Біблійні фразеологізми та цитати з Біблії в поетичних творах Тараса Шевченка

Міністерство освіти і науки України

Чернігівське територіальне відділення Малої Академії наук України

Відділення: філологія

Секція: українська мова

Базова дисципліна: українська мова

Біблійні фразеологізми та

цитати з Біблії

в поетичних творах

Тараса Шевченка

Виконав:

Баран Іван Миронович,

учень І курсу гуманітарного профілю

Чернігівського обласного педагогічного

ліцею для обдарованої сільської молоді

Чернігівської міської ради

Науковий керівник:

Голуб Наталія Євгенівна,

учитель української мови і літератури

Чернігівського обласного педагогічного

ліцею для обдарованої сільської молоді

Чернігівської міської ради

Чернігів-2011

ЗМІСТ ДОСЛІДЖЕННЯ

ВСТУП………………………………………………………………...…....................3 – 5

РОЗДІЛ 1. Біблійні фразеологізми та цитати з Біблії

як засоби релігійного та художнього стилів української мови...…….....................6 – 13

1. 1. Історія вивчення біблійної фразеології в українській лінгвістиці....................6 – 7

1. 2. Використання біблійної фразеології та цитат з Біблії

в українській літературі Х – ХІХ століть......................................……………...….8 – 12

1. 3. Використання елементів релігійного стилю у творах

Тараса Шевченка........................................................................................................12 – 13

РОЗДІЛ 2. Використання біблійних фразеологізмів та цитат з Біблії

в поетичних творах Тараса Шевченка ...................................……………….........14 – 26

2. 1. Біблійні фразеологізми в поетичних творах Тараса Шевченка ....................14 – 21

2. 1. 1. Семантична класифікація біблійних фразеологізмів, ужитих

у поетичних творах Т. Шевченка…………………………………………...…….15 – 17

2. 1. 2. Походження біблеїзмів, ужитих

у поетичних творах Тараса Шевченка……………………………...……………..17 – 21

2. 2. Цитати з Біблії в поетичних творах Тараса Шевченка.............................…..21 – 26

РОЗДІЛ 3. Трансформація біблійних фразеологізмів

та цитат з Біблії в поетичних творах Тараса Шевченка………………...………..27 – 33

3. 1. Трансформація біблійних фразеологізмів

у поетичних творах Тараса Шевченка……………………………………...……..27 – 29

3. 2. Трансформація цитат з Біблії в поезіях Тараса Шевченка………...………..30 – 33

ВИСНОВКИ……………………….……………………...…..........………………34 – 35

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……............……….…………….36 – 39

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………………40

ВСТУП

Християнство мало значний вплив на всю світову культуру загалом та на українську — зокрема. Ця особливість яскраво відбилася й на всьому просторі української мови. Біблія, її мовний стиль, релігійно-поетична символіка, афористика, насичена образність, а найголовніше повчальний і смисловий зміст надихає на творчість не одне покоління письменників, художників, музикантів, науковців. Святе Письмо як витвір книжності мало великий вплив на формування лексико-фразеологічної системи багатьох мов, зокрема й української. Про появу біблійних фразеологізмів в українській мові А. Коваль писала: «Протягом століть, починаючи з часів хрещення Київської Русі, окремі слова, словосполучення й речення переходили з Біблії в розмовну мову народу. Спочатку це були, мабуть, більш або менш точні цитати, якими мовці підтверджували слушність своїх думок або заперечували чиїсь — у разі потреби. Поступово такі цитати все далі відходили від того тексту, з якого були взяті, набували розширеного, переносного, образного значення» [21, с. 9]. Окрім того, у мовленні залишалися й цитати зі Святого Письма, які не набули переносного значення, а їх використовували в прямому значенні. Ці факти мали вагомий вплив на розвиток української літературної мови, новий виток якого започаткував Тарас Шевченко. Піклуючись про розвиток нової української літературної мови, Т. Шевченко дбав і про її відповідне стилістичне забарвлення. Тому належне місце в його авторському стилі посідають біблійні фразеологізми та цитати з Біблії — важливий стилетворчий елемент мови поета.

Сучасний етап розвитку науки позначений підвищеним інтересом дослідників до тих явищ і процесів, які перебували поза увагою вчених. До таких явищ і процесів належать практично всі, які так або інакше апелюють до питань релігії. Зокрема у вітчизняному мовознавстві виникла потреба більшою мірою дослідити вплив християнства на українську мову, пожвавити різноаспектні дослідження релігійного стилю. Незважаючи на те, що в українському мовознавстві можна спостерігати активізацію уваги до вивчення впливу церковних творів на українську літературну мову, активніше розпочаті дослідження релігійного стилю, але, наприклад, питання використання біблійних фразеологізмів та цитат з Біблії у творах українських письменників, зокрема Тараса Шевченка, на наш погляд, вивчене недостатньо. Дослідження цих лінгвоодиниць на матеріалі творів українських письменників досить фрагментарні.

Біблійні фразеологізми та цитати з Біблії — поліфункціональні елементи як релігійного, так і художнього стилів української мови. На нашу думку, на прикладі численних мовних фактів Шевченкового вживання цих лінгвоодиниць може бути продуктивним висвітлення ролі мовотворчості поета в процесі нормалізації лексико-фразеологічної системи української мови. З питанням використання біблійних фразеологізмів та цитат з Біблії в поетичних творах Т. Шевченка не працював фактично ніхто із дослідників. Дотичними до нашої теми є праці Н. Бабич [1], Г. Баран [2 — 4], Н. Бойко [5], Г. Бурдіної [8], К. Гриньків [12], Н. Журавльової [15], Н. Каторож [18], А. Коваль [20, 21] та інших.

Актуальність дослідження зумовлена необхідністю подальшого комплексного вивчення індивідуально-авторського стилю Тараса Шевченка та глибшого вивчення біблійних фразеологізмів та цитат з Біблії як стилетворчого елемента, використаного в поетичних творах Т. Шевченка. Актуальність дослідження полягає в тому, що на сучасному етапі розвитку української мовознавчої науки часто доводиться звертатися до елементів релігійного стилю, ужитих у зразках художньої літератури. Власне через призму цього стилю та через випадки виходу за його межі можна розглядати особливості використання у творах Т. Шевченка біблійних фразеологізмів та цитат з Біблії. Уживання елементів релігійного стилю, зокрема біблійних фразеологізмів та цитат з Біблії, у творах художньої літератури є актуальною проблемою для сучасного мовознавства.

Об’єкт дослідження – поетичні твори Т. Шевченка, написані українською мовою.

Предмет дослідження – біблійні фразеологізми та цитати з Біблії, використані в поетичних творах Т. Шевченка.

Мета дослідження полягає в тому, щоб проаналізувати традицію засвоєння й інтерпретації біблійного матеріалу, з’ясувати роль біблійних фразеологізмів та цитат з Біблії в поетичній спадщині Т. Шевченка, установити деякі загальні тенденції розвитку української мови середини ХІХ ст.

Для реалізації поставленої мети необхідно розв’язати такі завдання: показати різницю між біблеїзмами та цитатами з Біблії та особливості їх використання автором; з’ясувати структурно-семантичні й функціонально-стилістичні особливості біблійних фразеологізмів та цитат з Біблії в поезіях Тараса Шевченка; виявити особливості розвитку та використання в літературі біблеїзмів та цитат з Біблії; з’ясувати місце й роль біблійних фразеологізмів та цитат з Біблії в поетичних творах Тараса Шевченка; охарактеризувати біблійні фразеологізми й цитати з Біблії, використані в поетичних творах Т. Шевченка, за їх походженням (з якої книги Біблії); виявити можливі особливості вживання біблеїзмів та цитат з Біблії в поетичних творах Тараса Шевченка; дослідити частотність використання тих чи інших біблеїзмів та цитат з Біблії в поезіях Тараса Шевченка; виявити можливі трансформації біблеїзмів та цитат з Біблії в поетичних творах Тараса Шевченка.

Практичне значення дослідження полягає в можливості його використання під час укладання словників біблійних фразеологізмів, під час написання синтетичних праць з історії української літературної мови, зокрема розвитку релігійного та художнього стилів, та української літератури. Виявлений матеріал може бути використаний під час укладання різноманітних словників української мови, написання синтетичних праць про мову української поезії.

Методи наукового пошуку використані: основні — описовий; порівняльний (порівняння з текстами перекладів Біблії українською мовою); методи статистичного підрахунку. Для роботи з текстами поезій Т. Шевченка використане видання «Шевченко Тарас Григорович. Повне зібрання творів у дванадцяти томах. Т. 1 — 2» (Київ: Наукова думка, 2001) (6, 7).

РОЗДІЛ 1. Біблійні фразеологізми та цитати з Біблії як засоби релігійного та художнього стилів української мови

Інтенсивна увага сучасної української лінгвостилістики привернена до проблем лексико-фразеологічної структури мови художньої літератури, особливо поезії. Сьогодні все частішими стають наукові дослідження, присвячені особливостям функціонування релігійного стилю та використання його засобів ув інших стилях української мови, зокрема, у художньому. Разом з дослідженнями багатьох питань, пов’язаних із функціонуванням релігійного стилю, увагу науковців привернула проблема його зв’язків з мовою поезії, зокрема використання біблійних фразеологізмів у поетичних творах української літератури. Однак до сьогодні чітко не схарактеризована лінгвістична природа біблійної фразеології, залишаються невстановленими її компонентний склад, досі ґрунтовно не описані стилістичні особливості її реалізації в поетичному тексті, не встановлені межі між біблеїзмами та цитатами з Біблії.

Біблійні фразеологізми (біблеїзми) — крилаті вислови, окремі слова, словосполучення й цілі речення, які, відірвані від біблійного тексту, можуть бути вживані як усталені (фразеологічні) одиниці мови — в узагальненому, переносному або образному значенні. Ці крилаті вислови, на відміну від інших фразеологічних одиниць, мають точно встановлене джерело походження — це Біблія [21, с. 8 — 9]. Цитати з Біблії — це слова, словосполучення й речення зі Святого Письма, які вжиті в прямому значенні й підсилюють чи доповнюють авторську думку, погляд автора на те чи інше явище. Цитати з Біблії – перекладені вислови, тому у творах художньої літератури вони часто зазнають трансформації та авторської інтерпретації.

1. 1. Історія вивчення біблійної фразеології в українській лінгвістиці

Використання біблійних фразеологізмів та цитат з Біблії відображає один із основних аспектів духовного життя суспільства. Ці лінгвоодиниці належать до найдавнішого пласту української мови й сягають своїм корінням ще в часи прийняття християнства. Біблійні фразеологізми є невід’ємною й органічною частиною української фразеології. Однак їх вивчення через атеїстичну ідеологію радянського суспільства перебувало на периферії мовознавчих досліджень і здійснювалося переважно вченими української діаспори (О. Горбач [10], І. Огієнко [32]). Хоча слід зазначити, що, на відміну від інших елементів релігійного стилю, біблійна фразеологія все ж знаходила своє місце в мовознавчих студіях. Варто назвати книгу В. Коптілова й А. Коваль «Крилаті вислови в українській літературній мові» (1975) та довідкове видання А. Коваль «Крилате слово» (1983), у яких відведене місце біблійним фразеологізмам: розтлумачені їх значення, подана історію походження, наведені приклади використання в українській літературі. Та все ж це були поодинокі випадки таких видань у радянські часи, у них ще доволі помітний вплив комуністичної ідеології. Як зазначає В. Денисюк, «прикро, але й нині констатуємо малий відсоток включення фразеологізмів біблійного походження в українські лексичні та фразеологічні словники» [13, с. 41]. У пострадянські часи побачили світ науково-популярне видання А. Коваль «Спочатку було Слово: Крилаті вислови біблійного походження в українській мові» (2001) та короткий словник-довідник «Фразеологізми біблійного походження» (2007), у якому подані відомості про 250 біблійних фразеологізмів. Окрім словників та довідників, у період після Незалежності й до наших днів побачили світ праці, присвячені аналізові біблійної фразеології. Це дослідження таких українських лінгвістів, як Г. Баран [2 — 4], Л. Бондаренко [7], Г. Бурдіна [8], К. Гриньків [12], В. Денисюк [13], Н. Журавльова [15], Н. Каторож [18], Г. Клімчук [19], Л. Коломієць [22], Т. Маркотенко [28], Л. Марчук [29], В. Німчук [31], М. Олійник [33], С. Січкар [38], М. Скаб [39], Л. Шевченко [52] та інші. Названі науковці у своїх студіях розглядають біблійні фразеологізми як складник української фразеологічної системи, який пройшов довгий шлях адаптації. Українські лінгвісти вважають, що біблеїзми на українському ґрунті зазнали фразеологізації, переосмислення, набули нових конотацій [13, с. 47]. Особливе зацікавлення викликає використання біблійних фразеологізмів та цитат з Біблії в художній літературі, зокрема в поезії. Традиція використання біблеїзмів та цитат з Біблії у творах літератури започаткована ще письменниками києво-руського періоду й продовжується до наших днів, тому вивчення мови художніх творів включає в себе й вивчення біблійної фразеології в цих творах.

1. 2. Використання біблійної фразеології та цитат з Біблії в українській літературі Х – ХІХ століть

Святе Письмо мало помітний вплив на розвиток української мови, на її становлення. Видатний український письменник і філософ Григорій Сковорода так писав про Біблію: «Сія книга вічная, Книга Божія, Книга небесная» (5, с. 256). А Іван Богослов говорив так: «Святе Письмо є силою, яка прикрашає розум, робить душу сильною, твердою й мудрою» (2, с. 269). А тому вивчення релігійної лексики, біблійної фразеології, дослідження впливу Біблії та релігійного стилю на збагачення української літературної мови виступає на передній план лінгвістичних досліджень. У цьому сенсі на особливу увагу заслуговують біблійні фразеологізми та цитати з Біблії, використані у творах української літератури.

Українська література, яка виросла на народному ґрунті, передала ставлення українців до сакральних книг та висловів з них. Від початків прийняття християнства Біблія стала улюбленою книгою українського народу. І. Шевченко пише, що «внаслідок поширення християнства Біблія стає все більш популярною, перетворюючись на настільну книгу в родинах усіх прошарків населення» [51, с. 194]. Популярність Біблії відбита й у мові творів українських письменників, які часто послуговувалися засобами релігійного стилю.

Особливістю релігійного стилю на фразеологічному рівні є значна кількість крилатих висловів біблійного походження. Частина цих висловів набула переносного значення й стала фразеологізмами (притча во язицех, терновий вінок, посипати попелом голову), частину стали використовувати в цитатному вжитку. Уживання й перших, і других у художніх творах — традиція української літератури. Починаючи від творів доби Київської Русі й закінчуючи новітньою українською літературою, можна прослідкувати широке використання біблійних фразеологізмів та цитат з Біблії українськими письменниками.

Біблійні фразеологізми та цитати з Біблії у творах української літератури виконують різноманітні функції: цитування Біблії для надання творові урочистого звучання, використання біблійних фразеологізмів для яскравості й влучності висловлення думки, переосмислення вислову для надання йому іронічного, іноді й саркастичного, звучання тощо.

Уживання великої кількості біблеїзмів та цитат з Біблії у творах давньої української літератури можна пояснити тісним зв’язком церкви й мистецтва, а звідси — церковної й художньої літератури. Письменники давньої української літератури здебільшого були церковниками, вони писали твори, які зачіпали проблеми релігії й церкви, а тому використання в їхніх художніх текстах біблійних цитат було природним і зрозумілим. Починаючи з Х століття, українські письменники широко використовують у своїх творах цитати з Біблії. Спочатку ці твори були перекладними, переважно сакральними, текстами, тому цитування Біблії було в них природним і логічним. В оригінальних творах києво-руської доби теж помітний великий вплив Біблії, а звідси – широке використання біблійних цитат. Так у творах «Слово про Закон і Благодать» Іларіона Київського, «Поучення» Володимира Мономаха» та інших знаходимо численні вживання цитат з Біблії.

У післямонгольський період українська література зазнає яскравого розквіту, зберігаючи традиції давньоруської літератури й переймаючи новаторство європейських літератур. Як і в києво-руський період, у часи з ХІV — до XVIII століття українську літературу творять переважно церковнослужителі, які вносять у твори світського характеру елементи релігійного стилю, зокрема велику кількість біблійних цитат і фразеологізмів. Так, у поезіях Афанасія Филиповича (між 1595 і 1596 – 1648), Йоаникій Галятовського (? – 1688), Івана Величковського (? – 1707), Даміана Наливайка (? – 1627), Кирила Транквіліона-Ставровецького (? – 1646), Лазаря Барановича (1620 – 1693), Димитрія Туптала (1651 – 1709), Варлаама Ясинського (? – 1707), Феофана Прокоповича (1677 — 1736), Юліана Добриловського (1760 — 1825), Григорія Сковороди (1722 – 1794) та багатьох інших письменників давньої української літератури вжита велика кількість біблеїзмів та цитат з Біблії, оскільки названі письменники порушують у своїх творах проблеми філософсько-релігійного характеру.

Нова українська література відійшла від тем суто релігійних, але традиція використання біблійних фразеологізмів та цитат з Біблії не зникла. У творах І. Котляревського, П. Гулака-Артемовського, Є. Гребінки, П. Куліша, Т. Шевченка, Л. Глібова та інших часте використання таких висловів, як хліб насущний, любити ближнього, обітована земля, нести свій хрест тощо надає мові поезій цих авторів урочистого характеру. Серед цих висловів багато цитат з Псалтиря та Нового Заповіту. Наприклад: твою спасенну путь (П. Куліш) (Пс. 24:8, 9); руку Господню (І. Франко) (Пс. 31:4) та інші; мертвих воскрешає (Мт. 9:25, 11:5; Мк. 5:41; Лк. 7:15, 8:55; Ін. 11:44); нової науки (Мк. 1:27) (П. Куліш); Усе покинь (Мт. 19:21) (І. Франко); свій хрест несуть (Мт. 27:32; Мк. 15:21; Лк. 23:26; Ін. 19:17) (П. Шелест) та інші.

Такі часті використання цитат саме з цих книг Біблії можна пояснити тим, що Псалтир і Євангеліє були найбільш поширеними книгами серед українців. Цитати й фразеологізми з них не потребували додаткового пояснення – вони були зрозумілими всім.

В українській літературі від початків її існування й до появи перших творів Тараса Шевченка можна прослідкувати велику кількість використань біблійних фразеологізмів та цитат з Біблії. Варто зазначити, що в поезіях ХІХ ст. українські автори здебільшого цитують Біблію, а не використовують біблійні фразеологізми, тобто вживають вислів у його прямому значенні.

Часто поети нової української літератури використовують цитати з Біблії як епіграфи до своїх творів. Наприклад, у поезіях П. Гулака-Артемовського «Переложение псалма 125» та «Переложение псалма 139» епіграфами служать уривки із Псалтиря, а у вірші П. Куліша «О, як Тебе, Спасе, у тім слові бачу!» тексту передує епіграф («Что єсть мнє і тебє, жено?» (Ін. 2:4)) — цитата з Євангелія від Івана, — що служить зачином поезії.

Використовуючи біблеїзми та цитати з Біблії, українські поети ХІХ ст. удосконалювали релігійний стиль української мови, а також, уводячи ці цитати в поетичний текст, який передбачає використання художніх засобів, підносили ще один із різновидів релігійного стилю української мови — урочисто-релігійний. Варто зазначити, що поети (особливо першої половини ХІХ ст.) використовували здебільшого церковнослов’янські варіанти фразеологізмів та цитат, оскільки біблійні переклади новою українською мовою з’являються саме в ХІХ ст. Ще слід наголосити на тому, що ці переклади не були поширеними в церкві (особливо на Східній Україні), тому традиційним було використання церковнослов’янських варіантів. Наприклад: услиши молитву нашу (О. Духнович); (цитата із Псалтиря (Пс. 4:2, 38:13; 54:2, 60:2, 64:3, 101:2) (Господи, оуслыши молитву мою)); Отче наш (М. Устиянович, Ю. Федькович, М. Старицький, П. Карманський, П. Штокалко) ((Мт. 6:9; Лк. 11: 2) (Отчє нашъ)); десницею святою (С. Гулак-Артемовський) ((Пс. 17:36, 19:7, 20:9, 47:11, 59:7) (спаси дєсницєю твоєю)); хліб насущний (Т. Шевченко, Ю. Федькович) ((Мт. 6:11; Лк. 11:3) (хлυбъ нашъ насущный); Благословенная в женах (благословєна ты въ жєнахъ (Лк. 1:28, 42), в земній юдолі (П. Куліш) ((Пс. 83:7) (во юдоль плачєвную)) та інші. Велику частину біблійних фразеологізмів та цитат містять переспіви псалмів (Т. Шевченко, П. Куліш) та переспів молитви Ісусової «Отче наш» (Ф. Федькович, М. Старицький). Ці фразеологізми та цитати або наслідують церковнослов’янський відповідник у Біблії, або є українськими перекладами. Так, у Шевченкових переспівах переважають церковнослов’янські варіанти цитувань (Молюсь, Господи, внуши їм Уст моїх глаголи (внуши божє молитву мою (Пс. 53:7)); Воспоєм чесним собором (Воспойтє господови пυснь нову (Пс. 149:1), у Кулішевих – українські (Почуй мою молитву, Боже (Господи, оуслыши молитву мою (Пс. 101:1). Це, можливо, пов’язано з тим, що П. Куліш був перекладачем Біблії українською мовою. Після Т. Шевченка українські поети здебільшого послуговуються українськими варіантами фразеологізмів та біблійних цитувань (Вивів ти мене з неволі (С. Руданський) (Вих. 20:2); заповіт святий (Олена Пчілка) (Вих. 20:1 – 17); ближнього любити (І. Франко) (Мт. 22:38) та інші), хоч іноді трапляються й церковнослов’янські варіанти (обітована земля (Вих. 3:8; Втор. 34:1 – 4) (І. Франко, Леся Українка). Звичайно, використання як церковнослов’янських варіантів фразеологізмів і цитат, так і їх українських перекладів надає мові української поезії ХІХ ст. урочистого характеру й високого звучання, таким чином збагачуючи українську мову та вдосконалюючи урочисто-релігійний підстиль релігійного стилю.

Отже, використання в художніх творах біблійних фразеологізмів та цитат з Біблії є традиційним для української літератури. Таке використання свідчить про високий рівень українського красного письменства, його участь у творенні зразків урочисто-релігійного та урочисто-художнього підстилів української мови.

1. 3. Використання елементів релігійного стилю у творах Тараса Шевченка

У поетичних текстах Т. Шевченка наявні виразні ознаки релігійного стилю. Сучасні мовознавці визначають релігійний стиль як такий, що обслуговує потреби релігії (релігійна література, молитви, проповіді тощо), виконує функції впливу, має певні особливості на різних мовних рівнях – лексичному, фразеологічному, морфемному, словотвірному, морфологічному та синтаксичному [8, с. 260]. Релігійний стиль української мови лінгвісти стали виділяти лише в кінці ХХ ст., хоча цей стиль має дуже давню традицію. Повністю він був сформований в українській (староукраїнській) мові вже в ХVI – XVIII ст. Він широко функціонував і обслуговував релігійні потреби суспільства того часу. Але з кінця XVII ст. Українська церква, утративши митрополію, змушена була під диктатом Москви послуговуватися лише церковнослов’янською чи російською мовами. Відродження релігійного стилю нової української мови відбулося в ХІХ ст., коли з’являються українські переклади Біблії [8, с. 258 – 259]. З початку свого існування релігійний стиль мав великий вплив на розвиток літературної мови.

Тарас Шевченко, як ніхто інший із українських письменників ХІХ ст., розумів роль і місце засобів релігійного стилю у творах художньої літератури. Будучи людиною віруючою, чудово обізнаною із книгами Святого Письма, Тарас Шевченко осмислює постулати й закони цієї вічної книги й уводить у тексти своїх творів чимало цитат з Біблії, біблійних фразеологізмів, звертань до Бога, Богородиці, святих, лексем на позначення церковної атрибутики, елементів поетичного синтаксису, притаманного для побудови речень у Святому Письмі та жанрах церковної літератури, тощо. Т. Шевченко, використовуючи у своїх поезіях релігійну лексику, широко послуговується запозиченнями, особливо з мов, якими були написані та перекладені Святе Письмо та церковні книги (давньоєврейської, давньогрецької, латинської, церковнослов’янської). Таке явище свідчить про широку обізнаність поета із релігійною літературою, а звідси – широке цитування лексики та форм слів, особливо церковнослов’янське. Якщо порахувати кількість уживань поетом релігійної лексики, то можна сказати, що Т. Шевченко використовує 2679 уживань цієї лексики. Це 385 лексичних одиниць із 10116 слів, представлених у «Словнику мови Шевченка» [43; 44]. Яскраво виражені елементи релігійного стилю в поетичному синтаксисі віршів Тараса Шевченка. Це – велика кількість спонукальних речень та речень бажальної модальності у віршах-молитвах, постпозиційні означення за аналогією до перекладів Святого Письма, порівняння з елементами релігійної лексики тощо.

Окрім того, Т. Шевченко часто переспівує частини Біблії, створює свої твори за зразком до біблійних. У нього чимало творів на біблійну тематику або пов’язаних біблійним змістом. Тараса Шевченка можна вважати тим письменником, який у своїй творчості часто використовує релігійні жанри й переносить їх у художню літературу, поет розвиває й розширює такі жанри української літератури, що перейшли з літератури релігійної, як молитва, псалом, «подражаніє», послання, містерія, а також надає літературним жанрам релігійного змісту. Поет адаптує сакральні зразки жанрів до українського літературного середовища й представляє ці жанри в розвиненому стані. Наприклад, у Т. Шевченка нараховуємо 72 українськомовні віршовані молитви (як інтертекстуальні, так і «чистого» зразка («Молитва», «Царів, кривавих шинкарів», «Злоначинающих спини», «Тим неситим очам»)) та 4 молитви, написані російською мовою.

Як зазначає Н. І. Бойко, «поезія Т. Шевченка пройнята релігійними мотивами, сюжетами, образами, символами. Біблія для поета була такою пам’яткою світової культури, таким невичерпним джерелом життєвої мудрості й натхнення, інтерес до якого Т. Шевченко не втрачав упродовж усього свого життя. Навіть удаючись до філософського осмислення фрагментів картини світу, порушуючи антропоцентричні проблеми, Т. Шевченко залишався з Богом» [5, с. 2].

РОЗДІЛ 2. Використання біблійних фразеологізмів та цитат з Біблії в поетичних творах Тараса Шевченка

Засобом релігійного стилю виступають біблійні фразеологізми та цитати з Біблії. Використовуючи цей прийом, Т. Шевченко вдосконалював як художній, так і релігійний стилі української мови. Важливо зазначити, що поряд із численними використаннями біблійних фразеологізмів, які надають поетичним творам Тараса Шевченка особливої урочистості й метафоризації, поет уводить у свої вірші велику кількість цитат із Біблії. Визначення цих лінгвоодиниць (біблеїзмів і цитат з Біблії) ми подавали вище (див. Розділ 1, с. 6)

Як відомо, поетична мова — це образна мова, і переносне значення слова чи вислову в поетичному тексті зумовлене самою природою красного письменства. Фразеологізми — це образні вислови в переносному значенні, тому часте їх використання Тарасом Шевченком у своїх поезіях є природним і обґрунтованим. Важливо зазначити, що один і той же вислів з Біблії в поетичних творах Т. Шевченка може бути вжитий і як фразеологізм (тобто в переносному значенні), і як цитата з Біблії (у прямому значенні). Пор.: І вивели з злодіями/ На Голгофу-гору;/ І повісили меж ними —/ За що? («Неофіти»). — Задзвонили в усі дзвони,/ І повели Гуса/ На Голгофу у кайданах./ І не стрепенувся.../ Перед огнем... («Єретик»). У першому прикладі вислів вести на Голгофу вжитий у прямому значенні, оскільки йдеться про страту Ісуса Христа (тобто прямий переказ біблійного епізоду), у другому — у переносному: Яна Гуса ведуть на муки й страту.

Отож розглянемо кожну із названих лінгвоодиниць окремо.

2. 1. Біблійні фразеологізми в поетичних творах Тараса Шевченка

Тарас Шевченко у своїх поетичних творах використовує багато фразеологізмів, які походять із Біблії. Кожне таке використання обумовлене контекстом і відіграє у вірші свою неповторну роль. Для того, щоб чіткіше уявити всю палітру використаних Т. Шевченком біблійних фразеологізмів, нам необхідно з’ясувати їх семантичну приналежність, їх структуру, а також джерела їх походження (книги Біблії).

2. 1. 1. Семантична класифікація біблійних фразеологізмів, ужитих у поетичних творах Т. Шевченка