Банківське обслуговування клієнтів у сфері імпорту

 

ВСТУП

  Розвиток і поглиблення інтеграції України у світове господарство ґрунтується перш за все на тих об'єктивних умовах, які притаманні нашій країні. До них насамперед належить природничо-ресурсний, економічний та науково-технічний потенціали, наявність висококваліфікованих кадрів, сприятливе географічне положення країни, транспортні та водневі комунікації.

  Серед численних форм зовнішньоекономічних зв'язків провідне місце належить зовнішній торгівлі, особливо експортному та імпортному виробництву, від якого значною мірою залежить ефективність економіки. Україна традиційно впродовж багатьох років посідала провідне місце у розвитку експортного виробництва.

  Важливими формами зовнішньоекономічних відносин, що сприяють інтегруванню України в систему світового господарства є встановлення прямих контактів між спорідненими підприємствами, спільними комерційними банками, центрами з підготовки спеціалістів різного профілю зі знанням ринкового механізму, систем менеджменту і маркетингу. Це і визначило актуальність обраної теми.

  Наявність різноманітних видів міжнародного кредиту обумовлює використання на практиці різних за своїм змістом і специфікою механізмів здійснення міжнародних кредитних операцій.

  В Україні використання оптимальних за структурою механізмів міжнародних банківських кредитних операцій забезпечуватиме стимулювання експорту та імпорту, що є важливим для розвитку національної економіки.

  Огляд літератури з теми дослідження. Значний внесок у вивчення питань функціонування зовнішньоекономічної діяльності підприємств зробили такі українські вчені як І. Бобров, С. Бровко, О. Дзюблюк, В. Денисенко, Б. Івасів, 3. Луцишин, С. Руденко та інші. Серед російських авторів слід в першу чергу, назвати Л. Красавіну, О. Лаврушина, Я. Мірки.

  Значне місце в дослідженні питання кредитування міжнародної діяльності підприємств належить і вченим західних країн, зокрема, Д. Мак Нотон, Д. Брігхем, П. Роуз та інші.

  В працях вищезазначених вчених досліджуються теоретичні аспекти реалізації кредитних стосунків при організації зовнішньоекономічної діяльності підприємств, але недостатньо досліджені особливості функціонування кредитного процесу в міжнародній діяльності українських підприємств. Тому питання банківського обслуговування клієнтів у сфері імпортних розрахунків потребує подальших досліджень і розробок, зокрема, актуальним є розробка як теоретичних пропозицій, так і практичних рекомендацій стосовно вдосконалення функціонування зовнішньо економічної діяльності.

  Мета  дослідження. Метою даної роботи є обґрунтування теоретичних основ організації банківського обслуговування клієнтів у сфері імпортних розрахунків, оцінка сучасного стану кредитної діяльності банків в валюті, удосконалення методики аналізу міжнародних розрахунків, а також оцінка рівня ризиків при здійсненні зовнішньо – економічної діяльності.

  Об'єкт і предмет дослідження. Об'єктом дослідження є сфера економічних стосунків що виникають в процесі еспортно- імпортної діяльності в грошовій (валютній) і товарній формах в процесі здійснення суб'єктами ринку своєї зовнішньоекономічної діяльності.

  Предметом дослідження є діяльність банківських установ з обслуговування клієнтів у сфері імпортних розрахунків.

  Методологічна основа та інформаційна база дослідження. На основі діалектичного методу пізнання проведено вивчення та визначення напрямків удосконалення банківського обслуговування клієнтів . Для дослідження стану взаємовідносин при експортно – імпортних операціях, а також при вивченні кредитоспроможності позичальників використані статистичні, математичні методи, техніко-економічного і фінансового аналізу і спостереження.

  Статистичну  і фактологічну основу дослідження складають Закони України, Постанови та декрети Кабінету Міністрів, нормативні документи Національного Банку України.

  Наукова новизна роботи полягає у теоретичному обґрунтуванні та практичному вирішенні комплексу питань пов'язаних з удосконаленням організацій    банківського    обслуговування     зовнішньоекономічної   діяльності.

  Структура та зміст роботи. Дипломна робота складається зі вступу, 4 розділів, висновків, списку використаних джерел.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  Розділ 1.

1. Теоретико-методологічні засади банківського обслуговування клієнтів у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

 Зовнішньоекономічна діяльність є однією з основних форм економічних відносин України з іноземними державами. Конституцією, Декларацією про державний суверенітет України і Законом України «Про економічну самостійність України» установлено, що однією з основ реалізації державного суверенітету України є її самостійність при здійсненні  і регулюванні зовнішньоекономічних відносин.

 

 Суб'єктами зовнішньоекономічної  діяльності в Україні є:

• експортери, продаючи товари іноземним суб'єктам господарської діяльності з   вивозом або без вивозу цих товарів через митний кордон  України, українські  суб'єкти  зовнішньоекономічної діяльності здійснюють експорт товарів;
• імпортери, купуючи товари в іноземних суб'єктів господарської діяльності з перетинанням або без перетинання цими товарами митного    кордону    України,    українські    суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності здійснюють імпорт товарів на територію України, включаючи покупку товарів, призначених для власного споживання установами й організаціями України, розташованими за її межами;
• інвестори,  ввіз або вивіз капіталу;
• фінансові посередники, комерційні банки, страхові суспільства і т.д.   Основна відмінність фінансового посередника банку від посередника небанківського типу полягає в тому, що банки випускають власні зобов'язання;

  Усі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівні права здійснювати які-небудь види цієї діяльності  визначені Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

По валютному    законодавству  всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності підрозділяються з погляду  валютних обмежень  на дві групи :

1.Резиденти:

• фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), що мають постійне місця проживання на території України, у тому числі ті, котрі тимчасово перебувають за кордоном;
• юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва), з місцезнаходженням на території України, що здійснюють свою діяльність на основі законів України;
• дипломатичні, консульські, торгові й інші офіційні представництва України за кордоном, що мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також філії представництв і організацій  України  за  кордоном,  що  не  здійснюють підприємницьку діяльність;

2. Нерезиденти:

• фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України, особи без громадянства), що мають постійне місця проживання за межами України, у тому числі ті, котрі тимчасово перебувають на території України;
• юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що   не  мають  статусу  юридичної  особи  (філії, представництва), з місцезнаходженням за межами України. Створено і діють відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі юридичні особи й інші суб'єкти підприємницької діяльності при участі юридичних осіб і інших суб'єктів підприємницької діяльності України;
• розташовані на території України іноземні дипломатичні, консульські, торгові й інші офіційні представництва, міжнародні організації і їхні філії, що мають імунітет і дипломатичні привілеї,    а також представництва інших організацій і фірм, що не здійснюють підприємницьку діяльність на основі законів України.

  Усі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівні права здійснювати які-небудь види цієї діяльності, визначені Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Україна  як держава захищає  інтереси  всіх  суб'єктів зовнішньоекономічної   діяльності   й   іноземних   суб'єктів господарської діяльності на її території.

  Основні види зовнішньоекономічної діяльності передбачені Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» і до них можна віднести:

§ експорт і імпорт товарів, капіталу і робочої сили;

§ надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності, у тому числі: виробничих,   транспортно-експедиційних,   посередницьких, брокерських, агентських, облікових, аудиторських, юридичних і ін., що прямо не заборонені законами України, а також надання перерахованих вище послуг іноземними суб'єктами господарської діяльності суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності України;

§ наукова, науково-технічна, виробнича й інша кооперація з іноземними суб'єктами господарської діяльності;

§ міжнародні фінансові операції й операції з цінними паперами у випадках, передбачених законами України;

§ кредитні    і    розрахункові    операції    між    суб'єктами зовнішньоекономічної  діяльності  й  іноземних  суб'єктів господарської діяльності; створення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності банківських, страхових і кредитних установ за межами України;

§ спільна підприємницька діяльність між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності й іноземних суб'єктів господарської діяльності, що включає створення спільних підприємств різних  видів і форм власності, проведення спільних господарських операцій і спільне володіння майном як на території України так і за її межами;

§ підприємницька діяльність на території України, пов'язана з видачею ліцензій, патентів, ноу-хау, торгових марок і інших нематеріальних об'єктів власності з боку іноземних суб'єктів господарської діяльності; аналогічна діяльність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами України;

§ організація і здійснення діяльності в області проведення виставок, аукціонів, торгів, симпозіумів, семінарів, і інших подібних заходів, що здійснюються на комерційній основі, при участі суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;

§ товарообмінні (бартерні) операції й інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі;

§ операції по покупці, продажу й обміну валюти на валютних аукціонах, орендні, у тому числі лізингові, операції;

§ операції на валютних біржах і на міжбанківському валютному ринку;

§ інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені законодавством України.

 

  Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності одержують право на здійснення їх видів після державної реєстрації їх як учасників зовнішньоекономічної діяльності в Міністерстві зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України. Зовнішньоекономічні договори або контракти, що є невід'ємною    умовою    здійснення    зовнішньоекономічної діяльності, складаються відповідно до законів України і міжнародних договорів, при цьому можливо  використання рекомендацій міжнародних організацій і відомих міжнародних порядків .

 

  Необхідно відзначити, що окремі види експорту й імпорту в Україні заборонені, у тому числі:

• експорт із території України предметів, що складають національне багатство, історичне чи культурне надбання українського народу, обумовлене відповідно до законів України;
• імпорт чи транзит яких-небудь товарів, про які заздалегідь відомо, що вони можуть завдати шкоди чи здоров'ю установити загрозу життю чи населення тваринного світу, чи привести до загибелі навколишнього середовища;
• імпорт продукції і послуг, що містять пропаганду ідей війни, расизму або расової дискримінації, геноциду і т.д., що суперечать відповідним нормам Конституції України;
• експорт і імпорт товарів, що здійснюється з порушенням прав інтелектуальної власності.

  Верховна Рада України може затверджувати конкретний список товарів, експорт і імпорт яких забороняється, по представленню Кабінету Міністрів України.     Контроль за виконанням  даних вимог покладається на митні органи України і Міністерство зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі України.

  Експорт товарів забезпечує значну частину надходжень валюти в платіжному балансі України. Збільшенню експорту сприяло б приєднання України до ЄС, але  для цього необхідно подбати про створення діючої конкурентноздатної ринкової економіки. Виходячи з цього, необхідно додавати всі зусилля для збільшення експорту, але не за рахунок зниження внутрішнього споживання, а за рахунок стимулювання розширення експортного виробництва. Географія товарного експорту України досить різноманітна.

  На територію України дозволяється імпорт тільки тих товарів, що по своїх технічних, фармакологічних, санітарних, ветеринарних і екологічних характеристиках не порушують мінімальних умов відповідних стандартів і вимог, що діють на території України. Якщо національні стандарти відсутні, на визначений товар можуть поширюватися міжнародні або іноземні стандарти і вимоги, що діють у ведучих країнах - експортерах цих товарів. Необхідно відзначити, що всі стандарти і вимоги повинні офіційно публікуватися в загальнодоступних засобах інформації України не менш чим за 60 днів до вступу їх у дію.

  До товарів, що імпортуються  на територію України, застосовується  національний режим їхньої сертифікації. Якщо ж здійснюється імпорт  товарів,  що  не мають     аналогів  в Україні,  суб'єкт  зовнішньоекономічної діяльності, що здійснює імпорт або іноземний  суб'єкт господарської діяльності, що здійснює експорт,   повинний   пред'явити   сертифікат   відповідності   товару міжнародним стандартам  і вимогам.

  Структура товарного  імпорту досить проста. На Росію  приходиться майже половина українського  імпорту, хоча і спостерігається  тенденція до його зменшення.  Це зв'язано з необхідністю  закуповувати велику кількість  енергоносіїв у РФ, що складає  70 % російського експорту в Україну.  Другим партнером України по  розміру імпорту виступає Німеччина.  Їхня частина в імпорті України  зросла з 6.2 % у 1996 році до 8.6 % у 1999 році. Третє місце в імпорті  України займають США, питома  вага яких за цей же період  зріс з 2.7 % до 4.0 %. Далі випливають  Польща, Італія, Білорусь, Франція, Чехія,  Великобританія, Австрія, Нідерланди.

  Усі суб'єкти  зовнішньоекономічної  діяльності, що  здійснюють різні   по своєму роду торгові і  неторгові операції, повинні   погасити їх  наприкінці року  в цілому по країні. Якщо держава  здатна погашати свої зобов'язання  протягом звітного періоду, то  така держава має достатній  запас платоспроможності або  ліквідності. Це є однією з  причин різних обмежень, що вводяться в країні, на виконання валютних операцій з валютними цінностями суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. Ці обмеження стосуються усіх валютних операцій, але вони по-різному співвідносяться із суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності і тісно зв'язані з валютним контролем. У цьому полягає суть валютного регулювання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2. Порядок здійснення розрахунків за імпортними операціями.

  Усі міжнародні розрахунки за комерційними операціями здійснюють через банки, що встановили між собою кореспондентські відносини та мають домовленість про порядок й умови проведення міжбанківських операцій.

  Для проведення взаємних розрахунків банки укладають угоди про встановлення кореспондентських відносин і відкривають відповідні кореспондентські рахунки.

  Рахунок, що відкривають українським уповноваженим банком в іноземному банку, називають "ностро". Рахунок, що відкривають іноземним банком в українському уповноваженому банку, — "лоро".

  Кореспондентські рахунки відкривають у вільно конвертованій валюті, частково конвертованій валюті, неконвертованій валюті, валюті клірингових розрахунків.

  Міжнародні розрахунки в іноземній валюті між резидентами та нерезидентами здійснюють уповноваженими банками через кореспондентські рахунки ностро. На уповноважені банки покладено функції агентів валютного контролю за здійсненням міжнародних розрахунків їхніми клієнтами. Так, для забезпечення контролю за проведенням розрахунків, пов'язаних з експортом-імпортом товарів, робіт, послуг, уповноважені банки при списанні коштів із поточного валютного рахунку резидента зобов'язані вимагати від останнього документи, що підтверджують мету операції (договори, контракти, інвойси тощо). Якщо резидент здійснює авансовий платіж або попередню оплату за продукцію, що імпортується в Україну, банк реєструє цю операцію у спеціальному журналі, в якому фіксують дату перерахування коштів; найменування постачальника продукції; дату і номер контракту; граничний строк надходження продукції з-за кордону на адресу резидента, виходячи зі законодавчо встановлених строків; дату фактичного надходження продукції, яку проставляють на підставі реєстрів вантажних митних декларацій, що свідчать про перетинання імпортованою продукцією митного кордону України.

 

  Експортні операції клієнтів фіксуються уповноваженими банками після одержання реєстрів вантажних митних декларацій в аналогічному журналі з одночасною вимогою від резидента копій контракту та товаросупроводжувальних документів, які підтверджують момент фактичного перетинання митного кордону України.

  При експорті товарів, робіт та послуг на умовах відстрочення платежу виручка резидентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню на їхні поточні валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше ніж 90 календарних днів з дати митного оформлення продукції, що експортується, або з моменту підписання акта чи іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг.

  Зазначений строк не поширюється на розрахунки за вивезені за межі України матеріали, комплектуючі та обладнання для здійснення резидентом довгострокового будівництва за межами України, оплата якого проводиться у строки, обумовлені контрактом, але не пізніше 30 днів з моменту підписання акта виконаних робіт, та на частку вартості будівництва, яка, згідно з умовами контракту сплачується іноземним замовником після гарантійного строку експлуатації обладнання (не більш як 10 % загальної вартості контракту).

  Моментом одержання виручки в іноземній валюті за експортну продукцію вважається дата надходження коштів на поточний валютний рахунок в уповноваженому банку.

  Продовження зазначеного строку можливе лише за індивідуальним дозволом обласного управління НБУ за місцем реєстрації резидента.

   Валютна виручка від здійснення експортних операцій підлягає зарахуванню у повному обсязі на поточні валютні рахунки резидентів, відкриті в уповноважених банках, і тільки на ті, які зазначені у контрактах з іноземними партнерами. Порядок використання валютної виручки резидентами встановлюється чинним законодавством та регламентується нормативними актами НБУ.

  При проведенні імпортних операцій на умовах відстрочення поставки резиденти мають враховувати, що імпортована продукція повинна надійти в Україну не пізніше 90 днів з моменту здійснення авансового платежу або відкриття акредитива.

  Моментом здійснення авансового платежу або відкриття акредитива на користь нерезидента вважається дата списання коштів з поточного валютного рахунку резидента або їх резервування при відкритті акредитива.

  Перевищення встановленого строку надходження продукції потребує індивідуального дозволу обласного управління НБУ.

  При відсутності на рахунку резидента передбаченої контрактом вільно конвертованої валюти для оплати продукції, що імпортується в Україну, уповноважений банк здійснює конвертацію наявної іноземної валюти у валюту контракту за власним курсом купівлі.

  Дія встановленого строку не поширюється на виконання будівельних робіт іноземними фірмами на території України при спорудженні об'єктів, які будуються тривалий час. Зазначені строки не застосовують також до перерахованих за кордон валютних коштів у вигляді заставної суми для участі у міжнародних торгах з одержання замовлення на здійснення будівництва чи поставок обладнання для будівництва за кордоном, які після закінчення торгів повертають резидентові.

  Для одержання індивідуального дозволу на продовження законодавчо встановлених строків розрахунків за експортно-імпортними операціями резидент має подати комісії при регіональному управлінні НБУ матеріали з обґрунтуванням такої необхідності:

 При імпорті:

 

— заяву з обґрунтуванням необхідності продовження законодавчо  визначених строків відстрочення поставки продукції в Україну за умови  здійснення авансового платежу чи відкриття  акредитива;

 

— згоду управління зовнішніх  економічних зв'язків обласної державної  адміністрації на продовження строку поставки продукції;

 

— нотаріально завірену копію установчих документів;

 

— копії контрактів із нерезидентами  з обов'язковим зазначенням поштових та банківських реквізитів іноземних  контрагентів.

  Резидент одночасно з поданням комісії при регіональному управлінні НБУ пакета документів для оформлення індивідуального дозволу на подовження строків розрахунків за експортно-імпортними операціями повинен у письмовій формі проінформувати уповноважений банк про передачу документів на розгляд комісії. Комісія має розглянути пакет поданих документів у двотижневий строк із часу надходження. Індивідуальний дозвіл на продовження строків розрахунків за експортно-імпортними операціями надається регіональним управлінням НБУ не більш як на 90 календарних днів. В окремих випадках регіональні управління НБУ можуть, за повторним рішенням комісії, пролонгувати строки вже наданих індивідуальних дозволів (загальне продовження строків розрахунків не може бути більше ніж 270 днів).

  При ненадходженні валютної виручки або продукції, що імпортується, у встановлені строки уповноважені банки у тижневий строк подають інформацію про це комісіям при регіональних управліннях НБУ за місцем реєстрації резидента.

  Разом із тим після закінчення встановлених строків надходження виручки в іноземній валюті або продукції за імпортом в Україну уповноважені банки нараховують пеню на резидентів за кожний день прострочення розміром у 0,3 % суми недоодержаної виручки в іноземній валюті або вартості продукції, перерахованої за офіційним валютним курсом НБУ на день виконання заборгованості.

  Уповноважені банки нараховують пеню за прострочення строків розрахунків і 20 числа поточного місяця повідомляють про нарахування пені державну податкову інспекцію за місцем реєстрації резидента, яка, своєю чергою, дає розпорядження на безакцентне списання суми пені з рахунку резидента. Уповноважені банки щомісяця 28 числа перераховують до державного бюджету України (за розпорядженням податкової інспекції) суми нарахованої пені.

  Стягнення пені безпосередньо податковими органами здійснюється у тому разі, якщо встановлено, що уповноважений банк не виконує покладених на нього функцій агента валютного контролю. При цьому податкові органи зобов'язані повідомляти обласне управління НБУ про ухилення уповноваженого банку від здійснення функції органу контролю за експортно-імпортними операціями своїх клієнтів для притягнення їх до відповідальності.

  Ухилення уповноважених банків від функцій органу контролю за експортно-імпортними операціями клієнтів, а також неподання інформації комісіям при регіональних управліннях Національного банку України тягне за собою застосування штрафів, визначених Положенням Національного банку України "Про порядок застосування ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", затвердженим Постановою Правління НБУ № 212 від 4 липня 1997 р.

 

 

 

 

 

1.3.Документарні форми банківських розрахунків за операціями з імпорту.

  Здійснення експортно-імпортних операцій пов’язане з певними труднощами, як для експортера, так і для імпортера. Часто експортеру доводиться пропонувати широкі гарантії своєї здатності виконати договірні зобов’язання перед імпортером, так само як одержати належні гарантії можливості імпортера оплатити поставлену продукцію.

   Ризики імпортера  (покупця) містяться у ймовірних  втратах, що можуть виникнути  у результаті ризиків політичного  чи економічного характеру в  країнах, з яких або через  котрі йде постачання товару, відповідно, з тих самих причин  в експортера (продавця) виникають  ризики неплатежу.

  Вибір форми розрахунків і виду застосовуваного фінансового інструмента, визначення його основних параметрів залежить від бажання сторін зовнішньоекономічного договору і, відповідно до Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів і діючим зовнішньоекономічним законодавством України, що відображається в Договорі (контракті).

   Документарна форма  розрахунків — одна з традиційних  форм участі банків в обслуговуванні  міжнародних комерційних торгових  операцій.

  Інкасо - доручення експортера своєму банку отримати від імпортера безпосередньо або через інший банк визначену суму чи підтвердження того, що ця сума буде виплачена у встановлені строки. Термін "інкасо" означає обробку банками у відповідності до отриманих інструкцій документів з метою:

• отримати акцепт і/або, залежно від конкретного випадку, оплату, або
• вручити документи проти акцепту і/або, залежно від конкретного випадку, проти оплати, або
• вручити документи на інших умовах.

 

Залежно від видів документів, що підлягають інкасуванню, виділяють:

 

1) документарне інкасо - це  інкасування через банк суми, що належить отримати від покупця  проти вручення пакета документів:

 

• фінансових документів, що супроводжуються комерційними документами;

 

• комерційних документів, що не супроводжуються фінансовими документами;

 

2) чисте інкасо - це інкасування  через банк суми, що належить  отримати від покупця проти  вручення пакета фінансових документів, що не супроводжуються комерційними  документами.

 

  Умови та порядок проведення розрахунків по інкасо передбачаються в зовнішньоекономічному договорі (контракті) між бенефіціаром і платником. Розрахунки по інкасо регулюються Уніфікованими правилами по інкасо в редакції 1996 року (публікація Міжнародної торгової палати № 522).

 

Уніфіковані правила визначають:

 

• права та обов'язки сторін, що беруть участь в операції інкасо;

 

• види інкасо;

 

• порядок подання документів до платежу;

 

• порядок здійснення платежу та акцепту;

 

• механізм повідомлення про здійснення платежу/акцепту або неплатежу/неакцепту.

 

Правила і визначення уніфікованих правил є обов'язковими, якщо вони не суперечать:

• взаємним домовленостям між контрагентами;
• національному, державному, місцевому законодавству, від якого не можна відступити.

Сторони, що беруть участь в  операції документарного інкасо: