цих даних керiвник (або кредитний комiтет) приймає рiшення по наданню позики.

2) На другому етапi позичальник надає такi документи:

- заяву;

- зобов'язання, довідку з  мiсця роботи;

- письмову заяву доручителя, в якiй вказується боржник i сума зобов'язань. В залежностi вiд виду i розмiру кредита банки вимагають два або три доручення. При оформленнi позики на будування вимагається довідка про дозвiл на будiвництво, кошторис, власнi витрати (не менше 30%).

3)Третiй етап передбачає реальне надання позичальнику суми кредита, шляхом зарахування коштiв на безпроцентний рахунок клiєнта в банку. З цього рахунку переказуються грошi в уплату за будматерiали, садовi будиночки тощо. Одночасно банк направляє в нотарiальну контору повiдомлення про видачу позики для придбання житла з метою заборони продавати будинок.

Погашення i сплата процентiв за довгостроковою позикою як правило здiйснюїться за наступним пiсля отримання позики кварталом i здiйснюїться поквартально.

Позики для будiвництва  жилого будинку для проживання гасяться з 3-го року пiсля її отримання. Позика на невiдкладнi потреби здiйснюєтьяс щомiсяця в рiвних пропорцiях.

При простроченнi повернення позики Ощадбанк повертає прострочену  суму на рахунок прострочених позик, яку вони мають право вимагати вiд доручителя в судовому порядку. Незважаючи на незначнi вiдмiнностi в пiдходах до методики кредитування клiєнтiв в рiзних комерцiйних банках краєни можна видiлити головне -- це правове забезпечення кредитних договорiв, економiчна доцiльнiсть i дiючий контроль, направленний на повернення кредитних коштiв.

1.2. Предмет кредитного договору

Предметом кредитного договору є грошовi кошти, якi надаються позичальнику за умови їх повернення i сплати процентiв по цiй сумi.

Слiд вiдмiтити, що нарахування вiдсоткiв на суму коштiв, що надаються позичальнику починає виконуватися не з моменту пiдписання кредитного договора мiж сторонами, а з моменту поступлення кредитних коштiв на рахунок позичальника, тобто проценти виплачуються за час реального користування кредитними сумами.

Що ж до розмiру кредита, забезпечення, умов погашення та iнших умов, то вони визначаються сторонами в договорi. Грошовi кошти виражаются в гривнях, так як гривня є законним платiжним засобом, який є обов'язковим для прийняття на всiй територiї України (ст. 74 ЦК України). В зв'язку з цим предметом кредитного договору є об'єкти громадянських прав, якi можуть вiльно вiдчуджуватися або переходити вiд однiєї особи до iншої в порядку правоприємництва (реорганiзацiї юридичної особи, спадковiсть) або iншим особам.

«При виконаннi певних умов iноземна валюта також може бути предметом кредитного договору».¹ Iноземна валюта вважається об'єктом обмежено оборотоздатним (ст. 613 Проекту ЦК України), так як використання iноземної валюти, а також платiжних документiв в iноземнiй валютi при виконаннi розрахункiв на територiї України за обов'язками допускається за умов. визначених законом (ст. 234 ЦК України). Основним нормативним актом, що регулює валютнi правовiдносини, є закон України "Про валютне регулювання i валютний контроль". Слiд мати на увазi, що всi банкiвськi операцiї, правила їх здiйснення встановлюються Нацбанком України вiдповiдно до Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть".

Специфiкою кредитного договору є його предмет, який регулює вiдношення лише за грошовими зобов'язаннями.¹ Якщо предметом договору є не грошi, а речi, то до таких договорiв застосовується спецiальне законодавство.

1.3. Форми надання кредиту

Кредит надається у  виглядi строкових позик i за спецiальним позичковим рахунком. Термiнова позика оформлюється шляхом заяви про надання позики i строкового зобов'язання. Строковi позики облiковуються на окремих позичкових рахунках по видах кредитування, але кожна з них розглядається як самостiйна позика. При спецiальному позичковому рахунку суми отриманої позики не поступають на розрахунковий рахунок госпоргану, а видаються безпосередньо з позичкового рахунку. Видача позик за спецiальним позичковим рахунком полягає в тому, що банк оплачує з цих позик платiжнi доручення, виписанi на позичальника, або гасить iншi його зобов'язання перед третiми особами. В основi позичкового рахунку лежить договiр про вiдкриття кредиту, який неможна розглядати як зобов'язання банку надавати позики госпоргану, тобто попереднiй договiр про заключення договору позики¹.

До правових рiзновидів в наданнi кредитiв, пов'язаних з вiдкриттям простого або спецiального кредитного рахунку слід віднести наступне:

1) Позика за простим розрахунковим рахунком являє собою одинарну (разову) кредитну угоду, за якою встановлюється визначений строк погашення позики, iз забезпеченням її окремим зобов'язанням. Кредитування ж за спецiальним позичковим рахунком уявляє собою необмежену кiлькiсну серiю видач (або серiю позик) без встановлення строку погашення кожної позики. Погашення всiх наданих позик за таким рахунком забезпечується одним iз загальних зобов'язань.

2) Простий позичковий  рахунок використовується для  облiку виданої позики. Спецiальний позичковий рахунок включає в себе цi функцiї простого кредитного рахунку i функцiї простого розрахункового рахунку, видача позик за ним виконується через оплату за їхнiй рахунок матерiальних цiнностей, що кредитуються.

3) Погашення позики, виданої  з вiдкриттям простого позичкового рахунку, провадиться одинарним переказом її суми з розрахункового рахунку госпоргану. Погашення ж позик, виданих iз спецiального позичкового рахунку, виконується регулярно шляхом зарахування виручки госпоргану на цей рахунок або перiодичними плановими платежами з розрахункового рахунку на спецiальний позичковий рахунок.

Своє зобов'язання надати позику банк виконує наступним чином: договiр передається працiвнику бухгалтерiї, що веде рахунки даного госпоргану. При наданнi позики за простим розрахунковим рахунком вiн перевiряє: наявнiсть дозволу на видачу позики; вiдповiднiсть суми прикладених зобов'язань сумi позики що видається i строкiв зобов'язання -- строком, вказаним у дозволi на видачу позики; вiдповiднiсть пiдписiв посадових осiб i відтиску печатки госпоргану на заявi i в зобов'язаннi, iснуючим у банку взiрцям i правильнiсть заповнення зобов'язань.

Безстроковий кредит ставить  обiг капiталу в чужому господарствi у дуже обмеженi умови, так як в будь-який момент цей капiтал може бути вилучений iз господарства i повернений кредитору. Строк такого кредиту наперед не встановлюється сторонами, а залежить вiд волi тiєї чи iншої сторони. При безстроковiй позицi капiтал, вiдданий у позику може бути в будь-який час запитаний кредитором, або ж в будь-який момент може бути повернутий боржником¹.

Важливе значення для виконання  кредитного договору має чiтке визначення моменту отримання позичальником суми кредиту. Коли рахунок позичальника знаходиться в тому ж банку, який надає кредит, або видача кредиту проводиться з кореспондуючого рахунку банку iз зарахуванням суми на рахунок клiєнта (видача з каси), як правило, не вiдбувається. Але коли рахунок знаходиться в iншому банку, дата видачi кредиту може визначатися по рiзному. По-друге, пiд датою видачi кредиту можна розумiти дату зарахування коштiв на розрахунковий рахунок клiєнта. Перiод часу вiд списання коштiв з кореспондентського рахунку банку-кредитора до їх зарахування на розрахунковий рахунок позичальника може бути достатньо розтягнутий.

1.4. Сторони кредитного договора

Основною властивiстю кредитного договора є його суб'єктний склад: з одного боку такого договору обов'язково виступає банк, або iнша органiзацiя яка має лiцензiю. Вiдповiдно до ст Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" кредитною органiзацiєю є юридична особа, яка для отримання прибутку як основної мети своєї дiяльностi на основi спецiального дозволу (лiцензiї) Нацбанку України має право здiйснювати банкiвськi операцiї. Вiдповiдно до закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" кредитна установа не має права займатися виробничою, торгiвельною i страховою дiяльнiстю.

Основною формою кредитної  органiзацiї є банк, який окрiм  ознак, що мають й iншi кредитнi установи, має низку специфiчних рис: залучення  до вкладiв коштiв юридичних та фiзичних осiб, розташування вказаних коштiв  вiд свого iменi i за свiй рахунок  на умовах повернення, платностi i строковостi, вiдкриття i ведення банкiвських рахункiв i фiзичних, i юридичних осiб.¹ В установчих документах банка обов'язково повинно бути вказано на перелiк здiйснюваних банком послуг (ст.18 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть").

Кредитний договiр може бути визнаний недiйсним, якщо вiн укладений  банком або iншою кредитною органiзацiєю, якi не мають вiдповiдної лiцензiї, виданої Нацбанком України, як угода юридичної особи, яка виходить за межi її правоздатностi.

При укладеннi кредитної  угоди необхiдно обов'язково враховувати  правовий статус фiлiалiв i представництв  юридичних осiб, в тому числi i банкiв (ст. 35 ЦК ст. ЗУ "Про банки i банкiвску дiяльнiсть").

Представництво - це вiдокремлений пiдроздiл юридичної особи, яке розташоване поза мiстом його знаходження, яке представляє iнтереси юридичної особи i здiйснює їх захист. Фiлiал - це вiдокремлений пiдроздiл юридичної особи, який розташований поза її знаходженням i здiйснює всi його функцiї або частину.

Представництва або фiлiї  не є юридичними особами i дiють на пiдставi положень, що затвердженi юридичною  особою. Фiлiї та предстаництва повиннi бути вказанi в засновчих документах юридичної особи. Керiвники фiлiалiв i представництв призначаються юридичною особою i дiють на пiдставi її довiреностi.

"За довiренiстю фiлiал банку може бути обмежений розмiром кредиту, який вiн може надати, з iншого боку фiлiал юридичної особи - позичальник може бути позбавлений права брати кошти в кредит. В цьому випадку така угода може бути визнана судом недiйсною за позовом особи, в iнтересах якої встановленi обмеження, якщо буде доведено що iнша сторона знала або ранiше повинна була знати про цi вдносини".

В зв'язку з цим необхiдно в договорi вказувати повнi данi про сторони. Якщо стороною за договором є юридична особа або її фiлiя, наводиться її офiцiйна назва, адреса, номер розрахункового рахунку, П.I.П. посадової особи, що має право пiдпису на договорi.

Фiрмове найменування кредитної установи повинно вказувати на характер дiяльностi цiєї установи, з використанням слiв "банк" або небанкiвська кредитна установа", а також вказання на його органiзацiйно-правову форму.

У ролі позичальника за кредитним договором можуть виступати юридичнi особи, що дiють на пiдставi установчих документiв, а також будь-який правоздатний громадянин. В iншому випадку така угода може бути визнана недiйсною.

Таким чином, в законi сторони  кредитного договору чiтко визначенi. Це банк або iнша кредитна органiзацiя (кредитор), що має лiцензiю Нацбанку України i позичальник, що отримує кошти для пiдприємництва або власних потреб. Ця обставина є вiдмiнною рисою кредитного договору вiд iнших договорiв цивiльно-правового значення.

Розділ ІІ

Види кредитних  договорів

Визначення кредиту дає  Положення "Про кредитування", затверджене постановою Правління  НБУ № 246 від 28.09.95. Кредити, які надаються  згідно з яким кредит - позичковий капітал  банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Суб'єкти господарської діяльності можуть використовувати такі форми  кредиту: банківський, комерційний, лізинговий, іпотечний, бланковий, консорціумний.

Фізичні особи - споживчий  кредит (лише в національній грошовій одиниці).

Види банківського кредиту. банками, поділяються:

- за строками користування

а) короткострокові - до 1 року,

б) середньострокові - до 3 років, з в) довгострокові - понад 3 років.

Строк кредиту, а також  відсотки за його користування (якщо інше не передбачено умовами кредитного договору) розраховуються з моменту отримання (зарахування на рахунок позичальника або сплати платіжних документів з позичкового рахунку позичальника) до повного погашення кредиту та відсотків за його користування.

Короткострокові кредити  можуть надаватись банками у разі тимчасових фінансових труднощів, що виникають  у зв'язку із витратами виробництва  та обігу, не забезпечених надходженнями  коштів у відповідному періоді.

Середньострокові кредити  можуть надаватись на оплату обладнання, поточні витрати, на фінансування капітальних  вкладень.

Довгострокові кредити можуть надаватись для формування основних фондів. Об'єктами кредитування можуть бути капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію та розширення вже діючих основних фондів, на нове будівництво, на приватизацію та інше;

1. за забезпеченням:

а) забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними  паперами);

б) гарантовані (банками, фінансами  чи майном третьої особи);

в) з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страхової організації);

г) незабезпечені (бланкові).

2. за ступенем ризику:

а) стандартні кредити;

б) кредити з підвищеним ризиком;

3. за методами надання:

а) у разовому порядку;

б) відповідно до відкритої кредитної лінії;

в) гарантійні (із заздалегідь  обумовленою датою надання, за потребою, із стягненням комісії за зобов'язання).

4. за строками погашення:

а) водночас;

б) у розстрочку;

в) достроково; (за вимогою  кредитора, або за заявкою позичальника);

г) з регресією платежів;

д) після закінчення обумовленого періоду (місяця, кварталу). Банківський кредит та джерела його формування.

Банківський кредит надається  суб'єктам кредитування усіх форм власності  у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором.

Основними із них є: забезпеченість, повернення, строковість, платність та цільова направленість.

Принцип забезпеченості кредиту  означає наявність у банку  права для захисту своїх інтересів, недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальника.

Принцип повернення, строковості  та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Цільовий характер використання передбачає вкладення позичкових коштів на конкретні цілі, передбачені кредитним договором.

Основними джерелами формування банківських кредитних ресурсів є власні кошти банків, залишки  на розрахункових та поточних (валютних) рахунках, залучені кошти юридичних  та фізичних осіб на депозитні рахунки  до запитання та строкові, міжбанківські  кредити та кошти, одержані від випуску цінних паперів.

Кредитні операції здійснюються банками у межах кредитних ресурсів.

Комерційний кредит - це товарна  форма кредиту, яка визначає відносини  з питань перерозподілу матеріальних фондів і характеризує кредитну угоду  між двома суб'єктами господарської  діяльності. Учасники кредитних відносин при комерційному кредиті регулюють  свої господарчі відносини і можуть створювати платіжні засоби у вигляді  векселів - зобов'язань боржника сплатити кредитору зазначену суму у визначений термін.

Об'єктом комерційного кредиту  можуть бути реалізовані товари, виконані роботи, надані послуги щодо яких продавцем  надається відстрочка платежу.

Лізинговий кредит - це відносини  між юридичними особами, які виникають  у разі оренди майна і супроводжується укладанням лізингової угоди. Лізинг є формою майнового кредиту. Об'єктом лізингу є різне рухоме (машини, обладнання, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка) та нерухоме (будинки, споруди, система телекомунікаціє та ін.) майно.

Суб'єктами лізингу можуть бути лізингодатель (суб'єкт господарювання, що є власником об'єкта лізингу  і здає його в оренду), користувач {суб'єкт, що домовляється з лізингодателем на оренду про набуття права володіння  та розпорядження об'єктом лізингу  у встановлених лізинговою угодою межах), виробник (підприємство, організація та інші суб'єкти господарювання, які здійснюють виробництво або реалізацію товарно-матеріальних цінностей).

Іпотечний кредит - це особливий  вид економічних відносин з приводу  надання кредитів під заставу нерухомого майна.

Кредиторами з іпотеки  можуть бути іпотечні банки або спеціальні іпотечні компанії, а також комерційні банки.

Позичальниками можуть бути юридичні та фізичні особи, які мають  у власності об'єкти іпотеки, або  мають поручителів, які надають  під заставу об'єкти іпотеки на користь позичальника.

Предметом іпотеки при  наданні кредиту доцільно використовувати: житлові будинки, квартири, виробничі будинки, споруди, магазини, земельні ділянки, що є власністю позичальника, і не є об'єктом застави за іншою угодою.

Споживчий кредит - кредит, який надається тільки в національній грошовій одиниці фізичним особам-резидентам України на придбання споживчих  товарів тривалого користування та послуг і який повертається в  розстрочку, якщо інше не передбачено  умовами кредитного договору.